Определение ВССУГУД об отказе Мегабанку во взыскании задолженности с поручителя

[ANTIRAID]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 червня 2012 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Пшонки М.П.,

суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк») до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію, та за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_2 про зобов'язання виконати умови кредитного договору, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2011 року та на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2011 року,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2009 року ПАТ «Мегабанк» звернулося до суду з даним позовом, в обґрунтування якого посилалося на те, що 22 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого є ПАТ «Мегабанк», було укладено кредитний договір. За умовами договору відповідач отримала кредит у сумі 72 600 доларів США строком користування з 22 грудня 2006 року по 21 грудня 2011 року зі сплатою 13% річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов'язань між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Починаючи з листопада 2008 року, ОСОБА_1 припинила сплачувати грошові кошти, внаслідок чого утворилася заборгованість, загальна сума якої станом на 1 березня 2011 року складала 526 067 грн. 66 коп.

У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, зазначаючи про те, що після укладення договору поруки між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №2 від 25 вересня 2008 року, згідно з якою збільшено процентну ставку на 1%, тобто збільшено обсяг його відповідальності без його згоди.

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 подала позов, вказавши, що кредитним договором передбачено право позичальника покласти виконання своїх обов'язків (у повному обсязі або частково) на будь-яку особу, а кредитодавець зобов'язаний прийняти виконання від вказаної особи.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2011 року, позов ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_1 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано кредитний договір від 22 грудня 2006 року, укладений між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1

Зобов'язано ПАТ «Мегабанк» прийняти виконання зобов'язання за кредитним договором від 22 грудня 2006 року, укладеним між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1, у розмірі 448 000 грн. від ОСОБА_3

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором від 22 грудня 2006 року у розмірі 78 067 грн. 66 коп. та судові витрати у розмірі 1 820 грн.

Визнано договір поруки від 22 грудня 2006 року, укладений між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_2, таким, що припинив свою дію.

У задоволенні позову ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 526 067 грн. 66 коп. відмовлено повністю.

У решті позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Стягнуто з ПАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по 23 грн. з кожного.

Не погодившись, ПАТ «Мегабанк» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі вимоги ПАТ «Мегабанк» та у повному обсязі відмовити у позовах ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 та відмовляючи у позові ПАТ «Мегабанк» про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що внаслідок укладення між Банком та ОСОБА_1 25 вересня 2008 року додаткової угоди обсяг відповідальності ОСОБА_2 було збільшено без його згоди.

Пунктом 2.4.1. договору поруки передбачено право банку змінювати умови кредитного договору без згоди поручителя, якщо внаслідок цього не збільшується обсяг його відповідальності /а.с. 11/, у протилежному випадку порука припиняється, що встановлено частиною 1 статті 559 ЦК України та пунктом 5.2. договору поруки.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій у цій частині є обґрунтованими.

Разом з тим, суд частково задовольнив позов ОСОБА_1, зобов'язавши Банк прийняти виконання зобов'язання за кредитним договором від іншої особи, на підставі того, що 8 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено правочин, за яким останній передав, а ОСОБА_1 прийняла, право вимоги до ОСОБА_3 по поверненню боргу у розмірі 448 000 грн. Крім того, суди виходили з того, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 липня 2010 року, яке набрало законної сили, встановлена наявність грошового зобов'язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 у сумі 448 000 грн., які рішенням стягнуто.

З такими висновками погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

За змістом статті 528 ЦК України покладення виконання зобов'язання на іншу особу не означає заміни боржника в зобов'язанні. Сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою, але ця інша особа не несе перед цією стороною будь-яких обов'язків і не має перед нею будь-яких прав.

Оскаржуваним рішенням проведена фактична заміна боржника у зобов'язанні, що законом не передбачено, оскільки ОСОБА_3 не пропонує Банку виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1, покладених на нього рішенням суду.

Відповідно до ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суди вищезазначених вимог закону не врахували, зважаючи на що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині вимог за первісним позовом ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 338, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2011 року в частині вимог Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.П. Пшонка

Судді: А.О. Леванчук

А.В. Маляренко

О.А. Матвєєва

Т.О. Писана

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24979803