Постанова ВП ВС щодо можливості доповнювати апеляційну скаргу захисником та обвинуваченим та розгляду касації за межами вимог та доводів, шо не розглядались в апеляції


Чи вважаєте Ви рішення законним та справедливим?  

2 members have voted

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      2
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      2
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
Іменем України

24квітня 2024 року м. Київ

справа № 304/1035/20

провадження № 13-58кс23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_20 ,

засудженого ОСОБА_21 (у режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_22 , ОСОБА_23

(у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_24 ,

представника потерпілих ОСОБА_25 (у режимі відеоконференції),

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_21 на вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду

від 08 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070130000201 і

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини

1. За вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2021 року, залишеним без зміни 08 листопада 2022 року Закарпатським апеляційним судом, було засуджено:

ОСОБА_21 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бауска Латвійської Республіки,громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. У строк призначеного покарання зараховано термін попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК.

2. Вирішено цивільні позови потерпілих, питання про процесуальні витрати і речові докази.

3. Згідно з вироком, 06 травня 2020 року близько 13.16 год ОСОБА_21 у будинку батька своєї дружини - ОСОБА_26 , на АДРЕСА_2 , умисно, з метою позбавлення життя, на ґрунті неприязних стосунків, завдав потерпілому ОСОБА_26 , який сидів на ліжку, один удар ножем у груди, зліва. Цими діями ОСОБА_21 заподіяв ОСОБА_26 тяжке тілесне ушкодження від якого останній помер на місці події.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

4. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_21 просить скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

5. При цьому, як на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність засуджений посилається на помилковість кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК, заперечуючи спрямованість умислу на вбивство і стверджуючи про заподіяння ОСОБА_26 смерті через необережність.

Не погоджується з оцінкою у вироку показань потерпілої ОСОБА_27 , покладених в основу оспорюваних висновків суду, зазначаючи про його обмову і розбіжності свідчень потерпілої з показаннями свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_29 .

6. Як на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону засуджений ОСОБА_21 посилається на недотримання судом першої інстанції вимог ст. 367 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК), що знайшло свій вираз у постановленні суддею ухвал в інших справах під час перебування у нарадчій кімнаті. Також заперечує доведеність факту спричинення ОСОБА_26 тілесного ушкодження знаряддям злочину - ножем, вилученим з автомобіля. Вважає, що версія захисту щодо механізму спричинення смертельного поранення судом не спростована.

7. Зазначається у скарзі і про порушення правової процедури проведення, документування і використання результатів процесуальних дій, у ході яких було одержано докази обвинувачення, що тягне їх недопустимість.

8. Крім цього, ОСОБА_21 вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону нездійснення апеляційним судом перевірки доводів, викладених захисником ОСОБА_23 у змінах до апеляційної скарги свого підзахисного. У касаційній скарзі ОСОБА_21 не погоджується з висновком колегії суддів про відсутність процесуального права вносити захисником відповідні зміни до апеляційної скарги обвинуваченого. На обґрунтування своєї позиції ОСОБА_21 зазначає, що захисник, відповідно до приписів ч. 4 ст. ч. 46 КПК, користуючись процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює, вправі змінити апеляційну скаргу підзахисного.

9. Містить касаційна скарга і доводи про порушення законної процедури апеляційного розгляду у зв`язку з вирішенням апеляційним судом клопотання захисника про дослідження доказів без виходу до нарадчої кімнати і тим, що суд не оформив ухвалу про відмову у задоволенні цього клопотання окремим процесуальним рішенням.

Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

10. 18 липня 2023 року колегія судів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - колегія суддів, Суд, Касаційний кримінальний суд) постановила ухвалу, якою передано матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з підстав, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 434-1 КПК.

11. Як виключну правову проблему, вирішення якої є важливим для розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів окреслила таке питання: «Чи може захисник (представник) доповнювати та/або змінювати апеляційну скаргу, раніше подану особою, захист якої він здійснює?»

12. На переконання колегії суддів, сформований у практиці Касаційного кримінального суду підхід, відповідно до якого змінити чи доповнити апеляційну скаргу вправі виключно особа, котра її подала (наприклад, ухвала від 20 лютого 2019 року у справі № 310/419/18, постанова від 1 лютого 2023 року у справі № 127/6182/19), суперечить забезпеченню захисту.

13. Касаційний кримінальний суд вважає, що участь у процесі захисника (представника) є похідною на відміну від незамінних учасників провадження (підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, потерпілого), він діє в інтересах свого клієнта і в будь-який час може бути замінений. Залучення адвоката учасником процесу і його подальші дії на виконання доручення свого клієнта не перетворюють адвоката на самостійну, незалежну від доручення засудженого (чи обвинуваченого) фігуру в процесі. Фактично апеляційна скарга захисника (представника) є скаргою клієнта, котрий уповноважив адвоката подати її, користуючись правом на фахову юридичну допомогу. І законодавець, вживаючи у ч. 3 ст. 403 КПК вираз «особа, яка подала скаргу», мав на увазі саме незамінного учасника провадження, незалежно від того, подала особа скаргу самостійно чи доручила це адвокату. Відтак захисник (представник) вправі змінити чи доповнити апеляційну скаргу, подану іншим захисником (представником) чи клієнтом у його інтересах.

14. Колегія суддів звергає увагу на те, що обвинувачений має право відмовитися від правової допомоги свого захисника на будь-якому етапі або здійснити заміну одного захисника на іншого, і такі дії не мають тягнути несприятливі наслідки для обвинуваченого щодо можливості ефективно захищати свої права та інтереси, інакше це потягне порушення його права на ефективний захист.

15. Також колегія суддів наголошує, що у разі, якщо апеляційний суд правильно не прийняв до розгляду зміни, подані захисником до апеляційної скарги обвинуваченого у цій справі, то в такому разі постає питання про межі касаційного перегляду.На думку Суду, приписи ст. 424 КПК в сукупності та взаємозв`язку зі статтями 22, 26, 404 цього Кодексу, не надають Касаційному кримінальному суду повноваження розглядати питання, які не були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій, якщо сторони мали можливість їх поставити, але цього не зробили.

16. Як на приклад, Касаційний кримінальний суд посилається на ухвалу Великої Палати від 18 січня 2023 року (справа № 488/2807/17), якою було закрито касаційне провадження у судовій справі цивільної юрисдикції, оскільки учасником справи подано касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції у частині, яку він не оскаржував в апеляційному порядку. Подібний підхід, на думку колегії суддів, є правильним.

17. На переконання колегії суддів, касаційний перегляд рішення апеляційного суду за доводами, які перед цим судом не ставилися буде суперечити приписам КПК, оскільки, у такому випадку, не можна визнати істотне порушення вимог кримінального процесуального закону чи неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність підставами для зміни чи скасування постановленого судового рішення через нездійснення перевірки рішення суду першої інстанції у тій частині, в якій воно сторонами не оскаржувалось.

18. Однак за висновком про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Великої Палати від 12 вересня 2018 року у справі № 523/6472/14-к, поставлені у касаційній скарзі питання, що належать до предмету перевірки касаційного суду, відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК, і спрямовані на покращення правового становища особи, яка піддається кримінальному переслідуванню, мають вирішуватися судом касаційної інстанції по суті незалежно від того, чи ставили їх сторони перед судами попередніх інстанцій.

19. Із зазначеним висновком колегія суддів не погоджується та пропонує від нього відступити, вважаючи, що касаційний суд не вправі вирішувати питання, які не ставились сторонами перед судом апеляційної інстанції, з огляду на положення ст. 424 КПК щодо можливості касаційного оскарження судових рішень виключно після їх перегляду в апеляційному порядку.

20. Велика Палата ухвалою від 6 вересня 2023 року прийняла до розгляду це кримінальне провадження з підстав того, що справа містить виключну правову проблему, вирішення якої є важливим для розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики, що полягає у вирішенні питання: «Чи може захисник (представник) доповнювати та/або змінювати апеляційну скаргу, раніше подану особою, захист якої він здійснює?», а також вирішення питання щодо необхідності відступу відвисновку, раніше викладеного у постанові Великої Палати від 12 вересня 2018 року (справа № 523/6472/14-к).

Позиція учасників судового провадження

21. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення засудженого та його захисників на підтримку доводів касаційної скарги, прокурора та представника потерпілих, які заперечили щодо задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Велика Палата дійшла таких висновків.

Позиція Великої Палати

Щодо вирішення питання «Чи може захисник (представник) доповнювати та/або змінювати апеляційну скаргу, раніше подану особою, захист якої він здійснює?»

22. Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 434-1 КПК, Велика Палата у разі передачі кримінального провадження на її розгляд вирішує питання, що становлять виключну правову проблему і стали підставою для такої передачі, та розглядає кримінальне провадження як суд касаційної інстанції в межах усіх заявлених касаційних вимог і доводів на їх обґрунтування.

23. Так, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

24. Згідно із ч. 3 ст. 403 КПК до початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу має право змінити та/або доповнити її. Буквальне (чітке) тлумачення змісту правової норми дає підстави для висновку, що відповідним процесуальним правом наділений лише суб`єкт подання апеляційної скарги, який має реалізувати його самостійно і безпосередньо. Інакше кажучи, апеляційна скарга, її зміна та/або доповнення мають походити від одного і того ж учасника судового провадження.

25. Право особи змінити власні апеляційні вимоги та/або доводи на їх обґрунтування є виявом засади диспозитивності, зміст якої розкрито у ч. 1 ст. 26 КПК, а саме: сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК, а суд вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

26. З огляду на зазначене, а також положення ч. 1 ст. 404 КПК, реалізація учасником судового провадження власного права, передбаченого ч. 3 ст. 403 КПК, змінює зміст і напрямок перегляду апеляційним судом рішень суду першої інстанції.

27. Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у захисника повноважень змінити та/або доповнити апеляційну скаргу обвинуваченого, Велика Палата виходить із такого.

28. Відповідно до ч. 4 ст. 46 КПК захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику.

29. Конкретний зміст згаданого загального правила виражений у спеціальних нормах кримінального процесуального закону, якими передбачено права захисника вчиняти ті чи інші юридично значущі дії.

30. Переважна більшість процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого і захисника є аналогічними (крім тих, які захисник не може здійснювати самостійно), і їх зміст дублюється законодавцем у відповідних положеннях КПК.

31. Зокрема, і підозрюваний, обвинувачений, засуджений, і захисник наділені правами клопотати про скасування арешту майна (ч. 1 ст. 174 КПК), зміну запобіжного заходу (ч. 1 ст. 174 КПК). Як підозрюваний, обвинувачений вправі: заявляти клопотання про судовий виклик певної особи для її допиту або участі у процесуальній дії (ч. 1 ст. 134 КПК); у передбачених законом випадках оскаржувати на досудовому розслідуванні рішення, дії, бездіяльність дізнавача, слідчого або прокурора (ч. 1 ст. 303 КПК); виступати у судових дебатах (ч. 1 ст. 364 КПК); подавати апеляційні скарги у частині, що стосується інтересів обвинуваченого (пункти 1-3 ст. 393; п. 1 ч. 3, п.1 ч. 4 ст. 394 КПК).

32. Засуджений, виправданий, і його захисник мають право подати касаційні скарги (пункти 1-3 ч. 1 ст. 425 КПК), звернутися до суду з заявами про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (ч. 1 ст. 533-1 КПК). Засуджений, і захисник вправі звернутися до суду з клопотаннями про вирішення питань, пов`язаних із виконанням вироку (ч.1 ст. 539 КПК).

33. Окремі процесуальні права за змістом нерозривно пов`язані з особами незамінних учасників провадження, реалізуються виключно ними особисто й не можуть бути нікому делеговані, у тому числі захиснику або представнику.

До таких прав належать, зокрема: право потерпілого ініціювати кримінальне переслідування винного у справах приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 477 КПК), а також у будь-якій справі підтримувати обвинувачення у суді у разі відмови від нього прокурора (ст. 340 КПК); право обвинуваченого укласти з прокурором угоду про визнання винуватості (ч. 1 ст. 469 КПК), звертатися до суду з останнім словом (ст. 365); права обвинуваченого і потерпілого укласти угоду про примирення (ч. 2 ст. 469 КПК).

34. Отже, хоча захисник і діє в інтересах підзахисного, однак він є самостійним учасником кримінального провадження із власною правосуб`єктністю, і його юридичне становище не є тотожним становищу особи, захист якої він здійснює.

У випадку, коли певним правом обвинуваченого (підозрюваного, засудженого) одночасно наділений і його захисник, законодавець прямо зазначив про це у КПК.

35. На переконання Великої Палати, трактування терміну «особа, яка подала скаргу» як такого, що охоплює не лише безпосереднього ініціатора апеляційного провадження, але й уповноважену ним особу, що діє на його стороні, означало б, що захисник користується значно ширшими повноваженнями, ніж сам підзахисний.

У такому випадку захисник на відміну від обвинуваченого, котрий вправі змінити чи доповнити тільки власну апеляційну скаргу, був би наділений відповідним правом щодо скарги, поданої як ним самим, так і його підзахисним.

36. Виходячи з наведеного, Велика Палата вважає, що за змістом положень частин 1 та 4 ст. 403 КПК під «особою, яка подала скаргу» необхідно розуміти учасника судового провадження, який реалізував своє право на апеляційне оскарження, діючи від свого імені.

37. На подібному підході ґрунтується висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 22 лютого 2021 року (справа № 481/1754/18), а саме: право відмови від апеляційної чи касаційної скарги захисника, поданої в інтересах підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, належить виключно тій особі, яка її подала, тобто захиснику. Підозрюваний, обвинувачений, засуджений не мають права відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги захисника. У разі незгоди підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого із апеляційною чи касаційною скаргою захисника (обґрунтуваннями, мотивами, вимогами скарги тощо), вони мають право заявити про це до або під час судового засідання і суд має право врахувати їхню позицію при вирішенні скарги.

38. Крім цього у ст. 6 Конституції України закріплено одну з фундаментальних засад організації і здійснення державної влади в Україні - поділ її на законодавчу, виконавчу та судову. Ця засада передбачає чітку диференціацію трьох рівнозначних гілок влади і функціональну визначеність державних органів, кожен з яких відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Основного Закону зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Це встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

39. Відповідно до ст. 75 та п. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України виконання законодавчої функції, що включає прийняття і зміну законів, є прерогативою саме Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади.

40. Велика Палата, вирішуючи виключну правову проблему, формує правозастосовчі орієнтири за наявності прогалин у законодавстві, суперечливих теоретичних чи практичних підходів до розуміння тих чи інших нормативних положень, проте не вправі перебирати на себе функцію законодавця і змінювати зміст існуючих правових норм.

41. Разом із тим, на переконання Великої Палати, відсутність у захисника процесуальних повноважень змінити та/або доповнити апеляційну скаргу, подану обвинуваченим, не буде створювати перешкод у реалізації права особи на захист. Адже навіть за умови наявності суттєвих недоліків апеляційної скарги, раніше поданої обвинуваченим чи іншим захисником, процесуальні інструменти здійснення адвокатом ефективного захисту на відповідній стадії процесу не вичерпуються особистим внесенням до такої скарги змін та/або доповнень.

42. Зокрема, захисник не позбавлений можливості: надати кваліфіковану юридичну допомогу у підготовці змін чи доповнень до скарги підзахисного, які останній вправі внести особисто; звернутися до апеляційного суду із власною скаргою; висловити у судовому засіданні позицію щодо раніше поданої скарги, навести додаткові доводи й аргументи, які суд має перевірити в межах повноважень, наданих законом.

43. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата дійшла висновку, що у розумінні ч. 3 ст. 403 КПК «особою, яка подала апеляційну скаргу» є лише учасник судового провадження, який реалізував право на апеляційне оскарження від свого імені. Право змінити та/або доповнити апеляційну скаргу обвинуваченого, належить виключно суб`єкту її подання, тобто обвинуваченому.

Щодо наявності підстав для відступу від висновків Великої Палати

44. Передаючи справу на розгляд Великої Палати, колегія суддів Касаційного кримінального суду наголосила, що, на її думку, є підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати від 12 вересня 2018 року у справі № 523/6472/14-к.

45. Згідно зі ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

46. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону «Про судоустрій і статус суддів» перед Великою Палатою поставлено завдання забезпечувати сталість і єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

47. Однакове й уніфіковане застосування правових норм зумовлює загальнообов`язковість і передбачуваність закону, рівність перед законом і правову визначеність, яка є складовою верховенства права. На цьому акцентувала увагу Консультативна рада європейських суддів (КРЄС) у Висновку № 20 (2017) про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону (п. 1).

48. Європейський суд з прав людини у Рішенні від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95, п. 70) наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

49. Інститут «overruling of precedent», який використовується у системі загального права, з метою дотримання балансу між юридичною визначеністю та розвитком права визнає за можливе не слідувати прецеденту у таких випадках: у разі зміни правових відносин або відповідних правових принципів; якщо попередній висновок суду ґрунтується на неправильному застосуванні положень закону чи прецедентів, у тому числі зумовленому їх помилковим тлумаченням, і визнаний неправильним; якщо він не діє на практиці.

50. З огляду на зазначене, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата у своїх постановах послідовно керується підходом, за яким для відступу від висловлених раніше правових позицій вона повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими, неефективними, необґрунтованими, неузгодженими, чи застосований у цих рішеннях підхід повинен бути очевидно застарілим унаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

51. У постанові Великої Палати, від якої має намір відступити Касаційний кримінальний суд, зроблено висновок, що поставлені у касаційних скаргах питання, що належать до предмета перевірки касаційного суду згідно з ч. 1 ст. 438 КПК і спрямовані на покращення правового становища особи, яка піддається кримінальному переслідуванню, мають вирішуватися судом касаційної інстанції по суті незалежно від того, чи ставили їх сторони перед судами попередніх інстанцій.

52. На думку колегії суддів, касаційний суд не вправі вирішувати питання, які не ставились сторонами перед судом апеляційної інстанції, з огляду на положення ст. 424 КПК щодо можливості касаційного оскарження судових рішень виключно після їх перегляду в апеляційному порядку.

53. На переконання Касаційного кримінального суду, відсутні правові підстави для зміни або скасування рішення апеляційного суду у зв`язку з тим, що цим судом не здійснювалась перевірка вироку чи ухвали суду першої інстанції за межами доводів, викладених у апеляційних скаргах.

54. Вирішуючи питання про доцільність відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати від 12 вересня 2018 року у справі № 523/6472/14-к, слід виходити з таких міркувань.

55. Так, згідно з ч. 2 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції наділений повноваженнями вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Згідно із цією ж правовою нормою якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

56. Вказаним винятком із засади змагальності законодавець установив пріоритет іншої загальної засади кримінального провадження - верховенства права, за якою людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Втіленням цієї засади є норми процесуального права, які наділяють суди всіх інстанцій - від першої до касаційної, повноваженнями за наявності для того правових підстав, незалежно від процесуальних позицій сторін, навіть з власної ініціативи приймати рішення щодо покращення правового становища обвинуваченого, засудженого (ч. 3 ст. 337, ч. 2 ст. 404, ч. 2 ст. 433 КПК).

57. Відтак ігнорування апеляційним судом допущених судом першої інстанції істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та/або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що давало законні підстави прийняти рішення на користь обвинуваченого, незалежно від змісту розглянутих апеляційних скарг може тягнути скасування або зміну ухвали, вироку суду апеляційної інстанції. На настання зазначених правових наслідків не впливають причини, з яких відповідні питання не були предметом перевірки суду другої інстанції - чи вони не ставилися в апеляційних скаргах, чи ставилися з порушенням установленого законом порядку апеляційного оскарження.

58. Відповідно до ст. 424 КПК вироки та ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

59. В той же час приписи КПК не ставлять право особи включити у касаційну скаргу ті чи інші доводи в залежність від того, чи заявлялися вони перед судом апеляційної інстанції або чи розглядалися цим судом.

60. Натомість положення ч. 1 ст. 438 КПК містить лише непрямі обмеження щодо обґрунтування касаційної скарги через призму предмета перевірки касаційного суду, з яким відповідні доводи мають узгоджуватися. Згідно зі згаданою правовою нормою підставами для зміни або скасування судових рішень у касаційному порядку є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

61. Особливих умов відносно кола питань, які можуть бути поставлені на вирішення суду касаційної інстанції в межах цих підстав, у тому числі й пов`язаних із позиціями сторін у судах нижчого рівня, закон не встановлює. Виняток з цього законодавець передбачає лише для окремих особливих порядків кримінального провадження. Як приклад, вироки, які ухвалені на підставі угод, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції виключно з підстав, передбачених ч. 3 ст. 424 КПК.

62. У КПК відсутні положення, закріплені в інших процесуальних кодексах про те, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч.2 ст. 400 ЦПК), у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції ( ч. 3 ст. 300 ГПК, ч. 4 ст. 341 КАС). Це зумовлене істотною відмінністю кримінального судочинства від інших його форм. Натомість у кримінальному провадженні касаційний розгляд відбувається в межах того обвинувачення, по якому обвинувачений був засуджений або виправданий, чи кримінальне провадження було закрито.

63. Отже, відсутність перевірки апеляційним судом доводів, які не наводилися в апеляційних скаргах або заявлялися з порушенням установленого законом порядку, не перешкоджає перевірці таких доводів судом касаційної інстанції у межах процесуальних повноважень відповідно до ст. 436 та ч. 1 ст. 438 КПК.

64. Велика Палата звертає увагу, що згідно із ч. 2 ст. 433 КПК касаційний суд вправі вийти за межі касаційних вимог у бік покращення правового становища засудженого, а якщо задоволення касаційної скарги дає підстави прийняти рішення на користь особи, в чиїх інтересах скарги взагалі не подано, - зобов`язаний прийняти таке рішення.

65. Таким чином, позбавлення суду можливості вирішувати питання, поставлені перед ним у касаційних скаргах, лише через те, що вони не розглядалися апеляційним судом, суперечило б засаді верховенства права і закріпленим у ст. 2 КПК завданням кримінального провадження.

66. З огляду на викладене, відсутні підстав для відступу від правових висновків, викладених у постанові Великої Палати від 12 вересня 2018 року у справі № 523/6472/14-к, щодо меж перегляду судових рішень судом касаційної інстанції.

Мотиви Великої Палати щодо касаційних вимог і доводів

67. У межах своїх процесуальних повноважень, визначених статтями 434, 438 КПК, суд касаційної інстанції під час перегляду судових рішень перевіряє правильність застосування норм права, правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, оцінювати їх з точки зору достовірності, ревізувати оскаржені рішення на предмет повноти судового розгляду та відповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені питання належать до компетенції апеляційного суду, який по суті є останньою інстанцією, що має процесуальну можливість провести судове слідство і перевірити відповідні доводи сторін.

68. Відповідно до ст. ст. 8 та 9 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права, згідно з якими людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і визначають зміст та спрямованість діяльності держави.

69. Законність, як загальна засада кримінального провадження, полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб`єктів, усі дії і процесуальні рішення.

70. Обов`язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства в процесі судового розгляду.

71. Згідно з приписами статей 370, 419 КПК ухвала суду апеляційної інстанції має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Отже, при здійсненні апеляційної процедури згаданий суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість засудження не має викликати сумніву.

72. Цих вимог закону суд апеляційної інстанції не дотримався.

73. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_21 порушував питання про зміну вироку через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,

а саме: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, що потягло за собою невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості та просив пом`якшити, призначене судом першої інстанції покарання, на підставі ст. 69 КК.

74. Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що 11 лютого 2022 року захисник ОСОБА_23 подав до апеляційного суду зміни до апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_21 , в яких просив скасувати вирок і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

75. Як вбачається зі змісту ухвали Закарпатського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, отримавши від захисника зміни до апеляційної скарги обвинуваченого, суд 9 місяців не вчиняв ніяких дій, необхідних для реалізації сторонами їх процесуальних прав, і лише після початку розгляду кримінального провадження по суті, апеляційний суд, пославшись на ч. 3 ст. 403 КПК, не прийняв до розгляду зміни до апеляційної скарги ОСОБА_21 , подані захисником. При цьому апеляційний суд не дотримався загальних засад КПК, зокрема, ст. ст. 22, 403 цього Кодексу, не надав можливості та часу для внесення змін/доповнень до апеляційної скарги обвинуваченого особою, яка її подала.

76. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 Конституційний Суд України вказав, що із конституційних принципів рівності та справедливості випливає вимога визначеності, ясності й недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).

77. У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom) від 23.09.1998 (п.54) Європейський суд з прав людини (далі -ЄСПЛ) наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія».

