Постанова ВП ВС про стягнення лікарняних та невиплачених своєчасно сум та моральної шкоди при звільненні

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року

м. Київ

Справа № 552/16890/20
Провадження № 14-15цс23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

розглянула справу за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, про стягнення заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за час затримки виплати належних сум під час звільнення, відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року у складі судді Свяченої Ю. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року у складі колегії суддів Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що вона перебувала з Казенним підприємством «Морська пошуково-рятувальна служба» (далі - КП «Морська пошуково-рятувальна служба») у трудових відносинах, зокрема, в період з 18 травня 2016 року по 07 квітня 2019 року працювала на посаді першого заступника директора, а в період з 08 квітня 2019 року по 10 серпня 2020 року - на посаді заступника директора з операційної діяльності.

На порушення вимог трудового законодавства її переведення на нижчеоплачувану посаду заступника директора з операційної діяльності відбулося без збереження попереднього середнього заробітку протягом двох тижнів з дня такого переведення, затримка цієї виплати склала 362 робочі дні. Крім того, внаслідок некоректного ведення відповідачем табелю обліку робочого часу при звільненні їй не була виплачена заробітна плата за 03-05 лютого 2020 року. Також в день звільнення роботодавець не виплатив їй у повному обсязі допомогу у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

На думку позивачки, несплата всіх належних під час звільнення сум покладає на відповідача обов`язок виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Внаслідок незаконних дій КП «Морська пошуково-рятувальна служба» їй завдано моральної шкоди, оскільки вона залишилася без роботи і засобів для існування, втратила душевний спокій.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених вимог, просила стягнути з КП «Морська пошуково-рятувальна служба»:

- суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (з 21 квітня 2019 року по 22 грудня 2020 року);

- суму заборгованості з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн;

- суму компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати за листками непрацездатності: серії АДН № 132983 (04 по 17 січня 2020 року) в розмірі 1 179,87 грн (затримка оплати на 236 робочих днів з 14 лютого 2020 року по 25 січня 2021 року); серії АДН № 133456 (20-24 січня 2020 року) в розмірі 347,62 грн (затримка оплати на 215 робочих днів з 14 лютого по 22 грудня 2020 року); серії АДН № 133456 (25-29 січня 2020 року) в розмірі на дату оплати суми допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю;

- середній заробіток за час затримки на 363 робочі дні (з 17 лютого 2020 року по 30 липня 2021 року) виплати належних сум під час звільнення в розмірі 1 230 780,54 грн з перерахуванням його розміру на дату постановлення рішення суду;

- 80 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

09 грудня 2021 року рішенням Приморського районного суду міста Одеси позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 заборгованість з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн; компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати за листком непрацездатності серії АДН № 133456 (за період з 25 по 29 січня 2020 року) в розмірі 279,84 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 22 грудня 2020 року КП «Морська пошуково-рятувальна служба» нарахувало та виплатило ОСОБА_1 доплату за переведення на іншу постійну нижчеоплачувану роботу в розмірі 3 636,64 грн, заробітну плату за 03-05 лютого 2020 року в сумі 5 878,20 грн (з урахуванням 20 % надбавки згідно з умовами колективного договору за вислугу років у розмірі 1 175,64 грн), а також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати при переведенні на іншу роботу в розмірі 137,59 грн та за несвоєчасну виплату заробітної плати за лютий 2020 року - 238,49 грн.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за листками непрацездатності від 30 січня 2020 року серії АДН № 133456 та серії АДН № 132983, то 05 лютого 2020 року комісія із соціального страхування КП «Морська пошуково-рятувальна служба» розпочала перевірку правильності видачі позивачці листків непрацездатності (комісією зроблені відповідні запити до Фонду соціального страхування в Одеській області, департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради, Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації), у зв`язку із чим питання про прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності було відкладено.

25 січня 2021 року ОСОБА_1 було виплачено допомогу з тимчасової непрацездатності за листком серії АДН № 132983 (за період з 04 по 17 січня 2020 року) в розмірі 23 134,72 грн, що свідчить про відсутність в цій частині порушень з боку роботодавця. Водночас за листком непрацездатності серії АДН № 133456 позивачці було виплачено допомогу лише за період з 20 по 24 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн, оскільки згідно з відповіддю Фонду соціального страхування в Одеській області від 06 березня 2020 року № 115/369 вказаний листок серії АДН № 133456 з 25 по 29 січня 2020 року продовжений необґрунтовано.

Разом з тим неналежне виконання лікарем своїх обов`язків щодо ведення документації не є підставою вважати, що виданий листок непрацездатності не може підтверджувати тимчасову непрацездатність працівника, якщо працівником дотримані всі встановлені законом вимоги при отриманні такого листка, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постановах від 12 квітня 2019 року № 265/563/17, від 05 серпня 2019 року № 638/10227/17, від 24 лютого 2020 року № 361/7197/16-ц.

Отже, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума заборгованості з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн, а також сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати за вказаним листком в розмірі 279,84 грн.

Суд не знайшов підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині, яка стосується виплати допомоги з тимчасової непрацездатності, з огляду на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 25 липня 2018 року № 809/575/16, про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності не може бути віднесена до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки особливості проведення таких виплат врегульовані спеціальним Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV), яким чітко регламентована «незалежність» останніх від дати звільнення. Позов у частині відшкодування моральної шкоди суд вважав необґрунтованим і недоведеним.

24 серпня 2022 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу КП «Морська пошуково-рятувальна служба» задоволено. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року скасовано в частині задоволених позовних вимог і ухвалено в цій частині нову постанову. В задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн та про стягнення суми компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року в розмірі 279,84 грн - відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що за рахунок коштів роботодавця здійснюється оплата лише перших п`яти днів тимчасової непрацездатності. 18 грудня 2020 року комісія із соціального страхування КП «Морська пошуково-рятувальна служба» прийняла рішення, оформлене протоколом № 40, яким призначила ОСОБА_1 допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 20 по 24 січня 2020 року (за рахунок коштів підприємства). Таким чином, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати допомоги з тимчасової непрацездатності за листком серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року та суми компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, оскільки починаючи з шостого дня непрацездатності вказана допомога повинна виплачуватися працівнику за рахунок Фонду соціального страхування України (далі - Фонд), а не роботодавця. В іншій частині висновки суду першої інстанції є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року, постанову Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 800/284/17, від 22 травня 2018 року у справі № 800/474/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 716/9584/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 127/2209/18, від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року у справі № 313/1028/15-ц, від 12 квітня 2019 року у справі № 265/563/17, від 05 серпня 2019 року у справі № 638/10227/17, від 18 вересня 2019 року у справі № 344/8219/16-ц, від 27 серпня 2020 року у справі № 207/2990/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 761/24143/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 536/1267/18, від 06 червня 2022 року у справі № 308/12811/19, від 17 серпня 2022 року у справі № 757/37126/18, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у справі № 806/298/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Крім цього, ОСОБА_1 зазначила, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід з підстав, викладених в касаційній скарзі; суди необґрунтовано відхилили її клопотання про витребування доказів; суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 2 частини першої, пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо).

Умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. Саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Суди залишили поза увагою те, що відповідач здійснив часткову виплату належних їй при звільненні сум лише під час розгляду цієї справи, тоді як непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені законом строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Відповідач умисно затягував вирішення питання щодо прийняття рішення про призначення їй допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Отримавши 30 січня 2020 року листок непрацездатності серії АДН № 133456, комісія із соціального страхування КП «Морська пошуково-рятувальна служба» зобов`язана була протягом десяти днів прийняти відповідне рішення, а роботодавець - виконати свій обов`язок щодо виплати їй матеріального забезпечення, чого зроблено не було (питання про виплату допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за вказаним листком за період з 25 по 29 січня 2020 року взагалі не вирішувалося). При цьому неналежне виконання лікарем своїх обов`язків щодо ведення документації не є підставою вважати, що виданий лікарем листок непрацездатності не може підтверджувати тимчасову непрацездатність працівника, якщо працівником дотримані всі встановлені законом вимоги при отриманні такого листка.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, в цьому випадку - невиплата належних при звільненні грошових сум, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2022 року КП «Морська пошуково-рятувальна служба» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати допомоги з тимчасової непрацездатності, апеляційний суд правильно виснував, що допомога з тимчасової непрацездатності не може бути віднесена до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 КЗпП України, оскільки особливості проведення таких виплат врегульовані спеціальним Законом № 1105-XIV, яким чітко регламентована «незалежність» останніх від дати звільнення, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними в постановах від 25 липня 2018 року № 809/575/16 та від 18 серпня 2022 року у справі № 640/23901/19.

Крім того, підприємство не порушило строки виплати позивачці допомоги за листками непрацездатності від 30 січня 2020 року серії АДН № 133456 та серії АДН № 132983. Уточнюючи 30 липня 2021 року позовні вимоги, ОСОБА_1 визнала, що станом на вказану дату підприємство виплатило їй всі належні при звільненні суми (за винятком заборгованості з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн), у зв`язку із чим суди правильно повністю відмовили в задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі статті 117 КЗпП України.

Роботодавцем не були порушені права працівника у сфері трудових відносин, а тому стаття 237-1 КЗпП України, яка регулює відшкодування моральної шкоди, не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

У липні 2023 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли пояснення КП «Морська пошуково-рятувальна служба», у яких підприємство зазначило, що рішення про нарахування та виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, приймає не підприємство, а комісія (уповноважений) із соціального страхування. Як наслідок, підприємство не може нести відповідальність за дії комісії. Також звернуло увагу, що відповідальність роботодавця як страхувальника, в тому числі за час затримки допомоги по тимчасовій непрацездатності, визначена Законом № 1105-XIV. Стаття ж 117 КЗпП України визначає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, передбачену Законом України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР).

У липні 2023 року ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду заперечення на пояснення КП «Морська пошуково-рятувальна служба» та розрахунок суми середнього заробітку за час затримки виплати належних сум під час звільнення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

18 жовтня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

17 січня 2023 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до розгляду.

01 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину третю статті 403 ЦПК України, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду керувався такими міркуваннями.

Звертаючись у вересні 2020 року до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилалася, зокрема, на те, що відповідач здійснив часткову виплату належних їй при звільненні сум, в тому числі за листками непрацездатності, лише під час розгляду цієї справи, тоді як непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені законом строки є підставою для покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року № 809/575/16 (провадження № К/9901/12190/18), на яку посилався суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати допомоги з тимчасової непрацездатності, викладено правовий висновок про те, що віднесення допомоги по тимчасовій непрацездатності до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 КЗпП України, відповідачем здійснено протиправно, оскільки ці виплати врегульовані спеціальним Законом № 1105-XIV, яким чітко регламентована «незалежність» останніх від дати звільнення.

Аналогічні висновки висловлені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у справі № 640/23901/19 (провадження № К/9901/40109/21).

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з наведеними висновкамиВерховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, що сума допомоги у зв`язку з тимчасовою втратою працездатністю не належать до виплат, які підприємство повинне здійснити працівнику в день звільнення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2020 року у справі № 591/1079/19 (провадження № 61-20246св19) вказано, що у статті 116 КЗпП України йдеться про виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, що не обмежується лише заробітною платою, а включає в себе також інші нарахування, у тому числі й допомогу у зв`язку із тимчасовою втратою працездатністю за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності. Враховуючи те, що оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів роботодавця, то такі кошти відносяться до виплат, які належать працівнику при звільненні та у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України. Аналогічний висновок щодо застосування норми права у подібних відносинах зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 404/3447/17.

У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 758/14834/15-ц (провадження № 61-18501св19), від 15 липня 2020 року у справі № 263/14209/17 (провадження № 61-41922св18), від 19 серпня 2020 року у справі № 761/36549/18-ц (провадження № 61-4174св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 306/930/19 (провадження № 61-13430св20), від 19 травня 2021 року у справі № 754/3434/19 (провадження № 61-13722св20), від 01 листопада 2022 року у справі № 953/4949/20 (провадження № 61-12959св21) зазначено, що відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Таким чином, за однакових фактичних обставин і подібних правовідносин висновки судів касаційної інстанції щодо застосування положень Закону № 1105-XIV та статей 116, 117 КЗпП України, які містяться у згаданих вище постановах, є протилежними.

З урахуванням викладеного Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від правових висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в постановах від 25 липня 2018 року № 809/575/16 (провадження № К/9901/12190/18) та від 18 серпня 2022 року у справі № 640/23901/19 (провадження № К/9901/40109/21).

15 березня 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу до розгляду.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року та компенсації затримки розрахунку.

За вимогами статей 253, 254 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Основними джерелами коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування є внески роботодавців (роботодавців - фізичних осіб), працівників. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов`язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку, зокрема, з тимчасовою втратою працездатності відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Закон № 1105-XIV.

Тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру, та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи (пункт 3 Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 червня 2021 року № 1066).

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 19 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Одним із видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності є допомога по тимчасовій непрацездатності (пункт 1 частини першої статті 20 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (частина перша статті 31 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абзац другий частини другої статті 22 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким порядком є Порядок оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 440.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством (абзац перший частини другої статті 22 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.

Отже, законодавство про загальнообов`язкове державне соціальне страхування допомогу по тимчасовій непрацездатності поділяє на:

1) допомогу за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності, оплата якої здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

2) допомогу, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності, оплата якої здійснюється роботодавцем після отримання коштів на оплату від Фонду в передбаченому Законом № 1105-XIV порядку.

У статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивачки) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За вимогами статті 117 КЗпП України (редакції, чинній на момент звільнення позивачки) у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у своїх постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 404/3447/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 591/1079/19 виснував, що оскільки у статті 116 КЗпП України йдеться про виплату всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, що не обмежується лише заробітною платою, а включає в себе також інші нарахування, у тому числі й допомогу по тимчасовій непрацездатності за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, тому такі кошти відносяться до виплат, які належать працівнику при звільненні та у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

З такими висновками погоджується і Велика Палата Верховного Суду.

Щодо того, чи належить допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, що виплачується Фондом починаючи з шостого дня непрацездатності до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1105-XIV XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок (частина друга статті 1 Закону № 1105-XIV; пункт 10 частини першої статті 1 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Порядок фінансування Фондом страхувальників визначений у статті 34 Закону № 1105-XIV XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до вимог якої фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Страхувальник відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Страхувальник, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Механізм та умови фінансування страхувальників для надання за рахунок коштів Фонду матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності визначено в Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду, затвердженого постановою правління Фонду 19 липня 2018 року № 12 (далі - Порядок № 12).

Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку № 12 у разі настання у застрахованої особи страхового випадку, пов`язаного з тимчасовою втратою працездатності, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) із страхування з тимчасової втрати працездатності, на підставі поданих документів, передбачених статтею 31 Закону № 1105-XIV, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі.

У частині третій статті 30 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) також зазначено, що рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.

На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення страхувальник нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції Фонду не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення (абзац другий пункту 2 Порядку № 12).

Згідно з пунктом 1.1 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України 19 липня 2018 року № 13 (далі - Положення № 13), комісія (уповноважений) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності створюється (обирається) та діє на підприємстві, в установі, організації, що використовує найману працю, незалежно від форм власності і господарювання.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, зокрема, має право звертатися за необхідності до робочих органів виконавчої дирекції Фонду або його відділень щодо перевірки правильності видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам підприємства (пункт 2.1 Положення № 13).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов`язана, зокрема: приймати рішення про призначення матеріального забезпечення; приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення (пункт 2.2 Положення № 13).

Відповідно до частини першої статті 32 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п`яти днів після винесення відповідного рішення.

За підпунктом 3.2.1 пункту 3.1 Положення № 13 комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства приймає рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах, на поховання) і передає його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо. Приймає рішення про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково). Перевіряє правильність видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.

Згідно з пунктом 4.1 Положення № 13 основною формою роботи комісії є засідання, які проводяться відповідно до затвердженого нею плану, але не рідше двох разів на місяць. Члени комісії беруть участь у її засіданнях особисто без права передання своїх повноважень іншим посадовим особам. Комісія правомочна приймати рішення за наявності на засіданні більше половини її членів за наявності представника кожної сторони. Засідання комісії протоколюється. Рішення комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів голос голови є вирішальним.

Рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства оформлюються протоколом в день їх прийняття згідно з додатком до цього Положення (пункт 4.3 Положення № 13).

Рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення або відмову у призначенні матеріального забезпечення може бути оскарженим застрахованою особою до відділення робочого органу виконавчої дирекції Фонду, де перебуває на обліку підприємство, протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення про таке призначення або відмову, що не позбавляє права застрахованої особи звернутися з цих питань до суду (розділ V Положення № 13).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 12 фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам та окремих виплат потерпілим на виробництві здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення та окремих виплат потерпілим на виробництві за їх видами.

Страхувальник подає заяву-розрахунок до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення за своїм місцезнаходженням чи місцем проживання (пункт 5 Порядку № 12).

Заява-розрахунок надається страхувальником в паперовому вигляді особисто до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення, або надсилається в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (пункт 6 Порядку № 12).

Порядок підготовки та надання заяви-розрахунку врегульовано в пункті 7 Порядку № 12.

Відповідальність за достовірність даних, наведених у заяві-розрахунку, несе страхувальник.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку. Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення у разі потреби має право здійснювати обмін інформацією зі страхувальником шляхом направлення запиту щодо уточнення інформації, наведеної у заяві-розрахунку. У разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення. Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду або їх відділеннями протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку (пункт 8 Порядку № 12).

Основними завданнями Фонду та його робочих органів, відповідно до пунктів 2, 6, 7 частини першої статті 9 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, є: надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.

Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 10 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд має право, зокрема, перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; отримувати необхідні пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки.

За вимогами частини третьої статті 10 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Фонд несе відповідальність згідно із законом за шкоду, заподіяну з його вини застрахованим особам внаслідок несвоєчасної або неповної виплати матеріального забезпечення, страхових виплат, ненадання або несвоєчасне надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.

За пунктом 9 цього Порядку після надходження коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника останній зобов`язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення не пізніше, ніж у строки, визначені у частині другій статті 32 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

У разі відсутності інформації від страхувальника про виплати застрахованим особам протягом трьох місяців з дня здійснення фінансування робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють перевірку щодо використання страхувальником коштів Фонду (пункт 11 Порядку № 12).

Отже, нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності починаючи з шостого дня непрацездатності здійснюється у такому порядку:

1) застрахована особа надає документ, необхідний для призначення матеріального забезпечення за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, - виданий у встановленому порядку листок непрацездатності;

2) не пізніше десяти днів з дня надходження документу комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства на засіданні приймає рішення про:

- призначення матеріального забезпечення;

- відмову в призначенні матеріального забезпечення;

3) якщо комісією прийнято рішення про призначення матеріального забезпечення:

- страхувальник (роботодавець) нараховує суми матеріального забезпечення;

- страхувальник (роботодавець) оформлює заяву-розрахунок;

- не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією рішення страхувальник (роботодавець) передає заяву-розрахунок до робочих органів виконавчої дирекції Фонду;

- протягом 10 робочих днів після надходження заяви робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють фінансування страхувальників;

4) якщо комісією прийнято рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення:

- протягом 5 днів застрахована особа може оскаржити відмову у відділенні робочого органу виконавчої дирекції Фонду (у суді).

З моменту надходження коштів Фонду на оплату допомоги по тимчасовій непрацездатності на окремий рахунок роботодавця розпорядником таких коштів стає сам роботодавець, який зобов`язаний здійснити виплату застрахованій особі відповідного матеріального забезпечення в найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати (частина друга статті 32 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Якщо страхові кошти перераховано до звільнення працівника і роботодавець став розпорядником таких коштів, то в розумінні частини першої статті 116 КЗпП України такі кошти належать до виплат, які мають бути сплачені працівнику в день звільнення.

Визначальною є обставина, чи є на момент звільнення працівника роботодавець розпорядником коштів, що належать до виплати звільнюваному працівнику, і хто винен у тому, що такі кошти не виплачені.

Тобто, якщо комісія вчасно розглянула питання про оплату листа непрацездатності, роботодавець направив заяву-розрахунок, а Фонд невчасно перерахував кошти, то відповідальність має нести Фонд.

Якщо комісія чи роботодавець не вчинили таких дій, то відповідальність за невиплату такого відшкодування покладається на роботодавця.

У справі, що переглядається, встановлені такі обставини.

30 січня 2020 року ОСОБА_1 передала КП «Морська пошуково-рятувальна служба» листок непрацездатності серії АДН № 133456 (який включає період непрацездатності з шостого дня непрацездатності - з 25 по 29 січня 2020 року), що підтверджено актом приймання-передачі, підписаним заступником директора з операційної діяльності ОСОБА_1 та начальником відділу управління персоналом Терлецькою С. С. (т. 1, а. с. 48, 52).

05 лютого 2020 року КП «Морська пошуково-рятувальна служба» разом з комісією із соціального страхування направило лист № 1/57/197-20 до Фонду, у якому просило перевірити обґрунтованість видання ОСОБА_1 листків непрацездатності, у тому числі й листка непрацездатності серії АДН № 133456 (т. 1, а. с. 137).

14 лютого 2020 року відповідно до протоколу № 4 засідання комісії із соціального страхування вирішено відкласти питання щодо призначення матеріальної допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 , у тому числі за листком непрацездатності серії АДН № 133456, до отримання відповіді від Фонду (т. 1, а. с. 138-144).

19 лютого 2020 року з метою додаткової перевірки листка непрацездатності серіі АДН № 133456, який виданий сімейним лікарем ОСОБА_2 , КП «Морська пошуково-рятувальна служба» звернулося до директора Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради щодо перевірки законності дій лікаря КНП «ЦПМСД № З» ОМР ОСОБА_2 при видачі листків непрацездатності ОСОБА_1 , враховуючи той факт, що за наявною в підприємства інформацією ОСОБА_1 перебуває у близьких зв`язках з лікарем (т. 1, а. с. 167, 168).

06 березня 2020 року КП «Морська пошуково-рятувальна служба» отримало відповідь від 05 березня 2020 року № 01/39/275 за підписом першого заступника директора Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради про те, що в частині другій статті 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлена пряма заборона вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про факт звернення особи за медичною допомогою. Щодо проведення перевірки листка непрацездатності, то до департаменту необхідно надати його копію (т. 1, а. с. 169).

13 березня 2020 року на адресу КП «Морська пошуково-рятувальна служба» надійшла відповідь Фонду від 06 березня 2020 року № 115/369, відповідно до якої листок непрацездатності серії АДН № 133456 виданий обґрунтовано, але з 25 по 29 січня 2020 року продовжений необґрунтовано. Бланк листка непрацездатності № 133456 оформлений правильно (т. 1, а. с. 138).

20 березня 2020 року відповідно до протоколу № 9 засідання комісії із соціального страхування вирішено відкласти питання щодо призначення ОСОБА_1 матеріальної допомоги по тимчасовій непрацездатності, у тому числі за листком непрацездатності серії АДН № 133456, виданого сімейним лікарем ОСОБА_2 , до отримання відповіді Фонду (т. 1, а. с. 154-156).

19 травня 2020 року КП «Морська пошуково-рятувальна служба» звернулося до директора Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради із заявою № 3/57/993-20 розглянути питання про притягнення до відповідальності лікаря ОСОБА_2 за допущенні порушення порядку видачі документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 176, 177).

У травні 2020 року ОСОБА_1 зверталася до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області із заявою про надання інформації щодо отримання Фондом від КП «Морська пошуково-рятувальна служба» листків непрацездатності (у тому числі серії № 133456), про перерахунок їх оплати на користь роботодавця та причин затримки їх виплати позивачці (т. 1, а. с. 63).

27 травня 2020 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області надало ОСОБА_1 відповідь на звернення № 112/717-К-49, у якій зазначило, що станом на 27 травня 2020 року заява-розрахунок на виплату їй допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком непрацездатності серії № 133456 до управління не надходила, листом від 21 травня 2020 року № 3/41/996-20 КП «Морська пошуково-рятувальна служба» повідомило управління, що питання про призначення допомоги по цьому листку непрацездатності ще розглядається комісією із соціального страхування (т. 1, а. с. 64, 65).

29 травня 2020 року КП «Морська пошуково-рятувальна служба» звернулося до в. о. директора Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради із заявою № 4/57/1034-20 розглянути питання щодо: законності та правильності заповнення листка непрацездатності серії АДН № 133456 та обґрунтованості його видачі; законності дій лікаря ОСОБА_2 при видачі документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 178-180).

15 червня 2020 року відповідно до протоколу № 17 засідання комісії із соціального страхування вирішено відкласти питання щодо призначення матеріальної допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 до отримання відповіді щодо законності видачі та правильності заповнення, зокрема, листка непрацездатності серії АДН № 133456, що засвідчують її тимчасову непрацездатність, та обґрунтованість його видання. Зазначено, що підприємством направлені листи в Департамент охорони здоров`я Одеської міської ради від 19 травня 2020 року № 3/57/993-20 та в Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації від 29 травня 2020 року № 4/57/1034-20 з метою з`ясування обґрунтованості видачі КНП «ЦПМСД № 3» ОМР ОСОБА_2 листків непрацездатності ОСОБА_1 , у тому числі серії АДН № 133456 (т. 1, а. с. 162-164).

26 червня 2020 року на звернення ОСОБА_1 від 08 червня 2020 року комісія із соціального страхування надала відповідь, що нею продовжується здійснення перевірки підстав та правильності видачі та заповнення позивачкою листків непрацездатності (т. 1, а. с. 70).

23 липня 2020 року в. о. директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації надав КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на його запит від 29 травня 2020 року № 4/57/1034-20 відповідь про те, до департамент відповідно до його повноважень здійснює організаційне і методичне керівництво роботою закладів охорони здоров`я з питань надання лікувально-профілактичної допомоги. Питання перевірки законності видачі листків непрацездатності відповідно до пункту 6 частини першої статті 9 Закону № 1105-XIV відноситься до компетенції Фонду, оцінка законності дій співробітників департаменту відноситься до компетенції правоохоронних органів (т. 1, а. с. 181).

01 вересня 2020 року КП «Морська пошуково-рятувальна служба» звернулося до Фонду із запитом № 3/57/1567-20 про організацію проведення перевірки обґрунтованості видачі та правильності оформлення, зокрема, листка непрацездатності серії АДН № 133456, що засвідчує тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 , виданого лікарем ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 182, 183).

14 вересня 2020 року Фонд в особі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області надав КП «Морська пошуково-рятувальна служба» відповідь на його запит № 3/57/1567-20, у якій (т. 1, а. с. 184, 185):

- наголосив, що про результати перевірки листка непрацездатності серії АДН № 133456 підприємство вже було повідомлено листом від 06 березня 2020 року № 115/369 і вказано, що цей листок непрацездатності з 25 по 29 січня 2020 року продовжено необґрунтовано, проте його бланк заповнено правильно;

- звернув увагу, що звертатися до робочих органів виконавчої дирекції Фонду щодо перевірки правильності видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам підприємства має право виключно комісія (уповноважений) із соціального страхування, а не саме підприємство.

01 вересня 2020 року КП «Морська пошуково-рятувальна служба» звернулося до міністра охорони здоров`я України із заявою про встановлення законності надання ОСОБА_1 листків непрацездатності, яку Міністерство 28 жовтня 2020 року перенаправило для розгляду за належністю до Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації (т. 1, а. с. 186-190).

11 грудня 2020 року Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації надав КП «Морська пошуково-рятувальна служба» відповідь № 08-09-4935/5179 про те, що порушень пункту 1.9 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196 (далі - Інструкція), про місце видачі листка непрацездатності не виявлено. Повідомлено, що перевірка стану організації якості експертизи тимчасової непрацездатності відноситься до компетенції Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради (т. 1, а. с. 193).

18 грудня 2020 року відповідно до протоколу № 40 засідання комісії із соціального страхування доповідачем - членом комісії Ворощенко Д. В. було зазначено, що листок непрацездатності серії АДН № 133456 у період з 25 по 29 січня 2020 року продовжено необґрунтовано, проте рішення щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за цей період прийнято не було (т. 1, а. с. 208-212).

Таким чином, з урахуванням того, що листок непрацездатності серії АДН № 133456 був наданий позивачкою до КП «Морська пошуково-рятувальна служба» 30 січня 2020 року, що підтверджено актом приймання-передачі, станом на день розгляду справи рішення щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року на порушення вимог частини другої статті 32 Закону № 1105-XIV, пунктів 2.2, 4.1 Положення № 13, пункту 2 Порядку № 12 комісією комісії із соціального страхування КП «Морська пошуково-рятувальна служба» прийнято не було, незважаючи на те, що запит до Фонду про обґрунтованість продовження листка непрацездатності серії АДН № 133456 на період з 25 по 29 січня 2020 року було направлено у березні 2020 року і відповідь Фонду була надана також в березні 2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що комісія із соціального страхування вважала необґрунтованою та незаконною видачу ОСОБА_1 листка непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року, проте рішення із цього питання не приймала, що позбавило ОСОБА_1 можливості його оскарження в порядку, передбаченому розділом V Положення № 13 (до відділення робочого органу виконавчої дирекції Фонду або до суду).

Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що ефективним способом захисту прав позивачки у справі є оскарження відмови комісії із соціального страхування у призначенні їй матеріального забезпечення в порядку, передбаченому розділом V Положення № 13, є помилковим, оскільки докази прийняття комісією такого рішення в матеріалах справі відсутні.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4, 1.6 Положення № 13 комісія із соціального страхування підприємства створюється при чисельності застрахованих осіб понад 15 працюючих за наймом. Організація роботи комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства здійснюється на паритетних засадах її членами, делегованими до неї роботодавцем та представником застрахованих осіб (представницькими сторонами). Представником застрахованих осіб є профспілкова організація підприємства, а за її відсутності - інший уповноважений орган, який представляє інтереси застрахованих осіб (представник). Члени комісії делегуються кожною представницькою стороною самостійно у рівній кількості залежно від чисельності застрахованих осіб на підприємстві. Члени комісії виконують свої обов`язки на громадських засадах. Строк повноважень членів комісії та їх кількість від кожної сторони встановлюються спільним рішенням представницьких сторін. Комісія із соціального страхування підприємства підзвітна роботодавцю та представнику застрахованих осіб, а її робота в установленому порядку підлягає перевірці робочими органами виконавчої дирекції Фонду або його відділеннями.

Роботодавець та представник застрахованих осіб сприяють роботі комісії (уповноваженому) із соціального страхування підприємства, створюючи для цього необхідні умови шляхом надання приміщення з відповідним обладнанням для проведення її засідань та узгодження питань про їх проведення у зручний для членів комісії час з додержанням умов оплати праці за їх місцем роботи. На роботодавця та представника застрахованих осіб покладається забезпечення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства інформаційними та довідковими матеріалами, організація та проведення спільно з робочими органами виконавчої дирекції Фонду або його відділеннями навчання їх членів з питань загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. На новоствореному підприємстві комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства створюється (обирається) у місячний строк після державної реєстрації підприємства в порядку, визначеному пунктами 1.3 та 1.4 цього Положення (пункти 1.7-1.9 Положення № 13).

Тобто комісія із соціального страхування підприємства є утвореним (виборним) органом, який підзвітний роботодавцю та представнику застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 15 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавець зобов`язаний вести облік коштів соціального страхування і своєчасно надавати Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

Роботодавцеві забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до прийняття ним разом із застрахованою особою спільного рішення, яке може в подальшому зашкодити цій особі або членам її сім`ї реалізувати своє право на матеріальне забезпечення та отримання соціальних послуг відповідно до цього Закону (частина четверта зазначеної статті).

За вимогами пункту 2 частини п`ятої статті 15 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавець несе відповідальність, зокрема, за шкоду, заподіяну застрахованим особам або Фонду внаслідок невиконання або неналежного виконання обов`язків, визначених цим Законом.

Застрахована особа має право, зокрема, на оскарження дії страховика, страхувальника-роботодавця щодо надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг; судовий захист своїх прав (пункти 8, 9 частини першої статті 16 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому застрахована особа несе відповідальність згідно із законом тільки за незаконне одержання з її вини (підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей тощо) матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхуванням (частина третя зазначеної статті).

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 32 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не одержане застрахованою особою своєчасно матеріальне забезпечення виплачується за минулий час у розмірі, встановленому на час настання страхового випадку.

Суми матеріального забезпечення, не одержані з вини органу, що призначає матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення (абзац третій частини четвертої статті 32 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Обов`язок нарахувати суму матеріального забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та оформити заяву-розрахунок, необхідну для подачі до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, покладений на роботодавця, а саме на КП «Морська пошуково-рятувальна служба». Саме підприємству застрахована особа надає листок непрацездатності для його подальшої оплати.

Після отримання КП «Морська пошуково-рятувальна служба» від ОСОБА_1 30 січня 2020 року листка непрацездатності підзвітна підприємству й утворена ним комісія із соціального страхування не прийняла жодного рішення щодо його оплати, адміністрація КП «Морська пошуково-рятувальна служба» неодноразово самостійно зверталася з приводу відповідності листків непрацездатності ОСОБА_1 , що унеможливило комісією прийняття будь-якого рішення щодо листа непрацездатності, а відтак позбавило позивачку можливості оскаржити рішення комісії про відмову у виплаті.

Таким чином, обов`язок відшкодувати ОСОБА_1 суми заборгованості з оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн покладається саме на КП «Морська пошуково-рятувальна служба».

Втрати позивачки у зв`язку з несвоєчасною виплатою за листком непрацездатності компенсуються шляхом нарахування і стягнення індексації вказаної виплати.

З урахуванням суми індексації за період з квітня 2020 року по липень 2023 року в розмірі 1 293,69 грн така заборгованість складає 9 570,45 грн.

Щодо відступу

У справі № 809/575/16 (на яку посилається колегія суддів Касаційного цивільного суду в ухвалі про передачу справу до Великої Палати Верховного Суду) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду встановив, що 11 березня 2016 року вантажника звільнено за статтею 38 КЗпП України, однак виплату всіх сум, що належать йому від підприємства, проведено в день звільнення лише частково в розмірі 2025,92 грн. Решта виплат були проведені 21 березня 2016 року в сумі 292,69 грн та 28 березня 2016 року в сумі 2056,07 грн.

У ході судового розгляду справи суди встановили, що грошові кошти в сумі 2056,07 грн були сплачені вантажнику після звільнення на підставі листків непрацездатності серії АГЧ № 323134 від 21 грудня 2015 року та серії АГЧ № 322625 від 24 грудня 2015 року, які попередньо були повернені працівнику на дооформлення.

Після їх належного оформлення листки непрацездатності були передані до бухгалтерії підприємства та Фонду. Фактично грошові кошти в сумі 2056,07 грн були сплачені 28 березня 2016 року.

У справі № 640/23901/19 (на яку посилається колегія суддів Касаційного цивільного суду в ухвалі про передачу справи до Великої Палати Верховного Суду) позивача звільнено з посади 30 грудня 2010 року, а відповідно до листків непрацездатності він перебував на лікарняному у період з 12 лютого по 30 грудня 2010 року, тобто по день звільнення, що виключало можливість виплати роботодавцем допомоги по тимчасовій непрацездатності саме в день звільнення.

Оскільки фактичні обставини у справах інші, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків, висловлених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі № 809/575/16 та від 18 серпня 2022 року у справі № 640/23901/19.

Щодо інших позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних сум під час звільнення

ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» у період з 18 травня 2016 року по 08 квітня 2019 року - на посаді першого заступника директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба»; у період з 08 квітня 2019 року по 10 серпня 2020 року - на посаді заступника директора з операційної діяльності КП «Морська пошуково-рятувальна служба».

Посада заступника директора з операційної діяльності КП «Морська пошуково-рятувальна служба» є нижчеоплачуваною роботою, аніж посада першого заступника директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба», що підтверджено сторонами.

22 грудня 2020 року КП «Морська пошуково-рятувальна служба» нарахувало та виплатило ОСОБА_1 доплату за переведення на іншу постійну нижчеоплачувану роботу в розмірі 3 636,64 грн, а також компенсацію втрати частини заробітної плати (при переведенні на іншу постійну нижчеоплачувану роботу) в зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 137,59 грн.

Також 22 грудня 2020 року позивачці нараховано та виплачено заробітну плату за 03-05 лютого 2020 року в розмірі 5 878,20 грн, надбавку в розмірі 20 % (згідно з умовами колективного договору) за вислугу років за 03-05 лютого 2020 року в розмірі 1 175,64 грн та компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за лютий 2020 року в розмірі 238,49 грн.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації розрахований шляхом множення місячних індексів споживчих цін (за даними Державної служби статистики України) з травня 2019 року по листопад 2020 року та склав 4,7 %.

Сума компенсації розрахована як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць у розмірі 2927,49 грн (після утримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 654,60 грн та військового збору в розмірі 54,55 грн) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації та склала 137,59 грн (2927,49 * 4,7 %).

Відповідно до статті 114 КЗпП України при переведенні працівника на іншу постійну нижчеоплачувану роботу за працівником зберігається його попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення.

Згідно зі статтею 34 Закону № 108/95-ВР компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У пункті 4.1.9 колективного договору між адміністрацією КП «МПРС» і трудовим колективом на 2016-2019 роки, затвердженого профспілковою конференцією 22 липня 2016 року, сторони погодили компенсувати працівникам втрату частини зарплати у зв`язку з порушенням строків її виплати згідно з індексом росту цін на споживчі товари й послуги в порядку, визначеному законом.

Розмір компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строку її виплати з 21 квітня 2019 року по 22 грудня 2020 року визначений за весь період затримки та складає 137,59 коп.

Висновки судів попередніх інстанцій, що 22 грудня 2020 року відповідач у повному обсязі виплатив ОСОБА_1 заробітну плату за 03-05 лютого 2020 року в сумі 5 878,20 грн, надбавку в розмірі 20 % (згідно з умовами колективного договору) за вислугу років за 03-05 лютого 2020 року в розмірі 1 175,64 грн та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строку її виплати з 07 лютого по 22 грудня 2020 року, тобто за весь період затримки в розмірі 238,49 грн, є правильними.

Суди встановили, що індекс споживчих цін для визначення суми компенсації розрахований шляхом множення місячних індексів споживчих цін (за даними Державної служби статистики України) з березня по листопад 2020 року і склав 4,2 %.

Сума компенсації за невиплачену заробітну плату за відпрацьований час та надбавку за вислугу років за 03-05 лютого 2020 року в розмірі 7 053,84 грн (5878,20 + 1175,64) розрахована як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць у розмірі 5678,34 грн (після утримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1269,69 грн та військового збору в розмірі 105,81 грн) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації та склала 238,49 грн (5678,34 * 4,2 %).

Тобто вказана сума компенсації виплачена ОСОБА_1 22 грудня 2020 року в повному обсязі, що не заперечувалося позивачкою та наявними в матеріалах справи доказами - платіжними документами.

Суди зробили обґрунтований висновок, що наданий позивачкою розрахунок розміру компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строку її виплати з 07 лютого по 22 грудня 2020 року не може бути взятий до уваги, оскільки ОСОБА_1 безпідставно вважає, що несплаченим є період з травня 2019 року по грудень 2020 року, адже компенсація стосується виплати заробітної плати за 03-05 лютого 2020 року.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки на 363 робочих дні (із 17 лютого 2020 року по 30 липня 2021 року) виплати належних сум під час звільнення слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державної служби статистики України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 вказаної Інструкції, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Ураховуючи те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону № 108/95-ВР, суди правильно встановили, що оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, підстави для задоволення цих позовних вимог відсутні.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Оскільки позивачка довела факт заподіяння їй відповідачем моральної шкоди довготривалим невирішенням питання щодо оплати листка непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне стягнути з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди з урахуванням засад розумності та справедливості.

В іншій частині вимоги про відшкодування моральної шкоди позивачкою не доведенні, тому задоволенню не підглядають, про що правильно вказали суди попередніх інстанцій.

Щодо доводів ОСОБА_1 про розгляд справи у суді апеляційної інстанції неповноважним складом; про необґрунтоване відхилення апеляційним судом клопотання про витребування доказів.

12 січня 2022 року (дата реєстрації поштовим відділенням поштового відправлення відповідно до конверту на а. с. 221, т. 2) КП «Морська пошуково-рятувальна служба» звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року.

В апеляційній скарзі КП «Морська пошуково-рятувальна служба» зазначило, що з повним текстом оскаржуваного рішення воно ознайомилося 17 грудня 2021 року після його опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тому строк апеляційного оскарження рішення суду підлягає поновленню відповідно до статті 354 ЦПК України (т. 2, а с. 206).

Згідно з частинами першою, другою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

07 лютого 2022 року ухвалою Одеського апеляційного суду у складі суддів Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Цюри Т. В. клопотання КП «Морська пошуково-рятувальна служба» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2021 року задоволено. Поновлено строк та відкрито апеляційне провадження на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2021 року.

В ухвалі апеляційний суд зазначив, що згідно з матеріалами справи 09 грудня 2021 року при проголошенні вступної та резолютивної частини рішення був присутній представник КП «Морська пошуково-рятувальна служба», повний текст рішення суду було складено 13 грудня 2021 року, відомості про отримання представником апелянта копії оскаржуваного рішення в матеріалах справи відсутні, що дає підстави вважати поважними та обґрунтованими причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, тому необхідно поновити строк на апеляційне оскарження, що також відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ніхто не може бути позбавлений права на справедливий суд (т. 2, а. с. 226).

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з заявою про відвід суддів Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Цюри Т. В. від розгляду справи № 522/16890/20 з тих підстав, що колегія суддів у порушення норм процесуального права поновила строк на апеляційне оскарження без відповідного клопотання та без зазначення про це в прохальній частині апеляційної скарги. Такі дії колегії суддів ОСОБА_1 вважала такими, що викликають сумнів в їх неупередженості та об`єктивності (т. 3, а. с. 28, 29).

27 травня 2022 року ухвалою Одеського апеляційного суду у складі суддів Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Цюри Т. В. заяву ОСОБА_1 про відвід суддів визнано необґрунтованою. Справу передано до відділу діловодства та обліку звернень громадян для визначення судді щодо вирішення питання про відвід у порядку частини першої статті 33 ЦПК України.

За вимогами частини третьої статті 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

02 червня 2022 року ухвалою Одеського апеляційного суду у складі судді Громіка Р. Д. заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Цюри Т. В. залишено без задоволення, оскільки відсутні передбачені статтею 36 ЦПК України підстави вважати, що існують обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності суддів.

Питання про відвід колегії суддів за заявою ОСОБА_1 вирішено у порядку, передбаченому статтями 36, 37, 40 ЦПК України, підстави для висновку про розгляд справи у суді апеляційної інстанції неповноважним складом відсутні.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З урахуванням наведених норм доводи ОСОБА_1 про необґрунтоване відхилення апеляційним судом клопотання про витребування доказів та фактичне недослідження цього питання на висновки Великої Палати Верховного Суду вони не впливають та їх не спростовують.

Інші доводи касаційної скарги також не є визначальними для перегляду судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно зі статтею 412 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

У частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року та відшкодування в цій частині моральної шкоди суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, рішення суду апеляційної інстанції скасувати у відмові в зазначеній частині позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити частково; в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачка звернулася до суду у вересні 2020 року з позовними вимогами майнового характеру.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI«Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) за подання позовної заяви фізичною особою майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» у статті 7 установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня - 2102 грн.

Відповідно до підпунктів 6, 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на пропорційність задоволення позовних вимог з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню судовий збір за касаційний перегляд у розмірі 5 044,80 грн (2102 * 0,4 * 3 вимоги * 200%).

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 410, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року та відшкодування в цій частині моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог частково.

Стягнути з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140-А, код ЄДРПОУ 38017026) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість з оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року з урахуванням суми індексації в розмірі 9 570,45 грн та 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Постанову Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року та рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року в частині відмови в задоволенні інших позовних вимог залишити без змін.

Стягнути з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140-А, код ЄДРПОУ 38017026) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір за касаційний перегляд у розмірі 5 044,80 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Ситнік

І. А. Воробйова С. Ю. Мартєв

М. І. Гриців К. М. Пільков

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний О. С. Ткачук

Л. Й. Катеринчук В. Ю. Уркевич

Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко

С. І. Кравченко Н. В. Шевцова

Джерело: ЄДРСР 112516544

[ANTIRAID]

Велика палата зазначила, що ураховуючи те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону № 108/95-ВР, суди правильно встановили, що оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, підстави для задоволення цих позовних вимог відсутні.