Постанова ВП ВС про припинення зобов'язань за кредитом та за порукою у разі смерті позичальника та пропуску кредитором строку звернення до спадкоємців не залежно від того, що позов поданий ще до смерті позичальника

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 638/1046/14-ц
провадження № 14-12цс24

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідачки Ступак О. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А.,

Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В.,

Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.

розглянула справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року (колегія суддів Бурлака І. В., Пилипчук Н. П., Яцина В. Б.)

за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , правонаступницею якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Харчік» про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів за користування кредитом та пені

Історія справи

Зміст позову

1. 24 січня 2014 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Харчік» (далі - ПП «Харчік», підприємство) про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів за користування кредитом та пені.
    
2. Позивач обґрунтовував пред`явлений позов тим, що 05 лютого 2007 року АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11114550000, за умовами якого банк надав позичальниці кредит на суму 40 000,00 доларів США, яка зобов`язалася повернути наданий кредит повністю не пізніше 05 лютого 2018 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,3 % річних. Надалі сторони уклали додаткові угоди, якими відстрочили виконання зобов`язання та змінили порядок погашення кредиту.

3. 05 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальниці за зазначеним договором кредиту між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № П-11114550000.

05 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання кредитного зобов`язання укладено договір поруки № П1-11114550000 між банком та ПП «Харчік».

За умовами укладених договорів поруки ОСОБА_1 та ПП «Харчік» зобов`язалися відповідати у повному обсязі за виконання позичальницею всіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору, у солідарному порядку з нею.

4. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 05 лютого 2007 року виникла заборгованість за кредитом та процентами, яка станом на 10 січня 2014 року склала 38 678,76 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 29 877,28 доларів США; за процентами - 7 695,23 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 382,67 доларів США, що еквівалентно 3 058,68 грн; пеня за прострочення сплати процентів - 723,58 доларів США, що еквівалентно 5 783,56 грн.

06 грудня 2013 року відповідачам направлено вимоги про погашення простроченої заборгованості, проте вони зобов`язання не виконали.

5. Посилаючись на викладені обставини та уточнивши позов, АТ «УкрСиббанк» просило суд стягнути з відповідачів суму боргу за договором про надання споживчого кредиту від 05 лютого 2007 року № 11114550000 у розмірі 41 276,74 доларів США та 8 842,24 грн, з яких: 29 877,28 доларів США - заборгованість за кредитом; 11 399,46 доларів США - заборгованість за процентами; 3 058,68 грн, що за курсом Національного банку України станом на 10 січня 2014 року становить 382,67 доларів США, - пеня за прострочення сплати кредиту; 5 783,56 грн, що за курсом Національного банку України станом на 10 січня 2014 року становить 723,58 доларів США, - пеня за прострочення сплати процентів.

6. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2016 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступницю ОСОБА_1 .

7. Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 02 листопада 2015 року внесено запис № 14801110009003657 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ПП «Харчік».

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступницю ПП «Харчік».

Зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року в задоволенні позову АТ «УкрСиббанк» відмовлено.

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк дізнався про смерть ОСОБА_1 03 лютого 2015 року, проте до ОСОБА_2 , як до спадкоємиці позичальниці вимог не пред`явив, тому в задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску строку, встановленого статтею 1281 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Суд зазначив, що спадкоємеця ОСОБА_2 є новою боржницею за кредитним договором, на забезпечення виконання основного зобов`язання якої поручителі ОСОБА_1 та ПП «Харчік» не давали згоду.

Зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 , яка є правонаступницею ОСОБА_1 та ПП «Харчік», на користь АТ «УкрСиббанк» 101 260,00 грн заборгованості за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 11114550000.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» 32 032,91 доларів США заборгованості за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 11114550000, що складається з: 29 877,28 доларів США - заборгованості за кредитом; 1 555,13 доларів США - заборгованості за відсотками за користування кредитом з 24 липня 2013 року по 24 січня 2014 року; 206,32 доларів США - заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення кредиту з 24 липня 2013 року по 10 січня 2014 року; 394,18 доларів США - заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом з 24 липня 2013 року по 10 січня 2014 року.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

11. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позов пред`явлено банком до позичальниці ОСОБА_1 ще за її життя; дізнавшись про відкриття спадщини та про прийняття спадщини спадкоємицею ОСОБА_2 з відповіді нотаріальної контори від 19 січня 2016 року, банк у лютому 2016 року подав заяву про залучення її до участі у справі як правонаступниці ОСОБА_1 . Отже, відсутні підстави для відмови у позові у зв`язку з пропуском банком строку пред`явлення вимоги до спадкоємиці, встановленого статтею 1281 ЦК України,

У ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням кредитних зобов`язань утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню із ОСОБА_2 як її спадкоємиці на користь банку.

Апеляційний суд вирішив вимоги банку щодо стягнення заборгованості, яка підлягає стягненню із ОСОБА_2 , як спадкоємиці ОСОБА_1 , з огляду на те, що відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна, тому ОСОБА_2 несе відповідальність за зобов`язаннями ОСОБА_1 у межах суми 101 260,00 грн (100 760,00 грн (успадковане майно) + 500,00 грн (частка в статутному фонді ПП «Харчік»)).

Вимоги банку щодо стягнення заборгованості, яка підлягає стягненню з поручителя ОСОБА_1 , апеляційний суд вирішив з огляду на те, що, звертаючись до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителя, банк пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за життя ОСОБА_1 під час чинності поруки, тому немає правових підстав для повної відмови у задоволенні позову до поручителя після смерті боржника.

Апеляційний суд зазначив, що позов про стягнення заборгованості подано до суду 24 січня 2014 року, тому на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилася щодо всіх періодичних платежів за кредитним договором, строк сплати яких настав станом на 24 липня 2013 року і які не сплачені.

Зміст вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи

12. 08 червня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року.

13. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Заявник зазначає, що станом на день подання позову про стягнення заборгованості за кредитним договором у поручителя ще не виник обов`язок зі сплати заборгованості за боржника. Позивач пропустив строк пред`явлення вимог до поручителя, і такий строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Спадкоємець позичальника - ОСОБА_2 є новим боржником за кредитним договором, на забезпечення виконання зобов`язання якого ОСОБА_1 не давав згоди.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначив застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15, від 13 березня 2019 року у справах № 520/7281/15 та справі № 520/7281/15, Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11, від 23 вересня 2019 року у справі № 501/2700/16, від 11 березня 2020 року у справі № 362/2232/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 212/5525/16, від 19 травня 2021 року у справі № 607/5675/18, Верховного Суду України від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11.

Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібраних у справі доказів (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

14. Ухвалою від 22 червня 2023 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відкрила касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 17 січня 2024 року на підставі частини четвертої статті 403 ЦПК України передала цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважала за необхідне відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14, шляхом його конкретизації.

15. Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що у цій справі постало питання щодо застосування приписів частини першої статті 523 ЦК України у спірних правовідносинах, оскільки АТ «УкрСиббанк» з указаним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ПП «Харчік» звернулося 24 січня 2014 року, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2014 року відкрито провадження у справі за цим позовом, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла. Поручитель ОСОБА_1 відмовляється відповідати за борговими зобов`язаннями спадкоємців боржниці.

16. Згідно із частиною першою статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Заміна боржника може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з незалежних від нього, зокрема у результаті його смерті.

17. У постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 у пунктах 9.10 - 9.16 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок: «Спільну підставу для припинення поруки та застави (іпотеки) законодавець визначив у частині першій статті 523 ЦК України, відповідно до якої порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Заміна боржника може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з незалежних від нього, зокрема у результаті його смерті. У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора стягує заборгованість в межах вартості майна, одержаного у спадщину (стаття 1282 ЦК України). За змістом зазначеної норми у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який відповідає перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна. Потрібно наголосити, що зобов`язання за договором поруки нерозривно пов`язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та/або іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем). У разі отримання такої згоди правовідносини поруки / іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими».

Отже, у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду сформульовано загальний висновок про те, що у разі, якщо кредитор не отримав згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), то порука та/або іпотека визнаються припиненими.

18. Водночас у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 904/1163/15, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/1014/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року у справі № 524/3203/16, від 17 червня 2020 року у справі № 629/4053/15, від 27 липня 2021 року у справі № 585/2836/16, від 15 серпня 2023 року у справі № 210/3330/20 сформульовано правовий висновок про те, що у разі, якщо кредитор за життя позичальника шляхом подання позову до суду реалізував своє право вимоги до поручителя до настання умов, за яких порука припиняється, то відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника у порядку спадкування.

19. Водночас у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 за результатами касаційного перегляду справи за аналогічних фактичних обставин будь-яких висновків з вирішення цього питання не викладено, справа розглянута без надання оцінки факту звернення кредитора до суду з відповідним позовом за життя позичальника та за відсутності згоди поручителя відповідати за борговими зобов`язаннями спадкоємців боржника.

Питання щодо можливості відступу від правових висновків, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду не досліджувала.

Відсутні висновки щодо застосування норми матеріального права (частини першої статті 523 ЦК України) у подібних правовідносинах і в інших постановах Великої Палати Верховного Суду.

20. У зв`язку з наведеним Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14, шляхом його конкретизації та вказати, що:

- для з`ясування належного розуміння правила статті 523 ЦК України для оцінки спірних правовідносин вирішальним є визначення співвідношення моменту настання обставин, з якими пов`язується припинення поруки за правилами частини першої статті 523 ЦК України, та моменту пред`явлення формалізованої вимоги кредитором до поручителя;

- смерть позичальника, що настала після звернення кредитора до суду з відповідним позовом, та наступна заміна у спірних правовідносинах особи боржника його спадкоємцями не може призвести до припинення поруки ретроспективно у тому разі, якщо мало місце своєчасне пред`явлення вимоги до поручителя;

- у разі, якщо кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду) до настання умов, за яких порука припиняється, то відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника у порядку спадкування.

Межі перегляду судових рішень судом касаційної інстанції

21. У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).

22. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Встановлені судами обставини

23. 31 березня 2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_1 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 31 березня 2000 року серії НОМЕР_1 .

24. 05 лютого 2007 року АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту № 11114550000, за умовами якого банк надав позичальниці кредит (грошові кошти) в сумі 40 000,00 доларів США, а позичальниця зобов`язалася повернути наданий кредит повністю не пізніше 05 лютого 2018 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,3 % річних.

25. 05 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 , а також банк та ПП «Харчік» уклали договори поруки № П-11114550000 та № П1-11114550000 відповідно, за умовами яких поручителі зобов`язалися відповідати повністю за виконання позичальницею всіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність позичальниці та поручителя є солідарною.

26. Також 05 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , до якого надалі договором від 31 січня 2009 року № 1 внесені зміни.

27. 30 січня 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання кредиту від 05 лютого 2007 року щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації, за якою сторони домовилися про перенесення строків виконання зобов`язань позичальниці зі сплати процентів за договором так: сплата процентів, нарахованих згідно з умовами договору за використання кредитних коштів у період з 01 грудня 2008 року до 31 грудня 2008 року, здійснюється позичальником у період з 01 листопада 2013 року по 10 листопада 2013 року згідно з умовами договору. Також сторони домовилися про зміну кінцевого терміну повернення кредиту на 04 лютого 2022 року.

28. Крім того 30 січня 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання кредиту від 05 лютого 2007 року щодо зміни схеми погашення кредиту, за якою позичальниця зобов`язалася повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів у розмірі 490 доларів США 10 числа кожного місяця.

29. У зв`язку з укладенням 30 січня 2009 року додаткових угод до кредитного договору цього ж дня укладено додаткові угоди до договорів поруки, за умовами яких поручителі надали свою згоду на зміну основного зобов`язання, що забезпечується порукою.

30. За матеріалами справи встановлено, що поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_1 за договором про надання кредиту від 05 лютого 2007 року № 11114550000 є її чоловік ОСОБА_1 .

31. 11 грудня 2013 року банк на адреси ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ПП «Харчік» направив вимоги про погашення заборгованості станом на 18 листопада 2013 року у розмірі 37 270,50 доларів США, з яких 29 877,28 доларів США - кредитна заборгованість, в тому числі прострочена - 3 696,37 доларів США, 7 393,22 доларів США - заборгованість за процентами. Банк вимагав погасити прострочену заборгованість протягом 31 дня з дати одержання повідомлення. У випадку не усунення порушення на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення позичальниці повідомлення (вимоги) банк вимагав виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі 37 270,50 доларів США.

32. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.

33. 14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, якою повідомив про смерть ОСОБА_1 .

34. 26 березня 2015 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 заведена спадкова справа № 187/2015 за заявою дочки ОСОБА_2 .

Із заявами про відмову від прийняття спадщини звернулись батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

35. 21 квітня 2015 року ОСОБА_1 направив на адресу ПАТ «УкрСиббанк» листа, у якому повідомив про смерть ОСОБА_1 та про припинення поруки, на який банк надав відповідь 30 квітня 2015 року щодо необхідності надання посвідченої копії свідоцтва про смерть.

36. 20 травня 2015 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_1 на частку в статутному фонді ПП «Харчік» у розмірі 500,00 грн, що складає 100 % статутного фонду підприємства.

37. Рішенням від 22 червня 2015 року № 1 ОСОБА_2 прийняла на себе права засновника (власника) ПП «Харчік» та стала його директором, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

38. 02 листопада 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення ПП «Харчік».

39. 29 лютого 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» подав до суду першої інстанції заяву про залучення до участі у справі ОСОБА_5 , яка є правонаступницею ОСОБА_1 .

40. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2016 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 , як правонаступницю відповідачки ОСОБА_1 .

41. 13 березня 2020 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_1 , що складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , та зареєструвала за собою право власності на це майно.

Вартість зазначеного нерухомого майна станом на 09 жовтня 2014 року становила 100 760,00 грн, що підтверджується звітом про оцінку майна від 18 серпня 2021 року.

42. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступницю відповідача ПП «Харчік» у цій справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину

43. Відповідно до приписів статті 1281 ЦК України (тут і далі - у редакції до внесення змін згідно із Законом від 03 липня 2018 року № 2478-VIII, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явлення свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

44. Встановлені статтею 1281 ЦК України строки є строками, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

45. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

46. Наявність встановлених законом строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців забезпечує юридичну визначеність та стабільність цивільного обороту.

47. Встановлення темпоральних обмежень як для подання заяви про прийняття чи відмову від спадщини, так і для пред`явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника збалансовує інтереси учасників спадкових відносин та унеможливлює продовження стану невизначеності у цивільних відносинах, які зазнають змін у зв`язку зі смертю одного з їх учасників.

48. Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців позичальника регламентуються приписами статті 1281 ЦК України. Тобто стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених порукою (іпотекою). Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язанням, а також припинення таких зобов`язань (див.: пункти 55-62 постанови від 17 квітня 2018 року

у справі № 522/407/15-ц, пункт 69.5 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, пункт 39 постанови від 01 квітня 2020 року

у справі № 520/13067/17, пункт 99 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17).

49. Приписи статті 1281 ЦК України не містять особливих застережень щодо порядку задоволення вимог кредитора у разі, якщо смерть боржника настала після пред`явлення позову до нього під час розгляду судової справи.

50. Отже, якщо смерть позичальника настала під час розгляду судової справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості, до таких правовідносин застосовується правила про загальний порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, визначені у статті 1281 ЦК України, а спадкоємці, які прийняли спадщину, підлягають залученню до участі у справі як правонаступники відповідного учасника справи на підставі статті 55 ЦПК України.

51. Водночас потрібно пам`ятати, що підставою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. З огляду на наведене, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

52. Під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника (у тому числі, якщо смерть боржника настала під час розгляду справи у суді) суди для правильного вирішення справи першочергово повинні встановити, чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, тобто чи вчинив кредитор потрібні дії у матеріальних відносинах.

53. Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, зокрема, претензії кредиторів.

54. За змістом наведених положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України подана кредитором претензія є однією з підстав заведення нотаріусом спадкової справи. Кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені особи спадкоємців взагалі.

55. Відповідно до пункту 3.11.17 розділу 3 «Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій» Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, консул за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, консул повідомляє спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

56. Отже кредитор у матеріальних відносинах може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: безпосередньо спадкоємцю (спадкоємцям); опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульські установи).

57. Вибір конкретного способу пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

58. Водночас кредитор, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта цієї статті).

59. Зі спливом строків, визначених статтею 1281 ЦК України, і непред`явленням кредитором вимог до спадкоємців боржника, такий кредитор позбавляється права вимоги, тобто відповідне цивільне право припиняється, а кредитор втрачає можливість вимагати в суді захисту відповідного права.

Щодо припинення поруки як акцесорного зобов`язання

60. Розрізняють основні зобов`язання та додаткові (акцесорні) зобов`язання. Основні зобов`язання можуть існувати самостійно без додаткового (акцесорного) зобов`язання, тоді як додаткові (акцесорні) зобов`язання виникають лише за наявності основного зобов`язання та нерозривно пов`язані з ним.

61. У законодавстві не наведено визначення акцесорних зобов`язань. Водночас у статті 266 ЦК України йдеться саме про основну та додаткову вимоги, тобто фактично про основне та акцесорне зобов`язання.

62. Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

63. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

64. Згідно із частиною першою статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

65. У наведених нормах права чітко простежується акцесорність поруки та її додатковий характер, який проявляється у неможливості існування поруки окремо від основного зобов`язання. Вимоги до поручителя можуть бути пред`явлені лише у разі чинності основного зобов`язання та (якщо в договорі не передбачено інше) лише у тому обсязі, що й до основного боржника.

66. Як зазначено вище, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором строків пред`явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, позбавлення права вимоги такого кредитора за зобов'язаннями, які існували у померлого божника.

67. Аналіз правил частини першої статті 559 ЦК України, частин другої, четвертої статті 1281 ЦК України дає підстави для висновку, що у разі пропуску кредитором строків пред'явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, кредитор позбавляється прав вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим зобов`язанням (порукою), які не можуть існувати окремо від основного зобов`язання.

68. Отже, приписи частини першої статті 559 ЦК України щодо припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов`язанням не передбачають жодного винятку, тому сплив строків, визначених частинами другою, третьою статті 1281 ЦК України, який має наслідком припинення права вимоги кредитора за основним зобов`язанням, одночасно має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги за додатковими зобов`язаннями (порукою) незалежно від того, хто є спадкоємцями померлого боржника - цей самий поручитель чи інші особи.

Щодо вирішення спору по суті

69. Встановивши, що банк довідався про смерть ОСОБА_1 03 лютого 2015 року, проте вимог до спадкоємців боржниці у визначеному законом порядку не пред`явив, суд першої інстанції зробив висновок про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку, передбаченого статтею 1281 ЦК України. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог до ОСОБА_1 як поручителя з огляду на те, що порука припинилася на підставі статті 523 ЦК України, оскільки після заміни боржниці на її спадкоємицю поручитель не надав згоди на забезпечення виконання зобов`язання останньою.

70. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що банк, дізнавшись про прийняття спадщини дочкою померлої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з відповіді нотаріальної контори від 19 січня 2016 року, у лютому 2016 року подав заяву про залучення ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступниці ОСОБА_1 . За таких умов підстав для відмови у позові через пропуск банком строку, передбаченого статтею 1281 ЦК України, немає.

71. Велика Палата Верховного Суду не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції повністю, а з висновками суду першої інстанції в частині - з огляду на таке.

72. Як зазначалося вище, кредитор може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника лише у межах строків, встановлених статтею 1281 ЦК України.

73. У цій справі суди встановили, що позичальниця ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 повідомив суд про смерть ОСОБА_1 та надав копію свідоцтва про смерть.

03 лютого 2015 року представниці ПАТ «УкрСиббанк» - ОСОБА_6 стало відомо про відкриття спадщини під час ознайомлення з матеріалами справи, у зв`язку із чим вона подала до суду клопотання про витребування із нотаріальної контори відомостей зі спадкової справи щодо спадкоємців померлої ОСОБА_1 .

26 березня 2015 року із заявою про прийняття спадщини звернулася дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

21 квітня 2015 року ОСОБА_1 на адресу банку направив лист з повідомленням про ненадання ним згоди відповідати за зобов`язаннями нового боржника за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 11114550000 та про припинення договору поруки від 05 лютого 2007 року № П-11114550000, у відповідь на який банк попросив надати засвідчену копію свідоцтва про смерть позичальниці.

29 лютого 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із заявою про залучення до участі у справі правонаступниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

74. Отже, про відкриття спадщини після смерті боржниці ОСОБА_1 банк дізнався не пізніше 03 лютого 2015 року, про що представник банку зазначив у поданому до суду клопотанні про витребування із нотаріальної контори відомостей зі спадкової справи.

75. Банк як кредитор вимогу до спадкоємців боржниці в будь-який спосіб (дивись пункт 56 цієї постанови) у строки, визначені частиною другої статті 1281 ЦК України, не пред`являв, а лише 29 лютого 2016 року звернувся до суду із процесуальною заявою про залучення до участі у справі правонаступниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

76. За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок, що банк не пропустив встановленого частиною другою статті 1281 ЦК України строку пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, оскільки відлік цього строку для банку почався з дня, коли представник банку дізнався про відкриття спадщини після смерті позичальниці (пункт 74 цієї постанови).

77. Як зазначено у пунктах 58, 59, 66- 68 цієї постанови, сплив передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги як за основним, так і за додатковим зобов'язанням.

78. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості як із ОСОБА_2 - спадкоємиці померлої боржниці, так і з ОСОБА_1 як поручителя має бути відмовлено у зв`язку із втратою кредитором права вимоги з підстав пропуску строку, визначеного частиною другою статті 1281 ЦК України.

79. Тож Велика Палата Верховного Суду не погоджується із висновком суду першої інстанції про підстави відмови у стягненні суми заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_1 , оскільки останній не надав згоди відповідати за кредитними зобов`язаннями у зв`язку зі зміною боржника у цьому зобов`язанні. У цій справі вимоги до поручителя не підлягають задоволенню, оскільки кредитор не пред`явив вимоги до спадкоємців боржника у строк, визначений частиною другої статті 1281 ЦК України, у зв`язку із чим втратив право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим.

Щодо оцінки доводів касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду

80. У касаційній скарзі заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15, від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15, Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11, від 23 вересня 2019 року у справі № 501/2700/16, від 11 березня 2020 року у справі № 362/2232/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 212/5525/16, від 19 травня 2021 року у справі № 607/5675/18, Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13.

81. Оскільки врахуванню підлягають правові висновки у справах у подібних правовідносинах, Верховний Суд аналізує наведені заявником як приклад на предмет подібності судові рішення Верховного Суду до обставин розглядуваної справи.

82. Критерії оцінки відносин на предмет подібності сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у справі № 233/2021/19. За такими критеріями суд касаційної інстанції визначає подібність правовідносин з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування потрібно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за потреби, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

83. У справі № 522/407/15 спір виник між сторонами з приводу оплати заборгованості за кредитним договором, у рахунок якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності. У цій справі суди встановили, що позичальниця померла у березні 2010 році, тоді як позивач звернувся до суду з позовом у грудні 2014 року. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 квітня 2018 року сформулювала висновок про те, що строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. Встановлено, що позивач вимогу про погашення боргу та звільнення предмета іпотеки надіслав спадкоємцям із пропуском строку, визначеного статтею 1281 ЦК України, що позбавляє позивача права відповідної вимоги до спадкоємців.

84. У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15 Велика Палата Верховного Суду направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначивши, що під час нового розгляду суди повинні дослідити виконання кредитором обов`язку за статтею 1281 ЦК України у редакції, чинній на час смерті позичальника, з урахуванням пунктів 55-62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц.

85. У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суд апеляційної інстанції не врахував зазначених висновків суду касаційної інстанції щодо застосування статті 1281 ЦК України та зробив помилковий висновок про те, що банк не пропустив встановленого частиною другою статті 1281 ЦК України строку пред`явлення вимог до спадкоємця боржника, який прийняв спадщину.

86. Отже, доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, підтвердилися. Посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15, від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15, є обґрунтованими.

87. У справі № 6-18цс13 спір виник щодо визнання припиненими зобов`язань за іпотечним договором. Суди встановили, що у 2008 році з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено іпотечний договір. Позичальник за кредитним договором помер у листопаді 2009 року, іпотекодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Верховний Суд України у постанові від 17 квітня 2013 року, направляючи справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, сформулював висновок про те, що аналіз частини першої статті 523 ЦК Українисвідчить, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

88. Верховний Суд у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11, від 23 вересня 2019 року у справі № 501/2700/16, від 11 березня 2020 року у справі № 362/2232/17 дійшов висновків про наявність підстав для припинення зобов`язань за забезпечувальними правочинами (іпотека, порука) на підставі частини першої статті 523 ЦК України у зв`язку зі смертю позичальника та заміною його спадкоємцями.

Оскільки у справі, яка переглядається у касаційному порядку, припинення зобов`язань за договором поруки відбулося на підставі частини першої статті 559 ЦК України (порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання), то Велика Палата Верховного Суду не враховує висновки, зроблені Верховним Судом у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11, від 23 вересня 2019 року у справі № 501/2700/16, від 11 березня 2020 року у справі № 362/2232/17, а також Верховним Судом України у постанові від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13.

89. У справі № 212/5525/16 спір виник щодо стягнення боргу за договором позики зі спадкоємців померлого позичальника. Суди не встановили, що з метою забезпечення зобов`язань за договором позики укладався договір поруки (іпотеки).

90. У справі № 607/5675/18 спір виник щодо розірвання договору про дольову участь у будівництві та стягнення грошових коштів, внесених за цим договором, зі спадкоємця. У цій справі суди не встановили факту укладення забезпечувальних договорів (поруки, іпотеки).

За таких обставин, правовідносини у справах № 212/5525/16, № 607/5675/18 не подібні до правовідносин, які виникли між учасниками справи, яка є предметом касаційного перегляду.

91. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що посилання заявника в касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року № 212/5525/16, від 19 травня 2021 року у справі № 607/5675/18 та Верховного Суду України у постанові від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, є необґрунтованими.

92. З мотивів, наведених у пункті 85 цієї постанови, також не підлягає задоволенню клопотання сторони позивача про закриття касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо відступу від правових висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду

93. Формулюючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив про необхідність відступу (конкретизації) від висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22).

94. Вирішуючи питання про наявність підстав для відступу від наведених висновків, Велика Палата Верховного Суду враховує, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).

95. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.

96. У контексті наведеного Велика Палата Верховного Суду повертається до оцінки наявності підстав для відступу від висновків, сформульованих у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22), згідно з якими в разі неотримання кредитором згоди поручителя/іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем) порука / іпотека визнаються припиненими на підставі частини першої статті 523 ЦК України.

97. За встановлених у справі № 570/3891/14 обставин кредитор звернувся до суду з позовом до позичальника та майнових поручителів про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки (лютий 2014 року), після чого під час розгляду справи позичальник помер (жовтень 2015 року). Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком суду апеляційної інстанції про припинення зобов`язань за договором іпотеки на підставі частини першої статті 523 ЦК України у зв`язку зі смертю позичальника та ненадання іпотекодавцем згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.

98. Оскільки у справі № 638/1046/14-ц, яка переглядається у касаційному порядку, припинення зобов`язань за договором поруки відбулося на підставі частини першої статті 559 ЦК України (порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання), тому що кредитор не пред`явив вимоги до спадкоємців боржника у строк, визначений частиною другої статті 1281 ЦК України, у зв`язку із чим втратив право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим, то немає правових підстав для вирішення питання про відступ від висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22), щодо застосування приписів частини першої статті 523 ЦК України, адже така правова норма Великою Палатою Верховного Суду у цій справі не застосовується.

Щодо результату розгляду касаційної скарги

99. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

100. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. (частини перша, четверта статті 412 ЦПК України).

101. Оскільки у цій справі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму матеріального права, а саме частину другу статті 1281 ЦК України, а суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, проте помилився з правовими підставами відмови в задоволенні вимог до поручителя, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, рішення суду першої інстанції - зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

Щодо розподілу судових витрат

102. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

103. Згідно із частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

104. За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 23 214,30 грн, що підтверджується квитанцією від 07 червня 2023 року № 3169.

105. З огляду на висновки, зроблені судом касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги, з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 23 214,30 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Висновки про застосування статті 1281 ЦК України

106. Кредитор може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: 1) безпосередньо спадкоємцю; 2) опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульську установу).

Сплив строків, визначених статтею 1281 ЦК України, має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже й неможливість вимагати в суді захисту відповідного права.

Аналіз приписів частини першої статті 559 ЦК України, частин другої, четвертої статті 1281 ЦК України свідчить про те, що в разі пропуску кредитором строків пред'явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, кредитор позбавляється прав вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим зобов`язанням - порукою, що не може існувати окремо від основного зобов`язання.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року скасувати.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року змінити шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Стягнути з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 23 214,30 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачка О. В. Ступак

Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда

О. Л. Булейко М. В. Мазур

Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв

І. А. Воробйова С. О. Погрібний

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний О. С. Ткачук

Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич

В. В. Король Н. В. Шевцова

Джерело: ЄДРСР 122302691

[ANTIRAID]

Велика палата виправила нехтування Закону Данишевською, Рогач, Князєвим та Ко у частині припинення зобов'язань за основним зобов'язанням та зобов'язаннями що його забезпечують. Абсурдна позиція існування зобов'язання після смерті чи ліквідації боржника, фактично скасована.

Суд зазначив:

106. Кредитор може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: 1) безпосередньо спадкоємцю; 2) опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульську установу).

Сплив строків, визначених статтею 1281 ЦК України, має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже й неможливість вимагати в суді захисту відповідного права.

Аналіз приписів частини першої статті 559 ЦК України, частин другої, четвертої статті 1281 ЦК України свідчить про те, що в разі пропуску кредитором строків пред'явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, кредитор позбавляється прав вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим зобов`язанням - порукою, що не може існувати окремо від основного зобов`язання.

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА

(розбіжна)

суддів Великої Палати Верховного Суду Мартєва С. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Шевцової Н. В.

 

09 жовтня 2024 року

м. Київ

 

Справа № 638/1046/14

Провадження № 14-12цс24

у справі за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Харчік» про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Бурлаки І. В., Пилипчук Н. П., Яцини В. Б.

Відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Позичальниця ОСОБА_1 05 лютого 2007 року отримала від Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк», Банк), кредит в сумі 40 000,00 доларів США, який зобов`язалася повернути в повному обсязі не пізніше 05 лютого 2018 року зі сплатою 12,3 відсотка річних.

2. В цей же день її чоловік ОСОБА_1 та Приватне підприємство «Харчік» (далі - ПП «Харчік»), засновником (власником) якого була позичальниця, поручилися за виконання останньою кредитного зобов`язання у повному обсязі. Договір поруки визначав солідарну відповідальність перед кредитором.

3. Сторони змінювали строки та умови виконання основного зобов`язання, відстрочили повернення кредиту до 04 лютого 2022 року та змінили схему його погашення, за якою позичальниця зобов`язалась повертати кредит щомісячними ануїтетними платежами по 490,00 доларів США 10 числа кожного місяця. Поручителі надали свою згоду на зміну основного зобов`язання, що забезпечується порукою.

4. 11 грудня 2013 року Банк направив позичальниці та поручителям вимогу про погашення 37 270,50 доларів США заборгованості, а в січні 2014 року пред`явив до них позов про стягнення заборгованості.

5. 09 жовтня 2014 року під час розгляду справи місцевим судом позичальниця померла. Про цю обставину поручитель письмово повідомив суд та Банк, зауваживши при цьому про свою незгоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

6. Спадщину після смерті ОСОБА_1 прийняла її донька ОСОБА_2 .

7. Банк не пред`являв безпосередньо до спадкоємиці позичальниці вимогу про сплату боргу, проте після смерті позичальниці подав до суду заяву про залучення її (спадкоємиці) до участі в цій справі.

8. На підставі цієї заяви суд першої інстанції залучив до участі у справі спадкоємицю позичальниці як її правонаступницю та відмовив у задоволенні позову через пропуск Банком шестимісячного строку для заявлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, що передбачений частиною другою статті 1281 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

9. Апеляційний суд скасував рішення місцевого суду та задовольнив позов Банку частково, дійшовши висновків про те, що строк заявлення вимог до спадкоємців кредитором не пропущений, відтак відповідальність спадкоємиці за зобов`язаннями позичальниці обмежена відповідно до приписів статті 1282 ЦК України вартістю успадкованого майна, а поручителі мають відповідати за боргами позичальниці повною мірою в обсягах, передбачених договорами поруки, оскільки кредитор заявив вимоги до поручителів і до позичальниці до її смерті, що зумовлює чинність поруки.

