Решения 3-х инстанций об отказе банку Надра во взыскании пени и штрафа


Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

1 member has voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      0
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      0
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2011р.

Справа № 5024/1845/2011

Господарський суд Херсонської області

у складі судді Чернявського В. В.

при секретарі Борхаленко О. А.,

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1- уповн. предст., дов. № 1-11-17619 від 15.08.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2- уповн. предст., дов. від 01.09.2010р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Херсон

про стягнення коштів

Обставини справи:

провадження у справі порушено за позовом про стягнення коштів у відносинах за кредитним договором № 248/МК/2007-840 від 24.04.2007р.

Вимоги обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором.

До ціни позову віднесено на повернення кредиту 139652,33 доларів США, в якості відсотків за користування кредитними коштами 18796,22 доларів США, а також 85090,92 грн. пені за порушення строків повернення частин кредиту, 816,25 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитними коштами, 63161,25 грн. штрафу за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків.

Відповідач позов не визнав, свої доводи обґрунтовує відсутністю за договором узгодження такої його істотної умови як строк дії договору, що є порушенням ч.3 ст.180 ГК України, та дає підстави вважати договір неукладеним в порядку ч.8 ст.181 цього ж Кодексу. Строк повернення кредиту, на думку відповідача, не можна вважати строком закінчення дії договору. Крім того відповідач заявив про застосування позовної давності за вимогами про стягнення пені, штрафів. Також відповідач стверджує про нарахування санкцій за позовом з порушенням шестимісячного строку, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України, про безпідставність нарахування відсотків після закінчення строку користування кредитом. При цьому позивач вважає, що строк позовної давності за цими вимогами не пропущено.

Суд встановив:

24.04.2007р. між ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є позивач (банк), та ПП ОСОБА_3 (позичальником), укладено договір кредитної лінії № 248/МК/2007-840.

За цим договором банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 59,4 тис. доларів США на період з 24.04.2007р. по 25.04.2009р. зі сплатою 15% річних за користування кредитними коштами.

Додатковою угодою № 1 від 25.07.2007р. розмір відновлювальної кредитної лінії збільшено до 140 тис. доларів США, строк кредитної лінії узгоджено до 24.04.2009р.

Як слідує з карток обліку банком руху коштів на позичковому рахунку відповідача 25.04.2007р. позичальник отримав у якості кредиту 59400 доларів США та 25.07.2007р. - 80600 доларів США.

Фактів отримання коштів в якості кредиту відповідач не заперечує.

Заявлені за позовом суми коштів на повернення кредиту та щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами (139652,33 + 18796,22 = 158448,55 доларів США) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, зокрема, у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно зі ст. 1054, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умова, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму кредиту, він зобов'язаний сплатити грошову суму за вимогою кредитора.

Відповідач не надав доказів сплати позивачу названих заявлених сум щодо повернення кредиту у 139652,33 доларів США, і щодо сплати відсотків у 18796,22 доларів США з числа нарахованих по 28.07.2011р. (розрахунок відсотків з врахуванням часткового їх погашення - на а.с.12).

Наведені норми та встановлені обставини є підставами для стягнення з відповідача на користь позивача названих 158448,55 доларів США на виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за договором.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про неузгодження строку дії договору, оскільки за п.11.1 договору сторони узгодили норму про те, що договір діє до повного виконання позичальником умов за ним; при цьому за п.1 договору в редакції від 25.07.2007р. зазначено, що відновлювальна кредитна лінія в сумі 140тис. доларів США відкрита на термін до 24.04.2009р.

Також суд не погоджується з наведеною відповідачем тезою про безпідставність нарахування відсотків з 25.04.2009р. (після договірної дати кредитної лінії), оскільки відповідно до п.3.2.2.3 договору відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом з дня його видачі до дня повернення.

Вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до п.8.1, 8.2 договору, у разі порушення позичальником строків оплати відсотків за користування кредитом, повернення кредиту позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Визначення, підстави, предмет пені наведені у ст.549-551 ЦК України, порядок застосування пені як штрафної санкції викладено у ст.232 ГК України, обмеження за розміром подвійною обліковою ставкою Національного банку України щодо пені за неналежне виконання грошових зобов'язань містяться в Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Як слідує з доданих позивачем до позовної заяви розрахунків (а.с.12) складових ціни позову у відносинах за договором заявлено 85090,92 грн. (еквівалент 10674,79доларів США) пені за порушення строку повернення кредиту в 140тис. доларів США у період з 31.01.2011р. по 29.07.2011р.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Інше для спірних відносин ні законом, ні договором не встановлено.

Як вже зазначено в цьому судовому рішенні в редакції додаткової угоди № 1 до договору позичальник мав повернути спірні 140тис. доларів США до 24.04.2009р., відповідно, перебіг передбаченого ч.6 ст.232 ГК України строку для нарахування пені у зв'язку з порушенням строку повернення 314тис.доларів США розпочався з 25.04.2009р., закінчився 24.10.2010р. Пеня щодо прострочки повернення 140тис. доларів США відповідно до ст.232 ГК України за інший період, ніж зазначені 6 місяців, не має підстав для нарахування та, відповідно, до стягнення.

Таким чином у стягненні названих 85090,92 грн. пені слід відмовити у зв'язку з її нарахуванням за інший період, ніж дозволено законом.

Позивачем також нараховано 816,25грн. пені за порушення щомісячних термінів сплати відсотків за договором у періоди з 31.01.2011р. по 25.07.2011р. (розрахунок на а.с.12).

Розрахунок названої суми пені 816,25 грн. судом перевірено, він є правильним і за розмірами, і за строками нарахування. Пеню нараховано на поточні щомісячні відсотки з врахуванням названого 6-місячного строку.

Викладені норми та наведені встановлені обставини є підставами для задоволення позову щодо стягнення загалом 816,25грн. пені.

Складовою ціни позову є 63151,25 грн. штрафу (еквівалент 7922,43 доларів США) у зв'язку зі стверджуваним позивачем порушенням відповідачем договору.

Цей штраф достатніх підстав для стягнення не має ось чому.

В обґрунтування підстав для цих штрафів позивач посилається на п.8.3 договору.

У договорі цей пункт викладено так: "За порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості..."

Як вже зазначено в цьому судовому рішенні обмеження за розміром відповідальності суб'єктів господарських відносин за порушення строків виконання грошових зобов'язань містяться в Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Така відповідальність, її розмір сторонами обумовлюється договором, але цей розмір не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України.

Цей розмір подвійної облікової ставки за договором вже передбачено в п.8.1, 8.2 кожного з них за порушення строків оплати відсотків та повернення кредиту. Норма за договорами у п.8.3 договору ще й про штраф у 5% від суми боргу за ті ж порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків поряд з нормами про пеню у п.8.1, 8.2 порушує зазначене обмеження розміру відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, яке міститься в Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд не має підстави застосувати договірну відповідальність в частині, яка за розміром перевищує обмежену Законом.

Відтак, при конфлікті норм договору та Закону суд застосовує Закон та відмовляє у позові щодо стягнення 63151,25 грн. штрафу.

Позов задовольняється на 89,502%.

Суд приймає до уваги, що строк позовної давності щодо вимог про пеню, яку суд постановляє стягнути, за позовом не пропущено.

Відповідно до ст.49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.49 ГПК України 89,502% судових витрат за позовом (з держмита та з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу) відносяться на відповідача, решта - на позивача.

Керуючись ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" 158448,55 доларів США на виконання зобов'язань, 816,25грн. пені, 12638грн. 41коп. на відшкодування витрат зі сплати держмита, 211грн. 22коп. на відшкодування витрат з оплати вартості послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

3. Відмовити у позові щодо вимог про стягнення 63151,25грн. штрафу, 85090,92грн. пені.

Суддя В. В. Чернявський

Дата підписання рішення відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

17.09.2011р.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18722315

Link to comment
Share on other sites

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

________________________________________________________________________________

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2011 р.

Справа № 5024/1845/2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Судді Єрмілова Г.А., Воронюка О.Л.

При секретарі:Хом'як О.С.

Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження в. о. голови суду № 676 від 10.11.2011 р.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 882 від 01.09.2010 р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Херсонської області від 13.10.2011 р.

по справі № 5024/1845/2011

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра”

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

23 вересня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»(далі ПАТ КБ «Надра») звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (в подальшому ФОП ОСОБА_3) про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 248/МК/2007-840 від 24.04.2007 р. в сумі 177148,17 доларів США (1412083,48 грн.), з яких основний борг по кредиту 139652,33 доларів США (1113196,65 грн.), борг по відсоткам за користування кредитом 18 796,22 доларів США (149828,41 грн.), 10 674,79 доларів США (85090,92 грн.) пені за порушення строків платежів по кредиту, 102,40 доларів США (816,25 грн.) пені за несвоєчасне повернення відсотків по кредиту, штраф в сумі 7 922,43 доларів США (63151,25 грн.) за порушення строків повернення кредиту і відсотків за користування кредитом, а також судові витрати.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.10.2011 р. (суддя Чернявський В.В.) позовні вимоги задоволені частково. З ФОП ОСОБА_3 на користь позивача стягнута заборгованість за кредитним договором в сумі 158448,55 доларів США, 816,25 грн. пені, 12638,41 грн. держмита та 211,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, ФОП ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині стягнення відсотків за користування кредитом та пені за порушення строків платежів за відсотками й в цій частині позову відмовити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, оскільки при підписанні кредитного договору сторони не досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема, стосовно строку дії договору. Також ФОП ОСОБА_3 стверджує про те, що 25.04.2009 року закінчився строк повернення кредиту та термін нарахування відсотків, а відтак розрахунок відсотків здійснено безпідставно по 28.07.2011 року. Крім цього, апелянт наголошує на тому, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України нарахування пені припинилося через 6 місяців після 24.05.2009 року та сплив строк позовної давності в частині її стягнення.

Позивач в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі, своїм правом на участь в судовому засіданні останній не скористався.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 квітня 2007 р. між ПАТ КБ «Надра»та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір кредитної лінії № 248/МК/2007-840, за умовами якого та додаткової угоди № 1 від 25.07.2007 р. до вказаного договору позивач зобовязався відкрити відповідачу відновлювальну кредитну лінію в сумі 140 000 доларів США строком до 24.04.2009 р. зі сплатою 15 % річних.

Позивач свої зобовязання з надання кредиту виконав належним чином, що підтверджується випискою з особового рахунку та не заперечується відповідачем.

Між тим, відповідач свої зобовязання за кредитним договором відносно своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування ним не виконав.

29 липня 2011 року ПАТ КБ «Надра»звернулося до ФОП ОСОБА_3 з претензією за № 2271 про сплату останнім заборгованості у сумі 177148,17 доларів США, яка залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 кредитного договору у разі порушення позивальником строків сплати кредиту та/або відсотків за користування кредитом, він зобовязаний сплатити на користь ПАТ КБ «Надра»пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобовязань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Пунктом 8.3 цього договору визначений обовязок відповідача у випадку порушення строків повернення кредиту та/чи відсотків за користування кредитом сплатити позивачу штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи відсотків, визначених на дату прострочення.

Приймаючи рішення про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості по кредиту та відсоткам, а також пені за порушення строків сплати відсотків, місцевий господарський суд виходив з того, що за приписами ст. ст. 526, 1054, 1050 ЦК України та положеннями кредитного договору відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача заборгованість, що утворилася по кредиту та відсоткам за користування кредитом. Частково задовольняючи вимоги позивача про стягнення пені за порушення строків повернення відсотків, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 549-551 ЦК України, ст. 232 ГК України, тоді як відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення штрафу і пені по кредиту, суд першої інстанції зазначив про невірність встановлення позивачем періоду, за який здійснюється стягнення та безпідставність перевищення стягнення штрафних санкцій, встановлених законодавством.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції вірно зроблені висновки відносно стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості по кредиту та відсоткам і користування кредитом, та спірним правовідносинам дана правильна юридична оцінка.