78. У своїх інших рішеннях ЄСПЛ також неодноразово звертав увагу на необхідність дотримуватися принципу правової визначеності, зокрема у п.31 у справі «Ракевич проти росії» (Rakevich v. russia), у п.109 у справі «Церква Бесарабської Митрополії та інші проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova), у п.53 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine) та у п.19 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine).

79. Такі висновки Конституційного Суду України та ЄСПЛ не були взяті до уваги апеляційним судом, який фактично створив у сторони захисту хибне уявлення про те, що доводи, викладені захисником у змінах до апеляційної скарги обвинуваченого, можуть бути предметом апеляційного розгляду, а захисник ОСОБА_23 , з урахуванням принципу правової визначеності, мав легітимні очікування, що його зміни можуть бути прийняті та розглянуті апеляційним судом у порядку, визначеному КПК.

80. Для забезпечення чіткості, прозорості й стабільності судова практика має бути прогнозованою та єдиною. Однакове та уніфіковане застосування закону обумовлює загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність.

81. Відповідно до практики Касаційного кримінального суду: за приписами ч. 3 ст. 403 КПК лише особа, яка подала скаргу, має право змінити та/або доповнити її (ухвали Касаційного кримінального суду від 09 листопада 2023 року №134/432/22; від 28 березня 2023 року № 943/2064/19; від03 лютого 2020 року № 397/1334/18; від 17 серпня 2020 року № 644/7470/17, від 02 вересня 2021 року № 758/11219/16, від 25 листопада 2021 року № 950/2360/19; від 21 лютого 2022 року № 611/451/19).

82. Таким чином, апеляційний суд, який протягом тривалого часу не вжив жодних розумних і достатніх дій для того, щоб створити необхідні умови для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, діяв всупереч положенням ч. 6 ст. 22 КПК, а також сталій судовій практиці Касаційного кримінального суду.

83. Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, повинна бути законною, обґрунтованою, вмотивованою та відповідати вимогам ст. 419 КПК.

84. У той же час, як вбачається зі змісту ухвали, всупереч своєму рішенню про неприйняття змін захисника до апеляційної скарги обвинуваченого, апеляційний суд все ж таки зробив висновок про необґрунтованість частини з цих доводів. При цьому, у порушення вимог ст. 419 КПК, апеляційний суд не навів узагальнених доводів захисника та мотивів з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

85. На переконання Великої Палати, зазначені порушення КПК, допущені апеляційним судом, відповідно до положень ч. 1 ст. 412 КПК є істотними, оскільки перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення в цьому провадженні, отже ухвала апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою, її зміст не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

86. За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_21 підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване судове рішення, яке би відповідало вимогам статей 370, 419 КПК.

87. Встановлення наведених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та скасування з цих підстав ухвали апеляційного суду з призначенням нового апеляційного розгляду унеможливлює перевірку Великою Палатоюінших доводів, наведених у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_21 .

88. Під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції касаційний суд відповідно до ч. 3 ст. 433 КПК розглядає питання про обрання запобіжного заходу.

89. З метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, та з врахуванням тяжкості висунутого обвинувачення, на підставі положень ч. 3 ст. 433 КПК, Велика Палата вважає за необхідне обрати ОСОБА_21 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Висновок щодо застосування норм права

У розумінні ч. 3 ст. 403 КПК «особою, яка подала апеляційну скаргу» є лише учасник судового провадження, який реалізував право на апеляційне оскарження від свого імені. Право змінити та/або доповнити апеляційну скаргу обвинуваченого, належить виключно суб`єкту її подання, тобто обвинуваченому.

Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_21 задовольнити частково.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року щодо ОСОБА_21 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Суддя-доповідач ОСОБА_1 ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_30 ОСОБА_31 ОСОБА_32 ОСОБА_33 ОСОБА_34 ОСОБА_35 ОСОБА_36 ОСОБА_37 ОСОБА_5 ОСОБА_38 ОСОБА_39 ОСОБА_40 ОСОБА_41 ОСОБА_42 ОСОБА_43 ОСОБА_44 ОСОБА_45 ОСОБА_46 ОСОБА_47 ОСОБА_36 ОСОБА_48 ОСОБА_9 ОСОБА_17 ОСОБА_10 ОСОБА_49 ОСОБА_50 ОСОБА_51 Відповідно до частини третьої статті 441 КПК України постанову оформив суддя ОСОБА_9

Джерело: ЄДРСР 119045334

Link to comment
Share on other sites

Велика палата зазначила:

41. Разом із тим, на переконання Великої Палати, відсутність у захисника процесуальних повноважень змінити та/або доповнити апеляційну скаргу, подану обвинуваченим, не буде створювати перешкод у реалізації права особи на захист. Адже навіть за умови наявності суттєвих недоліків апеляційної скарги, раніше поданої обвинуваченим чи іншим захисником, процесуальні інструменти здійснення адвокатом ефективного захисту на відповідній стадії процесу не вичерпуються особистим внесенням до такої скарги змін та/або доповнень.

42. Зокрема, захисник не позбавлений можливості: надати кваліфіковану юридичну допомогу у підготовці змін чи доповнень до скарги підзахисного, які останній вправі внести особисто; звернутися до апеляційного суду із власною скаргою; висловити у судовому засіданні позицію щодо раніше поданої скарги, навести додаткові доводи й аргументи, які суд має перевірити в межах повноважень, наданих законом.

43. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата дійшла висновку, що у розумінні ч. 3 ст. 403 КПК «особою, яка подала апеляційну скаргу» є лише учасник судового провадження, який реалізував право на апеляційне оскарження від свого імені. Право змінити та/або доповнити апеляційну скаргу обвинуваченого, належить виключно суб`єкту її подання, тобто обвинуваченому.

64. Велика Палата звертає увагу, що згідно із ч. 2 ст. 433 КПК касаційний суд вправі вийти за межі касаційних вимог у бік покращення правового становища засудженого, а якщо задоволення касаційної скарги дає підстави прийняти рішення на користь особи, в чиїх інтересах скарги взагалі не подано, - зобов`язаний прийняти таке рішення.

65. Таким чином, позбавлення суду можливості вирішувати питання, поставлені перед ним у касаційних скаргах, лише через те, що вони не розглядалися апеляційним судом, суперечило б засаді верховенства права і закріпленим у ст. 2 КПК завданням кримінального провадження.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

у справі № 304/1035/20 (провадження № 13-58кс23) за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року.

Вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, суд першої інстанції засудив ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років за вчинення умисного вбивства ОСОБА_5 за обставин, установлених судом та детально наведених у зазначеному судовому рішенні.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просив скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції.

Як на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність засуджений покликався на помилковість кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК, заперечуючи спрямованість умислу на вбивство та стверджуючи про заподіяння ОСОБА_5 смерті через необережність. Не погоджувався з оцінкою у вироку показань потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

ОСОБА_4 як на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону посилався на недотримання судом першої інстанції вимог ст. 367 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК), що знайшло свій прояв у постановленні суддею ухвал в інших справах під час перебування у нарадчій кімнаті.

Зазначав у скарзі також про порушення правової процедури проведення, документування та використання результатів процесуальних дій, у ході яких одержано докази обвинувачення, що спричиняє їх недопустимість.

ОСОБА_4 вважав істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону нездійснення апеляційним судом перевірки доводів, викладених захисником ОСОБА_9 у змінах до апеляційної скарги свого підзахисного. У касаційній скарзі ОСОБА_4 не погоджувався з висновком колегії суддів про те, що захисник не має процесуального права вносити відповідні зміни до апеляційної скарги обвинуваченого. На обґрунтування цього ОСОБА_4 зазначав, що захисник відповідно до приписів ч. 4 ст. 46 КПК, користуючись процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює, вправі змінити апеляційну скаргу підзахисного.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - колегія суддів, Суд, Касаційний кримінальний суд) ухвалою від 18 липня 2023 року передав матеріали кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з підстав, передбачених частинами 4 і 5 ст. 434-1 КПК.

Як виключну правову проблему, вирішення якої є важливим для розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів окреслила таке питання, чи може захисник (представник) доповнювати та/або змінювати апеляційну скаргу, раніше подану особою, захист якої він здійснює.

Касаційний кримінальний суд наголосив, що у разі якщо апеляційний суд правильно не прийняв до розгляду зміни, подані захисником до апеляційної скарги обвинуваченого у цій справі, то постає питання про межі касаційного перегляду, оскільки правила ст. 424 КПК у взаємозв`язку зі статтями 22, 26, 404 цього Кодексу не надають Касаційному кримінальному суду повноваження розглядати питання, які не було розглянуто судами першої та апеляційної інстанцій, якщо сторона мала можливість їх поставити і не поставила перед відповідними судами в належний час та спосіб.

Суд не погоджувався з висновком про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Великої Палати від 12 вересня 2018 року у справі № 523/6472/14-к, та запропонував від нього відступити, вважаючи, що касаційний суд не вправі вирішувати питання, які не ставилися сторонами перед судом апеляційної інстанції, з огляду на приписи ст. 424 КПК щодо можливості касаційного оскарження судових рішень виключно після їх перегляду в апеляційному порядку.

Велика Палата ухвалою від 6 вересня 2023 року прийняла до розгляду це кримінальне провадження з підстав доцільності тлумачення норм процесуального права, зазначивши: «Чи може захисник доповнювати та/або змінювати апеляційну скаргу, раніше подану особою, захист якої він забезпечує», а також вирішення питання про доцільність відступу від висновку, раніше викладеного в постанові Великої Палати від 12 вересня 2018 року (справа № 523/6472/14-к).

Постановою від 24 квітня 2024 року Велика Палата касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 задовольнила частково, ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_4 скасувала і признала новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви висловлення окремої думки

Автори окремої думки погоджуються з правовим висновком, який сформулювала Велика Палата в порядку розв`язання виключної правової проблеми, вирішення якої є важливим для розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики, про те, що: «У розумінні ч. 3 ст. 403 КПК «особою, яка подала апеляційну скаргу» є лише учасник судового провадження, який реалізував право на апеляційне оскарження від свого імені. Право змінити та/або доповнити апеляційну скаргу обвинуваченого належить виключно суб`єкту її подання, тобто обвинуваченому».

Підтримуємо також рішення Великої Палати про відсутність підстав для відступу від правових висновків, викладених у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 523/6472/14-к, щодо меж перегляду судових рішень судом касаційної інстанції.

Водночас, не погоджуємося з рішенням Великої Палати про часткове задоволення касаційної скарги засудженого, скасування ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_4 і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

Так, обґрунтовуючи рішення про скасування ухвали суду апеляційної інстанції, Велика Палата зазначила, що апеляційний суд, який протягом тривалого часу не вжив жодних розумних і достатніх дій для того, щоб створити необхідні умови для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, діяв усупереч правилам ч. 6 ст. 22 КПК, сталій судовій практиці апеляційних судів, а також практиці Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Усупереч своєму рішенню про неприйняття змін захисника до апеляційної скарги обвинуваченого апеляційний суд все ж зробив висновок про необґрунтованість частини цих доводів, втім на порушення вимог ст. 419 КПК не навів в ухвалі узагальнених доводів захисника під час апеляційного розгляду, мотивів, з яких суд виходив при її постановленні, і приписів закону, якими він керувався.

Вважаємо, що зазначені порушення процесуального закону, на які Велика Палата звернула увагу, не є в розумінні ст. 412 КПК безумовними підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції.

Судові рішення, які постановляє суд, мають відповідати спеціальним нормам.

Перша з цих вимог - це переконливість вироку або ухвали. Будь-яке рішення суду має бути переконливим, створювати у громадській думці впевненість у його безумовній правильності та справедливості.

Аналіз норм ч. 3 ст. 26, статей 404, 433, 438 КПК дає підстави вважати, що у суді вищої інстанції скасуванню підлягають незаконні (немотивовані, необґрунтовані) судові рішення. Законне, належно мотивоване і обґрунтоване рішення апеляційного суду, внесене в межах доводів апеляційних скарг, не повинно бути скасованим.

Підстави для скасування або зміни судових рішень під час розгляду справи в суді касаційної інстанції викладено в ч. 1 ст. 438 КПК, і згідно з ч. 2 наведеної статті при вирішенні питання про їх наявність суд має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

За змістом матеріалів провадження суд першої інстанції, з яким правильно погодився апеляційний суд, відповідно до приписів ст. 370 КПК мотивував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які розглянуто в судовому засіданні й оцінено у сукупності з погляду достатності та взаємозв`язку згідно зі ст. 94 КПК.

Виконуючи завдання кримінального провадження, місцевий суд з`ясував передбачені ст. 91 КПК обставини, ретельно перевірив показання ОСОБА_4 , в яких він підтверджував факт спричинення своєму тестю смертельного тілесного ушкодження, проте заперечував намір позбавляти його життя і аргументовано їх спростував, навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.

Суд належно обґрунтував своє рішення про винуватість ОСОБА_4 в умисному вбивстві ОСОБА_5 . Такий висновок суд зробив, зокрема, на підставі аналізу показань у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_6 , які узгоджувалися з показаннями малолітніх свідків - безпосередніх очевидців події ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , підтверджувалися показаннями свідка ОСОБА_10 , а також даними висновків судово-медичної експертизи № 195 від 09 червня 2020 року, судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ/109/12/2-223 від 5 серпня 2020 року, протоколами огляду місця події, пред`явлення речей для впізнання та іншими доказами, зміст яких докладно відображено у вироку.

Співставивши докази в взаємозв`язку, місцевий суд умотивовано визнав, що показання учасників судового процесу, як і дані протоколів слідчих дій та експертних висновків, на підставі ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, і правомірно поклав їх в основу вироку.

З огляду на наведену сукупність доказів місцевий суд установив усі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і відповідно до цих обставин діяння ОСОБА_4 обґрунтовано отримали юридично-правову оцінку за ч. 1 ст. 115 КК.

Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення, дотрималися вимог кримінального процесуального закону.

Суд першої інстанції під час постановлення вироку не порушив таємниці нарадчої кімнати з огляду на таке.

За змістом ст. 367 КПК під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд. Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті.

З урахуванням наведених приписів КПК нарада суду відбувається у нарадчій кімнаті, тобто ізольованому приміщенні, доступ до якої інших осіб, крім суддів, які входять до складу колегії у зазначеному кримінальному провадженні, - відсутній; судді зобов`язані ухвалювати рішення виключно на підставі внутрішнього переконання, що сформувалося у ході судового розгляду, і власних правових знань; під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті окрім складу суду (судді), який здійснює судовий розгляд; неприпустимим є контакт з суддями (суддею), які перебувають у нарадчій кімнаті, у тому числі телефоном чи з використанням інших засобів зв`язку стосовно справи, що розглядається; заборонено розголошувати відомості про те, що відбувається в нарадчій кімнаті, включаючи обговорення фактичних обставин кримінального провадження, хід обговорення, судження суддів, їх позиції, результат голосування; неприпустимість будь-якого впливу ззовні на процес ухвалення судового рішення; судді (суддя) не мають права консультуватися з будь-ким з приводу розгляду кримінального провадження; під час перерви судді (суддя) не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні, та не вправі обговорювати матеріали цього провадження; судді (суддя) зобов`язані бути зосередженими на обставинах того кримінального провадження, для вирішення якого і ухвалення судового рішення видалилися до нарадчої кімнати.

За змістом доводів касаційної скарги 15 березня 2021 року суддя постановила ухвали: у справі № 304/149/21 (провадження № 2-а/304/3/2021) - про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі;

у справі № 304/260/21 (провадження № 2/304/199/2021) - про передання цивільної справи за підсудністю.

Проте, з матеріалів судового провадження і журналу судового засідання видно, що о 9:48 15 березня 2021 року після проголошення останнього слова обвинуваченого суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, в якій перебував до 15:30 17 березня 2021 року.

З відповіді Державного підприємства «Інформаційні судові системи» № 1101/7/09- 30-23 від 12 квітня 2023 року електронні примірники судових рішень від 15 березня 2021 року у справах № 304/260/21, № 304/149/21 підписано кваліфікованим електронним підписом о 10:16 15 березня 2021 року і встановлено ознаку відправлення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Вирішення таких процедурних питань не потребувало призначення судового засідання і стосувалося підготовки справи до розгляду та її передачі на розгляд іншому суду.

