Постанова ВП ВС щодо оцінки доказів листування, переписки, видаткових та податкових накладних, як підтвердження здійснення відвантаження товару

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

м. Київ

Справа № 916/3027/21

Провадження № 12-8гс23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Власова Ю. Л.,

суддів Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль-Інвест» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2022 року (у складі колегії: головуючий суддя Разюк Г. П., судді Колоколов С. І., Савицький Я. Ф.)

у справі № 916/3027/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кот Групп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль-Інвест»

про стягнення 388 323,00 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кот Групп» (далі - ТОВ «Кот Групп», позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль-Інвест» (далі - ТОВ «Профіль-Інвест», відповідач) про стягнення 388 323,00 грн передоплати за договором поставки.

2. Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки у спрощений спосіб, що підтверджується первинними документами (виставленими рахунками та платіжними дорученнями на їх оплату), відповідно до якого відповідач зобов`язався передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти та оплатити його. На виконання цього договору позивач здійснив попередню оплату товару (будівельного профілю) на загальну суму 388 323,00 грн, однак відповідач не здійснив поставку товару та відмовляється в добровільному порядку повернути отримані кошти.

3. Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що він фактично здійснив поставку у повному обсязі всього оплаченого позивачем товару, позивач прийняв цей товар та використав у своїх цілях, але при цьому не підписав та не повернув на адресу відповідача видаткові накладні та транспортні накладні за поставлений товар, таким чином намагаючись приховати факт поставки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

4. Сторони цього судового спору стверджують про те, що між ними у спрощений спосіб було укладено договір поставки відповідачем позивачу будівельного профілю 50*200*50/1,1, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії рахунків-фактур ТОВ «Профіль-Інвест» та платіжні доручення ТОВ «Кот Групп» про оплату цих рахунків, зокрема:

- рахунок-фактура № СФ-379 від 23 грудня 2020 року на суму 144 789,12 грн (з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ)), без замовлення, постачальник - ТОВ «Профіль-Інвест», одержувач та платник не зазначені;

- рахунок-фактура № СФ-380 від 23 грудня 2020 року на суму 143 519,04 грн (з урахуванням ПДВ), без замовлення, постачальник - ТОВ «Профіль-Інвест», одержувач та платник не зазначені;

- рахунок-фактура № СФ-0000028 від 09 лютого 2021 року на суму 100 014,84 грн (з урахуванням ПДВ), без замовлення, постачальник - ТОВ «Профіль-Інвест», одержувач та платник не зазначені;

- платіжне доручення ТОВ «Кот Групп» № 196 від 05 січня 2021 року на суму 144 789,12 грн, призначення платежу - оплата згідно з рахунком № СФ-379 від 23 грудня 2020 року;

- платіжне доручення ТОВ «Кот Групп» № 198 від 12 січня 2021 року на суму 143 519,04 грн, призначення платежу - оплата згідно з рахунком № СФ-380 від 23 грудня 2020 року;

- платіжне доручення ТОВ «Кот Групп» № 238 від 19 лютого 2021 року на суму 100 014,84 грн, призначення платежу - оплата згідно з рахунком № СФ-0000028 від 09 лютого 2021 року.

5. Обставини щодо виставлення вказаних рахунків відповідачем саме позивачу та їх оплати позивачем сторонами у межах цієї справи не оскаржуються.

6. Відповідач долучив до матеріалів справи документи, які, на його переконання, засвідчують факт здійснення поставки позивачу, а саме:

- видаткові накладні на поставку будівельного профілю 50*200*50/1,1: № РН-0000380 від 14 січня 2021 року на суму 143 519,04 грн, № РН-0000379 від 26 січня 2021 року на суму 144 789,12 грн та № РН-0000028 від 22 березня 2021 року на суму 100 014,84 грн; постачальником вказано ТОВ «Профіль-Інвест», одержувачем - ТОВ «Кот Групп». Зазначені документи не містять підпису представника отримувача - ТОВ «Кот Групп»;

- товарно-транспортні накладні № 380 від 14 січня 2021 року, № 379 від 26 січня 2021 року та № 28 від 22 березня 2021 року на вантаж - будівельний профіль 50*200*50/1,1, кількість та вартість якого відповідає оплаченим позивачем рахункам; відправником зазначено ТОВ «Профіль-Інвест», одержувачем - ТОВ «Кот Групп», водій - ОСОБА_1 , автомобіль - Мерседес НОМЕР_1 , пункти розвантаження в м. Одесі: пров. Морехідний, 2-А, приміщення 2006 в ЖК «Морська симфонія» та АДРЕСА_1 . Всі товарно-транспортні накладні підписані вантажовідправником та перевізником, підпис вантажоодержувача ТОВ «Кот Групп» відсутній.

7. 30 квітня 2021 року ТОВ «Профіль-Інвест» надіслало на адресу директора ТОВ «Кот Групп» лист № 1-300421, в якому зазначило, що 14 та 26 січня і 22 березня 2021 року відповідачем було поставлено на адресу позивача замовлений та оплачений останнім будівельний профіль на загальну суму 388 323,00 грн і під час відвантаження надано на підпис видаткові й товарно-транспортні накладні, які відповідач до цього часу назад не отримав. ТОВ «Профіль-Інвест» направило вказані документи повторно та просило ТОВ «Кот Групп» повернути їх із підписом.

8. Листом від 07 травня 2021 року № 070521/12 позивач повідомив відповідача про те, що на підставі виставлених ТОВ «Профіль-Інвест» рахунків ним був оплачений товар на суму 388 323,00 грн та просив здійснити відвантаження оплаченого товару або повернути сплачені кошти.

9. 24 травня 2021 року відповідач направив на адресу позивача лист за № 24/05, у якому посилався на те, що свідками здійсненої поставки є багато людей, які можуть підтвердити відповідні обставини, та повторно просив позивача підписати надіслані на його адресу товарно-транспортні та видаткові накладні.

10. На підтвердження своєї правової позиції щодо здійснення поставки оплаченого позивачем товару у погодженій сторонами кількості, якості та у вказані вище строки відповідач надав суду такі документи:

- копію договору про надання послуг перевезення вантажів від 04 січня 2021 року, укладеного між ТОВ «Профіль-Інвест» як замовником та ОСОБА_1 як виконавцем;

- копії актів від 15 та 26 січня і 22 березня 2021 року, складених водієм ОСОБА_1 про те, що у відповідні дати він доставив за адресами в м. Одесі (пров. Морехідний, 2-А, приміщення 2006 в ЖК «Морська симфонія» та АДРЕСА_1 ) будівельний профіль на суми 143 519,04 грн, 144 789,12 грн та 100 014,84 грн для ТОВ «Кот Групп», який разом з товарно-транспортними накладними передано ОСОБА_2 , який зобов`язався передати первинну документацію на товар директору ТОВ «Кот Групп» для підпису;

- податкові накладні № 2 від 05 січня 2021 року, № 5 від 12 січня 2021 року та № 19 від 19 лютого 2021 року на постачання спірного товару відповідачем позивачу на суми 144 789,12 грн, 143 519,04 грн та 100 014,84 грн відповідно, а також квитанції Державної податкової служби України про їх реєстрацію;

- роздруківку листування між директором ТОВ «Кот Групп» Редіним Костянтином Костянтиновичем та ОСОБА_2 у мобільному додатку WhatsApp;

- нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ;

- інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 255834667 від 11 травня 2021 року та № 283022711 від 04 листопада 2021 року, які містять інформацію, зокрема, стосовно власника та площі нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 2006.

11. ОСОБА_4 у нотаріально посвідченій заяві від 05 листопада 2021 року вказує, що працює бухгалтером на підприємстві ТОВ «Профіль-Інвест» та підтверджує обставини щодо виставлення рахунків ТОВ «Кот Групп», їх оплати, відвантаження товару, оформлення довіреностей на отримання матеріальних цінностей та видаткових накладних на відвантажений товар, які від позивача до відповідача не повернулися. Також зазначає про те, що особисто телефонувала директору ТОВ «Кот Групп» з проханням передати довіреності та підписані видаткові накладні, однак її прохання до цього часу не виконано.

12. ОСОБА_2 у нотаріально посвідченій заяві свідка від 02 вересня 2021 року вказав, що директор ТОВ «Кот Групп» Редін К. К. найняв його для проведення реконструкції в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення НОМЕР_2 в ЖК «Морська симфонія», яка належить його матері, а також ремонтних робіт в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . На прохання директора ТОВ «Кот Групп» він знайшов постачальника будівельного профілю, а саме ТОВ «Профіль-Інвест», супроводжував його розвантаження за вказаними адресами та використовував цей будівельний матеріал для виконання домовлених сторонами робіт. ОСОБА_2 підтверджує, що директор ТОВ «Кот Групп» отримав весь замовлений та оплачений у ТОВ «Профіль-Інвест» будівельний профіль і супроводжуючі документи на нього, контролював хід будівельних робіт, до якості та кількості профілю претензій не мав. Однак у квітні 2021 року директор ТОВ «Кот Групп» на ґрунті особистої неприязні почав шантажувати ОСОБА_2 та вимагати повернення коштів за будівельний матеріал.