Посилання ФОП ОСОБА_3 на неукладеність кредитного договору внаслідок непогодження строку дії договору, судова колегія вважає помилковими, оскільки положеннями пункту 11.1 кредитного договору від 24.04.2007 р. передбачений строк дії договору до його повного виконання.

Твердження ФОП ОСОБА_3 про безпідставність стягнення відсотків за користування кредитом внаслідок закінчення терміну їх нарахування також є неспроможними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підстави припинення зобовязання визначені у главі 50 ЦК України.

Так, згідно до ч. 1 ст. 598 цього Кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи невиконання відповідачем обовязку з повернення кредиту у встановлені договором строки ПАТ КБ «Надра»правомірно нарахував, а суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов щодо стягнення відсотків за весь час користування кредитом.

Разом з тим, судова колегія погоджується з доводами ФОП ОСОБА_3 щодо пропущення позивачем строків позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, на застосуванні яких відповідач наполягав у своєму відзиві.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У частині 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік щодо стягнення неустойки (пені, штрафу).

Згідно до ч. 5 ст. 261 цього Кодексу за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що свої зобовязання з повернення кредиту та відсотків за користування ним відповідач повинен був виконати 24.04.2009 р. Відтак, нарахування штрафних санкцій припинилось 25.10.2009 р. та з цього моменту почався перебіг позовної давності в один рік. Проте, позов заявлений ПАТ КБ «Надра»у вересні 2011 року, тобто з пропуском строку позовної давності без клопотання про його поновлення, що є підставою для відмови у задоволені позову в частині стягнення штрафних санкцій.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню в частині стягнення 816,25 грн. пені з відмовою в позові в цій частині та залишенням решти судового рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особипідприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 13.10.2011 р. по справі № 5024/1845/2011 скасувати в частині стягнення 816,25 грн. пені.

В позові щодо стягнення 816,25 грн. пені відмовити.

В решті судове рішення залишити без змін.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк

Повна постанова складена 23.11.2011 р.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/19919216

Link to comment
Share on other sites

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р.

Справа № 5024/1845/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Муравйов О.В.

суддів: Полянський А.Г., Яценко О.В.(доповідач у справі)

перевіривши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Херсон

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р.

у справі № 5024/1845/2011

господарського суду Херсонської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Херсон

про стягнення коштів

в судове засідання представники сторін не зявились

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство ”Комерційний банк ”Надра” (далі за текстом ПАТ КБ ”Надра”) звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом ФОП ОСОБА_4) про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 248/МК/2007-840 від 24.04.2007 р. в сумі 177148,17 доларів США (1412083,48 грн.), з яких основний борг по кредиту 139652,33 доларів США (1113196,65 грн.), борг по відсоткам за користування кредитом 18 796,22 доларів США (149828,41 грн.), 10 674,79 доларів США (85090,92 грн.) пені за порушення строків платежів по кредиту, 102,40 доларів США (816,25 грн.) пені за несвоєчасне повернення відсотків по кредиту, штраф в сумі 7 922,43 доларів США (63151,25 грн.) за порушення строків повернення кредиту і відсотків за користування кредитом, а також судові витрати.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.10.2011 р. позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "Комерційний банк "Надра" 158448,55 доларів США на виконання зобовязань, 816,25 грн. пені, 12638,41 грн. на відшкодування витрат зі сплати держмита, 211,22 грн. на відшкодування витрат з оплати вартості послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено у позові щодо вимог про стягнення 63151,25 грн. штрафу, 85090,92 грн. пені.

