Постанова ВП ВС про незастосування додаткових виплат передбачених Постановою КМУ №168 до військовослужбовців відряджених до державних органів, установ та організацій, яким повинні виплати здійснювати відповідно до Постанови КМУ №104 від 07.02.2001

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року

м. Київ

Справа № 640/13029/22
Провадження № 11-46заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,
судді-доповідачки Усенко Є. А.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Проценко Р. А.,

представника позивача - Довбаша С. М.,

представника Міністерства фінансів України - Лебідь Ю. В.,

представника Міністерства оборони України - Куртмоллаєва А. Е.,

представника Державного космічного агентства України - Кучми Л. В.,

представника Національного центру управління та випробувань космічних засобів - Обметка А. М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства фінансів України, Державного космічного агентства України, Національного центру управління та випробувань космічних засобів на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2024 (судді Мельник-Томенко Ж. М., Білак М. В., Єресько Л. О., Радишевська О. Р., Соколов В. М.) у зразковій справі № 640/13029/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України, Національного центру управління та випробувань космічних засобів про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України (далі - Мінфін), Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Державного космічного агентства України (далі - ДКА), у якому (з урахуванням уточненої позовної заяви) просив:

визнати протиправними дії Мінфіну, Міноборони, ДКА щодо невиплати на його користь додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168);

стягнути з Мінфіну, Міноборони, ДКА солідарно на його користь заборгованість з виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 24 лютого по 17 серпня 2022 року в сумі 171 809,75 грн.

2. На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України (далі - ЗСУ) та відряджений до ДКА (із залишенням на військовій службі), де проходить службу на посаді начальника відділу забезпечення сил безпеки інформаційно-аналітичного центру Національного центру управління та випробувань космічних засобів (далі - НЦУВКЗ). На його думку, йому протиправно не виплачувалась у період з 24 лютого по 17 серпня 2022 року щомісячна додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, зокрема для військовослужбовців ЗСУ.

Рух позовної заяви та короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року відкрито провадження у справі № 640/13029/22 за позовом ОСОБА_1 до Мінфіну, Міноборони, ДКА про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди.

4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, розглянувши відповідне подання Окружного адміністративного суду міста Києва про розгляд зазначеної справи як зразкової, ухвалою від 30 січня 2023 року відкрив провадження у зразковій адміністративній справі № 640/13029/22 за позовом ОСОБА_1 до Мінфіну, Міноборони, ДКА про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди.

5. У подальшому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 03 серпня 2023 року залучив до участі в адміністративній справі № 640/13029/22 співвідповідача -НЦУВКЗ.

6. Рішенням від 06 лютого 2024 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов ОСОБА_1 до Мінфіну, Міноборони, ДКА, НЦУВКЗ задовольнив частково. Визнав протиправними дії НЦУВКЗ щодо невиплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 24 лютого по 17 серпня 2022 року. Стягнув з НЦУВКЗ на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, за період з 24 лютого по 17 серпня 2022 року в розмірі 171 808,75 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 (позовних вимог до Мінфіну, Міноборони, ДКА) відмовив.

7. Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , Касаційний адміністративний суд виходив з таких міркувань:

- нормою абзацу другого пункту 1 Постанови № 168 з метою мотивування морально-психологічного стану та належного рівня виконання службових обов`язків, зокрема, військовослужбовцями ЗСУ щодо захисту незалежності, територіальної цілісності та державного суверенітету України, на період дії воєнного стану запроваджено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям;

- позивач є військовослужбовцем ЗСУ, який відряджений до ДКА; відтак у період з 24 лютого по 17 серпня 2022 року він мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, установленої Постановою № 168;

- абзацами п`ятим, шостим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 від № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» (далі - Постанова № 104) визначено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені, зокрема, військовослужбовці, зазначені в абзацах першому, другому, третьому пункту 1 цієї Постанови. У зв`язку з цим задля виконання норми абзацу другого пункту 1 Постанови № 168 НЦУВКЗ (тобто установа, відповідальна за нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу) зобов`язаний був унормувати (шляхом прийняття відповідного наказу) виплату позивачу додаткової винагороди у період з 24 лютого по 17 серпня 2022 року в розмірі 30 000,00 грн щомісячно та виплатити позивачу таку винагороду;

- реалізація особою права, яке базується на нормативно-правових актах і пов`язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від обсягу бюджетних асигнувань. У зв`язку із цим посилання НЦУВКЗ на відсутність виділених з державного бюджету коштів як на причину невиконання покладеного на нього обов`язку щодо проведення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди є необґрунтованими;

- оскільки бюджетні правовідносини, які виникають між учасниками бюджетного процесу стосовно реалізації їхніх бюджетних повноважень (прав та обов`язків з управління бюджетними коштами), безпосередньо позивача не стосуються (і це не породжує підстав для відповідальності за позовними вимогами ОСОБА_1 до інших відповідачів, які беруть участь у процесі формування і використання фінансових ресурсів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям), то Мінфін, Міноборони та ДКА не можуть відповідати за позовними вимогами у цій справі.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційних скаргах вимог

8. 06 березня 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга Мінфіну, в якій відповідач просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

9. На обґрунтування апеляційної скарги Мінфінзазначає, що, розглядаючи справу № 640/13029/22 як зразкову, суд першої інстанції мав дати відповідь, чи поширюються на військовослужбовців, які відряджені до цивільних організацій, норми Постанови № 168. Разом з тим Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходив з буквального тлумачення положень пункту 1 Постанови № 168, не виокремивши категорію «військовослужбовець, відряджений до державних органів (установ, організацій)». Мінфін доводить, що при підготовці та прийнятті Постанови № 168 не передбачалося включення до переліку військовослужбовців, яким цією Постановою надається право на отримання додаткової винагороди, військовослужбовців, що відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій (зокрема, до ДКА).

10. Відповідно до доводів Мінфіну правове регулювання порядку та розміру грошового забезпечення військовослужбовців та військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, здійснюється різними нормативно-правовими актами Уряду. У зв`язку із цим поширення (на період дії воєнного стану) виплати додаткової винагороди на військовослужбовців, відряджених до державних органів, повинне бути вирішено на нормативному рівні шляхом внесення відповідних змін до Постанови № 104 та Постанови № 168, а не шляхом поширювального тлумачення, як це здійснив суд першої інстанції.

11. Зазначаючи, що стимулювання військовослужбовців ЗСУ під час дії воєнного стану додатковою винагородою, встановленою Постановою № 168, має бути винагородою за виконання покладених на ЗСУ завдань та заохоченням щодо захисту незалежності, територіальної цілісності та державного суверенітету держави, Мінфін звертає увагу, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби в НЦУВКЗ у період з 24 лютого до 17 серпня 2022 року у відрядженні не перебував, бойових (спеціальних) завдань не виконував.

12. 11 березня 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла також апеляційна скарга ДКА, в якій відповідач так само просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

13. Апеляційна скарга ДКА вмотивована доводом, що відповідно до підпункту 7.5 пункту 5 Положення про Національний центр управління та випробувань космічних засобів, затвердженого наказом ДКА України від 24 січня 2020 року № 7 (далі - Положення № 7), умови і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, які відряджені до ДКА із залишенням на військовій службі та проходять військову службу в НЦУВКЗ та його відокремлених підрозділах (філіях), визначаються чинним законодавством, що регулює умови і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців ЗСУ, відряджених до державних органів, установ, організацій.

14. ДКА наголошує, що грошове забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, зокрема ДКА (НЦУВКЗ), здійснюється у порядку, визначеному Постановою № 104. Тож відрядженим до ДКА військовослужбовцям ЗСУ, які проходять військову службу в НЦУВКЗ, виплачуються лише оклади за військовими званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, натомість оклади за посадами та інші складові грошового забезпечення виплачуються як для працівників НЦУВКЗ.

15. На думку відповідача, виплата позивачу спірної додаткової винагороди можлива лише в разі, якщо військовослужбовці ЗСУ, які відряджені до державних органів, установ та організацій, зокрема ДКА, будуть включені до переліку осіб, яким виплачується додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168.

16. ДКА доводить, що суд першої інстанції не здійснив належного аналізу норм матеріального права щодо розмежування військовослужбовців ЗСУ, а саме: військовослужбовців, які проходять військову службу безпосередньо у військових формуваннях / військових частинах ЗСУ, та військовослужбовців, які відряджені до державних органів, установ, організацій із залишенням на військовій службі, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права при вирішенні цієї справи та ухвалення незаконного рішення.

17. НЦУВКЗ також подав апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Судувід 06 лютого 2024 року, в якій зазначає, що не наділений повноваженнями щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, адже відсутній порядок і умови виплати такої винагороди військовослужбовцям, відрядженим до ДКА.

18. НЦУВКЗ доводить, що задля виконання рішення суду має насамперед отримати бюджетні призначення, на підставі чого отримати відповідні бюджетні асигнування для виплати додаткової винагороди. Питання бюджетних асигнувань на відповідні цілі є компетенцією Мінфіну, як це передбачено пунктом 3 Постанови № 168.

19. НЦУВКЗ так само вважає, що виплата позивачу спірної додаткової винагороди можлива лише в тому разі, якщо відряджених до нього військовослужбовців ЗСУ буде включено до переліку осіб, встановленого абзацом першим пункту 1 Постанови № 168.

20. Згідно з доводами НЦУВКЗ він не може бутивідповідачем у цій справі, адже є не суб`єктом владних повноважень, а бюджетною науково-випробувальною, науково-дослідною установою, яка належить до сфери управління ДКА.

21. Насамкінець відповідач зазначає, що суд першої інстанції не застосував постанову Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793, якою внесені зміни щодо виплати додаткової винагороди в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, що призвело до неврахування судом при обчисленні суми додаткової винагороди кількості вихідних днів за період з 19 липня до 17 серпня 2022 року.

Позиція учасників справи щодо апеляційних скарг

22. У відзивах на апеляційні скарги Мінфіну та НЦУВКЗ (надійшли до Великої Палати Верховного Суду 26 та 27 березня 2024 року відповідно) ДКА просить задовольнити ці апеляційні скарги з підстав, аналогічних викладеним у власній апеляційній скарзі.

23. Окрім того, ДКА (у відзиві на апеляційну скаргу НЦУВКЗ) зазначає, що за його штатним розписом відсутні посади військовослужбовців, водночас посади НЦУВКЗ комплектуються працівниками та військовослужбовцями, відрядженими до ДКА. Отже, грошове забезпечення позивачу нараховується і виплачується безпосередньо НЦУВКЗ як юридичною особою, яка належить до сфери управління ДКА.

24. ДКА, у свою чергу, не входить до складу сектору безпеки і оборони, оскільки є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері космічної діяльності.

25. 28 березня 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив Міноборони на апеляційну скаргу Мінфіну, в якому висловлена підтримка апелянта в тому, що Постановою № 168 не передбачено виплати додаткової винагороди для військовослужбовців, які відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, і що суд першої інстанції не врахував особливостей правового регулювання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які визначені абзацом третім пункту 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення у справі.

26. Міноборони звертає увагу суду апеляційної інстанції й на те, що додаткова винагорода, виплата якої є предметом розгляду в цій справі, підлягає оподаткуванню у порядку, визначеному законодавством України як для грошового забезпечення, тобто підлягають нарахуванню та сплаті податки, збори, внески до відповідних бюджетів під час її виплати.

Рух апеляційних скарг

27. Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 07, 14 березня та від 03 квітня 2024 року відкрила провадження у зразковій справі № 640/13029/22 за апеляційними скаргами Мінфіну, НЦУВКЗ та ДКА відповідно на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2024 року, а ухвалою від 11 квітня 2024 року призначила зразкову справу № 640/13029/22 до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

28. У судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційних скарг та просив їх відхилити.

29. Представники відповідачів у судовому засіданні підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

30. З 1996 року по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу в ЗСУ.

31. Наказом Міністра оборони України від 31 грудня 1996 року № 0584 ОСОБА_1 відряджено до Національного космічного агентства України (далі - НКА) із залишенням на військовій службі.

32. 31 грудня 1996 року наказом Генерального директора НКА України № 146-к лейтенанта ОСОБА_1 зараховано до НКА і призначено до 3-го окремного науково-випробувального комплексу НЦУВКЗ на посаду інженера групи системи єдиного часу радіотехнічного відділу, ВОС-6703003.

33. 03 січня 1997 року наказом начальника 3-го окремого науково-випробувального комплексу № 1-к лейтенанта ОСОБА_1 з 01 січня 1997 року зараховано до списків особового складу комплексу на всі види забезпечення та прийнято вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків.

34. 30 травня 2022 року наказом ДКА № 5-07-В-оф підполковника ОСОБА_1 призначено начальником відділу забезпечення сил безпеки інформаційно-аналітичного центру НЦУВКЗ, ВОС-4801003.

35. 06 червня 2022 року наказом начальника НЦУВКЗ № 140-ос підполковник ОСОБА_1 - начальник відділу забезпечення сил безпеки інформаційно-аналітичного центру, штатна категорія «полковник», вважається таким, що з 06 червня 2022 року приступив до виконання обов`язків.

36. 11 березня 2022 року ДКА листом № 1159-2.1 звернулося до Мінфіну, в якому зазначило про необхідність додаткового обсягу бюджетних асигнувань для забезпечення виплати додаткової винагороди військовослужбовцям ЗСУ, відрядженим до ДКА для проходження служби.

37. 01 червня 2022 року Мінфін на цей лист ДКА надав відповідь № 06050-07-5/11137, у якій зазначено, що в Постанові № 168 немає норм, що передбачають виплату додаткової винагороди військовослужбовцям ЗСУ, відрядженим до ДКА для проходження служби.

38. Крім того, ДКА звернулося до Міноборони та Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки), Міністерства соціальної політики (далі - Мінсоцполітики) (листи від 21 березня 2022 року № 1228-2.1, від 25 березня 2022 року № 1278-2.1) для отримання роз`яснення з питань: чи поширюються положення Постанови № 168 на військовослужбовців, відряджених до ДКА; чи мають право військовослужбовці, відряджені до ДКА, на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн, а також інших виплат, передбачених Постановою № 168.

39. На ці звернення Міноборони та Мінекономіки надали відповідь (13 травня 2022 року № 1150-1 та 11 квітня 2022 року № 4711-06/14466-03), що Постановою № 168 не визначено порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, підприємств, установ, організацій, зокрема військовослужбовцям, відрядженим до ДКА; підстав для виплати такої винагороди для зазначених військовослужбовців немає; така виплата можлива тільки за умови внесення змін до Постанови № 104 щодо поширення такої виплати на зазначену категорію військовослужбовців.

40. Такого ж змісту були направлені пропозиції щодо ініціювання внесення змін до пункту 1 Постанови № 168, якими передбачити виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн відрядженим в інтересах оборони та безпеки держави до ДКА військовослужбовцям, були і подальші звернення ДКА до Президента України, Прем`єр-міністра України, Міністра оборони України, Мінекономіки, Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

41. ОСОБА_1 , вважаючи себе таким, що має право на отримання додаткової винагороди, установленої Постановою № 168, звернувся з позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права, які підлягають застосуванню

42. Законом, який регулює відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

43. Відповідно до статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу ЗСУ. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

44. Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у ЗСУ та регулювання питань, пов`язаних з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі, визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

45. Пунктом 5 Положення № 1153/2008 визначено, що громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями ЗСУ (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.

46. Згідно з пунктами 153, 155 Положення № 1153/2008 військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період) за їх згодою можуть бути відряджені в інтересах оборони держави та її безпеки до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з дальшим призначенням на посаду відповідно до Переліку посад, що заміщуються військовослужбовцями ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, який затверджується Президентом України. Для заміщення вакантних посад у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах їх керівники надсилають до Міноборони письмовий запит про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати військовослужбовці для зайняття таких посад. На підставі письмового запиту Міноборони здійснюється добір військовослужбовців для відрядження на посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах. Рішення про відрядження військовослужбовців приймається Міністром оборони України. Відрядження оформлюється на підставі письмового запиту керівника державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального закладу освіти, рапорту військовослужбовця та відповідного подання наказами Міністра оборони України. Про призначення відряджених військовослужбовців на посади керівники державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти письмово повідомляють Міноборони.

За відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям здійснюється у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

47. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, затверджено Указом Президента України від 03 травня 2017 року № 126/2017 (далі - Перелік № 126/2017).

48. У розділі «Державне космічне агентство України» Переліку № 126/2017 перебачено для заміщення військовослужбовцями 80 посад у представництвах генерального замовника - ДКА, та 257 посад - у НЦУВКЗ.

49. Пунктом 1 Положення про Державне космічне агентство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 281 (далі - Положення № 281), встановлено, що ДКА є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра з питань стратегічних галузей промисловості та який реалізує державну політику у сфері космічної діяльності.

50. Відповідно до підпункту 10 пункту 10 Положення № 281 голова ДКА призначає на посаду, переміщує по службі відряджених до ДКА військовослужбовців, а також вносить подання до Міноборони про присвоєння їм у встановленому порядку чергових військових звань.

51. Згідно з пунктом 1.1 Положення № 7 НЦУВКЗ є бюджетною науково-випробувальною, науково-дослідною установою, яка належить до сфери управління ДКА.

52. Посади НЦУВКЗ комплектуються працівниками та військовослужбовцями, відрядженими до ДКА для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі (пункт 6.6 Положення № 7).

53. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

54. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), який установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

55. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

56. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

57. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

58. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинне забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

59. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (частини друга - четверта статті 9 Закону № 2011-XII).

60. Отже, в Законі № 2011-XII окремою нормою встановлено, що порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України спеціальним нормативним документом.

61. Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу тощо затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).

62. За змістом пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

63. Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII Кабінет Міністрів України врегульовує порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, окремим нормативно-правовим актом.

64. Так, з метою впорядкування грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців ЗСУ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 104.

65. Згідно з абзацами першим, другим, третім пункту 1 Постанови № 104 військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців ЗСУ, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби. Водночас грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

Виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.

66. Мінооборони відповідно до статті 9 Закону № 2011-ХІІ, постанови № 704видало наказ від 07 червня 2018 року № 260, яким затвердило Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

67. Пунктом 2 розділу І «Загальні положення» Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає:

- щомісячні основні види грошового забезпечення;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

- посадовий оклад;

- оклад за військовим званням;

- надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:

- підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду);

- премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:

- винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану;

- допомоги.

68. Отже, пунктом 2 Постанови № 704, якою визначено порядок і розмір грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, встановлено, що грошове забезпечення зазначених осіб складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що повністю збігається зі складовими грошового забезпечення військовослужбовців, визначеними в частині другій статті 9 Закону № 2011-ХІІ.

69. Натомість нормою абзацу другого пункту 1 Постанови № 104 імперативно визначено, що військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, лише оклади за військовими (спеціальним) званнями і надбавки за вислугою років виплачуються у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, тоді як оклади за посадами та інші виплати виплачуються як для працівників цих державних органів, установ та організацій.

70. Системний аналіз наведеного нормативного регулювання підтверджує, що порядок грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в ЗСУ та інших військових формуваннях, відрізняється від порядку грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ організацій. Тобто, розмір грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, врегульовано окремим нормативно-правовим актом, який визначає дещо відмінний порядок та інші складові формування грошового забезпечення відряджених військовослужбовців.

71. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (далі - Указ № 64/2022), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (надалі строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними указами Президента України; воєнний стан в країні триває по теперішній час).

72. Відповідно до пункту 4 Указу № 64/2022 Кабінет Міністрів України (зобов`язаний) невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

73. Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації (пункт 6 Указу № 64/2022).

74. На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 /2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, якою вирішив питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, зокрема установив виплату додаткової винагороди для військовослужбовців на період дії воєнного стану.

75. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 28 лютого 2022 року) на період дії воєнного стану військовослужбовцям ЗСУ, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міноборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

76. Пунктом 3 зазначеної постанови доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови, а пунктом 5 установлено, що вона набирає чинності з моменту опублікування (28 лютого 2022 року) та застосовується з 24 лютого 2022 року.

77. З урахуванням змін, які були внесені постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 217, від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, абзацом першим пункту 1 Постанови № 168 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям ЗСУ, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міноборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (абзац перший пункту 1 Постанови № 168 у такій редакції набрав чинності з 19 липня 2022 року - дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 № 793).

78. Виплата такої додаткової винагороди проводиться на підставі наказів командирів (начальників) (абзац третій пункту 1 Постанови № 168).

79. Здійснюючи системне тлумачення Постанови № 168, Велика Палата Верховного Суду враховує зміст преамбули цієї постанови в первісній редакції, в якій зазначалося, що ця постанова прийнята на виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію».

80. Урахування преамбули при системному тлумаченні тексту Постанови № 168 є неодмінним, оскільки зміст преамбули визначає основні засади тлумачення усього цього нормативно-правового акта. Преамбула вказує на умови та причини ухвалення цієї постанови та визначає мету її прийняття.

81. Одночасно здійснюючи текстуальне тлумачення Постанови № 168, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що як текстуальне тлумачення змісту первинної редакції пункту 1 Постанови № 168, так і системне тлумачення цієї постанови з урахуванням умов її прийняття, визначеними у преамбулі, дають підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.

82. Отже, пункт 1 Постанови № 168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до Постанови № 104.

