Постанова ВС-КАС щодо зарахування до стажу судді періоду роботи в галузі права, які були необхідною умовою для призначення на посаду судді

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

справа №540/5794/21

адміністративне провадження №К/990/15372/24; К/990/20601/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 540/5794/21

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Вербицької Н.В., суддів: Джабурії О.В., Кравченка К.В.) та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Вербицької Н.В., суддів: Джабурії О.В., Кравченка К.В.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

30.09.2021 ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому позивач просив:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 01.07.2021 № 7781 про відмову у здійсненні перерахунку відсотку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з врахуванням періоду проходження військової служби та половини строку навчання за денною формою;

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо не зарахування до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 п`ятирічного стажу роботи за юридичною спеціальністю, який давав право на призначення його суддею Херсонського обласного суду, а саме: на посаді стажиста Комсомольського районного суду м. Херсона з 01.08.1989 по 01.03.1991, консультанта цього ж суду з 01.03.1991 по 27.12.1991, народного судді цього ж суду з 28.12.1991 по 28.02.1995, а також юрисконсульта Багатогалузевого концерну "Співдружність" з 01.03.1995 по 21.04.1998;

зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді календарний період проходження строкової військової служби 2 роки 3 місяці 9 днів, половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1985 по 30.06.1989 (1 рік 9 місяців 15 днів) та п`ятирічний період його роботи (досвід) за юридичною спеціальністю, а саме на посаді: стажиста Комсомольського районного суду м. Херсона з 01.08.1989 по 01.03.1991, консультанта цього ж суду з 01.03.1991 по 27.12.1991, народного судді цього ж суду з 28.12.1991 по 28.02.1995, а також юрисконсульта Багатогалузевого концерну "Співдружність" з 01.03.1995 по 21.04.1998.

зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Херсонського апеляційного суду №169/20 від 28.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №540/2208/20, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки апеляційного суду Херсонської області від 28.02.2020 № 169/20 з 19.02.2020. На виконання рішення суду, ГУ ПФУ в Херсонській області з 19.02.2020 здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, зарахувавши до стажу судді 21 рік 10 місяців 20 днів, а щомісячне довічне грошове утримання - в розмірі 52% суддівської винагороди. Позивач зазначив, що при проведеному перерахунку пенсійним органом безпідставно не враховано до стажу судді для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання періоду проходження військової служби, половини строку навчання за денною формою та 5 років стажу роботи за юридичною спеціальністю до призначення на посаду судді.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Херсонській області в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Херсонського апеляційного суду №169/20 від 28.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Згідно з розпорядженням Верховного Суду №11/0/9-22 від 18.03.2022, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду та визначено її Одеському окружному адміністративному суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 01.07.2021 № 7781 «Про відмову в здійсненні перерахунку пенсії гр. ОСОБА_1 ».

Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області врахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання: період проходження строкової військової служби з 26.10.1980 по 04.02.1983 (2 роки 3 місяці 9 днів), половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1985 по 30.06.1989 (1 рік 9 місяців 15 днів).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді додатково двох років роботи в галузі права, які були необхідною умовою для призначення ОСОБА_1 вперше на посаду судді.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді два роки роботи в галузі права, які були необхідною умовою для призначення ОСОБА_1 вперше на посаду судді (посаді стажиста Комсомольського районного суду м. Херсона з 01.08.1989 по 01.03.1991, консультанта Комсомольського районного суду м. Херсона з 01.03.1991 по 27.12.1991).

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 залишено без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15.06.2017 у справі № 766/8234/17, уповноваженим органом пенсійного фонду вже зараховано позивачу до стажу роботи судді, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: період проходження строкової військової служби 2 роки 3 місяці 9 днів та половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1985 по 30.06.1989 (1 рік 9 місяців 15 днів). Визначено стаж судді 25 років 11 місяців 14 днів. Однак при наступному перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , що був проведений на підставі рішення суду у справі №540/2208/20 від 03.09.2020, відповідач протиправно зменшив стаж роботи судді, який дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 25 років 11 місяців 14 днів до стажу 21 рік 10 місяців 20 днів.

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з наявних у матеріалах пенсійної справи документів вбачається, що стаж роботи народного судді з 28.12.1991 по 28.02.1995 врахований позивачу до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці. Приписами чинного законодавства не передбачено подвійне врахування одного й того періоду роботи до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що до суду не надано доказів звернення ОСОБА_1 до відповідача з приводу врахування п`ятирічного стажу роботи за юридичною спеціальністю, який давав йому право на призначення його суддею Херсонського обласного суду, а саме: на посаді стажиста Комсомольського районного суду м. Херсона з 01.08. 1989 по 01.03.1991, консультанта цього ж суду з 01.03.1991 по 27.12.1991, а також юрисконсульта Багатогалузевого концерну «Співдружність» з 01.03.1995 по 21.04.1998. Відповідно, спірний період відповідачем не досліджувався, рішення з даного питання не приймалося та дії чи бездіяльність відповідачем не вчинялися, а тому вимоги позивача в цій частині є передчасними.

Суд апеляційної інстанції, погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, не погодився з рішенням в частині відмови у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині та задовольняючи позов ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до стажу роботи два роки роботи в галузі права, які були необхідною умовою для призначення ОСОБА_1 вперше на посаду судді (на посаді стажиста Комсомольського районного суду м. Херсона з 01.08.1989 по 01.03.1991, консультанта Комсомольського районного суду м. Херсона з 01.03.1991 по 27.12.1991), суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно з пунктом 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

На момент обрання позивача вперше на посаду судді чинним законодавством передбачалась вимога про наявність стажу роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

У частині позовних вимог ОСОБА_1 про зарахування до стажу роботи на посаді народного судді Комсомольського районного суду м. Херсона з 28.12.1991 по 28.02.1995 та періоду його роботи за юридичною спеціальністю на посаді юрисконсульта Багатогалузевого концерну "Співдружність" з 01.03.1995 по 21.04.1998, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що стаж на посаді народного судді врахований пенсійним органом, зокрема і при визначенні відсоткового розміру довічного грошового утримання судді у відставці, а стаж на посаді юрисконсульта з 01.03.1995 по 21.04.1998 є стажем роботи в області права, але такий стаж зарахований у розмірі двох років для позивача, але за рахунок стажу консультанта та стажиста Комсомольського районного суду м. Херсона.

Додатковою постановою від 29.04.2024 стягнуто з ГУ ПФУ в Херсонській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу та судового збору у загальному розмірі 15 681 грн.

Задовольняючи заяву про відшкодування суми судових витрат за подачу апеляційної скарги у розмірі 15 000 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно акту наданих послуг № 45 від 23.02.2024, рахунку на оплату № 262 від 19.02.2024 та платіжного доручення від 20.02.2022, позивач за аналіз та вивчення матеріалів, підготовку клопотання про розгляд справи за участю сторін та подачу апеляційної скарги сплатив адвокату гонорар в розмірі 15 000 грн. Крім того, за подачу апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 362 грн, тому враховуючи, що апеляційним судом частково задоволена апеляційна скарга ОСОБА_1 , стягнуто на користь позивача половину сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги - 681 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" 22.04.2024 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 в частині відмови у задоволенні позову, ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Херсонській області щодо не зарахування 5 років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді з часу виникнення права.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник зазначає про неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказуючи на те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не застосовано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 31.03.2021 у справі №235/7316/16-а, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а.

Крім того, заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 7 Закону №2862-ХІІ щодо зарахування стажу професійної діяльності суддям апеляційної інстанції в редакції на час призначення судді до суду апеляційної інстанції. Також зазначає про необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №9901/805/18 та застосованого судом апеляційної інстанції.

Позивач просить також передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

28.05.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Херсонській області на додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у цій справі.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, відповідач зазначає про неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказуючи те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні додаткової постанови не застосовано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 09.12.2021 у справі №922/3812/19, від 21.08.2020 у справі №520/2915/19, від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 28.04.2021 у справі №640/3098/20, від 05.09.2019 у справі №826/841/17, Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15 (щодо стягнення заявлених витрат на професійну правничу допомогу).

Від ГУ ПФУ в Херсонській області до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому відповідач заперечує проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .

Позивач також надіслав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти задоволення касаційної скарги відповідача.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суд від 01.05.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 08.07.2024 - за касаційною скаргою ГУ ПФУ в Херсонській області.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 29.10.1980 по 04.03.1983 позивач проходив строкову військову службу у Прикордонних військах СРСР у військовій частині НОМЕР_1 .

З 01.09.1985 позивач на підставі наказу №172-с від 28.08.1985 зарахований на 1 курс денної форми навчання до Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського, який закінчив 30.06.1989 та отримав диплом спеціаліста за спеціальністю «Правознавство», кваліфікацію - юриста.

Рішенням сесії Херсонської обласної ради № 175 від 28.12.1991 ОСОБА_1 обрано суддею Комсомольського районного суду м. Херсона.

Наказом №06-2/14 від 28.02.1995 позивача звільнено з посади судді за власним бажанням.

Указом Президента України від 27.03.1998 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Херсонського обласного суду у межах п`ятирічного строку.

22.04.1998 на підставі Указу Президента України від 27.03.1998 зараховано позивача до штату Херсонського обласного суду на посаду судді судової колегії у цивільних справах.

17.05.2002 на базі Херсонського обласного суду на підставі Указу Президента України за № 642/20001 від 20.08.2001 утворено апеляційний суд Херсонської області.

14.12.2016 наказом №147-ос ОСОБА_1 звільнений з посади судді апеляційного суду Херсонської області у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до рішення Вищої Ради Юстиції України від 08.12.2016 №3052/0/15-16 «Про звільнення ОСОБА_1 у відставку».

Рішенням комісії для розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою пенсій відповідно чинного законодавства про пенсійне забезпечення Управлінням Пенсійного фонду України в м. Херсоні позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 23091,20 грн, виходячи зі стажу роботи на посаді судді 21 рік 10 місяців 20 днів, що становить 82 % грошового забезпечення утримання судді на відповідній посаді.

Крім того, стаж позивача на посаді судді станом на 14.12.2016 - 21 рік 10 місяців 19 днів, підтверджено розрахунком Апеляційного суду Херсонської області №07-32/50/2016-Вих.

З розрахунку стажу №07-32/50/2016-Вих., складеного Апеляційним судом Херсонської області встановлено, що до стажу роботи 21 рік 10 місяців 19 днів включено роботу на посадах:

- судді Дніпровського районного народного суду м. Херсон з 28.12.1991 по 28.02.1995 - 3 роки 02 місяці 01 день;

- судді апеляційного суду Херсонської області з 27.03.1998 по 14.12.2016 - 18 років 10 місяців 19 днів.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.06.2017 у справі № 766/8234/17 визнано неправомірними дії Херсонського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області щодо визначення розміру ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без врахування стажу роботи. Зобов`язано Херсонське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 шляхом зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання календарного періоду проходження строкової військової служби 2 роки 3 місяці 9 днів та половини строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1985 по 30.06.1989 (1 рік 9 місяців 15 днів), починаючи з 15.12.2016 в розмірі 90% грошового утримання судді апеляційного суду Херсонської області та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

Таким чином, позивачу враховано до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання 25 років 11 місяців 14 днів, з яких: період роботи на посаді судді Комсомольського районного суду м. Херсона з 28.12.1991 по 28.02.1995 та на посаді судді апеляційного суду Херсонської області з 27.03.1998 по 14.12.2016; календарний період проходження строкової військової служби 2 роки 3 місяці 9 днів та половину строку навчання за денною з 01.09.1985 по 30.06.1989 (1 рік 9 місяців 15 днів).

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №540/2208/20 визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 05.03.2020 № 10/03-16 про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки апеляційного суду Херсонської області від 28.02.2020 № 169/20. Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки апеляційного суду Херсонської області від 28.02.2020 № 169/20 з 19.02.2020.

На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №540/2208/20 пенсійним органом проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 за довідкою Херсонського апеляційного суду від 28.02.2020 № 169/20, з урахуванням раніше виплачених сум та нараховані кошти за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 в сумі 526224,83 грн. З 01.02.2021 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується у розмірі 96 187,52 грн.

При перерахунку довічного грошового утримання ОСОБА_1 відповідачем взято для розрахунку складові грошового забезпечення та їх розмір відповідно до довідки Херсонського апеляційного суду від 28.02.2020 № 169/20 (посадовий оклад -115610, 00 грн та доплата за вислугу років - 69366,00 грн), але раніше визначений розмір відсотку грошового забезпечення зменшено до 52 відсотків.

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок довічного грошового утримання.

Однак рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області №7781 від 01.07.2021 ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку відсотку щомісячного грошового довічного утримання із врахуванням періоду проходження військової служби та половини строку навчання за денною формою. Рішення відповідача мотивовано тим, що врахування цих періодів дає лише право на відставку та не застосовується при визначенні розміру довічного грошового утримання.

Крім того, відповідач повідомив, що у січні 2021 року на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду у справі №540/2208/20 від 03.09.2020 ОСОБА_1 з 19.02.2020 здійснено перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідки апеляційного суду Херсонської області від 28.02.2020 № 169/20. Тому під час відпрацювання вищезазначеного рішення суду, страховий стаж заявника приведено у відповідність до статті 137 Закону 1402-VIII, а саме до стажу судді зараховано періоди: з 28.12.2091 по 08.02.1995 на посаді судді Комсомольського районного суду м. Херсона; з 27.03.1998 по 14.12.2016 на посаді судді апеляційного суду Херсонської області. Отже загальний стаж судді ОСОБА_1 на 19.02.2020 становить 21 рік 10 місяців 20 днів та щомісячне довічне грошове утримання визначене у розмірі 52% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Позивач вважає, що рішення ГУ ПФУ в Херсонській області №7781 від 01.07.2021 є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Спірним питанням в межах касаційного перегляду постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 у касаційному провадженні, яке відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 , є питання зарахування до стажу роботи на посаді судді додатково стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Підстави та порядок звільнення судді визначено Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (в редакції, чинній станом на дату звільнення позивача з посади судді).

Пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України визначено, що подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням є підставою для звільнення судді.

Частиною першою статті 120 Закону № 2453-VI передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Відповідно до статті 135 Закону №2453-VІ (у редакції, чинній станом на дату звільнення позивача з посади судді), до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Перелік посад, робота на яких зараховувалася до стажу роботи на посаді судді, передбачений статтею 135 Закону №2453-VІ, є вичерпним.

В силу приписів частини першої статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Своєю чергою, пунктом 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Отже, враховуючи, що станом на дату призначення позивача на посаду судді вперше, чинне законодавство містило вимогу про наявність у кандидата на посаду судді стажу роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років, ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж роботи у галузі права два роки.

Водночас, позивач у доводах касаційної скарги наполягає на тому, що у спірних правовідносинах для обчислення стажу роботи у галузі права, який підлягає урахуванню для обчислення його стажу на посаді судді, що дає право на відставку, має бути застосована саме частина друга статті 7 Закону України "Про статус суддів" №2862-XII від 15.12.1992 (далі Закон №2862-XII), яка була чинною станом на дату обрання його на посаду судді Херсонського обласного суду (27.03.1998).

Так частиною другою статті 7 Закону №2862-XII (в редакції, чинній станом на дату призначення позивача на посаду судді обласного суду) було передбачено, що суддею Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських, військового суду регіону і Військово-Морських Сил України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як п`ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі покликається на те, що до стажу роботи на посаді судді додатково підлягає зарахуванню стаж у галузі права п`ять років, а не два, через те, що вимогою частини другої статті 7 Закону №2862-XII, що давала право на призначення його суддею обласного суду, була наявність стажу роботи за юридичною спеціальністю не менш як п`ять років.

Проте, колегія суддів зазначає, що за визначенням частини другої статті 7 Закону №2862-XII, обов`язковою вимогою, яка давала право на призначення на посаду судді обласного суду, була наявність сукупно стажу роботи за юридичною спеціальністю не менш як п`ять років, з яких не менш як три роки на посаді судді.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до стажу роботи на посаді судді позивачу пенсійним органом врахований стаж роботи ОСОБА_1 на посаді народного судді Комсомольського районного суду м. Херсона з 28.12.1991 по 28.02.1995, а також додатково до цього стажу зараховано два роки роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалась законом та надавала право для призначення на посаду судді вперше.

Отже, позивач набув право на обрання на посаду судді обласного суду за рахунок наявності у нього стажу на посаді судді не менше трьох років та додатково двох років юридичного стажу, що давав право на призначення його суддею вперше.

Отже, саме юридичний стаж, який давав право на призначення ОСОБА_1 суддею вперше, підлягає зарахування до стажу роботи на посаді судді додатково у розмірі двох років, які були необхідною умовою для призначення його на посаду судді вперше.

Враховуючи наведене, вимога ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до його стажу роботи на посаді судді період роботи (досвід) за юридичною спеціальністю, а саме: юрисконсульта Багатогалузевого концерну "Співдружність" з 01.03.1995 року по 21.04.1998, є необґрунтованою, через те, що необхідні два роки стажу роботи в області права для призначення на посаду судді вперше враховані позивачу за рахунок стажу консультанта та стажиста Комсомольського районного суду м. Херсона.

З приводу зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді календарного періоду проходження строкової військової служби 2 роки 3 місяці 9 днів, половини строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1985 по 30.06.1989 (1 рік 9 місяців 15 днів), колегія суддів зазначає таке.

Абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині зарахування строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою гуртуються на законі та вірно задоволені судом першої інстанції.

Крім того, рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15.06.2017 у справі № 766/8234/17, яке набрало законної сили, визнано право позивача на зарахування до стажу роботи судді, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періодів: проходження строкової військової служби 2 роки 3 місяці 9 днів та половини строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1985 року по 30.06.1989 року (1 рік 9 місяців 15 днів).

В цій частині позовні вимоги були задоволені судами попередніх інстанцій та відповідачем рішення у справі в цій частині не оскаржується в касаційному порядку.

Понад це, зазначена правова позиція була застосована й Верховним Судом у постановах: від 08.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 31.03.2021 у справі №235/7316/16-а, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 покликається те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не застосовано висновки Верховного Суду, наведені у зазначених вище постановах. Однак, Судом встановлено, що правовий висновок Верховного Суду щодо необхідності включення до відповідного стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, а також необхідність зарахування пенсійним органом для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання, врахований судом апеляційної інстанції у цій справі.

Згідно із частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VI (в редакції Закону № 1798 - VIII від 21.12.2016), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Враховуючи, що стаж роботи судді, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підлягає зарахуванню за такі періоди: проходження строкової військової служби 2 роки 3 місяці 9 днів, половини строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф. Е. Дзержинського з 01.09.1985 по 30.06.1989 (1 рік 9 місяців 15 днів), то стаж судді ОСОБА_1 повинен становити 25 років 11 місяців 14 днів та + 2 роки стажу у галузі права, всього 27 повних років.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020, у відповідності до приписів статті 137 Закону № 1402, повинно становити 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не 52%, як зазначено пенсійним органом в оскаржуваному рішенні.

Водночас доводи касаційної скарги позивача про те, що він має право на зарахування додатково стажу роботи за юридичною спеціальністю п`ять років, є безпідставними.

У касаційній скарзі позивач заявив клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою здійснення відступу від правового висновку зробленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18 (провадження № 11-1481заі18).

Проаналізувавши наведені у зазначеному клопотанні доводи, Верховний Суд дійшов висновку, що таке задоволенню не підлягає.

Так, згідно з частиною першою статті 347 КАС України, питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Частиною четвертою статті 346 КАС України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Проте, колегія суддів звертає у вагу на те, що правовідносини у цій справі та справі №9901/805/18 не є подібними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі №9901/805/18 предметом оскарження було рішення Вищої ради правосуддя про відмову у задоволенні заяви про звільнення з посади судді у відставку. Спірним у цій справі було питання зарахування до стажу судді періодів роботи позивача нотаріусом, адвокатом, юристом районної державної адміністрації та секретаріату районної ради народних депутатів, з підстав, передбачених частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (в редакції від 05.08.2018), чинного станом на дату прийняття оскаржуваного рішення ВРП.

Натомість у справі, що розглядається спірним є рішення пенсійного органу про перерахунок довічного грошового забезпечення судді у відставці, протиправність якого позивач обґрунтовує неврахуванням юридичного стажу - п`ять років, передбаченого частиною другою статті 7 Закону №2862-ХІІ щодо зарахування стажу професійної діяльності суддям апеляційної інстанції в редакції на час призначення судді до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи заявника про необхідність передачі справи для розгляду Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного у постанові Великої Палати від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18, з огляду на відмінність фактичних обставин зазначеної справи та справи, що розглядається.

Таким чином, касаційна скарга позивача не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції. У скарзі також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів та щодо яких не наведено мотивів відхилення кожного з аргументів.

Щодо касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 05.04.2024 представником позивача - адвокатом Кияшко О.О. направлено до П`ятого апеляційного адміністративного суду заяву про стягнення судових витрат зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 16 КАС України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

За приписами статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування таких витрат за умови їх підтвердження належними доказами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу вищевикладеного, видно, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 922/902/19.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договором про надання правової допомоги, укладеним між ОСОБА_1 та АО «Кравець і партнери» 07.02.2024 не встановлено фіксованої суми гонорару, а визначено, що орієнтована вартість послуг буде визначатися в Додатку № 1 до договору.

Згідно акту наданих послуг № 45 від 23.02.2024, рахунку на оплату № 262 від 19.02.2024 та платіжного доручення від 20.02.2022, позивач за аналіз та вивчення матеріалів, підготовку клопотання про розгляд справи за участю сторін та подачу апеляційної скарги сплатив 15 000 грн. Крім того, за подачу апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 362 грн.

У частині сьомій статті 134 КАС України вказано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду від 19.12.2023 у справі № 340/1269/19.

В апеляційній скарзі представником позивача заявлений орієнтовний розмір судових витрат та вимога вирішити питання про його розподіл.

Водночас, відповідачем ані відзиву на апеляційну скаргу, ані клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до суду апеляційної інстанції не подавалось.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, заявлених адвокатом до відшкодування суми судових витрат за подачу апеляційної скарги у розмірі 15 000 грн. Крім того, враховуючи, що апеляційним судом частково задоволена апеляційна скарга ОСОБА_1 , стягненню на користь позивача підлягала і половина сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги 681 грн (1362/2).

Щодо договору та клопотання про ухвалення додаткового рішення адвоката позивача Кияшка О.О., який вступив у розгляд справи після відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що останній не надав до суду ані детального опису робіт, із зазначенням витраченого часу, ані акту наданих послуг. Крім того, адвокат Кияшко О.О. в своїй заяві не визначив суму судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача, через що заява адвоката Кияшка О.О. визнана такою, що не відповідає вимогам статті 139 КАС України та у її задоволенні відмовлено.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3098/20.

Отже, Верховним Судом не встановлено визначених законом підстав для скасування додаткової постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024.

Доводи пенсійного органу, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 та додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №540/5794/21- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді Н.В. Коваленко

С.Г. Стеценко

Джерело:
ЄДРСР 124611342

[ANTIRAID]

Це наша справа. Питання врахування стажу судді з огляду на постійні зміни законодавства в кожному індивідуальному випадку потребують уточнення та перерахунку, а дії пенсійного фонду, який не дивлячись на наявність рішення намагається постійно переглядати виплати без врахування встановлених обставин потребує вже персональної законодавчої відповідальності співробітників фонду.