Постанова ВП ВС про визнання торгів недійсними у разі встановлення порушень при оцінці майна та заниження ціни, що вплинула на результат торгів, а також неможливість суду самостійно визначати предмет позову


Чи вважаєте Ви рішення законним та справедливим?  

1 голос

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      1
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      1
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

Опубликовано

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

місто Київ

справа № 554/154/22
провадження № 14-24цс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Погрібного С. О.,

суддів: Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

розглянула в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторія Вікторівна, про визнання незаконними та скасування результатів електронних торгів, акта державного виконавця, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна із чужого незаконного володіння,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми), Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», Державне підприємство «СЕТАМ», приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторія Вікторівна, про визнання права власності на нерухоме майно

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року, постановлене суддею Блажко І. О., та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Хіль Л. М., Пилипчук Л. І., Триголова В. М.,

УСТАНОВИЛА:

Вступ

У цій справі оскаржуються судові рішення в частині задоволення первісного позову про визнання незаконними та скасування результатів електронних торгів, акта державного виконавця, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна із чужого незаконного володіння від набувача.

Позивач визначив підставами згаданого позову те, що торги відбулися з порушенням вимог законодавства, оскільки суд визнав такою, що не підлягає застосуванню, оцінку вартості квартири у формі письмового звіту про незалежну оцінку майна від 08 липня 2021 року № 615, а також те, що його не було повідомлено про проведення електронних торгів.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли переконання про наявність підстав для задоволення позову лише тому, що в порушення вимог чинного законодавства позивач не був повідомлений про день та час проведення електронних торгів.

У касаційній скарзі заявник зазначив, що позивач не надав доказів порушення Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5), а також того, що такі порушення вплинули на результат електронних торгів і могли обмежити його права та законні інтереси, оскільки самий лише факт неналежного повідомлення боржника про проведення електронних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними.

Велика Палата Верховного Суду підтвердила висновки Верховного Суду України та Верховного Суду про те, що самий лише факт неналежного повідомлення боржника про проведення торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. У спорах про оспорювання торгів визначальним є наявність таких порушень, які б могли вплинути на їх результат та призвести до порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює торги.

За результатами вирішення спору Велика Палата Верховного Суду частково погодилася з доводами, викладеними у касаційній скарзі, змінила рішення судів у частині мотивування їх висновків, оскільки такий позов має бути задоволений саме у зв'язку з тим, що іншим судовим рішенням визнано такою, що не підлягає застосуванню, оцінку у формі письмового звіту про незалежну оцінку вартості спірної квартири і таке рішення набрало законної сили. Реалізація на торгах майна за безпідставною, заниженою ціною, що преюдиційно встановлено судовим рішенням, безпосередньо порушує права та інтереси боржника.

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

1. ОСОБА_1 у січні 2022 року звернувся до суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - ПСМУ МЮ (м. Суми)), Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк»), Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. (далі - приватний нотаріус), у якому просив:

- визнати незаконними та скасувати результати електронних торгів, оформлені протоколом проведення електронних торгів від 06 жовтня 2021 року № 555758 (далі - протокол проведення електронних торгів), з продажу квартири АДРЕСА_1 , що на праві власності належала ОСОБА_3 ;

- визнати незаконним і скасувати акт державного виконавця про проведені електронні торги від 05 листопада 2021 року, затверджений виконувачем обов'язків начальника Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - Відділ) Лукмаслом М. М. ;

- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів від 18 листопада 2021 року № 959, видане приватним нотаріусом;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням її права власності;

- витребувати спірну квартиру з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

2. Позивач обґрунтував пред'явлений позов тим, що у провадженні Відділу був виконавчий лист від 26 березня 2018 року № 554/4712/15-ц, виданий Октябрським районний судом м. Полтави, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованості за сумою кредиту в розмірі 29 077,13 дол. США, за відсотками - 2 911,04 дол. США, за пенею - 67 073,60 грн та судового збору.

3. Державний виконавець у цьому виконавчому провадженні вчинив підготовчі дії з проведення ДП «СЕТАМ» електронних (прилюдних) торгів та реалізував на них спірну квартиру. Торги, за твердженням позивача, провели з порушеннями Порядку № 2831/5.

4. Позивач зазначив, що 13 липня 2021 року йому направили лист, у якому повідомили вартість описаного нерухомого майна (378 000,00 грн). Ознайомившись зі звітом про незалежну оцінку майна, він не погодився з такою та порядком її проведення, тому подав до суду скаргу на дії державного виконавця. Ухвалою від 26 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, Октябрський районний суд м. Полтави частково задовольнив скаргу ОСОБА_1 . Суд визнав такою, що не підлягає застосуванню, оцінку вартості квартири у формі письмового звіту про незалежну оцінку майна від 08 липня 2021 року № 615; в іншій частині вимог скарги відмовив.

5. ОСОБА_1 зазначив, що ДП «СЕТАМ» не надсилало на його адресу відомостей про день та час проведення електронного аукціону з реалізації спірної квартири як предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів, зокрема, й повідомлення про проведення електронних торгів 06 жовтня 2021 року. Він не отримав протоколу проведення електронних торгів, про його існування дізнався 01 грудня 2021 року під час ознайомлення зі змістом акта про проведені електронні торги, а також з Автоматизованої системи виконавчих проваджень.

6. Отже, позивач визначив дві підстави позову про визнання незаконними та скасування результатів електронних торгів як таких, що відбулися з порушенням вимог законодавства, а саме те, що суд визнав такою, що не підлягає застосуванню, оцінку вартості квартири у формі письмового звіту про незалежну оцінку майна від 08 липня 2021 року № 615, а також те, що його не було повідомлено про проведення оспорюваних ним електронних торгів.

Стислий виклад змісту вимог зустрічного позову

7. ОСОБА_2 у лютому 2022 року подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , треті особи: ПСМУ МЮ (м. Суми), ПАТ «МТБ Банк», ДП «СЕТАМ», приватний нотаріус, у якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

8. Зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що вона є добросовісною набувачкою спірної квартири.

Стислий виклад змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

9. Рішенням від 17 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, Октябрський районний суд м. Полтави задовольнив позов ОСОБА_1 .

Суд визнав незаконними та скасував результати електронних торгів від 06 жовтня 2021 року з продажу квартири АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_3 , оформлені протоколом проведення електронних торгів від 06 жовтня 2021 року № 555758.

Визнав незаконним та скасував акт державного виконавця про проведені електронні торги від 05 листопада 2021 року, затверджений виконувачем обов'язків начальника Відділу Лукмаслом М. М.

Визнав недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів від 18 листопада 2021 року, серія та номер 959, видане приватним нотаріусом.

Скасував державну реєстрацію права власності від 18 листопада 2021 року з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 23027958.

Витребував із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 23027958.

Суд відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

10. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував рішення тим, що ДП «СЕТАМ» не повідомило ОСОБА_1 про день і час проведення електронних торгів, що є порушенням приписів законодавства. Оскільки електронні торги є незаконними, їх результати скасовані, то ОСОБА_1 має право на витребування квартири з незаконного володіння ОСОБА_2 .

11. Також суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що зустрічний позов є безпідставним, оскільки ОСОБА_2 не надала належних і допустимих доказів порушення її права на спірну квартиру.

12. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що до позивача як спадкоємця, який подав заяву про прийняття спадщини померлого ОСОБА_3 у строк, визначений Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), з моменту відкриття спадщини перейшли всі права й обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема й право оспорити торги та витребувати квартиру із чужого незаконного володіння відповідачки.

13. Апеляційний суд наголосив, що доводи апеляційної скарги про заниження початкової вартості описаного майна, а також про те, що оскарження боржником оцінки майна не вплинуло на результати торгів, є необґрунтованими, адже були порушені правила проведення електронних торгів.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

14. Відкрите акціонерне товариство «Морський транспортний банк» (далі - ВАТ «МТБ»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Марфін банк» (далі - ПАТ «Марфін банк»), а надалі ПАТ «МТБ Банк», та ОСОБА_1 14 травня 2008 року уклали кредитний договір № 00546/RР, відповідно до якого позивач отримав кредит у виді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 56 120,46 дол. США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11,90 % і з терміном погашення до 12 травня 2023 року.

15. На забезпечення виконання зобов'язання за цим кредитним договором ВАТ «МТБ» та ОСОБА_3 уклали договір іпотеки № 00633rP, відповідно до якого іпотекодавець надав в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 .

16. Рішенням від 20 листопада 2017 року у справі № 554/4712/15-ц Октябрський районний суд м. Полтави задовольнив позов ПАТ «Марфін банк», стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Марфін банк» заборгованість за кредитним договором від 14 травня 2008 року № 00546/RР, зокрема заборгованість за сумою кредиту в розмірі 29 077,13 дол. США, за відсотками - 2 911,04 дол. США, за пенею - 67 073,60 грн. Здійснив розподіл судових витрат.

17. Листом від 22 серпня 2017 року № 2179/12.30-04-31 Шевченківський районний у м. Полтаві Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області повідомив банк про наявність в архіві запису про смерть ОСОБА_3 .

18. Виконавчий лист з примусового виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2017 року у справі № 554/4712/15-ц був на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

19. Четверта полтавська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 08 жовтня 2019 року повідомила, що 14 листопада 2013 року заведено спадкову справу № 370/2013 щодо майна ОСОБА_3 .

20. Листом від 13 березня 2020 року № 261/02-14 Четверта полтавська державна нотаріальна контора ПСМУ МЮ (м. Суми) повідомила, що у спадковій справі № 370/2013 є заява ОСОБА_1 від 14 листопада 2013 року про прийняття спадщини, втім свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

21. Постановою від 29 жовтня 2020 року у справі № 554/4712/15-ц, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11 травня 2021 року, Полтавський апеляційний суд звернув стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .

22. Постановою від 25 листопада 2020 року державний виконавець Відділу здійснив опис та наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

23. Постановою від 31 травня 2021 року старший державний виконавець Відділу Ніколенко С. В. призначив суб'єкта оціночної діяльності - Приватне підприємство «Центр незалежної оцінки та експертизи» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа від 26 березня 2018 року № 554/4712/15-ц, виданого Октябрським районним судом м. Полтави.

24. Листом від 13 липня 2021 року № 02.1.18/10532 ОСОБА_1 повідомили про проведення оцінки нерухомого майна та отримання звіту про незалежну оцінку майна від 06 липня 2021 року № 615, відповідно до якого вартість описаного нерухомого майна складає 378 000,00 грн.

25. Ознайомившись зі звітом про незалежну оцінку майна № 615, ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави зі скаргою на дії державного виконавця.

26. Ухвалою від 26 серпня 2021 року у справі № 554/4712/15-ц, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, Октябрський районний суд м. Полтави частково задовольнив скаргу ОСОБА_1 . Суд визнав такою, що не підлягає застосуванню, оцінку у формі письмового звіту про незалежну оцінку майна від 08 липня 2021 року № 615 про вартість майна - квартири АДРЕСА_1 . Ухвалою від 31 січня 2022 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «МТБ Банк» на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України, визнавши касаційну скаргу необґрунтованою.

27. ОСОБА_1 30 серпня 2021 року письмово повідомив ДП «СЕТАМ» про це рішення.

28. Листом від 06 листопада 2021 року № 2995/20637-9-21/7 ДП «СЕТАМ» надіслало ОСОБА_1 нотаріально посвідчену копію акта державного виконавця про проведені електронні торги від 05 листопада 2021 року, затвердженого виконувачем обов'язків начальника Відділу Лукмаслом М. М. , який позивач отримав 01 грудня 2021 року.

29. Відповідно до зазначеного акта спірне майно реалізоване 06 жовтня 2021 року на других електронних торгах за ціною продажу 302 400,00 грн з ПДВ. Переможцем електронних торгів згідно з протоколом проведення електронних торгів від 06 жовтня 2021 року № 555758 є ОСОБА_2

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30. ПАТ «МТБ Банк» 28 березня 2023 року із використанням засобів поштового зв'язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

31. Підставами касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначив те, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 листопада 2017 року

у справі № 668/5633/14-ц, за змістом яких самий лише факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання торгів недійсними;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-370цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-547цс16, у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16, від 18 травня 2022 року у справі № 361/3505/20, відповідно до яких головною умовою визнання торгів недійсними, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення вимог закону при проведенні торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

32. ПАТ «МТБ Банк» зазначило, що ОСОБА_1 не надав доказів порушення Порядку № 2831/5, а також того, що такі порушення вплинули на результат електронних торгів і могли обмежити його права та законні інтереси. Самий лише факт неналежного повідомлення боржника про проведення електронних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

33. ОСОБА_1 у травні 2023 року з використанням засобів поштового зв'язку направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПАТ «МТБ Банк», у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року - без змін.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

34. Ухвалою від 20 квітня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 20 грудня 2023 року призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

35. Ухвалою від 14 лютого 2024 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частин третьої, п'ятої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правових висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 918/351/21 (918/955/21), а також для вирішення виключної правової проблеми щодо вибору ефективного способу захисту порушеного права у справах із подібними правовідносинами, вважаючи, що ефективним способом захисту у спірних правовідносинах є саме вимога про витребування відчуженого на торгах майна від його набувача, а не інші вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387, 388 ЦК України.

36. Ухвалою від 24 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу до розгляду.

37. З метою визначення меж розгляду справи Велика Палата Верховного Суду застосовує правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

38. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

39. ПАТ «МТБ Банк» фактично оскаржує судові рішення лише в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 , і доводи касаційної скарги ґрунтуються винятково на тому, щосамий лише факт неналежного повідомлення боржника про проведення торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними.

40. Відповідачка ОСОБА_2 як переможець торгів правом на касаційне оскарження не скористалася, рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 не оскаржила.

41. Тож Велика Палата Верховного Суду переглядає справу винятково за доводами касаційної скарги ПАТ «МТБ Банк»у частині вирішення судами позову ОСОБА_1 в аспекті наявності таких порушень, що могли вплинути на результат оспорюваних торгів та призвести до порушень прав і законних інтересів позивача.

42. У частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 судові рішення не оскаржуються та відповідно не є предметом касаційного перегляду.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

43. Велика Палата Верховного Суду перевірила в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

44. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

45. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

46. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

47. З огляду на правову природу процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

48. Наведене узгоджується з правилами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

49. Тож правова природа продажу майна з публічних (електронних) торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів.

50. У касаційній скарзі ПАТ «МТБ Банк» посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц, у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16, від 18 травня 2022 року у справі № 361/3505/20.

51. Так, у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 рокуу справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц, у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16, від 18 травня 2022 року у справі № 361/3505/20 зроблено висновки, що дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину. Самий собою факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинно бути встановлено порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

52. Верховний Суд України у постановах від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16 виснував, що проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Установивши, що при проведенні прилюдних торгів відбулося порушення норм законодавства, суди мають перевірити, чи вплинули ці порушення на результати торгів, чи порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивачів, які оспорюють результати торгів, оскільки підставою для задоволення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення закону при проведенні торгів разом із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

53. За усталеною практикою суду касаційної інстанції, для визнання судом електронних торгів недійсними обов'язковими умовами є наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи вплинули ці порушення на результати торгів та чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

54. Отже, проведення електронних торгів з порушенням вимог законодавства є підставою для визнання таких торгів недійсними винятково за умови доведення порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, та у разі якщо такі порушення вплинули на результати торгів.

55. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

56. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

57. У справі, що переглядається, підставою позову ОСОБА_1 визначив те, що торги відбулися з порушенням вимог законодавства, оскільки суд визнав такою, що не підлягає застосуванню, оцінку вартості квартири у формі письмового звіту про незалежну оцінку майна від 08 липня 2021 року № 615, а також те, що його не було повідомлено про проведення електронних торгів.

58. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки він не був повідомлений про день та час проведення електронних торгів, що є порушенням чинного законодавства.

59. ПАТ «МТБ Банк» не погодилося з такими висновками судів та подало касаційну скаргу, у якій покликається на те, що ОСОБА_1 не надав доказів як порушення Порядку № 2831/5, так і того, що існуючі, на думку позивача, порушення вплинули на результат електронних торгів і могли обмежити його права та законні інтереси.

60. Так, у пункті 2 розділу VII Порядку № 2831/5 передбачено, що організатор не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку електронних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки та на вебсайті повідомлення про проведення таких електронних торгів.Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації організатор письмово повідомляє виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна. За результатами проведення електронних торгів складається протокол, який підписується уповноваженим представником організатора та покупцем предмета іпотеки. Протягом трьох робочих днів після надходження від переможця електронних торгів підписаного протоколу його копія надсилається іпотекодавцю, всім іпотекодержателям та виконавцю. Організатор протягом трьох днів з дня підписання переможцем протоколу електронних торгів надсилає відповідний протокол виконавцю. Протягом п'яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки відповідно до вимог статті 47 Закону України «Про іпотеку» та не пізніше наступного робочого дня надсилає його організатору. Протягом п'яти робочих днів з дня надходження від виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки організатор видає цей акт переможцю електронних торгів (покупцю), нотаріально засвідчені копії акта надсилає іпотекодержателю та іпотекодавцю.

61. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ДП «СЕТАМ» не надсилало на адресу ОСОБА_1 відомості про день та час проведення електронного аукціону з реалізації предмета іпотеки, зокрема й не надіслало повідомлення про проведення електронних торгів 06 жовтня 2021 року. Також ДП «СЕТАМ» не надіслало позивачу протокол проведення електронних торгів від 06 жовтня 2021 року. У матеріалах виконавчого провадження немає доказів щодо надсилання цих документів та їх вручення ОСОБА_1 , а самі лише супровідні листи цих фактів не підтверджують.

62. Тож суди констатували порушення організатором торгів вимог пункту 2 розділу VII Порядку № 2831/5 та вважали його достатнім для висновку про порушення прав та інтересів позивача оспорюваними торгами.

63. Утім, суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц та у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16, від 18 травня 2022 року у справі № 361/3505/20, на які покликається заявник у касаційній скарзі та відповідно до яких самий собою факт неналежного повідомлення боржника про проведення торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними.

64. Суди не врахували, що у спорах про оспорювання торгів визначальним є наявність таких порушень, які б могли вплинути на їх результат і призвести до порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює торги.

65. Водночас ОСОБА_1 у позовній заяві лише констатував певні порушення Порядку № 2831/5, проте не зазначав, як саме неповідомлення про день та час проведення електронних торгів, а також ненадсилання протоколу порушило його права та інтереси та як це вплинуло на результати торгів, що є найважливішим.

66. Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, які саме права й законні інтереси боржника порушено його неналежним повідомленням про проведення торгів та як це вплинуло на їх результати. До того ж позивач не заперечував, що він був обізнаний про відкриття виконавчого провадження, арешт майна та здійснення його оцінки.

67. Отже, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову ОСОБА_1 лише з тієї підстави, що він не був повідомлений про день та час проведення електронних торгів. Відповідні доводи касаційної скарги підтвердилися.

68. Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує, що для визнання судом торгів недійсними обов'язковим є встановлення сукупності таких обставин, як: порушення правил проведення електронних торгів, їх вплив на результати торгів, а також порушення (невизнання або оспорювання) суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду з відповідним позовом.

69. Особливістю справи, що переглядається, є те, що ОСОБА_1 в установлений законом спосіб оскаржив дії державного виконавця з проведення оцінки арештованого майна, які вчинені до передачі майна на реалізацію.

70. Ухвалою від 26 серпня 2021 року Октябрський районний суд м. Полтави визнав такою, що не підлягає застосуванню, оцінку у формі письмового звіту про незалежну оцінку майна від 08 липня 2021 року № 615, а саме про вартість квартири АДРЕСА_1 .

71. Зазначеним судовим рішенням встановлено, що оцінку житла проведено без огляду приміщення та оцінювач не навів пояснень неможливості особистого огляду об'єкта дослідження, не навів обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та частин першої, шостої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

72. Також цим судовим рішенням установлено, що певні характеристики об'єкта оцінки, зазначені у звіті № 615, не відповідають його дійсним характеристикам. Відповідно до висновку оціночно-будівельної експертизи від 26 липня 2021 року № 53, складеного судовим експертом Авдєєвою Н. М. на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість спірної квартири склала 561 400,00 грн. Згідно з довідкою про оціночну вартість нерухомості від 27 липня 2021 року ринкова вартість спірної квартири - 1 020 584,64 грн. Вартість квартир, загальною площею 45,8 кв. м, які розташовані наближено до житлового будинку АДРЕСА_3 , є значно вищою за ту вартість, яка зазначена в оцінці Приватного підприємства «Центр незалежної оцінки та експертизи».

73. До того ж зазначеним судовим рішенням установлено, що при застосуванні суб'єктом оціночної діяльності порівняльного методу визначення ціни об'єкта оцінки не було правильно підібрано приміщення для порівняння, які подібні до приміщення, що оцінюється, та не було проведено в натурі огляду квартири. Водночас правильність обрання суб'єктом оціночної діяльності об'єктів для порівняння має істотне значення для визначення реальної ринкової ціни об'єкта оцінки.

74. Постановою від 08 грудня 2021 року Полтавський апеляційний суд залишив без змін ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2021 року.

75. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи,у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

76. Отже, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2021 року, яка надалі залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, визнано такою, що не підлягає застосуванню, оцінку у формі письмового звіту від 08 липня 2021 року № 615 про вартість квартири АДРЕСА_1 , через допущені оцінювачем порушення, які вплинули на визначення вартості майна.

77. Надалі спірна квартира була реалізована на оспорюваних у цій справі торгах за ціною 302 400,00 грн, що істотно менше від ринкових цін, проаналізованих судом під час розгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця з проведення оцінки арештованого майна.

78. На переконання Великої Палати Верховного Суду,реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати істотних збитків стягувачу у виді неотриманого доходу, а боржнику - у виді передачі майна на реалізацію за значно нижчою від ринкової вартістю.

79. Велика Палата Верховного Суду висновує, що в разі встановлення такої обставини, як реалізація майна за заниженою ціною, такі торги є несправедливими та не можуть створити для його учасників правомірні наслідки.

80. Ураховуючи викладене, а також фактичні та преюдиційно встановлені обставини справи, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що права позивача під час проведення електронних торгів були порушені, однак не з тієї підстави, що він не був повідомлений про проведення торгів, а з тієї підстави, що реалізація на торгах майна за необґрунтованою, заниженою ціною безпосередньо впливає на результати торгів та зачіпає і порушує права та інтереси боржника, оскільки ціна, за якою майно реалізується на торгах, впливає на обсяг зобов'язань, які будуть погашені під час відповідного виконавчого провадження.

81. Тож оскільки оспорювані торги відбулися з порушенням правил їх проведення і є несправедливими, а позивач довів, що ці порушення вплинули на результати торгів та його права порушено оспорюваними торгами, оскільки він є власником згаданої квартири, яку реалізовано на торгах за неправильно визначеною ціною, що преюдиційно встановлено ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2021 року, яка набрала законної сили, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , проте з інших мотивів.

