Ухвала Дніпропетровського ОАС про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії ТЦК щодо переміщення особи, що подала заяву про відстрочку до військової частини з метою проходження військової служби

[ANTIRAID]

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

09 серпня 2024 р.

Справа №160/21317/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову по справі № 160/21317/24

УСТАНОВИВ:

07.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

- визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у спосіб, визначений Порядком № 560, прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі пункту 9 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ухвалою від 09.08.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

09.08.2024 позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України та щодо вручення ОСОБА_1 мобілізаційного розпорядження до набрання законної сили судовим рішення у даній справі.

В обґрунтування означеної заяви представником позивача вказано, що не вжиття заходів забезпечення позову, може призвести до вчинення відповідачем дій по мобілізації, і як наслідок змінить статус позивача з військовозобов`язаного на військовослужбовця і це унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також виконання рішення суду.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, доводи заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного з огляду на наступне.

Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено що, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

З огляду на приписи наведеної статті небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Також, при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» регламентовано, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду;

Заявник стверджує, що він, на його думку, має право на відстрочку від мобілізації та не підлягає мобілізації взагалі. З метою отримання відстрочки від призову за мобілізацією відповідно до статті 23 Закону України №3543-XII, так як він є особою, яка здійснює постійний догляд за своїм батьком, заявник звернувся до відповідача із заявою про оформлення відстрочки від призову. Проте, відповідачем було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

З аналізу наведеного вбачається, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.

При цьому особа, яка має право на відстрочку, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, суд робить висновок, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.

Отже, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена пунктом 1 частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При обранні способу забезпечення позову суд враховує вимоги ч.2ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.

Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись статтями77,78,90,150-154,241,243,248,256,294,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/21317/24 задовольнити

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України та щодо вручення йому мобілізаційного розпорядження до набрання законної сили рішення у справі № 160/21317/24.

Негайно надіслати копію ухвали про забезпечення позову сторонам по справі.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко

Джерело: ЄДРСР 120916315

[ANTIRAID]

Приємно, що є судді і не поодинокі, що пам'ятають присягу та захищають права людини. Суд заначив:

Заявник стверджує, що він, на його думку, має право на відстрочку від мобілізації та не підлягає мобілізації взагалі. З метою отримання відстрочки від призову за мобілізацією відповідно до статті 23 Закону України №3543-XII, так як він є особою, яка здійснює постійний догляд за своїм батьком, заявник звернувся до відповідача із заявою про оформлення відстрочки від призову. Проте, відповідачем було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

З аналізу наведеного вбачається, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.

При цьому особа, яка має право на відстрочку, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, суд робить висновок, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.

Отже, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена пунктом 1 частини 2статті150 Кодексу адміністративного судочинства України.