Решение Павлоградского суда о неправомерном повышении процентов Приватбанком и взыскании морального вреда с Приватбанка

[ANTIRAID]

справа № 2-1875/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2009 року. Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

в складі:

головуючого судді Тимченко С.О.,

при секретарі Пономаренко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі Павлоградської філії про захист прав споживача банківських послуг, та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка у позові посилається на те, що 13.10.2004 року між нею та відповідачем був укладений кредитний договір НОМЕР_1 , згідно якого відповідач надав їй кредитні кошти у сумі 116619 грн. з метою їх цільового використання, а саме 110200 грн. на придбання нерухомості, та 6419 грн. на сплату страхових платежів, на строк до 12.10.2016 року, а вона у свою чергу зобов’язувалася використати надані їй готівкові кредитні кошти за цільовим призначенням і своєчасно у період з 03 по 10 число кожного місяця сплачувати відповідачу щомісячний платіж у розмірі не меншому 1756, 34 грн., який складається з часткової оплати суми основного боргу за кредитом та відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1, 35 % на місяць, розрахованих на суму залишку заборгованості за кредитом. Обов’язки за кредитним договором вона виконувала добросовісно, платежі за договором вносила своєчасно і в розмірі, який перевищував встановлений відповідачем розмір мінімального місячного платежу. У зв’язку з чим 12.05.2005 року між нею та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, згідно якої відсоткова ставка була знижена відповідачем з 1, 35 % на місяць до 1,13 % на місяць. Тому щомісячний платіж, який вона повинна була сплачувати, знизився з 1756, 34 грн. на місяць до 1566, 25 грн. 26.03.2007 року на підставі додаткової угоди № 2 до договору між нею та відповідачем відсоткова ставка знову відповідачем була знижена з 1,13 % на місяць до 1,09 % на місяць, тому щомісячний платіж, який вона мала сплачувати знизився з 1566, 25 грн. на місяць до 1532, 72 грн. 19.01.2009 року вона отримала від відповідача повідомлення № НОМЕР_2 від 25.12.2008 року, згідно якого відповідач, посилаючись на зміну кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, яких саме конкретно відповідач у повідомлені не вказав, в односторонньому порядку, не зважаючи на її письмову заяву про незгоду на зміну відсоткової ставки за кредитом, змінив відсоткову ставку за договором з 1, 13 % відсотків на місяць до 27 % річних. У своєму повідомленні № НОМЕР_2 від 25.12.2008 року відповідач, попереджаючи її про збільшення відсоткової ставки, також не зазначив, яка саме подія на фінансовому ринку країни спонукала його на зміну умов договору. Крім того, відповідачем порушені норми ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів” № 3161-ІV від 01.12.2005 року, та пункти 3.1, 3.2, 3.3, 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року, а саме: підвищуючи в односторонньому порядку дискримінаційну відносно нього відсоткову ставку, відповідач навіть не надав їй розрахунку значення цієї процентної ставки, новий графік платежів за кредитним договором або суму щомісячного платежу. Згідно листа НБУ № 18-118/331-1069 від 30.01.2008 року єдиним випадком коли відсоткова ставка за кредитом може бути змінена є зміна облікової ставки Національного банку України. Відповідно до роз’яснень НБУ України № 18-311/3496-14715 від 28.0.2008 року при розрахунку відсоткової ставки за кредитом банки мають право враховувати лише ті зміни облікової ставки НБУ, які можуть відбутися після 13.10.2008 року. Діями відповідача їй спричинена моральна шкода, яка виражається у тому, що своїми неправомірними діями відповідач змусив її багато часу витрачати на переговори та листування, нервувати, доказуючи незаконність його вимог. Просить суд: визнати дії відповідача відносно зміни ним в одноособовому порядку умов кредитного договору НОМЕР_1 від 13.10.2004 року між відповідачем та нею відносно збільшення відсоткової ставки з 1, 09 % на місяць до 27 % річних незаконними та поновити дію додаткової угоди № 2 від 26.03.2007 року до кредитного договору НОМЕР_1 від 13.10.2004 року; зобов’язати відповідача зробити перерахунок за кредитним договором НОМЕР_1 від 13.10.2004 року між відповідачем та нею, зарахувавши отриману відповідачем з 01.02.2009 року різницю по відсоткам від одностороннього збільшення відсоткової ставки за кредитом в рахунок сплати заборгованості за основною сумою кредиту; стягнути з відповідача на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. 00 коп., та судові витрати по справі.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, та суду пояснив, що відповідно до п. 2.3.1 укладеного з позивачем кредитного договору НОМЕР_1 від 13.10.2004 року банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні кон’юктури ринку грошового ресурсу в Україні, а саме: зміна курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або середньозваженої ставки по кредитах у банків у відповідній валюті. Листом від 25.12.2008 року за вих. 20.1.3.2/6-30128 на адресу позивачки було направлено повідомлення про збільшення відсоткової ставки за вищевказаним договором, а саме з 1, 09 % на 2, 25 % у місяць. В даному випадку мали місце декілька обставин для зміни відсоткової ставки, а саме: з 30.04.2008 року змінилася облікова ставка НБУ, що підтверджується Постановою Правління Національного Банку України № 107 від 21.04.2008 року “Про регулювання грошово-кредитного ринку”, відповідно до якої облікова ставка з 30.04.2008 року встановлюється у розмірі 12% річних. Внаслідок зміни облікової ставки Національного Банку України, у банка виникло право збільшити відсоткову ставку по кредиту. Друга обставина – це зміна курсу долара США до гривні у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору. Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 10.05.2005 року № 168 встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише у разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. При цьому зміна процентної ставки за кредитом відбулася не внаслідок волевиявлення однієї із сторін, а через збільшення облікової ставки НБУ та зміни курсу долара США до гривні. Ініціювання банком підвищення процентних ставок за кредитами відбулося у відповідності до вимог ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів” та Правил, а саме у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного Банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитором письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни, що й було зроблено відповідачем. Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України “Про банки та банківську діяльність” банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розміри процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. По закону, який діяв на момент укладення договору, дозволялося в односторонньому порядку змінювати умови договору, якщо це було передбачено умовами самого договору. Оскільки право банку збільшити процентну ставку шляхом надсилання відповідного повідомлення було реалізовано до набрання чинності Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку” від 12 грудня 2008 року, банк діяв відповідно до умов укладеного з позивачем та в рамках чинного законодавства України.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 13.10.2004 року між сторонами був укладений кредитний договір НОМЕР_1 , відповідно до якого відповідач надав позивачу готівкою кредитні кошти у сумі 116619 грн. з метою їх цільового використання, а саме 110200 грн. - на придбання нерухомості та 6419 грн. - на сплату страхових платежів, на строк до 12.10.2016 року /а. с. /.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачка використовувала надані їй готівкові кредитні кошти за цільовим призначенням, і своєчасно, у період з 03 по 10 число кожного місяця, сплачувала відповідачу щомісячний платіж у розмірі не меншому 1756, 34 грн., який складається з часткової оплати суми основного боргу за кредитом, та відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1, 35 % на місяць, розрахованих на суму залишку заборгованості за кредитом /а. с. /.

Так як позивачка свої обов язки за кредитним договором виконувала добросовісно, платежі за договором вносила своєчасно і в розмірі, який перевищував встановлений відповідачем розмір мінімального місячного платежу, то 12.05.2005 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, згідно якої відсоткова ставка була знижена відповідачем з 1, 35 % на місяць до 1, 13 % на місяць, тому щомісячний платіж, який позивачка повинна була сплачувати, знизився з 1756, 34 грн. на місяць до 1566, 25 грн. /а. с. /.

26.03.2007 року на підставі укладеної між сторонами додаткової угоди № 2 до договору відсоткова ставка відповідачем була знижена позивачці з 1, 13 % на місяць до 1, 09 % на місяць, тому щомісячний платіж, який позивачка мала сплачувати знизився з 1566, 25 грн. на місяць до 1532, 72 грн. /а. с. /.

Відповідно до листа № НОМЕР_2 від 25.12.2008 року відповідач повідомив позивачку про зміну відсоткової ставки за кредитним договором НОМЕР_1 від 13.10.2004 року з 1, 13 % відсотків на місяць до 27 % річних у зв’язку зі зміною кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні /а. с. /.

Згідно п.2.3.1 вищевказаного договору, відповідач має право в односторонньому порядку переглядати відсоткову ставку за користування кредитними коштами виключно у разі зміни кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більш, чим на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, установленого НБУ на момент висновку даного договору; зміни дисконтної ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті. Тільки у разі настання таких випадків відповідач направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки за 20 днів до початку дії зміненої відсоткової ставки, при цьому таке збільшення в односторонньому порядку відповідачем можливе виключно у межах кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Судом встановлено, що жодна з подій, вказаних у п. 2.3.1 Договору, не настала.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка належним чином і в повному обсязі виконувала умови договору НОМЕР_1 від 13.10.2004 року, укладеного між сторонами. Будь-яких письмових угод про зміну або розірвання даного договору з банком не вчиняла, про що у судовому засіданні підтвердив представник відповідача. На момент розгляду справи у суді щомісячні сплати позивачки за кредитом суттєво збільшилися, при цьому у позивачки не змінилися на ліпше умови існування та розмір щомісячного доходу. Запропонована та запроваджена банком зміна договору, застосована згідно п. 2.3.1 договору, потягне для сторін, а саме для позивачки, настання шкоди, що значно перевищує затрати, пов’язані з виконанням договору на умовах, які можуть бути змінені судом.

Згідно ст. 652 ЦК України, зміна договору у зв’язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам, або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом, на вимогу заінтересованої сторони.

З огляду на позиції сторін по справі, висловлених ними у судовому засіданні, в 2004 році, в момент укладення договору, сторони виходили з того, що кон юктура ринку грошових ресурсів в Україні не зміниться, та будь-які інші негативні фактори будуть відсутні в країні аж до повного виконання умов договору позивачем, тобто до 12.10.2016 року.

Отже, суд вважає, що виконання договору на умовах суттєвого збільшення відсоткової ставки за користування наданим кредитом, що ініціюється відповідачем, значно порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивачку можливості сплачувати кредит, а після його сплати отримати право власності на нерухомість, на що вона розраховувала при укладенні договору. Змінити ж, чи якось вплинути на виниклі обставини, зумовлені такими не залежними від волі та намірів позивача причинами, як вплив всесвітньої фінансової кризи на банківську систему України, підвищення курсу долара, здороження кредитних послуг, зміна кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні й таке інше, позивач би не змогла.

Крім того, із суті кредитного договору НОМЕР_1 від 13.10.2004 року та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин повинна нести саме і тільки сторона позичальника, тобто позивач. Не передбачено такого й умовами даного договору.

Згідно листа НБУ № 18-118/331-1069 від 30.01.2008 року єдиним випадком коли відсоткова ставка за кредитом може бути змінена є зміна облікової ставки Національного банку України. Відповідно до роз’яснень НБУ України № 18-311/3496-14715 від 28.0.2008 року при розрахунку відсоткової ставки за кредитом банки мають право враховувати лише ті зміни облікової ставки НБУ, які можуть відбутися після 13.10.2008 року.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивачки знайшли своє підтве рдження в судовому засіданні, та підлягають в цій частині задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів” від 01.12.2005 року, у разі порушення прав споживача, споживач має право крім поновлення його порушених прав та стягнення матеріальних збитків на відшкодування моральних збитків.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.

Суд вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача, у позивачки наявна моральна шкода, яка полягає в тім, що своїми неправомірними діями відповідач змусив її багато часу витрачати на переговори та листування, нервувати, доказуючи незаконність його вимог, то б то був порушений звичний спосіб життя позивачки.

З урахування матеріального стану сторін, з урахуванням справедливості, розумності суд вважає, що позовні вимоги стосовно моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

В іншій частині позовних вимог позивачки щодо стягнення моральної шкоди з відповідача слід відмовити.

Згідно ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору.

Згідно ст. 81 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі Павлоградської філії про захист прав споживача банківських послуг, та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати дії закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі Павлоградської філії відносно зміни в одноособовому порядку умов кредитного договору НОМЕР_1 від 13.10.2004 року між закритим акціонерним товариством комерційного банку “ПриватБанк” в особі Павлоградської філії та ОСОБА_1 відносно збільшення відсоткової ставки з 1, 09 % на місяць до 27 % річних незаконними та поновити дію додаткової угоди № 2 від 26.03.2007 року до кредитного договору НОМЕР_1 від 13.10.2004 року.

Зобов’язати закрите акціонерне товариство комерційного банку “ПриватБанк” в особі Павлоградської філії зробити перерахунок за кредитним договором НОМЕР_1 від 13.10.2004 року між закритим акціонерним товариством “ПриватБанк” в особі Павлоградської філії та ОСОБА_1 , зарахувавши отриману ОСОБА_1 з 01.02.2009 року різницю по відсоткам від одностороннього збільшення відсоткової ставки за кредитом в рахунок сплати заборгованості позивача за основною сумою кредиту..

Стягнути з закритого акціонерного товариства “ПриватБанк” в особі Павлоградської філії на користь ОСОБА_1 100 (сто) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 30 (тридцять) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з закритого акціонерного товариства “ПриватБанк” в особі Павлоградської філії на користь держави судовий збір у сумі 51 (п’ятдесят одна) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано в Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: С.О. Тимченко