Постанова ВП ВС щодо можливості представництва прокурором інтересів НАН України та повернення державного майна


Чи вважаєте Ви рішення законним і справедливим?  

1 member has voted

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      0
    • Ні
      1
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      1
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

Постанова 
Іменем України

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 520/8065/19

провадження № 14-150цс23

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Воробойової І. А.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовомзаступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Національної академії наук України до ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України, про витребування майна

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яку подала представник - адвокат Скрицька Надія Анатоліївна, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року у складі судді Коваленко О. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у складі колегії суддів Князюка О. В., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2019 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Національної академії наук України (далі - НАН України) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Пансіонат «Борей» НАН України (далі - ДП «Пансіонат «Борей») про витребування майна.

2. Позовну заяву мотивовано тим, що прокуратурою встановлено факт незаконного вибуття нерухомого майна, а саме ДП «Пансіонат «Борей», загальною площею 659,9 кв. м, розташованого на просп. Свободи, 115 (115а) в м. Одесі, з державної власності НАН України, що є підставою для застосування представницьких повноважень у порядку статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), який набрав чинності 15 липня 2015 року.

3. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1999 року № 226 «Про перелік об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук» затверджено перелік об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу НАН України, згідно з яким ДП «Пансіонат «Борей» є об`єктом державної власності.

4. Державним реєстратором Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О. В. з порушенням вимог закону за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на громадський будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 658,4 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1 .

5. Згідно з відповіддю Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 16 листопада 2018 № 2263/01-11 об`єкт, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відсутній (адреси не виявлено).

6. Відповідно до листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області свідоцтво від 14 січня 2010 року № 15001684 «Про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил» ОСОБА_2 не видавалося.

7. Під час досудового розслідування кримінального провадження № 4201816010000075, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 25 жовтня 2018 року за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України) за фактом вчинення шахрайських дій щодо громадського будинку, розташованого на АДРЕСА_1 , допитано ОСОБА_3 , який повідомив, що підпис у свідоцтві від 14 січня 2010 року № 15001684 «Про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил» не його, про видачу свідоцтва йому нічого не відомо.

8. Також за участі головного спеціаліста інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Заїченко С. А. проведено огляд місця події та встановлено, що двоповерхова будівля з підвалом загальною площею 659,9 кв. м, відображена в технічному паспорті ДП «Пансіонат «Борей» під літ. «А», та двоповерхова будівля (громадський будинок) під літ. «А» площею 658,4 кв. м, відображена в технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_1 , виданому ОСОБА_2 , є однією й тією ж будівлею. Інших будівель, зазначених у технічному паспорті на громадський будинок № АДРЕСА_1 , суміжних з відповідною адресою, не встановлено.

9. Згідно з листом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 від 12 листопада 2018 року № 79-18 технічний паспорт на громадський будинок на АДРЕСА_1 ні ним, ні його підлеглими працівниками чи іншими особами, які з ним співпрацювали, не розроблявся та не посвідчувався, а печатка на технічному паспорті не відповідає оригіналу.

10. У подальшому ОСОБА_2 продав по 1/2 частині громадського будинку загальною площею 658,4 кв. м, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за договорами купівлі-продажу від 08 листопада 2017 року, які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. та зареєстровані в реєстрі за № 2935 та № 2933.

11. ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 23 листопада 2018 року № 1913, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С. Ю., подарував нежитлове приміщення № 2 загальною площею 334, 9 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 .

12. ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 23 листопада 2018 року № 1910, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С. Ю., подарувала нежитлове приміщення № 1 загальною площею 323,5 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 .

13. Ураховуючи зазначене, заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі НАН України просив суд витребувати від ОСОБА_1 до державної власності, а саме НАН України, нерухоме майно - приміщення № 2 загальною площею 334,9 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 , та нежитлове приміщення № 1 загальною площею 323,5 кв. м. розташоване на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

14. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року позов заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі НАН України задоволено. Витребувано від ОСОБА_1 до державної власності, а саме НАН України, нерухоме майно - приміщення АДРЕСА_1 .

15. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі НАН України надав належні докази порушення права НАН Укураїни як власника або законного користувача цього майна внаслідок його набуття ОСОБА_2 та в подальшому ОСОБА_1 . Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею, то наявні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини першої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

16. Постановою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року залишено без змін.

17. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, встановивши, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 388 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. У травні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Скрицька Н. А., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. Касаційну скаргу мотивовано тим, щопри вирішенні спору суди не перевірили та не встановили наявності виключного випадку для подання позову прокурором в інтересах держави, не з`ясували, який суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави.

20. Вважає, що суди не перевірили наявності причин, які перешкоджають НАН України, в інтересах якої подано позов заступником керівника Одеської місцевої прокуратури № 1, звернутися до суду самостійно за захистом інтересів держави.

21. Суди порушили норми процесуального права, а саме статей 76, 77, 78, 79, 80 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди взяли до уваги недопустимі та недостовірні докази, які досліджено та оцінено неправильно.

22. Прокурором не доведено, що приміщення загальною площею 658,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , і приміщення загальною площею 659,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є одним і тим самим приміщенням.

23. Суди не дослідили обставин набуття оспорюваного майна як відповідачкою, так і її батьками в контексті добросовісності набувача.

Позиція інших учасників справи

24. У липні 2023 року НАН України подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Скрицька Н. А., у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

25. У липні 2023 року Київська окружна прокуратура міста Одеси подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник -адвокат Скрицька Н. А., у якому просить касаційну скаргу залишитибез задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції, підстави передачі справи на розгляд Великої Паплати Верховного Суду

26. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 30 червня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі № 520/8065/19.

27. В ухвалі вказано, що підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця вказує те, що суди не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17,

від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, Верховного Суду

від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 523/11793/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 456/4668/15-ц, від 04 вересня 2019 року у справах № 372/1688/17 та № 448/764/17.

28. У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

29. Ухвалою від 20 вересня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до розгляду.

30. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 11 жовтня 2023 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину третю статті 403 ЦПК України, зокрема, для відступу від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 07 червня 2022 року у справі № 909/835/18, від 13 грудня 2022 року у справі № 927/682/20, від 30 травня 2023 року у справі № 914/4127/21.

31. Мотивом передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначено, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 07 червня 2022 року у справі № 909/835/18, від 13 грудня

2022 року у справі № 927/682/20, від 30 травня 2023 року у справі № 914/4127/21 дійшов висновку, що НАН України не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, бездіяльність якого могла б бути підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

32. Зокрема, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах від 07 червня 2022 року у справі № 909/835/18 та від 13 грудня

2022 року у справі № 927/682/20 зазначив, що Національна академія аграрних наук України (далі - НААН України) не є належним позивачем, в особі якого прокурор міг би звернутися з позовом до суду за захистом законнихінтересів держави. Віднесення прокурором спірних земельних ділянок до державних передбачає реалізацію державою права власності на землю через державний орган виконавчої влади, зокрема Кабінет Міністрів України, який у такому випадку є компетентним органом, бездіяльність якого після доведення прокурором стверджуваного порушення інтересів держави мала б наслідком представництво прокурором у суді законних інтересів держави. Користування (володіння) юридичною особою землею, що належить на праві власності державі, саме лише не підтверджує приналежності такої особи до суб`єкта владних повноважень.

33. Проте повноваження НАН України та галузевих національних наук (зокрема, НААН України) щодо користування державним майном з урахуванням статей 17, 18 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» є однаковими.

34. На переконання колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, з огляду на правовий статус НАН України та наявність у неї повноважень щодо управління об`єктами державної власності, а також з урахуванням того, що в Україні не існує іншого компетентного органу, в інтересах якого прокурор міг би представляти інтереси держави в спірних правовідносинах, прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України у спорі щодо витребування нерухомого майна - об`єкта права державної власності, що належить до сфери управління НАН України, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

35. Отже, існує необхідність вирішення питання, чи є НАН України суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах та у який спосіб відбувається захист інтересів держави у разі незаконного вибуття з державної власності майна, яке передане в управління НАН України.

36. 29 листопада 2023 року своєю ухвалою Велика Палата Верховного Суду прийняла та призначила до розгляду цю справу, оскільки дійшла висновку щодо обґрунтованості підстав її передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

37. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1999 року № 226 «Про перелік об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук» затверджено перелік об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу НАН України згідно з додатком.

38. Згідно із зазначеним переліком ДП «Пансіонат «Борей» є об`єктом державної власності.

39. НАН України за інвентарним номером 03534311.1 належить державне майно (1211.4 пансіонати), що складається з основної будівлі та сараю (літ. «А», «Б»), загальною площею 726,7 кв. м, що підтверджується витягом Фонду державного майна України від 23 листопада 2018 року № 10-15-23938 з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна.

40. 05 вересня 2008 року Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» видано НАН України технічний паспорт на громадський будинок - «Пансіонат «Борей», що знаходиться на просп. Свободи, 115 у м. Одесі. Відповідно до цього технічного паспорту загальна площа приміщення під літерою «А» («Пансіонату «Борей») складає 659,9 кв. м.

41. 21 грудня 2016 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімонова О. Ю. зареєструвала за ОСОБА_2 право власності на громадський будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею

658,4 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва від 14 січня 2010 року № 15001684, про відповідність забудованого об`єкта проєктній документації, вимогам державних стандартів будівельних норм і правил виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, технічного паспорта, виданого 12 червня 2013 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 .

42. 08 листопада 2017 року ОСОБА_2 продав по 1/2 частині громадського будинку загальною площею 658,4 кв. м, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за договорами купівлі-продажу від 08 листопада 2017 року, що посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу

Сімоновою О. Ю. та зареєстровані в реєстрі за № 2935 та № 2933.

43. 08 листопада 2018 року державним реєстратором Одеської філії Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Мельник Т. І. з відкриттям нового розділу на підставі висновку, виданого 08 листопада 2018 року експертом Кудлач A. B. , технічного паспорта, виданого 08 листопада 2018 року експертом Кудлач A. B. , внесено виправлення в розділ відносно об`єкта житлової нерухомості загальною площею 658, 4 кв. м, на АДРЕСА_1 , за результатом чого утворилося два нових об`єкти нерухомості, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 334,9 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690257751101), та нежитлове приміщення, загальною площею 323,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690251251101).

44. 23 листопада 2018 року ОСОБА_7 на підставі договору дарування № 1913, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С. Ю., подарував ОСОБА_1 нежитлове приміщення загальною площею 334,9 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 , приміщення № 2.

45. 23 листопада 2018 року ОСОБА_6 на підставі договору дарування № 1910, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С. Ю., подарувала ОСОБА_1 нежитлове приміщення, загальною площею 323,5 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 , приміщення № 1.

46. Згідно з відповіддю Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 16 листопада 2018 року № 2263/01-11 об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 а відсутній (адреси не виявлено). В архівних матеріалах Київської районної адміністрації Одеської міської ради за 2011 - 2018 роки розпорядження щодо присвоєння адреси «АДРЕСА_1» не існує.

47. Листом Департаменту державної архітектурно-будівельно інспекції в Одеській області повідомлено, що свідоцтво від 14 січня 2010 року № 15001684 «Про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил» ОСОБА_2 не видавалося.

48. Під час досудового розслідування кримінального провадження № 4201816010000075, відомості про яке внесені до ЄРДР 25 жовтня 2018 року за частиною четвертою статті 190 КК України за фактом вчинення шахрайських дій відносно громадського будинку, розташованого на АДРЕСА_1 , допитано ОСОБА_3 , який повідомив, що у 2010 році обіймав посаду заступника керівника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, проте підпис у свідоцтві від 14 січня 2010 року № 15001684 «Про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил» не його, про видачу такого свідоцтва йому нічого не відомо.

49. Також під час досудового розслідування кримінального провадження № 4201816010000075 за участі головного спеціаліста інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Заїченко С. А. проведено огляд місця події, встановлено, що двоповерхова будівля з підвалом загальною площею 659,9 кв. м відображена в технічному паспорті ДП «Пансіонат «Борей» під літ. «А», та двоповерхова будівля (громадський будинок) під літ. «А» площею 658,4 кв. м, відображена в технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_1 , що виданий ОСОБА_2 , є однією і тією ж будівлею; інших будівель, зазначених у технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_1 , суміжних з відповідною адресою, не встановлено.

50. У листі від 12 листопада 2018 року № 79-18 фізична особа - підприємець ОСОБА_5 повідомив, що технічний паспорт від 12 червня 2013 року на громадський будинок на АДРЕСА_1 ані ним, ані його підлеглими працівниками чи іншими особами, які з ним працювали, не розроблявся та не посвідчувався, а печатка на технічному паспорті не відповідає оригіналу.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо підстав звернення прокурора до суду та представництва прокурором інтересів НАН України

51. Згідно із частиною другою статті 4 ЦПК України увипадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

52. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина четверта статті 42 ЦПК України).

53. Відповідно до частини третьої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

54. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).

55. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада

2018 року у справі № 5023/10655/11, пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

56. Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

57. Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).

58. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом (частина друга статті 131-1 Конституції України).

59. Згідно зі статтею 1 Закону № 1697-VII (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення прокурора до суду із позовом), прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

60. Питання представництва інтересів держави прокурором у судіврегульовано у статті 23 Закону № 1697-VII, у частині першій якої зазначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

61. Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

62. Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

63. У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює компетентний орган;

- у разі відсутності такого органу.

64. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

65. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватися з урахуванням приписів абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого правила частини другої статті 19 Конституції України незазначення у законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не потрібно розуміти як таке, що розширює визначені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VIIмежі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

66. Цей висновок підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21.

67. Отже, Великою Палатою Верховного Суду визначено два критерії, за умови існування яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави, а саме: 1) представництво інтересів держави в особі державних компаній; 2) позивач не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень.

68. У справі, що переглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі НАН України з посиланням на бездіяльність позивача стосовно захисту інтересів держави, яка полягала у неналежному реагуванні та невжитті відповідних заходів на незаконне вибуттяіз державної власності НАН України пансіонату «Борей» на користь фізичної особи.

69. Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3065-ІІІ «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (далі - Закон № 3065-ІІІ) НАН України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України. Національні галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки.

70. НАН України, національні галузеві академії наук засновані на державній власності, фінансуються з Державного бюджету України, а також з інших, не заборонених законодавством України, джерел фінансування.

71. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за організаційно-правовою формою НАН України є державною організацією (установою, закладом).

72. Статутом НАН України, ухваленим постановою загальних зборів НАН України від 14 квітня 2016 року № 2 (далі - Статут), визначено, що НАН України є вищою науковою самоврядною організацією України, яка заснована на державній власності (пункт 1.1 Статуту).

73. НАН України є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа (пункт 1.11 Статуту).

74. Отже, НАН України є державною неприбутковою бюджетною організацією (установою).

75. Абзацом третім частини третьої статті 23 Закон № 1697-VII передбачено заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

76. Водночас чинне законодавство України не містить визначення поняття «державна компанія» як окремої організаційно-правової форми господарювання, а Державний класифікатор «Класифікація організаційно-правових форм господарювання»розмежовує такі організаційно-правові формигосподарювання,як «державна організація (установа, заклад)» та «державна акціонерна компанія». Зокрема:

-державна організація (установа, заклад) - утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління;

-державна акціонерна кормпанія (товариство) - акціонерне товариство,

100 відсотків акцій якого належать державі.

77. Державні акціонерні компанії мають відмінні від інших юридичних осіб публічного права ознаки цивільно-правового статусу: метою діяльності суб`єкта є, окрім публічних функцій: отримання прибутку; відповідальність має не публічно-правовий, а приватноправовий характер; компанія є незалежною від держави у сфері господарської діяльності, однак перебуває в інституційній залежності з питань управління.

78. Водночас у преамбулі Закону № 3065-ІІІвизначено мету правового регулювання режиму діяльності НАН України, національних галузевих академій наук та вказано, що метою цього Закону є забезпечення ефективного використання державних коштів та майнового комплексу НАН України, національних галузевих академій наук щодо задоволення державних і суспільних потреб.

79. Таке формулювання співвідноситься із частиною першою статті 23 Закону № 1697-VII, яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

80. Якщо законодавцем виключено можливість представництва прокурором державних компаній, то така норма не може тлумачитись у спосіб розширення обсягу процесуальної заборони на інших суб`єктів господарювання, зокрема державних організацій (установ).

81. Оскільки позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави в особі НАН України, яка є державною неприбутковою бюджетною організацією, немає підстав вважати, що прокурор здійснює представництво інтересів державної компанії.

82. При встановленні у НАН України владних повноважень у спірних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду виходить із такого.

83. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об`єктами державної власності» (далі - Закон № 185-V) управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

84. Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 185-V об`єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування НАН України, галузевим академіям наук.

85. Відповідно до статті 4 цього Закону суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, НАН України, галузеві академії наук.

86. У статті 8 Закону № 185-V визначено, що об`єкти державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України передаються НАН України, галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування. НАН України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені пунктами 1, 3-11, 14, 15, 18-38статті 6 цього Закону, за винятком повноважень, що стосуються утворення господарських структур.

87. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 07 лютого 2022 року № 3065-ІІІ «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (далі - Закон № 3065-ІІІ) об`єкти майнового комплексу НАН України та об`єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать відповідно НАН України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання НАН України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

88. Пунктами 1.12, 1.13 Статуту визначено, що НАН України наділена правом управління своєю діяльністю, відповідно до законодавства і цього Статуту володіє, користується і розпоряджається майном, що перебуває у державній власності та належить їй на правах господарського відання. Державне майно передається НАН України у безстрокове безоплатне користування без права зміни його форми власності та використовується відповідно до законодавства та статуту НАН України. Земельні ділянки надаються НАН України у постійне користування та використовуються відповідно до земельного законодавства.

89. У справі, що переглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі НАН України з посиланням на бездіяльність позивача стосовно захисту інтересів держави, яка полягала в неналежному реагуванні та невжитті відповідних заходів на незаконне вибуття з державної власності НАН України ДП «Пансіонат «Борей» на користь фізичної особи.

90. Аналіз приписів статей 1, 3, 4, 6, 8 Закону № 185-V та Статуту дає підстави для висновку, що НАН України здійснює повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається цими об`єктами майнового комплексу в межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

91. В ухвалі про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду посилалася на необхідність відступу від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

від 07 червня 2022 року в справі № 909/835/18, від 13 грудня 2022 року в справі№ 927/682/20, від 30 травня 2023 року в справі № 914/4127/21 про те, що НАН України не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, бездіяльність якого могла би бути підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

92. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49 цього Висновку).

93. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча би в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 42), від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (пункт 43)).

94. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно з частиною шостою

статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду

(див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц (пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі

№ 761/9584/15-ц (пункт 93), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 49), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 43),

від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 44), від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 40), від 2 листопада 2021 року у справі

№ 917/1338/18 (пункт 92), від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 36), від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (пункт 67),

від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт43)).

95. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 червня 2022 року в справі № 909/835/18, від 13 грудня 2022 року в справі№ 927/682/20, від 30 травня 2023 року в справі

№ 914/4127/21, та зазначити, що оскільки НАН України наділений повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII.

Щодо суті касаційної скарги

96. Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

97. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

98. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

99. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

100. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

101. У частині першій статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

102. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

103. Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

104. Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

105. Правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 статті 92 Конституції України).

106. Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

107. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

108. У справі, що переглядається, суди встановили, що ДП «Пансіонат «Борей» входив до майнового комплексу НАН України та є об`єктом права державної власності, який у подальшому був відчужений на користь фізичної особи у приватну власність.

109. Ураховуючи, що НАН України не погодила передачу спірного нерухомого майна, що є об`єктом державної власності та входить до майнового комплексу НАН України, у власність фізичної особи, то право власності держави на це нерухоме майно не припинилося і до фізичної особи - відповідача не перейшло.

110. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

111. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

112. Відповідачка ОСОБА_1 одержала спірне нерухоме майно за безвідплатними договорами - договорами дарування. Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Отже, в разі безвідплатного набуття майна в особи, яка не мала права його відчужувати, власник на підставі статті 387 ЦК України має право витребувати його від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від добросовісності останньої.

113. Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Частинами першою, другою статті 388 ЦК України встановлений перелік випадків, коли власник має право на витребування майна від добросовісного набувача за відплатним договором. Водночас з огляду на висновок про безвідплатність набуття майна зазначені норми не підлягають застосуванню у цій справі.

114. Натомість застосовується стаття 387 та частина третя статті 388 ЦК України, відповідно до яких власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним за безвідплатними договорами. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову про витребування спірного майна із чужого незаконного володіння.

115. У пункті 114 постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. У пунктах 83-86 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

116. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

117. Велика Палата Верховного Суду у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) погодилася із цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

118. Таким чином, вимоги прокурора про витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна - ДП «Пансіонат «Борей», що входило до майнового комплексу НАН України, є ефективним і достатнім способом захисту порушеного права, який забезпечує повністю відновлення порушеного права власника, у якого вибуло майно з володіння поза його волею, а отже, відповідаєзавданням цивільного судочинства - ефективному захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи.

119. Доводи касаційної скарги про те, що у цій справі прокурор не мав повноважень на представництво інтересів держави в особі НАН України, є необґрунтованими, оскільки, перевіряючи такі аргументи відповідачки, суди попередніх інстанцій встановили, що у цій справі позов пред`явлений прокурором саме в інтересах держави в особі НАН України, яка володіючи, користуючись і розпоряджаючись обєктами майнового комплексу, що перебуває у державній власності та належить їй на праві повного господарського відання, по суті реалізує управлінські функції щодо такого майна.

120. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу в поверненні до державної власності нерухомого майна, а саме ДП «Пансіонат «Борей», що входить до майнового комплексу НАН України, прокурор мав звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави.

121. Підставою подання позову в цій справі прокурор зазначив статтю 23 Закону № 1697-VII та посилався на те, що правовідносини, пов'язанні з вибуттям нерухомого майна з державної власності, становлять суспільний інтерес. НАН України не вжито заходів щодо захисту інтересів держави у судовому порядку, що свідчить про бездіяльність органу.

122. До позовної заяви прокурор додав лист від 09 квітня 2019 року за вихідним № 16-3183-19вих, у якому НАН України повідомлено про представництво Одеською місцевою прокуратурою № 1 інтересів держави в особі НАН України (а. с. 63, т. 1), а отже, дотримався порядку передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII.

123. Крім того представник НАН України в судовому засіданні підтримав позов прокурора в інтересах держави в особі НАН України (а. с. 145, т. 2).

124. Посилання у касаційній скарзі на частину першу статті 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо пропорційності втручання у право особи на мирне володіння майном та співвідношення такого втручання із суспільними інтересами, судом не береться до уваги, оскільки відповідачка набула спірне нерухоме майно за безвідплатними договорами (договорами дарування) від осіб які не мали права його відчужувати, що приписами статті 387 ЦК України надає право власнику витребувати його із чужого незаконного володіння.

125. Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

126. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбаченихстаттею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

127. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат

128. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

129. Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яку подала представник - адвокат Скрицька Надія Анатоліївна, залишити без задоволення.

2. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Воробйова

Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв

 О. Л. Булейко К. М. Пільков

 Ю. Л. Власов С. О. Погрібний

М. І. Гриців О. В. Ступак

 І. В. Желєзний І. В. Ткач

 Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук

В. В. Король В. Ю. Уркевич

 С. І. Кравченко Є. А. Усенко

 О. В. Кривенда Н. В. Шевцова

Link to comment
Share on other sites

Єдине питання, що залишається після ознайомлення рішенням, чому тут витребування з незаконного володіння, а не усунення перешкод у користуванні майном, яке вибуло незаконно. Думаю, що ймовірно це тому, що це правильно і строки не порушено, а от якщо б порушили строки, то тоді вже писали б про усунення перешкод та їх відсутність.

Врешті суд зазначив:

119. Доводи касаційної скарги про те, що у цій справі прокурор не мав повноважень на представництво інтересів держави в особі НАН України, є необґрунтованими, оскільки, перевіряючи такі аргументи відповідачки, суди попередніх інстанцій встановили, що у цій справі позов пред`явлений прокурором саме в інтересах держави в особі НАН України, яка володіючи, користуючись і розпоряджаючись обєктами майнового комплексу, що перебуває у державній власності та належить їй на праві повного господарського відання, по суті реалізує управлінські функції щодо такого майна.

120. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу в поверненні до державної власності нерухомого майна, а саме ДП «Пансіонат «Борей», що входить до майнового комплексу НАН України, прокурор мав звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави.

121. Підставою подання позову в цій справі прокурор зазначив статтю 23 Закону № 1697-VII та посилався на те, що правовідносини, пов'язанні з вибуттям нерухомого майна з державної власності, становлять суспільний інтерес. НАН України не вжито заходів щодо захисту інтересів держави у судовому порядку, що свідчить про бездіяльність органу.

122. До позовної заяви прокурор додав лист від 09 квітня 2019 року за вихідним № 16-3183-19вих, у якому НАН України повідомлено про представництво Одеською місцевою прокуратурою № 1 інтересів держави в особі НАН України (а. с. 63, т. 1), а отже, дотримався порядку передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII.

123. Крім того представник НАН України в судовому засіданні підтримав позов прокурора в інтересах держави в особі НАН України (а. с. 145, т. 2).

124. Посилання у касаційній скарзі на частину першу статті 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо пропорційності втручання у право особи на мирне володіння майном та співвідношення такого втручання із суспільними інтересами, судом не береться до уваги, оскільки відповідачка набула спірне нерухоме майно за безвідплатними договорами (договорами дарування) від осіб які не мали права його відчужувати, що приписами статті 387 ЦК України надає право власнику витребувати його із чужого незаконного володіння.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...