Постанова ВП ВС про припинення зобов'язань за кредитом та за порукою у разі смерті позичальника та пропуску кредитором строку звернення до спадкоємців не залежно від того, що позов поданий ще до смерті позичальника

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 638/1046/14-ц
провадження № 14-12цс24

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідачки Ступак О. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А.,

Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В.,

Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.

розглянула справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року (колегія суддів Бурлака І. В., Пилипчук Н. П., Яцина В. Б.)

за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , правонаступницею якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Харчік» про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів за користування кредитом та пені

Історія справи

Зміст позову

1. 24 січня 2014 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Харчік» (далі - ПП «Харчік», підприємство) про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів за користування кредитом та пені.
    
2. Позивач обґрунтовував пред`явлений позов тим, що 05 лютого 2007 року АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11114550000, за умовами якого банк надав позичальниці кредит на суму 40 000,00 доларів США, яка зобов`язалася повернути наданий кредит повністю не пізніше 05 лютого 2018 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,3 % річних. Надалі сторони уклали додаткові угоди, якими відстрочили виконання зобов`язання та змінили порядок погашення кредиту.

3. 05 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальниці за зазначеним договором кредиту між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № П-11114550000.

05 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання кредитного зобов`язання укладено договір поруки № П1-11114550000 між банком та ПП «Харчік».

За умовами укладених договорів поруки ОСОБА_1 та ПП «Харчік» зобов`язалися відповідати у повному обсязі за виконання позичальницею всіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору, у солідарному порядку з нею.

4. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 05 лютого 2007 року виникла заборгованість за кредитом та процентами, яка станом на 10 січня 2014 року склала 38 678,76 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 29 877,28 доларів США; за процентами - 7 695,23 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 382,67 доларів США, що еквівалентно 3 058,68 грн; пеня за прострочення сплати процентів - 723,58 доларів США, що еквівалентно 5 783,56 грн.

06 грудня 2013 року відповідачам направлено вимоги про погашення простроченої заборгованості, проте вони зобов`язання не виконали.

5. Посилаючись на викладені обставини та уточнивши позов, АТ «УкрСиббанк» просило суд стягнути з відповідачів суму боргу за договором про надання споживчого кредиту від 05 лютого 2007 року № 11114550000 у розмірі 41 276,74 доларів США та 8 842,24 грн, з яких: 29 877,28 доларів США - заборгованість за кредитом; 11 399,46 доларів США - заборгованість за процентами; 3 058,68 грн, що за курсом Національного банку України станом на 10 січня 2014 року становить 382,67 доларів США, - пеня за прострочення сплати кредиту; 5 783,56 грн, що за курсом Національного банку України станом на 10 січня 2014 року становить 723,58 доларів США, - пеня за прострочення сплати процентів.

6. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2016 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступницю ОСОБА_1 .

7. Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 02 листопада 2015 року внесено запис № 14801110009003657 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ПП «Харчік».

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступницю ПП «Харчік».

Зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року в задоволенні позову АТ «УкрСиббанк» відмовлено.

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк дізнався про смерть ОСОБА_1 03 лютого 2015 року, проте до ОСОБА_2 , як до спадкоємиці позичальниці вимог не пред`явив, тому в задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску строку, встановленого статтею 1281 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Суд зазначив, що спадкоємеця ОСОБА_2 є новою боржницею за кредитним договором, на забезпечення виконання основного зобов`язання якої поручителі ОСОБА_1 та ПП «Харчік» не давали згоду.

Зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 , яка є правонаступницею ОСОБА_1 та ПП «Харчік», на користь АТ «УкрСиббанк» 101 260,00 грн заборгованості за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 11114550000.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» 32 032,91 доларів США заборгованості за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 11114550000, що складається з: 29 877,28 доларів США - заборгованості за кредитом; 1 555,13 доларів США - заборгованості за відсотками за користування кредитом з 24 липня 2013 року по 24 січня 2014 року; 206,32 доларів США - заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення кредиту з 24 липня 2013 року по 10 січня 2014 року; 394,18 доларів США - заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом з 24 липня 2013 року по 10 січня 2014 року.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

11. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позов пред`явлено банком до позичальниці ОСОБА_1 ще за її життя; дізнавшись про відкриття спадщини та про прийняття спадщини спадкоємицею ОСОБА_2 з відповіді нотаріальної контори від 19 січня 2016 року, банк у лютому 2016 року подав заяву про залучення її до участі у справі як правонаступниці ОСОБА_1 . Отже, відсутні підстави для відмови у позові у зв`язку з пропуском банком строку пред`явлення вимоги до спадкоємиці, встановленого статтею 1281 ЦК України,

У ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням кредитних зобов`язань утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню із ОСОБА_2 як її спадкоємиці на користь банку.

