Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність суду апеляційної інстанції направляти стороні апеляційну скаргу, а також й скасування ухвали ВС якою було відмовлено у відкритті касації, у зв'язку з малозначністю

ANTIRAID · July 20

Постанова
Іменем України

10 липня 2024 року

м. Київ

Справа № 756/3665/19
Провадження № 14-62свц24

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідачки Ступак О. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А.,

Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позову

1. У березні 2019 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ «КБ «Приватбанк») звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

2. Позов обґрунтований тим, що 10 жовтня 2015 року між ПАТ «КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ «КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого позивачем емітовано та видано відповідачу кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у сумі 12 400,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Повернення кредиту повинно здійснюватись шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором. Сторони визначили, що договір складається з анкети-заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг в АТ «КБ «Приватбанк» та тарифів.

3. Відповідач не дотримувався умов кредитного договору, не сплачував кредит, проценти за користування ним у розмірі та порядку, визначеному договором, та як наслідок станом на 18 лютого 2019 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 , з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, становила 190 783,97 грн, у тому числі заборгованість за тілом кредиту в сумі 91 497,42 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 47 720,05 грн, пеня за прострочення виконання зобов'язань за договором у сумі 50 816,50 грн, нараховано 750,00 грн пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн.

4. Оскільки відповідач порушив умови договору, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 10 жовтня 2015 року у сумі 190 783,97 грн.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

5. Рішенням від 19 червня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва відмовив у задоволенні позову АТ «КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що були відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. З наданих АТ «КБ «Приватбанк» розрахунків неможливо встановити, який розмір сплачено та зараховано позивачем у рахунок сплати заборгованості за тілом кредиту, яку суму зараховано в сплату відсотків та пені чи інших штрафних санкцій. Без врахування всіх платежів та розподілення суми таких платежів на погашення заборгованості за кредитом та відсотками всі подальші нарахування АТ «КБ «Приватбанк» є неправильними, оскільки без часткового зменшення суми за кредитом неможливо розрахувати відсотки, які нараховуються щомісяця на залишок заборгованості та відповідно неможливо вирахувати борг за тілом кредиту, в разі якщо такий наявний.

7. Постановою від 09 листопада 2020 року Київський апеляційний суд задовольнив частково апеляційну скаргу ОСОБА_2 , діючої в інтересах АТ «КБ «Приватбанк». Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту скасовано та постановлено нове рішення, яким позов у цій частині задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 91 497,42 грн та простроченої заборгованість за тілом кредиту в розмірі 47 720,05 грн за кредитним договором № б/н від10 жовтня 2015 року. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

8. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені за прострочене зобов'язання та стягнення пені за несвоєчасну сплату боргу на суму 100,00 грн, оскільки договірних відносин між сторонами в частині цих зобов'язань у позичальника перед АТ «КБ «Приватбанк» не виникло.

9. Разом з тим суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення поточної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 91 497,42 грн, а також простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 47 720,05 грн.

10. Апеляційний суд мотивував постанову тим, що сторони з 10 жовтня 2015 року перебувають у договірних відносинах, що підтверджується наявними у справі доказами. З наданого розрахунку заборгованості, а також виписки по рахунку підтверджено неналежне виконання відповідачем зобов'язань по поверненню кредиту. Заперечуючи проти суми заборгованості, відповідачем був наданий контррозрахунок, який судом оцінено критично. Суд вважав підтвердженою суму заборгованості, заявлену позивачем до стягнення.

11. Ухвалою від 06 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відмовив ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у справі за позовом АТ «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

12. Ухвала від 06 жовтня 2021 року Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мотивована тим, що справа № 756/3665/19 є малозначною; ціна позову у цій справі в частині вимог майнового характеру становить 190 783,97 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому рішення судів попередніх інстанцій не підлягають касаційному оскарженню.

Короткий зміст рішення Європейського суду з прав людини

13. 11 січня 2022 року ОСОБА_1 подав до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) заяву (№ 5800/22), у якій скаржився про порушення Київським апеляційний судом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), зокрема про порушення апеляційним судом принципу рівність сторін, оскільки суд апеляційної інстанції не повідомив його про апеляційне оскарження, чим суд апеляційної інстанції порушив право на доступ до суду, право на справедливий судовий розгляд.

14. 28 березня 2024 року ЄСПЛ ухвалено рішення у справі «Діденко проти України» (Case of Didenko v. Ukraine), яким встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з несправедливістю цивільного провадження. Це рішення набуло статусу остаточного 28 березня 2024 року.

15. ЄСПЛ дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був заявник повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов'язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.

16. Рішенням від 28 березня 2024 року ЄСПЛ постановив, що упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену у таблиці в додатку, - 500 євро; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.

Короткий зміст вимог заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами

17. 22 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду заяву про перегляд судових рішень за виключними обставинами у зв'язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом (пункт 2 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

18. Заявник просить відновити попередній юридичний стан особи шляхом повторного розгляду справи у суді апеляційної інстанції, включаючи відновлення провадження.

Рух заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами

19. Ухвалою від 30 квітня 2024 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду передав заяву ОСОБА_1 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

20. 14 травня 2024 року заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами надійшла до Великої Палати Верховного Суду.

21. Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику вказати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету та надати суду докази, що рішення у цій справі було предметом оцінки у ЄСПЛ.

22. 03 червня 2024 року від заявника на адресу Великої Палати Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків. У цій заяві ОСОБА_1 зазначав, що у нього відсутній електронний кабінет, проте його представниця - адвокатка Гук А. Ю., документи про повноваження якої містяться у матеріалах справи № 756/3665/19, зареєстрована в Електронному суді. Також заявник подав до суду формуляр заяви, поданої до ЄСПЛ, якій цей суд присвоїв № 5800/22, а також усі відповіді як ЄСПЛ, так і уряду України та коментарі ОСОБА_1 на зауваження уряду.

23. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2024 року відкрито провадження у зазначеній справі за виключними обставинами, витребувано матеріали справи № 756/3665/19 із суду першої інстанції, а також витребувано з Міністерства юстиції України копію рішення ЄСПЛ від

28 березня 2024 року у справі «Діденко проти України» (Case of Didenko v. Ukraine), ухвалене за результатами розгляду заяви № 5800/22, з його автентичним перекладом українською мовою. Призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

24. Копію цієї ухвали надіслано Міністерству юстиції України, Оболонському районному суду м. Києва, ОСОБА_1 та разом з копією заяви про перегляд судових рішень - АТ «КБ «Приватбанк».

25. 21 червня 2024 року на адресу суду від Міністерства юстиції України надійшла копія зазначеного рішення ЄСПЛ разом із його автентичним перекладом українською мовою.

26. 26 червня 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 756/3665/19.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами

27. Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судового рішення за виключними обставинами, ОСОБА_1 посилається на рішення ЄСПЛ від 28 березня 2024 року у справі «Діденко проти України» (Case of Didenko v. Ukraine), ухвалене за результатами розгляду заяви № 5800/22, у якому встановлено порушення статті 6 Конвенції. Це рішення набуло статусу остаточного 28 березня 2024 року.

28. Цим рішенням установлено, що заява ОСОБА_1 (№ 5800/22) свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з несправедливістю цивільного провадження.

29. У справі «Діденко проти України» (Case of Didenko v. Ukraine) ЄСПЛ дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був заявник повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов'язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.

30. Звернувшись до Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 посилався, зокрема, на статтю 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) щодо додаткових заходів індивідуального характеру, якими є: відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); інші заходи, передбачені у рішенні.

31. ОСОБА_1 вказує, що застосування restitution in integrum в цій справі можливе шляхом повторного розгляду справи судом апеляційної інстанції, оскільки він продовжує зазнавати негативні наслідки від рішення, ухваленого Київським апеляційним судом, оскільки АТ «КБ «Приватбанк» після апеляційного розгляду звернулось до виконавчої служби з виконавчим листом для виконання судового рішення. ОСОБА_1 вважає, що сатисфакція, присуджена у розмірі 500 євро, не є адекватним засобом захисту, оскільки сума заборгованості, що стягується із заявника, становить 141 305,47 грн, що не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження.

32. Від представника АТ «КБ «Приватбанк» заперечення на заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами не надходили.

33. В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

34. За приписами частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

35. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

36. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідачку, оцінивши доводи заявника, дослідивши матеріали заяви про перегляд судового рішення та матеріали справи, зміст рішення ЄСПЛ, дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами підлягає задоволенню з таких підстав.

Застосовні норми права

37. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

38. Одним з міжнародних договорів щодо прав людини є Конвенція, яка була ратифікована Україною 17 липня 1997 року (№ 475/97-ВР), а набула чинності - 11 вересня 1997 року і стала частиною національного законодавства, яке підлягає застосуванню.

39. Зазначена Конвенція передбачає юрисдикцію ЄСПЛ щодо заяв громадян України про порушення державою норм цієї Конвенції.

40. Міжнародним документом, що визначає правовий статус як самого ЄСПЛ, так і його рішень, є зазначена Конвенція, зокрема її розділ ІІ. При цьому стаття 46 Конвенції зазначає про безумовний обов'язок держав-учасниць виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, в яких вони є сторонами.

41. Поряд із цим ЄСПЛ залишає за державою свободу у виборі заходів, необхідних для виконання його рішень. Згідно зі стандартами Ради Європи значення кожного з прийнятих ЄСПЛ рішень полягає в тому, що вони не тільки повинні впливати на право конкретного заявника, але також і на розвиток національного законодавства держав-учасниць Конвенції. Заходи поновлення права особи, яка зверталась до ЄСПЛ із заявою, мають значення у контексті відповідальності держави перед певною особою як санкції за порушення її права.

42. Правові норми щодо порядку виконання рішень ЄСПЛ закріплені в Законі № 3477-IV. Цей Закон є спеціальним та регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконувати рішення ЄСПЛ та необхідністю впроваджувати в українське судочинство європейські стандарти прав людини. Водночас чітких рекомендацій щодо правил виконання рішень ЄСПЛ судами Закон № 3477-IV не містить. Такі правила визначені у відповідному процесуальному законодавстві.

43. З урахуванням частини першої статті 32 Конвенції щодо поширення юрисдикції ЄСПЛ на всі питання тлумачення і застосування Конвенції, частини другої статті 19 Конституції України щодо обов'язку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, частин першої та третьої статті 124 Конституції України та частини першої статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можна зробити висновок, що всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї є компетенцією ЄСПЛ, а застосування норм матеріального і процесуального права та вирішення юридичних спорів при здійсненні правосуддя в Україні є виключними повноваженнями національних судів.

44. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 13 липня 2000 року у справі «Скоццарі та Джюнта проти Італії» (Scozzari and Giunta v. Іtaly, заяви № 39221/98 і

№ 41963/98, параграф 249), під обов'язком Високих Договірних Сторін виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вони є сторонами, розуміється, що рішення, відповідно до якого ЄСПЛ визнав порушення, покладає на державу-відповідача обов'язок не лише здійснити на користь заявника виплати, присуджені як справедлива сатисфакція, але також і здійснити під контролем Комітету Міністрів загальні і, якщо це доречно, індивідуальні заходи, здійснення яких є необхідним у рамках внутрішньої правової системи, аби покласти край виявленому порушенню та виправити негативні наслідки такого порушення. Більше того, знаходячись під контролем Комітету Міністрів, держава-відповідач вільна у виборі засобів, якими вона виконуватиме свої зобов'язання за статтею 46 Конвенції, за умови, що такі засоби не суперечитимуть висновкам, які містяться у рішенні ЄСПЛ.

45. Глава 3 Закону № 3477-IV передбачає необхідність ужиття для виконання рішення ЄСПЛ, який констатував порушення Україною Конвенції, заходів індивідуального та загального характеру.