10. З касаційною скаргою на постанову апеляційного суду звернувся поручитель ОСОБА_1.

11. Зазначив, що Банк пред`явив до нього позов до настання строку виконання основного зобов`язання позичальниці, що, на його думку, свідчить про те, що кредитор не звернувся до нього як поручителя з вимогою у встановленому законом порядку. Крім цього, зауважив, що спадкоємиця позичальниці є новим боржником, а він не давав згоди на забезпечення виконання нею зобов`язання.

12. Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду посилалася на необхідність конкретизації (уточнення) висновків щодо застосування частини першої статті 523 ЦК України, сформованих у раніше ухваленій Великою Палатою Верховного Суду постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22), згідно з якими: в разі неотримання кредитором згоди поручителя / іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем) порука / іпотека визнаються припиненими на підставі частини першої статті 523 ЦК України. Необхідність уточнення цих висновків колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мотивувала обставинами цієї справи, в якій кредитор пред`явив вимогу до позичальниці та поручителів за життя позичальниці. Також звернула увагу на практику Касаційного цивільного суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, згідно з якою: якщо кредитор за життя позичальника шляхом подання позову до суду реалізував своє право вимоги до поручителя до настання умов, за яких порука припиняється, то відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника в порядку спадкування.

13. Тому в цій справі Великій Палаті Верховного Суду необхідно було надати відповідь на таке ключове питання: чи припиняється порука у разі смерті позичальника, що настала після пред`явлення кредитором позову до позичальника та поручителів про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням, забезпеченим цією порукою?

14. Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу задовольнила частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року скасувала. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 березня 2023 року змінила шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Вирішила питання про розподіл судових витрат.

15. Зазначила про відсутність підстав для конкретизації (уточнення) раніше сформованих нею в постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22) висновків щодо застосування приписів частини першої статті 523 ЦК України через незастосування нею такої норми в цій справі (що переглядалася).

16. Дійшла висновку, що в цій справі припинення зобов`язань за договором поруки відбулося на підставі частини першої статті 559 ЦК України (порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання), оскільки кредитор не пред`явив вимоги до спадкоємців боржника у строк, визначений частиною другою статті 1281 цього Кодексу, у зв`язку із чим втратив право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим.

17. За результатами касаційного перегляду справи Велика Палата Верховного Суду сформувала такі правові висновки:

Кредитор може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: (1) безпосередньо спадкоємцю; (2) опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульську установу).

Сплив строків, визначених статтею 1281 ЦК України, має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже й неможливість вимагати в суді захисту відповідного права.

Аналіз положень частини першої статті 559 ЦК України, частин другої, четвертої статті 1281 ЦК України свідчить про те, що в разі пропуску кредитором строків пред'явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, кредитор позбавляється прав вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим зобов`язанням - порукою, яке не може існувати окремо від основного зобов`язання.

ІІ. ЗМІСТ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

18. З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 559, 1281 ЦК України у подібних правовідносинах погодитися не можна з огляду на таке.

Щодо необхідності пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємця

19. Автори окремої думки переконані, що при вирішенні цивільної справи суд має насамперед визначити вид спірних правовідносин, обрати норму права, що їх регулює, та правильно її застосувати.

20. Універсальним критерієм у визначенні виду правовідносин та обранні норм права, які підлягають застосуванню при стягненні боргу зі спадкоємця позичальника, є момент пред`явлення вимоги (позову) до боржника.

21. Якщо кредитор пред`явив позов до самого позичальника, правовідносини у справі (на час пред`явлення позову) визначаються нормами зобов`язального права.

22. У випадку, якщо під час розгляду справи або під час відкритого виконавчого провадження боржник помер, то правонаступництво відповідача (боржника у виконавчому провадженні) здійснюється на підставі статті 55 (442) ЦПК України.

23. Відповідно до статті 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

24. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником (частина перша статті 442 ЦПК України).

25. Таким чином, позовна вимога про повернення боргу, яка була пред`явлена за життя позичальника, в силу частини другої статті 55 ЦПК України є обов`язковою і для його правонаступника у справі (відкритому виконавчому провадженні), а отже додаткове попереднє пред`явлення вимоги до спадкоємця померлого позичальника не є необхідним та не ґрунтується на процесуальному законі.

26. Спадкоємець позичальника, який успадкував майнові права і обов`язки, у такому випадку відповідає за боргами правопопередника у межах, визначених частиною першою статті 1282 ЦК України.

27. У випадку ж, якщо вимога про повернення боргу не була заявлена за життя позичальника, правовідносини між сторонами (на час пред`явлення позову) регулюються нормами спадкового права.

28. Статті 1216, 1217 ЦК України визначають, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України) є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах.

29. У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).

30. У разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Цей висновок узгоджується зі сталою судовою практикою, сформованою, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі

№ 6-18цс13 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19), від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22).

31. Відповідно до статті 1281 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

32. Тлумачення наведених правових норм свідчить про те, що вони спрямовані, з одного боку, на добросовісне виконання спадкоємцями боргових зобов`язань, які перейшли до них у зв`язку зі спадкуванням, а з іншого - на захист інтересів спадкоємців, які за обізнаності про наявність у спадкодавця боргових зобов`язань та необхідність відповідати за ними (у разі прийняття спадщини), вправі відмовитися від спадкування.

33. Отже, ключовим є момент пред`явлення кредитором вимоги про виконання зобов`язання. Якщо кредитор пред`явив відповідну вимогу за життя боржника, тобто момент виконання зобов`язання наступив до його смерті, то, успадковуючи належне йому майно, спадкоємець (на власний розсуд) вступає у наявні зобов`язальні правовідносини, де майнова вимога, яка може бути задоволена, зокрема, майном (чи його частиною), що входить до спадкової маси, вже пред`явлена.

34. У такому випадку непред`явлення кредитором додаткової формалізованої вимоги до спадкоємця (майнова відповідальність якого виникає з майна, що перейшло до нього від боржника, та обмежена його вартістю) не впливає на його право задовольнити свої вимоги цим майном.

35. Наведене обумовлено змістом статті 1218 ЦК України, згідно з якою до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

36. Отже, спадкоємець боржника, може бути залучений до участі у справі за позовом кредитора про стягнення заборгованості, провадження в якій відкрито до моменту смерті боржника, та відповідати за зобов`язаннями цього боржника в межах успадкованого майна без пред`явлення додаткових вимог.

37. Формуючи такі висновки, виходимо з того, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту та тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм [див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20), постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс2), постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18)].

38. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту [див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)].

39. За принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)].

Щодо зобов`язання за договором поруки після смерті позичальника

40. Вважаємо, що порядок виконання зобов`язання за договором поруки після смерті позичальника також визначається моментом пред`явлення вимоги.

41. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).

42. Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

43. Згідно зі статтею 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов`язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов`язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

44. Стаття 559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачала, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

45. У наведених нормах права чітко простежується акцесорний характер поруки, який виявляється в неможливості існування поруки окремо від основного зобов`язання. Вимоги до поручителя можуть бути пред`явлені лише у випадку чинності основного зобов`язання та (якщо в договорі не передбачено інше) лише в тому обсязі, що й до основного боржника.

46. У постанові від 04 липня 2023 року у справі № 14-44цс22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:

зобов`язання за договором поруки нерозривно пов`язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та / або іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем).

У разі отримання такої згоди правовідносини поруки / іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та / або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими.

47. Водночас у цьому випадку також необхідно враховувати момент пред`явлення кредитором вимоги до поручителя.

48. За частинами першою, другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

49. За загальним правилом моментом виникнення обов`язку з виконання зобов`язання поручителем є пред`явлення до нього кредитором відповідної вимоги.

50. Якщо кредитор пред`явив вимогу до поручителя до моменту смерті боржника, то в поручителя, який відповідає перед кредитором як солідарний боржник, вже виник обов`язок з виконання основного зобов`язання.

51. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

52. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

53. Відповідно до статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

54. Отже, ЦК України не містить положень про припинення поруки у зв`язку зі смертю позичальника, коли в поручителя виник обов`язок з виконання зобов`язання - кредитор пред`явив до нього вимогу.

55. З моменту пред`явлення кредитором вимоги поручитель є солідарним боржником, може виконати забезпечене порукою зобов`язання, отримати права кредитора у зобов`язанні та добиватися виконання позичальником обов`язків, за належне здійснення яких він поручився.

56. За усталеною діловою практикою боржнику відома особа поручителя і презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, афілійованості, економічної залежності чи підпорядкування тощо). Саме ці відносини з боржником, як правило, спонукають поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань боржника.

57. Тому у разі смерті позичальника / боржника після пред`явлення кредитором вимоги і виконання поручителем зобов`язання останній може покладатися на відновлення свого майнового стану тими засобами, на яких він ґрунтував свій вибір щодо укладення договору поруки, оцінюючи ризики набуття зобов`язань за таким правочином.

58. Протилежний підхід, за якого смерть позичальника безумовно призводить до припинення поруки (крім випадку, коли це передбачено договором поруки), нівелюватиме призначення цього виду забезпечення виконання зобов`язання.

59. Враховуючи наведене, також варто звернути увагу на те, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» статтю 593 ЦК України доповнено частиною четвертою такого змісту: «Припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та / або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.

60. Тобто законодавець висловив тенденцію до уточнення підстав припинення застави / іпотеки в разі ліквідації юридичної особи в залежності від того, чи встиг заставодержатель реалізувати своє право на пред`явлення вимоги до іпотекодавця до ліквідації боржника.

61. Незастосування такого ж підходу до зобов`язань, забезпечених порукою, яка, як і іпотека (майнова порука), має забезпечувальний характер, у правовідносинах, у яких боржниками є фізичні особи, із визначеними статтею 3 ЦК України засадами розумності, добросовісності, справедливості явно не узгоджується.

62. Отже, смерть позичальника, що настала після звернення кредитора до суду з відповідним позовом, та наступна заміна у спірних правовідносинах особи боржника його спадкоємцями не може призвести до припинення поруки ретроспективно у тому разі, якщо мало місце своєчасне пред`явлення вимоги до поручителя.

63. У разі якщо кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду) до настання умов, за яких порука припиняється, то відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника у порядку спадкування.

Щодо відступу від висновків Верховного Суду

64. В постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22) Велика Палата Верховного Суду сформулювала загальний висновок про те, що у разі неотримання кредитором згоди поручителя забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем) порука визнається припиненою.

65. При цьому вона не оцінювала наявності чи відсутності підстав для припинення поруки з урахуванням обставини, коли кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду).

66. Тому Великій Палаті Верховного Суду слід було відступити від загальних раніше сформованих нею правових висновків щодо застосування частини першої статті 523 ЦК України в постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22) про те, що у разі неотримання кредитором згоди поручителя забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем) порука визнається припиненою, шляхом конкретизації, зазначивши таке:

- для правильного застосування частини першої статті 523 ЦК України вирішальним є визначення співвідношення моменту настання обставин, з якими пов`язується припинення поруки за правилами цієї статті, та моменту пред`явлення формалізованої вимоги кредитором до поручителя;

- смерть позичальника, що настала після звернення кредитора до суду з відповідним позовом, та наступна заміна у спірних правовідносинах особи боржника його спадкоємцями, не може призвести до припинення поруки ретроспективно у тому разі, якщо мало місце своєчасне пред`явлення вимоги до поручителя;

- у разі якщо кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду) до настання умов, за яких порука припиняється, то відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника у порядку спадкування.

Щодо суті спору

67. У цій справі суди встановили, що в грудні 2013 року Банк як кредитор звернувся з письмовою вимогою про сплату заборгованості, а у січні 2014 року - пред`явив позов до позичальниці та поручителів, тобто реалізував своє право вимоги.

68. Позичальниця померла у жовтні 2014 року. З моменту пред`явлення кредитором формалізованої вимоги минуло більш як пів року.

69. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (абзац перший частини першої статті 530 ЦК України).

70. За пунктами 2.2, 2.3 договорів поруки від 05 лютого 2007 року

№ П-11114550000 та № П1-11114550000 у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов`язковими до виконання поручителем

на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом). Поручитель зобов`язаний виконати свої зобов`язання за договором на користь кредитора в термін, визначений пунктом 2.2 договору шляхом переказу / перерахування коштів у сумі заборгованості боржника за основним договором на рахунки, вказані кредитором.

71. Відповідні вимоги, датовані 06 грудням 2013 року, Банк надіслав поручителям 11 грудня 2013 року.

72. Таким чином, за життя позичальниці у поручителів виник обов`язок зі сплати заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з невиконанням позичальницею умов якого вони відповідають як солідарні боржники.

73. За таких обставин поручителі у зв`язку зі смертю позичальниці не втрачають статусу солідарних боржників, що базується на зобов`язанні, яке, в свою чергу, припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

74. Суди попередніх інстанцій не встановили, а скаржник не послався на те, що укладені між Банком та поручителями договори поруки містять положення про припинення зобов`язання за цими договорами у зв`язку зі смертю позичальниці. Таких положень також не містить чинне законодавство.

75. Отже, відсутні підстави вважати, що у спірних правовідносинах припинилися зобов`язання як спадкоємиці, яка вступила у вже виниклі зобов`язальні правовідносини, так і поручителів, обов`язок зі сплати заборгованості в яких виник до моменту смерті позичальниці та не припинився у зв`язку із цією обставиною.

76. Також варто зауважити, що відмова кредитора забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником має ґрунтуватися на оцінці можливості виконання зобов`язання цим боржником. Натомість дії поручителя ОСОБА_1 , який ще до прийняття спадщини спадкоємцем позичальника повідомив про відсутність наміру забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником, свідчать про бажання уникнути будь-яких зобов`язань за укладеним з кредитором договором поруки.

77. Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції вказав про відсутність підстав для відмови у позові за пропуском Банком строку пред`явлення вимоги до спадкоємиці, встановленого статтею 1281 ЦК України.

78. Цей висновок суду апеляційної інстанції вважаємо правильним з огляду на таке.

79. Відповідно до статті 1281 ЦК України в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті позичальниці, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

80. Отже, підставоюдля застосування положень частини четвертої статті 1281 ЦК України, яка передбачає позбавлення кредитора спадкодавця права вимоги до спадкоємців, є недотримання визначених у частинах другій і третій цієї статті строків пред`явлення вимог до спадкоємців, що прийняли спадщину.

81. При цьому особливого значення набуває визначення початкового моменту, з якого має обчислюватися передбачений приписами частини другої статті 1281 ЦК України присічний (шестимісячний) строк на пред`явлення своїх вимог кредитором до спадкоємців боржника.

82. Виходячи зі змісту частини другої статті 1281 ЦК України обов`язковими умовами для початку обчислення шестимісячного строку, у межах якого кредитор може реалізувати своє суб`єктивне право та пред`явити вимоги, є:

- обізнаність кредитора про факт відкриття спадщини (отримання кредитором повідомлення від спадкоємців боржника; кредитор в інший спосіб дізнався або міг дізнатися про цей факт);

- обізнаність кредитора про спадкоємців, які прийняли спадщину (отримання кредитором повідомлення від таких осіб; відповідь нотаріуса на запит суду про коло спадкоємців, які прийняли спадщину; ознайомлення з документами про право на спадщину тощо).

83. Іншими словами, за змістом вказаних у другій та третій частинах статті 1281 ЦК України правил варто зробити висновок, що кредитор може фактично звернутися до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, лише у тому випадку, коли йому відомо коло таких осіб.

84. Так, у цій справі суди встановили:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 померла позичальниця ОСОБА_1 ;

- 14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 повідомив суд про смерть ОСОБА_1 та надав копію свідоцтва про її смерть;

- 03 лютого 2015 року Банку стало відомо про відкриття спадщини під час ознайомлення з матеріалами справи його представницею, у зв`язку із чим остання того ж дня подала до суду клопотання про витребування з нотаріальної контори відомостей зі спадкової справи щодо спадкоємців померлої ОСОБА_1 ;

- 21 квітня 2015 року ОСОБА_1 на адресу Банку направив лист, яким повідомив про свою незгоду відповідати за зобов`язаннями нового боржника за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 11114550000 та про припинення договору поруки від 05 лютого 2007 року № П-11114550000, у відповідь на який Банк попросив надати завірену копію свідоцтва про смерть позичальниці;

- 22 січня 2016 року на запит суду надійшла відповідь із Шостої харківської міської державної нотаріальної контори від 19 січня 2016 року про те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 заведена спадкова справа № 187/2015. Заяву про прийняття спадщини 26 березня 2015 року подала дочка померлої - ОСОБА_2 . Батьки померлої ОСОБА_1 - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відмовилися від прийняття спадщини відповідними заявами від 14 лютого 2015 року та 28 лютого 2015 року. ОСОБА_1 - чоловік померлої ОСОБА_1 відмовився від прийняття спадщини, склавши відповідну заяву 26 березня 2015 року;

- 29 лютого 2016 року Банк звернувся до суду із заявою про залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ;

- Дзержинський районний суд міста Харкова ухвалами від 28 листопада 2016 року та від 25 серпня 2021 року залучив до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступницю ОСОБА_1 і ПП « Харчік ».

85. Разом з тим на момент відкриття спадщини Банк вже пред`явив позовні вимоги до одного із спадкоємців першої черги померлої боржниці - її чоловіка ОСОБА_1 , звернувшись до суду 24 січня 2014 року з позовом про стягнення з нього як поручителя заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

86. Водночас, звертаючись 21 квітня 2015 року до Банку з листом, в якому висловлював свою незгоду відповідати за зобов`язаннями нового боржника, ОСОБА_1 не повідомив кредитора не лише про прийняття 26 березня 2015 року спадщини померлої ОСОБА_1 її донькою ОСОБА_2 , але й про відмову від прийняття цієї спадщини ним самим та батьками померлої ОСОБА_1 - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

87. Також слід звернути увагу на те, що клопотання про витребування з нотаріальної контори відомостей зі спадкової справи щодо спадкоємців померлої ОСОБА_1 . представник Банку Волік О. М. подала до суду того ж дня, коли їй стало відомо про відкриття спадщини.

88. З огляду ж на те, що Банк не володів даними про особу спадкоємиці, яка прийняла спадщину, строк обчислення шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України для пред`явлення кредитором своїх вимог до спадкоємців, у спірних правовідносинах має розпочинатися з дня, коли Банку стало відомо про таку особу, - з дня ознайомлення з відповіддю Шостої харківської міської державної нотаріальної контори про спадкоємців померлої ОСОБА_1 , яка надійшла до суду 22 січня 2016 року.

89. Виходячи з наведеного та враховуючи, що із заявою про залучення до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника Банк звернувся до суду 29 лютого 2016 року, тобто через один місяць і сім днів від дня надходження до суду відповіді нотаріальної контори, з якої і стало відомо про особу спадкоємиці померлої ОСОБА_1 , вважаємо правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що Банк не пропустив встановленого частиною другою статті 1281 ЦК України строку пред`явлення вимог до спадкоємців боржника.

ІІІ. ВИСНОВКИ

90. У цій справі апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, ухвалив законне та справедливе судове рішення, тому у Великої Палати Верховного Суду не було підстав для його скасування.

91. Великій Палаті Верховного Суду належало відповісти на сформульоване колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду питання, з урахуванням обставин цієї справи, на яких остання обґрунтовано закцентувала увагу.

92. За результатами касаційного перегляду справи слід було сформувати такі правові висновки щодо застосування частини першої статті 523 ЦК України у подібних правовідносинах:

92.1. ЦК України не містить положень про припинення поруки у зв`язку зі смертю позичальника, коли в поручителя виник обов`язок з виконання зобов`язання - кредитор пред`явив до нього вимогу.

92.2. З моменту пред`явлення кредитором вимоги поручитель є солідарним боржником, може виконати забезпечене порукою зобов`язання, отримати права кредитора у зобов`язанні та добиватися виконання позичальником обов`язків, за належне здійснення яких він поручився.

92.3. У разі смерті позичальника / боржника після пред`явлення кредитором вимоги і виконання поручителем зобов`язання останній може покладатися на відновлення свого майнового стану тими засобами, на яких він ґрунтував свій вибір щодо укладення договору поруки, оцінюючи ризики набуття зобов`язань за таким правочином.

92.4. Протилежний підхід, за якого смерть позичальника безумовно призводить до припинення поруки (крім випадку, коли це передбачено договором поруки), нівелюватиме призначення цього виду забезпечення виконання зобов`язання та із засадами розумності, добросовісності і справедливості не узгоджується.

92.5. Отже, для правильного застосування частини першої статті 523 ЦК України вирішальним є визначення співвідношення моменту настання обставин, з якими пов`язується припинення поруки за правилами цієї статті, та моменту пред`явлення формалізованої вимоги кредитором до поручителя.

92.6. Смерть позичальника, що настала після звернення кредитора до суду з відповідним позовом, та наступна заміна у спірних правовідносинах особи боржника його спадкоємцями не може призвести до припинення поруки ретроспективно у тому разі, якщо мало місце своєчасне пред`явлення вимоги до поручителя.

92.7. У разі якщо кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду) до настання умов, за яких порука припиняється, то відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника у порядку спадкування.

Судді С. Ю. Мартєв В. В. Король О. В. Кривенда Н. В. Шевцова

Джерело: ЄДРСР 122511434

[ANTIRAID]

09 жовтня 2024 року

м. Київ

ОКРЕМА ДУМКА (частково розбіжна)

судді Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О.

щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14-ц (провадження № 14-12цс24)

Із цією постановою Великої Палати Верховного Суду не погоджуюся частково, оскільки вважаю, що у цій справі суд касаційної інстанції не виконав повною мірою покладених на нього обов`язків із забезпечення сталості та єдності судової практики, адже не сформулював правового висновку щодо питання застосування частини першої статті 523 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, необхідністю вирішення якого було обґрунтовано прийняття цієї справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст і обґрунтування позовних вимог

1.1. 24 січня 2014 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Харчік» (далі - ПП «Харчік», підприємство) про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів за користування кредитом та пені.

1.2. Позов обґрунтувало тим, що 05 лютого 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_6 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11114550000, а 05 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальниці за вказаним договором кредиту укладено договори поруки між банком та ОСОБА_1 № П-11114550000 та між банком та ПП «Харчік» № П1-11114550000.

1.3. 06 грудня 2013 року відповідачам направлено вимоги про погашення простроченої заборгованості, проте останні зобов`язання не виконали.

1.4. Отже, з урахуванням уточнених вимог позову, АТ «УкрСиббанк» просило суд стягнути з відповідачів суму боргу за договором про надання споживчого кредиту від 05 лютого 2007 року № 11114550000 у розмірі 41 276,74 дол. США та 8 842,24 грн, з яких: 29 877,28 дол. США - заборгованість за кредитом; 11 399,46 дол. США - заборгованість за процентами; 3 058,68 грн, що за курсом Національного банку України на 10 січня 2014 року становить 382,67 дол. США, - пеня за прострочення сплати кредиту; 5 783,56 грн, що за курсом Національного банку України на 10 січня 2014 року становить 723,58 доларів США, - пеня за прострочення сплати процентів.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 31 березня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 31 березня 2000 року серії НОМЕР_1 .

2.2. 05 лютого 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_6 укладено договір про надання кредиту № 11114550000, за умовами якого банк надав позичальниці кредит (грошові кошти) у сумі 40 000,00 дол. США, а позичальниця зобов`язалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 05 лютого 2018 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,3 % річних.

2.3. 05 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 , а також між банком та ПП «Харчік» укладено договори поруки № П-11114550000 та № П1-11114550000 відповідно, за умовами яких поручителі зобов`язалися відповідати в повному обсязі за виконання позичальницею усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність позичальниці та поручителя є солідарною.

2.4. Крім того, 05 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , до якого в подальшому договором від 31 січня 2009 року № 1 внесено зміни.

2.5. 30 січня 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання кредиту від 05 лютого 2007 року щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації, за якою сторони домовилися про перенесення строків виконання зобов`язань позичальниці зі сплати процентів за договором таким чином: сплата процентів, нарахованих згідно з умовами договору за використання кредитних коштів у період з 01 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року здійснюється позичальником у період з 01 листопада 2013 року по 10 листопада 2013 року згідно з умовами договору. Також сторони домовилися про зміну кінцевого терміну повернення кредиту на 04 лютого 2022 року.

2.6. Також 30 січня 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання кредиту від 05 лютого 2007 року щодо зміни схеми погашення кредиту, за якою позичальниця зобов`язалась повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів у розмірі 490 дол. США 10 числа кожного місяця.

2.7. У зв`язку з укладенням 30 січня 2009 року додаткових угод до кредитного договору цього ж дня укладено додаткові угоди до договорів поруки, за умовами яких поручителі надали свою згоду на зміну основного зобов`язання, що забезпечується порукою.

2.8. За матеріалами справи встановлено, що поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_6 за договором про надання кредиту від 05 лютого 2007 року № 11114550000 є її чоловік ОСОБА_1 .

2.9. 11 грудня 2013 року банк на адреси ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ПП «Харчік» направив вимоги про погашення заборгованості станом на 18 листопада 2013 року у розмірі 37 270,50 дол. США, з яких 29 877,28 дол. США - кредитна заборгованість, в тому числі прострочена - 3 696,37 дол. США, 7 393,22 доларів США - заборгованість за процентами. Банк вимагав погасити прострочену заборгованість протягом 31 дня з дати одержання повідомлення. У випадку не усунення порушення на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а в разі відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення позичальниці повідомлення (вимоги) банк вимагав виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі 37 270,50 доларів США.

2.10. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

2.11. 14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, якою повідомив про смерть ОСОБА_6 .

2.12. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 заведена спадкова справа № 187/2015.

2.13. 21 квітня 2015 року ОСОБА_1 направив на адресу АТ «УкрСиббанк» листа, у якому повідомив про смерть ОСОБА_6 та про припинення поруки, на який банк надав відповідь 30 квітня 2015 року щодо необхідності надання посвідченої копії свідоцтва про смерть.

2.14. 20 травня 2015 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на частку в статутному фонді ПП «Харчік» у розмірі 500,00 грн, що складає 100 % статутного фонду підприємства.

2.15. Рішенням від 22 червня 2015 року № 1 ОСОБА_2 прийняла на себе права засновника (власника) ПП «Харчік» та стала його директором, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

2.16. 02 листопада 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення ПП «Харчік».

2.17. 22 січня 2016 року до суду надійшла відповідь Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори від 19 січня 2016 року на запит суду.

2.18. З цієї відповіді вбачається, що після смерті ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини 26 березня 2015 року звернулась дочка спадкодавиці ОСОБА_2 , а із заявами про відмову від прийняття спадщини звернулись чоловік спадкодавиці ? ОСОБА_1 , батько померлої ? ОСОБА_3 та мати померлої ? ОСОБА_4 .

2.19. 29 лютого 2016 року АТ «УкрСиббанк» подало до суду першої інстанції заяву про залучення до участі у справі ОСОБА_5 , яка є правонаступницею ОСОБА_6 .

2.20. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2016 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступницю відповідачки ОСОБА_6 .

2.21. 13 березня 2020 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6 , що складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 та зареєструвала за собою право власності на це майно.

2.22. Вартість зазначеного нерухомого майна на 09 жовтня 2014 року становила 100 760,00 грн, що підтверджується звітом про оцінку майна від 18 серпня 2021 року.

2.23. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника відповідача ПП «Харчік» у цій справі.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3.1. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року в задоволенні позову АТ «УкрСиббанк» відмовлено.

3.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк дізнався про смерть ОСОБА_6 03 лютого 2015 року, проте до ОСОБА_2 як до спадкоємиці позичальниці вимог не пред`явив, тому в задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску строку, встановленого статтею 1281 ЦК України.

3.3. Крім того, суд першої інстанції зауважив, що зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, якщо спадкоємцем позичальника, а отже і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником. Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19).

3.4. Отже, установивши, що спадкоємиця ОСОБА_2 є новим боржником за кредитним договором, на забезпечення виконання якою зобов`язання поручителі ОСОБА_1 та ПП «Харчік» згоди не давали, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог банку про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів.

4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. Постановою Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

4.2. Стягнуто із ОСОБА_2 , яка є правонаступницею ОСОБА_6 та ПП «Харчік», на користь АТ «УкрСиббанк» 101 260,00 грн заборгованості за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 11114550000.

4.3. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» 32 032,91 дол. США заборгованості за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 11114550000, що складається з: 29 877,28 дол. США - заборгованості за кредитом; 1 555,13 дол. США - заборгованості за відсотками за користування кредитом з 24 липня 2013 року по 24 січня 2014 року; 206,32 дол. США - заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення кредиту з 24 липня 2013 року по 10 січня 2014 року; 394,18 дол. США - заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом з 24 липня 2013 року по 10 січня 2014 року.

4.4. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

4.5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позов пред`явлено банком до позичальниці ОСОБА_6 ще за її життя; дізнавшись про відкриття спадщини та про прийняття спадщини спадкоємицею ОСОБА_2 з відповіді нотаріальної контори від 19 січня 2016 року, банк у лютому 2016 року подав заяву про залучення її до участі у справі як правонаступниці ОСОБА_6 . Отже, відсутні підстави для відмови в позові у зв`язку з пропуском банком строку пред`явлення вимоги до спадкоємиці, встановленого статтею 1281 ЦК України.

4.6. У ОСОБА_6 у зв`язку з неналежним виконанням кредитних зобов`язань утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню із ОСОБА_2 як її спадкоємиці на користь банку.

4.7. Вирішуючи вимоги банку щодо стягнення заборгованості, яка підлягає стягненню із ОСОБА_2 як спадкоємиці ОСОБА_6 , апеляційний суд виходив з того, що відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна, тому ОСОБА_2 несе відповідальність за зобов`язаннями ОСОБА_6 у межах суми 101 260,00 грн [100 760,00 грн (успадковане майно) + 500,00 грн (частка в статутному фонді ПП «Харчік»)].

4.8. Задовольняючи вимоги банку про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що в разі якщо в поручителя виник обов`язок з погашення заборгованості за кредитним договором до смерті позичальника, то відсутні правові підстави стверджувати, що порука припинилася відповідно до правил частини першої статті 523 ЦК України, оскільки можливі умови припинення поруки настали після виникнення обов`язку з погашення заборгованості, а отже, поручитель не може бути звільнений від відповідальності у зв`язку з подальшою смертю позичальника та відсутністю згоди поручителя відповідати за зобов`язаннями спадкоємця боржника. Аналогічних висновків за подібних фактичних обставин дійшов Верховний Суд у постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 922/1014/18, від 27 липня 2021 року у справі № 585/2836/16-ц.

4.9. Апеляційний суд зазначив, що позов про стягнення заборгованості подано до суду 24 січня 2014 року, тому на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилась щодо всіх періодичних платежів за кредитним договором, строк сплати яких настав станом на 24 липня 2013 року і які не сплачені.

5. Зміст вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи

5.1. 08 червня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року.

5.2. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.3. Заявник зазначив, що станом на день подання позову про стягнення заборгованості за кредитним договором у поручителя ще не виник обов`язок зі сплати заборгованості за боржника. Позивач пропустив строк пред`явлення вимог до поручителя, і такий строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

5.4. До того ж порука за зобов`язаннями ОСОБА_6 припинилася, оскільки спадкоємиця позичальниці - ОСОБА_2 є новим боржником за кредитним договором, на забезпечення виконання якою зобов`язань перед кредитором ОСОБА_1 згоди не давав, отже, відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 11 березня 2020 року у справі № 362/2232/17, а також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15 (провадження № 14-49цс19).

5.5. Підставами касаційного оскарження заявник зазначив застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15, від 13 березня 2019 року у справах № 520/7281/15 та справі № 520/7281/15, Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11, від 23 вересня 2019 року у справі № 501/2700/16, від 11 березня 2020 року у справі № 362/2232/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 212/5525/16, від 19 травня 2021 року у справі № 607/5675/18, постанові Верховного Суду України від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11.

5.6. Також підставою касаційного оскарження заявник зазначив те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібраних у справі доказів (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України; далі - ЦПК України).

6. Рух справи в суді касаційної інстанції та підстави передачі її на розгляд Великої Палати Верховного Суду

6.1. Ухвалою від 22 червня 2023 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відкрила касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалою від 17 січня 2024 року на підставі частини четвертої статті 403 ЦПК України передала цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважала за необхідне відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в її постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14, шляхом його конкретизації.

6.2. Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що у цій справі постало питання щодо застосування приписів частини першої статті 523 ЦК України у спірних правовідносинах, оскільки АТ «УкрСиббанк» з указаним позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ПП «Харчік» звернулося 24 січня 2014 року, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2014 року відкрито провадження у справі за цим позовом, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Поручитель ОСОБА_1 відмовляється відповідати за борговими зобов`язаннями спадкоємців боржника.

6.3. Згідно із частиною першою статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

6.4. Заміна боржника може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з незалежних від нього, зокрема унаслідок його смерті.

6.5. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 у пунктах 9.10 - 9.16 зроблено такий висновок: «При цьому спільну підставу для припинення поруки та застави (іпотеки) законодавець визначив у частині першій статті 523 ЦК України, відповідно до якої порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Заміна боржника може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з незалежних від нього, зокрема у результаті його смерті. У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора стягує заборгованість в межах вартості майна, одержаного у спадщину (стаття 1282 ЦК України). За змістом зазначеної норми у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який відповідає перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна. Необхідно наголосити, що зобов`язання за договором поруки нерозривно пов`язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та/або іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем). У разі отримання такої згоди правовідносини поруки/іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими».

6.6. Таким чином, у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено загальний висновок про те, що в разі недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем) порука та/або іпотека визнаються припиненими.

6.7. Водночас у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 904/1163/15, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/1014/18, у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року у справі № 524/3203/16, від 17 червня 2020 року у справі № 629/4053/15, від 27 липня 2021 року у справі № 585/2836/16, від 15 серпня 2023 року у справі № 210/3330/20 сформульовано правовий висновок про те, що в разі якщо кредитор за життя позичальника шляхом подання позову до суду реалізував своє право вимоги до поручителя до настання умов, за яких порука припиняється, то відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника в порядку спадкування.

6.8. Разом із цим у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 при касаційному перегляді справи за аналогічних фактичних обставин жодних висновків з вирішення цього питання не викладено, справа розглянута без надання оцінки факту звернення кредитора до суду з відповідним позовом за життя позичальника та за відсутності згоди поручителя відповідати за борговими зобов`язаннями спадкоємців боржника.

6.9. Питання щодо можливості відступу від правових висновків, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду не досліджувала.

6.10. Відсутні висновки щодо застосування норми матеріального права (частини першої статті 523 ЦК України) у подібних правовідносинах і в інших постановах Великої Палати Верховного Суду.

6.11. У зв`язку з наведеним Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14, шляхом його конкретизації та вказати, що:

- для з`ясування належного розуміння правила статті 523 ЦК України для оцінки спірних правовідносин вирішальним є визначення співвідношення моменту настання обставин, з якими пов`язується припинення поруки за правилами частини першої цієї статті, та моменту пред`явлення формалізованої вимоги кредитора до поручителя;

- смерть позичальника, що настала після звернення кредитора до суду з відповідним позовом, та наступна заміна у спірних правовідносинах особи боржника його спадкоємцями не може призвести до припинення поруки ретроспективно в тому разі, якщо мало місце своєчасне пред`явлення вимоги до поручителя;

- якщо кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду) до настання умов, за яких порука припиняється, то відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника в порядку спадкування.

7. Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

7.1. 09 жовтня 2024 рокуВелика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила частково. Скасувала постанову Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року змінила шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

7.2. Мотивуючи постанову, Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що кредитор може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: 1) безпосередньо спадкоємцю; 2) опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульську установу).

7.3. Сплив строків, визначених статтею 1281 ЦК України, має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже й неможливість вимагати в суді захисту відповідного права.

7.4. Аналіз приписів частини першої статті 559 ЦК України, частин другої, четвертої статті 1281 ЦК України свідчить про те, що в разі пропуску кредитором строків пред`явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, кредитор позбавляється прав вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим зобов`язанням - порукою, що не може існувати окремо від основного зобов`язання.

7.5. Керуючись цим висновком та зауваживши, що кредитор вимогу до спадкоємців боржниці у строки, визначені частиною другою статті 1281 ЦК України, не пред`являв, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості як із ОСОБА_2 - спадкоємиці померлої боржниці, так і з ОСОБА_1 як поручителя має бути відмовлено з підстави, передбаченої частиною першою статті 559 ЦК України, у зв`язку із втратою кредитором права вимоги з підстав пропуску строку, визначеного частиною другою статті 1281 ЦК України.

7.6. Тож Велика Палата Верховного Суду не погодилася з висновком суду першої інстанції про підстави відмови у стягненні суми заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_1 , оскільки останній не надав згоди відповідати за кредитними зобов`язаннями у зв`язку зі зміною боржника у цьому зобов`язанні, зазначивши, що у цій справі вимоги до поручителя не підлягають задоволенню, оскільки кредитор не пред`явив вимоги до спадкоємців боржника у строк, визначений частиною другою статті 1281 ЦК України, у зв`язку із чим втратив право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим.

7.7. Жодних висновків у постанові 09 жовтня 2024 року в цій справі щодо правозастосування статті 523 ЦК України Велика Палата Верховного Суду не зробила зосередившись на тлумаченні статті 1281 ЦК України.

ІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

8. Зауваження щодо змісту мотивувальної частини постанови

8.1. Погоджуюся загалом з висновками про часткове задоволення касаційної скарги та вирішенням справи по суті, проте вважаю, що Велика Палата Верховного Суду не сформулювала висновків щодо всіх правових питань, вирішення яких було необхідне у цій справі, а тому відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку щодо прийнятої постанови з таких міркувань.

8.2. У цій справі предметом розгляду є вимоги кредитора про стягнення заборгованості за кредитом до боржниці та її поручителів, які були заявлені в судовому порядку до смерті позичальниці, що сталася під час розгляду справи місцевим судом.

8.3. Ці вимоги суди попередніх інстанцій вирішили по-різному, застосувавши одні й ті самі положення статей 523, 1281 ЦК України, але врахувавши протилежні за змістом правові висновки касаційного суду щодо застосування цих норм.

8.4. Так, у рішенні від 06 березня 2023 року суд першої інстанції, встановивши, що банк довідався про смерть ОСОБА_6 03 лютого 2015 року, проте до ОСОБА_2 як спадкоємниці ОСОБА_6 вимог не пред`являв, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску строку, встановленого статтею 1281 ЦК України. Відмовляючи в частині задоволення вимог до ОСОБА_1 як поручителя, суд першої інстанції виходив з того, що порука припнилася в силу положень статті 523 ЦК України, оскільки після заміни боржниці на її спадкоємицю, поручитель не надав згоди на забезпечення виконання зобов`язання останньою. Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19).

8.5. В апеляційній скарзі на це рішення позивач наголошував, зокрема, на неправильному застосуванні положень частини першої статті 523 ЦК України, стверджуючи, що ця норма не може бути застосована до спірних правовідносин за встановлених обставин, адже у разі, якщо кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до поручителя до настання умов, за яких порука припиняється, то відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилась у зв`язку з подальшою заміною боржника у порядку спадкування.

8.6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи 09 травня 2023 року нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що банк, дізнавшись про прийняття спадщини дочкою померлої ОСОБА_6 - ОСОБА_2 з відповіді нотаріальної контори від 19 січня 2016 року, у лютому 2016 року подав заяву про залучення ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступниці ОСОБА_6 .

8.7. Задовольняючи вимоги банку про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що у разі, якщо у поручителя виник обов`язок з погашення заборгованості за кредитним договором до смерті позичальника, то відсутні правові підстави стверджувати, що порука припинилася відповідно до правил частини першої статті 523 ЦК України, оскільки можливі умови припинення поруки настали після виникнення обов`язку з погашення заборгованості, а отже, поручитель не може бути звільнений від відповідальності у зв`язку з подальшою смертю позичальника та відсутністю згоди поручителя відповідати за зобов`язаннями спадкоємця боржника. Аналогічних висновків за подібних фактичних обставин дійшов Верховний Суд у постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 922/1014/18, від 27 липня 2021 року у справі № 585/2836/16-ц.

8.8. До того ж, на обґрунтування підстав касаційного оскарження касант, серед іншого, зазначав, що порука за зобов`язаннями ОСОБА_6 припинилася, оскільки спадкоємиця позичальниці є новим боржником за кредитним договором, на забезпечення виконання якою зобов`язань перед кредитором ОСОБА_1 згоди не давав, отже, відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

8.9. Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду від 17 січня 2024 року, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що у цій справі постало питання щодо застосування приписів частини першої статті 523 ЦК України у спірних правовідносинах, та стверджувала про необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14, шляхом його конкретизації та вказати, що:

- для з`ясування належного розуміння правила статті 523 ЦК України для оцінки спірних правовідносин вирішальним є визначення співвідношення моменту настання обставин, з якими пов`язується припинення поруки за правилами частини першої статті 523 ЦК України, та моменту пред`явлення формалізованої вимоги кредитором до поручителя;

- смерть позичальника, що настала після звернення кредитора до суду з відповідним позовом, та наступна заміна у спірних правовідносинах особи боржника його спадкоємцями не може призвести до припинення поруки ретроспективно у тому разі, якщо мало місце своєчасне пред`явлення вимоги до поручителя;

- у разі, якщо кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду) до настання умов, за яких порука припиняється, то відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника у порядку спадкування.

8.10. Із цими мотивами погодилася Велика Палата Верховного Суду та в ухвалі від 27 березня 2024 року про прийняття справи до розгляду виснувала, що у спірних правовідносинах існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень частини першої статті 523 ЦК України.

8.11. Отже, застосування судами попередніх інстанцій частини першої статті 523 ЦК України у спірних правовідносинах було ключовим при вирішенні вимог до поручителів боржниці, а питання єдності судової практики щодо застосування цієї норми - основним мотивом прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

8.12. Саме тому, з моєї точки зору, Велика Палата Верховного Суду була зобов`язана за результатами касаційного перегляду справи сформулювати правовий висновок стосовно застосування у спірних правовідносинах приписів частини першої статті 523 ЦК України.

8.13. На моє переконання, формулювати правовий висновок щодо застосування цієї норми при вирішенні питання припинення / чинності поруки у зв`язку із заміною боржника в основному зобов`язанні внаслідок спадкового правонаступництва Велика Палата Верховного Суду мала з урахуванням такого.

8.14. Заміна боржника у зобов`язанні може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з незалежних від нього, зокрема, в порядку спадкування через його смерть.

8.15. Універсальний характер спадкового правонаступництва зумовлює перехід до спадкоємців усіх прав та обов`язків, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України.

8.16. У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості одержаного у спадщину майна (частина перша статті 1282 ЦК України).

8.17. Отже, в порядку спадкування відбувається заміна боржника у зобов`язанні з кредитних правовідносин, відтак одночасно постає питання припинення поруки у разі установлення такого забезпечення зобов`язання померлого боржника.

8.18. На моє переконання, системний аналіз статей 553-556 ЦК України засвідчує, що законодавець визначає поруку як фідуціарний (довірчий) зв`язок між поручителем і боржником, пов`язаний з майновою сферою меншою мірою, ніж з особистою впевненістю поручителя у діях, платоспроможності і ділових якостях цього боржника.

8.19. Відповідно якщо боржником стає інша особа (незалежно від причини такої заміни), то цей зв`язок і довіра втрачаються, тому поручитель може бути не згодний забезпечувати виконання обов`язку новим боржником.

8.20. Згідно із частиною першою статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

8.21. Цією нормою встановлено загальне правило припинення поруки / застави внаслідок заміни боржника.

8.22. Законодавець у частині першій статті 523 ЦК на відміну від статті 520 цього Кодексу не ототожнює заміну боржника із переведенням боргу. За текстуальним тлумаченням її змісту дія цієї норми поширюється на всі випадки заміни боржника, у забезпеченому порукою чи заставою зобов`язанні, окрім винятків, передбачених законом.

8.23. Отже, у разі заміни боржника у зобов`язанні, забезпеченому порукою, за загальним правилом необхідна згода поручителя забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником незалежно від підстав такої заміни.

8.24. В аспекті порушуваного питання за правилом частини першої статті 523 ЦК України у разі смерті боржника за основним зобов`язанням, що забезпечено порукою, за наявності спадкоємця, який прийняв спадщину, необхідна згода поручителя відповідати за нового боржника (спадкоємця), якщо договір поруки прямо не містить такої згоди. Відсутність такої згоди має наслідком припинення поруки.

8.25. Вважаю, що для застосування іншого тлумачення, всупереч буквальному змісту правової норми статті 523 ЦК України, зокрема звуження сфери її застосування, мають бути вагомі підстави, яких наразі не вбачається.

8.26. У практиці Верховного Суду України, а в подальшому також Великої Палати Верховного Суду сформувався усталений підхід, згідно з яким кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та/або іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), інакше (у разі відсутності згоди) забезпечувальний договір вважається припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України [див. постанови Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-206цс15 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19)].

8.27. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14, не відступаючи від зазначених висновків, акцентувала, що спільну підставу для припинення поруки та застави (іпотеки) законодавець визначив у частині першій статті 523 ЦК України. У разі неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем первісного боржника) порука та/або іпотека визнаються припиненими.

8.28. Такі правові висновки кореспондують з підходом законодавця до регламентації правовідносин поруки шляхом внесення змін до відповідних правових норм, зокрема щодо винятків з універсальних приписів статті 523 ЦК України.

8.29. Так, із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 2478-VIII від 03 липня 2018 року статтю 559 ЦК України доповнено частиною п`ятою про те, що ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв`язку з порушенням таким боржником зобов`язання.

8.30. Цим Законом також уточнено у частині третій статті 559 ЦК України те, що порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.

8.31. Таким чином, законодавець уточнив лише виняток щодо чинності поруки, наданої боржнику - юридичній особі, яка ліквідується (частина п`ята статті 559 ЦК України).

8.32. Отже, на моє переконання, відсутні жодні законні та логічні підстави поширювати правила, аналогічні частині п`ятій статті 559 ЦК України, на боржників - фізичних осіб до прийняття відповідних законодавчих змін.

8.33. Аналогічно, за відсутності відповідної вказівки закону звернення з позовом до суду з вимогами до поручителя та/або боржника не є і не може бути достатньою підставою для збереження поруки у разі заміни боржника - фізичної особи, позаяк пред`явлення позову є насамперед юридичним фактом процесуального права і наразі цивільний закон не пов`язує із цим фактом жодних змін у відповідних матеріальних правовідносинах.

8.34. Ураховуючи наведене, на мою думку, у постанові за результатами розгляду справи Великій Палаті Верховного Суду слід було наголосити, що норма частини першої статті 523 ЦК України є універсальною і застосовується до всіх випадків заміни боржника у забезпеченому порукою / заставою зобов`язанні, окрім винятків із цього правила, визначених законом.

8.35. Тому сам по собі процесуальний факт заявлення позову не змінює матеріальних правовідносин, пов`язаних із заміною боржника у зобов`язанні, забезпеченому порукою, адже таке не випливає з відповідних матеріальних норм і логіки співвідношення матеріального і процесуального права.

8.36. Нагальна потреба у формулюванні таких правових висновків зумовлена діаметрально протилежною практикою касаційного суду щодо застосування приписів частини першої статті 523 ЦК України у подібних правовідносинах, на існування якої послалася Друга судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 17 січня 2024 року, обґрунтовуючи підстави передачі цієї справи для розгляду Великій Палаті Верховного Суду.

8.37. Так, мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначала, що зокрема, у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 Великою Палатою Верховного Суду сформульовано висновок про те, що у разі недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем) порука та/або іпотека визнаються припиненими.

8.38. Водночас існує інша судова практика. Зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 904/1163/15, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/1014/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року у справі № 524/3203/16, від 17 червня 2020 року у справі № 629/4053/15, від 27 липня 2021 року у справі № 585/2836/16, від 15 серпня 2023 року у справі № 210/3330/20 сформульовано правовий висновок про те, що у разі, якщо кредитор за життя позичальника шляхом подання позову до суду реалізував своє право вимоги до поручителя до настання умов, за яких порука припиняється, то відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника у порядку спадкування.

8.39. Як зазначала колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, питання щодо можливості відступу від правових висновків, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду не досліджувала.

8.40. Ураховуючи, що суди попередніх інстанцій вирішували спір у цій справі із застосуванням частини першої статті 523 ЦК України та у касаційній скарзі відповідач 2 посилався саме на цю норму як підставу для відмови у позові до поручителів боржниці, абсолютно переконаний, що Велика Палата Верховного Суду як суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду цієї справи не могла не надати оцінку зазначеним правовим підставам вирішення спору та доводам касанта щодо припинення поруки з підстав, передбачених частиною першою статті 523 ЦК України, через ненадання поручителем згоди забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

8.41. Тож вважаю, що, не сформулювавши відповідних правових висновків щодо застосування частини першої статті 523 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду фактично не забезпечила виконання покладених на неї обов`язків як суд, що здійснює касаційний перегляд судових рішень у справі та як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, основним завданням якого є забезпечення сталості та єдності судової практики.

8.42. З моєї точки зору усунення Великої Палати Верховного Суду від вирішення питання єдності правозастосування норми, щодо якої існують різні підходи у практиці касаційних судів, призводить до консервації невизначеності у правозастосуванні та не сприяє прогнозованості та розумній передбачуваності судової практики позаяк не усуває різновекторні підходи до тлумачення змісту частини першої статті 523 ЦК України у судовій практиці, зокрема, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (див. постанови від 14 березня 2018 року у справі № 524/3203/16, від 17 червня 2020 року у справі № 629/4053/15, від 27 липня 2021 року у справі № 585/2836/16, від 15 серпня 2023 року у справі № 210/3330/20), що суперечить правовим висновкам щодо застосування цієї норми, викладеним у постановах Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-206цс15 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19), від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22).

8.43. Тож вважаю

, що Велика Палата Верховного Суду вдалася до хибної практики, приділивши всю увагу тлумаченню положень статті 1281 ЦК України у попередній редакції, яка була чинна на час виникнення спору в цій справі та зазнала кардинальних змін згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 2478-VIII від 03 липня 2018 року (тобто більше ніж 6 років тому).

8.44. На моє переконання, сформульовані у постанові від 09 жовтня 2024 року Великої Палати Верховного Суду правові висновки позбавлені актуальності для судів нижчих інстанцій позаяк є незастосовними до правовідносин, врегульованих чинною з 2018 року редакцією статті 1281 ЦК України.

8.45. Отже, наголошую, що, незалежно від правових підстав задоволення касаційної скарги відповідача 2 у цій справі, за результатами її розгляду Великій Палаті Верховного Суду належало сформулювати правовий висновок щодо застосування частини першої статті 523 ЦК України саме задля дотримання принципу юридичної визначеності, забезпечення єдності і сталості судової практики.

8.46. Єдність розуміння та прогнозованість норм права забезпечується шляхом тлумачення їх застосування, мета якого полягає у розкритті дійсного змісту (сенсу, значення) правового тексту через чітке окреслення прав та обов`язків суб`єктів у юридичній справі, яка потребує вирішення.

8.47. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (див. рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95.

8.48. Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються [див. рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України» (Vyerentsov v. Ukraine), від 21 жовтня 2013 року, заява № 20372/11, у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії» (Del Rio Prada v. Spain), заява № 42750/09].

8.49. Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (див. рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року у справі «С.В. проти Сполученого Королівства» (S.W. v. тне United Kingdom), заява № 20166/92.

8.50. Формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці [див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 11 листопада 1996 року у справах «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France), заява № 17862/91 та від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України» (Vyerentsov v. Ukraine), заява № 20372/11].

8.51. Суперечливі рішення національних судів, особливо судів найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Шахін і Шахін проти Туреччини» (Sahin and Shahin v. Turkey), 13279/05).

8.52. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

8.53. За частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

8.54. Велика Палата Верховного Суду мала б враховувати наведені висновки ЄСПЛ при визначенні власної ролі у реалізації основних завдань, покладених на Верховний Суд, зокрема, щодо забезпечення сталості та єдності судової практики.

8.55. Однакове застосування закону всіма інституціями, зокрема судом, забезпечує загальнообов`язковість законодавчих приписів, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.

ІІІ. ВИСНОВКИ

9. Ураховуючи наведене, вважаю, що приймаючи постанову в цій справі, Велика Палата Верховного Суду повинна була в обов`язковому порядку сформулювати правовий висновок з питання застосування частини першої статті 523 ЦК України, для вирішення якого прийняла справу до свого розгляду.

10. На моє переконання, з урахуванням викладеного вище, при прийнятті постанови Велика Палата Верховного Суду мала підстави сформувати такий правовий висновок щодо застосування частини першої статті 523 ЦК України:

«За текстуальним тлумаченням частини першої статті 523 ЦК України дія цієї норми поширюється на всі випадки заміни боржника у забезпеченому порукою чи заставою зобов`язанні, окрім винятків, передбачених законом.

Тому за правилом частини першої статті 523 ЦК України у разі смерті боржника за основним зобов`язанням, що забезпечено порукою, за наявності спадкоємця, який прийняв спадщину, необхідна згода поручителя відповідати за нового боржника (спадкоємця), якщо договір поруки прямо не містить такої згоди. Відсутність такої згоди має наслідком припинення поруки».

Суддя О. О. Банасько

Джерело: ЄДРСР 122769628