Лев

Срок действия самой карты не заканчивается с момента введения ВА. Кредитовать банк перестает и уполномоченное лицо фонда грабування начинает обдирать должников. Деньги при положительном балансе с картсчета (теоретически) можно снять...

Недействительность так называемых комиссий за так называемое обслуживание карточного кредита, под видом которых скрыты проценты - классический обман заемщика-потребителя.

Ну... в лотерею раз в указ тоже можно выиграть...

Как ни странно...

Таки дождались! http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85493113 Категорія справи № 159/2259/15-ц : не визначено. Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.11.2019. Оприлюднено: 11.11.2019. Номер судового провадження: 61-31197ск18 Постанова Іменем України 04 листопада 2019 року м. Київ справа № 159/2259/15 провадження № 61-31197св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», відповідач - ОСОБА_1 , третя особа із самостійними вимогами - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», яка підписана представником ОСОБА_5, на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2017 року у складі судді: Денисюк Т. В., та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А.. Шевчук Л. Я., ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява обґрунтована тим, що між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, який складається з договору № 005-02504-260511 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної карти та обслуговування платіжної карти від 26 травня 2011 року, Тарифів на обслуговування платіжної картки тарифний пакет «Класичний» (далі - Тарифи) та Умов надання кредитної картки тарифний пакет «Класичний» (далі - Умови). Відповідно до умов указаного договору, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, визначеному в Тарифах, на строк, що відповідає дії картки. За умовами договору відповідач зобов`язаний був щомісяця здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за овердрафтом за попередній місяць, сплачувати суму процентів, нарахованих за попередній місяць та всю суму пені. Відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на 21 квітня 2015 року утворилась заборгованість на загальну суму 24 132,30 грн. ПАТ «Дельта Банк» просило стягнути із ОСОБА_1 : 13 498,76 грн - заборгованості по тілу кредиту; 3 707,82 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 6 925,72 грн заборгованості за відсотками. У травні 2015 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним. Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 не знала про укладення кредитного договору від 26 травня 2011 року, та не знала, що чоловік використовує спільні кошти на повернення кредиту, а визначена банком до стягнення сума є непосильним тягарем для їхньої сім`ї. ОСОБА_2 просила визнати з моменту укладення недійсним договір від 26 травня 2011 року № 005-02504-260511 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної карти та обслуговування платіжної карти, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 . Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2017 року від 05 червня 2015 року позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду із первісним позовом. У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся із позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним кредитного договору. Позовна заява мотивована тим, що договір № 005-02504-260511 від 26 травня 2011 року був укладений з порушенням принципу рівності сторін та загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності й розумності. Зокрема, при його укладенні банк не провів розрахунки сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, чим фактично допустив обман споживача. Ураховуючи невідповідність окремих положень договору вимогам статей 11 та 18 Закону України «Про захист прав споживачів», просив визнати договір недійсним. Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2016 року справи об`єднані в одне провадження. У січні 2017 року ОСОБА_1 подав заяву про зміну позовних вимог, в якій він просив визнати недійсним пункт 1.5 Тарифів на обслуговування платіжних карток тарифний пакет «Класичний», що є невід`ємною складовою кредитного договору № 005-02504-260511 від 26 травня 2011 року, в іншій частині просив позов залишити без розгляду. Вимоги ОСОБА_1 про визнання пункту 1.5 Тарифів недійсним, як складової кредитного договору, мотивовані тим, що передбачивши у договорі право нараховувати плату за обслуговування кредитного залишку, банк не вказав, які саме послуги надаються. Крім того, нарахування щомісячно комісії за обслуговування кредиту є прихованими процентами та збільшує реальну ставку за користування кредитом з 14,99 % до 54,59%. Такі дії банку не відповідають вимогам статтям 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому позивач просив визнати вказане положення кредитного договору недійсним. Короткий зміст рішень суду першої інстанції Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання в цілому кредитного договору недійсним залишено без розгляду. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2017 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 005-02504-260511 від 26 травня 2011 року, яка складається із тіла кредиту у розмірі 6 154,09 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» відмовлено. У задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним відмовлено. Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання окремих положень кредитного договору недійсними задоволено. Визнано недійсним пункт 1.5 Тарифів на обслуговування платіжних карток Тарифний пакет «Класичний», що є додатком до кредитного договору № 005-02504-260511 від 26 травня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк». Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умови кредитного договору, передбачені пунктом 1.5 Тарифів про стягнення комісії за обслуговування кредитного залишку є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача. До кредитного договору банк включив положення, що є несправедливими, оскільки вони містять умови про зміни у витратах. Ураховуючи додаткові нарахування, передбачені оспорюваним пунктом Тарифів, процент за користування кредитом збільшився більш, ніж у три рази, що перевищує розумну межу компенсації за використання кредитних коштів, існує дисбаланс зарахування процентів і тіла кредиту, що є підставами для визнання цих положень кредитного договору недійсними. При частковому задоволенні позовних вимог банку суд вважав, що заборгованість за тілом кредиту становить 6 154,09 грн, а заборгованість зі сплати процентів, пені, комісії відсутня. Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки. У цій справі невиконання договірних відносин розпочалось у березні 2014 року, що підтверджується розрахунком заборгованості, виписками по рахунку та визнається самим ОСОБА_1 , позов заявлено у квітні 2015 року, тобто в межах загальної позовної давності. При вирішенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, суд першої інстанції зробив висновок про недоведенність її позовних вимог. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» відхилено. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2017 року залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору, тощо). Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Встановлення умовами Тарифів плати за обслуговування кредитного залишку є несправедливим. Суд обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 про визнання недійсним положення кредитного договору про нарахування комісії за обслуговування кредитного залишку і, внаслідок чого, частково задовольнив позов ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Загальна сума заборгованості за договором, яку стягнув суд першої інстанції з ОСОБА_1 - 6154,09 грн, і встановлена за період з 26 травня 2011 року по 21 квітня 2015 року з урахуванням оплачених коштів за обслуговування кредитного залишку і переплати по процентам. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Аргументи учасників справи У травні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» подало касаційну скаргу, яка підписана представником Ліпкевичем І. В., у якій просить скасувати оскаржені рішення та вирішити питання по суті позовних вимог.При цьому посилалося на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що в ухвалі про призначення експертизи судом було поставлено навідне питання про суму заборгованості боржника перед банком без урахування комісії, передбаченої пунктом 1.5 Тарифів, яку банк у позові до стягнення не просив. Плата за обслуговування кредитного залишку включає в себе надання послуг інформування держателя про стан кредитного залишку у вигляді телефонних дзвінків та надання щомісячних виписок по рахунку становить 3,33 %. Поняття «включає в себе надання послуг» означає, що клієнт додатково не сплачує банку комісію за надані послуги. Судом неправильно витлумачено поняття, що призвело до неправильного вирішення спору. Розрахунок банку розрахунок свідчить про те, що кошти, які надходили на погашення заборгованості по кредиту йшли на погашення тіла, відсотків та комісій. Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині позовних вимог банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та ОСОБА_1 до банку про визнання недійсним пункт кредитного договору. В іншій чатсині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, у якому він просить відхилити касаційну скаргу, а оскаржені судові рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані тим, що банк вводить суд в оману, стверджуючи, що він не просив стягнути заборгованість по комісії. Однак, наданий розрахунок заборгованості свідчить, що частину комісії у розмірі 3,33 % у березні 2015 року банк перемістив до графи «прострочена заборгованість», а інша частина комісії влилась в штучно збільшене тіло кредиту та відсотки. Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі. Рух справи У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційна скарга передана до Касаційного цивільного суду. Позиція Верховного Суду Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів. Суди встановили, що 26 травня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, який складається з договору № 005-02504-260511 на відкриття поточного рахунку з використання платіжної карти та обслуговування платіжної карти, Тарифів на обслуговування платіжної картки тарифний пакет «Класичний» та Умов надання кредитної картки тарифний пакет «Класичний». За умовами указаного договору банк, відповідно до наданого клієнтом пакету документів, а також згідно з вимогами законодавства та банку, відкриває клієнту поточний рахунок з використання платіжної карти № НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні, випускає та надає в користування клієнту платіжну карту, здійснює обслуговування клієнта згідно переліку послуг на умовах, викладених в Тарифному пакеті Класичний, що міститься в додатку №1 до договору (Тарифи) та згідно з умовами цього договору, Умовами надання картки і Правил надання банківських послуг фізичним особам за поточними рахунками з використанням платіжної картки у національній та іноземній валюті (далі - Правила). Згідно договору № 005-02504-260511 на відкриття поточного рахунку з використання платіжної карти та обслуговування платіжної карти від 26 травня 2011 року банк надає клієнту кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в загальному розмірі 100 000 грн та на день укладення договору встановлює ліміт на рахунку в сумі 10 000 грн, ліміт кредитної лінії розраховується Банком самостійно (пункт 1.3). Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитною лінією та Овердрафтом за ставками, які зазначені в Тарифах (пункт 2.3). Клієнт зобов`язаний здійснювати оплату послуг, які надаються Банком при здійсненні розрахунково-касового обслуговування рахунку, в розмірах та порядку, визначених Тарифами і Правилами (пункт 3.3). Обов`язковий мінімальний платіж складається з: частки обов`язкового погашення тіла кредиту, нарахованих процентів по пункту 1.4 Тарифів, плати за обслуговування кредиту по пункту 1.5 Тарифів, овердрафту, процентів за овердрафт, штрафів за прострочену заборгованість та суми заборгованості за минулі періоди. Процентна ставка за користування кредитом - 14,99% річних (пункт 1.4 Тарифів). Строк дії картки до березня 2016 року. У пункті 1.5 Тарифів встановлено плату на рівні 3,33% щомісяця за обслуговування кредитного залишку, що включає в себе надання послуг інформування держателя про стан кредитного залишку у вигляді телефонних дзвінків та надсилання щомісячних виписок по рахунку. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. У рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Згідно статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Зокрема, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказується, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Суди встановили, що закріплення у кредитному договорі плати за обслуговування кредитного залишку є несправедливим. Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Суди встановили, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за період з 26 травня 2011 року по 21 квітня 2015 року за кредитним договором становить 6 154,09 грн. Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу. Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», яка підписана представником ОСОБА_5, залишити без задоволення. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 квітня 2017 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання окремих положень кредитного договору недійсними залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков За счет "комиссии" банк хотел содрать с клиента почти в 4 раза больше...

как, фактически, и само государство...

Я периодически просматриваю решения по карточным заявкам привата, по разным областям. Среди них удовлетворенных полностью хватает, но совсем немотивированных нигде больше не встречал...

Ну, да, шкурка выделки не стоит, учитывая размер большинства наших пенсий...

Не исключено, что изменения в Конституцию все-таки внесут. Но в процессуальные кодексы могут не внести или внести то, что заблагорассудится...

Ну, да, "нянька" - БП ВС пальцем на нее не показала...

У нас до последнего времени собственниками не только подвальных помещений, но и многоквартирных домов целиком считали себя... ЖЭКи. Один из них в своих исках вовсю использовал термин "квартплата". Слава Богу, несколько лет подряд наши ЖЭКи исков не подают вообще...

Рейдерству - маленький светофор, но зеленый...

"Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 01 серпня 2017 рокускасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» щодо списання коштів з банківського рахунку ОСОБА_1 . Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 31 417, 81 грн безпідставно списаних коштів з банківського рахунку. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання припинити дії відмовити". Стой там - иди сюда?..

Возможно, в недалеком будущем юрисконсульты станут представителями своих юрлиц в судах...

Не надоело ваньку валять?