Постанова ВП ВС про скасування рішення ВККСУ про відмову у внесенні рекомендації до ВРП про призначення на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області у зв'язку з необгрунтованістю

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

Справа № 990/124/24

Провадження № 11-202заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ткача І. В., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зейфман І. М.,

позивачки - ОСОБА_1,

представниці Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - Предоляк Н. Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2024 року (судді Ханова Р. Ф., Бившева Л. І., Білоус О. В., Олендер І. Я., Юрченко В. П.) у справі № 990/124/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення та

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 27 лютого 2024 року № 228/дс-24 про відмову у внесенні рекомендації до Вищої ради правосуддя про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є кандидаткою на посаду судді місцевого суду, переможницею конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, однак рішенням ВККС від 27 лютого 2024 року № 228/дс-24 їй було відмовлено у наданні рекомендації про призначення на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області.

3. На думку позивачки, указане рішення Комісії не відповідає вимогам обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості, рівності, є дискримінаційним, непропорційним та несправедливим. Крім того, це рішення не відповідає принципу належного урядування, оскільки питання декларації ОСОБА_1 за 2016 рік вже розглядалося ВККС під час подання документів для участі у доборі в 2017 році та за результатами її розгляду та додаткових пояснень ОСОБА_1 було допущено до всіх інших етапів конкурсу. До того ж рішення Комісії не відповідає принципу верховенства права, передбаченого частиною першою статті 8 Конституції України.

4. ОСОБА_1 указала, що нею дійсно була придбана квартира за 149 992 грн наприкінці 2015 року. Така сума була запропонована продавцем квартири, враховуючи її стан, стан будинку, стан вулиці, на якій вона розташована, обставини термінового виїзду продавця закордон, а також наявність судового рішення з приводу цієї квартири. Крім того, нею було враховано, що попередній договір купівлі-продажу був розірваний в судовому порядку та в будь-який момент це рішення суду могло бути оскаржено попередніми покупцями. У договорі зазначена дійсна ціна квартири, адже з урахуванням ризиків скасування рішення суду вона могла розраховувати на повернення лише тієї суми коштів, яка була зазначена в договорі. Запропонована ціна їй підходила та коштів на її придбання на той момент позивачці вистачало. Позивачка також звернула увагу, що в 2015 році нею було задекларовано 286 942 грн, а в 2016 році - 688 229 грн доходу, загальна сума задекларованих доходів за 2 роки склала 975 171 грн. При цьому ОСОБА_1 наголосила, що не придбавала будь-якого іншого майна (квартири, машини, земельної ділянки тощо).

5. З приводу проживання разом із батьками на період придбання тієї квартири позивачка наголосила на тому, що це єдине житло, яким володіли члени її сім'ї, вона та її син зареєстровані за цією адресою. Надаючи пояснення Комісії, вона повідомила, що проживала 10 років разом із батьками з 2010 року, а в 2020 році батьки стали мешкати у своєму недобудованому будинку, а вона із сином продовжили жити в тій самій єдиній квартирі, належній на праві власності її батькам. ОСОБА_1 також указала, що в декларації за 2016 рік вона зазначила, що разом із нею мешкають члени її сім'ї - батько, мати, син. Отже, на переконання ОСОБА_1 , спосіб її життя, відповідність доходів видаткам, відсутність у власності нерухомого майна, відсутність заощаджень, не можуть викликати сумніви в її доброчесності.

6. Щодо висновку психолога позивачка наголосила на тому, що жодним чином не готувалася до психологічного тестування та заперечує те, що вона надавала неправдиві відомості в тесті, адже тоді відповідала щиро. При цьому, посилаючись на наукову рецензію від 11 березня 2024 року № 02/24-р, проведену ОСОБА_2 , який має вищу психологічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю «Психологічні дослідження», стаж роботи психологом 44 роки, стаж судово-експертної роботи в системі МОЗ та науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України 42 роки, позивачка звернула увагу на те, що справжньою причиною перевищення шкал валідності, яка пояснює те, що до тестів вона не готувалася та не обманювала у відповідях на запитання, є гіперсоціальна спрямованість людини (високий стандарт поведінки, який може бути у працівників юстиції).

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 29 липня 2024 року позов задовольнив; визнав протиправним та скасував рішення ВККС від 27 лютого 2024 року № 228/дс-24 про відмову у наданні рекомендації до Вищої ради правосуддя про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Комісії на користь ОСОБА_1 1 211 грн 20 коп. судового збору.

8. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що:

- у процедурі розв'язання Комісією питання про внесення рекомендацій до Вищої ради правосуддя про призначення кандидата на посаду судді негативне рішення має містити не лише покликання на визначені законом підстави відмови у внесенні рекомендацій до Вищої ради правосуддя, а й мотиви, з яких Комісія дійшла висновку про наявність обставин, з якими пов'язується обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням;

- зі спірного рішення не вбачається, якому саме критерію доброчесності, визначеному частиною дев'ятою статті 69 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), не відповідає ОСОБА_1 ;

- стверджуючи, що ОСОБА_1 придбала квартиру за заниженою вартістю, Комісія не оцінила безпосередньо договір від 16 грудня 2015 року, відповідно до якого позивачка купила квартиру, наявність судового спору щодо цієї квартири між третіми особами та її технічний стан;

- відхиливши пояснення позивачки щодо поганого технічного стану квартири, посилаючись на договір купівлі-продажу від 27 липня 2016 року, відповідно до якого квартира не мала прихованих недоліків та дефектів, які б перешкоджали використанню квартири за призначенням, Комісія не врахувала, що вказаний договір укладений більш ніж через 6 місяців після купівлі цієї квартири позивачкою;

- відповідач не врахував той факт, що вказана квартира була продана позивачкою через 8 місяців за тією ж ціною, що і куплена, відтак ОСОБА_1 не отримала жодної вигоди ні у вигляді квартири, ні у вигляді грошей.

9. Суд першої інстанції звернув увагу, що твердження Комісії стосовно того, що кошти, отримані ОСОБА_1 від підприємницької діяльності за 2015 рік, не можна вважати прибутком кандидатки, оскільки відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку та податкові декларації кандидата містять відомості тільки про суму нарахованого доходу, а не отриманого прибутку, водночас такі відомості не враховують витрати на звичайну підприємницьку діяльність (наприклад, оренду приміщення, обладнання, оплату комунальних платежів, розрахунки з постачальниками тощо) та на проживання кандидатки і членів її сім'ї, є лише припущенням і не підтверджені жодними доказами, зокрема щодо витрат на підприємницьку діяльність.

10. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду указав на те, що рішенням Комісії від 12 червня 2018 року № 267/дс-18 ОСОБА_1 визнано такою, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом вимогам до кандидата на посаду судді. Обставини, які покладені в основу спірного рішення від 27 лютого 2024 року, вже існували, були відомі відповідачу та повинні були враховуватися Комісією у червні 2018 року. При цьому за результатами перевірки, за наявності спірних обставин, Комісія у рішенні від 12 червня 2018 року дійшла висновку, що позивачка відповідає установленим законом вимогам до кандидата на посаду судді. Комісія, прийнявши рішення про визнання ОСОБА_1 такою, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим законом вимогам до кандидата на посаду судді, діяла непослідовно і непередбачувано, надавши позивачці сподівання на подальшу можливість участі у конкурсі.

11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що, переоцінивши висновки, викладені в рішенні Комісії від 12 червня 2018 року № 267/дс-18, та оцінивши обставини із життя ОСОБА_1 , які мали місце до прийняття рішення про визнання її такою, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим законом вимогам до кандидата на посаду судді, Комісія підірвала професійну ситуацію позивачки після того, як сама ж призвела її до того, що понад рік (а фактично п'ять років) свого професійного життя позивачка присвятила виконанню вимог, передбачених Комісією.

12. За висновком суду першої інстанції, ВККС дійшла передчасного висновку про невідповідність ОСОБА_1 критерію доброчесності.

13. Суд першої інстанції також звернув увагу, що Комісії неодноразово надавалася можливість подати пояснення в частині обґрунтування, якому критерію доброчесності, встановленому частиною дев'ятою статті 69 Закону № 1402-VIII, не відповідає позивачка, проте відповідач такою можливістю не скористався.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

14. Не погодившись із таким судовим рішенням, Комісія подала апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що воно не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо законності й обґрунтованості, повноти та об'єктивності аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів. Крім того, судом першої інстанції при розгляді цієї справи було порушено норми матеріального права, а висновки, яких дійшов суд, є хибними та не відповідають обставинам справи.

15. На думку скаржника, рішення Комісії містить посилання й мотиви його ухвалення, обґрунтування підстав, за наявності яких у ВККС виник обґрунтований сумнів у відповідності позивачки критеріям, визначеним Законом № 1402-VIII, з яких Комісія дійшла висновків про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

16. Скаржник указав, що під час проходження ОСОБА_1 етапів добору на посаду судді Закон № 1402-VIII, а саме стаття 69, не містив припису, яким встановлено ознаки відповідності кандидата критерію доброчесності. Оцінювання відповідності позивачки критерію доброчесності за ознаками, визначеними частиною дев'ятою статті 69 цього Закону, здійснювалося Комісією вже під час проведення співбесіди. За результатами співбесіди, дослідивши наявну інформацію про кандидата, надані ним усні пояснення, обставини, обговорені під час засідання, у членів Комісії лишився обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата ОСОБА_1 критеріям, визначеним статтею 69 Закону № 1402-VIII, що стало підставою для ухвалення рішення Комісії від 27 лютого 2024 року № 228/дс-24.

17. ВККС указала, що в додаткових поясненнях зазначила про те, що виходячи з положень частини дев'ятої статті 69 Закону № 1402-VIII, з урахуванням пояснень ОСОБА_1 під час проведення співбесіди, Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у її чесності, а також відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам. Комісія сформулювала свій висновок про відмову у внесенні рекомендації Вищій раді правосуддя про призначення ОСОБА_1 на посаду судді на підставі власної оцінки інформації про кандидата на посаду судді, у межах наданих їй законом повноважень та з метою формування доброчесного та високопрофесійного суддівського корпусу.

18. Скаржник також зауважив, що, задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд вдався до перегляду мотивів оскаржуваного рішення Комісії і здійснив їх виклад інакшим чином, наділивши їх іншим змістом, аніж зазначено в оскаржуваному рішенні Комісії, що свідчить про втручання суду у здійснення Комісією дискреційних повноважень під час проведення конкурсних процедур. На переконання ВККС, повноваження Комісії стосовно оцінки встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин є дискреційними, а рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

19. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 липня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Позиція інших учасників справи

20. У відзиві на апеляційну скаргу ВККС позивачка зазначила, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться лише до одного твердження, що Комісія має виключне та необмежене право, на підставі власних припущень, без жодного доказу, робити висновки щодо відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності, натомість суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

21. ОСОБА_1 указала, що межі дискреції ВККС у конкурсній процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес добору кандидатів на посаду судді, як і рішення в результаті цього процесу, має бути зрозумілим як учасникам цих відносин, зокрема кандидатам на посаду судді, так і незалежному сторонньому спостерігачу. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася Комісія при прийнятті рішення.

22. Водночас позивачка зазначила, що їй не зрозуміло, чим керувалася Комісія, коли ухвалювала оскаржуване рішення, оскільки вся документація, декларації, пояснення тощо надавалися нею ще в 2017 році, коли процедуру добору на посаду судді було розпочато. Під час співбесіди 27 лютого 2024 року вона надавала свої пояснення Комісії, які були, зокрема, доведені наявними в матеріалах суддівського досьє доказами.

23. Крім того, ОСОБА_1 звернула увагу, що додатково в суді першої інстанції на підтвердження відповідності способу її життя задекларованим доходам нею надавалися докази, в тому числі відеозаписи умов її життя. На підтвердження стану придбаної квартири нею також долучалися відеодокази.