Висновки по суті справи

83. Оскільки визначена пунктом 1 первинної редакції Постанови № 168 додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців (пункт 2 частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ), тоді як абзацом 2 пункту 1 Постанови № 104 чітко визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, то Велика Палата Верховного Суду вважає, що положення Постанови № 168 не поширюють свою дію на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій.

84. За встановленими у справі обставинами позивач є військовослужбовцем ЗСУ, який відряджений до ДКА (НЦУВКЗ) із залишенням на військовій службі та проходить військову службу безпосередньо в НЦУВКЗ, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Постанови № 104.

85. Таким чином, позивачу виплачуються тільки оклади за військовими званнями і надбавка за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення - як для відповідних працівників НЦУВКЗ.

86. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до НЦУВКЗ, здійснюється за рахунок коштів цієї установи, і оскільки додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, виплата якої для працівників цієї установи не передбачено, то й відсутні правові підстави для її виплати позивачу.

87. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду помилково ототожнив порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовців та військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, без урахування особливостей правового статусу позивача, відрядженого до НЦУВКЗ, та особливостей правового регулювання для виплати грошового забезпечення для відряджених військовослужбовців, що передбачено Постановою № 104.

88. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо поширення на позивача як військовослужбовця, відрядженого до державної установи (НЦУВКЗ), положень пункту 1 Постанови № 168 щодо права на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень за кожен місяць спірного періоду.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

89. Відповідно до частин першої, другої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

90. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

91. Частинами першою, другою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

92. Зміст викладених положень дає підстави для висновку, що витрати суб`єкта владних повноважень у вигляді сплати судового збору не включаються до судових витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

93. Інших витрат, зокрема, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відповідачі під час розгляду справи не понесли.

Керуючись статтями 290, 308, 310, 315, 317, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Міністерства фінансів України, Державного космічного агентства України, Національного центру управління та випробувань космічних засобів задовольнити.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2024 скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України, Національного центру управління та випробувань космічних засобів про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич Суддя-доповідачка Є. А. Усенко Судді:О. О. БанаськоО. В. Кривенда О. Л. БулейкоМ. В. Мазур І. А. ВоробйоваС. Ю. Мартєв М. І. ГрицівК. М. Пільков Ж. М. ЄленінаС. О. Погрібний І. В. ЖелєзнийО. В. Ступак Л. Ю. КишакевичІ. В. Ткач В. В. КорольО. С. Ткачук

Постанову на підставі частини третьої статті 321 КАС України оформила суддя О. В. Ступак.

Джерело: ЄДРСР 121753933

[ANTIRAID]

Велика палата поставила крапку в питання виплат військовослужбовців, що були відряджені до державних органів, установ та організацій і яким не передбачена у зв'язку з цим додаткова винагорода, відповідно до постанови КМУ №168.

Тепер військовослужбовець за мобілізацією Шабунін та членкиня ВРП Ковбій у разі отримання таких виплат їх повинні повернути, а також нести кримінальну відповідальність за заволодіння коштами державного бюджету разом з ексголовою НАЗК Новіковим, його замом Ситником та головою ВРП Усіком.

Велика палата зазначила:

70. Системний аналіз наведеного нормативного регулювання підтверджує, що порядок грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в ЗСУ та інших військових формуваннях, відрізняється від порядку грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ організацій. Тобто, розмір грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, врегульовано окремим нормативно-правовим актом, який визначає дещо відмінний порядок та інші складові формування грошового забезпечення відряджених військовослужбовців.

79. Здійснюючи системне тлумачення Постанови № 168, Велика Палата Верховного Суду враховує зміст преамбули цієї постанови в первісній редакції, в якій зазначалося, що ця постанова прийнята на виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію».

80. Урахування преамбули при системному тлумаченні тексту Постанови № 168 є неодмінним, оскільки зміст преамбули визначає основні засади тлумачення усього цього нормативно-правового акта. Преамбула вказує на умови та причини ухвалення цієї постанови та визначає мету її прийняття.

81. Одночасно здійснюючи текстуальне тлумачення Постанови № 168, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що як текстуальне тлумачення змісту первинної редакції пункту 1 Постанови № 168, так і системне тлумачення цієї постанови з урахуванням умов її прийняття, визначеними у преамбулі, дають підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.

82. Отже, пункт 1 Постанови № 168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до Постанови № 104.

[ANTIRAID]

Окрема думка

судді Великої Палати Верховного Суду Ткачука О. С.

на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2024 року у справі № 640/13029/22 про стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди військовослужбовцю за службу в період воєнного стану

Велика Палата Верховного Суду вирішила, що військовослужбовцям Збройних Сил нашої держави, які відряджені до державних органів і продовжують виконувати обов`язки військової служби, не повинна була виплачуватися додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень, яка передбачена на період дії воєнного стану.

Велика Палата виходила з того, що порядок і розмір грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, врегульовано окремим нормативно-правовим актом, який визначає інший порядок та інші складові формування грошового забезпечення відряджених військовослужбовців.

З такими висновками Великої Палати Верховного Суду і рішенням про відмову вказаним військовослужбовцям у виплаті частини грошового забезпечення не погоджуюся з наступних підстав.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Президент України Указом № 64/2022 ввів в Україні воєнний стан починаючи із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Воєнний стан пізніше був неодноразово продовжений і триває до цього часу.

28 лютого 2022 р. Постановою № 168 Кабінет Міністрів України вирішив «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова 168).

В редакції, яка стосується цієї адміністративної справи, пункт 1 названої Постанови установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, а також деяким іншим особам, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень передбачалася Постановою 168 для усіх, без будь-яких виключень, військовослужбовців.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» не містить будь-яких обмежень у виплаті грошового забезпечення військовослужбовцям в залежності від місця виконання військових обов`язків.

Не містить подібних обмежень і «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Наказ Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Таких обмежень не містить жоден нормативно-правовий акт в Україні.

Постанова Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» установила, що військовослужбовцям виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби.

Рішенням Уряду України за відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Позивач був відряджений військовим командуванням для проходження військової служби до Державного космічного агентства України. Він у повній мірі виконував усі обов`язки передбачені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, а також обов`язки за посадою.

Відповідно до Закону України «Про космічну діяльність» до персоналу об`єктів космічної діяльності належить, у тому числі особовий склад військових частин. Міністерство оборони України в межах своєї компетенції розробляє концептуальні основи державної космічної політики та Загальнодержавну цільову науково-технічну космічну програму України в частині, пов`язаній зі створенням та використанням космічної техніки військового призначення, формує та організовує виконання замовлень на роботи, пов`язані зі створенням і використанням космічної техніки військового призначення, бере участь у здійсненні сертифікації космічної техніки військового призначення.

Такі функції Міністерство оборони України виконує, у тому числі, через своїх уповноважених представників - військовослужбовців у Державному космічному агентстві України.

Не зважаючи на наведене вище нормативно-правове регулювання, Велика Палата Верховного Суду вирішила, що положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 в редакції лютого - серпня 2022 року не поширюються на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій.

Своє рішення Велика Палата Верховного Суду мотивувала так: «нормою абзацу другого пункту 1 Постанови № 104 імперативно визначено, що військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, лише оклади за військовими (спеціальним) званнями і надбавки за вислугою років виплачуються у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, тоді як оклади за посадами та інші виплати виплачуються як для працівників цих державних органів, установ та організацій» (пункт 69 Постанови Великої Палати).

Наведене твердження насправді суперечить, як змісту наведеного положення нормативного акту, так і тексту тієї самої постанови Великої Палати, який викладено у пункті 65: «Згідно з абзацами першим, другим, третім пункту 1 Постанови № 104 військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців ЗСУ, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби. Водночас грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби».

При цьому Велика Палата Верховного Суду згадала у своїй Постанові, але не врахувала при прийнятті рішення, що на виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийнявши Постанову № 168, установив виплату додаткової винагороди для військовослужбовців на період дії воєнного стану.

Припустившись кількох системних суперечностей у викладі та тлумаченні норм права, Велика Палата прийшла до помилкових висновків, що в період дії воєнного стану право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень мають лише ті «військовослужбовці ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України» і відповідно, що такі дії не здійснюють військовослужбовці, які перебувають у відрядженні.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду продемонструвала неправильне розуміння таких понять, зокрема як «військова служба», «військовослужбовець», «військовий обов`язок».

Так, відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком кожного громадянина України.

Стаття 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає, що «Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності».

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби (частина 3 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі (частина 10 статт6 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим (пункт 7 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008).

Таким чином, законодавством України встановлено, що військовослужбовцями є особи, які виконують обов`язки військової служби. У той же час до службових обов`язків кожного військовослужбовця (незалежно від місця проходження військової служби, посади і звання) до його звільнення в запас чи відставку, або загибелі (смерті) належить захист незалежності, територіальної цілісності та суверенітету України. Обов`язок захищати і обороняти Батьківщину безпосередньо пов`язаний із забезпеченням національної безпеки та реалізацією інших конституційно-значущих завдань. Важливість таких завдань набуває особливого значення в період воєнного стану і покладається на усіх без виключення військовослужбовців.

Оборона України - це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту (стаття 1 Закону України «Про оборону України»). Значну частину цих завдань у всіх сферах суспільного життя країни, яка обороняється від агресивної війни, виконують військовослужбовці. У тому числі ті, які відряджені до відповідних державних органів.

Велика Палата Верховного Суду всупереч діючим нормативно-правовим актам і не маючи для цього будь-яких підстав, обмежила право окремих військовослужбовців на отримання додаткової винагороди в період дії воєнного стану.

Враховуючи незгоду із таким судовим рішенням, відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України, виклав про це наведену окрему думку.

Суддя О.С. Ткачук

Джерело: ЄДРСР 122000260

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Усенко Є. А., Банаська О. О., Пількова К. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.

у справі № 640/13029/22(провадження № 11-46заі24) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України, Національного центру управління та випробувань космічних засобів про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди

1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України (далі - Мінфін), Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Державного космічного агентства України (далі - ДКА), у якому (з урахуванням уточненої позовної заяви) просив:

- визнати протиправними дії Мінфіну, Міноборони, ДКА щодо невиплати на його користь додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168);

- стягнути з Мінфіну, Міноборони, ДКА солідарно на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 17.08.2022 у сумі 171 809,75 грн.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України (далі - ЗСУ, Збройні Сили) та відряджений до ДКА (із залишенням на військовій службі), де проходить службу на посаді начальника відділу забезпечення сил безпеки інформаційно-аналітичного центру Національного центру управління та випробувань космічних засобів (далі - НЦУВКЗ). На його думку, йому протиправно не виплачувалась в період з 24.02.2022 по 17.08.2022 щомісячна додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, зокрема, для військовослужбовців ЗСУ.

2. Рішенням від 06.02.2024 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) позов ОСОБА_1 до Мінфіну, Міноборони, ДКА, НЦУВКЗ (залученого до участі у справі як співвідповідача ухвалою від 03.08.2023) задовольнив частково: визнав протиправними дії НЦУВКЗ щодо невиплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 17.08.2022. Стягнув з НЦУВКЗ на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 17.08.2022 у розмірі 171 808, 5 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 (позовних вимог до Мінфіну, Міноборони, ДКА) відмовив.

3. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024 апеляційні скарги Мінфіну, ДКА, НЦУВКЗ задоволено; рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2024 скасовано та ухвалено нове; у задоволенні позову ОСОБА_1 до Мінфіну, Міноборони, ДКА, НЦУВКЗпро визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди відмовлено.

4. Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що оскільки визначена пунктом 1 Постанови № 168 додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців (пункт 2 частини другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; далі - Закон № 2011-ХІІ), тоді як абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» (далі - Постанова № 104) чітко визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, то положення Постанови № 168 не поширюють свою дію на військовослужбовців зазначеної категорії.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до НЦУВКЗ, здійснюється за рахунок коштів цієї установи, а оскільки додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, виплата якої для працівників цієї установи не передбачена, то й відсутні правові підстави для її виплати позивачу.

Наряду із цим Велика Палата Верховного Суду зазначила, що як текстуальне тлумачення змісту первинної редакції пункту 1 Постанови № 168, так і системне тлумачення цієї постанови (з урахуванням умов її прийняття, визначених у преамбулі) дають підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.

5. З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося і таку свою позицію обґрунтовуємо такими доводами.

Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) регулює відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до статті 2 Закону № 2232-XII військова служба - державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу ЗСУ. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у ЗСУ та регулювання питань, пов`язаних з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі, визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Пунктом 5 Положення № 1153/2008 визначено, що громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями ЗСУ (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.

Згідно з пунктом 153 Положення № 1153/2008 військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період) за їх згодою можуть бути відряджені в інтересах оборони держави та її безпеки до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з дальшим призначенням на посаду відповідно до Переліку посад, що заміщуються військовослужбовцями ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, який затверджується Президентом України. Для заміщення вакантних посад у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах їх керівники надсилають до Міноборони письмовий запит про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати військовослужбовці для зайняття таких посад. На підставі письмового запиту Міноборони здійснюється добір військовослужбовців для відрядження на посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах. Рішення про відрядження військовослужбовців приймається Міністром оборони України. Відрядження оформлюється на підставі письмового запиту керівника державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального закладу освіти, рапорту військовослужбовця та відповідного подання наказами Міністра оборони України. Про призначення відряджених військовослужбовців на посади керівники державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти письмово повідомляють Міноборони.

Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами затверджено Указом Президента України від 03.05.2017 № 126/2017 (далі - Перелік № 126/2017).

У розділі «Державне космічне агентство України» Переліку № 126/2017 перебачено для заміщення військовослужбовцями 80 посад у представництвах генерального замовника - ДКА, та 257 посад - у НЦУВКЗ.

Пунктом 1 Положення про Державне космічне агентство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 281 (далі - Положення № 281), установлено, що ДКА є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра з питань стратегічних галузей промисловості та який реалізує державну політику у сфері космічної діяльності.

Відповідно до підпункту 10 пункту 10 Положення № 281 голова ДКА призначає на посаду, переміщує по службі відряджених до ДКА військовослужбовців, а також вносить подання до Міноборони про присвоєння їм у встановленому порядку чергових військових звань.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про Національний центр управління та випробувань космічних засобів, затвердженого наказом ДКА від 24.01.2020 № 7 (далі - Положення № 7),НЦУВКЗ є бюджетною науково-випробувальною, науково-дослідною установою, яка належить до сфери управління ДКА.

Посади НЦУВКЗ комплектуються працівниками та військовослужбовцями, відрядженими до ДКА для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі (пункт 6.6 Положення № 7).

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон № 2011-XII, який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (частини друга - четверта статті 9 Закону № 2011-XII).

Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу тощо затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).

За змістом пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Водночас з метою впорядкування грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 104.

Згідно з абзацами першим - третім пункту 1 Постанови № 104 військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби. При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

Виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.

Абзацами п`ятим, шостим пункту 1 Постанови № 104 визначено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби. За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Наведені нормативні положення кореспондуються з пунктом 155 Положення № 1153/2008, згідно з яким за відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям здійснюється у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Також вони кореспондуються з пунктом 7.5 Положення № 7, за яким умови і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, які відряджені до ДКА із залишенням на військовій службі та проходять військову службу в НЦУВКЗ та його відокремлених підрозділах (філіях), визначаються чинним законодавством, яке регулює умови і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, відряджених до державних органів, установ та організацій.

Відповідно до викладеного, дійсно, порядок та розмір грошового забезпечення військовослужбовців та військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, врегульовано різними нормативно-правовими актами, і вони не є однаковими.

Разом з тим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (далі - Указ № 64/2022), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (надалі строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними указами Президента України; воєнний стан в країні триває по теперішній час).

Відповідно до пункту 4 Указу № 64/2022 Кабінет Міністрів України (зобов`язаний) невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інші заходи, пов`язані із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інші заходи, пов`язані з оголошенням та проведенням загальної мобілізації (пункт 6 Указу № 64/2022).

На виконання указів Президента України № 64/2022 та від 24.02.2022 № 69 /2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, якою вирішив питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, зокрема установив виплату додаткової винагороди для військовослужбовців на період дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 28.02.2022) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 зазначеної Постанови Мінфіну доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови, а пунктом 5 установлено, що вона набирає чинності з моменту опублікування [28.02.2022] та застосовується з 24.02.2022.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217, від 22.03.2022 № 350, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793 до абзацу першого пункту 1 Постанови № 168 вносилися зміни, зокрема щодо кола осіб, яким виплачується додаткова винагорода, які (зміни), однак, не стосувалися такої категорії осіб, як військовослужбовці ЗСУ. При цьому будь-яких застережень (винятків) щодо військовослужбовців ЗСУ, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій також зроблено не було, на відміну, до прикладу, від осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

Постанова № 168 [незважаючи на те, що правове регулювання порядку та розміру грошового забезпечення військовослужбовців та військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій здійснюється різними нормативно-правовими актами Уряду] не розрізняє отримувачів додаткової винагороди на військовослужбовців ЗСУ та військовослужбовців ЗСУ, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій.

Телеологічне (тобто таке, що враховує мету відповідного правового регулювання) тлумачення норм пункту 1 Постанови № 168 дає підстави виснувати, що додаткова винагорода запроваджена для всіх військовослужбовців ЗСУ на період дії воєнного стану задля їх матеріального та морального стимулювання, враховуючи, що саме на цю категорію громадян відповідно до закону покладено виконання завдань, пов`язаних із захистом України, її незалежності та територіальної цілісності.

Як уже зазначено вище, за відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій військовослужбовцями зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, тощо.

Таке правове регулювання обумовлене насамперед тим, що, незважаючи на те, що ці військовослужбовці відряджені, проходження ними військової служби з усіма встановленими законом вимогами щодо неї не припиняється.

За потреби Міністр оборони України має право у будь-який час відкликати з державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального закладу освіти відряджених військовослужбовців, повідомивши про таке відкликання їх керівників з наданням відповідної заміни. Звільнені з посади відряджені військовослужбовці направляються в місячний строк у розпорядження Міноборони з приписом, службовою характеристикою та наказом (розпорядженням) про звільнення з посади. Після повернення в розпорядження Міноборони військовослужбовці призначаються на посаду з урахуванням рівня їх освіти, фізичної підготовки та стану здоров`я, але не нижчу за ту, з якої вони відряджалися (пункт 154 Положення № 1153/2008).

Порядок проходження військової служби покладає на громадян, які перебувають на такій службі (незалежно від того, відряджені вони до державних органів, підприємств, установ, організацій чи ні), додаткові обов`язки та відповідальність.

Конституційний Суд України в Рішенні від 17.03.2004 № 7-рп/2004 з цього приводу зазначив, що служба в ЗСУ, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Громадяни України, які перебувають на військовій службі та працюють у правоохоронних органах, зобов`язані виконувати свої професійні обов`язки і в неробочий час або поза службою. Крім цього, до військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у випадках, передбачених Конституцією України, у законодавчому порядку запроваджено певні обмеження окремих конституційних прав і свобод. Так, на підставі частини першої статті 33 Конституції України, частини четвертої статті 17 Закону України «Про Збройні Сили України» визначено, що військовослужбовці та працівники ЗСУ можуть бути обмежені у свободі пересування, вільному виборі місця проживання та праві вільно залишати територію України. Згідно з положеннями частини другої статті 36 Конституції України, законами України «Про Збройні Сили України» (частина перша статті 17), «Про міліцію» (частина сьома статті 18), «Про прокуратуру» (частина друга статті 6), «Про Службу безпеки України» (частина друга статті 6) та іншими військовослужбовці та працівники правоохоронних органів не можуть бути членами політичних партій та громадських організацій, які мають політичну мету.

Військовослужбовці та працівники правоохоронних органів також обмежені у встановлених Конституцією України правах на підприємницьку діяльність (стаття 42), працю (стаття 43) та інших, пов`язаних із забезпеченням собі і своїй родині максимально досяжного (відповідно до своїх здібностей) рівня життя, та на захист своїх економічних і соціальних інтересів. Зокрема, Законом України «Про Збройні Сили України» (частина сьома статті 17) заборонено брати участь у страйках військовослужбовцям.

Викладене вище дозволяє зробити висновок, що матеріальне забезпечення військовослужбовців ЗСУ на період дії воєнного стану, включаючи додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168 (незалежно від того, відряджені вони до державних органів, підприємств, установ, організацій чи ні), обумовлено характером покладених на них службових обов`язків щодо оборони держави, захисту її незалежності та територіальної цілісності.

Окремо вважаємо за необхідне висловитися на спростування висновку Великої Палати Верховного Суду, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України. Такий висновок не відповідає змісту норм пункту 1 Постанови № 168, адже з безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії норма пункту 1 цієї Постанови пов`язує виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн.

Виходячи з наведених міркувань вважаємо, що у Великої Палати Верховного Суду не було підстав для задоволення апеляційних скарг Мінфіну, ДКА, НЦУВКЗ та, як наслідок, для скасування рішення Касаційного адміністративного суду від 06.02.2024 з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Мінфіну, Міноборони, ДКА, НЦУВКЗ про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди.

Судді: Є. А. Усенко

О. О. Банасько

К. М. Пільков

І. В. Ткач

В. Ю. Уркевич

Джерело: ЄДРСР 122511436