Постанова ВП ВС про відступ від правової позиції щодо встановлення юридичного факту адмінюрисдикцією та порядку встановлення й оскарження встановлення такого факту


Чи вважаєте Ви рішення законним і справедливим?  

2 members have voted

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      2
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      2
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 560/17953/21

провадження № 11-150апп23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022(головуючий суддя Смілянець Е. С., судді Полотнянка Ю. П., Драчук Т. О.) в адміністративній справі № 560/17953/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 , про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом засідання від 22.07.2021 № 116, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги (далі - рішення від 22.07.2021 № 116);

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку зі смертю члена її сім`ї - ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ).

2. У позові ОСОБА_1 зазначила, що спільно проживала з ОСОБА_3 у незареєстрованому шлюбі як чоловік і жінка. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Відповідно до витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 03.12.2020 № 853 було встановлено, що захворювання та причина смерті колишнього військовослужбовця, солдата запасу ОСОБА_3 пов`язані із захистом Батьківщини. У зв`язку із цим позивачка звернулася до відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлого військовослужбовця, смерть якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

3. Однак отримала відмову, в якій комісія Міністерства оборони України зазначила, що суд не встановив факту її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків. Таку відмову позивачка вважає протиправною, тому звернулася до суду з позовом.

4. ОСОБА_1 стверджувала про достатність доказів, які доводять факт проживання однією сім`єю без зареєстрованого шлюбу позивачки з померлим військовослужбовцем. На підтвердження цієї обставини вона надала докази спільного проживання з 2005 року разом з ОСОБА_3 у незареєстрованому шлюбі як чоловік і жінка, а саме довідку від 30.03.2022, надану Новоушицькою селищною радою, якою підтверджено, що ОСОБА_1 прибула в село Антонівка орієнтовно в 2005 році та проживала з ОСОБА_3 без реєстрації; виписку з господарської книги по селу Антонівка від 11.11.2011 ОСОБА_1 , з якої слідує, що вона зареєструвалася в будинку співмешканця ОСОБА_3 і проживала разом з ним до 2020 року. Також позивачка посилалась на те, що ОСОБА_3 заповів усе своє майно, де б воно не було та із чого б не складалося, їй, що підтверджується заповітом від 28.07.2015. Крім вказаного, ОСОБА_1 надала довідку Комунального підприємства ритуального обслуговування «Скорбота» від 08.09.2021, в якій засвідчено, що саме позивачка здійснила поховання ОСОБА_3 за власні кошти на міському цвинтарі міста Могилів-Подільського, та рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 22.04.2020 у справі № 602/230/20 про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

5. У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з позовними вимогами й зазначає, що судом не встановлено факту, що має юридичне значення, для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги, зокрема про ведення спільного побуту та наявність взаємних прав та обов`язків. Встановлення такого факту є підставою для права позивачки на отримання одноразової грошової допомоги. З огляду на це просив у позові відмовити.

6. Третя особа ОСОБА_2 надав до суду письмові пояснення, у яких просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлення факту проживання однієї сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу здійснюється судом в порядку окремого провадження, тобто в порядку цивільного судочинства.

7. ОСОБА_2 зазначив, що позивачкою ОСОБА_1 не надано комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Фактично позивачкою не надано комісії доказів того, що вона була членом сім`ї ОСОБА_3 . Тобто комісія прийняла рішення правомірне.

8. Окрім цього вказав, що шлюб між його батьком ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_4 розірвано 22.04.2020, а Новоушицька селищна рада не може надати докази щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. У лютому 2017 року ОСОБА_3 підписав контракт з Міністерством оборони України на проходження військової служби у Збройних Силах України.

10. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 06.04.2020 було звільнено з військової служби.

11. Довідками № 989 від 11.02.2018 та № 644 від 03.02.2020 підтверджується, що ОСОБА_3 у період з 30.04.2018 по 21.08.2018, з 10.09.2018 по 17.09.2018, з 28.10.2018 по 22.12.2018, з 22.10.2019 по 06.04.2020 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

12. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

13. Відповідно до витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 03.12.2020 № 853 встановлено, що захворювання та причина смерті колишнього військовослужбовця, солдата запасу ОСОБА_3 , так, пов`язані із захистом Батьківщини.

14. Позивачка звернулася із заявою про отримання одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України як член сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, однак рішенням від 22.07.2021 № 116 позивачці відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

15. Рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідач обґрунтовував тим, що стосовно ОСОБА_1 судом не встановлено факту, що має юридичне значення, тобто не встановлювався факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з громадянином ОСОБА_3 , ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків. Також суд не визнавав право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю громадянина ОСОБА_3 , а поданими документами не підтверджено її статус члена сім`ї загиблого відповідним посвідченням

16. Не погоджуючись із відмовою відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги як члену сім`ї померлого військовослужбовця, позивачка звернулась з цим позовом до суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

17. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 в задоволенні позову відмовлено.

18. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не підтвердила факту спільного проживання з померлим однією сім`єю, зокрема, ведення спільного побуту та наявності взаємних прав та обов`язків або її перебування на утриманні (померлого). ОСОБА_1 не доведено, що вона є членом сім`ї загиблого ОСОБА_3 або утриманцем, тому, суд першої інстанції виснував, що на неї не поширюється дія статті 161 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) та відсутнє право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

19. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.

20. Визнано протиправним та скасовано рішення від 22.07.2021 № 116 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

21. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку із смертю члена її сім`ї - ОСОБА_3 .

22. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд виснував, що позивачка довела факт спільного проживання з померлим однією сім`єю, оскільки в матеріалах справи наявні докази спільного проживання з 2005 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 у незареєстрованому шлюбі як чоловік і жінка, а тому на позивачку поширюється дія статті 161 Закону № 2011-ХІІ та наявне право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог та позиція інших учасників справи

23. Не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 залишити в силі.

24. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що позивачка відносить себе до члена сім`ї померлого ОСОБА_3 , однак належних документів на підтвердження цього факту не пред`явила. Надані ОСОБА_1 докази та виключно письмові твердження позивачки про спільний побут та набуте спільне майно, ведення спільного господарства, оплату витрат із сімейного бюджету (п. 3 позовної заяви) сприймаються критично, оскільки жодних належних та допустимих доказів (показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, фотографій певних подій, документів, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальних чеків, договорів купівлі-продажу, договорів про відкриття банківського рахунку, депозитних договорів та інших письмових доказів тощо) на підтвердження цих фактів не надано.

25. Що стосується невід`ємної складової сім`ї (наявності взаємних прав та обов`язків), то скаржник зазначає, що така відсутня у стосунках між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з огляду на те, що виключно шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків у подружжі (частина перша статті 36 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя (частина друга статті 21 СК України). Більше того, лише 22.04.2020 (за 4 місяці до смерті ОСОБА_3 ) був розірваний шлюб між ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_4 .

26. Скаржник також звертає увагу, що статтями 315, 316 ЦПК України передбачено право фізичної особи подати до суду за місцем проживання заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, однак позивачка цим правом не скористалась, одразу пред`явивши позов до Міністерства оборони України. Також ОСОБА_1 не зверталась за отриманням відповідного посвідчення згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби».

27. Щодо вимоги зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в конкретному розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, то така, на думку скаржника, є передчасною, оскільки із заявою про призначення спірної допомоги також звернувся син ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , який є інвалідом з дитинства (утриманцем).

28. Крім того, скаржник наголошує, що в позові окремої вимоги про встановлення факту віднесення до члена сім`ї загиблого військовослужбовця не заявлено.

29. Також скаржник зазначає, що справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу відносяться до юрисдикції судів загального судочинства.

30. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

31. На обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження відповідач вказує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права у подібних правовідносинах без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.04.2020 у справі № 738/1452/17, від 19.03.2021 у справі № 1840/2940/18, від 23.05.2022 у справі № 539/4118/19, від 06.07.2022 у справі № 809/1346/17.

32. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 560/17953/21.

33. У відзиві на касаційну скаргу позивачка вважає касаційну скаргу безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню. Просить касаційну скаргу Міністерства оборони України відхилити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

34. Позивачка зазначає, що звернулася до відповідача з вимогою про оскарження рішення в порядку адміністративного судочинства, тобто у спосіб, визначений КАС України, що відповідає сталій практиці Верховного Суду.

Рух касаційної скарги

35. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 560/17953/21.

36. 22.09.2023 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою справу № 560/17953/21 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 346 КАС України.

37. 11.10.2023 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 560/17953/21 та призначила справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників у приміщенні Верховного Суду.

Короткий зміст ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

38. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 346 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з необхідності відступу від висновку щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судувід 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц, щодо неналежності спорів про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги до цивільної юрисдикції.

39. Мотивуючи ухвалу про передачу справи, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що в розглядуваній справі спірним питанням є право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 2011-ХІІ, у разі загибелі військовослужбовця, особою, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, проте не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а також не відноситься до інших груп осіб, яким законом надано таке право (батьків загиблого (померлого) військовослужбовця або утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця).

40. ОСОБА_1 вважає, що вона є членом сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 у розумінні СК України (незважаючи на відсутність державної реєстрації шлюбу між вказаними особами) та має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ.

41. Таким чином, до предмета доказування в цій справі входить встановлення факту проживання однією сім`єю без зареєстрованого шлюбу позивачки з померлим військовослужбовцем. На підтвердження ОСОБА_1 надано довідку від 30.03.2022, видану Новоушицькою селищною радою, якою підтверджено, що ОСОБА_1 прибула в село Антонівка орієнтовно в 2005 році та проживала з ОСОБА_3 без реєстрації; виписку з господарської книги по селу Антонівка про реєстрацію в будинку співмешканця ОСОБА_3 і проживання разом з ним до 2020 року.

42. Також ОСОБА_1 на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_3 зазначила, що він заповів усе своє майно, де б воно не було та із чого б не складалося, їй, що підтверджується заповітом від 28.07.2015. Крім того, позивачка надала довідку Комунального підприємства ритуального обслуговування «Скорбота» від 08.09.2021, в якій засвідчено, що саме вона здійснила поховання ОСОБА_3 за власні кошти на міському цвинтарі міста Могилів-Подільського, та рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 22.04.2020 у справі № 602/230/20 про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

43. Разом з тим колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду звернула увагу, що питання встановлення факту проживання однією сім`єю без зареєстрованого шлюбу із загиблим військовослужбовцем входило до предмета доказування і в цивільній справі № 290/289/22-ц.

44. У вказаній справі рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 22.06.2022, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 29.11.2022, заяву ОСОБА_5 задоволено частково.

45. Встановлено факт проживання ОСОБА_5 із ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 29.07.2020.

46. Частково задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з необхідності встановлення факту проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_6 однією сім`єю без шлюбу з 29.07.2020, тобто з моменту припинення шлюбу з іншим чоловіком. Факт, про встановлення якого просить заявниця, має для неї юридичне значення, оскільки пов`язаний з її правом на отримання одноразової грошової допомоги, яке передбачене Законом № 2011-ХІІ.

47. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, переглядаючи вказані судові рішення, постановою від 22.03.2023 скасував рішення Романівського районного суду Житомирської області від 22.06.2022 та постанову Житомирського апеляційного суду від 29.11.2022, провадження у справі за заявою ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_2 , Міністерство оборони України, Житомирський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, закрив. Роз`яснив ОСОБА_5 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

48. Суд урахував, що між ОСОБА_5 та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

49. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає в підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно в публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.

50. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виснував, що вимоги ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із ОСОБА_6 , який загинув під час участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

51. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погоджується з таким висновком та вважає за необхідне відступити від наведеного в постанові від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо неналежності спорів про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги до цивільної юрисдикції.

52. Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що правовідносини в розглядуваній справі та у справі № 290/289/22-ц є подібними, оскільки в обох справах необхідно встановити юридичний факт (факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу) для подання документів до відповідних органів з метою призначення та отримання одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця.

53. До того ж у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц за заявою ОСОБА_7 , заінтересовані особи: ОСОБА_8 , Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій суди першої та апеляційної інстанцій у порядку цивільного судочинства заяву ОСОБА_7 задовольнили та визнали його членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_9 , зазначено, що чинне на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій законодавство не передбачало іншого порядку підтвердження цього факту; його встановлення не пов`язувалося з вирішенням спору, а було необхідним для подальшого подання заявником з метою призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця-племінника документа, що засвідчував би наявність сімейних відносин між заявником і племінником станом на день загибелі останнього. З огляду на викладене доводи Міністерства оборони України щодо наявності в цій справі спору про право та необхідності її розгляду за правилами адміністративного судочинства є необґрунтованими.

54. Отже, Велика Палата Верховного Суду встановила, що за відсутності спору з приводу законності відмови у призначенні та виплаті заявнику одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця суд повинен розглянути заяву про встановлення юридичного факту - віднесення заявника до кола членів сім`ї загиблого військовослужбовця - за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні.

55. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції не може переглянути оскаржувані рішення та ухвалити законне й обґрунтоване рішення суду без відступу від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц, відповідно до якого вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з військовослужбовцем, який загинув (помер) під час участі в бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

56. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що необхідність відступу від висновку щодо застосування норми (норм) права виникає з певних визначених об`єктивних причин, які повинні бути чітко окреслені та аргументовані. До того ж відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.

57. У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя є незалежним та керується верховенством права, здійснюючи правосуддя (стаття 129 Конституції України).

58. У пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

59. У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

60. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.

61. У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

62. Спірним питанням у цій справі є обґрунтованість рішення відповідача щодо права позивачки на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 2011-ХІІ, яка виплачується у разі загибелі військовослужбовця, особі, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, проте не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а також не відноситься до інших груп осіб, яким законом надано таке право (батьків загиблого (померлого) військовослужбовця або утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця).

63. Предметом цього спору є протиправність рішення комісії Міністерства оборони України щодо відмови позивачці у призначенні одноразової грошової допомоги, зобов`язання відповідача призначити та виплатити їй таку одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю члена її сім`ї - ОСОБА_3 .

64. Відповідно до статті 161 Закону № 2011-ХІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

65. Порядок № 975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

66. У пункті 5 Порядку № 975 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано, зокрема, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

67. У пункті 10 Порядку № 975 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено перелік документів, які члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів.

68. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачка звернулась із заявою про отримання одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України, однак рішенням від 22 липня 2021 року № 116 їй було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Рішення відповідач обґрунтовував тим, що стосовно ОСОБА_1 судом не встановлено факт, що має юридичне значення, тобто не встановлювався факт проживання однією сім`єю без шлюбу з громадянином ОСОБА_3 , ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків. Також судом не визнавалося право громадянки ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю громадянина ОСОБА_3 , а поданими документами не підтверджено її статус члена сім`ї загиблого відповідним посвідченням.

69. Розглядаючи спір щодо протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

70. Аналіз правових норм Закону № 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975), свідчать, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

71. Отже, одноразова грошова допомога виплачується:

1) членам сім`ї військовослужбовця;

2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

72. Обставина, що причина смерті ОСОБА_3 пов`язана із захистом Батьківщини, відповідачем не заперечується.

73. Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є те, чи ОСОБА_1 належить до членів сім`ї військовослужбовця ОСОБА_3 , які відповідно до статті 161 Закону № 2011-XII мають право на отримання спірної одноразової грошової допомоги.

74. Повертаючись до предмета спору цієї справи, а саме протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, необхідно зауважити, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

75. Оспорюване рішення відповідача щодо відмови позивачці в призначенні їй одноразової грошової допомоги мотивовано саме відсутністю доказів на підтвердження статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця (не надано рішення суду, яким встановлено факт, що має юридичне значення, тобто факт проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_1 з громадянином ОСОБА_3 та/або відповідного посвідчення «члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби»).

76. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що на момент винесення спірного рішення, у зв`язку з відсутністю документів, передбачених для виплати одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, приймаючи рішення від 22.07.2021 № 116 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, діяла у межах повноважень та відповідно до вимог Закону № 2011-XII та Порядку № 975.

77. Разом з тим суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір в порядку адміністративного судочинства, досліджували докази, на підставі яких позивачка доводить наявність факту проживання однією сім`єю з померлим військовослужбовцем без реєстрації шлюбу, та надали оцінку рішенню відповідача з урахуванням цих доказів.

78. При цьому, надаючи оцінку таким доказам, суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків стосовно доведеності факту, що має юридичне значення, однак і суд першої інстанції, і суд апеляційної інстанції в межах адміністративної справи розглянули питання встановлення факту, що має юридичне значення.

79. Отже, під час розгляду цієї справи підлягає вирішенню питання, чи можливо встановити факт проживання однією сім`єю без шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги в межах розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, та з урахуванням встановлення наявності або відсутності цього факту надати оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень, яке прийнято до встановлення судом такого факту.

80. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду пропонує відступити від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц,згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції.

81. Так, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановою від 22.03.2023 скасував рішення Романівського районного суду Житомирської області від 22.06.2022 та постанову Житомирського апеляційного суду від 29.11.2022, провадження у справі за заявою ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_2 , Міністерство оборони України, Житомирський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, закрив. Роз`яснив ОСОБА_5 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

82. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц зазначив, що вимоги ОСОБА_5 пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Тому за предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

83. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду врахував, що між ОСОБА_5 та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а тому не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

84. Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.

85. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у рамках розгляду справи № 290/289/22-ц, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнав недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні в порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.

86. З урахуванням наведеного Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виснував, що вимоги ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

87. Велика Палата Верховного Суду не погоджується із вказаним висновком з таких міркувань.

88. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

89. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

90. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

91. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

92. Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

93. Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

94. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

95. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

96. Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08.11.2019 у справі № 161/853/19, від 18.12.2019 у справі № 370/2598/16-ц.

97. Слід зауважити, що в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

98. За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

99. Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

100. Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

101. Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

102. У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

103. Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

104. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

105. Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

106. При цьому між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

107. Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

108. Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.

109. При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

110. Аналогічне правило закріплено в частині четвертій статті 172 КАС України про те, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

111. Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.

112. Разом з тим 30.01.2020 Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 287/167/18-ц за заявою ОСОБА_10 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Ємільчинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якій заявник просив суд установити факт, що у списку евакуйованих громадян Чорнобильського району Київської області було допущено описку щодо дати народження ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ОСОБА_10 , який під порядковим № 69 значиться як ОСОБА_10 , 1952 року народження.

113. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц виснувала, що встановлення юридичного факту, який пов`язаний із вирішенням спору із суб`єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії, відповідно до частини другої, пункту 3 частини шостої статті 12, пункту 2 частини першої статті 263 КАС України має розглядатися в спрощеному позовному провадженні як справа незначної складності за правилами адміністративного судочинства.

114. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 22.03.2023, від висновку якого просить відступити Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, застосувавши наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, виснував про те, що оскільки вимоги заявниці пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, то відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

115. Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими такі висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вказаний підхід до визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України.

116. Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

117. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц(провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

118. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).

119. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.

120. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.

121. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 05.12.2018 у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43, 44) і № 818/1688/16 (пункти 44, 45), від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44, 45), від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30.06.2020 у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09.09.2020 у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (пункт 41), від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 (пункт 29), від 08.06.2021 у справах № 346/1305/19 (пункт 32) та № 487/8206/18 (пункт 95), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 49), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (пункт 45).

122. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вона відступає не від постанов у конкретних справах, а від висновку щодо застосування норм права при визначенні предметної юрисдикції спорів. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13-ц).

123. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, проте одночасно вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з помилкових мотивів, що є підставою для зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

124. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

125. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

126. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

127. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

128. Ураховуючи викладене, касаційна скарга Міністерства оборони України підлягає частковому задоволенню, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 підлягає скасуванню, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 у справі № 560/17953/21 слід змінити шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови Верховного Суду.В іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

129. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

130. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Міністерства оборони Українизадовольнити частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 скасувати.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 у справі № 560/17953/21 змінити шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді: О. О. Банасько О. Л. Булейко М. І. Гриців Ж. М. Єленіна І. В. Желєзний Л. Ю. Кишакевич В. В. Король О. В. КривендаМ. В. Мазур С. Ю. Мартєв К. М. Пільков О. В. Ступак І. В. Ткач О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич Є. А. Усенко

Джерело: ЄДРСР 116512563

Link to comment
Share on other sites

Після переміщення Князєва у СІЗО, виключення зі складу Великої палати Пророка та Гудими, здоровий глузд потрохи починає в рішення повертатись. Безглуздість встановлення фактів, що має юридичне значення у суді адміністративної юрисдикції ніби задля ефективності захисту, законом не передбачена. Як до речі не передбачено й відмова у позові на підставі неефективного способу захисту порушеного права на думку суддів-трирічок чи інших осіб.

Бумеранг з цим "науковим" розумінням, а точніше повним нерозумінням Закону починає повертатись. В цьому випадку, одна з найбільших та принципових помилок випадкових людей з хворими амбіціями виправлена.

Суд зазначив:

117. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц(провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна)

суддів Великої Палати Верховного Суду Гудими Д. А. і Ткачука О. С.

Справа № 560/17953/21

Провадження № 11-150апп23


І. ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

1. Із ухвалою від 11 жовтня 2023 року про прийняття та призначення цієї справи до розгляду у Великій Палаті Верховного Суду не погоджуємося. Вважаємо її помилковою, а продовження розгляду справи у Великій Палаті Верховного Суду - таким, що може мати наслідком (а) зміну усталеної судової практики щодо інституту окремого провадження у цивільному судочинстві та (б) використання цього провадження з метою здобуття доказів для вирішення в адміністративному судочинстві існуючих спорів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.


ІІ. ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Зміст позовної заяви

2. У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони). Просила:

2.1. Визнати протиправним і скасувати рішення комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом засідання від 22 липня 2021 року № 116, щодо відмови позивачці у призначенні одноразової грошової допомоги.

2.2. Зобов`язати Міноборони призначити та виплатити позивачці одноразову грошову допомогу у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку зі смертю члена її сім`ї - ОСОБА_2 .

3. Мотивувала вимоги так:

3.1. Позивачка з 2005 року проживала у незареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 у місті Могилів-Подільському Вінницької області. У 2013 році вони переїхали на постійне місце проживання у належний ОСОБА_2 будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Обоє зареєстровані за цією адресою.

3.2. За час спільного проживання у них з`явився спільний побут і спільне майно, виникли взаємні права й обов`язки, вони почали вести спільне господарство (утримувати кіз, курей, кроликів, вирощувати городину) та спільно розпоряджатися грошима. Господарські роботи виконували разом, витрати оплачували із сімейного бюджету.

3.3. У лютому 2017 року ОСОБА_2 підписав контракт із Міноборони на проходження військової служби у Збройних Силах України. Протягом квітня 2018 року - квітня 2020 року брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях. Набув статусу учасника бойових дій. Перебуваючи на військовій службі, ОСОБА_2 постійно продовжував надавати матеріальну допомогу позивачці - переказував їй гроші.

3.4. За час проходження військової служби отримав кілька захворювань, які суттєво погіршили його здоров`я. Позивачка протягом усього часу доглядала за ОСОБА_2 , купувала ліки, готувала їжу. У квітні 2020 року він переніс складну операцію на шлунку, постійно потребував сторонньої допомоги, яку надавала позивачка, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Позивачка його поховала. Їй він заповів усе майно.

3.5. Відповідно до витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 3 грудня 2020 року № 853 ця комісія встановила, що «захворювання та причина смерті [ ОСОБА_2 ], ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

3.6. Позивачка звернулася із заявою про отримання одноразової грошової допомоги до Міноборони. Згідно з протоколом засідання комісія Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 липня 2021 року № 116 відмовила позивачці у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки суд (а) не встановив факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ведення спільного господарства та наявності між ними взаємних прав та обов`язків; (б) не визнав право позивачки на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 . Подані документи не підтверджують статус позивачки як члена сім`ї загиблого.

3.7. Оскільки позивачка та ОСОБА_2 з 2005 року проживали разом в одному будинку, вели спільний побут, користувалися спільно нажитим майном, мали взаємні права й обов`язки, підтримували один одного, то є членами однієї сім`ї. Тому відмова Міноборони у виплаті одноразової грошової допомоги позивачці як члену сім`ї загиблого є протиправною.

(2) Зміст рішення суду першої інстанції

4. 5 травня 2022 року Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову. Аргументував так:

4.1. 22 квітня 2020 року Лановецький районний суд Тернопільської області у справі № 602/230/20 ухвалив рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

4.2. Згідно з довідкою Новоушицької селищної ради від 30 березня 2022 року позивачка прибула в с. Антонівку орієнтовно в 2005 році й проживала з ОСОБА_2 у його дворі без реєстрації. Відповідно до господарської книги села Антонівки 11 листопада 2011 року позивачка зареєструвалася у будинку співмешканця ОСОБА_2 і проживала разом із ним у цьому дворі до 2020 року.

4.3. У 2020 році вони переїхали до Могилів-Подільського району, але залишалися зареєстрованими на АДРЕСА_2 . Доказів спільного проживання із ОСОБА_2 з 2020 року позивачка не надала, враховуючи те, що 22 квітня 2020 року суд розірвав шлюб ОСОБА_2 із ОСОБА_3 .

4.4. Позивачка не підтвердила факт спільного проживання з померлим однією сім`єю, зокрема, ведення спільного побуту та наявності взаємних прав та обов`язків, або перебування її на утриманні (померлого), а суд цей факт не встановив. Позивачка не довела, що вона є членом сім`ї ОСОБА_2 або утриманкою. Суд вважає, що на неї не поширюється дія статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) та відсутнє право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

(3) Зміст постанови апеляційного суду

5. 6 жовтня 2022 року Сьомий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив. Мотивував так:

5.1. У матеріалах справи є докази спільного проживання з 2005 року позивачки разом із ОСОБА_2 у незареєстрованому шлюбі.

5.2. Необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що позивачка не підтвердила факт спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю, зокрема, ведення із ним спільного побуту, наявність взаємних прав і обов`язків або перебування на його утриманні.

5.3. На позивачку поширюється дія статті 16-1 Закону № 2011-XII. Вона має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

(4) Зміст касаційної скарги

6. 23 грудня 2022 року Міноборони подало касаційну скаргу. Просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Обґрунтувало так:

6.1. Позивачка вважає себе членом сім`ї ОСОБА_2 , однак жодних належних і допустимих доказів (показань свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, фотографій певних подій, документів, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальних чеків, договорів купівлі-продажу, договорів про відкриття банківського рахунку, депозитних договорів та інших письмових доказів) тощо) на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачка не надала.

6.2. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя (частина друга статті 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Лише 22 квітня 2020 року (за 4 місяці до смерті ОСОБА_2 ) суд розірвав його шлюб із ОСОБА_3 .

6.3. Статті 315, 316 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачають право фізичної особи подати до суду за місцем проживання заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Однак позивачка цим правом не скористалась. Одразу подала позов до Міноборони.

6.4. Позивачка не зверталась за отриманням відповідного посвідчення згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року № 379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби».

6.5. Позивачка не заявила окремої вимоги про встановлення факту віднесення її до члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

6.6. Вимога зобов`язати Міноборони призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму є передчасною, оскільки із заявою про призначення спірної допомоги також звернувся син ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який є інвалідом з дитинства (утриманцем).

6.7. Подані за правилами окремого провадження заяви громадян України, які втратили на війні близьких осіб, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю загальні суди залишають без розгляду через наявність спору про право. У разі звернення за правилами загального позовного провадження громадяни потенційно можуть не встановити цей факт через потенційну підсудність спору адміністративним судам. Під час виникнення інших питань членам сім`ї загиблих військовослужбовців знову необхідно буде звертатися до суду для підтвердження статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

(5) Зміст ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

7. 22 вересня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував так:

7.1. Необхідно відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц. Згідно з цим висновком вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з військовослужбовцем, який загинув (помер) під час участі у бойових діях і забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та стримування збройної агресії російської федерації, не можна вирішувати за правилами цивільного судочинства.

7.2. Правовідносини у справах № 560/17953/21 і № 290/289/22-ц є подібними, оскільки в обох справах необхідно встановити юридичний факт (факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу) для подання документів до відповідних органів з метою призначення й отримання одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця.

7.3. Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу треба розглядати за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні.

(6) Зміст ухвали Великої Палати Верховного Суду

8. 11 жовтня 2023 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про прийняти та призначення справи до розгляду. Аргументувала так:

8.1. Аргументи касаційної скарги, аналіз судових рішень у цій та інших справах, а також мотиви Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дозволяють виснувати про обґрунтованість передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

8.2. За змістом частини третьої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дотримав умови, визначені для передання справи до Великої Палати Верховного Суду із зазначеної підстави. А Велика Палата Верховного Суду перевірила матеріали справи, наведені в касаційній скарзі доводи та вирішила, що слід прийняти цю справу для продовження розгляду.

ІІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

9. Вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду мала повернути справу № 560/17953/21 для продовження розгляду до Верховного Суду у складі відповідної колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

10. По-перше, пропонований підхід, спрямований на зміну судової практики, у разі його впровадження може мати негативні наслідки для вирішення спорів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Цей підхід, як видається, всупереч чинному правовому регулюванню допускає можливість визнання права на призначення та виплату такої допомоги за кожним позивачем, який подасть в адміністративний суд у справу про оскарження рішення відповідної комісії Міноборони ухвалене після прийняття цього рішення судове рішення про встановлення в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

10.1. Установити, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (абзац перший пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»).

10.2. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення) (частина перша статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

10.3. Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування(частина перша статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

10.4. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (абзац шостий пункту 5 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975)).

10.5. Члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи (пункт 10 Порядку № 975):

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

10.6. Право на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого). Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (абзаци перший і другий пункту 4.6 розділу IV затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення № 530)).

10.7. Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України обласними ТЦКСП (абзац шостий пункту 4.6 розділу IV Положення № 530).

Обласні ТЦКСП для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) подають у Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України такі документи (абзаци сьомий - двадцять перший пункту 4.6 розділу IV Положення № 530):

- висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям особи, зазначеної в пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (додаток 9);

- заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 10);

- копію свідоцтва про смерть військовослужбовця;

- витяг з наказу про виключення особи, зазначеної в пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зі списків особового складу військової частини;

- копії документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) особи, зазначеної в пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема про те, що загибель (смерть) не пов`язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства. Такими документами можуть бути копія акта про нещасний випадок військової частини або Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, витяги з документів правоохоронних органів за результатами перевірки обставин смерті (поранення, контузії, каліцтва, травми), матеріали службового розслідування, судове рішення, інші медичні або військово-облікові документи;

- копія постанови штатної ВЛК про встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- витяг з послужного списку особової справи (облікової картки) про склад сім`ї особи, зазначеної в пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- копію свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

- копію свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

- копію свідоцтва про народження особи, зазначеної в пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблої (померлої) особи;

- рішення районної, районної у місті Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки чи піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста) - для виплати одноразової грошової допомоги утриманцям загиблого (померлого);

- рішення суду або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);

- копії документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

- копію документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Одноразова грошова допомога виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її одержання. У разі відмови якоїсь з осіб від одержання одноразової грошової допомоги або якщо одна з осіб у трирічний строк не реалізувала своє право на одержання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її одержання. Особам, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, які мають право на допомогу. Заява про відмову має бути нотаріально засвідчена в установленому законодавством порядку (абзац двадцять другий пункту 4.6 розділу IV Положення № 530).

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах восьмому - двадцять першому цього пункту, та копію відповідного рішення суду (абзац двадцять третій пункту 4.6 розділу IV Положення № 530).

10.8. Наведене правове регулювання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги вказує на те, які саме рішення суду може подати особа, яка претендує на відповідну допомогу:

- рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого), тобто рішення, згідно з яким особа, яка претендує на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, була на повному утриманні військовослужбовця до його загибелі (смерті) або одержувала від нього таку допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування;

- рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги, тобто рішення адміністративного суду, який вирішив спір щодо таких призначення та виплати.

11. По-друге, розгляд справи в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства неможливий за наявності спору про право.

11.1. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

11.2. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

11.3. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичні наслідки, якщо: (1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; (2) чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; (3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; (4) встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (пункт 17)).

11.4. Отже, Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висловилася про те, що інститут окремого провадження та встановлення у цьому провадженні юридичного факту (у тому числі факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу) не передбачено для того, щоби вирішувати будь-який спір про право (зокрема й про право на призначення й отримання одноразової грошової допомоги).

11.5. Якщо особа отримала відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, навряд чи є підстави стверджувати, що спір із повноважним органом у неї відсутній, і що фактично для збирання доказів і оскарження рішення відповідної комісії Міноборони вона може використовувати можливості окремого провадження у цивільному судочинстві.

11.6. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 293 ЦПК України). Тобто мають право на вирішення спору за належною позовною вимогою у відповідному виді судочинства.

11.7. Інакше кажучи, розгляд справи у порядку окремого провадження неможливий, якщо: (а) спір про право уже існує на момент подання заяви у цьому порядку; (б) спір про право виникає під час розгляду справи у такому порядку.

12. По-третє, можливість встановлення у порядку окремого провадження у цивільному судочинстві факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу передбачена для іншої мети, ніж вирішення спору, зокрема й адміністративного спору щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

12.1. Суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (пункт 5 частини першої статті 315 ЦПК України у редакції від 3 жовтня 2017 року, що набрала чинності 15 грудня 2017 року; пункт 5 частини першої статті 256 ЦПК України у редакції від 18 березня 2004 року, що набрала чинності 1 вересня 2005 року). Впровадження цього припису було пов`язане з новим регулюванням сімейних і цивільних відносин згідно із СК України 2002 року та ЦК України 2003 року. Такого припису у статті 273 «Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядувані судом» ЦПК України 1963 року не було.

12.2. 10 січня 2002 року парламент прийняв СК України, який набрав чинності 1 січня 2004 року. Цей кодекс на відміну від Кодексу про шлюб та сім`ю України 1969 року визнав певні права за жінкою та чоловіком, які проживають (проживали) однією сім`єю, але у період такого проживання не перебувають (не перебували) у шлюбі як між собою, так і в іншому шлюбі (однак у частині другій статті 21 СК Українизастеріг, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя).

12.3. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (частина перша статті 74 СК України).

12.4. Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім`єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу (частини перша - друга статті 91 СК України).

12.5. Чинне законодавство не дає підстав для висновку про те, що перелік членів сім`ї військовослужбовця для цілей призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі його загибелі (смерті) можна встановити на підставі рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з військовослужбовцем, який загинув (помер) під час участі у бойових діях. За змістом пункту 10 Порядку № 975, пункту 4.6 розділу IV Положення № 530, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, для призначення та виплати одноразової грошової допомоги разом із іншими документами подається витяг із особової справи (з послужного списку особової справи), облікової картки про склад сім`ї військовослужбовця. За відсутності відповідних даних у цьому витягу питання про можливі недоліки в організації роботи органів військового управління, допущені помилки в облікових документах тощо можуть бути предметом розгляду та доказування саме в адміністративній справі, зокрема під час оскарження відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

13. По-четверте, якщо спір про право, - наприклад, про право на одноразову грошову допомогу (її призначення та виплату) - належить до юрисдикції адміністративного суду, то після виникнення спору із суб`єктом владних повноважень, який відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, заявляти будь-які вимоги за правилами цивільного судочинства (і ще й в окремому провадженні) означає (а) розривати вирішення єдиного спору про право між судами різної юрисдикції та (б) визнавати, що для розгляду справи за правилами адміністративного судочинства потрібно «створити» преюдиційні факти у цивільному процесі.

13.1. Упродовж 2020 - 2023 років Велика Палата Верховного Суду утверджувала підхід, згідно з яким суди не можуть сприяти створенню ситуацій, за яких позивач змушений для вирішення одного спору декілька разів звертатися до суду, зокрема почергово до судів різної юрисдикції, як і не можуть потурати розриванню одного спору на декілька справ (тим більше у судах різної юрисдикції).

13.2. Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62)).

13.3. Прийняття справи № 560/17953/21 для продовження розгляду у Великій Палаті Верховного Суду може мати наслідком перегляд її багаторічної судової практики, спрямованої на усунення юрисдикційних конфліктів, зокрема може породити нові такі конфлікти між судами, які діють за правилами адміністративного та цивільного судочинства.

13.4. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду, зокрема, за умови, що встановлення таких фактів не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту суд виявить спір або дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (пункт 31)).

13.5. У разі згоди заявника з відмовою у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця з підстав припинення піклування про останнього, за відсутності спору з приводу законності означеної відмови та щодо припинення піклування суд повинен розглянути заяву про встановлення юридичного факту віднесення заявника до кола членів сім`ї загиблого військовослужбовця за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (пункт 46)).

13.6. Якщо із Міноборони виник спір, пов`язаний із доведенням наявності підстав для підтвердження за позивачем певного соціально-правового статусу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, тобто статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням, такий спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. Не можна ініціювати судове провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним і допустимим (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц).

13.7. Саме у межах адміністративної справи про оскарження рішення (дій) управління соціального захисту населення про відмову у видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, слід вирішити спір про правомірність такої відмови, мотивованої браком архівної довідки Міноборони, яка би підтверджувала факт участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також необхідністю за окремим зверненням до суду встановити факт «належності правовстановлюючого документа». За наявності у тій довідці помилки у прізвищі особи факт належності останній відповідної довідки неможливо встановити в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства (див. постанову Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19).

13.8. Оскільки законодавство України передбачає спеціальний порядок встановлення статусу реабілітованої особи, то юридичний факт реабілітації особи за конкретною статтею Закону № 962-XII, не можна встановити за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні. У випадку, якщо особа отримала від прокуратури документ, який підтверджує факт її реабілітації, проте не погоджується із обраною для реабілітації юридичною підставою, ця особа може оскаржити відповідні дії прокуратури до адміністративного суду, до повноважень якого належить, зокрема, перевірка законності й обґрунтованості дій відповідного суб`єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц (пункт 35)).

ІV. ВИСНОВОК

14. Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати (частина шоста статті 347 КАС України).

15. Переконані, що Велика Палата Верховного Суду мала повернути справу № 560/17953/21 до Верховного Суду у складі відповідної колегії суддів Касаційного адміністративного суду через недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

Судді Гудима Д. А. Ткачук О. С.

Джерело: ЄДРСР 115546292

Link to comment
Share on other sites

  • 2 weeks later...

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду

Ткачука О.С., Ткача І.В.

у справі № 560/17953/21 щодо захисту права на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців

Майже десять років в Україні триває національно-визвольна війна. Агресії росії разом з Українським Народом протистоїть міжнародне співтовариство. Проте, перш за все, завдання по захисту суверенітету держави протягом такого тривалого часу успішно виконують Збройні Сили України. Сотні тисяч військовослужбовців потребують належної підтримки, ефективного матеріального, соціального і правового захисту. У тому числі судового захисту належним судом, який розуміється на питаннях військового законодавства. В ході розгляду і вирішення адміністративної справи про призначення і виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця (справа № 560/17953/21) колегія суддів, яка погодилася із прийнятим рішенням, проігнорували вимоги законодавства, зокрема, і вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого суду, а тому з її рішенням не погоджуємося і, відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України, викладаємо свою окрему думку.

У цій справі всі суди встановили, що військовослужбовець з лютого 2017 року проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом. Протягом квітня 2018 року - квітня 2020 року брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях. Набув статусу учасника бойових дій. За час проходження військової служби отримав кілька захворювань, які суттєво погіршили його здоров`я. У серпні 2020 року він помер. Військово-лікарська комісія встановила, що захворювання та смерть військовослужбовця пов`язані із захистом Батьківщини.

У грудні 2021 року позивачка у даній справі звернулася із заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця до Міністерства оборони України, однак їй відмовили. Причиною відмови стало не доведення особою факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із загиблим військовослужбовцем, не підтвердження ведення спільного господарства тощо. Міністерство оборони України також пояснило, що подані документи не підтверджують статус позивачки як члена сім`ї військовослужбовця.

Неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами (стаття 19 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Кожна особа має право в порядку, визначеному, зокрема, статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Зважаючи на рішення суб`єкта владних повноважень у військовій сфері, позивачка звернулася до адміністративного суду з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України і зобов`язати призначити та виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю члена сім`ї - військовослужбовця. При цьому вказувала, що проживала і вела спільний побут з військовослужбовцем із 2005 року, а тому має право на отримання одноразової допомоги у розмірі у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму. Тепер така одноразова допомога становить 15 мільйонів гривень. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не підтвердила факту спільного проживання з померлим однією сім`єю, зокрема, ведення спільного побуту та наявності взаємних прав та обов`язків або її перебування на утриманні (померлого). Позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою до квітня 2020 року. Окрім того, на отримання допомоги претендує син військовослужбовця, який перебував на його утриманні і є інвалідом з дитинства. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд вказав, що позивачка довела факт спільного проживання з померлим однією сім`єю.

Велика Палата Верховного постанову апеляційного адміністративного суду скасувала і змінила мотиви відмови у задоволенні позову, які були викладені у рішенні суду першої інстанції.

Свої висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала таким чином: «справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України». Велика Палата також відступила від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22).

Єдиний державний реєстр судових рішень фіксує кілька тисяч судових справ за участю Міністерства оборони України щодо виплат військовослужбовцям та членам їх сімей. Протягом останніх п`яти років більше п`яти тисяч судових рішень у справах даної категорії було ухвалено в адміністративних справах та близько двохсот рішень у цивільних справах. При цьому адміністративні суди, як правило, ухвалювали рішення по суті спору, а цивільні суди закривали провадження у справі і пояснювали право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства. Отож завданням Великої Палати Верховного Суду було сформувати таку правову позицію, яка б дала можливість ефективного судового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, тобто вирішення справи справедливо, швидко і в одному суді, виключаючи необхідність звертатися за захистом своїх прав кілька разів до судів різних юрисдикцій.

Натомість, Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення яке повністю змінює усталену судову практику, сформовану у тисячах справ, а також порушує сформований Великою Палатою протягом шести років підхід до вирішення справ, коли з метою процесуальної економії зусиль сторін кожен спір має вирішуватися в одному провадженні. Наслідком ухваленого Великою Палатою рішення, стає необхідність спочатку звернення до цивільного суду з метою отримання рішення про юридичний факт (проживанняоднією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу), а після цього - до адміністративного суду - для вирішення питання про право на отримання грошової допомоги.

Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62)).

І це стосується не тільки справ про отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцями та членами їх сімей, але й інших категорій громадян, які оскаржують рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. У цих справах також встановлюються юридичні факти і раніше відповідні обставини щодо них доводилися при розгляді справ адміністративними судами.

Як вже наголошувалося, подібні кроки Великої Палати дестабілізують єдність судової практики, призводять до судової тяганини і затримки з вирішенням спорів, збільшують навантаження на судову систему та змушують людей двічі сплачувати судовий збір за вирішення фактично однієї справи. У той же час, засади державної політики, зокрема, у сфері соціального та правового захисту, гарантують військовослужбовцям та членам їх сімей сприятливі умови в економічній, соціальній, політичній сферах для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни (Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Суди мають забезпечувати такі гарантії при здійсненні правосуддя.

Звертає увагу на себе і те, що при ухваленні рішення колегія суддів Великої Палати продемонструвала відсутність розуміння положень військового законодавства у їх взаємозв`язку з нормами цивільного права, цивільного та адміністративного судочинства. Зокрема, у сфері соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей. Така ситуація в умовах триваючої війни є неприпустимою.

На нашу думку, вирішуючи дану справу, Велика Палата Верховного Суду повинна була звернути увагу на те, що НаказомМіністра оборони України від 26 травня 2014 року № 333 (діючий на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу Збройних Сил України. Відповідно до вказаного нормативного акту облік військовослужбовців і членів їх сімей, а також осіб, які знаходяться на утриманні військовослужбовців ведеться у діловодстві кожної військової частини та у Послужних списках військовослужбовців (Додатки 6, 7 та 14 до Інструкції - пункт 2.1 розділу ІI Інструкції, Додаток 15 - пункт 3.3 розділу ІІ Інструкції). З метою реалізації соціальних прав запис відомостей про зміни у складі сім`ї особи, звільненої з військової служби в запас або відставку, здійснюється військовим комісаріатом (територіальним центром комплектування та соціальної підтримки) за місцем зберігання особової справи (Пункт 3.18 Інструкції). Нормативні правила щодо обліку військовослужбовців та членів їх сімей однозначно та чітко регламентують можливість встановлення усіх осіб, які проходять чи проходили військову службу, членів їх сімей. Навіть у випадку загибелі військовослужбовців. З цією метою передбачено також ведення обліку сімей військовослужбовців за територіальною ознакою (Додаток 37 до Інструкції - пункт 7.14 розділу ІІ).