Оцінка можливості вирішення виключної правової проблеми та відступу від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

82. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наголосила, що, на її переконання, для забезпечення єдності судової практики щодо захисту права власності позивача, який вважає себе власником майна, відчуженого на електронних торгах за договором, стороною якого він не був, важливо вирішити такі питання:

- яким є ефективний спосіб захисту прав власника (законного користувача) у спорах про продаж його майна на прилюдних торгах у процедурі примусового виконання судового рішення, якщо такий позивач не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем торгів;

- чи потрібно у таких спорах для захисту прав позивача пред'являти вимоги про визнання недійсним укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу (стороною якого позивач не був, унаслідок чого він формально не може вимагати застосування наслідків недійсності цього договору в разі визнання його недійсним), про визнання недійсними та скасування торгів (їхніх результатів), а також інші вимоги, відмінні від вимоги про витребування предмета купівлі-продажу.

83. Також колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що є підстави для відступу від висновків, викладених у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 918/351/21 (918/955/21), щодо ефективності вимог про визнання недійсними результатів електронних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів і припинення права власності за подібних правовідносин у спорах про захист прав власника (законного користувача) майна, яке було відчужене в процедурі примусового виконання судового рішення.

84. Колегія суддів пропонувала зазначити, що ефективним способом захисту у спірних правовідносинах є саме вимога про витребування відчуженого на публічних торгах майна від його набувача, а не інші вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387, 388 ЦК України.

85. Справу передано на підставі частин третьої, п'ятої статті 403 ЦПК України, відповідно до яких суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

86. Для з'ясування питання можливості вирішити виключну правову проблему та відступити від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, як про те просила колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 14 лютого 2024 року, Велика Палата Верховного Суду передовсім має визначити межі розгляду цієї справи судом касаційної інстанції.

87. У процесуальному законодавстві принцип диспозитивності реалізується через засадниче правило «ne eat judex ultra petita partium» - немає суду за межами вимог сторін. Тобто у судовому процесі потрібно виходити з того, що саме стороні належить право обрати та визначити цілі свого звернення до суду. Суд не вправі змінювати обране особою спрямування, а помилка у праві має наслідком відмову у задоволенні вимог процесуального звернення або інші несприятливі правові наслідки.

88. Вихід суду за межі заявлених доводів та вимог процесуального звернення конкурує з принципом змагальності, оскільки жодна сторона судового процесу не повинна спростовувати те, на що інша сторона не посилалася.

89. Межі касаційного розгляду завжди є вужчими за межі позовних вимог. Межі позовних вимог називають матеріальними межами судового процесу, й це стосується як розміру позовних вимог, так і способу захисту, про застосування якого просить позивач. Матеріальні межі, за загальним правилом, є нездоланними для суду, тобто суд за власною ініціативою не вправі вийти за такі межі, за винятком випадків, прямо передбачених законом. Інші межі касаційного розгляду справи судом є процесуальними. Матеріальні межі розгляду є абсолютними, а процесуальні - відносними.

90. Як вже зазначено, згідно із частинами першою, третьою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

91. Отже, межі розгляду справи судом касаційної інстанції у порядку касаційного перегляду у зв'язку з оскарженням рішень судів першої та апеляційної інстанцій встановлено: 1) межами позовних вимог; 2) межами касаційної скарги, тобто межами доводів, які можуть стосуватися винятково питань правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, та вимог, викладених заявником у такому процесуальному зверненні; 3) у межах касаційного перегляду перебувають винятково питання права, не вирішуються питання факту.

92. Законодавець, визначаючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, мав на меті, передовсім, створити умови, за яких суд касаційної інстанції реалізовуватиме одне із основних завдань його функціонування - формування єдиної правозастосовної практики, а не здійснення нового розгляду справи судом касаційної інстанції саме тоді, як спір по суті вимог має бути вирішений за результатами повного та всебічного його розгляду з оцінкою усіх доказів, наданих сторонами, судами першої та/або апеляційної інстанції.

93. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції пов'язані з підставами касаційного оскарження судових рішень. Натомість усі підстави касаційного оскарження судових рішень стосуються неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно суд касаційної інстанції має проаналізувати застосування судами попередніх інстанцій саме певних норм права, на яких акцентує увагу заявник, й співставити таке правозастосування з наявними висновками Верховного Суду в інших справах щодо застосування тих самих норм права.

94. Межі касаційної скарги визначаються викладеними у ній заявником доводами та вимогами.

95. Доводи касаційної скарги - це логічно побудовані та викладені аргументи на користь тієї правової позиції, яку обстоює заявник у своєму зверненні до суду касаційної інстанції на обґрунтування вимог скарги про зміну або скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з порушенням його прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків такими судовими актами.

96. Верховний Суд не є обмеженим доводами та вимогами касаційної скарги у тому випадку, якщо під час касаційного розгляду виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені у пунктах 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу.

97. Отже, вихід за межі доводів та вимог касаційної скарги здійснюється у разі встановлення таких обов'язкових підстав для скасування судових рішень, як-от: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; а також усі випадки порушення правил юрисдикції загальних судів. Цей перелік не підлягає розширювальному тлумаченню.

98. Окремо у частині третій статті 400 ЦПК України застережений той випадок, коли після подання касаційної скарги Верховний Суд вперше виклав правовий висновок, якому суперечать висновки судів першої та апеляційної інстанцій. Це є самостійною підставою вийти за межі доводів касаційної скарги, винятком з принципу диспозитивності цивільного процесу, що зумовлено потребою у забезпеченні єдності судової практики шляхом застосування актуальної, станом на момент вирішення спору судом касаційної інстанції, правової позиції.

99. Потрібно враховувати, що у частині другій статті 19 Конституції України запроваджений такий принцип публічного права (в аспекті законності), відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

100. Органи публічної влади повинні діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження, не повинні діяти свавільно. Якщо дії органу публічної влади виходять за межі його повноважень (ultra vires), такі дії будуть незаконними.

101. Суд має дотримуватися закону, від приписів якого він не може відступити у зв'язку з їх диспозитивністю, і не підміняти його своїм власним висновком. Суд як орган державної влади наділений державою певними функціями і повноваженнями, є джерелом утвердження законності та справедливості, основним принципом його діяльності має бути «dura lex, sed lex».

102. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань як базовим складовим верховенства права (правовладдя); дискримінує іншу сторону правовідносин.

103. Суд, реалізуючи свої владні функції, зобов'язаний дотримуватися засадничих принципів публічного права, діяти на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії (ухвалювати рішення), не виходячи за межі чітко окреслених законом прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх повноважень.

104. Така процесуальна дія суду як вихід суду касаційної інстанції за межі доводів та вимог касаційної скарги, за винятком випадків, прямо передбачених у законі, позбавляє учасників справи можливості та права оспорити та спростувати ті аргументи, які, не будучи предметом заперечення в судовому провадженні, стали підґрунтям ухваленого судом рішення, а так само права на оскарження з цих підстав судового рішення касаційного суду, оскільки таке рішення є остаточним та не підлягає оскарженню.

105. Відповідно вихід судом касаційної інстанції за межі доводів та вимог касаційної скарги є можливим винятково як реалізація принципу законності як засади функціонування національного суду та застосування цим судом приписів закону, якими прямо передбачено таку процесуальну дію суду.

106. Наведені вимоги не є надмірно формальними, оскільки їх реалізація забезпечує дотримання засадничих принципів судового процесу - принципу змагальності сторін та принципу диспозитивності цивільного судочинства, а також враховує особливість повноважень суду касаційної інстанції як суду оцінки права, а не з'ясування факту.

107. Отже, суд касаційної інстанції під час розгляду справи є безумовно обмеженим доводами та вимогами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Вихід за межі таких доводів та вимог є можливим лише у виняткових, прямо передбачених процесуальним законодавством випадках (правові висновки, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17).

108. З огляду викладене та на чітко окреслені в процесуальному законі межі розгляду справи судом касаційної інстанції Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що приписи статті 400 та частин третьої, п'ятої статті 403 ЦПК України дають підстави для висновку, що межі розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду визначаються не підставами передачі касаційним судом справи на її розгляд, а передовсім доводами та вимогами касаційної скарги (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 191/4364/21).

109. У цій справі підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції ПАТ «МТБ Банк» визначило пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та посилалося на застосування судами в оскаржуваних судових рішеннях норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, відповідно до яких самий лише факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання торгів недійсними; головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення вимог закону при проведенні торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

110. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що доводи касаційної скарги ПАТ «МТБ Банк» стосуються винятково того, що, на переконання заявника, оспорювані торги не порушили прав позивача ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні. Ці доводи Велика Палата Верховного Суду визнала необґрунтованими та відхилила з тих мотивів, що реалізація на торгах майна за безпідставною, заниженою ціною, що преюдиційно встановлено судовим рішенням, впливає на результати торгів, безпосередньо зачіпає і порушує права та інтереси боржника.

111. У касаційній скарзі ПАТ «МТБ Банк» не навело доводів про свою незгоду з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо ефективності вибраних позивачем способів захисту його порушених прав та не зазначило жодної підстави касаційного оскарження судових рішень в частині цих висновків, а суд касаційної інстанції обмежений доводами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

112. Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав вийти за межі доводів касаційної скарги ПАТ «МТБ Банк» у частині висновків судів першої та апеляційної інстанцій про способи захисту прав позивача, оскільки не виявлено порушень норм процесуального права, які передбачені у пунктах 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а саме таких обов'язкових підстав для скасування судових рішень як: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; порушено правила юрисдикції загальних судів.

113. Також Велика Палата Верховного Суду не встановила такої підстави для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги, як обов'язковість врахування нового правового висновку Верховного Суду, який уперше сформульований після подання касаційної скарги.

114. ПАТ «МТБ Банк» подало касаційну скаргу 28 березня 2023 року, тоді як висновки щодо ефективних способів захисту в разі оспорювання торгів неодноразово викладалися Верховним Судом задовго до подання цієї скарги, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 та інших, а також у постановах Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

115. Ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, тобто після подання касаційної скарги у справі, що переглядається, не дає підстав вийти за межі доводів касаційної скарги банку, оскільки в цій постанові лише систематизовано актуальні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правомірного та ефективного способу захисту у разі оскарження результатів торгів, зокрема й ті, які зазначені в попередньому пункті цієї постанови, проте нових висновків щодо застосування норм права та нового алгоритму вирішення питання про спосіб захисту у цій постанові не сформульовано.

116. За протилежного розуміння, тобто без урахування новизни правового висновку, всі правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах після подання касаційної скарги, будуть вважатися підставою для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги, й приписи статті 400 ЦПК України нівелюватимуться, фактично ця правова норма стане «мертвою», що призведе до порушення принципів верховенства права (правовладдя), принципів законності, диспозитивності, змагальності, правової визначеності та легітимних очікувань учасників справи.

117. Врахувавши чітко визначені у частині першій статті 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також відсутність підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги, передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду не встановила правових підстав виснувати щодо правомірного та ефективного способу захисту прав позивача у таких правовідносинах й відповідно оцінювати висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині, оскільки ПАТ «МТБ Банк» не зазначило у касаційній скарзі доводів щодо незаконності оскаржуваних судових рішень стосовно невідповідності праву та неефективності застосованих способів захисту прав ОСОБА_1 .

118. У постанові від 27 березня 2024 року у справі № 191/4364/21 Велика Палата Верховного Суду сформулювала таку думку, що правовий висновок - це умовивід з приводу тлумачення тієї норми права, що застосована саме Верховним Судом з метою правильного та справедливого вирішення спору у справі. Вочевидь Верховний Суд не має повноважень формулювати висновки щодо тих норм права, які ним не застосовані під час розв'язання спору.

119. З огляду на межі судового розгляду суду касаційної інстанції у цьому спорі Велика Палата Верховного Суду не має повноважень вирішувати ті правові питання, які сформулювала для її вирішення колегія суддів Касаційного цивільного суду, та формулювати висновки щодо тих норм права, які нею не застосовані під час розв'язання спору, а саме щодо ефективного (правомірного) способу захисту цивільного права (інтересу) позивача, оскільки такі межі не підлягають довільному розширенню з підстав, не передбачених приписами статті 400 ЦПК України.

120. Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що суд касаційної інстанції вправі вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги в разі належного обґрунтування такого виходу із посиланням на обставини, визначені нормами процесуального законодавства, які надають таку можливість.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

121. За приписами пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

122. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша - четверта статті 412 ЦПК України).

123. З огляду на висновки, зроблені в цій постанові, Велика Палата Верховного Суду вважає за потрібне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення позову ОСОБА_1 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, оскільки первісний позов мав бути задоволений саме у зв'язку з тим, що реалізація на торгах майна за безпідставною, заниженою ціною, що преюдиційно встановлено судовим рішенням, безпосередньо порушує права та інтереси боржника.

124. В частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 судові рішення не оскаржувалися, тому Велика Палата Верховного Суду не переглядала їх в зазначеній частині.

Розподіл судових витрат

125. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

126. За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

127. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

128. Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги ПАТ «МТБ Банк», змінила оскаржувані судові рішення в частині вирішення позову ОСОБА_1 , виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, тобто правовий результат вирішення спору залишився без змін, то судові витрати, понесені заявником у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на ПАТ «МТБ Банк».

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. О. Погрібний

Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда

Ю. Л. Власов М. В. Мазур

І. А. Воробйова С. Ю. Мартєв

М. І. Гриців О. В. Ступак

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний О. С. Ткачук

Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич

В. В. Король Є. А. Усенко

С. І. Кравченко Н. В. Шевцова

Джерело: ЄДРСР 122061998

Опубликовано

Велика палата зробила перший крок у наведені ладу у тій створеній ній самою вакханалії з встановлення способу захисту та вигадування за позивача, що він хотів та що для нього буде ефективним замість розгяду справи по суті.

Суд зазначив:

78. На переконання Великої Палати Верховного Суду,реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати істотних збитків стягувачу у виді неотриманого доходу, а боржнику - у виді передачі майна на реалізацію за значно нижчою від ринкової вартістю.

79. Велика Палата Верховного Суду висновує, що в разі встановлення такої обставини, як реалізація майна за заниженою ціною, такі торги є несправедливими та не можуть створити для його учасників правомірні наслідки.

80. Ураховуючи викладене, а також фактичні та преюдиційно встановлені обставини справи, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що права позивача під час проведення електронних торгів були порушені, однак не з тієї підстави, що він не був повідомлений про проведення торгів, а з тієї підстави, що реалізація на торгах майна за необґрунтованою, заниженою ціною безпосередньо впливає на результати торгів та зачіпає і порушує права та інтереси боржника, оскільки ціна, за якою майно реалізується на торгах, впливає на обсяг зобов'язань, які будуть погашені під час відповідного виконавчого провадження.

81. Тож оскільки оспорювані торги відбулися з порушенням правил їх проведення і є несправедливими, а позивач довів, що ці порушення вплинули на результати торгів та його права порушено оспорюваними торгами, оскільки він є власником згаданої квартири, яку реалізовано на торгах за неправильно визначеною ціною, що преюдиційно встановлено ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2021 року, яка набрала законної сили, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , проте з інших мотивів.

87. У процесуальному законодавстві принцип диспозитивності реалізується через засадниче правило «ne eat judex ultra petita partium» - немає суду за межами вимог сторін. Тобто у судовому процесі потрібно виходити з того, що саме стороні належить право обрати та визначити цілі свого звернення до суду. Суд не вправі змінювати обране особою спрямування, а помилка у праві має наслідком відмову у задоволенні вимог процесуального звернення або інші несприятливі правові наслідки.

88. Вихід суду за межі заявлених доводів та вимог процесуального звернення конкурує з принципом змагальності, оскільки жодна сторона судового процесу не повинна спростовувати те, на що інша сторона не посилалася.

89. Межі касаційного розгляду завжди є вужчими за межі позовних вимог. Межі позовних вимог називають матеріальними межами судового процесу, й це стосується як розміру позовних вимог, так і способу захисту, про застосування якого просить позивач. Матеріальні межі, за загальним правилом, є нездоланними для суду, тобто суд за власною ініціативою не вправі вийти за такі межі, за винятком випадків, прямо передбачених законом. Інші межі касаційного розгляду справи судом є процесуальними. Матеріальні межі розгляду є абсолютними, а процесуальні - відносними.

97. Отже, вихід за межі доводів та вимог касаційної скарги здійснюється у разі встановлення таких обов'язкових підстав для скасування судових рішень, як-от: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; а також усі випадки порушення правил юрисдикції загальних судів. Цей перелік не підлягає розширювальному тлумаченню.

98. Окремо у частині третій статті 400 ЦПК України застережений той випадок, коли після подання касаційної скарги Верховний Суд вперше виклав правовий висновок, якому суперечать висновки судів першої та апеляційної інстанцій. Це є самостійною підставою вийти за межі доводів касаційної скарги, винятком з принципу диспозитивності цивільного процесу, що зумовлено потребою у забезпеченні єдності судової практики шляхом застосування актуальної, станом на момент вирішення спору судом касаційної інстанції, правової позиції.

  • 1 month later...
Опубликовано

11 вересня 2024 року

м. Київ

 

ОКРЕМА ДУМКА

(розбіжна)

судді Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О.

 

Справа № 554/154/22

Провадження № 14-24цс24

ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

1. Вважаю неприйнятною позицію більшості суддів Великої Палати Верховного Суду щодо перегляду справи винятково за доводами касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (далі - ПАТ "МТБ Банк") у частині вирішення судами позову ОСОБА_1 в аспекті наявності таких порушень, що могли вплинути на результат оспорюваних торгів і призвести до порушень прав і законних інтересів позивача.

2. Також категорично не погоджуюся з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо наявності підстав для задоволення усієї сукупності вимог заявленого позову ОСОБА_1 та витребування майна у ОСОБА_2 , проданого їй у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Вважаю їх такими, що не враховують умов та особливостей, за яких може бути витребувано в добросовісного набувача майно, продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень [абзац другий частини другої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)].

3. З огляду на викладене щодо наведених висновків Великої Палати Верховного Суду висловлюю окрему думку виходячи з таких міркувань.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у первісному позові вимог

4. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) [далі - ПСМУ МЮ (м. Суми)], ПАТ "МТБ Банк", Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ"), ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторія Вікторівна (далі - приватний нотаріус), у якому просив:

- визнати незаконними та скасувати результати електронних торгів, оформлені протоколом проведення електронних торгів від 06 жовтня 2021 року № 555758

(далі - протокол проведення електронних торгів), з продажу квартири

АДРЕСА_1 , яка на праві власності належала ОСОБА_3 ;

- визнати незаконним і скасувати акт державного виконавця про проведені електронні торги від 05 листопада 2021 року, затверджений виконувачем обов`язків начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області

Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - ВПВР УЗПВР у Полтавській області) ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів від 18 листопада 2021 року № 959, видане приватним нотаріусом;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням її права власності;

- витребувати спірну квартиру з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

5. ОСОБА_1 пред`явлений позов мотивував тим, що у провадженні ВПВР УЗПВР у Полтавській області перебував виконавчий лист від 26 березня 2018 року № 554/4712/15-ц, виданий Октябрським районним судом м. Полтави, про солідарне стягнення з нього на користь ПАТ "МТБ Банк" заборгованості

за сумою кредиту в розмірі 29 077,13 дол. США, заборгованості за відсотками - 2 911,04 дол. США, заборгованості за пенею - 67 073,60 грн та судового збору.

6. Як стверджував позивач, державний виконавець у цьому виконавчому провадженні вчинив підготовчі дії з проведення ДП "СЕТАМ" електронних (прилюдних) торгів та реалізував на них спірну квартиру з порушеннями Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5).

7. Зокрема, позивач зазначив, що 13 липня 2021 року йому направили лист, в якому повідомили вартість описаного нерухомого майна (378 000,00 грн). Ознайомившись зі звітом про незалежну оцінку майна, він не погодився як з такою оцінкою, так і з порядком її проведення, тому подав до суду скаргу на

дії державного виконавця. Ухвалою від 26 серпня 2021 року, залишеною без

змін постановою Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, Октябрський районний суд м. Полтави частково задовольнив скаргу ОСОБА_1 та визнав оцінку вартості квартири у формі письмового звіту про незалежну оцінку майна від 08 липня 2021 року № 615 такою, що не підлягає застосуванню.

8. Крім того, ОСОБА_1 зауважив, що ДП "СЕТАМ" не надсилало на його адресу відомості про день та час проведення торгів з реалізації спірної квартири як предмета іпотеки, зокрема повідомлення про проведення електронних торгів 06 жовтня 2021 року. Він не отримав протоколу проведення торгів, про його існування дізнався 01 грудня 2021 року під час ознайомлення зі змістом акта про проведені торги, а також із Автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Короткий зміст і підстави заявлених у зустрічному позові вимог

9. 09 лютого 2022 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , треті особи: ПСМУ МЮ (м. Суми), ПАТ "МТБ Банк", ДП "СЕТАМ", приватний нотаріус, у якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

10. Зустрічний позов ОСОБА_2 мотивувала тим, що вона є добросовісною набувачкою спірної квартири, а за частиною другою статті 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Рішенням від 17 червня 2022 року у справі № 554/154/22 Октябрський районний суд м. Полтави задовольнив позов ОСОБА_1

11.1. Визнав незаконними та скасував результати електронних торгів від 06 жовтня 2021 року з продажу квартири АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_3 , оформлені протоколом проведення електронних торгів від 06 жовтня 2021 року № 555758.

11.2. Визнав незаконним та скасував акт державного виконавця про проведені електронні торги від 05 листопада 2021 року, затверджений виконувачем обов`язків начальника ВПВР УЗПВР у Полтавській області Лукмаслом М. М.

11.3. Визнав недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів від 18 листопада 2021 року, серія та номер 959, видане приватним нотаріусом.

11.4. Скасував державну реєстрацію права власності від 18 листопада 2021 року

з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на квартиру

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23027958.

11.5. Витребував із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23027958.

11.6. Відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ДП "СЕТАМ" не повідомило ОСОБА_1 про день і час проведення електронних торгів, що є порушенням приписів законодавства. Оскільки торги є незаконними, їх результати скасовані, ОСОБА_1 має право на витребування квартири з незаконного володіння ОСОБА_2 .

13. Водночас суд першої інстанції визнав безпідставними вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 , оскільки вона не надала належних і допустимих доказів порушення її права на спірну квартиру.

Короткий зміст постановисуду апеляційної інстанції

14. Постановою від 28 лютого 2023 року Полтавський апеляційний суд рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року у справі

№ 554/154/22 залишив без змін.

15. Апеляційний суд визнав правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення первісного позову ОСОБА_1 та відмови у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 .

16. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що до позивача як спадкоємця, який подав заяву про прийняття спадщини померлого ОСОБА_3 у строк, визначений ЦК України, з моменту відкриття спадщини перейшли усі права й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема право оспорити торги та витребувати квартиру.

17. Крім того, апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги про заниження початкової вартості описаного майна та відсутність впливу оскарження боржником оцінки майна на результати торгів, оскільки було порушено правила проведення електронних торгів через ненадсилання

ДП "Сетам" позивачу протоколу проведення електронних торгів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстави касаційного оскарження

(ПАТ "МТБ Банк")

18. ПАТ "МТБ Банк" у поданій до Верховного Суду касаційній скарзі просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

19. Підставами касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій ПАТ "МТБ Банк" зазначило те, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц,

за змістом яких самий лише факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання торгів недійсними;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного

Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16, від 18 травня 2022 року у справі № 361/3505/20, відповідно до яких головною умовою визнання торгів недійсними, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення вимог закону при проведенні торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

20. Також ПАТ "МТБ Банк" зауважило, що ОСОБА_1 не надав доказів порушення Порядку № 2831/5, а також того, що такі порушення вплинули на результат електронних торгів і могли обмежити його права та законні інтереси. Самий лише факт неналежного повідомлення боржника про проведення електронних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

( ОСОБА_1 )

21. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу ПАТ "МТБ Банк" просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року - без змін.

Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

22. 11 вересня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову,

якою задовольнила частково касаційну скаргу ПАТ "МТБ Банк" та змінила рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року і постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 554/154/22 в частині вирішення позову ОСОБА_1 , виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

23. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ПАТ "МТБ Банк" фактично оскаржує судові рішення лише в частині задоволення первісного позову

ОСОБА_1 і доводи касаційної скарги ґрунтуються винятково на тому, що самий лише факт неналежного повідомлення боржника про проведення торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними.

24. Водночас, як зауважила Велика Палата Верховного Суду, ОСОБА_2 як переможець торгів правом на касаційне оскарження не скористалася, рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 не оскаржила.

25. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду здійснила перегляд цієї справи винятково за доводами касаційної скарги ПАТ "МТБ Банк" у частині вирішення судами позову ОСОБА_1 в аспекті наявності таких порушень, що могли вплинути на результат оспорюваних торгів та призвести до порушень

прав і законних інтересів позивача. У частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 судові рішення не оскаржуються та відповідно не є предметом касаційного перегляду.

26. Прийняту за результатом перегляду справи постанову Велика Палата Верховного Суду мотивувала так.

26.1. Правова природа продажу майна з публічних (електронних) торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів.

26.2. Проведення електронних торгів з порушенням вимог законодавства є підставою для визнання таких торгів недійсними винятково за умови доведення порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, та в разі якщо такі порушення вплинули на результати торгів.

26.3. Суди констатували порушення організатором торгів вимог пункту 2

розділу VII Порядку № 2831/5 та вважали його достатнім для висновку про порушення прав та інтересів позивача оспорюваними торгами. Утім, суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц, постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16, від 18 травня 2022 року у справі № 361/3505/20, на які покликається заявник у касаційній скарзі та відповідно до яких самий собою факт неналежного повідомлення боржника про проведення торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними.

26.4. Суди не врахували, що у спорах про оспорювання торгів визначальним є наявність таких порушень, які б могли вплинути на їх результат і призвести до порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює торги. Водночас ОСОБА_1 у позовній заяві лише констатував певні порушення Порядку № 2831/5, проте не зазначив, як саме неповідомлення про день та час проведення електронних торгів, а також ненадсилання протоколу порушило його права та інтереси та як це вплинуло на результати торгів, що є найважливішим.

26.5. Велика Палата Верховного Суду не погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову ОСОБА_1 лише з тієї підстави, що він не був повідомлений про день та час проведення електронних торгів. Відповідні доводи касаційної скарги підтвердилися.

26.6. Для визнання судом торгів недійсними обов`язковим є встановлення сукупності таких обставин, як: порушення правил проведення електронних торгів, їх вплив на результати торгів, а також порушення (невизнання або оспорювання) суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду з відповідним позовом.

26.7. Реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати істотних збитків стягувачу у виді неотриманого доходу, а боржнику - у виді передачі майна на реалізацію за значно нижчою від ринкової вартістю. У разі встановлення такої обставини, як реалізація майна за заниженою ціною, такі торги є несправедливими та не можуть створити для його учасників правомірні наслідки.

26.8. Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що права позивача під час проведення електронних торгів були порушені, однак не з тієї підстави, що він не був повідомлений про проведення торгів, а з тієї підстави, що реалізація на торгах майна за необґрунтованою, заниженою ціною безпосередньо впливає на результати торгів та зачіпає і порушує права та інтереси боржника, оскільки ціна, за якою майно реалізується на торгах, впливає на обсяг зобов`язань, які будуть погашені під час відповідного виконавчого провадження.

26.9. Оскільки оспорювані торги відбулися з порушенням правил їх проведення і є несправедливими, а позивач довів, що зазначені порушення вплинули на результати торгів і ці торги порушують його права, оскільки він є власником квартири, яку реалізовано на торгах за неправильно визначеною ціною, що преюдиційно встановлено ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2021 року, яка набрала законної сили, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , проте з інших мотивів.

СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

Щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, переданих на розгляд питань, яким мала надати оцінку Велика Палата Верховного Суду

27. Предметом судового розгляду у цій справі в судах першої та апеляційної інстанції були вимоги первісного позову ОСОБА_1 , мотивовані проведенням оспорюваних торгів з реалізації спірної квартири з порушеннями Порядку

№ 2831/5,та зустрічного позову ОСОБА_2 , обґрунтовані добросовісним набуттям нею квартири у власність.

28. Друга судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 14 лютого 2024 року передала зазначену справу на підставі

частин третьої, п`ятої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правових висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 918/351/21(918/955/21), щодо ефективності вимог про визнання недійсними результатів електронних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів і припинення права власності за подібних правовідносин у спорах про захист прав власника (законного користувача) майна, яке було відчужене в процедурі примусового виконання судового рішення, а також для вирішення виключної правової проблеми щодо вибору ефективного способу захисту порушеного права позивача на майно, продане в порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.

29. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зауважила, що з метою забезпечення ефективного захисту права власності позивача у подібних спорах, задля забезпечення процесуальної економії та запобігання спробам позивача уникнути застосування припису частини другої статті 388 ЦК України правомірним способом захисту є витребування майна в набувача, який придбав відповідне майно на електронних торгах. Тому для забезпечення єдності судової практики щодо захисту права власності позивача, який вважає себе власником майна, відчуженого на електронних торгах за договором, стороною якого він не був, на думку колегії суддів, важливо вирішити такі питання:

1) яким є ефективний спосіб захисту прав власника (законного користувача) у спорах про продаж його майна на прилюдних торгах у процедурі примусового виконання судового рішення, якщо такий позивач не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем торгів;

2) чи потрібними у таких спорах для захисту прав позивача є вимоги про визнання недійсним укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу (стороною якого позивач не був, унаслідок чого він формально не може вимагати застосування наслідків недійсності цього договору в разі визнання його недійсним), про визнання недійсними та скасування торгів (їхніх результатів), а також інші вимоги, відмінні від вимоги про витребування предмета купівлі-продажу.

30. Окреслені питання, як зазначила колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, постають у справах, які суд розглядає не тільки за правилами цивільного, але й господарського судочинства.

31. Ухвалою від 24 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду, вважаючи наведені підстави обґрунтованими та достатніми, прийняла зазначену справу та призначила її до розгляду.

32. Тобто Велика Палата Верховного Суду фактично визнала наведені Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі про передачу справи підстави передачі та виокремлені питання такими, що потребують відповідно оцінки та вирішення в межах розгляду цієї справи.

33. Тому Великій Палаті Верховного Суду з огляду на прийняття нею справи до розгляду під час розгляду касаційної скарги ПАТ "МТБ Банк" належало врахувати мотиви та підстави, за яких справа була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

34. Утім наведене Велика Палата Верховного Суду залишила поза увагою та, оминувши надання оцінки зазначеним питанням, вирішила переглянути справу винятково за доводами касаційної скарги ПАТ "МТБ Банк" у частині вирішення судами позову ОСОБА_1 в аспекті наявності таких порушень, що могли вплинути на результат оспорюваних торгів та призвести до порушень прав і законних інтересів позивача.

35. До того ж Велика Палата Верховного Суду проігнорувала, що після звернення ПАТ "МТБ Банк" 28 березня 2023 року (дата штемпеля відділення поштового зв`язку АТ "Укрпошта") з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у спорах щодо повернення за частиною другою статті 388 ЦК України майна, проданого на торгах у порядку, встановленому для виконання судових рішень, прийняв низку постанов, у яких щодо обраного способу захисту порушеного права позивача зробив висновок, що, застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 цього Кодексу, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача (див., зокрема, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справах

№ 638/2998/21 та № 761/902/21, від 17 січня 2024 року у справах № 200/7407/19 та № 752/18246/21).

36. Натомість Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду 16 квітня 2024 року прийняв постанову у справі № 914/2736/21, в якій з посиланням

на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі

№ 233/4365/18, зокрема, зробив висновок, що, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане майно, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права - витребування майна із чужого незаконного володіння, а суди не повинні були задовольняти вимоги про визнання недійсними торгів з реалізації нерухомого майна.

37. Тобто наразі у касаційних судах після звернення ПАТ "МТБ Банк" з касаційною скаргою склалася різна практика щодо способу захисту порушеного права позивача у спорах про витребування за частиною другою статті 388 ЦК України майна, проданого на торгах у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

38. Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

39. За змістом частини другої статті 37 Закону України "Про судоустрій і

статус суддів" у складі Верховного Суду діють: 1) Велика Палата Верховного

Суду; 2) Касаційний адміністративний суд; 3) Касаційний господарський суд;

4) Касаційний кримінальний суд; 5) Касаційний цивільний суд.

40. Завдання Великої Палати Верховного Суду передбачено у статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у частині другій якої вказано, що Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

41. Тож вважаю, що, оскільки існує неоднакова судова практика Верховного Суду як вищого судового органу щодо способу захисту порушеного права позивача у спорах щодо повернення за частиною другою статті 388 ЦК України майна, проданого на торгах у порядку виконання судових рішень, Велика Палата Верховного Суду мала достатні підстави для виходу за межі доводів касаційної скарги ПАТ "МТБ Банк" (див. подібний висновок щодо виходу за межі

доводів касаційної скарги, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012).

42. З огляду на викладене, на моє переконання, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу банку, мала врахувати мотиви та підстави, за яких Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду передав справу їй на розгляд, та з урахуванням аргументів і доводів сторін щодо первісного позову, вимог касаційної скарги вирішити питання:

1) яка правова природа реалізації майна боржника на електронних торгах (аукціоні) у порядку, встановленому для виконання судових рішень;

2) хто є сторонами договору купівлі-продажу, укладеного за результатом проведення електронних торгів (аукціону) з реалізації майна боржника у порядку, встановленому для виконання судових рішень;

3) які форми віндикаційного імунітету закріплено у ЦК України та чи є

абсолютним віндикаційний імунітет у добросовісного набувача майна, що було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга

статті 388 ЦК України);

4) яким є ефективний спосіб захисту прав власника (законного користувача) у спорах про продаж його майна на електронних торгах (аукціоні) у процедурі примусового виконання судового рішення, якщо позивач не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем торгів.

43. Однак Велика Палата Верховного Суду проігнорувала наведене та залишила без жодного вирішення, тоді як, на мою думку, мала розкрити та надати відповіді на такі питання.

Щодо правової природи реалізації майна боржника на торгах у порядку, встановленому для виконання судових рішень

44. За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній на момент організації та проведення торгів) заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

45. Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

46. Згідно з абзацом 12 пункту 1 Порядку № 2831/5 (тут і далі - в редакції, чинній на момент організації та проведення торгів) електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

47. Правова природа процедури реалізації майна на торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця ? учасника прилюдних торгів. З огляду на особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів ? це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних

торгах, тобто правочин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду

від 21 листопада 2018 року справі № 465/650/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц).

48. Відповідно до статті 650 ЦК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент організації та проведення торгів) особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

49. Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором

купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

50. Частиною першою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

51. Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

52. Отже, торги (аукціон) з реалізації майна боржника за своєю суттю є передбаченою законодавством послідовністю дій (процедур), вчинених організатором та учасниками торгів з метою укладення цивільно-правового договору.

53. Така послідовність дій (процедура) поділяється на переддоговірну стадію, яка складається з етапів підготовки торгів, оголошення про проведення торгів, подання заявок учасниками торгів та проведення торгів, а також власне договірну стадію, яка має своїм змістом безпосередньо укладення договору за результатами торгів.

54. Подібне розуміння правової природи торгів (аукціону) відповідає змісту приписів статті 650, частини четвертої статті 656 ЦК України, за якими договори укладаються на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), а тому сама процедура укладення як така договором (іншим правочином) не є.

55. Правочином є лише укладений на торгах договір, який може оформлюватися в той чи інший спосіб (для торгів у межах виконавчого провадження - шляхом оформлення протоколу торгів та акта державного чи приватного виконавця, що разом утворюють акцепт пропозиції учасника-переможця).

56. Оскільки відчуження майна з електронних торгів (у тому числі й за правилами, визначеними Порядком № 2831/5) належить до договорів купівлі-продажу, то така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду України

від 06 квітня 2016 року у справі № 910/23970/15, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 березня

2018 року у справі № 910/28435/15, від 16 січня 2019 року у справі № 918/1271/16, від 10 жовтня 2019 року у справі № 918/376/17).

57. Таким чином, торги є способом укладення договору. Тож в усіх випадках вжитий під час правозастосування вираз "визнання недійсними торгів" на практиці означає визнання недійсним правочину (договору), вчиненого (укладеного) на торгах, адже недійсність як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. У приватному праві вона може "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ (див. постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 569/693/21 та від 01 червня 2022 року у справі № 686/4698/20).

58. Тобто недійсність стосується юридичної "нуліфікації" наслідків, спричинених саме таким договором, недійсності саме укладеного на торгах договору, а не торгів як таких. Тому, на мою думку, визнання недійсними торгів як таких чи недійсним протоколу проведення торгів однозначно є неналежним способом захисту, оскільки характер посягання на права і законні інтереси позивача в такому разі не відповідає способу порушення права: ані торги, ані протокол торгів правочинами не є, права ж позивача порушує саме укладений на торгах договір і породжувані ним юридичні наслідки. Такий договір може бути визнаний недійсним за позовом зацікавленої особи, однак не в усіх випадках відповідна вимога буде ефективним способом захисту.

Щодо сторін договору купівлі-продажу, укладеного за результатом проведення електронних торгів з реалізації майна боржника у порядку, встановленому для виконання судових рішень

59. За частиною першою статті 650, частиною першою статті 655 та частиною четвертою статті 656 ЦК України процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

60. Відповідно до статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

61. Тобто стаття 658 ЦК України встановлює, що право примусового продажу товару може реалізувати особа, яка не є власником товару. Подібне формулювання та структура норми щодо визначення управненого суб`єкта

на продаж товару визначають, що норми параграфа 1 "Загальні положення про купівлю-продаж" глави "Купівля-продаж" 54 ЦК України, які регулюють загальні положення про купівлю-продаж, застосовуються до примусового продажу майна.

62. Тож в усіх випадках примусового продажу майна його відчужує особа, яка не є його власником. Проте зазначене не впливає на його природу як правочину купівлі-продажу.

63. У разі продажу майна боржника державним чи приватним виконавцем останній діє в силу наданих йому законом повноважень не як представник від імені та в інтересах боржника, а як носій особливої правової влади щодо розпорядження майном боржника, спираючись на статтю 658 ЦК України, а не на статтю 237 цього ж Кодексу.

64. Вважаю, що набуття майна за результатами електронних торгів (аукціону) є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба / приватний виконавець та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

65. Отже, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба / приватний виконавець, організатор цих торгів та покупець - переможець торгів (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18).

Щодо віндикаційного імунітету в добросовісного набувача майна, проданого у порядку, встановленому для виконання судових рішень

66. Позивач за первісним позовом зазначає, що ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем спірної квартири у розумінні ЦК України, що унеможливлює її витребування відповідно до статті 388 цього Кодексу.

67. Водночас відповідач 4 стверджує, що вона є добросовісним набувачем квартири, яка була продана в порядку, встановленому для виконання судових рішень, тобто зазначає про наявність у неї віндикаційного імунітету, який закріплено в абзаці першому частини другої статті 388 ЦК України.

68. Тож в аспекті розгляду цієї справи важливим, на мою думку, було розкрити форми та зміст віндикаційного імунітету, його можливості застосування у спірних правовідносинах.

Щодо форм віндикаційного імунітету

69. За статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

70. Незаконним володільцем майна може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

71. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, тоді як недобросовісним є набувач, який на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

72. Від недобросовісного набувача майно можна витребувати завжди, оскільки за статтею 387 ЦК України незаконність підстав заволодіння (без відповідної правової підстави) завжди зумовлює витребування від недобросовісного набувача [незалежно від того, чи така незаконність пов`язується з волею власника щодо вибуття та чи ця підстава пов`язується з волею на відчуження (передав у користування тощо)]. При цьому недобросовісний володілець згідно зі статтею 400 ЦК України зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

73. Тобто недобросовісний набувач не користується жодним віндикаційним імунітетом на витребування у нього майна.

74. Натомість від добросовісного набувача майно можна витребувати, якщо підстава була протиправною та не було волі на його відчуження.

75. Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

76. Тож статтею 330 ЦК України передбачено можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

77. Текстуальний аналіз статті 330 ЦК України свідчить, що відсутність в особи права відчужувати річ не є безумовною підставою для витребування майна у його набувача.

78. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

79. Так, за частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

80. Окрім того, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане: 1) у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна (абзаци перший, другий частини другої статті 388 ЦК України).

81. Також згідно зі статтею 389 ЦК України не можуть бути витребувані від добросовісного набувача гроші, а також цінні папери на пред`явника, що існують у документарній формі.

82. Таким чином, на мою думку, тлумачення положень статей 388, 389 ЦК України дозволяє виокремити чотири самостійні форми віндикаційного імунітету:

- загальний імунітет добросовісності - неможливість витребування майна в добросовісного оплатного набувача за винятком трьох визначених у частині першій статті 388 ЦК України випадків;

- імунітет ex iudicio - неможливість витребування майна в добросовісного набувача, якщо таке майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень (абзац перший частини другої статті 388 ЦК України);

- імунітет ex peculiari rei - неможливість витребування в добросовісного набувача грошей, а також цінних паперів на пред`явника, що існують в паперовій формі (стаття 389 ЦК України);

- приватизаційний імунітет - неможливість витребування в добросовісного набувача майна, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна (абзац другий частини другої статті 388 ЦК України).

Щодо віндикаційного імунітету, закріпленого в абзаці першому частини другої

статті 388 ЦК України (імунітету ex iudicio)

83. Абзац перший частини другої статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.

84. Тобто на підставі абзацу першого частини другої статті 388 ЦК України

майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц).

85. Зміст віндикаційного імунітету ex iudicio, закріпленого в абзаці першому частини другої статі 388 ЦК України, не передбачає врахування обставин вибуття майна з володіння власника (за його волею чи поза нею), оскільки подібне врахування властиве іншому віндикаційному імунітету - загальному імунітету добросовісності, що визначається частиною першою статті 388 ЦК України

(див. mutatis mutandis пункт 5.59 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19).

86. Для застосування віндикаційного імунітету ex iudicio не має значення, чи відразу вибуло майно з володіння власника або управненої ним особи безпосередньо внаслідок продажу на виконання судового рішення, чи спочатку таке майно вибуло з володіння цих осіб іншим шляхом, а вже після було продано в порядку виконання судового рішення.

87. Тож, наявність у "ланцюзі подальших відчужень" факту продажу спірної речі в порядку, встановленому для виконання судових рішень, з моєї точки зору, надає усім наступним набувачам у складі такого "ланцюга" віндикаційний імунітет ex iudicio за правилами абзацу першого частини другої статті 388 ЦК України, сутність якого полягає в тому, що спірне майно не підлягає витребуванню у добросовісного набувача:

1) навіть у тому випадку, якщо наявні підстави, які в силу частини першої

статті 388 ЦК допускають витребування речі у добросовісного набувача;

2) незалежно від того, відплатно чи безвідплатно була набута така річ добросовісним набувачем після того, як воно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень;

3) незалежно від допущених під час продажу порушень;

4) незалежно від визнання недійсним відповідного правочину з продажу майна (у тому числі продажу на торгах).

88. Причина встановлення такого обмеження віндикації пов`язується у цивілістичній доктрині з особливим характером відповідних правовідносин, що мають значний публічно-правовий елемент. Тому зазначене вимагає більш дієвого захисту добросовісного набувача порівняно із загальним імунітетом добросовісності, адже в іншому разі неможливо забезпечити довіру до авторитету публічної влади, що організовує та проводить торги.

89. Відповідно у контексті наявності (відсутності) волі продавця майна в процедурах примусового відчуження в межах виконавчого провадження слід враховувати обмеження правосуб`єктності власника майна, яке в цьому випадку відбувається на підставі прямих, імперативних законодавчих приписів, що пов`язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження виконавець здійснює покладені на нього функції з реалізації майна, на яке звернено стягнення; натомість у боржника як власника майна у межах виконавчого провадження залишається процесуальне право оскарження рішень, дій, бездіяльності виконавця, право оскарження судових актів (рішень, ухвал), а також право на відшкодування шкоди, заподіяної діями державного виконавця.

90. Саме тому відповідно до абзацу першого частини другої статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно

було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень

(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

91. Однак, на мою думку, віндикаційний імунітет ex iudicio (абзац перший частини другої статті 388 ЦК України) не є абсолютним, а має надзвичайно широкі межі, що зводяться лише тільки до фактору добросовісності набувача: продане в порядку, встановленому для виконання судового рішення, майно може бути витребуване у набувача виключно у разі недобросовісності останнього.

Щодо оцінки добросовісності набувача майна під час застосування віндикаційного імунітету ex iudicio та пропорційності втручання в майнові права набувача майна

92. Очевидно, що саме по собі придбання майна на торгах у межах виконавчого провадження - публічному у всіх смислах акті продажу - не завжди означає в усіх випадках виникнення неспростовної презумпції добросовісності набувача такого майна.

93. Утім відповідна процедура продажу майна на торгах створює спростовну презумпцію.

94. Набувач майна на відповідних торгах, проведених у порядку, встановленому для виконання судового рішення, цілком може виявитися недобросовісним, тому важливим під час вирішення питання щодо можливості витребування майна, проданого у порядку, встановленому для виконання судових рішень, є надання оцінки та встановлення добросовісності набувача майна.

95. Значення добросовісності як умови набуття права власності на придбане майно у порядку, встановленому для виконання судових рішень, закономірно має визначати підвищений характер вимог щодо її оцінки та встановлення, адже абзац перший частини другої статті 388 ЦК України захищає права саме добросовісного набувача майна.

96. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що при оцінці

добросовісності / недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та "юридичне очищення" майна, придбаного у такий спосіб. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар

(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

97. Водночас придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.

98. Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна.

99. Зокрема, не може вважатися добросовісною особа, яка набула майно на прилюдних торгах, якщо вона знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону, зокрема пов`язана особа (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16).

100. Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу, що судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності / недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) (див. пункт 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада

2021 року у справі № 925/1351/19).

101. Суди, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном

особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду

від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц).

102. Саме при вирішенні питання про витребування майна здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна, у тому числі з`ясуванню підлягає й те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Це має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.

103. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності / недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень

статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном (див. пункт 5.64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19).

Щодо обов`язку доказування добросовісності / недобросовісності

104. Згідно із частиною п`ятою статті 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

105. Тлумачення частини п`ятої статті 12 ЦК України свідчить, що згідно з наведеною нормою добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

106. Добросовісність в аспекті застосування положень абзацу першого

частини другої статті 388 ЦК України є дещо специфічною, зводячись до пробачливої помилки набувача стосовно того, що відчужувач (у цьому

випадку - державний / приватний виконавець) мав право укласти договір на торгах та виконати його.

107. На мою думку, з огляду на наявну спростовну презумпцію в набувача майна недобросовісність набувача майна, проданого в порядку, встановленому для виконання судових рішень, має довести позивач за віндикаційним позовом, тоді як набувач майна за загальним правилом доказування має довести свою добросовісність.

Щодо ефективності способів захисту прав та інтересів суб`єктивних цивільних прав і завдань суду під час розгляду подібних спорів

108. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

109. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у частині другій статті 16 ЦК України, який не є вичерпним. Абзацом дванадцятим частини другої статті 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

110. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

111. Оцінюючи той чи інший спосіб захисту на предмет його належності та ефективності, належить враховувати конкретні правові аспекти відповідної спірної правової ситуації. Саме це мається на увазі, коли в контексті належності способу захисту йдеться про відповідність його змісту порушеного права, способу (характеру) його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, правовій меті, якої прагне суб`єкт захисту.

112. У цій справі Великій Палаті Верховного Суду належало вирішити питання щодо способу захисту порушеного права позивача за обставин, коли: а) спірне майно належало боржнику - позивачу; б) таке майно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень, але відповідний продаж був здійснений з порушеннями; в) ОСОБА_2 (набувач майна) в якості заперечень щодо позову посилається на свою добросовісність як набувача спірного майна, через що воно не може бути у неї витребуване.

113. Тож істотне значення для вирішення спору у наведеному випадку, на мою думку, має з`ясування, який саме правовий ефект має порушення правил торгів, допущене виконавцем та/або їх організатором. Зокрема, чи має це значення в контексті визначення можливості витребування спірного майна у набувача

майна ( ОСОБА_2 ).

114. Аналіз судової практики вирішення подібної категорії спорів дозволяє виокремити на практиці, зокрема, такі правові випадки, за яких відбувається відчуження майна на торгах у межах виконавчого провадження:

- на торгах продане чуже майно, яке не належало боржнику на праві, що зумовлювало можливість звернення стягнення на нього (право власності, право господарського відання чи право оперативного управління);

- на торгах продане майно, яке належить боржнику на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, але укладений за наслідком проведення торгів договір є нікчемним з визначених законом підстав;

- на торгах продане майно, яке належить боржнику на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, але торги проведені з порушеннями, що утворюють підстави для визнання недійсним відповідного договору як оспорюваного за позовом заінтересованої особи.

115. Тому в цьому випадку важливим, на моє переконання, є урахування характеру та природи правовідносин між сторонами на момент виникнення спору.

116. Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто повинне залежати як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа,

так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої

Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18,

від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 18 січня 2023 року у справі

№ 488/2807/17, від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17).

117. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами спору.

118. Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

Щодо способу захисту порушеного права особи, яка вважає себе власником проданого на торгах майна, а сам продаж - неправомірним

119. За статтею 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

120. Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення.

121. У такому разівизнання недійсним укладеного на торгах договору не забезпечить відновлення майнових прав власника на це майно, адже застосування у цьому випадку двосторонньої реституції за наслідками визнання недійсним договору купівлі-продажу майна є неможливим з огляду на те, що власник майна не є стороною договору купівлі-продажу (частина перша статті 658 ЦК України), оскільки сторонами спору в цьому випадку є склад учасників за участю продавця, переможця аукціону та організатора цього аукціону. Зазначене виключає можливість застосування власником майна правових наслідків недійсності правочину, передбачених абзацом другим частини першої статті 216 ЦК України.

122. Натомість якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка

не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від

такого набувача лише у випадках, встановлених частиною першою статті 388 ЦК України (з урахуванням винятків, визначених у частині другій цієї статті), тоді як у недобросовісного набувача чи у добросовісного, який набув майно безоплатно, власник має право його витребувати у всіх випадках (стаття 387, частина третя статті 388 ЦК України).

123. Тому якщо позивач не був стороною договору купівлі-продажу, укладеного на електронних торгах (аукціоні), і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане майно, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Застосування вимоги про витребування майна з

чужого володіння не потребує оскарження результатів торгів чи викладеного в

окремому документі договору купівлі-продажу майна (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19,

від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, від 13 лютого 2024 року у

справі № 910/2592/19).

124. На мою думку, в цьому випадку саме по собі доведення того, що продане на торгах майно не належало до складу майна саме боржника, на яке могло бути звернено стягнення, тобто не належало боржнику на праві, що передбачає можливість відповідальності боржника таким майном (праві власності, праві господарського відання, праві оперативного управління), а належало третій особі, є рівнозначним встановленню факту продажу відповідної речі особою, яка не мала на це права, а тому не потребує визнання укладеного на торгах договору недійсним, адже він apriori не може спричинити перехід права власності на відповідне майно до набувача. Тому додержання правил підготовки та проведення торгів у цьому разі значення не має.

125. З урахуванням наведеного вважаю, що у разі відчуження на торгах майна, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи у володінні якої знаходиться спірне майно (переможець торгів або останній набувач) з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України.

Щодо захисту порушеного права боржника у разі продажу на торгах майна, яке йому належить на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, але укладений за наслідком проведення торгів договір є нікчемним

126. Так само, на мою думку, не має необхідності заявлення вимоги про визнавання недійсним укладеного за результатами проведення торгів нікчемного договору у разі продажу на торгах майна, яке належить боржнику на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, оскільки його недійсність встановлена законом. У цьому разі достатнім для захисту та відновлення порушеного права позивача (боржника) є заявлення вимоги про витребування майна з чужого володіння, незалежно від того чи відчужене за нікчемним договором майно перебуває у володінні переможця торгів, чи останнього набувача.

127. Отже, належним та ефективним способом захисту інтересів: 1) особи,

яка вважає себе власником проданого на торгах майна, а сам продаж ? неправомірним, а також 2) у разі продажу на торгах майна, яке належить боржнику на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, але укладений за наслідком проведення торгів договір є нікчемним

з визначених законом підстав, незалежно від того чи відчужене за нікчемним договором майно перебуває у володінні переможця торгів, чи останнього

набувача, ? є віндикаційний позов.

128. У разі відмови в задоволенні такого позову відповідно до встановлених законом віндикаційних імунітетів набувач спірного майна стає його власником у первісний спосіб на підставі статті 330 ЦК України з моменту фактичного набуття цього майна у його володіння.

Щодо захисту порушеного права боржника у разі продажу на торгах майна, яке належить боржнику на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, але торги проведені з порушеннями, що утворюють підстави для визнання недійсним відповідного договору як оспорюваного за позовом заінтересованої особи

129. У разі продажу державним чи приватним виконавцем на торгах майна, яке належало боржнику на праві власності (праві господарського відання, праві оперативного управління), він apriori є особою, уповноваженою на продаж відповідного майна.

130. Таке право виконавця продати річ боржника має публічно-правовий характер і реалізується лише у певній процедурі, а тому її порушення вказує на відсутність приватноправового значення відповідної публічно-правової правомочності виконавця. Однак саме право продати майно боржника нікуди не зникає, проте, будучи здійсненим неналежно, розглядається в приватноправовій площині як таке, що було відсутнє у конкретний момент щодо конкретного акту продажу.

131. Тому для цього, на мою думку, відповідний договір, незалежно від того чи відчужене на них майно перебуває у володінні переможця торгів, чи іншої особи, має бути визнаний недійсним (якщо укладений договір не є нікчемним з певної визначеної законом підстави), оскільки будь-який оспорюваний правочин є дійсним і повною мірою створює юридичні наслідки, поки його недійсність не буде підтверджено судом за позовом заінтересованої особи, адже статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

132. У протилежному випадку віндикаційний позов особи, яка вважає себе власником проданого на торгах майна, а сам продаж - неправомірним, будучи заявлений без одночасного подання позову про визнання недійсним відповідного договору, може бути заперечений набувачем з посиланням на дійсну підставу свого правонабуття - укладений на торгах договір, оскільки допоки цей договір є дійсним, набувач за ним є власником з похідної підстави.

133. Водночас сам по собі віндикаційний позов у цьому випадку не є ані ефективним, ані належним способом захисту для такого позивача.

134. Натомість, на моє переконання, якщо буде одночасно заявлений і позов про визнання недійсним укладеного на торгах договору, і віндикаційний позов, то навіть у разі задоволення позову про визнання відповідного договору недійсним набувач майна не буде позбавлений можливості заперечити первісний позов, пославшись на відповідний віндикаційний імунітет, якщо тільки підстава такої недійсності не вказуватиме на його недобросовісність (на що може вказувати, зокрема, взаємоузгодженість дій учасників торгів, спрямована на усунення їх конкурентності, істотна пов`язаність учасників торгів тощо). У цьому випадку набувач спірного майна стає його власником у первісний спосіб на підставі статті 330 ЦК України з моменту фактичного набуття такого майна у володіння. Водночас відмова у задоволенні позову про визнання недійсним укладеного на торгах договору з необхідністю спричинює відмову в задоволенні позову про витребування майна, адже в цьому разі позивач не буде власником спірної речі, оскільки право власності на неї набув відповідач.

135. Ураховуючи наведене, вважаю, що незалежно від того чи відчужене на торгах майно перебуває у володінні переможця торгів, чи іншої особи, належним та ефективним способом захисту боржника, у разі продажу на торгах в порядку, встановленому для виконання судових рішень майна, яке належить боржнику на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, але торги проведені з порушеннями, що утворюють підстави для визнання недійсним відповідного договору як оспорюваного за позовом заінтересованої особи, є одночасне заявлення двох позовів - про визнання недійсним

укладеного на торгах договору (ресцисорний позов) та про витребування майна (віндикаційний позов).

136. У справі, яка переглядалася, продана на торгах у порядку, встановленому

для виконання судових рішень, спірна квартира належала саме боржнику (позивачу за первісним позовом), а укладений на торгах договір не є нікчемними, тому, на мою думку, належним та ефективним способом захисту для позивача за первісним позовом за обставин цієї справи є виключно одночасне заявлення двох позовів - про визнання недійсним укладеного на торгах договору (ресцисорний позов) та про витребування квартири (віндикаційний позов).

Щодо суті заявлених вимог та доводів касаційної скарги

137. ОСОБА_1 (первісний позивач) підставами заявленого позову зазначив те, що оспорювані торги відбулися з порушенням вимог законодавства, оскільки суд визнав такою, що не підлягає застосуванню, оцінку вартості квартири у формі письмового звіту про незалежну оцінку майна від 08 липня 2021 року № 615, а також тому, що його не було повідомлено про проведення електронних торгів.

138. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки він не був повідомлений про день та час проведення електронних торгів, що є порушенням чинного законодавства із чим не погодився скаржник, зазначаючи, що ОСОБА_1 не надав доказів як порушення Порядку № 2831/5, так і того, що існуючі, на думку позивача, порушення вплинули на результат електронних торгів і могли обмежити його права та законні інтереси.

139. Велика Палата Верховного Суду наведені висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 лише з тієї підстави, що він не був повідомлений про день та час проведення електронних торгів, визнала помилковими.

140. Водночас Велика Палата Верховного Суду врахувала, що Октябрський районний суд м. Полтави ухвалою від 26 серпня 2021 року, яка була залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, визнав такою, що не підлягає застосуванню, оцінку у формі письмового звіту від 08 липня 2021 року № 615 про вартість квартири АДРЕСА_1 , через допущені оцінювачем порушення, які вплинули на визначення вартості реалізованого майна.

141. За наведеного Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що права ОСОБА_1 під час проведення електронних торгів були порушені, однак не з тієї підстави, що він не був повідомлений про проведення торгів, а з тієї підстави, що реалізація на торгах майна за необґрунтованою, заниженою ціною безпосередньо впливає на результати торгів та зачіпає і порушує права та інтереси боржника, оскільки ціна, за якою майно реалізується на торгах, впливає на обсяг зобов`язань, які будуть погашені під час відповідного виконавчого провадження.

142. Оскільки оспорювані торги відбулися з порушенням правил їх проведення і є несправедливими, а позивач довів, що ці порушення вплинули на результати торгів та його права порушено оспорюваними торгами, оскільки він є власником згаданої квартири, яку реалізовано на торгах за неправильно визначеною ціною, що преюдиційно встановлено ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2021 року, яка набрала законної сили, ? Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , проте з інших мотивів.

