Рішення Печерського районного суду про відмову Приватбанку у поверненні стягнутих за рішенням суду коштів, які банк вважає податком і не хотів повертати

[ANTIRAID]

Печерський районний суд міста Києва

Справа № 757/18297/23-ц

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань -Романенко Ю.О.

за участю:

представника позивача - Баклана А.В.

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про повернення надмірно стягнутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позову представник позивача вказував, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року рішення суду скасовано та постановлено нове рішення, яким стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 відсотки за договором депозитного вкладу № SАMDN01000711169348 від 12 липня 2010 року за період з 29 липня 2016 року по 20 грудня 2018 року в загальній сумі 13 672,82 долари США; 3% річних в сумі - 3 631 776,42 грн. та відсотки за договором депозитного вкладу SАMDN01000717735387 від 01 липня 2011 року відсотки за період часу з 29 липня 2016 року по 20 грудня 2018 року в загальній сумі 17 175,67 доларів США; 3% річних в сумі - 4 438 839,09 грн. В задоволені решти позовних вимог - відмовлено. Тобто, загальні стягнуті суми за рішенням суду апеляційної інстанції є 30 848,49 доларів США та 8 070 615 грн. 51 коп.

20 листопада 2020 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Мурихіним С.В. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, на підставі виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва про стягнення з банку коштів.

Після відкриття виконавчого провадження банк самостійно виконав постанову суду від 17 вересня 2020 року. Так, ОСОБА_1 сплачено 30 848,49 доларів США та 8 070 615 грн. 51 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, відповідно до яких перераховано вказані суми за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб за ставкою, передбаченою ст. 167 Податкового Кодексу України. Тобто, від імені та за рахунок ОСОБА_1 банком, як податковим агентом, перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за ставкою, передбаченою ст. 167 ПК України в розмірі 6 015 доларів США (30 848,49*19,5%) та 1573 770 грн. 02 коп. (8 070 615, 51*19,5%).

Не погодившись із перерахованими сумами, стягувач звернулась до виконавчої служби з повідомленням, в якому вказувала, що враховуючи самостійно повернуту банком суму відповідно до постанови Київського апеляційного суду, загальна сума заборгованості у рамках виконавчого провадження в межах виконавчого листа №757/2442/19 від 12 листопада 2020 року складає 6 015 доларів США та 1573 770 грн. 02 коп. Вказані кошти були також сплачені банком.

Посилаючись на самостійне повне виконання рішення суду банком та з урахуванням вимог податкового законодавства, позивач вважає, що ВПВР Департаменту ДВС МЮУ безпідставно стягнув з банку 1 573 770 грн. 02 коп. та 6 015,46 дол.США.

Враховуючи, що ВПВР Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі заяви ОСОБА_2 стягнув з АТ КБ "ПриватБанк" 1 573 770,02 грн. та 6 015,46 дол.США, після самостійної виплати банком відповідачу грошових коштів у розмірах 30 848,49 дол.США та 8 070 615,51 грн., посилаючись, як на підставу позову на ст. 1212 ЦК України, просив задовольнити позов та стягнути з ОСОБА_1 1 573 770,02 грн. та 6 015,46 дол.США., як безпідставно набуті.

Ухвалою судді від 11 травня 2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено її за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 15 червня 2023 року у задоволенні клопотання представника АТ КБ «Приватбанк» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовлено. Продовжено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

15 червня 2023 року від представника відповідачки ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, в яких сторона відповідача заперечувала проти задоволення позову. При цьому вказувала, що Банк досить тривалий час не виконував взяті на себе зобов`язання за депозитними договорами щодо сплати ОСОБА_2 відсотків, внаслідок чого були ухвалені судові рішення.

Так, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року (справа №752/10111/14ц), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2015 року, з Банку на користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за відсотками по депозитним договорам.

Виконавче провадження по справі №752/10111/14ц було відкрито ще в 2015 році однак, відсотки за депозитними договорами за березень - травень 2014 року ОСОБА_1 отримала лише у 2018 році.

Також рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми вкладів, відсотків та пені по депозитним вкладам. Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року вказане судове рішення в частині стягнення 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України, було змінено та стягнуто суму пені в національній валюті - гривні. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином, рішеннями судів було встановлено існування зобов`язання між сторонами та сума заборгованості відповідача перед позивачем за депозитними договорами, у зв`язку з чим, дані обставини мають преюдиційне значення та не підлягають доказуванню у відповідності з вимогами ч.4 ст. 82 ЦПК України.

З моменту стягнення судом заборгованості по справі №757/2442/19-ц грошове зобов`язання, яке виникло з депозитних правовідносин, трансформується в зобов`язання, встановлене судовим рішенням.

Вимога кредитора в зобов`язанні, встановленому судовим рішенням, реалізується шляхом пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, на підставі чого виконавцем здійснюються виконавчі дії.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у справі №757/2442/19-ц, яка набрало законної сили та підлягає виконанню у межах встановленої суми було чітко зазначено розмір заборгованості, що підлягає стягненню з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , а саме: 30 848,49 доларів США та 8 070 615 грн. 51 коп.

Враховуючи те, що АТ «КБ «ПриватБанк» добровільно виконало рішення суду частково, державний виконавець в межах чинного законодавства вчинив всі дії щодо примусового виконання рішення суму по справі №757/2442/19- ц, стягнувши з AT «КБ «ПриватБанк» 1 573 770, 02 грн. та 6 015, 46 дол. США.

22 серпня 2023 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких він посилаючись на необґрунтованість доводів, викладених представником відповідачки, просив задовольнити позов.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник відповідача заперечила проти задоволення позову з підстав та доводів, викладених у письмових поясненнях.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року рішення суду скасовано та постановлено нове рішення, яким позов стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 відсотки за договором депозитного вкладу № SАMDN01000711169348 від 12 липня 2010 року за період з 29 липня 2016 року по 20 грудня 2018 року в загальній сумі 13 672,82 долари США; 3% річних в сумі - 3 631 776,42 грн. та відсотки за договором депозитного вкладу SАMDN01000717735387 від 01 липня 2011 року відсотки за період часу з 29 липня 2016 року по 20 грудня 2018 року в загальній сумі 17 175,67 доларів США; 3% річних в сумі - 4 438 839,09 грн.В задоволені решти позовних вимог - відмовлено. Тобто, загальні стягнуті суми за рішенням суду апеляційної інстанції є 30 848,49 доларів США та 8 070 615 грн. 51 коп.

20 листопада 2020 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Мурихіним С.В. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, на підставі виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва про стягнення з банку коштів.

З матеріалів справи слідує, що банком, як боржником у виконавчому провадженні, були сплачені наступні суми: 30 848,49 дол.США та 8 070 615,51 гри., що підтверджується платіжними дорученнями: 1) №9805 від 01.12.2020 р., 2) №98010 від 01.12.2020 р., 3) №9804 від 12.2020 р. 4)NDNH0KC2W03YS6Eвід 02.12.2020 р., 5) №8404 від 02.12.2020 р., 6) 8403 від 12.2020 р. за вирахуванням податку доходи фізичних осіб, за ставкою, передбаченою ст. 167 Податкового кодексу України.

Також АТ КБ «Приватбанк», як податковим агентом , перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб на суму 6015,46 дол.США (30 848,49 *19,5%) та 1 573 770,02 грн. (8 070 615,51 9,5%) наступним чином: 121 059 грн. 23 коп. (платіжне доручення №9805 від 01 грудня 2020 року), 1 452 710 грн. 79 коп. (платіжне доручення №9804 від 01 грудня 2020 року), 5 552 дол.США 73 центи (платіжне доручення №8403 від 02 грудня 2020 року), 462 дол. США 73 центи (платіжне доручення №8404від 02 грудня 2020 року).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження».

Обов`язковість виконання судових рішень закріплена в ст. 129-1 Конституції України.

За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначав, що оспорювані кошти набуті відповідачкою безпідставно, а тому підлягають стягненню з останньої на підставі ст. 1212 ЦК України.

Статтею 11 ЦК України визначені підстави для виконання цивільних прав та обов`язків. Так, зокрема частиною 5 даної матеріального прави закріплено, що випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст. 599 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Враховуючи те, що належним виконанням зобов`язання є сплата банком боргу за судовим рішенням у розмірі 30 848,49 доларів США та 8 070 615 грн. 51 коп. Таке рішення суду, на підставі якого визначено розмір заборгованості на користь ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку не скасовано й не змінено, тому відсутні підстави для застосування до даних правовідносин ст. 1212 ЦК України.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц прийшов до висновку про те, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Стороною позивача не доведено відсутність таких умов, які б давали підстави для повернення коштів, оскільки як встановлено матеріалами справи боржник добровільно виплатив кошти, при цьому відсутня рахункова помилка та набуття коштів стягувачем на підставі рішення суду, що свідчить про добросовісність такого набуття.

За таких обставин суд вважає, що передбачені цивільним законодавством підстави для повернення грошових коштів на підставі вимог статті 1212 ЦК України відсутні, в зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Посилання в позовній заяві на норми податкове законодавства, за яким банк, як податковий агент, сплатив оспорюванні суми без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню у відповідності до норм ст. 1212 ЦК України боржнику, не можуть бути підставою для задоволення позову так як спростовуються правовими висновками Верховного Суду, обов`язковість яких закріплена у ч.4 ст. 263 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про повернення надмірно стягнутих коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 19 жовтня 2023 року.

Суддя О.Л. Бусик

Джерело: ЄДРСР 114303746

[ANTIRAID]

Це наша справа. Приватбанк не повертає депозити і після того, як програв справу у суді ще намагається стягнути податки зі свого кредитора. Цинізм просто вражає.

Суд зазначив, що враховуючи те, що належним виконанням зобов`язання є сплата банком боргу за судовим рішенням у розмірі 30 848,49 доларів США та 8 070 615 грн. 51 коп. Таке рішення суду, на підставі якого визначено розмір заборгованості на користь ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку не скасовано й не змінено, тому відсутні підстави для застосування до даних правовідносин ст. 1212 ЦК України.

Стороною позивача не доведено відсутність таких умов, які б давали підстави для повернення коштів, оскільки як встановлено матеріалами справи боржник добровільно виплатив кошти, при цьому відсутня рахункова помилка та набуття коштів стягувачем на підставі рішення суду, що свідчить про добросовісність такого набуття.

За таких обставин суд вважає, що передбачені цивільним законодавством підстави для повернення грошових коштів на підставі вимог статті 1212 ЦК України відсутні, в зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Посилання в позовній заяві на норми податкове законодавства, за яким банк, як податковий агент, сплатив оспорюванні суми без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню у відповідності до норм ст. 1212 ЦК України боржнику, не можуть бути підставою для задоволення позову так як спростовуються правовими висновками Верховного Суду, обов`язковість яких закріплена у ч.4 ст. 263 ЦПК України.