ANTIRAID Posted February 4, 2012 Report Posted February 4, 2012 Окружний суд Сполучених Штатів по округу Колумбія Юрій Луценко, Позивач, номер 11cv2244 СКАРГА ВІКТОР PSHNKA, в своїй офіційній якості Генерального прокурора України, РИНАТ КУЗЬМІН в своїй офіційній якості Заступника Генерального Прокурора України, СЕРГІЙ ВОЙЧЕНКО, в своїй офіційній якості старшого слідчого Управління Генеральної прокуратури (“УГП”) України, Антон Зінченко, в якості прокурора Генпрокуратури, і ДЖОН ДОУ, Відповідачі. Позивач Юрій Луценко (“Позивач” або “Луценко”), через його адвокатів, що нижче підписалися, доводять цю скаргу проти осіб названих обвинувачені та їх спільників, як названих так і не названих, відповідно до чужорідним статут деліктних (“АТС”),28 USC §1350, щодо збитків, які він поніс у результаті позбавлення обвинуваченими фундаментальних прав людини позивача, визнаних у відповідності з міжнародним правом, включаючи право бути вільним від тривалого довільного затримання, а також жорстоке, нелюдське і принижуюче гідність поводження (“ЖНПГП”). Відповідачі та інші спільники на території та за межами нинішньої влади України розробили і здійснюють, систематичну державну політику і практику, під прикриттям закону, з метою приниження і усунення позивача в якості лідера політичної опозиції в Україні. Ця систематична державна політика і практика ефективно здійснюється за допомогою політичновмотивованих розслідувань, фальшивих звинувачень і позовів, а також через фіктивні судові розгляди і показові процеси позивача, при тривалому довільному затриманні, жорстокому нелюдському і принижуючому гідність поводженні, та інших порушеннях його основних прав людини, визнаних у відповідності зі звичайним міжнародним правом. СТОРОНИ Позивач 1. Позивач Юрій Луценко подав скаргу до суду окремо, як суб’єкт, громадянин і резидент України. Луценко служив міністром внутрішніх справ України і членом виконавчої влади в Україні в 2005-2006 рр., а потім у 2007-2008 роках, під час якого Юлія Тимошенко була прем’єр-міністром. Зараз він лідер Народної партії самооборони, яка є однією з опозиційних партій. Луценко стоїть перед помилковими і політично вмотивованими звинуваченнями в «переплаті» його колишньому офіційному водію та інших начебто «незаконних привласненнях» державних коштів висунутих Генеральною прокуратурою (ГПУ) України. 2. 26 грудня 2010, Луценко був затриманий офіцерами Спеціальної поліцейської служби в масках, без повідомлення про причини його арешту та не отримавши копії його листа звинувачення. Луценко пізніше повідомив, що Генпрокуратура вимагала його затримання за безпідставними та необгрунтованими звинуваченнями, що він не з’явився чотирижди для вивчення своєї справи, вивчав свою справу надто повільно, і розголошував інформацію з матеріалів справи, засобам масової інформації. Формальне звинувачення проти нього було те, що він порушив статтю 218 Кримінально-процесуального кодексу на “уникнувши ознайомлення з матеріалами справи, в час і за обставинах, передбачених слідчим”. Див. схему 1 на стор. 6. 3. Зокрема, підсудні та їхні спільники дали Луценко і його адвокату “графік” диктуючи, які сторінки з файлів, вони повинні були читати кожен день в рамках підготовки свого захисту, та надали їм доступ тільки до файлів, які вони отримали вказівку прочитати на даний день. Слідчі не брали до уваги, що в адвоката були й інші зобов’язання, які могли б утримати його від підготовки в цьому випадку у строки та на умовах, продиктованих підсудних. Крім того, захист не отримав свою власну копію справи-файла, що містить 47 томів, і захист не допускався слідчим до фотокопіювання файлів або їх частин. 4. Данський Гельсінський комітет з прав людини видав дві доповіді з детально розібраними масовими порушеннями Європейської конвенції з прав людини, адміністрацією Януковича та іншими, включаючи обвинувачених, в зв’язку з переслідуванням Луценка і досудовим утриманням його під вартою. Дивіться Додатки1 і 2 5. З моменту свого арешту, Луценко залишається у в’язниці в завідомо переповненйі, та застарілій Лук’янівській в’язниці в Києві. Поки він утримується обвинуваченими та інших органів влади у в’язниці і за умови тривалого довільного затримання під прапором державного права, він також піддавався жорстокому, нелюдському та такому, що принижує гідність, поводженню (ЖНПГП), у тому числі позбавленню їжі і води протягом тривалого періоду часу, після примусового годування речовинами, які влада відмовляється ідентифікувати, незважаючи на те, що обвинувачені та пов’язаний з ними уряд спільників добре знають, що Луценко страждає від діабету і цирозу печінки, і що таке жорстоке, нелюдське і принижуюче гідність поводження є принизливим і небезпечним для життя. Відповідачі 6. Підсудний Віктор Пшонка, суб’єкт, громадянин і резидент України, є Генеральним прокурором України. Близький союзник президента Януковича, Пшонка відкрив необгрунтовані, політично вмотивовані кримінальні справи стосовно принаймні 12 колишніх високопоставлених урядових чиновників в адміністрації Тимошенко, в тому числі позивачів. Відповідач Пшонка максимально прояснив, хто насправді виносить прокурорські рішення в Україні публічно визнавши, що він вважає себе членом «команди» президента, і має намір виконувати його накази. 7. Відповідач Ренат Кузьмін, заступник Генерального прокурора України, був залучений до свавільних арештів, затримання і судового переслідування Луценка та інших колишніх високопоставлених посадових осіб адміністрації Тимошенко. Кузьмін помилково стверджував публічно в засобах масової інформації що Луценко готувався втекти за кордон, для того, щоб виправдати подовжене і тривале довільне утримання Луценка під вартою у в’язниці. 8. Підсудний Сергій Войченко є старшим слідчим Генпрокуратури України, призначений у справі Луценка. Войченко грає важливу роль у схемі і планах підсудних, для забезпечення утримання Луценка у в’язниці за сфабрикованими і тривіальними звинуваченнями, в тому числі звинуваченням, що Луценко уникав ознайомлення з матеріалами, наданими йому в справі в терміни, довільно продиктовані слідчим. У той же час, Войченко та інші обвинувачувані прискорили провадження по кримінальній справі Луценка не давши йому і його адвокатам достатньо часу для вивчення звинувачувальної справи проти нього і збудувати захист. 9. Відповідач Антон ЗІНЧЕНКО є одним з прокурорів у справі Луценка. Зінченко був одним з головних учасників змови з метою розширити і продовжити довільне затримання Луценка, переконавши різні суди і суддів про продовження строку затримання Луценка на помилкових і сфабрикованих звинуваченнях, таких, як твердженнях, що Луценко і його законні представники не змогли ознайомитися зі справою проти Луценка. 10. Відповідачі John Does # 1 до 100 та інші фізичні особи і компанії, ідентичності деяких з них на даний час невідомі, які вступили у змову з і / або допомогали і підбурювали названим обвинувачуваним в якості частини змови, щоб позбавити позивача та інших основних прав людини. Юрисдикція і місце 2. Цей суд підлягає предметній юрисдикції даної справи у відповідності до Статуту про Правопорушення вiдносно iноземцiв28 USC § 1350, в тому, що позивач був позбавлений фундаментальних прав людини, визнаних у відповідності зі звичайним міжнародним правом, включаючи заборону на довільне тривале затримання. 3. Цей суд має допоміжну юрисдикцію щодо вимог державного права позивача, а також квазі-в-бер юрисдикцію в межах округу. Обставини справи 4. З того часу як адміністрація Януковича прийшла до влади в 2010 році, вона систематично намагалися здерти всі залишки незалежної судової системи і верховенства закону. Адміністрація, у змові зі своїми союзниками в парламенті, включаючи багатьох членів пов’язаних з Партією регіонів (POR) заявила, що Конституція 2004 року, яка була створена після того як демократичною “помаранчевою революцією” була зметена корумпована влада, була процедурно “дефектною”, і повинна бути замінена на попередню конституцію 1996 року, що давало набагато більше влади Президенту і виконавчій гілці влади. 5. ПОР, за повної підтримки адміністрації, подав клопотання до Конституційного суду України про скасування Конституції 2004 на користь попередньої. У той час як справа перебуває на розгляді Конституційного суду, чотири з вісімнадцяти суддів пішли у відставку в той же день, і два з чотирьох визнали, що вони були змушені піти у відставку. Після цього чотири судді були замінені на більш “надійних” суддів, і Конституційний суд проголосував одноголосно влітку 2010 року про скасування Конституції 2004 і заміну її на попередню. Це дало президенту право призначення в Генеральній прокуратурі, і практично на всі інші високі пости і гілки влади. 6. У липні 2010 року під виглядом “Судової реформи”, адміністрація також надала Верховній Раді суддів певні повноваження спеціально не перерахованих або навіть згаданих у Конституції, включаючи право призначати главу судді всіх судів, для контролю розподілу справ і розподілу кабінетів, комп’ютерів та інших ресурсів, а також для видалення суддів з повідомленням за один місяць, без слухання, право на захист від обвинувачення, або інших ознак належної правової процедури. Так як адміністрація Януковича має прихильність, принаймні 16 з 20 членів Вищої ради суддів, шляхом збільшення повноважень, наданих Верховному Суду, адміністрація віртуально має повний контроль над найманням і звільненням суддів, тим самим перешкоджаючи можливості незалежної судової системи. 7. Нинішній режим України також зміцнив свій контроль над судовою системою шляхом створення нових судів, таких як Вищий Спеціальний суд, який може слухати як цивільні так і кримінальні справи, і очолений підібраним президентом призначенцем, колишнім ПР членом Парламенту. 8. Інша схема, висиджена нинішньою адміністрацією, для зміцнення контролю над Верховним судом було скорочення числа суддів Верховного Суду з 49 до 20, і проведення того, що називають “лиття дзвінки” для всіх суддів, щоб визначити, які з них залишаться в суді і які з них будуть звільнені. Систематичне переслідування і судове переслідування позивача через тривале довільне затримання, тортури, ЖБНПП та інші порушення основних прав людини. 9. З моменту приходу до влади адміністрація Януковича також почала хвилю арештів і розслідувань, спрямованих на позивача та інших політичних лідерів опозиції в чому найбільш об’єктивні спостерігачі вбачають узгоджену кампанію, щоб залякати, придушити і в кінцевому підсумку ліквідувати будь-яку політичну опозицію в Україні. 10. Вибіркове і політично вмотивоване розслідування і кримінальне переслідування позивача і практично всіх значних політичних лідерів опозиції, обвинувачуваними та іншими всередині і поза нинішньою адміністрацією України ефективно здійснюється через систематичне використання тривалого довільного затримання, тортури, а також використання жорстокого, нелюдського і такого, що принижує гідність, поводження (ЖНПП), що є порушенням загальновизнаних принципів міжнародного права. 11. Дійсно, ситуація стала настільки тривожною, що високопоставлений чиновник Європейського союзу, Штефан Фюле, попередив уряд України в січні 2011 року не використовувати кримінальне законодавство в політичних цілях. Див. Додаток 3 до цього. 12. Позбавлення основних прав людини і порушень міжнародного звичаєвого права досягло таких масштабів епідемії в Україні, що Європейський Союз був змушений видати дозвіл (P7_TA-PROV (2011) 0272) від 9 червня 2011 року, зазначивши, що “12 колишніх високопоставлених чиновників України перебувають у попередньому ув’язненні, в тому числі колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко … [який] був заарештований 26 грудня 2010 … Г-н Луценко утримується в попередньому ув’язненні з моменту його арешту (26 грудня 2010 року), і навіть не був звільнений чи отримав суттєвий доступ до адвоката після суду над ним 23 травня 2011 року. “Див Додаток 4 до цього. 13. В Резолюції ЄС укладено, що «корупція і зловживання владою залишаються широко поширеними в Україні”, і що існує нагальна необхідність у “всеосяжній реформі судової системи та заходах по забезпеченню дотримання законності при проведенні кримінальних розслідувань та судових переслідувань, включаючи принцип справедливого, неупередженого і незалежного судового розгляду, [які] до цих пір не були реалізовані в Україні ”. 14. На жаль, протести та попередження з боку ЄС та міжнародних організацій з прав людини впали на глухі вуха, і нинішня адміністрація України продовжує утримувати Позивача Луценко в тривалому довільному затриманні у варварських умовах. 15. Під час обох своїх допитів в Генеральній прокуратурі і в період попереднього слідства по необгрунтованих і, по суті, легковажних, висунутих проти нього звинуваченнях, до Луценка ставилися, якби він був “громадським ворогом номер один” в Україні. Його постійно охороняли сім поліцейських, а під час допитів, він був постійно прикутий наручниками до міліціонера. Див. Додаток 2 на стор 20. Очевидно, що метою цього було залякати і переслідувати позивача, а не з метою запобігання його втечі. 16. Під час його тривалого судового розгляду, Луценко був у наручниках і замкнутий в клітці в залі суду потягом біля десяти годин на день без їжі і води. Луценка привозили дуже рано, наприклад, о 6 ранку, щоранку до зали суду, а потім обмежували кліткою під час всього дня судових слухань. Див. Додаток 2 на стор 20. За даними Amnesty International, дуже часто Луценка та інших політичних в’язнів не повертали на свої місця утримання під вартою до закінчення часу вечері, так що іноді вони були без їжі протягом всього дня. Див. Додаток 5 до цього рішення. 17. Крім того, температура у маленькому залі суду під час перших кількох днів судового процесу у справі Луценка, який розпочався 23 травня 2011 року, була надзвичайно висока, а вентиляція відсутня або неефективна. Див. Додаток 2 на стор 26-27. Так як, крім того, що в залі суду було болісно жарко, там також було надзвичайно людно і гамірно, і на Луценко наділи наручники і тримали в клітці весь час, умови, які він змушений був терпіти,це безсумнівно жорстоке і незвичайне покарання у порушення його основних прав людини. 18. Коротше кажучи, умови, яким Луценко був підданий настільки варварські, жорстокі, нелюдські і принижуючі гідність, що якщо б тварина була в клітці при аналогічних обставинах, а не людина, особи, відповідальні за таке ставлення підлягали б кримінальній відповідальності за жорстоке поводження з тваринами. 19. Там також були випадки, коли Луценко було заборонено знаходитись у залі судового засідання під час розгляду його справи. Наприклад, під час судового засідання у його справі, що відбулося 25 лютого 2011 року, голова Апеляційного суду поінформував присутніх суду, що він отримав письмову записку від Луценка через свого адвоката з проханням бути присутнім в залі суду. Суддя, однак, відмовився задовольнити це прохання на тій підставі, що записка не була “сертифікована начальником тюрми”. Засідання суду, таким чином, відбулося без присутності Луценко. Див. схему 1 на стор 7. 20. Адміністрація Януковича, в тому числі обвинувачувані, ретельно відбирали суддів в справі Луценка, щоб гарантувати, що його “засудження” буде вирішеною справою. Наприклад суддя Оксана Царевич, одна з трьох суддів, призначених у справі Луценка, тільки недавно призначена на свій перший тимчасовий термін п’ять років у якості судді від 19 листопада 2010 року. Її постійне призначення на судові термін до цих пір не вирішили, і, за інформацією і на переконання, буде в значній мірі залежить від ступеня, в якій вона дотримується розпоряджень Президента та інших в його адміністрації, в тому числі підсудних. Див Додаток 2 на стор 13. Крім того, другий судя, який розглядає справу Луценка, суддя Медушевека, також працює свій первісний п’ятирічний термін, будучи нещодавно призначеною 14 лютого 2011 року. Див. Додаток 2 на стор 14. (“Суддів, відібраних для таких видовищних і політичновмотивованих справах такі молоді, недосвідчені, викриті і вразливі для політичного тиску»). 21. Що ж до третього судді у його справі, суддя Сергій Вовк, Луценко і його адвокати звернулася з клопотанням до суду, стверджуючи, що суддя Вовк не був безстороннім і незалежним. Див. Додаток 2 на стор 25. Справді, Луценко представив докази, що, коли він очолював Міністерство внутрішніх справ, було порушено кримінальну справу проти судді Вовка за підробку рішення суду, викрадення цивільної справи і шахрайське привласнення землі. Так як суддя Вовк знаходиться в стадії розслідування, або навіть якщо справа проти нього була закрита, але може бути поновленою або повторно відкритою, суддя Вовк повинен був бути дискваліфікований, тому що він був чутливий до неправомірного тиску або навіть шантажу, нинішньої адміністрації, прокуратури і підсудних. Додаток 2 на стор 25. Пункт звинувачення 1 (Порушення Статуту про Правопорушення вiдносно iноземцiв, 28 USC § 1350) 22. Позивач повторює та підтверджує кожний попередній пункт цієї Скарги так як вона повністю викладена у цій Декларації. 23. Статуту про Правопорушення вiдносно iноземцiв 28 U.S.C.§ 1350 (“АТС”), гарантує іноземцям (які не є громадянами США), право звернутися за допомогою і судової допомоги в судах Сполучених Штатів у зв’язку з порушеннями міжнародного права. 24. Загальна декларація прав людини, яка була визнана Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй в 1948 році, визнає, що є деякі фундаментальні і невід’ємні права людини і політичні права, до яких громадяни всіх країн мають право, в тому числі, серед іншого, правообвинуваченого громадських і неупереджений розгляд справи незалежним і безстороннім судом відповідно до дотримання законності, рівний захист та лікування відповідно до закону, право на презумпцію невинності, поки провина не буде доведена відповідно в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому у нього є всі гарантії, необхідні для його захисту, право не піддаватися тривалому безпідставному арешту чи утриманню під вартою, а також право не піддаватися тортурам або жорстокому, нелюдському та такому, що принижує гідність, поводженню (ЖНПП). 25. Крім того, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, який був прийнятий всіма членами Організації Об’єднаних Націй держав, включаючи Україну, захищає свободу слова та об’єднань, без помсти з боку держави через арешт, позбавлення волі, примусове вигнання. 26. Права, охоронювані Загальною декларацією прав людини та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а також ті, що озвучені іншими договорами і в наукових працях, в даний час загальноприйнятим міжнародним співтовариством націй в рамках звичайного міжнародного права, і є імператиом або JUS cogens норми міжнародного права, тобто, заборона конкретна, універсальна та обов’язкова і зобов’язуюча для всіх держав і їхніх громадян. 27.Дії обвинувачуваних у тому числі дії піддавання позивача та інших членів політичної опозиції довільним арештам, тривалому довільному затриманню, тортури та / або ЖНПП, без їжі і води протягом тривалого періоду часу (з подальшим періодами примусового годування), отруєння, відмова доступу до відвідування незалежним особистим лікарем або адвокатом протягом тривалих періодів часу ~ складають явне порушення основних прав людини по міжнародному звичаєвому праву та юриспруденції США, для яких позивач має право на відшкодування збитків відповідно до АТС. Тривале безпідставне затримання 28. Американськими судиами послідовно доведено, що тривале довільне затримання порушує звичайне міжнародне право і може, відповідно, служити в якості основи для претензії по АТС. Див, наприклад, Мартінес проти міста Лос-Анджелёса 141 F. 3d 1373, 1384 (9th Cir. 1998) (“[T] тут чітка міжнародна заборона свавільного арешту та затримання.”) (Посилаючись на Загальну декларацію прав людини, стаття 9, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, стаття 9, і той факт, що принаймні 119 національних конституцій визнають право на свободу від довільного затримання); Doe v. Oi.349 F. Supp. 1258 2-й, 1326 (ND Cal 2004 року.); Компанія Eastman Kodak проти Kavlin. 978 F. Supp. 1078, 1094 (SD Fla 1994) (до висновку, що утримання під вартою понад восьми чи десяти днів може бути досить “істотним” і таким чином складовi тривалого утримання під вартою при несприятливих умовах для утримання під вартою];. Пола проти Авріл 901 F. Supp 330 (. SD штат Флорида 1994) (відшкодування збитків при ОВС за тортури і незаконне позбавлення волі, скоєних проти різних гаїтянських громадян за колишнього військового правителя країни); Форті проти Суарес-Мейсон (Форті I), 672 F. Supp 1531, 1541 (ND Cal. . 1987) (“Існує прецедентне право, знаходження достатньої консенсусу для проявляти звичайних міжнародних норм щодо довільного затримання .”);. Де Санчес проти Banco Central De Нікарагуа 770 F. 2d 1385, 1397 (п’ятий Cir 1985) (” [. T] за стандартами прав людини, які були загальноприйнятими — і, отже, включена в закон країни — … … охоплюють такі основні права, … право не зазнавати безпідставного затримання “); Родрігес-Фернандес. v. Уілкінсон. 654 F. 2d 1382, 1388 (десята Cir. 1981) (“Нема принципу міжнародного права більш фундаментального, ніж поняття, що людина має бути вільною від свавільного позбавлення волі.”) 29. У 2004 році Верховний суд, в справi Соса проти Альварес-Macham. 542 США 692, 737 (2004), зазначив, що “держава порушує міжнародне право, якщо справу державної політики, практики, заохочує або не звільняє від відповідальності … за тривале довільне затримання. “(цитата з Закону щодо іноземних зв’язків США § 702. Суд Соса, однак, відзначив, що для того, щоб довільні затримання піднятися до рівня міжнародних порушення закону, довільне утримання під вартою не може бути менше, ніж за один день або інший “щодо короткого змісту під вартою Id на 737-738 .. 30. Після прийняття рішення Соса, нижчі суди інтерпретується як Соса вважаючи, що «тривале довільне затримання”, являє собою порушення норм міжнародного права. Див, наприклад, Аль-Quraishi проти Nakhla. 728 F. Supp. 2d 702, 760 (Д. Md 2010 року.); Doe v. Oi.349 F. Supp. 2-а на ст.1326-1327 (затримання на двадцятиденний термін є “довге” затримання, зазначивши, що коли Є різні періоди утримання під вартою, ці терміни можуть бути об’єднані у визначенні позивачем затримання як ”тривале” 31. Крім того, тривале довільне затримання позивача було і ведеться як частина “практики” держави і неписана політика нинішньої адміністрації України, щодо 6 представників політичної опозиції, серед яких політичнi розслідування, арешти, затримання та тривале довільне позбавлення волі. Таким чином, не може бути ніяких сумнівів, що тривале довільне позбавлення волі яким пiддавалися позивач та інші сталося як частина систематичноi державнoi політики, скоєнoi державними чиновниками під прикриттям закону. Жорстоке, нелюдське або принижуюче гідність поводження (ЖНПП) 32. Застосування тортур та / або “жорстоке, нелюдське і принижуюче гідність поводження” (“ЖНПП») також в цілому заборонено відповідно до звичайного міжнародного права. У загальному плані, багато з міжнародних конвенцій та угод, які забороняють тортури також забороняють ЖНПП. Див, наприклад, Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання, статті 16, 10 грудня, 1984, С. Договір Док. Номер 100-20, 1465 U.N.T.S. 113, 116, Африканська хартія прав людини і народів “, стаття 5, 27 червня, 1981, 21 ILM 58 (1982), американський Конвенція про права людини, стаття 5, ст. 2, 1144 U.N.T.S. 123 (набрала чинності 18 липня 1978, .. Декларація про захист всіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видiв поводження і покарання, статті 3, GA Res 3452, UN Doc A/10034 (грудень 9, 1975), Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, стаття 3; Ради Європи, Europ TS № 5, 213 UNTS 211 (1968), в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, стаття 7, грудень . 19, 1966, 999 UNTS 171, а також Загальної декларації прав людини, стаття 5, GA Res 217A (III), ООН Офіційні звіти Генеральної Асамблеї, 3d Сесс, lstplen Mtg, UN Doc A/810 (12 грудня ,…..1948). 33. Навмисне і систематичне отруєння політичних в’язнів і лідерів політичної опозиції, яке булао багаторічною практикою в Українi, принаймні з тих часів, коли КДБ використовувало його для ефективного придушення будь-якого політичного інакомислення, безумовно, належить визначення тортур та / абоЖНПП. Колишній президент Ющенко був отруєний у 2004 році, в результаті чого виникли його важкi хвороби і постійні каліцтва. Крім того, українська влада відмовилися дозволити брати зразки крові політичних ув’язнених, які будуть проаналізовані в незалежнiй лабораторії тестування. 34. Суди США також досягли консенсусу, що ЖНПП служить основою для обгрунтованих претензій АТС. Див, наприклад, Тачіона проти Мугабе. 234 F. Supp. 401 2d, 437-38 (SDNY 2002) (ставлення приносить сім’ям загиблих важкі емоційні переживання і ображае людську гідність тих, що утримуються та складае ЖНПП). 35. У контексті цих принципів міжнародного права і відповідних випадкiв за законодавством США, тривале довільне затримання, яким Позивач і інші були піддані явно являє собою порушення міжнародного права та потребуе прийняття заходів в ОВС. Справді, затримання позивача, та інших це серйозне питання, “несумісне з принципами справедливості чи гідності людської особистості”. Дивіться Ци, 349 F. Supp. 2-й в 1326, з посиланням Мартінес. 141 F. 3d на 1384. ”Порушення Основних прав людини позивача вiдповiдачами 36. Позивач Луценко був заарештований і ув’язнений у в’язниці 26 грудня 2010 року на необгрунтованих і політично вмотивованих кримінальних звинуваченнях, висунутих Головним управлінням прокуратури України («ГПУ»). Зокрема, Луценко був звинувачений в порушенні статті 135 Кримінально-процесуального кодексу України за нібито «уникання знайомитися з матеріалами справи у час продиктований слідчим”. Луценко був також звинувачений у свідомому затягуванні процесу розгляду справи, і навмисному нібито розкриттю матерыалыв справи через засоби масової інформації якi збиралися досудовёим слідством в його кримінальній справі. 37. Відповідачі вступили в змову про продовження строку утримання Луценка до теперішнього часу. Наприклад, 21 квітня 2011 року, строк утримання під вартою Луценкоа був продовжений ще на місяць, до 26 травня 2011 року, вироком Київського міського апеляційного суду, на прохання пiдсудних, попри те, що Луценко закінчив свій огляд справи на кілька днів раніше. Прокурором Зінченко та іншими обвинуваченими було брехливо представлено, що затримання має бути подовжене за рахунок “факту”, що законні представники не змогли завершити свої «ознайомлення» зi справою Луценка. 38. Ні разу жоден з підсудних або суд не визначили жодноi конкретної причини, що підтверджуе запит підсудних про подовження досудового та судового утримання під вартою Луценка, і відповідні документи, суд лише смутно зазначили, що “в матеріалах справи є дані, які вказують на можливість того,що Юрій Луценко особисто і через інших людей в майбутньому може утруднити здійснення процесуального рішення по справі і вплив на свідків “. Таким чином, оскільки, безсумнівно,не існує ніякої законної основи для подальшого утримання під вартою Луценка, його незаконне тривале утримання під вартою повинно бути спрямоване на усунення його як політичного лідера опозиції і особисто знищити його. 39. Позивач залишається у в’язниці: в страшно переповненій Лук’янівськiй в’язницяi в Києві у варварських та нелюдськіих умовах, яка розрахована на 2800 в’язнів в даний час переповнена до 4000 чоловік. Органи державної влади, у тому числі окремi підсуднi, піддали його фізичним і психологічним тортурам, включаючи позбавлення їжі і води протягом тривалого часу, після примусового годування речовинами, якi Генпрокуратура та інші урядові чиновники відмовляються ідентифікувати, незважаючи на те, що обвинуваченi та пов’язані з ними чиновники добре знають, що позивач страждає від цукрового діабету, цирозу печінки, і що таке жорстоке, нелюдське і принижуюче гідність поводження є небезпечним для життя. Позивач також був істотно позбавлений права звернутися до власного адвоката і лікаря протягом тривалих періодів часу. 40. Як і у випадку в Kodak затримання позивача не е “стандартним методом досудового позбавлення волі.” Швидше за все, затримання було викликано політичними і економічними мотивами, і наміром підсудних було залякати позивача та інших політичних лідерів опозиції до мовчання та імпотенції, щоб опозиційна коаліція була ефективно знищена, а в підсудніих і їх спільників була б можливість продовжити без перешкод дiї корупції. 41. Порушення відповідачами звичайного міжнародного права і Закону про Правопорушення вiдносно iноземцiв було безпосередньою причиною травми позивача. 42. Таким чином, позивач має право на відшкодування збитку проти відповідачів у розмірі, визначеному в суді. Пункт звинувачення II (зловмисне судове переслідування) 43. Позивач повторюе та приеднуеться до кожного попереднього пункту даноi Скарги як до повністю викладених у цій Декларації. 44. Обвинувачені, за сприяння та підбурювання своїх спільників всередині і поза урядом, вибірково і зловмисно переслідували Позивача за політично вмотивованими і сфабрикованими звинуваченнями, з метою залякати і знищити Позивача, в рамках своєї кампанії з ліквідації будь-яких значущих дiячiв політичної опозиції до нинішньої адміністрації України 45. У результаті зазначеного шкідливого переслідування, позивач зазнв тяжких пошкоджень в розмірі, визначеному в суді. Пункт звинуваченняIII (незаконне позбавлення волі) 46. Позивач повторив та приеднався до кожного попереднього пункту даноi Скарги як до повністю викладених у цій Декларації. 