Касаційна скарга споживача на протиправні дії виконавця під час вчинення виконавчих дій

[VUDU]

Вищий адміністративний суд України

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

Позивач: гр. Петров

94205, Луганська область,

м.Київ

тел. 050-522-14-45

Відповідач: Державний виконавець ВДВС Алчевського МУЮ

Колоскова Л.В.

94204, м.Алчевськ, вул.Фрунзе 40

Відповідач 2: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»

91055, м. Луганськ, вул. Т.Г. Шевченко, буд. 4

КАСАЦІЙНА СКАРГА

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 812/446/13-а

18 березня 2013 року рекомендованим листом з повідомленням позивач отримав ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 812/446/13-а.

Згідно ч.5 ст. 254 КАС України - постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Вимогами ст. 212 КАС України встановлено – касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Як вбачається з листа Донецького апеляційного адміністративного суду про надіслання судового рішення від 12.03.2013р., рішення суду, прийнятого за результатом апеляційного перегляду було направлено мені 12.03.2013 р.

Таким чином, прошу строк обчислювання на подачу касаційної скарги вважати 17.03.2013р. (день набрання законної сили судовим рішенням).

Я, Петров Ф.О., як позивач вважаю, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно надали правову оцінку обставинам у справі та прийняли рішення с порушенням норм матеріального і процесуального права ст..2, 181 КАС України, ст. 19 Конституції України.

Відмовляючи мені у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що вчинення дій суб’єктом владних повноважень – відповідачем по виконанню виконавчого напису нотаріуса є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії – виконавчий напис нотаріуса, постанова про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника, які позивачем не оскаржувались. Таким чином обраний позивачем спосіб захисту в даному позові не відповідає об’єкту порушеного права.

Я погоджуюся з висновком суду, що вчинення дій суб’єктом владних повноважень – відповідачем по виконанню виконавчого напису нотаріуса є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції. Але з висновком суду, що обраний позивачем спосіб захисту в даному позові не відповідає об’єкту порушеного права погодитися не можна з огляду на те, що дії відповідача направлені на вилучення мого автомобіля при виконанні постанови про відкриття виконавчого провадження не передбачені законом, а також заборонені ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому порушують мої права з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України – органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже державний виконавець при виконанні постанови про відкриття виконавчого провадження повинен діяти тільки у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У своїх рішеннях суди стверджують, що постанова про відкриття виконавчого провадження несе для мене правові наслідки. Та хто ж проти цього спорить? Звісно, це рішення несе для мене правові наслідки, але ж хіба то є підставою, щоб відмовляти мені у розгляді неправомірних дій відповідача під час виконання цього рішення.

Частина перша статті 181 КАС України надає мені право, як учаснику виконавчого провадження оскаржувати не тільки рішення відповідача, а надає ще право оскаржувати дії відповідача, якщо такі дії порушують мої права під час виконання прийнятих відповідачем рішень. Отже не розгляд судом дій відповідача під час виконання відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження порушує вимоги ст. 181 КАС України.

Ну посудіть самі, якщо дії державного виконавця неможливо буде оскаржити тільки на підставі того, що боржником не оскаржувалась постанова про відкриття виконавчого провадження, то в країні настане хаос. Наприклад винесе державний виконавець постанову про відкриття виконавчого провадження. Боржник не оскаржує цю постанову. Проходить 10 днів, постанова набирає законної сили. Ну, а далі починається, державний виконавець починає виконувати постанову у непередбачений законом спосіб (наприклад кидає боржника за грати, або щоб забрати гроші застосовує до боржника тортури). Боржник звертається до суду, а суд йому роз'яснює, що дії відповідача не несуть для нього ніяких правових наслідків, а правові наслідки несе постанова про відкриття виконавчого провадження, яку Ви боржник вже не зможете оскаржити тому, що закінчились строки на оскарження цієї постанови і тепер відповідач буде її виконувати любим способом, який йому заманеться. Це, що не повний абсурд ??? Це, що не порушення норм Конституції ? Тортури, що не несуть для боржника ніяких правових наслідків ??

Ось так і у моєму випадку відповідачем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Відповідач без моєї згоди або без одержання відповідного судового рішення, на виконання цієї постанови спрямовує дії направлені на вилучення у мене, як у споживача кредитних послуг, придбаної за договором споживчого кредиту продукції, не зважаючи на те, що такі дії заборонено ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме:

Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

21 березня 2008 року між мною, Петровим П.П. та ЗАТ «ОТП Банк» (кредитодавець) було підписано договір споживчого кредиту № CL-903/021/2008. За умовами зазначеного договору кредитодавець брав зобов'язання надати мені кредитні кошти для їх цільового використання (згідно частини 1 пункту 2, частини 1 пункту 5 та частини 2 пункту 1.2. кредитного договору), а саме надати кредитні кошти на купівлю продукції – рухомого майна автомобіля марки Skoda Superb 1.8T.

Отже згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» я, Петров С.О. отримав у кредитодавця кошти на придбання продукції, тобто я є споживач, договір № CL-903/021/2008 є договір споживчого кредиту, а автомобіль марки Skoda є продукцією, придбаною за договором споживчого кредиту.

Частина 11 статті 11 ЗУ «Про захист справ споживачів» (у редакції, що діяла на момент підписання договору) передбачає, що кредитодавцю забороняється: 2) вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення.

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже при виконанні постанови про відкриття виконавчого провадження відповідач дія у інтересах кредитодавця згідно ст. 19 Конституції України повинен діяти у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме згідно ч.11 ст. 11 ЗУ «Про захист справ споживачів» повинен отримати у мене, як у споживача, згоду на вилучення у мене продукції, придбаної за договором споживчого кредиту, або отримати відповідне судове рішення. Всі інші дії відповідача по вилученню у мене, як у споживача, продукції, придбаної за договором споживчого кредиту, при виконанні постанови про відкриття виконавчого провадження заборонено ЗУ «Про захист справ споживачів». Отже не отримавши від споживача згоду на вилучення продукції, придбаної за договором споживчого кредиту або не одержавши відповідного судового рішення відповідач при виконанні постанови про відкриття виконавчого провадження діє забороненим законом способом, тобто дії відповідача при виконанні постанови про відкриття виконавчого провадження порушують норми ст. 19 Конституції України.

Відмовляючи мені у задоволенні позовних вимог Донецький апеляційний адміністративний суд також виходив з того, що ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено здійснення виконавчою службою виконавчих дій за виконавчими написами нотаріусів, які відповідно до закону прирівняні до судових рішень, що спростовує посилання позивача в апеляційній скарзі на відсутність рішення суду. Звичайно так воно і є, якщо виконавчий напис нотаріуса передбачено законом, бо відповідно до норм ст. 1 ЗУ «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Але у цій справі є ще одно но.

Куплену за договором споживчого кредиту продукцію (автомобіль – рухоме майно) споживач надав кредитодавцю у заставу відповідно до умов договору застави № PCL-903/021/2008 від 21 березня 2008 року, укладеного між споживачем та кредитодавцем. А тому виконавчий напис нотаріус вчинив на договорі застави рухомого майна. Таке рішення нотаріуса не передбачено законом, а тому воно не підлягає виконанню.

І тому є підтвердження – постанова Верховного суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11 (http://reyestr.court.gov.ua/Decision/Review/?RegNumb=20533665). У мотивувальної частині зазначеної постанови Верховний Суд України вирішив, за текстом: «…виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна, а стаття 26 Закону України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не передбачає звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Аналогічну правову позицію про те, що відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [b]підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає[/b], викладено в постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року у справі № 19/164».

Відповідно до ст. 244-2 КАС України - Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином вчинений виконавчий напис (рішення нотаріуса) щодо рухомого майна не передбачено законом і відповідач в порушення вимог ст. 1 ЗУ «Про державну виконавчу службу», ст. 244-2 КАС України, а також ст. 19 Конституції України направляє свої дії на виконання рішення, яке не передбачено законом, тобто діє у непередбачений законом спосіб.

При наявності явно спірного питання, відповідач відкрила провадження не на підставі рішення суду (як того вимагає закон), а на підставі виконавчого напису нотаріуса (що не можливо, оскільки згідно рішення Верховного суду виконавчий напис нотаріуса на заставлене рухоме майно не передбачено законом). І де тут логіка? Навіщо нам тоді суди взагалі потрібні, коли кожен виконавець, у купі із приватними нотаріусами, без доказів безспірного існування за боржником .боргу почнуть відбирати будь у кого усе, що тільки їм спаде на думку? Вважаєте, що я перебільшую? Аж ніскільки і можу це довести.

У виконавчому написі приватного нотаріуса фігурує лише автомобіль Skoda, який знаходиться у заставі. Ні про яке інше майно у цьому написі НАВІТЬ МОВИ НЕМАЄ! Де там про розрахункові рахунки? Де про нерухомість? Де про автобуси на яких я здійснюю свою підприємницьку діяльність? Тоді ж на підставі чого виконавча служба наклала арешт на мою квартиру, заблокувала усі мої рахунки, а автобуси, у кількості 3 шт., через ДАЇ, відправила на штраф майданчик, позбавивши мене засобів для існування і надавши мені скаженої матеріальної шкоди, розмір якої зараз навіть важко підрахувати, бо кожної години він збільшується? Більш того, у постанові про розшук майна боржника (до уваги у єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень ВІДСУТНЯ), у постановах про накладення арешту на майно та рахунки виконавча служба вказує, що усе це вона робить на виконання, увага, РІШЕННЯ СУДУ!!! І де ж вона отримала такого рішення? Якщо відповідач має таке рішення суду, то хай він його надасть до суду, тоді я відмовлюсь від позовних вимог. Якщо ні, то тоді наявне значне перевищення службових повноважень.

Ось і виходить, якщо крім ч. 11 ст. 11 ЗУ «Про захист справ споживачів» взяти ще до уваги зазначене рішення Верховного суду України, то дії відповідача направлені на вилучення у мене автомобіля по виконавчому напису нотаріуса - незаконні(протиправні).

На підставі вищевикладеного, та керуючись діючим законодавством, -

ПРОШУ:

1. Прийняти касаційну скаргу на Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 812/446/13-а до розгляду.

2. Скасувати Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 812/446/13-а і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду;

Додаток:

1. Копія листа Донецького апеляційного адміністративного суду про надіслання судового рішення від 12.03.2013р.;

2. Копія постанови від 22.03.13р. про арешт рахунків в ПАТ КБ "ПриватБанк;

3. Копія постанови про оголошення розшуку майна боржника;

4. Копія свідоцтва про реєстрацію автобуса МАЗ А079.23 д.н. В6583ДЛ на який накладено арешт;

5. Копія свідоцтва про реєстрацію автобуса БАЗ А079.23 д.н. ВВ1895НЛ на який накладено арешт;

6. Копія свідоцтва про реєстрацію автобуса РУТА СПГ д.н. РН5987ГГ на який накладено арешт;

7. Копія договора купівлі-продажу квартири на яку накладено арешт;

8. Копії касаційної скарги відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі;

9. Оригінал квітанції сплати судового збору.

Копії постанов взято з єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за адресою: https://trade.informjust.ua/, Ідентифікатор доступу: ДГ5824АЕА9В6, ЄДРВП: 3965781194

05.04.2013р. П.П. Петров