Рішення Деснянського райсуду Чернігова про відмову у стягненні додаткових витрат на утримання дітей

[ANTIRAID]

Справа № 750/4869/23
Провадження № 2/750/887/23

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2023 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря Мойсієнко К.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей,

встановив:

У квітні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 75988 грн. 78 коп., які складаються з:

- витрат на регулярні комунальні платежі за квартиру з березня 2020 року по березень 2023 року в сумі 35150 грн. 58 коп.;

- витрат на незапланований ремонт вікна в сумі 1545 грн.;

- витрат на діагностику та ремонт газового котла в сумі 2405 грн.;

- витрат на заміну радіаторів та комплектуючих в сумі 7712 грн. 10 коп.;

- витрат на навчальні посібники з березня 2020 року по березень 2023 року в сумі 7775 грн. 55 коп.;

- витрат, пов`язаних з медичними обстеженнями, лікуванням, придбанням окулярів (лінз) та ортопедичних стільців для дітей на загальну суму 21400 грн. 55 коп.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Представник відповідача електронною поштою надіслала до суду письмове поясненння, в якому зазначила про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 2007 року, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2019 року розірвано (а.с. 16).

Від даного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 10, 11).

24.06.2019 відповідач подарував на підставі договору дарування належну йому квартиру АДРЕСА_1 своїм дітям: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частинах (по 1/2 кожному) (а.с. 13-14, 15).

Згідно довідки про склад сім`ї у цій квартирі станом на 19.03.2023 зареєстровані позивач та діти сторін, відповідач у подарованій дітям квартирі згідно даної довідки не зареєстрований (а.с.12).

Судовим наказом від 08 травня 2023 року у справі № 750/6398/23, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.05.2023 та до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с. 134 на звороті).

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 51Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 8Закону України«Про охоронудитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини першої статті 185СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Згідно частини другої статті 185СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Пленум Верховного Суду України у постанові від15травня 2006року №3«Про застосуваннясудами окремихнорм Сімейногокодексу Українипри розглядісправ щодобатьківства,материнства тастягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

З огляду на викладене, безпідставними є вимоги позивача про стягнення з відповідача в якості додаткових витрат на дітей оплати комунальних послуг, витрат на ремонт вікна, на діагностику та ремонт газового котла, на придбання радіаторів та комплектуючих, оскільки такі витрати не є додатковими витратами на дітей в розумінні ст. 185 СК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача половину витрат на ремонт вікна, яке було пошкоджено під час активних бойових дій на території міста Чернігова.

Проте суд зазначає, що для стягнення компенсації за пошкоджене/зруйноване майно, внаслідок збройної агресії російської федерації, законодавством передбачений інший порядок відшкодування таких збитків.

Також, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з відповідача половини додаткових витрат на утримання дітей, а саме за: навчальні посібники, за консультації та обстеження дітей в сімейній клініці « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на придбання ортопедичних стільців, витрат на обстеження та придбання окулярів, витрат на стоматологічні послуги позивач посилалася на те, що відповідач має стійке матеріальне становище, є власником рухомого та нерухомого майна, а тому він має змогу сплатити половину понесених витрат.

Зокрема, 01 липня 2021 року позивач оплатила стоматологічні послуги вартістю 1880 грн., 13 липня 2021 року позивач оплатила лінзи вартістю 2482 грн. 50 коп. та вставки вартістю 80 грн., також 22 листопада 2022 року позивач придбала сонцезахисні окуляри вартістю 2631 грн. 20 коп. та 07 грудня 2022 року оплатила лінзи в окуляри на суму 2745 грн. 20 коп. (а.с. 75, 78).

При цьому, з виписки по картковому рахунку відповідача вбачається, що у липні 2021 року він перерахував на рахунок позивача на утримання дітей 15000 грн., у листопаді 2022 року відповідач перерахував позивачу на утримання дітей понад 20000 грн. (20100 грн. 52 коп.), у грудні 2022 року ним перераховано позивачу на утримання дітей понад 20000 грн. (20100 грн. 52 коп.) (а.с. 138, 139 на звороті - 140).

08 жовтня 2022 року та 18 жовтня 2022 року позивач оплатила вартість стоматологічних послуг для сина ОСОБА_5 на суму 1050 грн. та на суму 500 грн. (а.с. 82, 86).

З виписки по картковому рахунку відповідача вбачається, що ним на картковий рахунок позивача перераховано на утримання дітей у жовтні 2022 року більше 20000 грн. (20100 грн. 52 коп.) (а.с. 139 на звороті).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача половину вартості придбаних нею у листопаді 2022 року двох крісел для дітей загальною вартістю 21881 грн. (а.с.87-88), проте витрати на придбання меблів не є додатковими витратами у розумінні вимог СК України.

Отже, позивач не довела в суді, що заявлені нею до відшкодування витрати викликані особливими обставинами і не покриваються тими виплатами, які відповідач сплачував на рахунок позивача в добровільному порядку, тобто ніс витрати на утримання дітей без судового рішення про стягнення з нього аліментів.

Подібну позицію зайняв Верховний Суд у постанові від 12 січня 2022 року у справі №545/3115/19, зазначивши, що щодо відшкодування половини вартості ремонту технічних пристроїв; половини вартості витрат на лікування; відвідування секцій та позашкільних закладів, колегія суддів Верховного Суду погодилася із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ці витрати не є додатковими витратами у розумінні вимог СК України та охоплюються розміром аліментів, що стягуються з батька на утримання дитини на користь матері.

Також до подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 10 січня 2019 року у справі № 369/11745/16-ц (провадження № 61-34801св18); від 17 січня 2019 року у справі № 720/1119/17 (провадження № 61-3891св18); від 30 січня 2019 року у справі № 205/4622/16-ц (провадження № 61-22588св18); від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18); від 31 січня 2020 року у справі № 484/2230/17 (провадження № 61-1460св18); від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19 (провадження № 61-19103св19), від 29 квітня 2022 року у справі №761/27222/20 (провадження від 19 квітня 2023 року у справі №760/1084/20 (провадження № 61-12256св22)

Верховний Суд у вказаних вище постановах звертає увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи щодо необхідності стягнення додаткових витрат, залежно від особистих, індивідуальних особливостей дитини.

Згідно зі статтею 141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач у судовому засіданні суду повідомила, що вона не працює, у матеріалах справи відсутні докази про доходи позивача.

В свою чергу відповідач надав суду докази на підтвердження того, що він систематично (щомісяця) у період з 03.05.2019 по 30.01.2023 сплатив на рахунок позивача за його підрахунком 881950 грн. з призначенням платежів (на утримання дітей, на операцію сину та один платіж на комунальні послуги).

Вказані обставини позивачем не спростовано та не надано доказів на підтвердження того, за рахунок яких коштів позивач здійснила всі ті витрати, половину яких вона просить стягнути з відповідача як додаткові витрати на дітей, адже з виписки про рахунку відповідача вбачається, що він систематично (по декілька разів на місяць) перераховував кошти з призначення платежу на утримання дітей.

У письмових поясненнях представник відповідача зазначила, що ті платежі, які відповідач регулярно здійснював на рахунок позивача, призначені для утримання дітей, мають достатній розмір, який відповідач правомірно вважає більш ніж достатнім для утримання спільних дітей як основних обов`язків по сплаті аліментів, так і додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей, адже розмір добровільно сплачуваних аліментів значно перевищував встановлений законом мінімум.

Оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що заявлені нею до стягнення додаткові витрати на утримання дітей викликані особливими обставинами, а відповідач в свою чергу надав докази на підтвердження того, що він систематично приймав участь в утриманні дітей та у період з 03.05.2019 по 30.01.2023 сплатив на рахунок позивача за його підрахунком 881950 грн. з призначенням платежів (на утримання дітей, на операцію сину), чого позивачем не спростовано та не надано доказів на підтвердження того, що витрати на протезування зубів, придбання лінз дітям та їх медичну діагностику позивач здійснювала за рахунок власних коштів.

Виходячи із засад розумності і справедливості, оцінивши наявні у справі докази, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 75988 грн. 78 коп. в якості додаткових витрат на утримання дітей.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У судовому засіданні представник позивача подав заяву про компенсацію здійснених позивачем судових витрат з доказами таких витрат без підтвердження надсилання їх копій іншій стороні.

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

За правилами частини дев`ятої статті 83ЦПК України суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Порівняльний аналіз правил частини дев`ятої статті 83ЦПК України та частини четвертої статті 183ЦПК України дає підстави для висновку, що правило частини дев`ятої статті 83ЦПК України застосовується у разі подання до суду безпосередньо доказів, а правило частини четвертої статті 183ЦПК України - у разі подання до суду заяв, клопотання чи заперечення, у тому числі і з доданими до них додатками на підтвердження вимог цих заяв, клопотань, заперечень.

Саме таку правову позицію виклав Верховний Суд у своїй постанові від 12 квітня 2023 року у справі №626/133/21 (провадження №61-11044св22)

У вказаній постанові Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, позивач подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додала додатки - докази понесення витрат на правничу допомогу, які є складовими заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183ЦПК України щодо подання заяв, а не правило частини дев`ятої статті 83ЦПК України щодо подання доказів.

Позивач ОСОБА_8 орієнтовного розміру витрат на правничу допомогу в позовній заяві не зазначала і до процесуальних документів, які надсилалися іншій стороні (позовної заяви), доказів понесених витрат на правничу допомогу, не надавала, а тому такі докази відсутні у сторони відповідача.

Оскільки представник позивача подав безпосередньо до суду докази понесених витрат на правничу допомогу без надсилання їх копій іншій стороні, а тому до таких доказів має бути застосоване правило частини дев`ятої статті 83 ЦПК України, відповідально до якої суд не бере до уваги відповідні докази.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 81, 83, 133, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) про стягненнядодаткових витратна утриманнядітей відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 19.07.2023.

Суддя

Джерело: ЄДРСР 112309845

[ANTIRAID]

Це наша справа. Дуже не приємно коли один з батьків намагається коштом іншого вирішити свої матеріальні питання або з власної ініціативи або по "добрим" порадам оточуючих.

Фактично батько дітей добровільно щомісячно перераховував від 15 000 до 20 000 грн ще й додатково покриваючи всі інші витрати, але дружина, отримавши поради від "друзів" спочатку вирішила подати на аліменти, які за рішенням суду будуть значно меншими ніж добровільні перерахування, а потім за тими ж "дружніми" порадами стягнути ще й вигадані додаткові витрати. При цьому не надавши й витрати на правову допомогу. 

Наслідком таких "дружніх" порад стало стягнення з позивача витрат на правову допомогу відповідача та значно зменшений розмір аліментів, що будуть стягуватись у примусовому порядку. Тому, перед тим як звертатись до суду треба намагатись спілкуватись та вирішувати спір, якщо він є, а не вигадано "друзями", якщо цей спір взагалі існує.