47. Обвинувачені займалися незаконною кампаніею по довільному і хибному затриманню і утриманню під вартою позивача у жорстоких, нелюдських та принижуючих гідність умовах. 48. У результаті зазначеного неправомірнёого позбавлення волі, позивач був тяжко травмований в розмірі, визначеному в суді. Пункт звинуваченняIV (ГРОМАДЯНСЬКА ЗМОВА) 49. Позивач повторив та приеднався до кожного попереднього пункту даноi Скарги як до повністю викладених у цій Декларації. 50. Відповідачі змовилися один з одним і з іншими різними урядовими чиновниками України позбавити позивача його основних прав людини і пошкодити його в бізнесі та власності. 51. У результаті зазначеноi цивільнoi змови, позивач був тяжко травмований Розмір компенсації визначається в ході судового розгляду. Пункт звинуваченняV (Порушення фідуціарних обов’язків) 52. Позивач повторив та приеднався до кожного попереднього пункту даноi Скарги як до повністю викладених у цьому документі. 53. Відповідачі, як державнi чиновники порушили свої фідуціарні обов’язки перед позивачем та іншими громадянами України через свої корумповані та незаконні дії, у тому числі узгоджену кампанію знищити позивача і всі залишки політичної опозиції, серед іншого, піддаючи Позивача і інших тривалому довільному затриманняю та іншим порушенням основних прав людини, визнаних у міжнародному праві. 54. У результаті позивач і інші були важко ушкоджені в розмірі, визначеному в суді. Пункт звинувачення VI (Умисне заподіяння емоційного розладу) 55. Позивач повторив та приеднався до кожного попереднього пункту даноi Скарги як до повністю викладених у цьому документі 56. Відповідачі скоiли зловмисне судове переслідування позивача, а також тривале довільне затримання його та іншi незаконнi діi, що були розроблені та покликанi заподіяти Позивачу важкого емоційного стресу. 57. У результаті позивач був тяжко пошкоджений в розмірі, визначеному в суді. Пункт звинувачення VII (наклеп) 58. Позивач повторив та приеднався до кожного попереднього пункту даноi Скарги як до повністю викладених у цьому документі 59. Протиправнi діi і поведінкa звинувачуваних включали поширення неправдивих, наклепницьких, пасквильних письмових та усних заяв щодо позивача. 60. У результаті позивач був тяжко пошкоджений в розмірі, визначеному в суді. ЗАПИТ присяжних 61. Позивач вимагає суд присяжних з усіх пiдсудних питань, Тому, позивач, загалом і через своїх адвокатів, вимага судового рішення щодо кожного з обвинувачених, а саме: (А) По першому пункту за порушення Закону про правопорушення вiдносно iноземцiвкомпенсацію за каральні та штрафні збитки для позивача; (Б) По другому пункту за зловмисне судове переслідування, нагорода за компенсаційнi, каральні та штрафні збитки в розмірі, що визначається в ході судового розгляду; (В) По третьому пункту за неправомірне позбавлення волі, нагорода за компенсаційнi, каральні та штрафні збитки в розмірі, що визначається в ході судового розгляду; (Г) По четвертому пункту за цивільну Змову, нагорода компенсаційних, каральні та штрафні збитки в розмірі, що визначається в ході судового розгляду; (Д) По п’ятому пункту за порушення фідуціарних обов’язків, нагорода компенсаційних, каральні та штрафні збитки в розмірі, що визначається в ході судового розгляду; (Ж) По шостому пункту за умисне заподіяння емоційного розладу, нагорода компенсаційних, каральні та штрафні збитки в розмірі, визначеному в судового розгляду; (З) По сьомому пункту за наклеп, компенсації збитку в розмірі, що визначається в ході судового розгляду; (Е) Виплата гонорарiв адвокатам Позивача та повернення витрат на проведення цього заходу, і (И) Надання таких інших і подальших вiдшкодувань, наскільки суд вважає це справедливим і правильним. Від: Нью-Йорк, Нью-Йорк 14 грудня 2011 Маккалioн та спiввласники LLP Кеннет Маккалион (код#NY0135 ) 100 Park Ave, 16 поверх New York, NY 10017-5538 (646) 366-0880 Адвокати позивача http://ord-ua.com/2012/02/03/tekst-skargi-...na-j-vojchenka/
Recommended Posts