Не погоджуючись з винесеним рішенням ФОП ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати частково рішення господарського суду Херсонської області від 13.10.2011 р., по справі № 5024/1845/2011 та відмовити ПАТ КБ ”Надра” в задоволені позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі 18796,22 доларів США, що еквівалентно 149828,41 грн. та пені за порушення строків платежів за відсотками в розмірі 816,25 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення господарського суду Херсонської області від 13.10.2011 р. по справі № 5024/1845/2011 скасовано в частині стягнення 816,25 грн. пені. В позові щодо стягнення 816,25 грн. пені відмовлено. В решті судове рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду Херсонської області від 13.10.2011 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 р. по справі № 5024/1845/2011. Відмовити ПАТ КБ ”Надра” в задоволені позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі 18796,22 доларів США, що еквівалентно 149828,41 грн., аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. 631 Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Рішення суду першої інстанції про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ ”Надра” заборгованості по кредиту та відсоткам, а також пені за порушення строків сплати відсотків, мотивовано тим, що за приписами ст. ст. 526, 1054, 1050 ЦК України та положеннями кредитного договору відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача заборгованість, що утворилася по кредиту та відсоткам за користування кредитом. Також частково задовольняючи вимоги позивача про стягнення пені за порушення строків повернення відсотків, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 549-551 ЦК України, ст. 232 ГК України, тоді як відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення штрафу і пені по кредиту, суд першої інстанції зазначив про невірність встановлення позивачем періоду, за який здійснюється стягнення та безпідставність перевищення стягнення штрафних санкцій, встановлених законодавством.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи в позові щодо стягнення 816,25грн. пені виходив з того, що позов заявлений з пропуском строку позовної давності і тому це є підставою для відмови у задоволені позову в частині стягнення штрафних санкцій.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.04.2007 р. між ПАТ КБ ”Надра” та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір кредитної лінії № 248/МК/2007-840. 25.07.2007р. укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору за умовами якої позивач зобовязався відкрити відповідачу відновлювальну кредитну лінію в сумі 140 000 доларів США строком до 24.04.2009 р. зі сплатою 15 % річних.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобовязання з надання кредиту виконав належним чином, що підтверджується випискою з особового рахунку та не заперечується відповідачем.

Проте, відповідач свої зобовязання за кредитним договором відносно своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування ним не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2011р. ПАТ КБ ”Надра" звернулося до ФОП ОСОБА_4 з претензією за № 2271 про сплату останнім заборгованості у сумі 177148,17 доларів США, яка залишена відповідачем без задоволення.

За умовами пунктів 8.1, 8.2 кредитного договору у разі порушення позивальником строків оплати відсотків за користування кредитом, повернення кредиту, він зобовязаний сплатити на користь ПАТ КБ ”Надра” пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобовязань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Пунктом 8.3 цього договору визначений обовязок відповідача у випадку порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом, сплатити позивачу штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи відсотків, визначених на дату прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За умовами ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі вищезазначених норм та обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ ”Надра” заборгованості по кредиту та відсоткам за користування кредитом.

Згідно із п.3.2.2.3 договору відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування Кредитом з першого дня видачі Кредиту (включаючи цей день) до дня (без його урахування ) повернення (внесення останнього платежу по Кредиту).

Отже, судами попередніх інстанцій, доводи скаржника про безпідставність стягнення відсотків за користування кредитом внаслідок закінчення терміну їх нарахування обґрунтовано визнанні безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підстави припинення зобовязання визначені у главі 50 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом України в постанові Верховного Суду України від 20.01.2011 року у справі № 10/25.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо стягнення відсотків за весь час користування кредитом, є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо пропущення позивачем строків позовної давності відносно стягнення штрафних санкцій.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік встановлена щодо стягнення неустойки (пені, штрафу).

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Апеляційним господарським судом встановлено, що свої зобовязання з повернення кредиту та відсотків за користування ним відповідач повинен був виконати 24.04.2009р. Нарахування штрафних санкцій припинилось 25.10.2009 р.,і з цього моменту почався перебіг позовної давності в один рік. Позов заявлений ПАТ КБ ”Надра” у вересні 2011 року, тобто з пропуском строку позовної давності без клопотання про його поновлення, що і є підставою для відмови у задоволені позову в частині стягнення 816,25 грн. пені.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив в позові в частині стягнення 816,25 грн. пені.

Згідно вимог статей 107, 108, 1117 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в звязку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Херсон на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р.р. у справі № 5024/1845/2011 залишити без задоволення.

2.Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р. у справі № 5024/1845/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Муравйов

Судді А.Г. Полянський

О.В. Яценко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21349005

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи