Рішення Деснянського райсуду Києва про одночасне стягнення аліментів і встановлення місця проживання дитини

[ANTIRAID]

Номер провадження 2/754/589/24

Справа №754/11772/23

РІШЕННЯ
Іменем України

14 серпня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Саламон О.Б.

з участю секретаря Рябенка В.О.

представників позивача

і відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позиції учасників справи.

Позивач ОСОБА_4 (далі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту відповідач), в якому просив визначити з ним місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути аліменти на утримання дитини.

Вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого народився син ОСОБА_6 . Внаслідок того, що спільне сімейне життя сторін не склалось та було фактично припиненим, шлюб було розірвано на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24.07.2020. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю, при цьому відповідач не в змозі належно виховувати та утримувати сина, не займається розвитком дитини, періодично чинить перешкоди у спілкуванні сином, чим позбавляє позивача приймати участь у його вихованні, внаслідок чого дитина зазнає великих моральних страждань, не надає належного матеріального утримання. Тому, в найкращих інтересах сина, позивач просить визначити місце проживання сина з батьком та стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини.

Представник відповідача (за первісним позовом) ОСОБА_3 - адвокат Василевська К.М. скористалась правом подачі зустрічного позову (т.1 а.с.124-127), у якому просить визначити місце проживання сина з нею та стягувати аліменти з позивача (за первісним позовом). При цьому заперечує щодо задоволення первісних позовних вимог, вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зустрічні позовні вимоги обгрунтовує, що з моменту народження та станом на день звернення із відповідною позовною заявою дитина проживає з матір`ю, останні ніколи не розлучались, дитина ніколи не проживала окремо від матері. Однак, з початку повномаштабної війни батьком вчиняються дії, спрямовані на погрози забрати малолітню дитину від матері. Також, звертають увагу суду на те, що дитині всього шість років, дитина потребує материнської опіки та нагляду, окрім того мати сприяє розвитку дитини, приймає активну участь у його житті, здійснює повне матеріальне та моральне забезпечення дитини усім необхідним для належного та гармонійного розвитку. При цьому відповідач не приділяє уваги дитині, не приймає участі в його житті та вихованні, а саму дитину бачить декілька разів у рік. Позивач усвідомлює важливість участі батька у житті дитини і, як наслідок, вчиняє всі дії щодо сприяння їх спілкуванню та проведенню спільного часу. З урахуванням вказаного, позивач просить задовольнити вимоги зустрічної позовної заяви.

Відповідач (за зустрічним позовом) ОСОБА_4 подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву (т.1, а.с.186-190), в якому вказує, що наведені позивачем обставини не відповідають дійсності та викладені оманливому та дискредитуючому змісті відносно нього, як батька. Крім того, позивач з 28.05.2023 почала чинити перешкоди у спілкуванні з сином, тому було звернення до Южноукраїнської міської ради з заявою про визначення способу участі у вихованні малолітньої дитини та спілкуванні з батьком. Зокрема, відповідач зазначає, що завжди приймав та приймає активну участь у житті дитини, проте дії позивача спрямовані на зменшення такої участі. З урахуванням вказаного, відповідач просить в задоволені вимог зустрічної позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Через канцелярію суду подано заяву від позивача ОСОБА_4 про залишення позову до ОСОБА_7 про визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання дитини, без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 підтримав заяву щодо залишення позову без розгляду.

Заперечував щодо вимоги про визначення місця проживання дитини з матір`ю, у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви про стягнення аліментів в розмірі частини усіх видів доходу, просив суд відмовити і задоволити у розмірі 1/12, посиалючись на те, що проживає в орендованому житлі та має на утриманні матір.

В судовому засіданні представник позивача (за зустрічним позовом) ОСОБА_8 - адвакат ОСОБА_1 підтримала вимоги зустрічного позову в повному обсязі, посилаючись на викладене у зустрічному позові.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлялись належним чином, направили до суду висновок, щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з матір`ю.

Процесуальні дії та рішення суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2023 року вказана цивільна справа розприділена судді Лісовській О.В.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Лісовської О.В. від 31 серпня 2023 року відкрито провадження у вказаній справі.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Лісовської О.В. від 04 жовтня 2023 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_9 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини з матір`ю та стягнення аліментів - до розгляду в одному провадженні у вищевказаній цивільній справі.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 33 ЦПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

06 листопада 2023 року у відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа підлягала новому автоматизованому розподілу у зв`язку зі звільненням судді Лісовської О.В. з посади судді та розподілена судді Саламон О.Б.

Згідно з ч. 12 ст. 33 ЦПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

06 листопада 2023 року Розпорядженням Деснянського районного суду м. Києва «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» у зв`язку зі звільненням судді Лісовської О.В. призначено повторний автоматизований розподіл по справі.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 08 листопада 2023 року прийнято цивільну справу, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Справу призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Саламон О.Б від 22 лютого 2024 року первісний позов - залишино без розгляду.

У задоволенні заяви про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_9 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини з матір`ю та стягнення аліментів - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2024 року ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 22 лютого 2024 залишено без змін.

Фактичні обставини справи. Позиція суду та оцінки аргументів сторін.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд, вислухавши сторін, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 22.11.2016.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року шлюб між сторонами розірвано.

З 2020 по 2021 р.р. дитина ОСОБА_5 разом з матір`ю фактично проживали за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом від 31.05.2023.

04 серпня 2023 року за фактичною адресою місця проживання ОСОБА_8 та малолітнього сина, Службою у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області було складено Акт обстеження умов проживання, у відповідності до якого, житло складається з трьох кімнат, в тому числі дитячої кімнати, умови проживання відповідають санітарно гігієнічним нормам, помешкання облаштоване необхідними меблями, побутовою технікою та предметами тривалого вжитку.

З вересня 2020 року по лютий 2022 року ОСОБА_5 відвідував Центр розвитку дитини «Гармонія», що підтверджується довідкою № 5/03-16 від 30.05.2023.

В подальшому дитина відвідувала ЗДО № 8 «Казка», що підтверджується довідкою № 145 від 31.05.2023, де зазначено, що вихованням ОСОБА_11 займається мама, ОСОБА_7 , яка забезпечує сина необхідним матеріалом для освітньо-виховного процесу, цікавиться суспільним життям у закладі дошкільної освіти. Взаємовідносини між мамою і дитиною налагоджені, дружні, теплі, щирі.

ОСОБА_3 працює у комунальному закладі «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Южноукраїнсткої міської ради» на посаді юрисконсульта, що підтверджується довідкою № 01-23/431 від 18.09.2023.

Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.ч. 2,8,9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року № 50/155, ратифікованої постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-X11 (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ч.1 ст. 160 СК України).

Відповідно до ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

При вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

Орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради у висновку № 339 від 06.10.2023 вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розом з матір`ю ОСОБА_3 (т.1, а.с.182-184).

У суду немає підстав вважати, що вказаний висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дітей.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один із одним, беручи до уваги визнання відповідачем позову в частині визначення місця проживання сина разом з матір`ю, враховуючи висновок компетентного органу щодо місця проживання дитини, суд приходить до висновку, що визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розом з матір`ю, що на сьогодні максимально відповідатиме найкращим інтересам хлопчика, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Таким чином, відповідно до вказаних норм закону спосіб стягнення аліментів (частка від доходу чи тверда грошова сума) визначається позивачем, тобто тим з батьків, разом з яким проживає дитина, а розмір аліментів визначається судом, виходячи із заявлених позовних вимог та з урахуванням обставин справи.

Відповідно до роз`яснень пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частини другої статті 182 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідач є працездатним, інших дітей не має, інших стягнень на утримання інших непрацездатних осіб також не має, доказів протилежного суду не надано.

Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СК України, судом не встановлено.

Аліменти повинні бути стягнуті у частці від доходу платника аліментів, тобто у спосіб, обраний позивачем.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років в розрахунку на місяць становить 3 196,00 грн.

Згідно довідки наданої ОСОБА_4 , він працює в ТОВ «Скайліфт» з 29.10.2020 по теперішній час і займає посаду директора та отримує заробітну платню у розмірі 3 500,00 грн.

З огляду на зазначене, суд ставиться критично до відомостей наданих ОСОБА_4 про отримання ним, начебто, мінімальної заробітної плати, розмір якої, на думку останнього, має бути врахований судом для визначення розміру аліментів у меншому розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

При цьому, сімейне законодавство не містить положень про співвідношення терміну розгляду справи із розміром стягуваних аліментів та їх зменшення у зв`язку з перспективою виникнення у платника заборгованості за період від часу подання позовної заяви до набрання рішенням законної сили.

Таким чином, суд вважає неспроможними доводи відповідача про необхідність визначення аліментів у меншому розмірі.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням вказаного, враховуючи найкращі інтереси дитини та її потреби, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлена права звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину в разі зміни матеріального стану відповідача, а відповідач, в разі наявності підстав, має право звернулись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн. за вимогу про стягнення аліментів.

Також, позивач сплатила судовий збір в розмірі 1073,60 грн. за іншу вимогу про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.

З огляду на зазначене, з відповідача на користь позивача потрібно стягнути 1073,60 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 81, 141, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 150, 160,161,180, 181, 182, 183, 184 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі заробітку (доходу) ОСОБА_4 ,але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Третя особа - Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, код ЄДРПОУ 22433478, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Молодіжна, 5А.

Повний текст рішення суду складено 15.08.2024.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон

Джерело: ЄДРСР 121030314

[ANTIRAID]

Це наша справа. Довели в цій справі можливість одночасного стягнення аліментів та встановлення місця проживання дитини. Суд об'єктивно оцінив обставини справи та явне приховання доходів і постановив законне та обгрунтоване рішення.

Суд зазначив:

Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один із одним, беручи до уваги визнання відповідачем позову в частині визначення місця проживання сина разом з матір`ю, враховуючи висновок компетентного органу щодо місця проживання дитини, суд приходить до висновку, що визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розом з матір`ю, що на сьогодні максимально відповідатиме найкращим інтересам хлопчика, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно довідки наданої ОСОБА_4 , він працює в ТОВ «Скайліфт» з 29.10.2020 по теперішній час і займає посаду директора та отримує заробітну платню у розмірі 3 500,00 грн.

З огляду на зазначене, суд ставиться критично до відомостей наданих ОСОБА_4 про отримання ним, начебто, мінімальної заробітної плати, розмір якої, на думку останнього, має бути врахований судом для визначення розміру аліментів у меншому розмірі.

З урахуванням вказаного, враховуючи найкращі інтереси дитини та її потреби, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.