13. У судовому засіданні 14 червня 2022 року суд першої інстанції провів допит свідка - ОСОБА_2 , який підтвердив інформацію, викладену у вказаній заяві свідка, повідомивши про розуміння своїх дій та обізнаність про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

14. ОСОБА_1 у нотаріально посвідченій заяві свідка від 02 вересня 2021 року підтвердив обставини щодо доставки будівельного профілю зі складу ТОВ «Профіль-Інвест» на адреси, вказані у товарно-транспортних накладних. Вказав, що розвантаженням будівельного профілю за цими адресами займалися ОСОБА_2 та ОСОБА_5

15. ОСОБА_5 у нотаріально посвідченій заяві свідка від 02 вересня 2021 року зазначив, що він допомагав ОСОБА_2 у проведенні реконструкції та ремонтних робіт у квартирах за вказаними вище адресами, зокрема здійснював розвантаження будівельного профілю, поставленого ТОВ «Профіль-Інвест», та використовував його для монтування мансарди за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення НОМЕР_2 в ЖК «Морська симфонія». Також зауважив, що директор ТОВ «Кот Групп» Редін К. К. був неодноразово присутнім на будівельних майданчиках та контролював хід виконання робіт.

16. У судовому засіданні 30 червня 2022 року директор ТОВ «Кот Групп» Редін К. К. надав пояснення суду першої інстанції, у яких зазначив, що він співпрацював з ОСОБА_2 як фізична особа, а не від імені ТОВ «Кот Групп». Натомість профіль, замовлений ТОВ «Кот Групп» у ТОВ «Профіль-Інвест», який був оплачений позивачем, однак не поставлений відповідачем, призначався для будівництва інших приміщень для потреб ТОВ «Кот Групп».

17. На замовлення відповідача Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України провів судову експертизу телефону, модель iPhone Xr, що перебував у користуванні ОСОБА_2 . Згідно з висновком експерта № 22-589 від 09 лютого 2022 року в пам`яті наданого на дослідження апарату стільникового зв`язку виявлено месенджер WhatsApp з чат-перепискою, де містилися повідомлення користувачів, які в експерта асоціюються з користувачами з назвами, що були вказані замовником «Хмельницький Валентин» та «Константин Морская Симфония» за вказаний період часу «з 18 грудня 2020 року до 29 квітня 2021 року». Виявлені повідомлення роздруковані і наведені в додатку до висновку експерта, який долучений до матеріалів справи.

Короткий зміст рішення місцевого суду

18. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07 липня 2022 року у справі № 916/3027/21 у позові відмовлено. Своє рішення місцевий господарський суд мотивував так.

18.1. Відповідач, виставивши позивачу рахунок-фактуру № СФ-379 від 23 грудня 2020 року, рахунок-фактуру № СФ-380 від 23 грудня 2020 року та рахунок-фактуру № СФ-0000028 від 09 лютого 2021 року із зазначенням номенклатури (опису) товару, його вартості, способу оплати, здійснив пропозицію позивачу укласти господарський договір поставки. Позивач, здійснивши оплату у загальній сумі 388 323,00 грн на підставі платіжних доручень № 196 від 05 січня 2021 року, № 198 від 12 січня 2021 року та № 238 від 19 лютого 2021 року, вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції. Отже, з моменту прийняття пропозиції (попередньої оплати товару) позивачем між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникли та існують зобов`язальні відносини.

18.2. Матеріалами справи підтверджується та обставина, що між сторонами склались правовідносини, за якими продавець виставляє рахунок-фактуру покупцю, покупець оплачує 100 % вартості товару, а відповідач після цього поставляє товар. Отже, у зв`язку з оплатою позивачем на користь відповідача 388 323,00 грн відповідно до рахунків-фактур, у відповідача виникає зобов`язання з поставки оплаченого товару на користь позивача.

18.3. Суд звертає увагу на те, що відповідні оплати здійснювались не одноразово, а протягом січня - лютого 2021 року, що свідчить про можливість замовника у цей час встановити відсутність надання спірного товару. Проте за вказаний період жодної претензії або вимоги стосовно порушення виконавцем умов укладеного у спрощений спосіб договору у матеріалах справи не міститься. Більш того, перша претензія позивача була надіслана відповідачу майже через 3 місяці після останньої оплати та після направлення відповідачем на підпис первинних документів, підтверджуючих поставку спірного товару. Відтак суд відхиляє твердження позивача щодо нездійснення поставки товару, сплаченого позивачем, оскільки, по-перше, перерахування мали тривалий характер; по-друге, спірних перерахувань було 3 (три) і вони здійснювались лише після виставлення рахунків. У призначеннях платежів вказані відповідні номери кожного із таких рахунків.

18.4. Спірні господарські операції відображені у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних відповідача. Відповідно, господарські операції із спірного постачання товару за договором були добросовісно відображені в податковому та бухгалтерському обліку відповідача. Водночас усі електронні докази, а саме накладні та квитанції про реєстрацію податкових накладних, позивач має можливість бачити у системі електронного документообігу «M.E.Doc» - комп`ютерній програмі для бухгалтерії підприємств, за допомогою якої здійснюється обмін фінансовими документами. За таких обставин суд вказує, що ТОВ «Профіль-Інвест» виконувало свої зобов`язання щодо поставки оплаченого позивачем товару.

18.5. Проаналізувавши заяви свідків, суд доходить висновку про їх відповідність вимогам, порядку складання та засвідчення, визначеним у статтях 87, 88, 90 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а тому зазначені заяви є належними та допустимими доказами у цій справі. Відтак суд виходить з того, що на виконання організаційних робіт з будівництва за дорученням директора ТОВ «Кот Групп» Хмельницький В. В. замовляв у відповідача будівельний профіль, надсилав позивачу рахунки на оплату вказаного товару, які останнім без зауважень були сплачені, та отримував поставлений перевізником товар разом із супроводжуючими документами з подальшою передачею їх директору ТОВ «Кот Групп» на підпис.

18.6. Суд не вбачає підстав для відхилення висновку експерта за результатами проведення судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів у справі від 09 лютого 2022 року. Вказаний висновок разом із роздруківкою виявлених на досліджуваному апараті стільникового зв`язку повідомлень в сукупності з установленими обставинами справи свідчить про отримання керівником ТОВ «Кот Групп» від ОСОБА_2 виставлених ТОВ «Профіль-Інвест» рахунків, сплату їх позивачем, його обізнаність про відвантаження спірного будівельного профілю на об`єктах будівництва та, відповідно, здійснення подальших монтажних робіт з поставленого будівельного профілю, а отже, на переконання суду, є належним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з поставки сплаченого позивачем товару.

18.7. При цьому на підтвердження поставки будівельного профілю та етапів будівельних робіт на об`єктах будівництва ТОВ «Кот Групп» відповідачем надано роздруківки з листування у додатку «WhatsApp» з посиланням на те, що це листування відбулося між ОСОБА_2 та директором ТОВ «Кот Групп» Редіним К. К. Надані відповідачем роздруківки скриншотів листування у месенджері не можуть бути використані як докази у справі, оскільки не відповідають вимогам Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон № 851-IV), а зміст таких документів не захищений від внесення правок та викривлення.

18.8. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи викладені обставини справи і наведені норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини сторін, суд надає перевагу доводам відповідача, наведеним у його заявах по суті справи, надані ним докази в сукупності на підтвердження своїх доводів визнає більш вірогідними, ніж докази надані позивачем на підтвердження наведених ним обставин, тому позов визнає необґрунтованим і з підстав, заявлених у ньому, у його задоволенні позивачу відмовляє повністю.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

19. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 25 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про задоволення позову. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована так.

19.1. Відповідач доказів, які б підтверджували належну поставку товару або повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 388 323,00 грн, не надав та доводів позивача не спростував.

19.2. Посилання відповідача та суду першої інстанції на те, що позивачем здійснювались оплати за товар неодноразово протягом січня - лютого 2021 року без жодної претензії або вимоги стосовно порушення виконавцем умов укладеного у спрощений спосіб договору, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки той факт, що позивачем одночасно з оплатою товару не було виставлено претензій, жодним чином не доводить факт отримання ним товару.

19.3. Надані відповідачем на підтвердження поставки будівельного профілю та проведення етапів будівельних робіт на об`єктах будівництва ТОВ «Кот Групп» роздруківки з листування з додатку «WhatsApp» з посиланням на те, що це листування відбулось між Хмельницьким В. В. та директором ТОВ «Кот Групп», не можуть бути використані у цій справі як доказ належного виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки сплаченого позивачем товару, оскільки вони, по-перше, не відносяться до первинних документів бухгалтерського обліку, зміст таких документів не захищений від внесення правок та викривлення, при цьому наданий відповідачем висновок експерта № 22-589 не спростовує зазначених обставин, по-друге, відповідачем не доведено перебування ОСОБА_2 , з яким велось відповідне листування, у трудових відносинах з позивачем, а також факт уповноваження Хмельницького В. В. на отримання товару та прийняття його саме за дорученням ТОВ «Кот Групп».

19.4. Також не підтверджують факт отримання товару позивачем і наявні в матеріалах справи заяви свідків, оскільки в них не зазначено про отримання позивачем товару, також не є належними доказами наявні в матеріалах справи видаткові і товарно-транспортні накладні, враховуючи той факт, що вони не містять підпису та печатки уповноваженої особи позивача.