143. Однак Велика Палата Верховного Суду, на моє переконання, не врахувала, що проведення торгів з продажу майна боржника є способом укладення договору

купівлі-продажу, результати яких оформляються протоколом та актом, тобто є їх невід`ємною частиною. Визнання незаконними та скасування результатів електронних торгів охоплює недійсність як протоколу, так і акта, а тому висновок судів попередніх інстанцій, на що не звернула увагу Велика Палата Верховного Суду, щодо наявності підстав для визнання незаконним і скасування акта державного виконавця про проведені електронні торги є помилковим.

144. Те ж саме, на мою думку, стосується вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, оскільки видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України ?Про нотаріат? окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця торгів (аукціону), тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину.Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем (переможцем аукціону), але не є правовстановлюючим документом,

і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації (див. постанову Великої

Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16,

від 14 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19).

145. Також Велика Палата Верховного Суду залишила без належної уваги положення абзацу першого частини другої статті 388 ЦК України щодо неможливості витребування від добросовісного набувача майна, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

146. Вкотре звертаю увагу, що на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача, якщо воно

було примусово реалізоване у порядку, встановленому саме для примусового виконання судових рішень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду

від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц).

147. Абзац перший частини другої статті 388 ЦК України гарантує особам, які придбали майно у порядку, встановленому для виконання судових рішень, захист їхніх прав від можливої віндикації.

148. Такою умовою є добросовісність набуття права власності на спірне майно за результатом торгів з примусового продажу майна боржника.

149. Продаж майна на торгах, проведених з порушенням вимог законодавства щодо їх організації та проведення, допущених державним / приватним виконавцем, не змінює статусу особи, яка придбала майно на торгах, а така

особа (у разі недоведення її недобросовісності) не перестає бути добросовісним набувачем майна, що узгоджується із положеннями абзацу першого частини другої статті 388 ЦК України.

150. Водночас Велика Палата Верховного Суду не врахувала, що встановлені обставини справи не спростовують факту добросовісної поведінки та відсутності вини ОСОБА_2 (відповідач 4) як переможця торгів у допущених порушеннях під час проведення торгів. Тому таке порушення не може бути протиставлене відповідачу 4 як переможцю, адже недобросовісність її дій не доведена. Оскільки добросовісність належить до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), то вона презюмується.

151. У конкретному випадку, що має місце у цій справі, судами не встановлено, а позивачем жодним чином не доведено (у тому числі будь-яких доводів у позові з цього приводу не наведено) недобросовісності ОСОБА_2 як набувача майна, яке було нею набуто за результатом торгів з примусового продажу майна боржника.

152. З огляду на викладене у ОСОБА_2 як добросовісного набувача майна згідно з абзацом першим частини другої статті 388 ЦК України наявний віндикаційний імунітет ex iudicioна витребування у неї спірного майна на користь позивача, що необґрунтовано залишила без належної уваги Велика Палата Верховного Суду.

153. На важливості врахування добросовісності набувача майна також вказував і Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ). Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її

право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй

не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно [див. рішення ЄСПЛ від 20 жовтня

2011 року у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine, заява

№ 29979/04), від 16 лютого 2017 року у справі "Кривенький проти України" (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)].

154. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (див. постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц та від 18 березня 2020 року у справі 199/7375/16-ц).

155. У цьому випадку задоволення віндикаційного позову та витребування спірної квартири у добросовісного набувача ( ОСОБА_2 ) на користь позивача за відсутності встановлених обставин недобросовісності набуття нею права власності на це майно призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки не відповідатиме пропорційності втручання у право набувача майна на придбане ним на торгах майно як добросовісним набувачем.

156. З огляду на викладене, на мою думку, підстав для витребування спірної квартири з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 немає, що не позбавляє позивача за первісним позовом права на звернення з позовом до суду про стягнення збитків, заподіяних продажем майна за заниженою вартістю, з винних осіб у загальному порядку.

157. Проте Велика Палата Верховного Суду, всупереч правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада

2021 року у справі № 925/1351/19, наведене залишила поза увагою та за відсутності надання оцінки добросовісності набувача майна (перевірки наявності у набувача майна віндикаційного імунітету ex iudicio) погодилася з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для витребування майна у ОСОБА_2 , набутого нею в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

158. До того ж застосування Великою Палатою Верховного Суду норм права у подібний спосіб фактично позбавляє добросовісного набувача наданих абзацом другим частини другої статті 388 ЦК України гарантій щодо неможливості витребування у нього майна, відчуженого в порядку, встановленому для виконання судових рішень, що є неприпустимим.

159. Звертаю увагу, що подібний підхід до вирішення спору з повернення майна, відчуженого на аукціоні (торгах) в порядку, встановленому для виконання

судових рішень, практично нівелює застосування абзацу другого частини другої статті 388 ЦК України, адже запроваджує рівноцінну (ототожнює) можливість витребування у набувача майна 1) відчуженого в добровільному порядку

та 2) майна, відчуженого в порядку, встановленому для виконання судових рішень (примусовий продаж майна).

160. Така незахищеність прав добросовісного набувача майна як учасника цивільного обороту негативно впливає на ліквідність та вартість реалізації майна, які можуть бути забезпечені лише за умови наявності в потенційного покупця гарантій дотримання його прав на набуте майно, відчужене в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

161. Добросовісний набувач має бути впевнений, що він не буде позбавлений права на набуте майно і воно не буде обмежене внаслідок існування порушень, про які він не знав і не міг знати. В іншому випадку для добросовісного набувача, який виявив при укладенні договору добру волю, розумну обачність, існуватиме ризик несправедливої втрати майна, яке може бути у нього витребувано незалежно від добросовісності набуття.

162. Очевидно, що наявність ризиків щодо можливості оспорення угод (договорів) з продажу, витребування в будь-який час такого майна у добросовісного набувача не сприяють збільшенню конкурентності та вартості реалізації майна, оскільки, будучи обізнаним про наявність відповідних ризиків, потенційний покупець не матиме жодної зацікавленості у придбанні майна (достатньо ймовірно ?проблемного?), відчуженого в порядку, встановленому для виконання судових рішень, за тією ж ціною, що зазвичай визначає ринок для майна подібних характеристик.

163. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт 6 статті 3 ЦК України).

164. Національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції. Зокрема, законодавство слід тлумачити відповідно до розумних цілей регулювання (див. висновки, сформульовані у постановах

Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18,

від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 05 квітня 2023 року у справі

№ 911/1278/20).

165. Однією з цілей регулювання, встановленого ЦК України, є захист добросовісного набувача.

166. Добросовісний набувач має бути захищеним, не страждати від несподіваного виявлення обставин, які розумна і обачлива особа не могла передбачити, і не нести ризики та збитки, пов`язані з такими обставинами.

167. Саме наведене дозволяє забезпечити збільшення зацікавленості у придбанні, а відтак і конкурентоспроможність та високу вартість відчуження майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень, адже за інших умов добросовісний набувач ризикує втратити право власності на своє майно, що вкрай негативно відбивається на попиті та відповідно вартості реалізації такого роду майна.

168. Однак Велика Палата Верховного Суду зазначене залишила без належної уваги та, незважаючи на: 1) аргументи відповідача щодо добросовісності набуття ним права власності на квартиру, 2) наявність в судах касаційної інстанції після звернення ПАТ "МТБ Банк" з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення різної практики щодо способу захисту порушеного права позивача у спорах щодо повернення майна, проданого на торгах (аукціоні) в порядку виконання судових рішень, вирішила спір без урахування положень абзацу другого частини другої статті 388 ЦК України, внаслідок чого фактично сформувала позицію, яка:

по-перше, фактично нівелює наявний у добросовісного набувача майна віндикаційний імунітет, закріплений в абзаці першому частини другої статті 388 ЦК України;

по-друге, не забезпечує захищеності добросовісного набувача майна, проданого в порядку, встановленому для виконання судових рішень, яка в силу закону носить підвищений стандарт;

по-третє, негативно впливає на ліквідність майна, яке продається в порядку, встановленому для виконання судових рішень, порівняно з аналогічним (подібним) майном, відчуженим за звичайних умов;

по-четверте, формує практику, за якої продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень, майно відчужуватиметься за значно зниженою ціною, адже має не лише негативний вплив на вартість реалізації майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень, а й сприяє реалізації цього майна за низькою ціною (сприяє знеціненню та знижує ліквідність такого майна);

по-п`яте, створює на практиці ситуацію з урахуванням відчуження майна за низькою ціною та наявності ризиків його витребування в будь-який час, при якій незадоволеними за наслідком проведення торгів залишатимуться як стягувач, боржник, так і покупець реалізованого майна в порядку, встановленому для виконання рішення суду;

по-шосте, сприяє зменшенню потенційних учасників торгів з відчуження майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень;

по-сьоме, підвищує ризики втрати добросовісним набувачем права власності на майно, придбане в порядку, встановленому для виконання судових рішень,

що аж ніяк не сприяє ані сталості цивільного обороту, ані розвитку економіки держави в цілому.

169. Тож очевидно, що вирішення Великою Палатою Верховного Суду цієї справи у подібний спосіб та фактично ухилення від формування практики застосування норм права у такому спорі, залишення невирішеною неузгодженості судової практики щодо способу захисту порушеного права позивача у спорах про витребування за частиною другою статті 388 ЦК України майна, проданого на торгах в порядку, встановленому для виконання судових рішень- не сприяє сталості розгляду цієї категорії спорів та авторитету Великої Палати як колегіального органу Верховного Суду, одним із завдань якого є формування практики однакового застосування судами норм права.

170. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у цій справі не врахувала та при цьому не відступила від чисельної сформованої нею судової практики, яка має усталений характер, а натомість прийняла постанову фактично всупереч такій практиці щодо:

- неналежності способу захисту позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна на торгах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 14 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19);

- неможливості витребування майна від добросовісного набувача, якщо воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому саме для примусового виконання судових рішень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц);

- необхідності перевірки під час прийняття рішень добросовісності / недобросовісності набувача майна, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19);

? необхідності з`ясування під час застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до

Конвенції наявності підстав для втручання у мирне володіння майном

особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном(постанова Великої Палати Верховного Суду

від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц);

? необхідності надання оцінки тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням

(постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі

№ 461/12525/15-ц);

? невідповідності вимозі законності втручання у право мирного володіння майном, судових рішень прийнятих за відсутності перевірки добросовісності / недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі

№ 908/976/19).

171. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали

сумнівів [див. рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95, § 61].

172. Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними [див. mutatis mutandis рішення від 22 листопада 1995 року у справі "С.В. проти Сполученого Королівства" (S.W. v. the United Kingdom), заява № 20166/92, § 36].

173. Формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів із урахуванням змін у повсякденній практиці [див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 11 листопада 1996 року

у справах "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France), заява № 17862/91, § 31, 32,

від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України" (Vyerentsov v. Ukraine), заява № 20372/11, § 65]. Суперечливі рішення національних судів, особливо

судів найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції [див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року у справі "Неждет Шахін і Періхан

Шахін проти Туреччини" (Nejdet Sahin and Perihan Sahin v. Turkey), № 13279/05,

§ 53, 67, 80].

174. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

175. За частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

ВИСНОВКИ

176. З моєї точки зору, ураховуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суду повинна була прийняти постанову, в якій задовольнити частково касаційну скаргу ПАТ "МТБ Банк"; оскаржувані судові рішенняскасувати частково; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про:

визнання незаконним і скасування акта державного виконавця про проведені

електронні торги;визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру; витребування спірної квартири з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . У решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Суддя О. О. Банасько

Джерело:ЄДРСР 123380824

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения