Решение апелляционного суда Закарпатской области о признании не законным повышения процентной ставки Приватбанком

[ANTIRAID]

справа №22-1619/09

РІШЕННЯ

іменем України

20 серпня 2009 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Ігнатюка Б.Ю., Собослоя Г.Г., при секретарі Плавайко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 1 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про виконання умов договору та відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ЗАТ КБ «ПриватБанк» (далі банк) про виконання умов договору та відшкодування моральної шкоди.

Вимоги мотивувала тим, що 29 березня 2006 року уклала з відповідачем кредитний договір № МКТWАU01050018, згідно якого банк видав їй кредит у розмірі 66225 грн., а вона зобов'язалася повернути кредит та сплачувати банку за користування кредитом відсотки у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості.

1 лютого 2009 року всупереч умовам договору та норм цивільного законодавства відповідач в односторонньому порядку збільшив розмір відсотків за користування кредитом до 26,4 % річних.

Дії відповідача вважає незаконним і такими, що завдали їй моральної шкоди.

Посилаючись на дані обставини просила суд постановити рішення, яким дії відповідача, щодо збільшення розміру відсотків за користування кредитом визнати неправомірними, зобов'язати банк виконувати умови договору, зобов'язати банк здійснити перерахунок коштів отриманих від позивачки та стягнути з відповідача в її користь 50000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Тячівського районного суду від 1 червня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не доведено своїх вимог, а її доводи не стверджені належними та допустимими доказами.

Проте з таким висновком суду погодитися в повній мірі не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи та прав сторін, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

По справі встановлено, що між сторонами існує зобов'язання з приводу виконання умов кредитного договору, який вони уклали 29 березня 2006 року. Згідно даного договору банк надав позивачці в кредит для купівлі автомашини та сплати страхового платежу кошти в сумі 66225 грн., а позивачка зобов'язалася до 28.03.2013 року повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості.

1 лютого 2009 року банк, посилаючись на значне подорожання фінансових ресурсів на світовому і українському фінансових ринках та підвищення рівня облікової ставки НБУ, збільшив, без згоди позивачки, розмір відсотків за користування кредитом до 26,4 % річних (а.с. 27, 28).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України (далі ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 525 ЦК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст.ст. 651 та 652 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін або за рішенням суду.

Згідно п. 2.3.1. укладено між сторонами кредитного договору банк має право збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищезгаданому порядку можливе в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшення курсу долара США, за згодою позичальника (а.с.7-8).

З вищенаведеного випливає, що ні законом ні договором банку не було надано право в односторонньому порядку, без згоди позивачки, змінювати умови кредитного договору.

Дії банку з цього приводу визнати правомірними неможна, оскільки вони є незаконні та порушують права позивачки.

За таких обставин слід визнати, що висновок суду першої інстанції про недоведеність позову не відповідає обставинам справи, що відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

На думку колегії суддів позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Доведеним є факт односторонньої зміни банком умов договору, що призвело до порушення права позивачки. Права позивачки підлягають захисту у зв'язку з цим підлягає до задоволення вимога позивачки про визнання дій банку неправомірними та зобов'язання банку провести перерахунок сплачених позивачкою коштів відповідно до умов договору.

Вимога позивачки про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки відшкодування такої шкоди не передбачено ні умовами кредитного договору ні законом, який регламентує умови та порядок надання позики (кредиту). Крім цього, позивачка не надала суду жодних доказів того, що незаконними діями банку їй було завдало моральних страждань на суму 50000 грн.

Судові витрати по справі слід стягнути з відповідача в порядку ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тячівського районного суду від 1 червня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Дії ЗАТ КБ «ПриватБанк» спрямовані на збільшення в односторонньому порядку розміру процентів (відсотків) по кредитному договору № МКТWАU01050018 від 29.03.2006 року укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 визнати неправомірними та такими, що порушують права позивача.

Відновити становище, яке існувало до порушення та зобов'язати ЗАТ КБ «ПриватБанк» провести перерахунок сплачених ОСОБА_1 сум відповідно до умов кредитного договору

Стягнути з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 30 (тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: