Рішення Брусилівського райсуду Житомирської області про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, стягнення моральної шкоди

[ANTIRAID]

Справа № 761/6107/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року селище Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Миколайчука П.В.,

з секретарем судового засідання Довгаленко О.І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 доРеєстранта доменного імені https://internetelite.org/ Нурминського Павла Євгеновича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Брусилівського районного суду Житомирської області з Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_2 доРеєстранта доменного імені https://internetelite.org/ ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову - ОСОБА_3 ,про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію.

В обгрунтування позову вказано, що ОСОБА_2 є суддею у відставці, доктором юридичних наук, займається науковою та викладацькою діяльністю, є автором наукових праць, заступником голови правління Громадської організації «Всеукраїнська асоціація суддів у відставці», адвокатом, щодо якого протягом декількох років на різних веб-сайтах ведеться активна брудна кампанія по розповсюдженню недостовірної інформації про те, що він в стані алкогольного сп`яніння убив двох дітей, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Така поведінка осіб, відповідальних за розповсюдження інформації в мережі Інтернет, заподіює позивачу значну шкоду, а її зберігання в мережі Інтернет за активними інтернет - посиланнями продовжує підтримувати негативну репутацію ОСОБА_2 , порушує особисті, професійні та інші соціальні зв`язки. Залишення цієї недостовірної інформації за первісними посиланнями породжує суспільний осуд позивача на основі неправдивої інформації про факти та події, які, в дійсності, ніколи не відбувались насправді. Оскільки у такий спосіб продовжує заподіюватися шкода честі, гідності та діловій репутації позивача, його представник вважає за необхідне звернутись до суду з цим позовом, зважаючи на таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «https://internetelite.org/» було опубліковано статтю з недостовірною інформацією про позивача під назвою: « ОСОБА_5 : пьяный судья детоубийца рвется в Высший сонет правосудия Украины». Ця інформація поширена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 В опублікованій статті зазначено, зокрема, таке: «За свою карьеру вечно пьяный служитель ОСОБА_6 не раз садился за руль в нетрезвом виде и случай 2004-ого года стал фатальным. Но не для судьи ОСОБА_5 , а для двух детей. В 2004 году тогда еще судья Хримли находясь в состоянии алкогольного опьянения совершил ДТП в центре Донецке в результате которого погибли двое детей 10 и 12 лет. Судья Хримли долгое время находился под следствием, но до суда дело так и не дошло поскольку за период следствия умерли родители детей и дело закрыли из-за отсутствия потерпевших... Эту информацию озвучил народный депутат Павел Ризаненко и ОСОБА_7 даже подал на него в суд для защиты своей репутации. Однако свой иск Хримли подал не по месту регистрации депутата, поэтому суд его вергул без рассмотрения, а новый Хримли решил не подавать. Очевидно передумав защищать свою репутацию. Впрочем, что тут защищать. ОСОБА_5 известен постоянными запоями и откровенно коррупционной деятельностью. ОСОБА_5 стабильный решала времен ОСОБА_8 .

Далее цитируем одно из антикоррупционных изданий Украины:

В конкурсе на должность судьи в Апелляционную палату Высшего суда по вопросам интеллектуальной собственности принимает участие судья Александр Хримли, которого обвиняют в смертельной ДТП и также в том, что запрещал мирные собрания участников Майдана в 2013 году. Об этом написала в Facebook журналистка ОСОБА_9 .

Она процитировала слова нарддепа ОСОБА_10 , высказанные в 2015 году о судье Хримли:

« ОСОБА_5 фигурирует в огромном количестве открытых источников. Его обвиняют в совершении ДТП в состоянии алкогольного опьянения, в результате которого погибли двое детей. Судья долгое время находился под следствием, однако до суда дело так и не дошло. ОСОБА_11 детей умерла, а отца нашли повешенным.

Журналистка отметила, что из-за того, что родители погибших детей также умерли, дело закрыли в связи с отсутствием пострадавших. А ОСОБА_5 продолжил пить и кататься за рулем своего внедорожника...»

Автор цієї публікації вказаний як журналіст-мігрант «Виктор Конопля, ОСОБА_12 », однак ідентифікувати особу не можливо.

Згідно з даними Довідки Центру компетенції № 17-27/2022-Д від 19.01.2022 за результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту «https://internetelite.org/» було встановлено, що наведені ідентифікатори не дають можливості встановити власника веб-сайту /реєстранта доменного імені.

Позивач вказує, що інформація про те, що ОСОБА_2 , будучи суддею Київського районного суду м. Донецька, в 2004 році, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, вчинив ДТП, в результаті якого загинуло двоє дітей, є інформацією про факт, тобто про конкретну подію, дійсність якої можна перевірити, а не оціночним судженням (припущенням, суб`єктивною думкою, оцінкою тощо). Стверджував, що такого факту, як ДТП за участю позивача, в результаті якого загинуло 2-є дітей, не існувало, так само, як і того факту, що стосовно ОСОБА_2 коли-небудь порушувалась кримінальна справа. Наголошував на тому, що стосовно позивача ніколи не порушувались кримінальні справи, він не має судимості. Звернув увагу на те, що поширена відповідачами інформація є негативною і неправдивою. Позивач також зазначив, що відповідач фактично звинуватив позивача у вчиненні злочину. При цьому, у поширеній публікації не посилаються на джерело своєї обізнаності з конкретною вказівкою (посиланням) на таке першоджерело, а самі безапеляційно стверджують про те, що ОСОБА_2 вчинив злочин. Захист честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_2 шляхом визнання поширеної відповідачами інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача з одночасним видаленням її з відповідного веб-посилання та стягнення з заподіяної позивачу моральної шкоди, не суперечитиме нормам чинного цивільного законодавства України, припинить триваюче правопорушення, дозволить повною мірою реалізувати право позивача на ефективний судовий захист його честі, гідності та ділової репутації, а отже у вичерпний спосіб захистити його права, тим більше, що право на вилучення недостовірної інформації є конституційною гарантією, закріпленою в Основному Законі нашої держави.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, позивача просив суд врахувати характер, обсяг та тривалість душевних страждань, яких зазнав та продовжує зазнавати позивач у зв`язку з приниженням його честі, гідності та ділової репутації внаслідок поширення стосовно нього недостовірної інформації. Тому, з урахуванням принципу розумності та справедливості, а також кількості співвідповідачів у цій справі, тривалості заподіяння шкоди такими публікаціями, характеру спірної інформації, розмір моральної шкоди у цій справі оцінює у 500000 грн. В подальшому в заяві від 16.01.2023 представник позивача уточнив вимогу про стягнення моральної шкоди з відповідача у даній справі в сумі 16667 грн.

Процедура та позиції сторін

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 11.02.2022 роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_2 у справі № 761/4440/22, зокрема в частині вимог до Реєстранта доменного імені https://internetelite.org/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову - ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію.

В подальшому виділеній справі присвоєно номер 761/6107/22 та відкрито провадження, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 02.05.2022.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.09.2022 забезпечено позов шляхом заборони всім постачальникам електронних комунікаційних мереж та послуг (провайдерам), які надають послуги з постачання Інтернету на території України та які включені до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, здійснювати доступ, до ухвалення рішення у справі №761/6107/22, до таких веб-посилання: - http://internetelite.org/nsk/hrimli-aleksandr-gennadievich-pyanyj-sudya-detoubijcza-rvetsya-vysshij-sovet-pravosudiya-ukrainy.html

В подальшому справа надійшла до Брусилівського районного суду Житомирської області запідсудністю з Шевченківського районного суду м.Києва на підставі ухвали від 24.07.2024, якою було замінено відповідача на належного ОСОБА_4 як Реєстранта доменного імені https://internetelite.org/, та направлено справу за підсудністю за зареєстрованою адресою проживання ОСОБА_4 в межах колишнього Брусилівського району Житомирської області.

Ухвалою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 28.08.2024 зазначена позовна заява прийнята до розгляду та у справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 14.11.2024 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Кравець Р.Ю. позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, вимоги якої просив задовольнити у повному обсязі…..

Відповідач ОСОБА_13 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи на підставі п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, про причини своєї неявки суду не повідомив, у зв`язку з чим зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 в судове засідання також не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причина його неявки суду невідома.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані ним письмові докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «https://internetelite.org/» було опубліковано статтю з недостовірною інформацією про позивача під назвою: « ОСОБА_5 : пьяный судья детоубийца рвется в Высший сонет правосудия Украины». Ця інформація поширена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 В опублікованій статті зазначено, зокрема, таке: «За свою карьеру вечно пьяный служитель ОСОБА_6 не раз садился за руль в нетрезвом виде и случай 2004-ого года стал фатальным. Но не для судьи ОСОБА_5 , а для двух детей.

В 2004 году тогда еще судья Хримли находясь в состоянии алкогольного опьянения совершил ДТП в центре Донецке в результате которого погибли двое детей 10 и 12 лет. Судья Хримли долгое время находился под следствием, но до суда дело так и не дошло поскольку за период следствия умерли родители детей и дело закрыли из-за отсутствия потерпевших...

Эту информацию озвучил народный депутат Павел Ризаненко и ОСОБА_7 даже подал на него в суд для защиты своей репутации. Однако свой иск Хримли подал не по месту регистрации депутата, поэтому суд его вергул без рассмотрения, а новый Хримли решил не подавать. Очевидно передумав защищать свою репутацию. Впрочем, что тут защищать. ОСОБА_5 известен постоянными запоями и откровенно коррупционной деятельностью. ОСОБА_5 стабильный решала времен ОСОБА_8 .

Далее цитируем одно из антикоррупционных изданий Украины:

В конкурсе на должность судьи в Апелляционную палату Высшего суда по вопросам интеллектуальной собственности принимает участие судья Александр Хримли, которого обвиняют в смертельной ДТП и также в том, что запрещал мирные собрания участников Майдана в 2013 году. Об этом написала в Facebook журналистка ОСОБА_9 .

Она процитировала слова нарддепа ОСОБА_10 , высказанные в 2015 году о судье Хримли:

« ОСОБА_5 фигурирует в огромном количестве открытых источников. Его обвиняют в совершении ДТП в состоянии алкогольного опьянения, в результате которого погибли двое детей. Судья долгое время находился под следствием, однако до суда дело так и не дошло. ОСОБА_11 детей умерла, а отца нашли повешенным.

Журналистка отметила, что из-за того, что родители погибших детей также умерли, дело закрыли в связи с отсутствием пострадавших. А ОСОБА_5 продолжил пить и кататься за рулем своего внедорожника...»

Автор цієї публікації вказаний як журналіст-мігрант «Виктор Конопля, ОСОБА_12 », однак ідентифікувати особу не можливо.

Згідно з даними Довідки Центру компетенції № 17-27/2022-Д від 19.01.2022 за результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту «https://internetelite.org/» було встановлено, що наведені ідентифікатори не дають можливості встановити власника веб-сайту /реєстранта доменного імені.

Згідно з відомостями, наданими компетентними органами США на ухвалу суду про витребування доказів, реєстрантом доменного імені по сайт ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_4 , (а.с. 214-227 т. 1).

Також судом встановлено, що інформацію про те, що ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, внаслідок ДТП убив двох дітей, вже було визнано недостовірною у справі за позовом ОСОБА_2 до народного депутата ОСОБА_3 .

Так, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2019 року у цивільній справі № 361/3910/19 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації задоволено та визнано інформацію народного депутата України ОСОБА_3 , оприлюднену в ході пленарного засідання Верховної Ради України 05.07.2016 року наступного змісту: «В стані алкогольного сп`яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки - повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа, яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого - у зв`язку з тим що потерпілих немає» - недостовірною та такою, що ганьбить честь гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 .

Постановою Київського апеляційного суду від 23.02.2023 та Постановою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.07.2024 рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2019 року залишено без змін.

Так, судовим рішенням у справі № 361/3910/19 встановлено, що ОСОБА_2 - суддя у відставці, що підтверджується посвідченням судді у відставці Київського апеляційного адміністративного суду за № 01737 08.09.2016 року, у зв`язку із поданням заяви про відставку звільнений з посади судді Київського апеляційного адміністративного суду, про що свідчить постанова Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 року за № 1513.

Згідно диплома доктора наук ОСОБА_2 захистив дисертацію за спеціальністю господарське право, господарсько-процесуальне право, та здобув науковий ступінь доктора юридичних наук. На підставі рішення Атестаційної колегії від 26.06.2017 року отримав диплом серії НОМЕР_1 .

Також судовим рішенням встановлено, що 05.07.2016 року (13 година 35 хвилина 51 секунда згідно стенограми засідання), депутат ВР (Фракція БПП) оголосив інформацію про скоєння злочину суддею ОСОБА_2 , а саме: «От сьогодні ми даємо згоду, ми голосуємо про звільнення за станом здоров`я такого судді ОСОБА_2 . Київського апеляційного адміністративного суду. Я розповім коротко історію, і ви жахнетесь від історії цього судді. Він був суддею Київського району міста Донецька. В стані алкогольного сп`яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки - повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого - у зв`язку з тим, що потерпілих немає. Адже діти загиблі, їхні батьки померли і нікого немає. Ви думаєте його звільнили? Ні, його перевели до Києва, і він тут декілька років займав посаду судді у Київському апеляційному адміністративному суді. Я закликаю всіх голосувати, звичайно, за звільнення цих суддів. Але багатьох з них, особливо тих, хто там ховається за зняттям згідно стану здоров`я…» .

Вирішуючи спір у цивільній справі № 361/3910/19, суд зазначив, що із записів стенограми п`ятдесят восьмого засідання Верховної Ради України 05.07.2016 року (13 година 35 хвилина 51 секунда згідно стенограми засідання) вбачається, що оголошена депутатом ВР Різаненком П.О. (Фракція БПП) інформація містить стверджувальні вислови, які вказують на вчинення позивачем дій, які чинним законодавством кваліфікуються як злочин, що, в свою чергу, дискредитує його, зокрема, як суддю, формуючи відповідну негативну оцінку його дій з точки зору дотримання закону.

Таким чином, суд, розглядаючи справу № 361/3910/19, дійшов висновку, що відповідачем не надано допустимих та належних доказів правдивості відомостей, висловлених під час засідання Верховної Ради України. Також суд зазначив, що зміст, стиль, характер та манера викладеної інформації безпосередньо стосується позивача, вона за встановленими у справі обставинами та поданими доказами не відповідає дійсності, доведена з перекручуванням інформації, яка розповсюджувалась раніше засобами масової інформації, є недостовірною та такою принижує ділову репутацію позивача, як судді у відставці та науковця. Суд при цьому врахував, що позивач є публічною особою, тому він відкритий для критики і пильного нагляду громадськості, представників різних політичних партій й межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою. При цьому повинен забезпечуватися баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань з одного боку, яке не може бути безмежним й таким, що звільняло б від передбаченої законом, в даному випадку цивільної відповідальності, та конституційними гарантіями іншої особи, права якої не можуть поглинатися тільки правом розповсюджувача інформації та позбавляти її судового захисту на спростування недостовірної інформації про особу в передбачений законом спосіб.

Застосовані судом норми права оцінка доводів сторін, висновки суду

У відповідності зі ст.32КонституціїУкраїни кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Статтею 34КонституціїУкраїни передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст.68КонституціїУкраїни кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно положень ст.5ЗаконуУкраїни«Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст.201ЦКУкраїни особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

В Постанові ПленумуВерховногоСудуУкраїни «Просудовупрактикуу справахпрозахистгідності тачестіфізичноїособи,атакожділової репутаціїфізичноїтаюридичної особи»від27.02.2009рокуза№ 1 (далі-Постанова ПВСУ) зазначено, що фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Вирішуючи дані спори суди повинні враховувати наступні відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 6 Постанови, позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до п. 15 Постанови при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Щодо фактупоширення інформації,то підпоширенням інформаціїслід розуміти:опублікування їїу пресі,передання порадіо,телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до п. 19 Постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст.30Закону України«Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277ЦКта відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

На підставі ч. 4 ст.82ЦПКУкраїни обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене та відповідно до положення ч. 4 ст.82ЦПКУкраїни суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 361/3910/19, що оскаржувана позивачем інформація містить стверджувальні вислови, які вказують на вчинення ним дій, які чинним законодавством кваліфікуються як злочин, що, в свою чергу, дискредитує його, зокрема, як суддю, формуючи відповідну негативну оцінку його дій з точки зору дотримання закону, а отже, є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача, як судді у відставці та науковця.

Щодо вимог про одночасне видалення спірної публікації з веб-сайту, суд враховує, що тлумачення ч. 2 ст. 278ЦК Українисвідчить, що з метою захисту особистого немайнового права законодавець допускає застосування різних способів захисту. У разі поширення в мережі Інтернет інформації, яка порушує особисте немайнове право особи, вимога про видалення статті з Інтернету є належним способом захисту. Такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду впостанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/10624/21, яку суд враховує на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Щодо належного відповідача у справі.

Відповідно до п. 12 Постанови ПВСУ належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо авторпоширеної інформаціїневідомий абойого особута/чимісце проживання(місцезнаходження)неможливо встановити,а такожколи інформаціяє анонімноюі доступдо сайта-вільним,належним відповідачемє власниквеб-сайта,на якомурозміщено зазначенийінформаційний матеріал,оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про телекомунікації»).

Веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

В матеріалах справи містяться належні та достовірні письмові докази, які підтверджують, що відповідач ОСОБА_4 є реєстрантом веб-сайту «https://internetelite.org/». При цьому,як встановленосудом,автор вказаноївище публікаціїневідомий,а томуреєстрант веб-сайту,на якомурозміщено зазначений вище інформаційний матеріал є належним відповідачем у даній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем стосовно позивача було поширено інформацію, яка не відповідає дійсності, в результаті чого були порушені його особисті немайнові права, а тому суд вважає обгрнутованими позовні вимоги в частині визнання недостовірною й такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену проти нього ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «https://internetelite.org/» у статті під назвою: « ОСОБА_5 : пьяный судья детоубийца рвется в Высший совет правосудия Украины» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 з одночасним зобов`язанням видалити вказану публікацію з веб-посилання.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.23ЦКУкраїни особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Статтею 1167ЦКУкраїни встановлено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, відповідно до частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У п. 5 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31.03.1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди»судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, в даному випадку предметом доказування є вина відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідача та спричинення моральної шкоди позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст.81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження вимог про стягнення моральної шкоди позивач зазначив лише перелік обставин, які, на його думку, свідчать про заподіяння йому моральної шкоди, однак позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 77, 78ЦПКУкраїни на підтвердження факту заподіяння йому конкретних моральних страждань або втрат немайнового характеру саме внаслідок неправомірних дій відповідачів та з яких міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди.

За таких обставин, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди на користь позивача відсутні.

Таким чином, суд, всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню в наведених вище обсягах.

Розподіл судових витрат

На підставі ст. 141 ЦПК України, в зв`язку з задоволенням позовних вимог в частині вимоги немайнового характеру та з врахуванням розміру сплаченого позивачем судового збору при звернені до суду (квитанції від 02.02.2022, а.с.72) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в розмірі 992,40 грн.

Заяв про розподіл інших витрат не надійшло, представник позивача Кравець Р.Ю. в частині розподілу витрат на правничу допомогу зробив заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного ст.ст. 3, 28, 32, 68 Конституції України, ст.ст. 201, 277 ЦК України, ст.ст. 30 Закону України «Про інформацію», постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27лютого 2009рокута керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 78, 81, 89, 100, 259, 265, 268, 273, 280-282, 353-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Реєстранта доменного імені https://internetelite.org/ ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 ,про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недостовірною й такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у публікації під назвою: « ОСОБА_5 : ІНФОРМАЦІЯ_5 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язати ОСОБА_4 видалити дану публікацію за вказаним посиланням.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у виді судового збору в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у виді заборони всім постачальникам електронних комунікаційних мереж та послуг (провайдерам), які надають послуги з постачання Інтернету на території України та які включені до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, здійснювати доступ, до ухвалення рішення у справі №761/6107/22, до таких веб-посилання: - http://internetelite.org/nsk/hrimli-aleksandr-gennadievich-pyanyj-sudya-detoubijcza-rvetsya-vysshij-sovet-pravosudiya-ukrainy.html, застосовані ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.09.2022, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Брусилівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не будуть подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст судового рішення складено судом 10.01.2025.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючого АДРЕСА_1 ,

Відповідач: ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 ),

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , РНОКПП : НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .

Суддя П.В. Миколайчук

Джерело: ЄДРСР 124327211

[ANTIRAID]

Це чергова наша справа, якою спростована відверта брехня активістів щодо суддів та яку навмисно розповсюджували заради захоплення судової влади. Суд зазначив:

З огляду на викладене та відповідно до положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 361/3910/19, що оскаржувана позивачем інформація містить стверджувальні вислови, які вказують на вчинення ним дій, які чинним законодавством кваліфікуються як злочин, що, в свою чергу, дискредитує його, зокрема, як суддю, формуючи відповідну негативну оцінку його дій з точки зору дотримання закону, а отже, є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача, як судді у відставці та науковця.

Щодо вимог про одночасне видалення спірної публікації з веб-сайту, суд враховує, що тлумачення ч. 2 ст. 278 ЦК України свідчить, що з метою захисту особистого немайнового права законодавець допускає застосування різних способів захисту. У разі поширення в мережі Інтернет інформації, яка порушує особисте немайнове право особи, вимога про видалення статті з Інтернету є належним способом захисту. Такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/10624/21, яку суд враховує на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.