Постанова 5ААС про зобов'язання надати відстрочку від мобілізації у зв'язку з навчанням на освітньому рівні бакалавр, раніше який він не здобів та був відразований і довідкою з ЄДБО про порушення послідовності освіти

[ANTIRAID]

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 р.м. Одеса

Справа № 400/6130/24

Перша інстанція: суддя Мороз А. О.,

повний текст судового рішення

складено 30.10.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив суд:

- визнати протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке ухвалене протоколом від 25 червня 2024 року №6 про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 ;

- зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , зареєстровану 21 червня 2024 року за №Б-19, з урахування правової оцінки, наданої судом в рішенні.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі ст.23 ч.1 абз.12 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки він здобуває вищу освіту у вищому навчальному закладі «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка» у послідовності, визначеній ст.10 ч.2 Закону України «Про освіту». Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленим протоколом від 25 червня 2024 року №6, позивачу відмовлено в наданні такої відстрочки у зв`язку з порушенням послідовності здобуття освіти, при цьому, такий висновок зроблено відповідачем виключно на підставі даних, які містяться в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Позивач наполягає на тому, що ним не порушена послідовність здобуття освіти, визначена Законом України «Про освіту», а тому відмова у наданні відстрочки з цих підстав носить протиправний характер.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що він є неналежним відповідачем, оскільки оскаржене рішення у виді протоколу прийнято комісією, повноваження якої позивач помилково ототожнює з повноваженнями Баштанської РТЦК. Також відповідач 1 вважає, що відповідачем у справі повинно виступати Міністерство освіти і науки України, яке є держателем Єдиної державної електронної бази з питань освіти, інформацію з якої було покладено в основу рішення про відмову в наданні позивачу відстрочки. Стосовно висновку про порушення послідовності здобуття освіти, відповідач 1 пояснив, що ОСОБА_1 був відрахований з навчально-наукового інституту автоматики та електроніки Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, за освітньо-кваліфікаційними рівнем «бакалавр» за невиконання навчального плану з 29 січня 2015 року, а тому інформація з довідки про порушення ним послідовності здобуття освіти є вірною.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - відповідач 2 або комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Рішенням Миколаївський окружний адміністративний суд від 30 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Згідно з матеріалами справи обставини справи полягають в наступному.

ОСОБА_1 , перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , 21 червня 2024 року подав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст.23 ч.3 абз.1 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». До заяви була долучена довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 12 червня 2024 року №65340.

З наданих позивачем документів про навчання вбачається, що згідно довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 12.06.2024 року №65340, позивач 20.06.2009 року закінчив Баштанську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №1 Баштанської районної ради Миколаївської області та отримав свідоцтво про базову загальну середню освіту.

В 2011 році ОСОБА_1 був зарахований до Навчально-наукового інституту автоматики та електротехніки Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова за напрямом «Приладобудування», спеціальність «Прилади і системи точної механіки» на денну форму навчання, для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр».

Наказом від 30.01.2015 року ОСОБА_1 був відрахований з навчального закладу за невиконання навчального плану.

12.06.2024 року ОСОБА_1 уклав договір про надання освітніх послуг №807 з вищим навчальним закладом «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка», за умовами якого він був зарахований на 1 курс денної форми навчання університету за спеціальністю «Фізична реабілітація», ступінь вищої освіти «Бакалавр».

Позивач до своєї заяви про надання відстрочки від призову додав довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 12.06.2024 №65340, в якій у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» вказано - «Ні, порушує».

27 червня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про те, що протоколом комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.06.2024 року №6 прийнято рішення про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, і позивач підлягає призову на військову службу на загальних підставах. Причиною відмови вказано порушення послідовності здобуття позивачем освіти.

28.06.2024 року відповідач-1 вручив позивачу повістку №262-Б/п для відправки до військової частини.

Не погоджуючись з відмовою у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в 2011 році позивач здобув повну загальну середню освіту, що відповідає такому рівню освіти, як профільна середня освіта, а на теперішній час позивач здобуває перший (бакалаврський) рівень вищої освіти. Оскільки між цими рівнями освіти стаття 10 ч.2 Закону України «Про освіту» встановлює ще 5 рівнів освіти - (перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти), то є вірним висновок комісії Баштанського РТЦК про порушення позивачем послідовності здобуття освіти.

Також суд першої інстанції зазначив, що отримавши від позивача довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 12 червня 2024 року №65340, в якій у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» вказано «Ні, порушує», комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 не вправі була ревізувати зміст такої довідки або не приймати її до уваги, а тому єдиним законним рішенням з боку відповідача 2, в такому випадку, є прийняття рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про надання відстрочки.

Апелянт з висновками та доводами суду першої інстанції не погоджується, наполягаючи на тому, що ним не було порушено послідовності здобуття освіти, а при вирішенні цього питання суд першої інстанції повинен був керуватися Законом України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» та Законом України «Про освіту», як актами вищої юридичної сили. Апелянт зазначає, що зміст (форма) довідки про здобувача освіти за даними єдиної державної електронної бази з питань освіти, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, не може і не повинна розширювати тлумачення ст.23 ч.3 абз.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Натомість позивач, як особа, на яку поширюється дія вказаних нормативних правових актів, став «заручником» прогалини такої довідки і це порушує принципи справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми.

Колегія суддів не може погодитися з висновками та обґрунтуваннями суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Щодо права позивача на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період колегія суддів зазначає наступне.

Підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначені статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до п.1 ч.3 цієї статті 3 призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» встановлені такі рівні освіти:

- дошкільна освіта;

- початкова освіта;

- базова середня освіта;

- профільна середня освіта;

- перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

- другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

- третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

- фахова передвища освіта;

- початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;

- перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;

- другий (магістерський) рівень вищої освіти;

- третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Відповідно до п.62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №60 (далі - Порядок №560), здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.

Аналіз наведених нормативних положень свідчить про те, що право на відстрочку від призову мають ті особи, які здобувають рівень освіти вищий, ніж той, який вони здобули раніше, виходячи з градації рівнів освіти, яка встановлена частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».

Оскільки попередньо здобутий позивачем рівень освіти є - базова середня освіта, то навчання позивача в Міжнародному технологічному університеті «Миколаївська політехніка» на денній форми навчання за спеціальністю «Фізична реабілітація», ступінь вищої освіти «Бакалавр» є здобуттям позивачем рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий ним рівень освіти, що в свою чергу надає позивачу право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що для встановлення факту дотримання послідовності здобуття освіти необхідно враховувати лише раніше здобуті рівні освіти, тобто завершене навчання, яке підтверджено документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом.

Той факт, що у 2011 році позивач був зарахований до Навчально-наукового інституту автоматики та електротехніки Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова за напрямом «Приладобудування», спеціальність «Прилади і системи точної механіки» на денну форму навчання, для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр», а в 2015 був відрахований з цього навчального закладу, не свідчить про те, що позивач здобув таку освіту, оскільки таке навчання не було завершене, і позивач не отримував відповідного диплому про такий рівень освіти.

Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції в обґрунтування висновку про порушення позивачем послідовності здобуття освіти на те, що між базовою загальною середньою освітою, яку здобув позивач, закінчивши Баштанську загальноосвітню школу, та першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти, який здобуває позивач на даний час, є ще 5 рівнів освіти, які передбачені частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки правило дотримання послідовності здобуття освіти не вимагає, щоб особа послідовно здобувала всі рівні освіти, які передбачені цією нормою, а передбачає, щоб наступний рівень освіти був вищий за вже здобутий рівень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому прийняте комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення про відмову в наданні позивачу такої відстрочки є неправомірним.

При цьому колегія суддів зазначає, що зміст наданої позивачем на виконання вимог пункту 62 Порядку №560 довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 12 червня 2024 року №65340, в якій у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» вказано «Ні, порушує», не може сам по собі позбавляти позивача права на відстрочку від призову на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки таке право підтверджено сукупністю наявних у справі письмових доказів, і дана довідка за своїм змістом з такими доказами не узгоджується та прямо їм суперечить.

Незважаючи на те, що в рамках даного спору позивач не оскаржує дії уповноваженого суб`єкта владних повноважень, відповідального за формування змісту таких довідок, колегія суддів вважає, що зміст вищевказаної довідки не може бути самостійною та достатньою підставою для відмови у наданні позивачу судового захисту його права на відстрочку від призову на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вирішуючи питання про способи захисту, який суд повинен застосувати для захисту та відновлення прав позивача у даній справі, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (далі - Положення №154) встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п.57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Колегія суддів вважає, що створена при ІНФОРМАЦІЯ_4 на виконання вимог п.57 Порядку №560 комісія для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову вирішує питання, які віднесені до основних функцій та завдань такої РТЦК, тобто є складовою частиною ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому належним відповідачем суб`єктом владних повноважень, який має відповідати за позовом у цій справі, є ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням наведеного висновку колегії суддів про неправомірність відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправним відповідного рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову в наданні позивачу такої відстрочки.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначені способи захисту, які може застосувати суд у разі задоволення позову.

Частинами 3 та 4 цієї статті передбачено наступне:

«У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні».

Отже, застосування такого способу захисту, про який просить позивач у позовній заяві, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні, можливо в тому випадку, якщо у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень наділений дискреційними повноваженнями, тобто може вільно обирати між двома чи більшою кількістю альтернативних рішень, кожне з яких буде правомірним. Якщо ж правомірним може вважатися лише один варіант поведінки чи рішення, то дискреційні повноваження в такому випадку відсутні.

В спірних правовідносинах ІНФОРМАЦІЯ_5 в особі комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не наділена такими дискреційними повноваженнями, оскільки наявність у позивача права на відстрочку від призову на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зобов`язує останню прийняти лише одне можливе рішення про надання позивачу такої відстрочки.

Колегія суддів вважає, що у даній справі ефективним способом судового захисту, який забезпечить поновлення порушеного права і одержання позивачем бажаного результату, має бути зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_6 надати позивачу відстрочку від призову на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, внаслідок невірного застосування норм матеріального права, з прийняттям по справі нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Сплачені позивачем суми судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 3149,12 грн., підтверджуються долученими до справи платіжними інструкціями від 26.06.2024 року, від 30.06.2024 року та від 08.11.2024 року, і підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 50000,00 грн., то оцінка судом таких витрат здійснюється згідно положень статті 139 КАС України на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) з урахуванням таких критеріїв: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, згідно частин 6 та 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не подавав клопотань щодо зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу з обґрунтуваннями їх неспівмірності.

До матеріалів справи долучені докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги №24 від 28.06.2024 року; додаткова угода №1, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №323; ордер на надання правничої допомоги у Миколаївському окружному адміністративному суді серії ВЕ №1123979 від 29.06.2024 року; детальний розрахунок надання послуг адвокатом; ордер на надання правничої допомоги у П`ятому апеляційному адміністративному суді серії ВЕ №1123979 від 08.11.2024 року.

Отже, враховуючи надані представником позивача докази витрат на правничу допомогу та враховуючи категорію, складність справи, колегія суддів вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 5000 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору та затраченого адвокатом часу.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року по справі №400/6130/24 скасувати.

Прийняти по справі нову постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Визнати протиправними рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке ухвалене протоколом від 25 червня 2024 року №6 про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 ..

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3149 (три тисячі сто сорок дев`ять ) гривень 12 копійок та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн..

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька

Джерело: ЄДРСР 124609213

[ANTIRAID]

Приємно коли судді читають Закон та його виконують без судового активізму, а не читають роз'яснення з бульварних листків, що розповсюджує USAID та її посіпаки чи керуються роз'ясненнями некомпетентних службовців призначених за участі USAID на свої посади. Суд зазначив:

Відповідно до п.62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №60 (далі - Порядок №560), здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.

Аналіз наведених нормативних положень свідчить про те, що право на відстрочку від призову мають ті особи, які здобувають рівень освіти вищий, ніж той, який вони здобули раніше, виходячи з градації рівнів освіти, яка встановлена частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».

Оскільки попередньо здобутий позивачем рівень освіти є - базова середня освіта, то навчання позивача в Міжнародному технологічному університеті «Миколаївська політехніка» на денній форми навчання за спеціальністю «Фізична реабілітація», ступінь вищої освіти «Бакалавр» є здобуттям позивачем рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий ним рівень освіти, що в свою чергу надає позивачу право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що для встановлення факту дотримання послідовності здобуття освіти необхідно враховувати лише раніше здобуті рівні освіти, тобто завершене навчання, яке підтверджено документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом.

Той факт, що у 2011 році позивач був зарахований до Навчально-наукового інституту автоматики та електротехніки Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова за напрямом «Приладобудування», спеціальність «Прилади і системи точної механіки» на денну форму навчання, для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр», а в 2015 був відрахований з цього навчального закладу, не свідчить про те, що позивач здобув таку освіту, оскільки таке навчання не було завершене, і позивач не отримував відповідного диплому про такий рівень освіти.

Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції в обґрунтування висновку про порушення позивачем послідовності здобуття освіти на те, що між базовою загальною середньою освітою, яку здобув позивач, закінчивши Баштанську загальноосвітню школу, та першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти, який здобуває позивач на даний час, є ще 5 рівнів освіти, які передбачені частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки правило дотримання послідовності здобуття освіти не вимагає, щоб особа послідовно здобувала всі рівні освіти, які передбачені цією нормою, а передбачає, щоб наступний рівень освіти був вищий за вже здобутий рівень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому прийняте комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення про відмову в наданні позивачу такої відстрочки є неправомірним.