Определение ВССУ об отказе Ощадбанку во взыскании предмета ипотеки


Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

3 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      3
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      3
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Колодійчука В.М.

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 01 вересня 2010 року,-

в с т а н о в и л а:

В червні 2009 року позивач ВАТ «Державний Ощадний банк України» звернулось до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свою вимогу тим, що 22 травня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачкою ОСОБА_3 укладено кредитний договір №321 відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 500000 грн., з оплатою 21 % річних за користування кредитом, зі строком повернення до 21 травня 2016 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань перед банком, 22 травня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладений договір іпотеки №1631, відповідно до якого останній передав в іпотеку банку житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 294,3 кв.м., житловою площею 93,3 кв.в. та земельну ділянку площею 0,0250 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Крім цього, 22.05.2008 року був укладений договір поруки № 506 між банком та поручителем ОСОБА_4 Згідно з п. 1.1 якого поручитель зобов'язався відповідати солідарно за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором. В порушення вимог кредитного договору та договорів поруки, відповідачами не проводилась оплата кредиту, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 08.04.2010 року складає 591 941 грн. 23 коп.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 08 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 01 вересня 2010 року, позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 294,3 кв.м., житловою площею 93,3 кв.м. і зсмельну ділянку площею 0,250 га, згідно іпотечного договору від 22 травня 2008 року №1631, що належить майновому поручителю ОСОБА_4, на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» на суму заборгованості за кредитним договором, відсоткам і пені у розмірі 591 941 грн. 23 коп.; стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ВАТ «Державний Ощадний банк України» 591 941 грн. 23 коп. заборгованості за кредитним договором, відсоткам і пені; стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 1700 грн. судового збору та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 14 грудня 2010 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Ухвалою Верховного Суду України від 31 березня 2011 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до п.2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року включно і не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановляється ухвала.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 17 листопада 2011 року вказану цивільну справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

В касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 01 вересня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 22 травня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачкою ОСОБА_3 укладено кредитний договір №321 відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 500000 грн., з оплатою 21 % річних за користування кредитом, зі строком повернення до 21 травня 2016 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань перед банком, 22 травня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладений договір іпотеки №1631, відповідно до якого останній передав в іпотеку банку житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 294,3 кв.м., житловою площею 93,3 кв.в. та земельну ділянку площею 0,0250 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Крім цього, 22.05.2008 року був укладений договір поруки № 506 між банком та поручителем ОСОБА_4 Згідно з п. 1.1 якого поручитель зобов'язався відповідати солідарно за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором. У зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором, у останньої утворилася заборгованість, яка станом на 08.04.2010 року складає 591 941 грн. 23 коп., з яких: 402 358 грн. 08 коп. – залишок по кредиту; 86 995 грн. 92 коп. – прострочений кредит; 10 698 грн. 76 коп. – основні відсотки; 68 306 грн. 51 коп. – основні відсотки. Крім того, банком нараховано пеню в сумі 21 031 грн. 96 коп. та щомісячну комісію за 16 місяців в сумі 2 550 грн. 00 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідачами порушено зобов’язання, тому на підставі ст.ст. 554, 1050, 1054 ЦК України стягнув з відповідачів в солідарному порядку заборгованість та звернув стягнення на предмет іпотеки.

Проте, погодитися з висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов’язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно із ч.1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Також відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на вказані вимоги закону уваги не звернув. Апеляційний суд помилки суду першої інстанції не виправив та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

В матеріалах справи містяться копії листів, направлених на адреси відповідачів (а.с.11-14), які не містять попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, боржників попереджено лише про примусове стягнення заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі наведеного, справа підлягає направленню на новий судовий розгляд з метою встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, застосування до правовідносин, що виникли між сторонами відповідних норм матеріального права та ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Керуючись ч.1 ст. 336, ч.2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 01 вересня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.М. Колодійчук

судді: В.С. Висоцька

М.К. Гримич

О.В. Умнова

І.М. Фаловська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/20210062

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show