24. Позивачка також указала на непослідовність мотивів відмови в наданні ОСОБА_1 рекомендації, висловлених Комісією, а саме: в тексті оскаржуваного рішення є посилання на мотив відмови - висновок психолога (ці мотиви зазначені в оскаржуваному рішенні, а також були проаналізовані стороннім спостерігачем та висвітлені в засобах масової інформації - докази наявні в матеріалах справи), а в подальшому в суді першої інстанції представник відповідача заперечував, що мотивом відмови був, зокрема, висновок психолога.

25. На думку ОСОБА_1 , рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду є правильним, поновлює її порушені права та у випадку набрання ним чинності дозволить їй продовжити процедуру добору, адже вона є переможницею конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/3п-23, та посіла перше місце за рейтингом до Теплодарського міського суду Одеської області. Як указала позивачка, посада і на час подання цього відзиву є вакантною.

26. У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу ВККС без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2024 року - без змін.

Рух апеляційної скарги

27. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28 серпня 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВККС, а ухвалою від 12 вересня 2024 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні відповідно до положень статті 310 КАС України.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

28. Рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів та затверджено Умови подання документів та допуску до добору і відбіркового іспиту кандидатів на посаду судді місцевого суду.

29. ОСОБА_1 11 травня 2017 року подано документи, за результатами дослідження яких рішенням Комісії від 26 вересня 2017 року № 151/дс-17 її допущено до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду та складення відбіркового іспиту.

30. Рішенням Комісії від 03 листопада 2017 року № 117/зп-17 встановлено прохідний бал з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад - 115, визначено декодовані результати складеного 31 жовтня 2017 року анонімного тестування для перевірки рівня володіння державною мовою на стадії складення відбіркового іспиту та анонімного тестування для перевірки рівня загальних теоретичних знань у сфері права на стадії складення відбіркового іспиту в межах процедури добору, а також затверджено результати учасників цих анонімних тестувань, зокрема ОСОБА_1 (загальний бал становить 124).

31. ОСОБА_1 пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей кандидата на посаду судді під час складення відбіркового іспиту в межах процедури добору, за результатом якого складено висновок та визначено рівень особистих морально-психологічних якостей.

32. Рішенням Комісії від 06 грудня 2017 року № 126/зп-17 затверджено результати анонімного тестування для перевірки рівня особистих морально-психологічних якостей на стадії складення відбіркового іспиту в межах процедури добору та затверджено перелік кандидатів, які успішно його склали. До цього списку увійшла ОСОБА_1 .

33. Рішенням Комісії від 06 грудня 2017 року № 127/зп-17 ОСОБА_1 попередньо допущено до наступного етапу оголошеного Комісією 03 квітня 2017 року добору як особу, що успішно склала у межах нього відбірковий іспит.

34. Комісією проведено спеціальну перевірку кандидата на посаду судді місцевого суду.

35. Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило про встановлення розбіжностей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 як кандидатом на посаду судді.

36. Комісією запропоновано ОСОБА_1 надати відповідні пояснення, остання скористалась своїм правом, надавши письмові пояснення щодо наявних у декларації розбіжностей, які Комісією взято до уваги.

37. Рішенням Комісії від 12 червня 2018 року № 267/дс-18 ОСОБА_1 визнано такою, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим законом вимогам до кандидата на посаду судді.

38. Рішенням Комісії від 01 серпня 2018 року № 184/зп-18 ОСОБА_1 направлено для проходження спеціальної підготовки в Національній школі суддів України протягом дев'яти місяців.

39. За висновком про результати спеціальної перевірки кандидата на посаду судді, ОСОБА_1 успішно виконала Програму спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, тому матеріали щодо неї було надіслано до Комісії для подальшого складення кваліфікаційного іспиту.

40. Рішенням Комісії від 24 червня 2019 року № 107/зп-19 призначено кваліфікаційний іспит у межах процедури добору та визначено черговість етапів його проведення.

41. Рішенням Комісії від 01 серпня 2019 року № 141/зп-19 затверджено декодовані результати складеного кандидатами письмового анонімного тестування під час кваліфікаційного іспиту та допущено їх до виконання анонімних письмових практичних завдань під час кваліфікаційного іспиту, зокрема ОСОБА_1 .

42. Рішенням Комісії від 26 липня 2023 року № 39/зп-23 затверджено декодовані результати кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду, зокрема ОСОБА_1 .

43. Рішенням Комісії від 01 серпня 2023 року № 45/зп-23 затверджено резерв кандидатів на заміщення вакантних посад суддів місцевого загального суду, відповідно до якого ОСОБА_1 у рейтингу кандидатів на посаду судді місцевого загального суду посіла 165 місце.

44. Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Встановлено загальний порядок та строки подання кандидатами заяв та документів для участі в конкурсі, затверджено Умови проведення конкурсу на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів, та визначено, що питання допуску до участі в конкурсі вирішується ВККС у складі колегій.

45. ОСОБА_1 29 вересня 2023 року звернулась до Комісії із заявою щодо допуску до участі в оголошеному конкурсі як особа, яка відповідає вимогам статті 69 Закону № 1402-VIII, перебуває у резерві на заміщення вакантних посад суддів та не займає суддівської посади, додавши до неї документи згідно з визначеним Комісією переліком.

46. Рішенням Комісії від 01 грудня 2023 року № 10/дс-23 допущено до участі в конкурсі на заміщення вакантних посад суддів у місцевих судах кандидатів, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів, зокрема ОСОБА_1 .

47. Рішенням Комісії від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 затверджено та оприлюднено на офіційному вебсайті Комісії рейтинг учасників на посади суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, відповідно до якого ОСОБА_1 посіла 1 місце за рейтингом до Теплодарського міського суду Одеської області.

48. 27 лютого 2024 року Комісією проведено співбесіду з ОСОБА_1 у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, за результатами якої Комісія відмовила в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області.

49. Обґрунтовуючи зазначене рішення, Комісія звернула увагу на те, що у неї наявні небезпідставні сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 високим стандартам доброчесності та професійної етики, які встановлюються для судді.

50. В основу вказаного рішення Комісією були поставлені аргументи щодо достатності коштів у кандидатки на придбання квартири в 2015 році та стосовно вартості придбаної та в подальшому проданої квартири.

51. Зокрема, Комісія визнала непереконливими пояснення ОСОБА_1 стосовно того, що грошові кошти на придбання квартири в історичному центрі Одеси у 2015 році вона отримала від підприємницької діяльності за 2015 рік, які становили 271 662 грн, з огляду на те, що зазначені кошти не можна вважати прибутком кандидатки, оскільки відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку та податкові декларації кандидата містять відомості тільки про суму нарахованого доходу, а не отриманого прибутку. Такі відомості не враховують витрати на звичайну підприємницьку діяльність (наприклад, оренду приміщення, обладнання, оплату комунальних платежів, розрахунки з постачальниками тощо) та на проживання кандидатки і членів її сім'ї.

52. Щодо вартості придбаної та в подальшому проданої квартири Комісія наголосила на тому, що ціна договору була визначена суттєво нижче ринкової, що підтверджується і судовим рішенням у справі № 522/10206/15-ц від 20 жовтня 2015 року відносно цієї квартири.

53 . При цьому Комісія відхилила пояснення кандидатки щодо поганого технічного стану квартири, оскільки відповідно до пункту 7 договору купівлі-продажу від 27 липня 2016 року квартира не мала прихованих недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню квартири за призначенням.

54. Вважаючи рішення ВККС від 27 лютого 2024 року № 228/дс-24 протиправним, ОСОБА_3 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

55. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

56. Частинами першою та другою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

57. За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

58. Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

59. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

60. За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

61. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 😎 пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

62. Згідно із частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

63. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина перша статті 78 КАС України).

64. Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, статтею 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» конкретизовано, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

На підставі Закону України від 31 жовтня 1995 року № 398/95-ВР Україна приєдналася до Статуту Ради Європи, підтверджуючи тим самим відданість України ідеалам та принципам, які є спільним надбанням європейських народів.

Відповідно до статті 3 Статуту Ради Європи кожний член Ради Європи обов'язково повинен визнати принципи верховенства права та здійснення прав людини і основних свобод всіма особами, які знаходяться під його юрисдикцією, а також повинен відверто та ефективно співробітничати в досягненні мети Ради, визначеної у главі I.

65. Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов'язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 розділу І Конвенції).

Так, пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

66. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

67. Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

68. Варто зауважити, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у світлі її преамбули, яка проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

69. Відповідно до практики ЄСПЛ приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, зокрема стосунків професійного або ділового характеру (див. mutatis mutandis рішення від 7 серпня 1996 року у справі «С. проти Бельгії» (С. v. Belgium), заява № 21794/93, параграф 25). А обмеження, накладені на доступ до професії, визнані цим судом такими, що впливають на приватне життя (див. mutatis mutandis рішення від 27 липня 2004 року у справі «Сідабрас та Джяутас проти Литви» (Sidabras and Dziautas v. Lithuania), заяви № 55480/00 та № 59330/00, параграф 47).

70. У рішенні від 12 січня 2023 року у справі «Овчаренко та Колос проти України» (заяви № 27276/15 і № 33692/15) ЄСПЛ повторив, що трудові спори per se не виключаються зі сфери «приватного життя» у розумінні статті 8 Конвенції. Існують певні типові аспекти приватного життя, на які можуть вплинути такі спори внаслідок звільнення, пониження, відмови у доступі до професії або застосування інших подібних несприятливих заходів. До цих аспектів входять (і) «внутрішнє коло» заявника, (іі) можливість заявника встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми та (ііі) соціальна і професійна репутація заявника. У таких спорах існують два напрямки, за якими, як правило, виникають питання, пов'язані з приватним життям: або через підстави вжиття оскаржуваного заходу (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на підставах), або, у деяких справах, через наслідки для приватного життя (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на наслідках) (див. рішення від 25 вересня 2018 року у справі «Денісов проти України» [ВП] (Denisov v. Ukraine) [GC], заява № 76639/11, пункт 115). Під час застосування підходу, заснованого на наслідках, Суд визнає застосовність статті 8 Конвенції лише за умови, якщо ці наслідки є дуже серйозними та значною мірою впливають на приватне життя заявника (там само, пункт 116).

71. У цій справі позивачка оскаржує рішення відповідача від 27 лютого 2024 року № 228/дс-24, прийняте щодо неї у процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17, та в подальшому - за результатами проведення співбесіди у межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, що мали наслідком відмову в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області, та, відповідно, мають негативний вплив на гарантоване статтею 8 Конвенції право на повагу до приватного життя в аспекті доступу до обраної професії та захисту ділової репутації.

72. Так, відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

73. За змістом частини першої статті 69 Закону № 1402-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на момент складення позивачкою кваліфікаційного іспиту) на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

74. Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

75. Статтею 93 Закону № 1402-VIII визначено повноваження, до яких згідно з пунктом 2 частини першої цієї статті належить проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймання кваліфікаційного іспиту.

76. За змістом частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії: 1) рішення ВККС про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів; 2) розміщення ВККС на своєму офіційному вебсайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді. В оголошенні має бути зазначено кінцевий термін подання документів до ВККС, що не може бути меншим ніж 30 днів із дати розміщення оголошення, а також прогнозована кількість вакантних посад суддів на наступний рік; 3) подання особами, які виявили намір стати суддею, до ВККС відповідної заяви та документів, визначених статтею 71 цього Закону; 4) здійснення ВККС перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів; 5) допуск ВККС осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту; 6) складення особою, допущеною до участі у доборі, відбіркового іспиту; 7) встановлення ВККС результатів відбіркового іспиту та їх оприлюднення на офіційному вебсайті ВККС; 😎 проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону; 9) проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки; 10) складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів; 11) зарахування ВККС кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посаду судді, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному вебсайті ВККС; 12) оголошення ВККС відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад; 13) проведення ВККС конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді; 14) розгляд Вищою радою правосуддя рекомендації ВККС та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді; 15) видання указу Президента України про призначення на посаду судді - у разі внесення Вищою радою правосуддя подання про призначення судді на посаду.

77. Згідно із частиною першою статті 72 Закону № 1402-VIII добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні особами, допущеними до добору, відбіркового іспиту, організації проведення ВККС щодо осіб спеціальної перевірки в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а також у проходженні спеціальної підготовки та складенні кваліфікаційного іспиту.

78. Так, частинами першою - п'ятою статті 78 Закону № 1402-VIII передбачено, що кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді.

Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, у тому числі отриманого за результатами спеціальної підготовки, а також ступеня його здатності здійснювати правосуддя.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складення кандидатом на посаду судді письмового анонімного тестування та виконання анонімно письмового практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону та веденні судового засідання.

Кваліфікаційний іспит проводиться ВККС у спеціально обладнаному для цього приміщенні. Перебіг кваліфікаційного іспиту фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. На кожному його етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми представники засобів масової інформації, професійних організацій правників, а також правозахисних організацій.

Порядок складення кваліфікаційного іспиту, методика оцінювання кандидатів визначаються положенням, що затверджується ВККС.

79. Згідно із частинами сьомою та восьмою статті 78 Закону № 1402-VIII якщо особа набрала менше 75 відсотків максимально можливого балу кваліфікаційного іспиту, вона вважається такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніше ніж через рік. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного іспиту не раніш як через два роки.

80. ВККС зараховує до резерву на заміщення вакантних посад суддів тих кандидатів, які набрали не менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту (частина десята статті 78 Закону № 1402-VIII).

81. Відповідно до частини п'ятої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

82. Рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом (частина сьома статті 101 Закону № 1402-VIII).

83. Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_1 взяла участь у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеному рішенням ВККС від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17, та була допущена до складення кваліфікаційного іспиту. Позивачка склала анонімне тестування для перевірки рівня володіння державною мовою на стадії складання відбіркового іспиту, анонімне тестування для перевірки рівня загальних теоретичних знань у сфері права на стадії складання відбіркового іспиту, пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей кандидата на посаду судді під час складання відбіркового іспиту в межах процедури добору, за результатами яких Комісія прийняла рішення від 06 грудня 2017 року № 127/зп-17, яким ОСОБА_1 попередньо допущено до наступного етапу оголошеного ВККС 03 квітня 2017 року добору як особу, що успішно склала у межах нього відбірковий іспит. У подальшому Комісією проведено спеціальну перевірку кандидата на посаду судді місцевого суду та прийнято рішення від 12 червня 2018 року № 267/дс-18 про визнання ОСОБА_1 такою, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, та рішення від 01 серпня 2018 року № 184/зп-18, яким ОСОБА_1 направлено для проходження спеціальної підготовки в Національній школі суддів України протягом дев'яти місяців. Позивачка успішно виконала Програму спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, тому матеріали щодо неї було надіслано до Комісії для подальшого складання кваліфікаційного іспиту, призначеного вішенням ВККС від 24 червня 2019 року. За результатами проходження кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду ОСОБА_1 у рейтингу кандидатів на посаду судді місцевого загального суду посіла 165 місце, що відображено в рішенні Комісії від 01 серпня 2023 року № 45/зп-23.

84. Суд першої інстанції також установив, що рішенням від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 ВККС оголосила конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів, а рішенням від 01 грудня 2023 року Комісія допустила, зокрема, ОСОБА_1 до участі в цьому конкурсі. Рішенням від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 Комісія затвердила та оприлюднила на своєму офіційному вебсайті рейтинг учасників на посади суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного її рішенням від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, відповідно до якого ОСОБА_1 посіла перше місце за рейтингом до Теплодарського міського суду Одеської області.

85. Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри», який набрав чинності 30 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення».

86. За змістом абзацу першого пункту 58 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII Комісія завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошений її рішенням від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри».

87. Відповідно до частин першої та другої статті 79-5 Закону № 1402-VIII (тут і далі - в редакції, чинній з 30 грудня 2023 року) після визначення переможця конкурсу ВККС на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.

За результатами співбесіди Комісія ухвалює:

1) рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді;

2) рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).

Неявка переможця на співбесіду з Комісією не перешкоджає ухваленню таких рішень.

88. ВККС ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат (частина третя статті 79-5 Закону № 1402-VIII).

89. Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27 лютого 2024 року Комісія провела співбесіду із ОСОБА_1 у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, та прийняла рішення № 228/дс-24, яким відмовила в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області.

90. Як можна зрозуміти зі змісту цього рішення та пояснень сторони відповідача, ВККС ухвалила його, керуючись статтями 69, 79-5, 93, 101 Закону № 1402-VIII з тих мотивів, що кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу. На переконання Комісії, кандидат також має відповідати критеріям професійної етики, які визначаються відповідними правилами (наприклад, для науковця - Етичним кодексом ученого України, для адвоката - Правилами адвокатської етики, для прокурора - Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, для державного службовця - Загальним правилам етичної поведінки державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування тощо). Більш того, поведінка кандидата на посаду судді має відповідати вимогам статей 1, 3, 18 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, в якому викладені високі вимоги до моральних якостей кожного судді. Кандидат зобов'язаний демонструвати свою прихильність правилам професійної етики як у своєму професійному і повсякденному житті, так і під час співбесіди. Таким чином, встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності є однією з обов'язкових умов для зайняття цієї посади. На переконання Комісії, для висновку про невідповідність кандидата зазначеним критеріям достатньою є наявність конкретної інформації, яка з урахуванням наданих кандидатом пояснень та аргументів (які не сприйняті як переконливі) не спростовує уявлення (сприйняття) визначених законом осіб щодо його достатньої відповідності цим критеріям. Комісія констатувала наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 високим стандартам доброчесності та професійної етики, які встановлюються для судді, а тому, за висновком ВККС, їй належить відмовити у внесенні подання з рекомендацією на призначення суддею.

91. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ВККС дійшла передчасного висновку про невідповідність ОСОБА_1 критерію доброчесності. Такий висновок зробив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, встановивши, що обставини, покладені в основу спірного рішення від 27 лютого 2024 року, вже існували, були відомі відповідачу та повинні були враховуватися Комісією у червні 2018 року, натомість за результатами перевірки за наявності спірних обставин Комісія у рішенні від 12 червня 2018 року дійшла висновку, що позивачка відповідає установленим Законом вимогам до кандидата на посаду судді. Отже, ВККС діяла непослідовно і непередбачувано, надавши позивачці сподівання на подальшу можливість участі в конкурсі. Крім того, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, зауважила, що відповідач не врахував той факт, що вказана квартира була продана позивачкою через 8 місяців за тією ж ціною, що й куплена, відтак ОСОБА_1 не отримала жодної вигоди ні у вигляді квартири, ні у вигляді грошей.

92. Велика Палата Верховного Суду погоджується із судом першої інстанції про передчасність висновку щодо невідповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності виходячи з такого.

93. Пунктом 48 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що рішення ВККС оскаржуються відповідно до статті 88 цього Закону.

94. Згідно із частиною другою статті 88 Закону № 1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

95. На підставі частини третьої цієї статті рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

96. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема: чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

97. При цьому якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

98. У свою чергу, ВККС є уповноваженим суб'єктом з питань проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді та прийняття рішення за його результатами, тобто є суб'єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України.

Оцінюючи спірне рішення ВККС в аспекті його відповідності визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

99. Оскаржуване рішення від 27 лютого 2024 року № 228/дс-24 Комісія прийняла відповідно до її визначених законом повноважень у конкурсній процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, за результатами проведення співбесіди із позивачкою, яка відповідно до рішення ВККС від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 посіла перше місце за рейтингом до Теплодарського міського суду Одеської області.

100. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

101. Межі дискреції ВККС у конкурсній процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, зокрема і прийняття рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, які посіли перше місце за рейтингом до відповідного суду, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес проведення співбесіди з кандидатами, як і рішення в результаті цього процесу, має бути зрозумілим як учасникам цих відносин, зокрема кандидатам на посаду судді, так і незалежному сторонньому спостерігачу.

102. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася Комісія, коли вирішувала питання стосовно прийняття рішення про відмову в наданні рекомендації до Вищої ради правосуддя про призначення кандидата на посаду судді відповідного суду.

103. Слід зазначити, що відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими у цій статті й інших законах, зокрема у Законі № 1402-VIII. Водночас оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оспорюваного рішення ВККС не є втручанням у її дискреційні повноваження.

104. Отже, відповідаючи на порушені в апеляційній скарзі питання, Велика Палата Верховного Суду має перевірити викладені в оскаржуваному рішенні висновки ВККС на предмет їхньої об'єктивності та обґрунтованості, оскільки це є ключовим питанням правового спору в розглядуваній справі в межах апеляційної скарги.

105. Як слідує зі змісту цього рішення, ВККС ухвалила його, оскільки визнала непереконливими пояснення ОСОБА_1 про те, що вона придбала квартиру за 149 992 грн загальною площею 55,4 кв. м по Польському узвозу міста Одеси за грошові кошти, отримані від підприємницької діяльності за 2015 рік, які становили 271 662 грн, з огляду на те, що зазначені кошти не можна вважати прибутком кандидатки, оскільки відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку та податкові декларації кандидата містять відомості тільки про суму нарахованого доходу, а не отриманого прибутку. Такі відомості, на переконання ВККС, не враховують витрати на звичайну підприємницьку діяльність (наприклад, оренду приміщення, обладнання, оплату комунальних платежів, розрахунки з постачальниками тощо) та на проживання кандидатки і членів її сім'ї. Комісія також звернула увагу на твердження кандидатки про те, що вона здійснювала підприємницьку діяльність не самостійно, а була лиш однією з трьох осіб, які особисто брали участь у веденні підприємницької діяльності і жоден з яких не був найманим працівником. Комісія відхилила доводи кандидатки про її спільне проживання з батьками, зазначивши, що під час співбесіди кандидатка в окремих випадках стверджувала, що проживала спільно з батьками, що дозволяло їй суттєво заощаджувати, однак у іншій частині співбесіди вона підкреслила, що не проживає спільно з батьками з 2010 року. Крім того, ВККС указала, що ціна договору купівлі-продажу квартири була визначена суттєво нижче ринкової, що підтверджується судовим рішенням від 20 жовтня 2015 року у справі № 522/10206/15-ц. Комісія відхилила пояснення кандидатки щодо поганого технічного стану квартири, оскільки відповідно до пункту 7 договору купівлі-продажу від 27 липня 2016 року квартира не мала прихованих недоліків чи дефектів, які б перешкоджали її використанню за призначенням.

106. За змістом заявлених у цій справі позовних вимог та їхнього обґрунтування, доводи позивачки стосувалися незгоди з такими рішеннями ВККС, оскільки вона вважає, що Комісія не врахувала, зокрема, того, що у придбання наприкінці 2015 року спірної квартири вона вклала наявні заощадження, кошти, які були в обігу, та всі прибутки від підприємницької діяльності. Така сума була запропонована продавцем квартири, враховуючи її стан, стан будинку, стан вулиці, на якій вона розташована, обставини термінового виїзду продавця за кордон, а також наявність судового рішення з приводу цієї квартири. Крім того нею було враховано, що попередній договір купівлі-продажу був розірваний у судовому порядку та в будь-який момент це рішення суду могло бути оскаржено попередніми покупцями. У договорі зазначена дійсна ціна квартири, адже з урахуванням ризиків скасування рішення суду, вона могла розраховувати на повернення лише тієї суми коштів, яка була зазначена в договорі. Щодо проживання разом із батьками на період придбання вказаної квартири позивачка наголосила на тому, що це єдине житло, яким володіли члени її сім'ї, вона та її син зареєстровані за цією адресою. Надаючи пояснення Комісії, вона повідомила, що проживала 10 років разом із батьками з 2010 року, а в 2020 році батьки стали мешкати в своєму недобудованому будинку, а вона з сином продовжили жити в тій самій єдиній квартирі, належній на праві власності її батькам.

107. У цьому контексті слід урахувати, що відповідно до частини дев'ятої статті 69 Закону № 1402-VIII кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

108. Термін «обґрунтовані сумніви» означає, що сумніви повинні бути підкріплені конкретними фактами або доказами, які можуть викликати сумнів у правильності або законності певного рішення, дії чи бездіяльності, а також достовірності наданих (в даному випадку) кандидатом на посаду судді відповідних пояснень, які Комісія ставить під сумнів. Ці сумніви не можуть бути простою підозрою чи відчуттям членів Комісії, а повинні базуватись на реальних фактах або обставинах, що дозволяють обґрунтовано сумніватися в певних подіях, фактах чи твердженнях.

109. Поняття обґрунтованості вказує, що обсяг, зміст і справжність обставин, підстав, які б давали Комісії привід для прийняття рішення про відмову у внесенні рекомендації для призначення відповідної особи на посаду судді у зв'язку із її не доброчесністю, не викликає істотних заперечень.

110. Це означає, що сумніви не можуть бути просто суб'єктивними, вони повинні мати об'єктивну основу (підтверджені фактичними даними, опиратись на достовірні перевірені відомості), яка може бути перевірена і оцінена судом.

111. За змістом частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

112. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга цієї статті).

113. В апеляційній скарзі ВККС указала, що в додаткових поясненнях зазначила про те, що виходячи з положень частини дев'ятої статті 69 Закону № 1402-VIII, з урахуванням пояснень ОСОБА_1 під час проведення співбесіди, Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву в її чесності, а також відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам.

114. Разом з цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що зі спірного рішення не вбачається, якому саме критерію доброчесності, визначеному частиною дев'ятою статті 69 Закону № 1402-VIII, не відповідає ОСОБА_1 . Крім того, в оскаржуваному рішенні від 27 лютого 2024 року № 228/дс-24 ВККС не посилалась на фактичні дані, які б указували на те, що існує обґрунтований сумнів у чесності ОСОБА_1 .

115. Натомість з матеріалів справи вбачається, що відповідно до задекларованого позивачкою доходу за 2015 рік вона отримала 271 662 грн від підприємницької діяльності. Спірна ж квартира загальною площею 55,4 кв м. за адресою: АДРЕСА_1 придбана нею за 149 992 грн.

116. При цьому, як правильно зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, посилання Комісії на те, що зазначені кошти не можна вважати прибутком кандидатки, оскільки відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку та податкові декларації кандидата містять відомості тільки про суму нарахованого доходу, а не отриманого прибутку, а також те, що відомості не враховують витрат на звичайну підприємницьку діяльність (наприклад, оренду приміщення, обладнання, оплату комунальних платежів, розрахунки з постачальниками тощо) та на проживання кандидатки і членів її сім'ї, є лише припущеннями, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні докази (витрати на оренду приміщення, обладнання, оплату комунальних платежів, розрахунки з постачальниками тощо), з яких можна було б дійти обґрунтованого висновку про те, що рівень життя ОСОБА_1 або членів її сім'ї не відповідає задекларованим доходам.

117. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зауважити, що сумніви Комісії як підстави для відмови кандидату на посаду судді в наданні відповідної рекомендації мають бути обґрунтовані ВККС у її рішенні та основуватись не на особистих припущеннях членів Комісії, а на дослідженні фактичних даних, які спростовували б доводи особи або вказували б на їх суперечність або алогічність (беззмістовність).

118. Крім того, приймаючи оскаржуване рішення, Комісія виходила з установленого нею факту придбання позивачкою квартири за ціною (149 992 грн), нижчою від ринкової, однак ВККС не оцінила викладених позивачкою у поясненнях доводів щодо продажу цієї ж квартири через 8 місяців після її придбання за ціною 147 089 грн, тобто не вищою, ніж її придбання, а також щодо технічного стану квартири. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази здійснення ВККС аналізу ринкової вартості квартир у цьому будинку, з якого можна було б дійти висновків, відображених Комісією в оскаржуваному рішенні.

119. До того ж сам факт придбання квартири за ціною, нижчою від ринкової, не є правопорушенням і не вказує на недоброчесність кандидата на посаду судді за відсутності фактичних даних, які б свідчили про вчинення протиправних дій особи, які можна було б трактувати як нечесність та невідповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, або про наміри приховати дійсну вартість майна з інших підстав.

120. Щодо відхилення Комісією доводів ОСОБА_1 про її спільне проживання з батьками Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з пояснень, наданих позивачкою, це єдине житло, яким володіли члени її сім'ї. Вона та її син зареєстровані за цією адресою. Надаючи пояснення Комісії, вона повідомила, що проживала 10 років разом із батьками з 2010 року, а в 2020 році батьки стали мешкати у своєму недобудованому будинку, а вона із сином продовжила жити в тій самій єдиній квартирі, належній на праві власності її батькам. ОСОБА_1 також указала, що в декларації за 2016 рік вона зазначила, що разом із нею мешкають члени її сім'ї - батько, мати, син. Натомість з оскаржуваного рішення Комісії не зрозуміло, який саме період проживання / не проживання ОСОБА_1 із батьками ставиться під сумнів ВККС. Позаяк, на переконання Великої Палати Верховного Суду, в цьому випадку непереконливість (як вважає ВККС) пояснень ОСОБА_1 без наведення фактичних даних, які б указували на неправдивість (суперечливість) її пояснень, не може бути підставою для обґрунтованого сумніву у її чесності.

121. У контексті обставин цієї справи Велика Палата Верховного Суду враховує й те, що оскаржуване рішення ВККС безпосередньо зачіпає її право на повагу до приватного життя в аспекті обмеження доступу до обраної професії, гарантоване статтею 8 Конвенції, з огляду на негативні репутаційні наслідки, спричинені визнанням її недоброчесною з наведених в оскаржуваному рішенні мотивів.

122. Водночас втручання у право на повагу до приватного життя є таким, що порушує статтю 8 Конвенції, якщо воно не є виправданим за пунктом 2 статті 8 Конвенції як таке, що було здійснене «згідно із законом», переслідує одну або декілька законних цілей, перелічених у ньому, і є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цієї цілі / цих цілей.

123. Юридичною гарантією законності в міжнародному праві є принцип pacta sunt servanda (договори необхідно сумлінно виконувати). Задля реалізації цього принципу правова система країни має забезпечувати виконання міжнародних зобов'язань держави, взятих нею на основі укладених міжнародних договорів, включаючи виконання рішень міжнародних судів, юрисдикцію яких визнано державою.

124. Ураховуючи зміст статті 8 Конституції України, можна зробити висновок, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю за використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади. Конституційний Суд України у Рішенні від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018 (справа № 1-123/2018(4892/17) зазначив, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

125. Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України «цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів» (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016).

126. У Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською Комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev) (далі - Доповідь), до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (пункт 41).

127. У пункті 45 Доповіді зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.

128. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що причини, за яких ОСОБА_1 відмовлено в наданні рекомендації до Вищої ради правосуддя про призначення її на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області, були предметом розгляду у ВККС під час прийняття рішення від 12 червня 2018 року № 267/дс-18, яким ОСОБА_1 визнано такою, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом вимогам до кандидата на посаду суді.

129. Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення від 27 лютого 2024 року № 228/дс-24, ВККС по іншому оцінила обставини життя ОСОБА_1 , аніж в її рішенні від 12 червня 2018 року № 267/дс-18, щодо відповідності позивачки встановленим Законом № 1402-VIII вимогам до кандидата на посаду судді (щодо обставин, які виникли до початку взяття позивачкою участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року), не зазначивши при цьому достатніх фактичних даних на обґрунтування свого висновку.

130. У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду наголошує, що після проходження спеціальної перевірки кандидата на посаду судді та прийняття ВККС рішення від 12 червня 2018 року № 267/дс-18 щодо відповідності встановленим Законом № 1402-VIII вимогам до кандидата на посаду судді, у ОСОБА_1 виникли обґрунтовані сподівання на те, що вона після успішного проходження кваліфікаційного іспиту та зайняття першого місця в рейтингу учасників на посади суддів місцевих загальних судів отримає рекомендацію Комісії про призначення на посаду судді відповідного суду, позаяк обставини її життя, які виникли у 2015 - 2016 роках, не будуть переоцінені ВККС в інший спосіб.

131. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що частина перша статті 69 Закону № 1402-VIII в редакції, яка була чинною під час проходження ОСОБА_1 спеціальної перевірки кандидата на посаду судді, передбачала, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Отже, необґрунтованими є посилання ВККС в апеляційній скарзі на те, що під час проходження ОСОБА_1 етапів добору на посаду судді Закон № 1402-VIII, а саме стаття 69, не містив припису, яким встановлено ознаки відповідності кандидата критерію доброчесності.

132. Разом з цим у пункті 52 Доповіді вказано, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватися у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

133. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб'єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

134. При цьому вимога щодо обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень означає, що таке рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так й інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього суб'єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим.

135. Ураховуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суду констатує передчасність висновків, що містяться в оспорюваному рішенні, оскільки:

- сам факт придбання ОСОБА_1 квартири за ціною, нижчою від ринкової, не є правопорушенням і не вказує на недоброчесність кандидата на посаду судді за відсутності (ненаведення в рішенні ВККС) фактичних даних, які б свідчили про вчинення протиправних дій особи, які можна було б трактувати як нечесність та невідповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, або про наміри приховати дійсну вартість майна з інших підстав;

- висновки ВККС про наявність обґрунтованого сумніву в чесності ОСОБА_1 , а також відповідності рівня її життя або членів її сім'ї задекларованим доходам мають бути обґрунтовані ВККС у її рішенні та основуватись не на особистих припущеннях членів Комісії, а на дослідженні фактичних даних, які, поза сумнівом, спростовують доводи особи або вказують на їх суперечність або алогічність (беззмістовність);

- оскаржуване рішення ВККС безпосередньо зачіпає право ОСОБА_1 на повагу до приватного життя в аспекті обмеження доступу до обраної професії, гарантоване статтею 8 Конвенції, з огляду на негативні репутаційні наслідки, спричинені визнанням її недоброчесною з наведених в оскаржуваному рішенні мотивів.

136. Отже, в обсязі встановлених у цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду висновує, що оскаржуване рішення ВККС не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.

137. Доводи ВККС стосовно того, що оскаржуване рішення містить посилання й мотиви його ухвалення, обґрунтування підстав, за наявності яких у Комісії виник обґрунтований сумнів у відповідності позивачки критеріям, визначеним Законом № 1402-VIII, з яких Комісія дійшла висновків про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді, спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними вище в мотивувальній частині цієї постанови.

138. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

139. Підсумовуючи викладене, оцінивши обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів, наведених відповідачем у його апеляційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи повно та всебічно встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, і дійшов загалом правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 27 лютого 2024 року № 228/дс-24.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

140. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

141. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

142. Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга Комісії задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач І. В. ЖелєзнийСудді: О. О. Банасько О. В. Кривенда О. Л. Булейко М. В. Мазур Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова С. О. Погрібний М. І. Гриців І. В. Ткач Ж. М. Єленіна Є. А. Усенко В. В. Король Н. В. Шевцова

Джерело:
ЄДРСР 123081970

[ANTIRAID]

Після того як поставлену голову Верховного суду не України іноземцями трієчницю Данишевську було звільнено, наступного голову Князєва затримано за хабар і теж звільнено, частина їх команди швиденько пішла у відставку, Велика палата почала вже звертати увагу на порушення прав людини та надмірне втручання профанів й зрадників у формування суддівської гілки влади.

Суд зазначив:

136. Отже, в обсязі встановлених у цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду висновує, що оскаржуване рішення ВККС не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.

137. Доводи ВККС стосовно того, що оскаржуване рішення містить посилання й мотиви його ухвалення, обґрунтування підстав, за наявності яких у Комісії виник обґрунтований сумнів у відповідності позивачки критеріям, визначеним Законом № 1402-VIII, з яких Комісія дійшла висновків про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді, спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними вище в мотивувальній частині цієї постанови.

139. Підсумовуючи викладене, оцінивши обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів, наведених відповідачем у його апеляційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи повно та всебічно встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, і дійшов загалом правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 27 лютого 2024 року № 228/дс-24.