Апеляційний суд вирішив вимоги банку щодо стягнення заборгованості, яка підлягає стягненню із ОСОБА_2 , як спадкоємиці ОСОБА_1 , з огляду на те, що відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна, тому ОСОБА_2 несе відповідальність за зобов`язаннями ОСОБА_1 у межах суми 101 260,00 грн (100 760,00 грн (успадковане майно) + 500,00 грн (частка в статутному фонді ПП «Харчік»)).

Вимоги банку щодо стягнення заборгованості, яка підлягає стягненню з поручителя ОСОБА_1 , апеляційний суд вирішив з огляду на те, що, звертаючись до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителя, банк пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за життя ОСОБА_1 під час чинності поруки, тому немає правових підстав для повної відмови у задоволенні позову до поручителя після смерті боржника.

Апеляційний суд зазначив, що позов про стягнення заборгованості подано до суду 24 січня 2014 року, тому на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилася щодо всіх періодичних платежів за кредитним договором, строк сплати яких настав станом на 24 липня 2013 року і які не сплачені.

Зміст вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи

12. 08 червня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року.

13. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Заявник зазначає, що станом на день подання позову про стягнення заборгованості за кредитним договором у поручителя ще не виник обов`язок зі сплати заборгованості за боржника. Позивач пропустив строк пред`явлення вимог до поручителя, і такий строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Спадкоємець позичальника - ОСОБА_2 є новим боржником за кредитним договором, на забезпечення виконання зобов`язання якого ОСОБА_1 не давав згоди.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначив застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15, від 13 березня 2019 року у справах № 520/7281/15 та справі № 520/7281/15, Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11, від 23 вересня 2019 року у справі № 501/2700/16, від 11 березня 2020 року у справі № 362/2232/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 212/5525/16, від 19 травня 2021 року у справі № 607/5675/18, Верховного Суду України від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11.

Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібраних у справі доказів (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

14. Ухвалою від 22 червня 2023 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відкрила касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 17 січня 2024 року на підставі частини четвертої статті 403 ЦПК України передала цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважала за необхідне відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14, шляхом його конкретизації.

15. Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що у цій справі постало питання щодо застосування приписів частини першої статті 523 ЦК України у спірних правовідносинах, оскільки АТ «УкрСиббанк» з указаним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ПП «Харчік» звернулося 24 січня 2014 року, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2014 року відкрито провадження у справі за цим позовом, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла. Поручитель ОСОБА_1 відмовляється відповідати за борговими зобов`язаннями спадкоємців боржниці.

16. Згідно із частиною першою статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Заміна боржника може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з незалежних від нього, зокрема у результаті його смерті.

17. У постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 у пунктах 9.10 - 9.16 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок: «Спільну підставу для припинення поруки та застави (іпотеки) законодавець визначив у частині першій статті 523 ЦК України, відповідно до якої порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Заміна боржника може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з незалежних від нього, зокрема у результаті його смерті. У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора стягує заборгованість в межах вартості майна, одержаного у спадщину (стаття 1282 ЦК України). За змістом зазначеної норми у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який відповідає перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна. Потрібно наголосити, що зобов`язання за договором поруки нерозривно пов`язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та/або іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем). У разі отримання такої згоди правовідносини поруки / іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими».

Отже, у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду сформульовано загальний висновок про те, що у разі, якщо кредитор не отримав згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), то порука та/або іпотека визнаються припиненими.

18. Водночас у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 904/1163/15, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/1014/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року у справі № 524/3203/16, від 17 червня 2020 року у справі № 629/4053/15, від 27 липня 2021 року у справі № 585/2836/16, від 15 серпня 2023 року у справі № 210/3330/20 сформульовано правовий висновок про те, що у разі, якщо кредитор за життя позичальника шляхом подання позову до суду реалізував своє право вимоги до поручителя до настання умов, за яких порука припиняється, то відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника у порядку спадкування.

19. Водночас у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 за результатами касаційного перегляду справи за аналогічних фактичних обставин будь-яких висновків з вирішення цього питання не викладено, справа розглянута без надання оцінки факту звернення кредитора до суду з відповідним позовом за життя позичальника та за відсутності згоди поручителя відповідати за борговими зобов`язаннями спадкоємців боржника.

Питання щодо можливості відступу від правових висновків, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду не досліджувала.

Відсутні висновки щодо застосування норми матеріального права (частини першої статті 523 ЦК України) у подібних правовідносинах і в інших постановах Великої Палати Верховного Суду.

20. У зв`язку з наведеним Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14, шляхом його конкретизації та вказати, що:

- для з`ясування належного розуміння правила статті 523 ЦК України для оцінки спірних правовідносин вирішальним є визначення співвідношення моменту настання обставин, з якими пов`язується припинення поруки за правилами частини першої статті 523 ЦК України, та моменту пред`явлення формалізованої вимоги кредитором до поручителя;

- смерть позичальника, що настала після звернення кредитора до суду з відповідним позовом, та наступна заміна у спірних правовідносинах особи боржника його спадкоємцями не може призвести до припинення поруки ретроспективно у тому разі, якщо мало місце своєчасне пред`явлення вимоги до поручителя;

- у разі, якщо кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду) до настання умов, за яких порука припиняється, то відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника у порядку спадкування.

Межі перегляду судових рішень судом касаційної інстанції

21. У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).

22. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Встановлені судами обставини

23. 31 березня 2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_1 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 31 березня 2000 року серії НОМЕР_1 .

24. 05 лютого 2007 року АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту № 11114550000, за умовами якого банк надав позичальниці кредит (грошові кошти) в сумі 40 000,00 доларів США, а позичальниця зобов`язалася повернути наданий кредит повністю не пізніше 05 лютого 2018 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,3 % річних.

25. 05 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 , а також банк та ПП «Харчік» уклали договори поруки № П-11114550000 та № П1-11114550000 відповідно, за умовами яких поручителі зобов`язалися відповідати повністю за виконання позичальницею всіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність позичальниці та поручителя є солідарною.

26. Також 05 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , до якого надалі договором від 31 січня 2009 року № 1 внесені зміни.

27. 30 січня 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання кредиту від 05 лютого 2007 року щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації, за якою сторони домовилися про перенесення строків виконання зобов`язань позичальниці зі сплати процентів за договором так: сплата процентів, нарахованих згідно з умовами договору за використання кредитних коштів у період з 01 грудня 2008 року до 31 грудня 2008 року, здійснюється позичальником у період з 01 листопада 2013 року по 10 листопада 2013 року згідно з умовами договору. Також сторони домовилися про зміну кінцевого терміну повернення кредиту на 04 лютого 2022 року.

28. Крім того 30 січня 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання кредиту від 05 лютого 2007 року щодо зміни схеми погашення кредиту, за якою позичальниця зобов`язалася повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів у розмірі 490 доларів США 10 числа кожного місяця.

29. У зв`язку з укладенням 30 січня 2009 року додаткових угод до кредитного договору цього ж дня укладено додаткові угоди до договорів поруки, за умовами яких поручителі надали свою згоду на зміну основного зобов`язання, що забезпечується порукою.

30. За матеріалами справи встановлено, що поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_1 за договором про надання кредиту від 05 лютого 2007 року № 11114550000 є її чоловік ОСОБА_1 .

31. 11 грудня 2013 року банк на адреси ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ПП «Харчік» направив вимоги про погашення заборгованості станом на 18 листопада 2013 року у розмірі 37 270,50 доларів США, з яких 29 877,28 доларів США - кредитна заборгованість, в тому числі прострочена - 3 696,37 доларів США, 7 393,22 доларів США - заборгованість за процентами. Банк вимагав погасити прострочену заборгованість протягом 31 дня з дати одержання повідомлення. У випадку не усунення порушення на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення позичальниці повідомлення (вимоги) банк вимагав виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі 37 270,50 доларів США.

32. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.

33. 14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, якою повідомив про смерть ОСОБА_1 .

34. 26 березня 2015 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 заведена спадкова справа № 187/2015 за заявою дочки ОСОБА_2 .

Із заявами про відмову від прийняття спадщини звернулись батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

35. 21 квітня 2015 року ОСОБА_1 направив на адресу ПАТ «УкрСиббанк» листа, у якому повідомив про смерть ОСОБА_1 та про припинення поруки, на який банк надав відповідь 30 квітня 2015 року щодо необхідності надання посвідченої копії свідоцтва про смерть.

36. 20 травня 2015 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_1 на частку в статутному фонді ПП «Харчік» у розмірі 500,00 грн, що складає 100 % статутного фонду підприємства.

37. Рішенням від 22 червня 2015 року № 1 ОСОБА_2 прийняла на себе права засновника (власника) ПП «Харчік» та стала його директором, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

38. 02 листопада 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення ПП «Харчік».

39. 29 лютого 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» подав до суду першої інстанції заяву про залучення до участі у справі ОСОБА_5 , яка є правонаступницею ОСОБА_1 .

40. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2016 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 , як правонаступницю відповідачки ОСОБА_1 .

41. 13 березня 2020 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_1 , що складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , та зареєструвала за собою право власності на це майно.

Вартість зазначеного нерухомого майна станом на 09 жовтня 2014 року становила 100 760,00 грн, що підтверджується звітом про оцінку майна від 18 серпня 2021 року.

42. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступницю відповідача ПП «Харчік» у цій справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину

43. Відповідно до приписів статті 1281 ЦК України (тут і далі - у редакції до внесення змін згідно із Законом від 03 липня 2018 року № 2478-VIII, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явлення свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

44. Встановлені статтею 1281 ЦК України строки є строками, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

45. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

46. Наявність встановлених законом строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців забезпечує юридичну визначеність та стабільність цивільного обороту.

47. Встановлення темпоральних обмежень як для подання заяви про прийняття чи відмову від спадщини, так і для пред`явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника збалансовує інтереси учасників спадкових відносин та унеможливлює продовження стану невизначеності у цивільних відносинах, які зазнають змін у зв`язку зі смертю одного з їх учасників.

48. Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців позичальника регламентуються приписами статті 1281 ЦК України. Тобто стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених порукою (іпотекою). Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язанням, а також припинення таких зобов`язань (див.: пункти 55-62 постанови від 17 квітня 2018 року

у справі № 522/407/15-ц, пункт 69.5 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, пункт 39 постанови від 01 квітня 2020 року

у справі № 520/13067/17, пункт 99 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17).

49. Приписи статті 1281 ЦК України не містять особливих застережень щодо порядку задоволення вимог кредитора у разі, якщо смерть боржника настала після пред`явлення позову до нього під час розгляду судової справи.

50. Отже, якщо смерть позичальника настала під час розгляду судової справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості, до таких правовідносин застосовується правила про загальний порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, визначені у статті 1281 ЦК України, а спадкоємці, які прийняли спадщину, підлягають залученню до участі у справі як правонаступники відповідного учасника справи на підставі статті 55 ЦПК України.

51. Водночас потрібно пам`ятати, що підставою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. З огляду на наведене, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

52. Під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника (у тому числі, якщо смерть боржника настала під час розгляду справи у суді) суди для правильного вирішення справи першочергово повинні встановити, чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, тобто чи вчинив кредитор потрібні дії у матеріальних відносинах.

53. Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, зокрема, претензії кредиторів.

54. За змістом наведених положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України подана кредитором претензія є однією з підстав заведення нотаріусом спадкової справи. Кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені особи спадкоємців взагалі.

55. Відповідно до пункту 3.11.17 розділу 3 «Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій» Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, консул за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, консул повідомляє спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

56. Отже кредитор у матеріальних відносинах може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: безпосередньо спадкоємцю (спадкоємцям); опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульські установи).

57. Вибір конкретного способу пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

58. Водночас кредитор, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта цієї статті).

59. Зі спливом строків, визначених статтею 1281 ЦК України, і непред`явленням кредитором вимог до спадкоємців боржника, такий кредитор позбавляється права вимоги, тобто відповідне цивільне право припиняється, а кредитор втрачає можливість вимагати в суді захисту відповідного права.

Щодо припинення поруки як акцесорного зобов`язання

60. Розрізняють основні зобов`язання та додаткові (акцесорні) зобов`язання. Основні зобов`язання можуть існувати самостійно без додаткового (акцесорного) зобов`язання, тоді як додаткові (акцесорні) зобов`язання виникають лише за наявності основного зобов`язання та нерозривно пов`язані з ним.

61. У законодавстві не наведено визначення акцесорних зобов`язань. Водночас у статті 266 ЦК України йдеться саме про основну та додаткову вимоги, тобто фактично про основне та акцесорне зобов`язання.

62. Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

63. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

64. Згідно із частиною першою статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

65. У наведених нормах права чітко простежується акцесорність поруки та її додатковий характер, який проявляється у неможливості існування поруки окремо від основного зобов`язання. Вимоги до поручителя можуть бути пред`явлені лише у разі чинності основного зобов`язання та (якщо в договорі не передбачено інше) лише у тому обсязі, що й до основного боржника.

66. Як зазначено вище, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором строків пред`явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, позбавлення права вимоги такого кредитора за зобов'язаннями, які існували у померлого божника.

67. Аналіз правил частини першої статті 559 ЦК України, частин другої, четвертої статті 1281 ЦК України дає підстави для висновку, що у разі пропуску кредитором строків пред'явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, кредитор позбавляється прав вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим зобов`язанням (порукою), які не можуть існувати окремо від основного зобов`язання.

68. Отже, приписи частини першої статті 559 ЦК України щодо припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов`язанням не передбачають жодного винятку, тому сплив строків, визначених частинами другою, третьою статті 1281 ЦК України, який має наслідком припинення права вимоги кредитора за основним зобов`язанням, одночасно має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги за додатковими зобов`язаннями (порукою) незалежно від того, хто є спадкоємцями померлого боржника - цей самий поручитель чи інші особи.

Щодо вирішення спору по суті

69. Встановивши, що банк довідався про смерть ОСОБА_1 03 лютого 2015 року, проте вимог до спадкоємців боржниці у визначеному законом порядку не пред`явив, суд першої інстанції зробив висновок про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку, передбаченого статтею 1281 ЦК України. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог до ОСОБА_1 як поручителя з огляду на те, що порука припинилася на підставі статті 523 ЦК України, оскільки після заміни боржниці на її спадкоємицю поручитель не надав згоди на забезпечення виконання зобов`язання останньою.

70. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що банк, дізнавшись про прийняття спадщини дочкою померлої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з відповіді нотаріальної контори від 19 січня 2016 року, у лютому 2016 року подав заяву про залучення ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступниці ОСОБА_1 . За таких умов підстав для відмови у позові через пропуск банком строку, передбаченого статтею 1281 ЦК України, немає.

71. Велика Палата Верховного Суду не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції повністю, а з висновками суду першої інстанції в частині - з огляду на таке.

72. Як зазначалося вище, кредитор може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника лише у межах строків, встановлених статтею 1281 ЦК України.

73. У цій справі суди встановили, що позичальниця ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 повідомив суд про смерть ОСОБА_1 та надав копію свідоцтва про смерть.

03 лютого 2015 року представниці ПАТ «УкрСиббанк» - ОСОБА_6 стало відомо про відкриття спадщини під час ознайомлення з матеріалами справи, у зв`язку із чим вона подала до суду клопотання про витребування із нотаріальної контори відомостей зі спадкової справи щодо спадкоємців померлої ОСОБА_1 .

26 березня 2015 року із заявою про прийняття спадщини звернулася дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

21 квітня 2015 року ОСОБА_1 на адресу банку направив лист з повідомленням про ненадання ним згоди відповідати за зобов`язаннями нового боржника за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 11114550000 та про припинення договору поруки від 05 лютого 2007 року № П-11114550000, у відповідь на який банк попросив надати засвідчену копію свідоцтва про смерть позичальниці.

29 лютого 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із заявою про залучення до участі у справі правонаступниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

74. Отже, про відкриття спадщини після смерті боржниці ОСОБА_1 банк дізнався не пізніше 03 лютого 2015 року, про що представник банку зазначив у поданому до суду клопотанні про витребування із нотаріальної контори відомостей зі спадкової справи.

75. Банк як кредитор вимогу до спадкоємців боржниці в будь-який спосіб (дивись пункт 56 цієї постанови) у строки, визначені частиною другої статті 1281 ЦК України, не пред`являв, а лише 29 лютого 2016 року звернувся до суду із процесуальною заявою про залучення до участі у справі правонаступниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

76. За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок, що банк не пропустив встановленого частиною другою статті 1281 ЦК України строку пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, оскільки відлік цього строку для банку почався з дня, коли представник банку дізнався про відкриття спадщини після смерті позичальниці (пункт 74 цієї постанови).

77. Як зазначено у пунктах 58, 59, 66- 68 цієї постанови, сплив передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги як за основним, так і за додатковим зобов'язанням.

78. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості як із ОСОБА_2 - спадкоємиці померлої боржниці, так і з ОСОБА_1 як поручителя має бути відмовлено у зв`язку із втратою кредитором права вимоги з підстав пропуску строку, визначеного частиною другою статті 1281 ЦК України.

79. Тож Велика Палата Верховного Суду не погоджується із висновком суду першої інстанції про підстави відмови у стягненні суми заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_1 , оскільки останній не надав згоди відповідати за кредитними зобов`язаннями у зв`язку зі зміною боржника у цьому зобов`язанні. У цій справі вимоги до поручителя не підлягають задоволенню, оскільки кредитор не пред`явив вимоги до спадкоємців боржника у строк, визначений частиною другої статті 1281 ЦК України, у зв`язку із чим втратив право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим.

Щодо оцінки доводів касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду

80. У касаційній скарзі заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15, від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15, Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11, від 23 вересня 2019 року у справі № 501/2700/16, від 11 березня 2020 року у справі № 362/2232/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 212/5525/16, від 19 травня 2021 року у справі № 607/5675/18, Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13.

81. Оскільки врахуванню підлягають правові висновки у справах у подібних правовідносинах, Верховний Суд аналізує наведені заявником як приклад на предмет подібності судові рішення Верховного Суду до обставин розглядуваної справи.

82. Критерії оцінки відносин на предмет подібності сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у справі № 233/2021/19. За такими критеріями суд касаційної інстанції визначає подібність правовідносин з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування потрібно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за потреби, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

83. У справі № 522/407/15 спір виник між сторонами з приводу оплати заборгованості за кредитним договором, у рахунок якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності. У цій справі суди встановили, що позичальниця померла у березні 2010 році, тоді як позивач звернувся до суду з позовом у грудні 2014 року. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 квітня 2018 року сформулювала висновок про те, що строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. Встановлено, що позивач вимогу про погашення боргу та звільнення предмета іпотеки надіслав спадкоємцям із пропуском строку, визначеного статтею 1281 ЦК України, що позбавляє позивача права відповідної вимоги до спадкоємців.

84. У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15 Велика Палата Верховного Суду направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначивши, що під час нового розгляду суди повинні дослідити виконання кредитором обов`язку за статтею 1281 ЦК України у редакції, чинній на час смерті позичальника, з урахуванням пунктів 55-62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц.

85. У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суд апеляційної інстанції не врахував зазначених висновків суду касаційної інстанції щодо застосування статті 1281 ЦК України та зробив помилковий висновок про те, що банк не пропустив встановленого частиною другою статті 1281 ЦК України строку пред`явлення вимог до спадкоємця боржника, який прийняв спадщину.

86. Отже, доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, підтвердилися. Посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15, від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15, є обґрунтованими.

87. У справі № 6-18цс13 спір виник щодо визнання припиненими зобов`язань за іпотечним договором. Суди встановили, що у 2008 році з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено іпотечний договір. Позичальник за кредитним договором помер у листопаді 2009 року, іпотекодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Верховний Суд України у постанові від 17 квітня 2013 року, направляючи справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, сформулював висновок про те, що аналіз частини першої статті 523 ЦК Українисвідчить, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

88. Верховний Суд у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11, від 23 вересня 2019 року у справі № 501/2700/16, від 11 березня 2020 року у справі № 362/2232/17 дійшов висновків про наявність підстав для припинення зобов`язань за забезпечувальними правочинами (іпотека, порука) на підставі частини першої статті 523 ЦК України у зв`язку зі смертю позичальника та заміною його спадкоємцями.

Оскільки у справі, яка переглядається у касаційному порядку, припинення зобов`язань за договором поруки відбулося на підставі частини першої статті 559 ЦК України (порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання), то Велика Палата Верховного Суду не враховує висновки, зроблені Верховним Судом у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11, від 23 вересня 2019 року у справі № 501/2700/16, від 11 березня 2020 року у справі № 362/2232/17, а також Верховним Судом України у постанові від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13.

89. У справі № 212/5525/16 спір виник щодо стягнення боргу за договором позики зі спадкоємців померлого позичальника. Суди не встановили, що з метою забезпечення зобов`язань за договором позики укладався договір поруки (іпотеки).

90. У справі № 607/5675/18 спір виник щодо розірвання договору про дольову участь у будівництві та стягнення грошових коштів, внесених за цим договором, зі спадкоємця. У цій справі суди не встановили факту укладення забезпечувальних договорів (поруки, іпотеки).

За таких обставин, правовідносини у справах № 212/5525/16, № 607/5675/18 не подібні до правовідносин, які виникли між учасниками справи, яка є предметом касаційного перегляду.

91. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що посилання заявника в касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року № 212/5525/16, від 19 травня 2021 року у справі № 607/5675/18 та Верховного Суду України у постанові від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, є необґрунтованими.

92. З мотивів, наведених у пункті 85 цієї постанови, також не підлягає задоволенню клопотання сторони позивача про закриття касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо відступу від правових висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду

93. Формулюючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив про необхідність відступу (конкретизації) від висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22).

94. Вирішуючи питання про наявність підстав для відступу від наведених висновків, Велика Палата Верховного Суду враховує, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).

95. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.

96. У контексті наведеного Велика Палата Верховного Суду повертається до оцінки наявності підстав для відступу від висновків, сформульованих у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22), згідно з якими в разі неотримання кредитором згоди поручителя/іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем) порука / іпотека визнаються припиненими на підставі частини першої статті 523 ЦК України.

97. За встановлених у справі № 570/3891/14 обставин кредитор звернувся до суду з позовом до позичальника та майнових поручителів про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки (лютий 2014 року), після чого під час розгляду справи позичальник помер (жовтень 2015 року). Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком суду апеляційної інстанції про припинення зобов`язань за договором іпотеки на підставі частини першої статті 523 ЦК України у зв`язку зі смертю позичальника та ненадання іпотекодавцем згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.

98. Оскільки у справі № 638/1046/14-ц, яка переглядається у касаційному порядку, припинення зобов`язань за договором поруки відбулося на підставі частини першої статті 559 ЦК України (порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання), тому що кредитор не пред`явив вимоги до спадкоємців боржника у строк, визначений частиною другої статті 1281 ЦК України, у зв`язку із чим втратив право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим, то немає правових підстав для вирішення питання про відступ від висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22), щодо застосування приписів частини першої статті 523 ЦК України, адже така правова норма Великою Палатою Верховного Суду у цій справі не застосовується.

Щодо результату розгляду касаційної скарги

99. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

100. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. (частини перша, четверта статті 412 ЦПК України).

101. Оскільки у цій справі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму матеріального права, а саме частину другу статті 1281 ЦК України, а суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, проте помилився з правовими підставами відмови в задоволенні вимог до поручителя, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, рішення суду першої інстанції - зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

Щодо розподілу судових витрат

102. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

103. Згідно із частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

104. За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 23 214,30 грн, що підтверджується квитанцією від 07 червня 2023 року № 3169.

105. З огляду на висновки, зроблені судом касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги, з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 23 214,30 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Висновки про застосування статті 1281 ЦК України

106. Кредитор може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: 1) безпосередньо спадкоємцю; 2) опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульську установу).

Сплив строків, визначених статтею 1281 ЦК України, має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже й неможливість вимагати в суді захисту відповідного права.

Аналіз приписів частини першої статті 559 ЦК України, частин другої, четвертої статті 1281 ЦК України свідчить про те, що в разі пропуску кредитором строків пред'явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, кредитор позбавляється прав вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим зобов`язанням - порукою, що не може існувати окремо від основного зобов`язання.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року скасувати.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року змінити шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Стягнути з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 23 214,30 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачка О. В. Ступак

Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда

О. Л. Булейко М. В. Мазур

Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв

І. А. Воробйова С. О. Погрібний

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний О. С. Ткачук

Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич

В. В. Король Н. В. Шевцова

Джерело: ЄДРСР 122302691

[ANTIRAID]

Велика палата виправила нехтування Закону Данишевською, Рогач, Князєвим та Ко у частині припинення зобов'язань за основним зобов'язанням та зобов'язаннями що його забезпечують. Абсурдна позиція існування зобов'язання після смерті чи ліквідації боржника, фактично скасована.

Суд зазначив:

106. Кредитор може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: 1) безпосередньо спадкоємцю; 2) опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульську установу).

Сплив строків, визначених статтею 1281 ЦК України, має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже й неможливість вимагати в суді захисту відповідного права.

Аналіз приписів частини першої статті 559 ЦК України, частин другої, четвертої статті 1281 ЦК України свідчить про те, що в разі пропуску кредитором строків пред'явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, кредитор позбавляється прав вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим зобов`язанням - порукою, що не може існувати окремо від основного зобов`язання.