19.5. Колегія суддів визнає помилковим і посилання відповідача на податкові накладні як на доказ поставки товару позивачу, оскільки і в них також не зазначено посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції з отримання товару, а отже, вони не можуть свідчити про факт поставки товару. Крім того, самі лише податкові накладні не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами на підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним і як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.

19.6. Будь-яких інших належних та допустимих доказів в розумінні вимог статей 73, 77 ГПК України, які б підтверджували факт виконання відповідачем умов укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки в частині поставки товару, попередньо оплаченого позивачем, матеріали справи не містять, а тому колегія суддів погоджується з апелянтом про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 388 323,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, надходження справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

20. У листопаді 2022 року ТОВ «Профіль-Інвест» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2022 року, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

21. Підставами касаційного оскарження відповідач вказав пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України (застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду), а також підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, зауваживши про наявність у цій справі питань, вирішення яких має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах, зокрема:

- чи можуть слугувати доказами факту поставки товару, окрім первинних бухгалтерських документів, також показання свідків та інші докази у їх сукупності та системному зв`язку;

- чи можуть слугувати доказами факту поставки товару електронні докази у формі електронного листування за допомогою месенджерів («Skype», «Telegram», «Viber», «WhatsApp» тощо) у їх сукупності та системному зв`язку з іншими доказами;

- чи вважається належним та допустимим доказом у судовому процесі висновок судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів, проведеної над оригіналом електронного доказу, на якому міститься листування за допомогою месенджерів («Skype», «Telegram», «Viber», «WhatsApp» тощо);

- чи є первинні бухгалтерські документи єдиним беззаперечним доказом факту поставки товару, чи на підтвердження такого факту судом можуть бути прийняті й інші документи як окремо, так і в сукупності та системному зв`язку між собою (показання свідків, електронні докази у формі електронного листування за допомогою месенджерів, письмові докази).

22. Касаційний господарський суд ухвалою від 01 грудня 2022 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

23. Ухвалою від 24 січня 2023 року Касаційний господарський суд на підставі частин третьої, п`ятої статті 302 ГПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, зокрема Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний цивільний суд).

24. У своїй ухвалі Касаційний господарський суд зазначив, що під час розгляду касаційної скарги виявлено суперечливу судову практику щодо питання, чи є роздруківки з месенджерів належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 ГПК України, а також чи можуть вони підтвердити факт існування між сторонами договірних відносин та виконання умов таких договорів.

25. Враховуючи те, що Касаційний господарський суд висловив намір відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного цивільного суду, з огляду на відсутність висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду ухвалою 15 березня 2023 року прийняла цю справу та призначила її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (відповідача)

26. З посиланням на висновки Верховного Суду стосовно правової оцінки електронних листувань сторін у месенджерах скаржник зазначає, що наданий ним як доказ висновок експерта судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України повністю відповідає вимогам процесуального закону до письмових та електронних доказів. Суд апеляційної інстанції неправомірно відхилив його, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про задоволення позову та стягнення грошових коштів зі скаржника. Ігнорування судом електронних доказів за наявності чіткого нормативного обґрунтування є порушенням статей 91 та 96 ГПК України, а також статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

27. Суд апеляційної інстанції виснував про недоведення скаржником факту поставки товару, оскільки відповідно до статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) факт приймання-передачі товару доводиться лише визначеним засобом доказування, а саме первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та осіб, які брали участь у її здійсненні, а у цій справі такі первинні документи сторонами не підписувалися. Зробивши такі висновки, апеляційний господарський суд не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 04 листопада 2019 року у справі № 905/49/15, від 29 листопада 2019 року у справі № 914/2267/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 910/8612/19, від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16, та неправомірно відхилив надані скаржником на свій захист докази, які у своїй сукупності доводили факт постачання ТОВ «Профіль-Інвест» товару на адресу ТОВ «Кот Групп».

28. Суд апеляційної інстанції був зобов`язаний надати оцінку кожному доказу, який містився в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємозв`язку, що дає змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. На переконання відповідача, апеляційний господарський суд цього не зробив, порушивши, зокрема, вимоги статей 86, 236 ГПК України щодо дотримання стандарту «вірогідності доказів» та обґрунтованості судового рішення, а також не врахував висновки Верховного Суду стосовно стандартів доказування, наведених у постановах від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Доводи позивача

29. ТОВ «Кот Групп» проти касаційної скарги заперечило, мотивуючи тим, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, зокрема первинними документами, передачі товару позивачу.

30. Роздруківка листування в месенджері не є належним та допустимим доказом, та з неї не вбачається отримання товару саме ТОВ «Кот Групп». Особи, які свідчили про отримання товару від відповідача, у позивача не працюють та доручення на отримання товару від позивача не мали.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо використання електронних доказів

31. Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

32. Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

33. Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

34. Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

35. З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

36. Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

37. Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

38. При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Щодо відступу від висновків Верховного Суду

39. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими зауваження Касаційного господарського суду про наявність протилежних правових позицій Верховного Суду у вказаному питанні та про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 711/9146/16-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 587/2051/18, від 25 червня 2021 року у справі № 643/6581/19, та Касаційного господарського суду від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 28 грудня 2019 року у справі № 922/788/19, від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19, від 15 квітня 2021 року у справі № 910/8554/20, від 28 червня 2022 року у справі № 922/1280/21, про те, що роздруківки електронного листування не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази.

40. Так, у постанові Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 711/9146/16-ц йшлося про невідповідність даних у роздруківці вебсторінки тим відомостям, які містяться на вебсайті за відповідним посиланням, а не про електронне листування. Касаційний цивільний суд вказав на те, що вебсторінки є електронними документами, які фізично не можуть надаватися суду, однак вони можуть містити відомості про обставини, які мають значення для справи, тому суд може провести огляд і дослідження таких документів у місці їх знаходження (на відповідному інтернет-ресурсі за вказаним стороною справи посиланням) з фіксацією таких процесуальних дій у протоколі.

41. У постанові від 07 липня 2021 року у справі № 587/2051/18 Касаційний цивільний суд зазначив, що відповідач заперечував відповідність оригіналу наданим позивачем відтвореним копіям веблистування із необмеженим колом осіб і просив витребувати оригінали електронних документів, втім суд відхилив зазначене клопотання. Це стало підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

42. У справі № 643/6581/19 відповідачка стверджувала, що роздруківки листування між сторонами у Viber підтверджують домовленість між ними з приводу проживання відповідачів у квартирі позивачки, що між сторонами було укладено договір найму квартири на невизначений строк з умовою сплати орендної плати у вигляді оплати комунальних послуг за квартиру; тобто вони досягли згоди за всіма істотними умовами договору і виконували його. У постанові від 25 червня 2021 року у цій справі Касаційний цивільний суд, погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, вказав, що посилання заявниці на роздруківки листування у Viber не є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення договору найму житла в розумінні статей 77-80 ЦПК України. При цьому Касаційний цивільний суд не висновував про те, що роздруківки електронного листування взагалі не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази.

43. У постанові від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18 Касаційний господарський суд вказав, що надана позивачем роздруківка електронної переписки з відповідачем (паперова копія знімка екрана монітора комп`ютера) не є належним доказом відправлення позивачем та отримання відповідачем письмової заявки про надання послуг за договором. З копії знімка екрана монітора комп`ютера не вбачається, лист якого саме змісту було відправлено на електронну адресу. Роздруківка електронної переписки не може вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону № 851-IV, оскільки не містить електронного підпису.

44. У постанові Касаційного господарського суду від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18 щодо належності та допустимості скриншоту електронного листа зазначено, що законодавством України передбачені спеціальні нормативно-правові акти, які регулюють листування електронною поштою, а саме Закон № 851-IV та Закон України «Про електронний цифровий підпис». Першим передбачено визначення електронного документа - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, а також те, що електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора. Другий безпосередньо визначає правовий статус електронного цифрового підпису (ЕЦП) та регулює відносини, що виникають при використанні ЕЦП. Наданий лист - це роздруківка із сайту відповідача, яка не містить вказаних реквізитів. Отже, зазначена постанова Касаційного господарського суду не містить висновку про те, що роздруківки електронного листування взагалі не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази.

45. У постанові від 28 грудня 2019 року у справі № 922/788/19 Касаційний господарський суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що електронне листування між сторонами справи не може вважатись належним письмовим доказом, а роздруківка електронного листування не є електронним документом в розумінні частини першої статті 5 Закону № 851-IV.

46. У постанові Касаційного господарського суду від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19 зазначено, що позивач, стверджуючи про укладення договору поставки та виникнення між сторонами господарських зобов`язань, на підтвердження цього факту надав суду скриншоти електронних листів із зображенням надісланих файлів. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що такі роздруківки електронної переписки не є належним доказом укладення між сторонами зазначеного договору та вчинення сторонами дій, спрямованих на виникнення та виконання зобов`язань за цим договором, оскільки вони не відповідають вимогам Закону № 851-IV та не мають електронного цифрового підпису. Проте позивачем не було надано суду документів на підтвердження факту реальної поставки товару, у тому числі поза межами договірних відносин.

47. У постанові Касаційного господарського суду від 15 квітня 2021 року у справі № 910/8554/20 вказано, що позивач направив відповідачу в електронному вигляді заявку щодо поставки товару, визначеного у специфікації, що підтверджується наявною в матеріалах справи паперовою копією скриншоту вебсторінки електронної пошти позивача. Суд вказав, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону № 851-IV.

48. У постанові від 28 червня 2022 року у справі № 922/1280/21 Касаційний господарський суд зазначив, що підприємством надано до матеріалів справи роздруківку з його електронної пошти та фотокопії листування з мобільного додатка «Viber» як доказ на підтвердження замовлення відповідачем в`язальної машини діаметром 13 дюймів. Надана підприємством роздруківка з електронної пошти та фотокопії листування з мобільного додатка не є належними доказами замовлення товариством товару, оскільки відсутні докази підписання цього листа електронним цифровим підписом товариства. При цьому відсутність електронного цифрового підпису на електронному доказі свідчить про те, що зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення інформації. За умовами укладеного сторонами договору погоджено чітку форму, в якій має відбуватись замовлення покупцем виробничого обладнання, а саме письмову форму шляхом підписання специфікації до договору, а не будь-яке листування.

49. Отже, у всіх наведених постановах Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону № 851-IV, які могли б, з урахуванням інших наявних у справі доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання в конкретних відносинах.

50. При цьому в указаних постановах касаційні суди не формулювали висновок, що роздруківки електронного листування взагалі не можуть бути прийняті як допустимі докази, від якого просить відступити Касаційний господарський суд в ухвалі від 24 січня 2023 року в цій справі.

51. Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

52. Зокрема, у цій справі відповідач надав суду роздруківки листування між директором ТОВ «Кот Групп» Редіним К. К. і ОСОБА_2 . При цьому свідок ОСОБА_2 під час розгляду справи підтвердив, що здійснював вказане листування, а Редін К. К. у судовому засіданні від 30 червня 2022 року на запитання суду, чи підтверджує він обставини щодо здійснення переписки у месенджері «WhatsApp» з ОСОБА_2 , зазначив, що він не вважає переписку в месенджері доказом, з ОСОБА_2 він спілкувався не як з юридичною особою, а самої переписки у нього не збереглося (том 2, аркуш справи 71).

53. Отже, директор позивача Редін К. К. не заперечував обставин того, що він вів переписку з ОСОБА_2 подібного змісту, як зазначено у наданих суду роздруківках, не ставив під сумнів відповідність поданої відповідачем копії (паперової копії) оригіналу, а тому суди мали правові підстави для того, щоб оцінювати цей доказ нарівні з іншими доказами у справі.

Щодо вирішення позовних вимог

54. Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

55. Перевіряючи доводи касаційної скарги у межах наданих процесуальним законом повноважень, Велика Палата Верховного Суду зазначає про таке.

56. Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

57. Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочинвважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

58. Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

59. За змістом частин першої та восьмої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

60. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір купівлі-продажу будівельного профілю 50*200*50/1,1, що підтверджено копіями рахунків-фактур ТОВ «Профіль-Інвест», направлених на адресу ТОВ «Кот Групп», а також платіжними дорученнями про сплату ТОВ «Кот Групп» на користь ТОВ «Профіль-Інвест» коштів у сумах, зазначених в рахунках-фактурах.

61. Обставини укладення вказаного договору купівлі-продажу будівельного профілю між позивачем та відповідачем та передоплати ТОВ «Кот Групп» замовленого товару сторонами у справі не заперечуються.

62. Згідно зі статтею 655 ЦК України за договоромкупівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

63. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

64. Згідно із частиною другою статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати або передання оплаченого товару.

65. У цій справі спірним є питання, чи передавав відповідач позивачу будівельний профіль 50*200*50/1,1, який був зазначений у рахунках-фактурах відповідача та був оплачений позивачем.

66. Згідно із частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

67. Згідно з преамбулою Закону № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних відносин) цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

68. Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

69. З наведеного вище вбачається, що норми Закону № 996-XIV регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Вказані норми передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити. Разом із тим указані норми не визначають, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись тільки первинними документами, передбаченими Законом № 996-XIV. Отже, такі обставини можуть підтверджуватись також іншими доказами.

70. Згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, наприклад, у постанові Касаційного господарського суду від 29 січня 2020 року у справі № 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

71. Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

72. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

73. Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

74. За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

75. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

76. Позивач у справі стверджує про те, що відповідач не передав йому оплачений товар - будівельний профіль. На цій підставі ТОВ «Кот Групп» заявило до суду позов про стягнення 388 323,00 грн передоплати за договором поставки.

77. Разом із тим місцевий господарський суд оцінив подані сторонами докази та встановив, що ТОВ «Профіль-Інвест» виконувало свої зобов`язання щодо поставки оплаченого позивачем товару. На виконання організаційних робіт з будівництва за дорученням директора ТОВ «Кот Групп» Хмельницький В. В. замовляв у відповідача будівельний профіль, надсилав позивачу рахунки на оплату вказаного товару, які останнім без зауважень були сплачені, та отримував доставлений перевізником ОСОБА_1 товар разом із супроводжуючими документами з подальшою передачею їх директору ТОВ «Кот Групп» на підпис. Місцевий суд взяв до уваги висновок експерта за результатами проведення судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів у справі від 09 лютого 2022 року разом із роздруківкою виявлених на досліджуваному апараті стільникового зв`язку повідомлень в сукупності з установленими обставинами справи, які свідчать про отримання керівником ТОВ «Кот Групп» від ОСОБА_2 виставлених ТОВ «Профіль-Інвест» рахунків, сплату їх позивачем, його обізнаність про відвантаження спірного будівельного профілю на об`єктах будівництва та здійснення подальших монтажних робіт з поставленого будівельного профілю, що підтверджує виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки сплаченого позивачем товару.

78. Зі свого боку, позивач в особі директора Редіна К. К., не заперечуючи проти того, що на початку 2021 року ОСОБА_2 на замовлення директора позивача виконувалися роботи на конкретних об`єктах з використанням будівельного профілю, не доводив суду обставин щодо придбання цього профілю у інших осіб та його оплати цим особам в інший спосіб, ніж наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями на користь відповідача.

79. Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

80. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

81. Іншими словами, відсутність у сторін цього судового спору належним чином оформлених первинних документів, які би підтверджували факт поставки будівельного профілю відповідачем позивачу, не усуває обов`язок позивача заперечувати проти доводів відповідача про здійснення спірної поставки шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого відповідачем аргументу (зокрема, надання доказів на спростування аргументів відповідача про те, що будівельний профіль був використаний ОСОБА_2 під час реконструкції на замовлення директора позивача Редіна К. К. у квартирах за адресами: АДРЕСА_2 , приміщення 2006 в ЖК «Морська симфонія» та АДРЕСА_1 , що цей профіль був поставлений саме відповідачем, а не іншою особою, або що цей профіль був оплачений саме платежами від імені ТОВ «Кот Групп», здійсненими 05, 12 січня та 19 лютого 2021 року, а не в інший спосіб). Цього позивачем у справі зроблено не було.

82. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що місцевий господарський суд оцінив подані сторонами доказиза своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Натомість апеляційний суд обмежився констатацією відсутності у відповідача первинних документів на поставку товару та відсутністю трудових відносин між позивачем та Хмельницьким В. В., а також доручення останньому на отримання товару від відповідача. При цьому апеляційний суд не здійснив оцінку поданих сторонами доказів у їх сукупності, що не відповідає частині другій статті 86 ГПК України.

83. Враховуючи наведене, достатньо підставними та обґрунтованими є висновки місцевого суду про те, що поставка ТОВ «Профіль-Інвест» будівельного профіля, оплаченого ТОВ «Кот Групп», скоріше була, ніж ні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

84. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

85. Згідно з положеннями статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

86. Велика Палата Верховного Суду вважає, що місцевий господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин положення чинного законодавства та дійшов обґрунтованих висновків про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Кот Групп» про стягнення з ТОВ «Профіль-Інвест» передоплати за договором поставки.

87. Натомість суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, у зв`язку із чим Велика Палата Верховного Суду застосовує у цій справі положення статті 312 ГПК України.

Щодо судових витрат

88. Відповідно до частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 300-302, 308, 312, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль-Інвест» задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 916/3027/21 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Одеської області від 07 липня 2022 року у справі № 916/3027/21 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кот Групп» (код 41191316, адреса: 65009, м. Одеса, вул. Сегедська, 18, оф. 233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль-Інвест» (код 36233301, адреса: 65069, м. Одеса, вул. Кримська, 63, кв. 1) 11 649,71 грн судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити видачу відповідного наказу у справі № 916/3027/21 Господарському суду Одеської області.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Ю. Л. Власов Судді: М. І. Гриців К. М. Пільков Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко Л. Й. Катеринчук О. М. Ситнік Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач С. І. Кравченко В. Ю. Уркевич Л. М. Лобойко Є. А. Усенко С. Ю. Мартєв

Джерело: ЄДРСР 112088045

[ANTIRAID]

Велика палата в цій справі нарешті довела можливість доказування факту поставки товару іншими доказами, окрім товарно-транспортних накладних. В практиці зустрічається багато таких справ де сторони зловживають і посилаючись на відсутність підписаних накладних чи актів або відмовляються платити, або навпаки намагаються отримати кошти за вже отриманий ними товар. 

Суд зазначив:

51. Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.