Определение ВССУГУД о возможности признания недействительной ипотеки дедом детей

[у.zaporozhskiy]

У х в а л а

іменем україни

26 вересня 2012 року

м. Київ

Колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Амеліна В.І., Горелкіної Н.А.,

Дем'яносова М.В., Журавель В.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - відділ опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним договору іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2008 року ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначав, що він є дідом ОСОБА_4 Йому стало відомо, що між ОСОБА_5 та батьками неповнолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_6, ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за №4068.

Відповідно до п.1.2 договору предметом іпотеки сторони визначили квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 127,4 кв.м., яка належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві приватної спільної часткової власності.

Зазначав, що вказаний договір іпотеки підлягає визнанню недійсним, оскільки згоди органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки у порушення вимог ч. 2 ст. 177 СК України, ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» батьками неповнолітньої доньки отримано не було.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2008 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки від 26 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який було посвідчено 26 липня 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за №4068.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 26 липня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 127, 4 кв.м., у тому числі житловою 80, 9 кв.м. Договір забезпечує виконання ОСОБА_6 зобов»язань за укладеним ним з ОСОБА_5 договором позики в сумі 1515 000 грн.

Відповідно до п.3.4.1. договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником зобов'язань за договором позики задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом його реалізації.

Встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є батьками неповнолітньої ОСОБА_4

Відповідно до довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї і прописку) від 9 квітня 2008 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не належить до кола суб'єктів, яким надано право захищати інтереси неповнолітньої ОСОБА_4, посилаючись на ст. 39 ЦПК України.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що згідно з ч.2 ст. 258 СК України баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних онуків до суду без спеціальних на це повноважень.

Крім того, апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, в порушення вимог ст. ст.212-214 ЦПК України не навів дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, свого висновку не мотивував, а обмежився лише посиланням на те, що квартира АДРЕСА_1 була передана в іпотеку законно.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий П.О. Гвоздик

Судді: В.І. Амелін

Н.А. Горелкіна

М.В. Дем'яносов

В.І. Журавель

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26426112