На нашу думку, неправильні записи, неточності, відсутність чи наявність запису у військових-облікових документах неможливо усунути в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства. Ці обставини, за наявності спору, мають бути встановлені при вирішенні питання про наявність права на отримання допомоги у адміністративному процесі.

Право на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого). Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (абзаци перший і другий пункту 4.6 розділу IV затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення № 530)).

Чинне законодавство не дає підстав для висновку про те, що перелік членів сім`ї військовослужбовця для цілей призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі його загибелі (смерті) можна встановити на підставі рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з військовослужбовцем, який загинув чи помер. За змістом пункту 10 Порядку № 975, пункту 4.6 розділу IV Положення № 530, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, для призначення та виплати одноразової грошової допомоги разом із іншими документами подається витяг із особової справи (з послужного списку особової справи), облікової картки про склад сім`ї військовослужбовця. За відсутності відповідних даних у цьому витягу питання про можливі недоліки в організації роботи органів військового управління, допущені помилки в облікових документах тощо можуть бути предметом розгляду та доказування саме в адміністративній справі, зокрема під час оскарження відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

За таких умов, зважаючи на те, що в порядку окремого провадження вирішуються лише справи про встановлення фактів, які мають юридичні наслідки, якщо чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (пункт 17), Велика Палата Верховного Суду, задля виконання своїх повноважень із забезпечення єдності та сталості судової практики, повинна була сформувати правову позицію про те, що спір, пов`язаний із доведенням наявності підстав для підтвердження певного соціально-правового статусу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, тобто статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. Не можна ініціювати судове провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним і допустимим. Усі обставини неправомірних дій військових посадових осіб, чи їх бездіяльності входять до предмету доказування у адміністративних справах. Виділення із цих справ окремих доказів, які потрібно здобувати у інших судових спорах у іншій юрисдикції є безпідставним та незаконним.

Судді:

Ткачук О.С. Ткач І.В.

Джерело: ЄДРСР 116705125

Link to comment
Share on other sites

  • 2 weeks later...

ОКРЕМА ДУМКА


суддів Великої Палати Верховного Суду Ступак О. В., Банаська О. О., Кишакевича Л. Ю., Мазура М. В., Пількова К. М., Уркевича В. Ю.


у справі № 560/17953/21

(провадження № 11-150апп23)

1. 18 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Смілянця Е. С., Полотнянка Ю. П., Драчук Т. О.

2. Велика Палата Верховного Суду у цій справі ухвалила постанову про часткове задоволення скарги Міністерства оборони України, скасування постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року та зміну рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції своєї постанови, в іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року залишила без змін.

3. З мотивами судового рішення та результатами вирішення цієї справи не погоджуємось, а тому відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) висловлюємо свою окрему думку з таких міркувань.

Рух справи в судах

4. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом засідання від 22 липня 2021 року № 116, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги (далі - рішення № 116);

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити їй, ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку зі смертю члена її сім`ї - ОСОБА_3 .

5. На обґрунтування позову зазначала, що спільно проживала з ОСОБА_3

у фактичних шлюбних відносинах як чоловік і жінка. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. У витязі з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 03 грудня 2020 року № 853 встановлено, що захворювання та причина смерті колишнього військовослужбовця, солдата запасу ОСОБА_3 , пов`язані із захистом Батьківщини.

6. У зв`язку із цим позивачка звернулася до відповідача про виплату одноразової грошової допомоги як члену сім`ї померлого військовослужбовця, смерть якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Однак отримала відмову, яку вважала протиправною та оскаржила її до суду адміністративної юрисдикції.

7. ОСОБА_1 стверджувала про достатність доказів, які доводять факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з померлим військовослужбовцем. На підтвердження цієї обставини вона надала докази спільного проживання разом з ОСОБА_3 як чоловіка та жінки з 2005 року.

8. Рішенням від 05 травня 2022 року Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачка не підтвердила факту спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , зокрема ведення спільного побуту та наявності взаємних прав та обов`язків або її перебування на його утриманні. ОСОБА_1 не довела, що вона є членом сім`ї загиблого ОСОБА_3 або його утриманцем, тому суд першої інстанції виснував, що на неї не поширюється дія статті 161 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

(далі - Закон № 2011-XII) і в неї немає права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

9. Постановою від 06 жовтня 2022 року Сьомий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року та ухвалив нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнив.

10. Визнав протиправним та скасував рішення від 22 липня 2021 року № 116 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

11. Зобов`язав Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у зв`язку зі смертю члена її сім`ї - ОСОБА_3 .

12. Суд апеляційної інстанції керувався тим, що позивачка довела факт спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю, оскільки в матеріалах справи наявні докази їх спільного проживання у незареєстрованому шлюбі як чоловіка та жінки з 2005 року, а тому на позивачку поширюється дія статті 161 Закону № 2011-ХІІ та у неї є право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

13. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року залишити в силі.

14. Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка відносить себе до члена сім`ї померлого ОСОБА_3 , однак належних доказів на підтвердження цього факту не пред`явила.

15. Вказувало, що статтями 315, 316 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено право фізичної особи подати до суду за місцем проживання заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, однак позивачка цим правом не скористалась, одразу пред`явивши позов до Міністерства оборони України, у якому не заявила вимоги про встановлення факту віднесення її до членів сім`ї загиблого військовослужбовця. Справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу не відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

16. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 вересня 2023 року передав справу № 560/17953/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 346 КАС України для відступу від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, відповідно до якого вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з військовослужбовцем, який загинув (помер) під час участі в бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постанова Великої Палати Верховного Суду (основні мотиви)

17. Постановою від 18 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу Міністерства оборони Українизадовольнила частково, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року скасувала, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року змінила шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а в іншій частині це рішення залишила без змін.

18. Постанова обґрунтована тим, що оспорюване рішення відповідача щодо відмови позивачці в призначенні їй одноразової грошової допомоги мотивоване відсутністю доказів на підтвердження статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця (не надано рішення суду, яким встановлено факт, що має юридичне значення, тобто факт проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та/або відповідного посвідчення «члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби»).

19. Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що на момент прийняття оспорюваного рішення щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з ненаданням документів, передбачених для виплати одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України діяла у межах повноважень та відповідно до вимог Закону № 2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

20. Також Велика Палата Верховного Суду врахувала, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір упорядку адміністративного судочинства, досліджували докази, на підставі яких позивачка доводила факт проживання однією сім`єю з померлим військовослужбовцем без реєстрації шлюбу, та надали оцінку рішенню відповідача з урахуванням цих доказів.

21. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню в позасудовому порядку, такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

22. Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку немає. Тобто в разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

23. Водночас перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України та не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

24. Тож чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

25. В одному провадженні не можуть бути поєднані вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги належать до компетенції судів різних юрисдикцій.

26. З наведених підстав Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц(провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), зазначивши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

27.Отже, у цій справі Велика Палата Верховного Суду вирішувала два питання: щодо юрисдикції спору та щодо правильності вирішення спору по суті судами попередніх інстанцій.

28.Не погоджуємося з висновками Великої Палати Верховного Суду як у частині висновків з питання юрисдикції, так і з результатом вирішення спору по суті.

Щодо юридичних фактів, які підлягають встановленню в порядку окремого провадження в судах цивільної юрисдикції

29.Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

30.Згідно із частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 😎 смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

31. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

32. Отже, в порядку окремого провадження цивільного судочинства розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із подальшим вирішенням спору про право.

33. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. В останньому випадку між цими особами виникає спір про право.

34. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

35. Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції цивільного суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

36. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку та в суді якої саме юрисдикції і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

37. Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій цієї статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Щодо спорів, які підлягають вирішенню в судах адміністративної юрисдикції

38. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб?єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

39. Відтак у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не вирішуються спори (розглядаються заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин. Спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю фізичних осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

40. До адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору

в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

41. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у сукупності. Таким критерієм також може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

42. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

43. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

44. Міністерство оборони України у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, який відповідно до вимог Закону № 2011-XII та Порядку № 975 уповноважений на призначення одноразової грошової допомоги, яку має на меті отримати ОСОБА_1 .

Щодо необхідності відмежування підстав позову від предмета позову

45. Предметом адміністративного позову, як це нормативно визначено у статті 4 КАС України, є матеріально-правові вимоги особи, яка звертається до адміністративного суду, до відповідача.

46. Незважаючи на відсутність нормативного визначення, в усіх судових юрисдикціях підставами позову визначають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тому вочевидь предмет позову та підстави позову не можуть бути ототожнені.

47. З огляду на таке розуміння до підстав адміністративного позову можна віднести юридичний факт або їх сукупність, що підтверджує наявність або відсутність спірних правовідносин між сторонами та наявність порушення прав, свобод та інтересів позивача, тобто підставою позову можуть бути тільки юридичні факти, які зумовлюють певні правові наслідки, а саме виникнення, зміну та припинення правовідносин. До підстав позову не відносяться фактичні дані, тобто докази у справі, вони лише підтверджують наявність або відсутність тих юридичних фактів, які складають підстави позову.

48. У цій справі предметом адміністративного позову є вимоги про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії (прийняти рішення).

49. Підставами позову є: 1) факт належності позивачки до членів сім`ї померлого військовослужбовця у зв`язку зі спільним проживанням з ним однією сім`єю, іншими словами, факт спільного проживання позивачки з померлим, що, на її переконання, є підставою для отримання одноразової грошової допомоги як члена сім`ї померлого військовослужбовця; 2) факт відмови суб`єкта владних повноважень у задоволенні заяви позивачки про виплату одноразової грошової допомоги як члену сім`ї померлого.

50. У цій справі факт проживання позивачки однією сім`єю з померлим військовослужбовцем є підставою адміністративного позову, а не предметом цього позову. Цей юридично значимий факт (проживання позивачки однією сім`єю з померлим військовослужбовцем) як одна з фактичних підстав позову належить до предмета доказування та підлягає встановленню при вирішенні цього публічно-правового спору в порядку адміністративного судочинства.

51. Позивачка у позові не формулювала окремої вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю.

52. Вимоги адміністративного позову сформульовано так:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.

53. На переконання авторів окремої думки, суд не може штучно виділяти як окрему вимогу позову певну підставу позову (у цій справі - факт проживання однією сім`єю), оскільки це суперечить таким основним принципам судового процесу, як диспозитивність та змагальність.

54. У цій адміністративній справі встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є не вимогою позову, про що свідчить зміст адміністративного позову, а підставою цього позову та передумовою задоволення його вимог, тому про доведеність цієї обставини (факту) суд має робити висновок виключно в мотивувальній частині судового рішення без додаткового зазначення про це в резолютивній частині.

55. Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу для одержання одноразової грошової допомоги в разі смерті військовослужбовця є необхідним та можливим винятково під час розгляду справи в суді адміністративної юрисдикції у зв`язку з оскарженням рішення (дій/бездіяльності) суб`єкта владних повноважень про відмову у здійсненні такої виплати.

56. Наведений висновок узгоджується з приписами пункту 1 частини першої статті 244 КАС України, який передбачає, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

57. Отже, висновки суду щодо встановлених у справі обставин, які є (були) підставами позову, підлягають відображенню у мотивувальній частині рішення, саме тому вважаємо помилковими висновки Великої Палати Верховного Суду у цій справі, сформульовані в пункті 97 постанови, про те, що в разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України, та сформульовані в пункті 106 постанови про те, що не можуть бути поєднані в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги належать до компетенції судів різних юрисдикцій.

58. За змістом частини четвертої статті 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються обставини (тобто факти), встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, тому є очевидним, що у резолютивній частині рішення відображається результат вирішення вимог (предмета) позову, а не його підстав.

59. У цілому поділяючи висновок, сформульований у пункті 103 постанови Великої Палати Верховного Суду у цій справі про те, що судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, за загальним правилом, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України, проте вказуємо на те, що цей висновок не може застосовуватись при вирішенні цієї справи з наведених вище мотивів.

60. Вважаємо невиправданим правозастосовний підхід, який ґрунтується на помилковому ототожненні підстав та предмета позову та вимагає ініціювання судового провадження, наприклад, у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять підстави позову та відповідно предмет доказування в іншому провадженні, зокрема в порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.

61. Окремо підкреслюємо, що за усталеним підходом Великої Палати Верховного Суду суди не можуть сприяти створенню ситуацій, за яких позивач змушений для вирішення одного спору декілька разів звертатися до суду, зокрема почергово до судів різних юрисдикцій.

62. Вирішення справи в суді в одному судовому процесі має усунути потребу в новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20,пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21, пункт 24), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21, пункт 29)).

63. З огляду на викладене вважаємо, що не було підстав для відступу від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), щодо юрисдикційної належності подібних спорів.

Щодо вирішення спору по суті

64. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 16 Закону України №2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного падку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

65. Стаття 16-1 Закону №2011-ХІІ визначає коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України (далі - СК України), а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

66. Відповідно до статті 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

67. Наведені правила СК України дають підстави для висновку, що у контексті спірних правовідносин для відповіді на питання, чи є чоловік та жінка, які не реєстрували шлюб, сім`єю, потрібно встановити сукупність таких фактів: чи ці особи спільно проживають, чи пов`язані спільним побутом, чи мають взаємні права та обов`язки.

68. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що позивачка не підтвердила факту спільного проживання з померлим однією сім`єю, зокрема ведення спільного побуту та наявності взаємних прав та обов`язків або перебування на утриманні (померлого), тож судом не встановлено факту спільного проживання позивачки з померлим однією сім`єю.

69. Водночас суд апеляційної інстанції, задовольняючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , виходив з того, що в матеріалах справи є докази спільного проживання позивачки разом із військовослужбовцем ОСОБА_3 у незареєстрованому шлюбі як чоловіка і жінки.

70. Отже, суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей публічно-правовий спір у порядку адміністративного судочинства, здійснювали дослідження та надавали оцінку доказам, які позивачка надала на підтвердження факту проживання однією сім`єю з померлим військовослужбовцем без реєстрації шлюбу.

71. Статтею 341 КАС України встановлені межі перегляду судом касаційної інстанції.

72. Цією статтею передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша цієї статті).

73. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

74. Тож у Великої Палати Верховного Суду в межах доводів та вимог касаційної скарги були всі підстави погодитися з оцінкою доведеності факту проживання заявниці однією сім`єю з померлим військовослужбовцем, здійсненою судом апеляційної інстанції, який вважав такий факт доведеним і задовольнив позов про визнання протиправним, скасування рішення № 116 та зобов`язання вчинити дії.

75. Відповідно автори окремої думки вважають помилковим висновок Великої Палати Верховного Суду у цій справі, що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, приймаючи оскаржуване рішення від 22 липня 2021 року № 116 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, діяла відповідно до вимог Закону № 2011-XII та Порядку № 975.

Судді: О. В. Ступак

О. О. Банасько

Л. Ю. Кишакевич

М. В. Мазур

К. М. Пільков

В. Ю. Уркевич

Джерело: ЄДРСР 116888194

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show