Рішення Іванківського райсуду Київської області про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

[ANTIRAID]

Справа № 366/236/22
Провадження № 2/366/38/23

РІШЕННЯ
Іменем України

26 вересня 2023 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого-судді Ткаченка Ю.В., за участю секретаря судових засідань Мартовицької Н.Є., за участю сторін: представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кравця Р.Ю. (в режимі відеоконференції), представника відповідача ДСП «ЦППРВ» - Івженко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків Київської області, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий виклад позовних вимог

ОСОБА_1 (далі Позивач) в особі представника позивача ОСОБА_2 (далі Представник позивача) звернувся в суд з позовом до Виконуючого обов`язки генерального директора ДСП «ЦППРВ» Рибаченко Ігор Якович (далі Відповідач 1), Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактичними відходами» (діла Відповідач 2) про визнання протиправними та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить:

Визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов`язки генерального директора Державного Спеціазізованого Підриємства «Центрального підприємства з поводження з радіоактичнимми відходами» Рибаченка Ігоря Яковича № 687 від 08.12.2021 року про відсторонення ОСОБА_1 ;

Стягнути з Державного Спеціалізованого підприємства «Центрального підприємства з поводження з радіоактивними відходами) (код ЄДРПОУ 37197102) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 51479,60 грн. (п`ятдесят одна тисяча чотириста сімдесят дев`ять гривень шістдесят копійок);

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Позивач з 01.02.2011 року і на даний час працює майстром дільниці обслуговування ПТЛРВ та експлуатації спецоб`єктів цеху по поводженню з РАВ та експлуатації сховищ у Державному спеціалізованому підприємстві «Центрального підприємства з поводження з радіоактивними відходами».

04 жовтня 2021 року на сайті МОЗ України було опубліковано прийнятий Наказ МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» №2153 від 04.10.2021 року (далі - Наказ МОЗ №2153).

Наказом МОЗ України «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» № 2393 від 01 листопада 2021 року, який набрав чинності 09 грудня 2021 року, затверджено зміни до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони України від 04 жовтня 2021 року № 2.153. Зокрема, доповнено Перелік новими пунктами 4-6 такого змісту:

«4. Підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5. Установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6. Підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83».

08 грудня 2021 року Наказом №687, що виданий виконуючим обов`язки генерального директора Державного Спеціалізованого Підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» Рибаченко І. Позивача було відсторонено від роботи з підстав не надання підтверджуючого документу, щодо здійснення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 (далі - оскаржуваний наказ).

Позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, через те, що у ньому відсутні належні правові підстави, оскільки ст. 46 КЗпП містить вичерпний перелік підстав для відсторонення, а така підстава як «в інших випадках, передбачених законодаством», не може бути застосована до спірних правовідносин. Крім цього, оскаржуваний наказ прийнятий за відсутності законом порядку відсторонення.

Стаття 46 КЗпП передбачає, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством,

Отже, норма ст. 46 КЗпП, по-перше, не містить імперативну норму про відсторонення, а лише надає дискреційні повноваження для роботодавця про що вказує використання такого звороту як «допускається», а не «зобов`язується», по-друге, не містить прямої підстави, що стосувалася б щеплення, а містить бланкетну норму, яка говорить про «інші випадки, встановлені законом».

Тобто, саме лише посилання на ст, 46 КЗпП не є достатньою та самостійною правовою підставою для відсторонення через щеплення.

В свою чергу ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» містить цілу низку інфекційних хвороб, однак не для всіх передбачено обов`язкове щеплення, а тому некоректним є посилання на цю статтю в цілому. Лише в частині 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» вказано про наступне: працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, норма ч. 2 ст, 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», по-перше, визначає такі фактичні підстави, які мають бути встановлені та підтверджені доказами - відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень; по-друге, визначає таку правову підставу, яка також має бути встановлена та перевірена, як - наявність нормативно-правового акту, яким встановлено, що діяльність працівників окремих професій, виробництв та організацій може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб; по-третє, містить імперативну вимогу, що відсторонення має відбуватися в порядку, встановленому законом, а не законодавством, що обмежує коло нормативно-правових актів, які можуть бути застосовані при здійсненні відсторонення,

Тобто, саме лише посилання на ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не є достатньою та самостійною правовою підставою для відсторонення через щеплення, оскільки потребує додаткового встановлення фактичних та правових підстав, а також потребує дотримання процедури, яка встановлена законом.

Крім того, позивач зазначає, що зазнав протиправного втручання в його право на працю, через примушування до щеплення, яке проводиться в порушення закону, через що був позбавлений можливості заробляти собі на життя власною працею, а також був підданий дискаримінації за ознакою стану здоров`я, тому його порушені права підлягають захисту та відновленню.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 712/3841/17 від 21.08.2019 року, яка є обов`язковою для врахування, якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України).

Згідно з вимогами ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивач вважає, що період вимушеного прогулу становить з 09 грудня 2021 року по 24 лютого 2022 року.

Заробітна плата позивача за два місяці до відсторонення становила 39507, 60 грн.

Кількість фактично відпрацьованих днів становить 33 (жовтень 2021 17 днів та листопад 2021 16 днів).

Середній заробіток за останні два місяці роботи перед відстороненням складає 39507,60/33=1197,20 грн.

Отже, сума загального середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу в період з 09 грудня 2021 рокут по 24 лютого 2022 року складає 51479,60 грн. (1197,20х43 (кількість робочих днів за період з 09.12.2021 року по 24.02.2022 року), які він просить стягнути з відповідача.

З наведених підстав, позивач звертається до суду для захисту своїх прав та законних інтересів

Рух справи

10 лютого 2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконуючого обов`язки генерального директора ДСП «ЦППРВ» Рибаченка Ігоря Яковича, Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 лютого 2022 року дана справа передана для розгляду до судді Корчкову А.А. /а.с. 26/.

Ухвалою суду від 11 лютого 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін) /а.с. 27-28/.

24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України, рішенням зборів суддів Іванківського районного суду Київської області № 3 було тимчасово зупинено здійснення судочинства /а.с. 34/.

06.03.2022 року розпорядженням Голови Верховного суду України № 1/0/9-22 було змінено територіальну підсудність судових справ Іванківського районного суду до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області.

21.04.2022 року підсудність судових справ Іванківського районного суду було відновлено на підставі розпорядження Голови Верховного суду України № 18/0/9-22 від 21.04.2022 року /а.с. 35/.

Згідно розпорядження керівника апарату суду Марченко Т.І. № 11 від 26.04.2022 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи з підстав увільнення судді ОСОБА_3 від роботи у зв`язку з проходженням військової служби під час мобілізації /а.с. 38/.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 квітня 2022 року справу розподілено судді Ткаченку Ю.В. /а.с. 39-40/.

Ухвалою суду від 22 травня 2022 року дана справа була прийнята суддею Ткаченко Ю.В. до свого провадження /а.с. 44/.

01 травня 2022 року до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення (розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу) / а.с. 70-76/.

24 жовтня 2022 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 (провадження № 61-4479св22) /а.с. 92-94/.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 26 жовтня 2022 року було зупинено провадження по справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 (провадження № 61-4479св22) /а.с. 99-100/.

29 червня 2023 року до суду від представника відповідача - Шевчука В. надійшов Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просять відмовити Позивачу в позові повністю /а.с. 109-158/.

17 липня 2023 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кравця Р.Ю. про поновлення провадження у справі, оскільки Великою Палатою Верховного Суду було винесено постанову № 130/3548/21, чим закінчено розгляд справи /а.с. 159-161/.

Ухвалою від 09.08.2023 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.09.2023 року /а.с. 162/.

29 серпня 2023 року від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення (з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду по справ № 130/3548/21) /а.с. 171-179/.

29 серпня 2023 року від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення (уточнений розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу) /а.с. 180-187/.

29 серпня 2023 року від представника позивача до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду в частині вимог про зобов`язання поновити на роботі ОСОБА_1 шляхом допуску його до роботи на посаді мастра дільниці обслуговування ПТЛРВ та екплуатації спецоб`єктів цеху по поводженню з РАВ та експлуатації сховищ у Державному спеціалізованому підпримєстві «Центральне підприємство з поводження зрадіоактивними відходами»; а також в частині вимог до відповідача виконуючого обов`язки генерального директора Державного спеціалізованого підпримєства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» Рибаченка Ігоря Яковича. Дана заява була підтримана представником позивача в судовому засіданні, яке мало місце 26.09.2023 року /а.с. 188-189/.

26 вересня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшли пояснення, в яких просять в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , відмовити повністю.

Позиції сторін

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кравець Р.Ю. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з наведених підстав у позовній заяві та уточнених поясненнях.

Представник відповідача ДСП «ЦППРВ» - Івженко С.С. позов не визнала з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Встановлені судом обставини справи та застосовані норми права.

Відповідно до положень ст.ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеномуЦПК Українипорядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантованост.124 Конституції України.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогамист. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;як розподілити між сторонами судові витрати;чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Стаття 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно дост. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.02.2011 року і на даний час працює майстром дільниці обслуговування ПТЛРВ та експлуатації спецоб`єктів цеху по поводженню з РАВ та експлуатації сховищ у Державному спеціалізованому підприємстві «Центрального підприємства з поводження з радіоактивними відходами» /а.с. 11-14/.

Наказом МОЗ України «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» № 2393 від 01 листопада 2021 року, який набрав чинності 09 грудня 2021 року, затверджено зміни до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони України від 04 жовтня 2021 року № 2.153, зокрема, доповнено Перелік новими пунктами 4- 6 такого змісту:

«4. Підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5, Установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6. Підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83».

Наказом №687 від 08 грудня 2021 року, виданого виконуючим обов`язки генерального директора Державного Спеціалізованого Підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» Рибаченко І. ОСОБА_1 було відсторонено від роботи з підстав відмови чи ухилення від проведення обов`язкових щеплень проти COVID-19 та не надання підтверджуючого документу, щодо здійснення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 /а.с. 15/.

Відповідно до статгі 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у стзтт: 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України, зокрема, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов`язаний усунути працівника від роботи.

Таким чином, за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суд у від 17.06.2020 року у справі № 185/676/18 від 12.08.2021 р. у справі № 755/3373/19.

Відповідно до п. 18 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затверджене Наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року №595, факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою №063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником.

При цьому ч. 6 ст. 12 Закону України «Про захсит наслення від інфекційних хвороб» з приводу відмови від щеплення містить ще й додаткові правила, зокрема: якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» Громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

В той же час відповідно до ст. 284 ЦК України надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлю є значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

Вимогами статті 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено, що для застосування методів діагностики, профілактики та лікування необхідна згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» також передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення.

У пункті 3 своєї Резолюції 2361 (2021) Парламентська асамблея Ради Європи закликає та рекомендує інформувати громадян про те, що вакцинація не є обов`язковою і що ніхто не може зазнавати політичного, соціального чи .іншого тиску для проходження вакцинації, а також забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації за те, що не пройшов вакцинацію. Відповідно до наказу МОЗ України «Про затвердження Дорожньої карти з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021 - 2022 роках» №3018 від 24.12.2020 року, вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.

Тобто, на законодавчомурівні визначеноправо кожноїособи навільну згодущодо будь-якогомедичного втручання,в томучислі ішляхом здійсненнящеплень.

Однак, в порушення даних норм особу позбавлено права на згоду для застосування методів профілактики (ефективність яких ще не підтверджена наукою і не є добре відомою), як невід`ємної частини права на охорону здоров`я.

Згідно п. 10.8 Постанови Великої Палати Верховного Суду (справа № 130/3548/21, провадження 14-82цс22) від 14.12.2022 року - «Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими ...».

Тобто, даним висновком Верховний Суд наголосив на обставинах, які мають бути встановлені судом: по-перше, наявність згоди на щеплення, по-друге, повна та об`єктивна інформація про щеплення та наслідки відмови, по-третє, відмова чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.

Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду (справа № 130/3548/21, провадження 14-82цс22), в Україні відсутній порядок відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, який би був визначений саме законом, відсторонення ж за відсутності закону свідчить лише про порушення принципу законності і така прогалина в праві не може бути усунута за рахунок втручання в права людини.

Враховуючи надані Позивачем докази, суд приходить до висновку, що відсторонення ОСОБА_1 є незаконним, а тому Наказ про його відсторонення підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 8 Конституції Українинорми, її норми є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, гарантується Конституцією України.

Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 712/3841/17 від 21.08.2019 року, яка є обов`язковою для врахування, якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, що 08 грудня 2021 року Наказом в.о, генерального директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» Рибаченко І.Я. за №687, Позивача було відсторонено від роботи з підстав ненадання підтверджуючого документу щодо здійснення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Згідно Наказу №149, виданого 25 лютого 2022 року Державним спеціалізованим підприємством «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» ОСОБА_1 допущено до роботи з 25 лютого 2022 року до завершення воєнного стану в Україні.

Тобто, період вимушеного прогулу становить з 09 грудня 2021 року по 24 лютого 2022 року.

Із Довідки про доходи від 21 лютого 2023 року за №18 вбачається, що заробітна плата Позивача за 2 місяці до відсторонення становила 39507,60 грн.

Позивач працює вахтовим методом, на першій вахті, що підтверджується Довідкою від 28 червня 2023 року, виданою Державним спеціалізованим підприємством «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами».

Пунктом 2 Розділу І Положення про вахтовий метод організації робіт на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження, затверджене Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 24 липня 2017 року за №275 визначено, що вахтовий метод - особлива форма організації робіт, що ґрунтується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умов, коли щоденна доставка працівників до місця роботи і назад до місця постійного проживання не може бути забезпечена або є економічно недоцільною. Згідно пункту 3 Розділу І Положення робота вахтовим методом організовується за спеціальним режимом праці, впроваджується підсумований облік робочого часу, а міжвахтовий відпочинок надається працівникам у місцях їх постійного проживання.

Відповідно до Графіку №6 роботи персоналу виробничо-технічного відділу, науково-інформаційного центру управління радіоактивними відходами, комплексу виробництв «Вектор», цеху по поводженню з РАВ та експлуатації сховищ та цеху дезактивації транспорту, обладнання, матеріалів та експлуатації санпропускників ДСП «ЦППРВ» на 2022 рік під час розрахункового періоду Позивача було встановлено 43 робочих дні.

Правила обрахунку середнього заробітку визначені постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Абзацом 3 п. 2 Розділу II вказаної постанови, визначено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (в даному випадку - з моменту видання наказу про відсторонення).

Відповідно до Довідки про доходи від 21 лютого 2023 року заробітна плата Позивача за два місяці до настання події становила: жовтень 2021 року - 18 391,40 грн. - листопад 2021 року - 21 116,20 грн.

Крім того, згідно вказаної довідки, кількість фактично відпрацьованих днів за жовтень 2021 року - 17 днів, за листопад 2021 року - 16 днів.

У п. 8 Розділу IV Постанови КМУ №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Тобто, середньоденний заробіток за останні два місяці роботи перед відстороненням складає: ((18 391,40 грн +21 116,20 грн)/(17 днів+16 днів)) = 1197,20 грн.

Сума загального середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу в період з 09 грудня 2021 року по 24 лютого 2022 року складає 51479,60 грн. (1197,20х43 (кількість робочих днів за період з 09.12.2021 року по 24.02.2022 року).

Згідно п. 10.8 Постанови Великої Палати Верховного Суду (справа № 130/3548/21, провадження 14-82цс22) від 14.12.2022 року ««...12,6. У зв`язку із цим у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якшо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати ...». В даному випадку Верховним Судом було здійснено досить чіткий висновок, що безальтернативним наслідком незаконного відсторонення є безумовне здійснення працівникові визначені законодавством виплати, незалежно від того, що в період такого незаконного відсторонення працівник не виконував свою роботу.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача та користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 51479,60 грн. (п`ятдесят одна тисяча чотириста сімдесят дев`ять гривень шістдесят копійок) підлягають задоволенню.

Допустити негайне виконання в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в порядку п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України у межах суми платежу, але не більше ніж за один місяць.

Судові витрати

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно зпунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Вимогою ч. 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, як позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір в розмірі 2481 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,76, 81, 84,89,141,247, 259,263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов`язки генерального директора Державного Спеціазізованого Підриємства «Центрального підприємства з поводження з радіоактичнимми відходами» Рибаченка Ігоря Яковича № 687 від 08.12.2021 року про відсторонення ОСОБА_1 .

Стягнути з Державного Спеціалізованого підприємства «Центрального підприємства з поводження з радіоактивними відходами) (код ЄДРПОУ 37197102) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 51479,60 грн. (п`ятдесят одна тисяча чотириста сімдесят дев`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення суду в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в порядку п.2ч.1ст.430ЦПК України підлягає негайному виконанню у межах суми платежу, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Державного Спеціалізованого підприємства «Центрального підприємства з поводження з радіоактивними відходами) (код ЄДРПОУ 37197102) на користь Держави судовий збір в розмірі 2481 грн . (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Іванківського районного суду Київської області може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пункту 15.5Перехідних положень ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 05.10.2023 року.

Повне найменування сторін та їх місцезнаходження

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1

Представник позивача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: 04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, 4 б

Відповідач: Державне спеціалізованепідприємство «Центральнепідприємство зповодження зрадіоактивними відходами», код ЄДРПОУ: 37197102, адреса: 07270, Київська область Вишгородський район м.Чорнобиль, вул. Кірова, 52

Суддя : Юрій ТКАЧЕНКО

Джерело: ЄДРСР 114115586

[ANTIRAID]

Це чергова наша справа по захисту громадян України від медичного експерименту над ними з метою, на мою думку, крадіжки коштів державного бюджету на закупівлю непотрібних та шкідливих й неперевірених вакцин.

Саме такі судді й такі рішення вибудовують довіру суспільства до суду.

Суд зазначив:

Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду (справа № 130/3548/21, провадження 14-82цс22), в Україні відсутній порядок відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, який би був визначений саме законом, відсторонення ж за відсутності закону свідчить лише про порушення принципу законності і така прогалина в праві не може бути усунута за рахунок втручання в права людини.

Враховуючи надані Позивачем докази, суд приходить до висновку, що відсторонення ОСОБА_1 є незаконним, а тому Наказ про його відсторонення підлягає скасуванню.