Також о 10:14 15 березня 2021 року підписано кваліфікованим електронним підписом електронний примірник судового рішення від 05 березня 2021 року у справі №304/20/21 та встановлено ознаку відправлення до Єдиного державного реєстру судових рішень. Це свідчить про те, що суддя ухвалила це рішення у відкритому підготовчому судовому засіданні до виходу у нарадчу кімнату.

Наведені обставини не доводять можливе порушення встановлених ст. 367 КПК заборон, зокрема перебування у нарадчій кімнаті інших осіб чи спілкування судді у цей час з учасниками кримінального провадження, тому не ставлять під сумнів незалежність та неупередженість судді і не призвели до ухвалення незаконного й необґрунтованого вироку. Отже, ці обставини відповідно до встановлених ст. 412 КПК критеріїв не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

Щодо допущених судом апеляційної інстанції порушень приписів ч. 6 ст. 22 КПК, на які як на підставу скасування ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_4 вказала у постанові Велика Палата, зазначаємо таке.

Як випливає з матеріалів цього кримінального провадження, апеляційний суд в ухвалі від 8 листопада 2022 року, пославшись на ч. 3 ст. 403 КПК, не прийняв змін до апеляційної скарги ОСОБА_4 , поданих його захисником.

На наше переконання, застосована цим судом норма процесуального закону не була «непередбачуваною» для захисника.

У цьому провадженні у захисника було достатньо дієвих механізмів захисту: він міг знайомитися з матеріалами провадження, спілкуватися зі своїм підзахисним, надавати йому юридичну допомогу, готуючи документи процесуального характеру, але дотримуватися процесу, спонукати підзахисного виконувати вимоги процесу і доповнення подавати за підписом та від імені підзахисного, що не лише не заборонено КПК, а й узгоджується із статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Вчинення стороною захисту дій, які не передбачені КПК (внесення змін до скарги обвинуваченого), покладало на суд лише один обов`язок - надати оцінку таким діям. Що суд і зробив, не прийнявши зміни до розгляду.

Вважаємо, що у цьому кримінальному провадженні апеляційний суд не допустив таких порушень вимог КПК, які б з огляду на встановлені ст. 412 КПК критерії були б безумовними підставами для скасування ухвали, постановленої за результатами апеляційного розгляду.

Одним із елементів законності як загальної засади кримінального провадження є обов`язкове застосування кримінального процесуального законодавства України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, міжнародна судова установа).

За позицією міжнародної судової установи, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду(рішення ЄСПЛ «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Суд вищого рівня повинен виходити з міркувань не лише формальної якості вироку та ухвали, а і наслідків, які може потягнути їх скасування або залишення в силі з точки зору реалізації прав, свобод і законних інтересів учасників процесу, дотримання принципів стабільності, остаточності судових рішень і розумних строків кримінального провадження.

Скасування правильних по суті вироку та/або ухвали і призначення нового розгляду кримінального провадження з огляду лише на окремі процесуальні помилки (якщо вони є), які не є істотними, призведе до надмірного затягування судового провадження, невиправдано тривалого перебування обвинуваченого у стані правової невизначеності й може зашкодити ефективному та своєчасному захисту прав потерпілих, порушених унаслідок вчинення злочину.

Судді: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

Джерело: ЄДРСР 119045335

Link to comment
Share on other sites

  • 2 weeks later...

ОКРЕМА ДУМКА (ЗБІЖНА)

суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5

до постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року

справа № 304/1035/20

провадження № 13-58кс23

1. У цій справів касаційному порядку оскаржувалося те, що суд апеляційної інстанції не розглянув зміни до апеляційної скарги обвинуваченого, які були подані його захисником. Отже, розгляд доводів касаційної скарги по суті вимагав надання відповіді на питання, чи міг захисник подати зміни до апеляційної скарги підзахисного з огляду на положення ч. 3 ст. 403 КПК («До початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу, має право змінити та/або доповнити її»), а якщо ні, то як мав діяти суд в подібній ситуації.

Обставини кримінального провадження.

2. За вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до 8 років позбавлення волі.

3. 5 квітня 2021 рокуобвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій він просив пом`якшити йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК, посилаючись на суворість призначеного йому покарання, а також просив змінити вирок у частині вирішення цивільного позову. Апеляційний суд відкрив провадження за цією скаргою.

4. 9 листопада 2021 року ОСОБА_6 уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_7 , який після ознайомлення зі справою 11 лютого 2022 рокуподав зміни до апеляційної скарги обвинуваченого, в яких просив скасувати вирок місцевого суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

5. Апеляційний розгляд у судовому засіданні відбувся 8 листопада 2022 року. Після відкриття судового засідання головуючий повідомив учасників судового розгляду, що захисник ОСОБА_7 заявив клопотання, що має назву «Зміни апеляційної скарги» його підзахисного, яке буде оголошено після доповіді. Відповідно, зміст поданого захисником документу був оголошений в судовому засіданні після доповіді головуючого. Суд з`ясував думку по суті цих змін учасників провадження - обвинуваченого, який підтвердив, що він знайомий з їх змістом і підтримує їх, захисника та прокурора, які також висловили свою позицію по суті.

6. Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 08 листопада 2022 року залишив указаний вирок місцевого суду без змін. У своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що подані захисником зміни до апеляційної скарги обвинуваченого «не прийнято до розгляду апеляційним судом з урахуванням положення ч. 3 ст. 403 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), згідно з яким змінити та/або доповнити апеляційну скаргу має право лише особа, яка її подала». Відповідно, суд розглянув лише доводи апеляційних скарг засудженого і прокурора щодо невідповідності призначеного покарання, а щодо «доводів сторони захисту під час апеляційного розгляду цієї справи про допущення місцевим судом істотних порушень кримінального процесуального закону» він обмежився твердженням, що «[т]аких порушень апеляційним судом також не встановлено» і вони «не підтверджуються наявними у даній справі доказами».

Суть виключної правової проблеми

7. Колегія суддів Касаційного кримінального суду ухвалою від 18 липня 2023 року передала матеріали кримінального провадження на розгляд Великої Палати з посиланням на те, що ця справа містить виключну правову проблему, яка полягає в наступному: «Чи може захисник (представник) доповнювати та/або змінювати апеляційну скаргу, раніше подану особою, захист якої він здійснює?»

8. В ухвалі висловлено позицію, що сформований у практиці Касаційного кримінального суду підхід, відповідно до якого змінити чи доповнити апеляційну скаргу вправі виключно особа, котра її подала (наприклад, ухвала від 20 лютого 2019 року у справі № 310/419/18, постанова від 1 лютого 2023 року у справі № 127/6182/19), несе потенційну загрозу порушення права на ефективну правову допомогу: «Колегія вважає, що Суд має тлумачити норми національного законодавства таким чином, щоб не наражати державу на небезпеку понести відповідальність за порушення міжнародних договорів, у тому числі Конвенції».

9. На переконання колегії суддів, на відміну від незамінних учасників провадження (підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, потерпілого), участь у процесі захисника (представника) є похідною, адже він діє в інтересах свого клієнта і в будь-який час може бути замінений. Звернення захисника (представника) з апеляційною скаргою не перетворює його на самостійну фігуру у процесі, незалежну від доручення клієнта, і зумовлює правові наслідки для цієї особи, а не для адвоката. По суті апеляційна скарга захисника (представника) є скаргою клієнта, котрий уповноважив адвоката подати її, користуючись правом на фахову юридичну допомогу. І законодавець, вживаючи у ч. 3 ст. 403 КПК вираз «особа, яка подала скаргу», мав на увазі саме незамінного учасника провадження, незалежно від того, подала особа скаргу самостійно чи доручила це адвокату. Відтак захисник (представник) вправі змінити чи доповнити апеляційну скаргу, подану іншим захисником (представником) чи клієнтом у його інтересах.

10. Протилежний підхід, на думку колегії суддів, звужує зміст права особи на захист, адже адвокат може померти, серйозно захворіти, бути позбавлений можливості діяти протягом тривалого періоду або ухилятися від виконання своїх обов`язків. У такій ситуації в сукупністю з обмеженням можливості доповнювати або змінювати доводи, викладені в первісній (часто вкрай недосконалій) скарзі «перетворює участь адвоката у беззмістовний ритуал, який жодним чином не може забезпечити дієвість допомоги».

Мотиви окремої думки

11. Велика Палата скасувала рішення суду апеляційної інстанції та призначила новий розгляд у цьому суді, зробивши висновок, що «[в] розумінні ч. 3 ст. 403 КПК «особою, яка подала апеляційну скаргу» є лише учасник судового провадження, який реалізував право на апеляційне оскарження від свого імені. Право змінити та/або доповнити апеляційну скаргу обвинуваченого, належить виключно суб`єкту її подання, тобто обвинуваченому».

12. Автори цієї окремої думки приєдналися до рішення більшості за результатами розгляду цієї конкретної касаційної скарги, але не погоджуються з висновком Великої Палати щодо виключної правової проблеми.

13. Зокрема, як і більшість суддів Великої Палати, ми не підтримуємо запропонований колегією Касаційного кримінального суду надто широкий підхід до тлумачення ст. 403 КПК, але водночас поділяємо занепокоєння цієї колегії в частині того, що надмірно вузьке розуміння змісту цієї норми потенційно може призвести до обмеження можливостей ефективного захисту (коли касаційна скарга подана обвинуваченим (засудженим) або в його інтересах захисником) та ефективної реалізації права на апеляційне (касаційне) оскарження судового рішення в кримінальному провадженні всіма учасниками цього провадження або іншими особами, чиїх прав, свобод та інтересів стосується це рішення.

14. У зв`язку з цим вважаємо, що висновок Великої Палати щодо розв`язання виключної правової проблеми та мотиви вирішення цієї конкретної справи мали бути сформульовані в редакції альтернативного проекту постанови Великої Палати, підготовленого суддею ОСОБА_1 , який, на жаль, не набрав більшості голосів.

15. Далі наведено мотивувальну частину вказаного проекту:

«Щодо тлумачення статті 403 КПК

Поставлене колегією суддів питання про те, чи може захисник доповнювати та/або змінювати апеляційну скаргу, раніше подану особою, захист якої він забезпечує, стосується більш загального питання щодо тлумачення та застосування статті 403 КПК, яка передбачає:

«1. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого.

3. До початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу, має право змінити та/або доповнити її. У такому разі суд апеляційної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь в апеляційному розгляді, надає їм час, необхідний для вивчення зміненої апеляційної скарги і подання заперечень на неї.

».

При цьому ч. 4 ст. 36 КПК містить спеціальну норму:

«Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, внесених ними, керівниками, першими заступниками чи заступниками керівників або прокурорами прокуратур нижчого рівня.

Заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особа, яка виконує його обов`язки), його перший заступник та заступник мають право доповнити, змінити або відмовитись від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, внесених ними, керівниками, заступниками керівників підрозділів чи прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».

Відповідно до ст. 432 КПК відмова від касаційної скарги, зміна і доповнення касаційної скарги під час касаційного провадження здійснюється згідно з положеннями ст. 403 цього Кодексу.

Оскільки процесуальні правила щодо апеляційного та касаційного оскарження (включно із правилами, які регулюють порядок не тільки подачі апеляційної чи касаційної скарги, але й відмови від неї, або її зміни чи доповнення) безпосередньо стосуються права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Велика Палата при тлумаченні ст. 403 КПК враховує відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який наголошує на необхідності відрізняти звичайне дотримання формальних вимог закону при оскарженні судових рішень (що само по собі не суперечить Конвенції, оскільки має на меті забезпечення правової визначеності та належного відправлення правосуддя) від «надмірного формалізму», який призводить до порушення права на справедливий суд.

Зокрема, у справі «Дос Сантос Каладо та інші проти Португалії» (Dos Santos Calado and Others v. Portugal, заяви № 55997/14, 68143/16, 78841/16, 3706/17, рішення від 31 березня 2020 року) ЄСПЛ навів сформований у своїй практиці підхід щодо цього:

«116. ...У практиці Суду добре відомо, що «надмірний формалізм» може підірвати гарантію «практичного та ефективного» права на доступ до суду відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. Такий формалізм може бути наслідком особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду справи заявника по суті і є елементом, здатним спричинити порушення права на ефективний захист з боку судів і трибуналів... Таким чином, Суд неодноразово встановлював порушення права на доступ до суду на цій підставі...

117. Крім того, хоча право на оскарження, безумовно, залежить від визначених законом умов, суди повинні, застосовуючи процесуальні норми, уникати як надмірного формалізму, що підриває справедливість судового розгляду, так і надмірної гнучкості, що призводить до невиконання встановлених законом процесуальних умов... Сутність права на доступ до суду підривається, коли його регулювання перестає служити цілям правової визначеності та належного відправлення правосуддя і є своєрідним бар`єром, який перешкоджає стороні у справі отримати рішення по суті від компетентного суду...».

У світлі вищенаведеного Велика Палата звертає увагу на те, що чинний КПК не обмежує сторони судового провадження та інших учасників кримінального провадження можливістю подати лише одну апеляційну чи касаційну скаргу від відповідної сторони чи учасника. На практиці це означає, від однієї сторони чи в інтересах одного учасника можуть бути подані кілька апеляційних чи касаційних скарг від кількох осіб, які представляють цю сторону чи учасника (наприклад, від кількох прокурорів, або від обвинуваченого (засудженого) та його захисника чи захисників, або від потерпілого та його представника чи представників тощо). Це створює для відповідної сторони, учасника судового провадження або іншої особи, чиїх прав, свобод чи інтересів стосується судове рішення, досить широкі можливості для ефективного оскарження судового рішення (судових рішень), відстоювання своєї позиції, захисту відповідних інтересів у судах вищих інстанцій.

Беручи до уваги те, що чинний КПК передбачає таку можливість подання апеляційних (касаційних) скарг від кількох осіб, які представляють одну сторону чи учасника кримінального провадження, положення частин 1 і 3 ст. 403 КПК про те, що саме «особа, яка подала апеляційну скаргу» має право «відмовитися від неї» або «змінити та/або доповнити її» (за винятком випадків, передбачених ч. 4 ст. 36 КПК), в цілому є розумними та спрямовані на забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя. І, навпаки, вихід за межі буквального значення цього формулювання шляхом надання можливості учасникам судового провадження на власний розсуд змінювати, доповнювати апеляційні (касаційні) скарги, подані іншою особою, яка представляє ту ж сторону чи учасника судового провадження, чи навіть відмовлятися від неї (крім деяких винятків, про які йтиметься далі) потенційно може нести загрозу певної невизначеності або зловживань (як показує практика, доводи і вимоги апеляційних чи касаційних скарг різних учасників, які представляють одну сторону, нерідко можуть суттєво відрізнятися, а тому неможливо виключити ризик виникнення ситуацій, коли учасник судового провадження, який не подавав скаргу, подаватиме зміни і доповнення, які не узгоджуватимуться з позицією особи, яка таку скаргу подала і яка може продовжувати наполягати на своїй редакції скарги, - це очевидно створюватиме невизначеність як для суду, так і для інших сторін і учасників судового провадження щодо меж оскарження).

Тож вимоги закону стосовно того, що лише особа, яка подала апеляційну чи касаційну скаргу наділена правом і повноваженням її змінювати, доповнювати або відмовлятися від неї (за винятком випадків, передбачених ч. 4 ст. 36 КПК), за загальним правилом не можна вважати проявом надмірного формалізму чи невиправданим обмеженням права на захист.

Для прикладу, в ситуації, якщо апеляційну (касаційну) скаргу від сторони захисту подав лише один захисник, то інші захисники можуть надати автору скарги свої рекомендації, а підзахисний - вказівки (відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокату забороняється «займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта») щодо її зміни, доповнення чи відмови від неї. І, навпаки, якщо автором апеляційної (касаційної) скарги є, скажімо, підозрюваний, обвинувачений чи засуджений, то його захисник може підготувати для свого клієнта проєкт зміненої чи доповненої скарги чи відмови від неї, який і вирішуватиме, чи підписувати відповідний документ.

Тим не менше, Велика Палата зауважує, що, сформулювавши положення частин 1 та 3 статті 403 КПК у такому загальному вигляді, законодавець не врегулював порядку зміни, доповнення апеляційної (касаційної) скарги або відмови від неї в ситуації, коли участь автора апеляційної (касаційної) скарги в кримінальному провадженні з тих чи інших причин була припинена (наприклад, унаслідок смерті, тяжкого захворювання, зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю, припинення договірних відносин, заміни захисника чи відмови від нього тощо). У такій ситуації відмова суду прийняти зміни, доповнення до апеляційної (касаційної) скарги або відмову від неї, подані іншою особою, яка представляє ту ж сторону (особливо, коли йдеться про сторону захисту) або того ж учасника судового провадження (наприклад, потерпілого), на переконання Великої Палати, дійсно становитиме непропорційне та невиправдане обмеження прав відповідної сторони чи учасника.

Отже, в наведеній ситуації задля запобігання проявам надмірного формалізму суд, керуючись ч. 6 ст. 9 КПК, відповідно до якої у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, має вирішити питання про можливість прийняття до розгляду змін, доповнень до апеляційної (касаційної) скарги або відмови від неї, поданих іншою особою замість особи, яка після подачі апеляційної (касаційної) скарги вибула із числа учасників кримінального провадження. При цьому особа, яка подає зміни, доповнення до апеляційної (касаційної) скарги іншої особи (яка представляла ту ж сторону або того ж учасника судового провадження) або відмову від такої скарги, має належним чином обґрунтувати, що участь автора скарги в кримінальному провадженні припинена внаслідок смерті, тяжкого захворювання, зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю, припинення договірних відносин, відводу, відмови від захисника чи його заміни тощо.

Щодо доводів касаційної скарги про необґрунтоване відхилення апеляційним судом змін до апеляційної скарги обвинуваченого, поданих його захисником

В аспекті цього кримінального провадження один із ключових доводів касаційної скарги полягає у тому, що апеляційний суд безпідставно не прийняв до розгляду змін захисника до апеляційної скарги обвинуваченого. Зокрема, засуджений наполягає на тому, що ці зміни підготовлені адвокатом за його вказівкою, але він був ознайомлений з їх змістом, підтримував їх і просив суд їх розглянути. Вказує, що зміни до апеляційної скарги по суті розглядалась у судовому засіданні і суд не приймав рішення про неприйняття їх до розгляду. Також, на думку засудженого, той факт, що ці зміни не підписані саме ним, не є підставою для того, щоб їх не розглядати. Вважає, що адвокат користувався його правами відповідно до ч. 4 ст. 46 КПК.

Велика Палата проаналізує ці доводи касаційної скарги засудженого в світлі свого висновку щодо застосування ст. 403 КПК, а також специфічних обставин цього кримінального провадження.

Зокрема, як було зазначено вище, за змістом ст. 403 КПК саме «особа, яка подала апеляційну скаргу» має право змінити та/або доповнити її до початку апеляційного розгляду, крім випадків, які передбачені ч. 4 ст. 36 КПК або якщо участь автора скарги в кримінальному провадженні була припинена.

У цьому кримінальному провадженні апеляційну скаргу подав обвинувачений, а тому в цій справі захисник дійсно не мав права змінювати апеляційну скаргу свого підзахисного.

Однак Велика Палата також має оцінити і дії суду апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду, зокрема, перевірити, чи було таке застосування судом ст. 403 КПК передбачуваним саме в контексті цього конкретного кримінального провадження, та з`ясувати, чи не допустив цей суд істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Пам`ятаючи про надзвичайну важливість у демократичній правовій державі права на справедливий суд, елементами якого є право на захист і право на апеляційне оскарження, Велика Палата нагадує, що за змістом ч. 6 ст. 22 КПК «суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків».

У цьому кримінальному провадженні захисник направив до апеляційного суду зміни до апеляційної скарги обвинуваченого задовго до того, як відбувся апеляційний розгляд, однак цей суд ані прийняв жодного процесуального рішення, ані вчинив жодних інших дій для того, щоб поінформувати сторону захисту про те, що ці зміни не прийняті до розгляду (тоді ця сторона мала б можливість підготувати такі зміни від імені обвинуваченого). У судовому засіданні до початку апеляційного розгляду головуючий також у чіткій і зрозумілій формі не заявив про те, що ці зміни не будуть предметом апеляційного перегляду, зазначивши, що вони будуть оголошені після його доповіді. Тільки після початку апеляційного розгляду по суті головуючий зауважив, що лише особа, яка подала апеляційну скаргу, може її змінити, але при цьому надав можливість захиснику їх оголосити, з`ясував позицію обвинуваченого, який підтримав зміни, з`ясував думку інших учасників, у тому числі прокурора, щодо їх змісту.

Таким чином, апеляційному суду майже за 9 місяців до моменту розгляду справи стало відомо про намір сторони захисту змінити апеляційну скаргу, у судовому засіданні суд з`ясував, що обвинувачений підтримує підготовлені захисником зміни. Попри це і всупереч положенням ч. 6 ст. 22 КПК суд не вжив жодних розумних і достатніх за цих обставин дій для того, щоб створити «необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав» (для прикладу, отримавши від захисника зміни до апеляційної скарги обвинуваченого, суд міг ухвалити процесуальне рішення про відмову у їх прийнятті, про їх повернення чи залишення без розгляду; суд також міг на початку судового засідання роз`яснити стороні захисту, що лише обвинувачений як автор апеляційної скарги може її змінити, та за необхідності надати таку можливість тощо). Натомість суд своїми діями створив у сторони захисту хибне уявлення, що доводи, викладені захисником у «змінах до апеляційної скарги», будуть предметом розгляду. Більше того, таке уявлення з`явилось навіть у прокурора, який давав свої пояснення по суті доводів захисника. Однак у своєму рішенні суд не розглянув жодного з цих доводів, обмежившись формальним посиланням на те, що зміни захисника до апеляційної скарги обвинуваченого «не прийнято до розгляду апеляційним судом з урахуванням положення ч. 3 ст. 403 КПК», а щодо «доводів сторони захисту під час апеляційного розгляду даної справи про допущення місцевим судом істотних порушень кримінального процесуального закону», то «[т]аких порушень апеляційним судом також не встановлено» і вони «не підтверджуються наявними у даній справі доказами».

За наведених обставин, на переконання Великої Палати, суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Висновки за результатом розгляду справи

За таких обставин Велика Палата дійшла висновку, що апеляційну процедуру, проведену судом апеляційної інстанції, в цілому не можна вважати справедливою, а постановлене за результатом такої процедури судове рішення є таким, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, а тому воно підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Висновок Великої Палати щодо застосування частин 1 і 3 ст. 403 КПК

Положення частин 1 і 3 ст. 403 КПК, за змістом яких «особа, яка подала апеляційну скаргу» має право «відмовитися від неї» або «змінити та/або доповнити її», за загальним правилом слід розуміти відповідно до їх буквального значення. Тобто змінити, доповнити апеляційну скаргу або відмовитися від неї має право саме та особа, яка безпосередньо її подала.

У разі надходження до суду змін, доповнень до апеляційної (касаційної) скарги чи заяви про відмову від неї, поданих іншою особою, ніж та, що зверталася із цією скаргою, суд апеляційної (касаційної) інстанції, виходячи з положень ч. 6 ст. 22 КПК та керуючись ч. 6 ст. 9 КПК, має вирішити питання про відмову в прийнятті їх до розгляду, як правило, шляхом постановлення процесуального рішення, а в разі потреби - роз`яснити відповідній особі передбачений законом порядок зміни, доповнення апеляційної (касаційної) скарги та відмови від неї.

Однак, ст. 403 КПК не містить положень, що визначають особливості зміни, доповнення апеляційної скарги або відмови від неї в ситуації, коли участь «особи, яка подала апеляційну скаргу» в кримінальному провадженні була припинена (наприклад, унаслідок смерті, тяжкого захворювання, зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю, припинення договірних відносин, заміни захисника чи відмови від нього тощо). У такій ситуації суд, керуючись ч. 6 ст. 9 КПК, має вирішити питання про можливість прийняття до розгляду змін, доповнень до апеляційної (касаційної) скарги або відмови від неї, поданих іншою особою замість особи, яка після подачі апеляційної (касаційної) скарги вибула із числа учасників кримінального провадження. При цьому особа, яка подає зміни, доповнення до апеляційної (касаційної) скарги іншої особи (яка представляла ту ж сторону або того ж учасника судового провадження) або відмову від такої скарги, має належним чином обґрунтувати, що участь автора скарги в кримінальному провадженні припинена внаслідок смерті, тяжкого захворювання, зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю, припинення договірних відносин, відводу, відмови від захисника чи його заміни тощо».

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5

Джерело: ЄДРСР 119367919

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show