Определение ВСУ об отказе Приватбанку во взыскании задолженности


Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши 4 червня 2010 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 18 березня 2010 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором й за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство комерційного банку “ПриватБанк” (далі товариство) звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує умови кредитного договору від 17 червня 2004 року, внаслідок чого в останньої утворилась заборгованість перед товариством.

Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, яка станом на 21 грудня 2009 року становить 111 950, 69 Євро.

ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву, зазначаючи, що рішенням суду, яке набрало законної сили, кредитний договір від 17 червня 2004 року, укладений між нею та товариством, визнано неукладеним. Додатковою угодою від 20 липня 2004 року до кредитного договору від 17 червня 2004 року збільшено розмір кредиту.

Оскільки зазначена додаткова угода укладена на заміну кредитного договору від 17 червня 2004 року, у звязку з чим не є самостійним правочином, ОСОБА_2, як її поручитель, повернула товариству 100 000 євро кредитного боргу, просила визнати додаткову угоду від 20 липня 2004 року недійсною, стягнути з товариства на її користь 64 953, 94 євро.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 18 березня 2010 року, в задоволенні позову товариства та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі товариство ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову товариства, скасування ухвали суду апеляційної інстанції, посилаючись на неповне зясування судами обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суди вважали встановленими, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором й за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про визнання правочину недійсним за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 18 березня 2010 року відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду України А.Г. Ярема

http://reyestr.court.gov.ua/Review/9982405

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А вот и определение апелляционного суда Закарпатской области:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/8697641

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2010 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого – судді Леска В.В.

суддів – Чужі Ю.Г., Кондора Р.Ю.

при секретарі – Янкович К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 грудня 2009 року по справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії Закарпатського регіонального управління ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зміненим зустрічним позовом ОСОБА_1 до ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії Закарпатське РУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2007 року закрите акціонерне товариство комерційний банк (далі ЗАТ КБ) «ПриватБанк» в особі філії Закарпатське регіональне управління ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Позовні вимоги обгрунтувано тим, що на підставі кредитного договору № К048-04/Ф від 17 червня 2004 року відповідачці був наданий кредит у розмірі 45 000 ЄВРО, згідно п. 1.1 якого ОСОБА_1 зобов’язалася щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом, однак взяте на себе зобов’язання не виконує.

Станом на 13 грудня 2006 року виникла заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 23787.29 ЄВРО, що за офіційним курсом НБУ становить 211 177 грн. 63 коп., з яких 21582, 56 ЄВРО – заборгованість по відсоткам, 2206.53 ЄВРО – пеня.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив ухвалити рішення про стягнення з відповідачки на користь Банку 159093 грн. боргу та судові витрати.

У червні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з зустрічним позовом до ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії Закарпатське регіональне управління ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним.

ОСОБА_1 зазначала, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23 березня 2007 року, яке набуло законної сили, кредитний договір № К048-04/Ф від 17 червня 2004 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії Закарпатське РУ ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 на надання 45 000 ОСОБА_2 визнано неукладеним. Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню. Тому вимога про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку 159093, 29 грн. боргу за порушення умов кредитного договору від 17 червня 2009 року, який рішенням суду визнано неукладеним, є безпідставною.

Додаткова угода № 1 від 20 липня 2004 року до Кредитного договору № К048-04/Ф від 17 червня 2004 року була укладена на зміну зазначеного вище основного кредитного договору, тобто не являється самостійним правочином.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просила ухвалити рішення про задоволення зміненого зустрічного позову, визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди № 1 від 20 липня 2004 року до Кредитного договору №К048-04/Ф від 17 червня 2004 року, стягнути з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на її користь 100 000 ОСОБА_2, що за офіційним курсом НБУ становить 1075567,10 грн. сплаченого боргу за Кредитним договором №К048-04/Ф від 17 червня 2004 року та Додатковою угодою № 1 від 20 липня 2004 року до вказаного вище кредитного договору в рахунок повернення суми, одержаної на виконання недійсного правочину.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 1 липня 2009 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2

В судовому засіданні 22 грудня 2009 року представник первісного позивача змінив позовні вимоги, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 21 грудня 2009 року в розмірі 111 950,69 ОСОБА_2, що за офіційним курсом НБУ становить 1 292 214, 50 грн.

Справа розглядалася судом неодноразово.

Останнім рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 22 грудня 2009 року в задоволенні первісного позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії Закарпатське регіональне управління ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним.

В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «ПриватБанк» порушується питання про зміну рішення суду в частині відмови в задоволенні позову Приватбанку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ухвалення рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Межі доводів апеляційної скарги – суд не взяв до уваги той факт, що згідно додаткової угоди № 1 від 20 липня 2004 року до кредитного договору № К048-04/Ф від 17 червня 2004 року ОСОБА_1 і.В. було збільшено кредит з 45 000 ОСОБА_2 до 100 000 ОСОБА_2, суду надано всі необхідні докази про отримання кредиту ОСОБА_1 на суму 45 000 та 15 000 ОСОБА_2 і остання визнала в судовому засіданні про підписання касових документів про отримання кредиту в сумі 55 000 ОСОБА_2, які підлягають поверненню.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_3, представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що згідно довідки-розрахунку заборгованості (на суму 55 євро) за Кредитним договором №К048-04/Ф від 17 червня 2004 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 21 грудня 2009 року складає 111 950,69 ОСОБА_2, що за офіційним курсом НБУ становить 1 279 214,50 грн.

Встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23 березня 2007 року, яке набуло законної сили, визнано Кредитний договір №К048-04/Ф від 17 червня 2004 року між ЗАТ КБ «ПрватБанк» в особі філії Закарпатське РУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 в розмірі 45 000 ОСОБА_2 неукладеним.

Зазначеним рішенням встановлено, що ЗАТ КБ «ПриватБанк» не доведено належним чином факту отримання ОСОБА_5 суми кредитних коштів за Кредитним договором №К048-04/Ф від 17 червня 2004 року.

З огляду на викладене та на підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК України суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначена обставина не доказується при розгляді даного спору.

Встановлено, що ОСОБА_2, як поручитель ОСОБА_1 за вказаним вище Кредитним договором, внесла в касу ЗАТ КБ «ПриватБанк» 100 000 ОСОБА_2, що стверджується квитанцією № 1 від 30 жовтня 2008 року, гарантійним листом філії Закарпатське РУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» від 30 жовтня 2008 року за вихідним № 2524/04, довідкою про закриті поточні рахунки Мукачівського відділення Закарпатського РУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» від 2 грудня 2008 року за № 8460/02, з яких також вбачається, що станом на 2 грудня 2008 року заборгованість ОСОБА_1 по кредитам відсутня.

Вимога ОСОБА_1 по зміненому зустрічному позову не доведена у встановленому ч. 1 ст. 60 ЦПК порядку.

В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «ПриватБанк» не наведено достатніх мотивів щодо спростування висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення первісного позову, оскільки належними та допустимими доказами доведено, що станом на 2 грудня 2008 року заборгованість ОСОБА_1 по кредитам відсутня.

За таких обставин апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді:

решения ужгородского суда в реестре нет.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения