Решение ВХСУ об отмене повышения процентной ставки Укрсоцбанком


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 member has voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2010 р.

№ 32/464-6/328

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Мирошниченка С.В.,

суддів Барицької Т.Л., Губенко Н.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"

на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2009

у справі № 32/464-6/328

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА"

до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"

про зобов’язання виконання умов договору

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Нестеренко О.А. (дов. №2 від 14.01.2009);

- відповідача Гайченко А.В. (дов. №02-04/633 від 09.12.2009);

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2009 скасовані прийняті у даній справі судові рішення, а саме: рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2008 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2008; справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За результатами нового розгляду даної справи господарським судом міста Києва (суддя Ковтун С.А.) 07.10.2009 прийнято рішення, яким задоволені уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА" (надалі позивач) до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (відповідач).

Відповідач, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якій заперечує проти її доводів, просить прийняте судом рішення залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Під час здійснення касаційного провадження з перегляду прийнятих у даній справі судових рішень, а саме: рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2008 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2008 та винесення судом касаційної інстанції постанови, якою вказані судові акти судів попередніх інстанцій були скасовані, суд касаційної інстанції встановив порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України, ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

За результатами нового розгляду даної справи з урахуванням заяви про зміну предмету позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Вищий господарський суд України погоджується із прийнятим у даній справі судовим рішенням, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.07.2006 між сторонами у справі був укладений договір про надання відповідачем позивачу невідновлювальної кредитної лінії №640/2-96, зміни до якого були внесені додатковою угодою від 10.10.2007, а саме: змінено п. 1.1.1. договору та збільшено межі максимального ліміту заборгованості позичальника до 22411560,00 швейцарських франків зі сплатою процентів в розмірі 8,75% річних та комісій, в розмірі та порядку, визначених тарифами на послуги по наданню кредитів. Крім того, також була змінена редакція п. 1.1.3. договору та встановлено, що на весь термін дії договору встановлюється плаваюча відсоткова ставка з щорічним переглядом в дату зміни процентів – 7 червня кожного року, на рівні LIBORS/Swiss frank + Х % річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку та дорівнює 5,65% при цьому відсоткова ставка не може бути нижче 8,75% річних.

Пунктом 2.13 договору (в редакції договору 2006 року) сторони узгодили, що у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі, прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за інших умов, наведених у вказаному пункті, кредитор (відповідач) має право ініціювати зміну розміру процентів та комісій, визначених у п. 1.1.1. договору, в порядку, передбаченому п. 2.13.1. договору, а позичальник (позивач), в свою чергу, при погодженні зміненого розміру процентів за кредитом та/або комісій, в строк, визначений п. 13.1. договору, зобов'язаний підписати надану кредитором додаткову угоду та повернути її кредитору (п. 2.13.2 договору). У іншому випадку –незгоди позичальника, останній зобов'язаний протягом 2 місяців повернути кредитору існуючу заборгованість за кредитом, сплатити проценти, комісії, можливі штрафні санкції.

15.08.2008 позивач отримав від відповідача лист № 06-29/14-1702 від 11.08.2008 та проект додаткової угоди від 11.08.2008 про внесення змін у договір, зокрема, ? у п. 1.1.1. договору слова "зі сплатою процентів в розмірі 8,75% річних" замінити на слова "зі сплатою процентів в розмірі: по заборгованості в швейцарських франках / Swiss frank (12M) + Х% річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку та дорівнює 10,75%, по заборгованості в доларах США на рівні Libor USD (12М) +Х% річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку та дорівнює 8,75%"; ? п. 1.1.3. договору викласти в наступній редакції: "На весь термін дії даного договору встановлюється плаваюча відсоткова ставка з щорічним переглядом процентів –7 червня кожного року на рівні: - по заборгованості в швейцарських франках Libor/ Swiss frank (12M) + Х% річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку та дорівнює 10,75%, по заборгованості в доларах США на рівні Libor USD (12М) +Х% річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку та дорівнює 8,75%".

Позивач, в свою чергу, отримавши вказаний лист відповідача та проект додаткової угоди до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії, направив відповідачу протокол розбіжностей та супровідний лист №1245/нк-09, який (протокол розбіжностей) відповідачем погоджений не був та 16.10.2008 відповідач повідомив позивача про надання згоди на отримання позивачем кредиту в іншому банку для повного погашення заборгованості за укладеним між ними договором.

Предметом даного спору з урахуванням наданої позивачем заяви від 14.09.2009 №997/ик-09 про зміну предмету спору є вимога позивача визнати за ним права на нарахування протягом усього терміну дії договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №640/2-96 від 20.07.2006 відсотків (процентів) за користування кредитними коштами на умовах, визначених в договорі про надання невідновлювальної кредитної лінії №640/2-96-5 від 20.07.2006 з урахуванням змін,внесених додатковою угодою №640/2-96-5 від 10.10.2007, зі сплатою процентів в розмірі 8,75% річних та встановленням плаваючої відсоткової ставки з щорічним переглядом в дату зміни процентів –7 червня кожного року, на рівні LIBORS/Swiss frank + Х % річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку та дорівнює 5,65% при цьому відсоткова ставка не може бути нижче 8,75% річних.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що не погоджується з вимогою відповідача внести зміни до додаткової угоди №640/2-96-5 до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №640/2-96, а відповідно до ст. 188 ГК України зміна умов договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; крім того, позивач не погоджується із посиланням відповідача в обґрунтування необхідності внесення змін до договору щодо збільшення відсоткової ставки на п.п. 2.13., 2.13.1., 2.13.2, 2.13.3, адже дані пункти не передбачають право відповідача в односторонньому порядку змінювати умови договору про надання кредитної лінії.

Як правильно встановив суд першої інстанції на підставі правового аналізу рішення державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Про затвердження положення про порядок реєстрації змін до правил фондової біржі щодо запровадження в обіг на фондовій біржі деривативів" від 04.08.2009 №884 та п. 1.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відсотковою ставкою є розмір відсотків, за якими банк нараховує розмір процентів за вкладами або за наданими кредитами.

Суд першої інстанції, встановлюючи обставини справи та викладаючи умови договору про надання невідновлювальної кредитної лінії, про що вказувалося вище, встановив, що п. 1.1.3. договору в редакції додаткової угоди від 10.10.2007 визначений порядок, за яким розраховується розмір процентів, що мають сплачуватися позичальником, та дата (строк), коли має відбуватися зміна процентів, а саме: 7 червня кожного року; розмір процентів розраховується за такою формулою: Libor/Swiss frank +Х% річних, де Х% річних –є постійною величиною маржі банку та дорівнює 5,65%.

Отже, як правильно встановив суд, величина маржі банку на весь термін дії договору є постійною та становить 5,65%, в той же час, в запропонованій відповідачем додатковій угоді від 11.08.2008, відповідач фактично пропонує змінити не розмір процентів, які підлягають сплаті позичальником, а Х% річних –що є постійною величиною маржі банку та становить 5,65% (в швейцарських франках на 10,75%, в доларах США на 8,75%), чого умовами договору про надання невідновлювальної кредитної лінії не передбачено, і взагалі, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, будь-яка зміна істотної умови договору відповідно до положень, зокрема, ст. 651 Цивільного кодексу України повинна проводитися двосторонньою додатковою угодою до договору, а зміна істотної умови договору перерахунком за вищевказаною формулою не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 15.04.2009, якою були скасовані прийняті у даній справі судові рішення, статтею 20 ГК України передбачений такий спосіб захисту прав, як, зокрема, визнання наявності або відсутності права, а тому, враховуючи вищенаведене, правомірно задовольнив позовні вимоги (уточнені) позивача.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав їх недоведеності. Стосовно ж посилань скаржника на примусову зміну судом істотних умов договору про надання невідновлювальної кредитної лінії, що полягає в обмеженні права банку на основі вільного волевиявлення погоджувати з іншою стороною за договором будь-які умови договору, то такі доводи також відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, та підтвердилося у суді касаційної інстанції, пропозиція відповідача від 11.08.2008 про зміну умов кредитного договору полягала, фактично, у зміні маржі банку, яка, відповідно до умов вказаного договору є постійною величиною протягом всього терміну даного договору.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення суду першої інстанції або постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення суду першої інстанції або постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 125, 129 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2009 у справі № 32/464-6/328 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді:

Т.Л. Барицька

Н.М. Губенко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/10668980

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show