Решение Апелляционного суда Николаевской области об отказе Укрсиббанку во взыскании задолженности с поручителя

[ANTIRAID]

Справа № 22ц-236/11

Суддя по 1 інстанції – Батченко О.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

19 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів - Кутової Т.З., Шолох З.Л.,

при секретарі судового засідання - Голубкіній О.О.,

за участю:

- представника позивача - Матвєєнка І.Ю.,

- представника відповідачки ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2010 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про дострокове стягнення кредитної заборгованості,

встановила:

У вересні 2010 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі – Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про дострокове стягнення кредитної заборгованості в солідарному порядку.

Банк посилався на те, що 13 вересня 2007 року уклав кредитний договір з ОСОБА_3, за яким видав їй 65 000 доларів США строком до 13 вересня 2025 року під 10,5 % річних.

На забезпечення кредитного договору в цей же день з позичальницею укладено договір іпотеки, посвідчений нотаріально, та договір поруки з ОСОБА_5.

Позивач вказував, що позичальниця неналежно виконує умови кредитного договору, в зв’язку з чим станом на 6 вересня 2010 року утворилося 63 327,27 доларів США заборгованості, що еквівалентно 500 757,27 грн., із яких: 62 123,57 дол. – заборгованість за основним і простроченим кредитом, 1 088,77 дол. – по строковим і простроченим процентам, 108, 93 дол. – пеня.

Посилаючись на викладене, позивач просив достроково стягнути кредитну заборгованість у солідарному порядку з боржниці та її поручителя.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 посилалась на те, що за умовами договору погашення кредиту повинно відбуватися в гривнях, тому заборгованості не існує. Крім того, вона не отримувала повідомлення про наявність заборгованості та дострокове повернення кредитних коштів.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Банку.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Банку, районний суд виходив з того, що вимога про дострокове повернення кредитних коштів є передчасною, оскільки позивач не дотримався вимог ч.2 п.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та умов кредитного договору про необхідність направлення попереднього повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів у встановлений строк.

Між тим, з такими висновками районного суду колегія не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (ч.1 ст. 559 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, між Банком та ОСОБА_3 13 вересня 2007 року укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала 65 000 доларів США на споживчі цілі під 10,5 % річних строком до 13 вересня 2025 року. Додаток № 2 до кредитного договору є графік погашення ануїтентних платежів (а.с. 8- 16).

Крім того, в забезпечення вказаного кредитного зобов’язання в цей же день з нею укладено в нотаріальній формі договір іпотеки, яким вона передала в заставу належну їй квартиру АДРЕСА_1, а також договір поруки з ОСОБА_5.

13 вересня 2007 року ОСОБА_3 уклала додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до п.1.5 якого процентна ставка за користування кредитними коштами збільшена вдвічі ( до 21 %).

Між тим, за умовами договору поруки ОСОБА_5 поручився лише за основним зобов’язанням позичальника. Доказів того, що з поручителем укладалася додаткова угода або ж він брав зобов’язання й щодо додаткової угоди немає.

В зв’язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору з 13 березня 2010 року утворилася прострочена заборгованість.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором уся заборгованість станом на 6 вересня 2010 року, яку позивач просив стягнути достроково, становила 63 327,27 долари США, що еквівалентно 500 757,27 грн. (із розрахунку 1 дол. США = 7,908 грн.), зокрема:

- заборгованість за основним і простроченим кредитом – 62 123,57 дол. США = 491 285,62 грн.;

- заборгованість за строковими простроченими процентами за користування кредитом -1 088,77 дол. США = 8 610,21 грн.;

- пеня – 108,93 дол. США = 861,44 грн.

Вимога Банку про погашення заборгованості, яка утворилася станом на 21 травня 2010 року, залишена без задоволення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Банку до ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, вимоги позивача до поручителя задоволенню не підлягають, оскільки згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України збільшення кредитної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладення на поручителя відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком.

Доводи ОСОБА_3 про те, що вона не отримувала повідомлення від Банку про дострокове погашення кредитних коштів, спростовуються матеріалами справи, які свідчать про її ухилення від отримання такого повідомлення.

Так, 25 травня 2010 року Банк направив вказане повідомлення – попередження цінним рекомендованим листом з повідомленням про вручення за вказаною у договорі адресою, яка є фактичним місцем проживання відповідачки.

Проте, кореспонденція не вручена та адресат не з’явився за її отриманням, тому вона повернута за спливом терміну зберігання.

До того ж, вимоги Банку відомі відповідачці з дня звернення позивача до суду з зазначеним позовом.

Крім того, ОСОБА_3 належно виконувала умови кредитного договору до 13 березня 2010 року, сплачуючи кошти у відповідності до графіку платежів, який є невід’ємною частиною договору, в якому розмір щомісячних платежів визначений в доларах США.

Тому її посилання на те, що в тексті (п.1.2.2) кредитного договору зазначено, що позичальник зобов’язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтентних платежів у розмірі 675 грн., не заслуговують на увагу, оскільки зазначене є очевидною опискою.

Враховуючи викладене, рішення районного суду підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» достроково кредитну заборгованість станом на 6 вересня 2010 року в сумі 500 757,27 грн., із яких: 491 285,62 грн. - заборгованість за основним і простроченим кредитом, 8610,21 грн. – заборгованість за строковими і простроченими процентами, 861,44 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та відсоткам.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 1820 грн. судових витрат.

Відмовити у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 про дострокове стягнення кредитної заборгованості.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/13855123

[ANTIRAID]

ВССУГУД оставил данное решение в силе: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3090

[logoped]