46. За положеннями статті 1 Закону № 3477-IV виконанням рішення є:

а) виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

47. Якщо ЄСПЛ визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї, і якщо внутрішнє право держави, яка була стороною у справі, передбачає лише часткову компенсацію, ЄСПЛ у разі необхідності надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію (стаття 41 Конвенції).

48. За статтею 10 Закону № 3477-IV додатковими до виплати присудженого ЄСПЛ відшкодування (статті 7-9 цього Закону) заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ. Відновлення попереднього юридичного стану особи здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі.

49. Перелік додаткових заходів індивідуального характеру досить вузький. По суті, їх існування не є гарантією забезпечення відновлення порушених прав і не свідчить про досягнення у кожному випадку мети цих заходів, передбаченої законодавством.

50. Застосування restitutio in integrum можливе шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у ній, у разі вжиття Україною заходів індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ у справі, в якій вона є стороною. Для цього потрібно враховувати Рекомендацію № R(2000)2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини». Відповідно до цієї рекомендації повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, варто застосовувати, особливо тоді:

- коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;

- коли рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що (а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції, або (б) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

51. У пункті 16 цієї Рекомендації зазначено, що у справах щодо перегляду або поновлення провадження у справі, в яких ЄСПЛ присудив справедливу компенсацію, питання про те, яким чином така компенсація буде прийнята до уваги, має вирішуватися на розсуд компетентного внутрішньонаціонального суду або відповідних органів влади з урахуванням обставин кожної справи.

52. Отже, у рішенні ЄСПЛ може прямо вказати на необхідність вжиття державою додаткових заходів індивідуального характеру, чи із самого рішення ЄСПЛ можна виснувати про необхідність відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції, шляхом повторного розгляду її справи судом, включаючи відновлення провадження у тій справі. Якщо інше ЄСПЛ не вказав у рішенні, повторний судовий розгляд справи, включаючи відновлення у ній провадження, можливий, коли ЄСПЛ визнав порушення Україною зобов'язань за Конвенцією під час вирішення судом на національному рівні тієї справи, в якій ухвалене судове рішення, про перегляд якого просить заявник.

Щодо процесуальних підстав перегляду рішення суду за виключними обставинами

53. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом.

54. Заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати (частина третя статті 425 ЦПК України).

55. Статтею 429 ЦПК України визначено, що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за виключними обставинами.

56. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

57. За результатами перегляду судового рішення за виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

58. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції

Оцінка доводів заяви про перегляд рішення за виключними обставинами.

59. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

60. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

61. Відповідно до частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

62. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

63. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

64. За змістом статті 359 ЦПК України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

65. У статті 361 ЦПК України (в редакції на час відкриття судом апеляційної інстанції апеляційного провадження у цій справі) встановлено, що разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи.

66. У пункті 7 розділу І рішення від 28 березня 2024 року у справі «Діденко проти України» ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу [рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63, Серія А № 262], вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт [рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» (Dilipak and Karakaya v. Turkey), заяви

№ 7942/05 та № 24838/05, пункт 77, від 04 березня 2014 року]. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною [рішення у справах «Авотіньш проти Латвії» [ВП] () [GC], заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016, та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Серія А № 274]. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитися із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження із цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи [рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17 та 18, від 06 лютого 2001 року].

67. У пункті 8 розділу І цього рішення вказано, що у разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні [рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року].

68. Загалом ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2024 року у справі «Діденко проти України» дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі заявника апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був заявник повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов'язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.

69. Перевіряючи встановлені ЄСПЛ порушення за матеріалами справи, Велика Палата Верховного Суду встановила, що ОСОБА_1 31 серпня 2020 року направлялась ухвала від цієї ж дати про відкриття апеляційного провадження, яку ОСОБА_1 отримав 10 вересня 2020 року особисто, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0318630389267 (а.с. 162).

70. Разом з тим у супровідному листі від 31 серпня 2020 року № 22-ц/824/11937/2020 зазначено, що додатки, які направлялись, розміщені на одному аркуші, що не підтверджує одночасного направлення з ухвалою про відкриття апеляційного провадження копії апеляційної скарги, яка складається з восьми аркушів.

71. Отже порушення, констатовані ЄСПЛ рішенні від 28 березня 2024 року у справі «Діденко проти України», підтверджені матеріалами справи № 756/3665/19.

72. З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм цивільного процесуального законодавства, зокрема вимоги про розгляд справи з дотриманням принципів рівності сторін та відкритості інформації щодо справи, оскільки матеріалами справи не містять підтвердження виконання судом апеляційної інстанції вимог статті 361 ЦПК України та направлення копії апеляційної скарги відповідачу ОСОБА_1 .

73. Водночас, суд апеляційної інстанції здійснив апеляційний перегляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України, тобто без повідомлення учасників справи. Отже суд апеляційної інстанції не забезпечив дотримання принципу рівності сторін оскільки не надав можливості відповідачу ОСОБА_1 висловити свою позицію з приводу доводів апеляційної скарги банку.

74. Характер установлених ЄСПЛ процедурних порушень під час апеляційного перегляду справи, які лягли в основу його висновку про порушення Україною пункту 1 статті 6 розділу І Конвенції через недотримання принципу рівності сторін, ставлять під сумнів результат такого апеляційного перегляду.

75. Наведена обставина в розумінні підпункту «b» підпункту «іі» пункту ІІ Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам № R(2000)2 від 19 січня 2000 року «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» є підставою для застосування у цій справі такого, як найбільш ефективного заходу, як забезпечення повторного апеляційного перегляду справи з дотриманням вимог процесуального закону щодо рівності сторін спору для відновлення попереднього правового становища, яке сторона мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum).

76. Щодо ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

77. Однією з основних передумов для звернення особи до міжнародної судової установи (зокрема, ЄСПЛ) є вичерпання такою особою усіх національних засобів правового захисту. По суті йдеться про звернення особи до судів усіх інстанцій на національному рівні, найвищим із яких є суд касаційної інстанції. Без звернення до суду касаційної інстанції за захистом своїх прав особа не набуває права на подання заяви до ЄСПЛ.

78. Тому, якщо ЄСПЛ установить порушення національними судами основоположних прав заявника, передбачених Конвенцією, то за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України, скасуванню підлягатимуть як судові рішення, якими спір вирішено по суті, так і ухвала суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження.

79. Без скасування ухвали суду касаційної інстанції Велика Палата Верховного Суду як єдиний повноважний орган на перегляд судових рішень за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України не має можливості вирішити питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції, ухваленого по суті спору, та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

80. Відтак Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвала Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року підлягає скасуванню.

81. З огляду на характер встановлених ЄСПЛ порушення та відсутність у Великої Палати Верховного Суду процесуальної можливості встановлювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу у справі, що розглядається, права заявника підлягають поновлення шляхом забезпечення повторного апеляційного перегляду справи, а тому підлягають скасуванню ухвала Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року, а справа - передачі на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень

82. За результатами перегляду судового рішення за виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (абзац п'ятий частини третьої статті 429 ЦПК України).

83. Як вже зазначалось, Велика Палата Верховного Суду вважає, що констатовані ЄСПЛ порушення конвенційних гарантій, ураховуючи обставини цієї справи, можна усунути тільки шляхом скасування рішення апеляційної та ухвали касаційної інстанцій із переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому заява про перегляд судових рішень підлягає задоволенню.

Керуючись частиною дев'ятою статті 34, статтями 416, 418, 419, 423, 424, 429 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року - скасувати, а справу № 756/3665/19 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачка О. В. Ступак

Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда

О. Л. Булейко М. В. Мазур

Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв

І. А. Воробйова С. О. Погрібний

М. І. Гриців І. В. Ткач

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

І. В. Желєзний В. Ю. Уркевич

Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко

В. В. Король Н. В. Шевцова

С. І. Кравченко

Джерело: ЄДРСР 120396089

ANTIRAID · July 20

Велика палата зазначила: