ВАВАНчик Posted November 3, 2013 Report Posted November 3, 2013 Для начала стОит систематизировать имеющиеся знания. Итак в 2011 годЕ ВСУ говорит, что регресс и суброгация это нечто очень близкое, но абсолютно несовместивое. О чем пишет в судебной практике. http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/3adf2d0e52f68d76c2256c080037bac9/ab5e8816c6475569c2257905003047c1?OpenDocument Так для простоты разделено: 993 ст. ГКУ – суброгация, 1191 – регресс. Даже выносит решение по делу 3-32гс12, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26095260 в правовой позиции к которому указывает, что ст. 993 ГКУ – все-же суброгация (правда в самом решение об этом не написано). http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/0BEE9C35418ED5B5C2257A7000494849?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=0BEE9C35418ED5B5C2257A7000494849 А за месяц до этого (лето 2012) тот же ВСУ выносит другое решение по делу 3-31гс12, где четко говорит, что суброгации в Украине не существует как класса, а все правоотношения только регрессные. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25693565 (вот уж точно плюрализм мнений, при чем в одной большой голове, и эта голова – ВСУ. И вот даже список судей есть, больных на верхнюю (_!_): Барбара В.П., Балюк М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Ємець А.А., Колесник П.І., Потильчак О.І., и все брали участие в деле 3-32гс12) В марте этого года на основании мнения ВСУ изложенного в «судебной практике» – ВССУ в ПОСТАНОВЛЕНИИ от 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» черным по белому пишет про разделение регресса и суброгации. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0004740-13 Но решение ВСУ то никуда не делось… И в соответствии со ст. 214, 355 ГПКУ его нужно применять… Иначе тюрма…. Некоторые юристы попробовали проанализировать схожесть, взаимозаменяемость, отличия этих понятий, и вот что у них получилось: Поняття «регресу» та «суброгації» у страхуванні : Окремі питання судової практики В статье рассматриваются вопросы, которые возникают в судебной практике Украины при разрешении споров, которые возникают из отношений по поводу исполнения договоров страхования. Автор приходит к выводу, более того, настаивает на том, что суброгация не предусмотрена нормами украинского гражданского права, поэтому применение понятия суброгации в страховании безосновательно. Статья сопровождается комментариями экспертов. «Суброгація і регрес мають різний режим правового регулювання» – комментарий, в котором анализируется соотношение понятий «регресс» и «суброгация», а также соответствующих институтов. «При суброгації нового зобов’язання із відшкодування шкоди не виникає » – комментарий, который также посвящен соотношению и разграничению упомянутых выше понятий, причем отмечается неоднозначность судебной практики в отношениях, составляющих соответствующие институты. З розвитком страхового ринку України з’явилися протиріччя в правому регулюванні страхових відносин в Україні. Одним з таких протиріч є визнання початку перебігу строку позовної давності в страхуванні , а саме в деліктних зобов’язаннях. Особливо актуальним є застосування цих понять під час вирішення спору в суді, зокрема, визначення початку перебігу строку позовної давності під час її зтосування судом. Ця суперечність в’язана з існуванням двох понять «регрес» та «суброгація», а точніше з появою в страхуванні поняття «суброгація» в деліктних правовідносинах. Станом на сьогодні суди порізному визначають початок перебігу строку позовної давності у зв’язку із застосуванням поняття суброгації. Слід відзначити, що застосування поняття суброгації у судовій практиці, у деліктних зобов’язаннях у сфері страхування , фактично з’явилося з появою листа Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ , що виникають з договорів страхування » та поширилося з появою постанови № 4 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки». На сьогодні дедалі більшого поширення набули випадки застосування судами поняття суброгації у спорах про відшкодування шкоди у порядку регресу. Варто зауважити, що застосування поняття суброгації у деліктних зобов’язаннях значно скорочує строк позовної давності, чим обмежує права позивача. При застосуванні суброгації у сфері страхування у деліктних зобов’язаннях, застосовується ч. 1 «ВАЖЛИВИМ АСПЕКТОМ У ПОНЯТТЯХ «СУБРОГАЦІЯ» ТА «РЕГРЕС» Є МОМЕНТ ПЕРЕХОДУ ПРАВА ВИМОГИ ДО ПОЗИВАЧА (ДОСИТЬ ЧАСТО ЦЕ СТРАХОВА КОМПАНІЯ)» ст. 261 Цивільного кодексу України: «перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила», відповідно, строк позовної давності починає спливати з моменту заподіяння шкоди (наприклад, з моменту дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було заподіяно шкоду). При застосуванні регресу в страхуванні у деліктних зобов’язаннях застосовується ч. 6 ст. ст. 261 Цивільного кодексу України: «За регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання», відповідно, моментом виконання основного зобов’язання є виплата страхового відшкодування (зазвичай це дата платіжного документа, який підтверджує виплату страхового відшкодування). Особливо важливим аспектом у поняттях «суброгація» та «регрес» є момент переходу права вимоги до позивача (досить часто це страхова компанія). Виходячи з положень листа Верховго Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ , що виникають з договорів страхування » момент право вимоги у позивача фактично виникає з моменту заподіяння шкоди: «Так як відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов’язанні (зміна активного суб’єкта) зі збереженням само зобов’язання». При регресі у своєму листі від 19.07.2011 року «Судова практика розгляду цивільних справ , що виникають з договорів страхування » Верзовний Суд України зазначає: «При регресі одне зобов’язання замінює собою інше, але переходу прав одного кредитора до іншого не відбувається». На мою думку, застосування поняття суброгації у страхуванні у спорах про відшкодування шкоди у порядку регресу є недоцільним і призводить до порушення норм матеріальнго права в зв’язку з наступним. По-перше: У більшості випадків при визначенні предмета позову в позовних заявах предметом позову позивач зазначає: «Про відшкодування шкоди в порядку регресу», тому в даному випадку має місце саме перехід права вимоги в порядку регресу, а не в порядку суброгації. По-друге: Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України: «Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу до винної особи в розмірі виплаченного відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування »: «До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування , у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток». Позивачі звертаються з позовом до Відповідача – винної особи за завдані збитки та/або страхової компанії, яка застрахувала відповідальність Відповідача, ці правовідносини урегульовані вищезазначеними нормами, вони передбачають перехід права вимоги до винної особи у порядку регресу. Суброгація даними нормами не передбачена. До того ж слід зазначити, що в листі Верховного Суду України від 19.07.2011 р., на який зазвичай посилаються суди у своїх рішеннях та зазначають: «Так, регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК встановлений особливий правовий режим». Як вже раніше зазначалось, Позивачі звертаються в порядку ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, тобто в порядку регресу, а не в порядку суброгації, оскільки остання регулюється ст. 993 Цивільного кодексу України. Необхідно наголосити, що підставою виникнення права вимоги у Позивача є виплата страхового відшкодування, цей факт (перехід права вимоги в страхуванні ) передбачений ст. 27 Закону України «Про страхування ». Ця норма передбачає перехід права зворотної вимоги в порядку регресу, тому застосування саме даної норми в даних правовідносинах має місце, а застосування поняття суброгації є безпідставним. По-третє: Суди зазначають, що в даному випадку має місце заміна осіб (кредитора) у зобов’язанні, а переходу права вимоги не відбувається. Однак такі твердження є безпідставними, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: - передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); - правонаступництва; - виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); - виконання обов’язку боржника третьою особою. Слід зазначити, що жодних договорів про відступлення права вимоги між власником пошкодженої речі, якій було завдано шкоду, та Позивачем, як правило, не укладається, також інші підстави для заміни сторони у зобов’язанні, передбачені ст. 512 Цивільного кодексу України, у даному випадку відсутні, отже, заміна сторони в зобов’язанні в цьому випадку відсутня, у цих правовідносинах має місце перехід права вимоги в порядку регресу. По-четверте: Обчислення строку позовної давності з моменту, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення її права (момент завдання шкоди), є неможливим для Позивача – страхової компанії, адже на момент завдання шкоди постраждалою особою є власник пошкодженої речі. Позивач же на даний момент не поніс жодних витрат – не сплатив страхове відшкодування, тому права вимоги Позивач не може реалізувати, оскільки на момент заподіяння шкоди право вимоги до Позивача не перейшло. Право вимоги до Позивача в даному випадку переходить після понесення затрат Позивачем, тобто після виконання основного зобов’язання – виплати страхового відшкодування. Аналогічна позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 27.03.2011р. у справі 58/168. Слід підкреслити, що суброгація не передбачена нормами цивільного законодавства (бо між сторонами виникли цивільно-правові відносини), тому застосування поняття суброгації в страхуванні є безпідставним. Варто відзначити, що останнім часом набули поширення випадки застосування поняття суброгації у судовій практиці при розгляді цивільних справ , у спорах про відшкодування шкоди, а при розгляді господарських справ застосування поняття суброгації має поодинокий характер. Автор: Роман Кравченко Начальник відділу по роботі з вхідними позовами ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» Источник: Юридична Газета. – 2013. – № 26. – С. 28 – 29. «Суброгація і регрес мають різний режим правового регулювання» Незважаючи на те, що обидва правові інститути – регрес і суброгація – є різновидами права вимоги, вони не є тотожним поняттями, оскільки при суброгації відбувається зміна активного суб’єкта зі збереженням самого зобов’язання, тобто суброгацію можна розглядати як різновид сингулярного правонаступництва у страхуванні , а при регресі одне зобов’язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування , а правовою підставою її застосування є ст. 993 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) і ст. 27 Закону України «Про страхування »; ч. 1 ст. 1191 ЦК України визначає право зворотної вимога (регресу), а право на подання регресного позову передбачено ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При регресі страховик вправі задовольнити свою вимогу в повному обсязі, а у порядку суброгації страховик має право вимагати від особи, відповідальної за збитки, відшкодування суми в межах фактичних витрат. Крім того, регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, водночас як положення ст. 993 ЦК України застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. Перебіг строку позовної давності при суброгації починається не з моменту виплати страхового відшкодування, а з моменту виникнення страхового випадку, адже відповідно до ст. 262 ЦК України зміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. У той час як відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання. У судовій практиці також зустрічаються випадки змішування понять регресу та суброгації. Так, в ухвалі від 17.04.2013 по справі № 6-1753св13, якою рішення попередніх двох інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що суд першої інстанції, правильно визначившись з характером спірних правовідносин, а саме, що позовні вимоги ґрунтуються на суброгації, безпідставно застосував норми матеріального права, які передбачають стягнення збитків у порядку регресу. В ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.04.2013 по справі № 6-4655св13 було звернуто увагу, що розглядаючи зазначені справи , суди мають встановити, які правовідносини виникли між сторонами спору: чи заявлено позов з підстав регресу до винної особи, або з підстав суброгації, тобто переходу права вимоги до страховика. Від встановлення зазначених обставин та правовідносин залежать строки пред’явлення позову та сума відшкодування. На зазначені положення законодавства суди уваги не звернули і належну оцінку їм не надали, і фактичні обставини щодо правовідносин, які виникли між сторонами та їх права і обов’язків, не встановили, застосували до правовідносин ст. 1191 ЦКУкраїни помилково. Таким чином, суброгація і регрес мають різний режим правового perулювання, а застосування тієї чи інші правової норми в обґрунтування позовних вимог впливає на обчислення строку позовної давності та на визначення суми відшкодування. Автор: Вікторія Самань Старший юрисконсульт ТОВ «ВЕРІТАС МАГІС» Источник: Юридична Газета. – 2013. – № 26. – С. 28. «При суброгації нового зобов’язання із відшкодування шкоди не виникає » Сьогодні питання співвідношення понять «регрес» і «суброгація» у відносинах страхування є досить актуальним. Стаття 1191 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування. Поняття «суброгація» передбачає перехід права вимоги до страховика права вимоги до винної особи. Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування » до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування , у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Дуже часто поняття «суброгація» ідентифікується із поняттям «регрес». Так, «регрес» передбачає заміну одного зобов’язання іншим, при цьому переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При суброгації нового зобов’язання із відшкодування шкоди не виникає , відбувається лише заміна кредитора. Тобто особа, якій завдано шкоду, передає своє право вимоги до особи, яка винна у спричиненні шкоди страховику. У результаті страховик виступатиме замість постраждалої особи. Варто зазначити, що і «регрес», і «суброгація» можуть виникати тільки на підставі закону. Крім цього, суброгація може бути застосована лише у відносинах майнового страхування . Розмежування понять «регрес» і «суброгація» важливе з позиції обчислення позовної давності. Так, при регресі позовна давність розпочинає свій перебіг з моменту, коли страховик здійснив страхове відшкодування. Натомість при суброгації – з моменту виникнення страхового випадку. Конкретне зазначення поняття «суброгація» в українському законодавстві наведено лише в Кодексі торговельного мореплавства, воно також передбачає перехід прав до страховика за договором морського страхування на застраховане майно. Окремо варто відзначити, що в порядку суброгації страховик має можливість стягнути з особи, яка заподіяла шкоду, лише ту суму, яка була фактично виплачена страхувальнику. Судова практика в цьому питанні неоднозначна. Нерідко поняття «суброгація» і «регрес» підміняються одне одним, застосовуються у відносинах, в яких не повинні застосовуватися. Сторони у справах про стягнення/виплату шкоди часто маніпулюють цими поняттями. Автор: Богдан Глядик Юрист, приватна практика Источник: Юридична Газета. – 2013. – № 26. – С. 29. Вообщем давайте делиться мыслями по теме, если они есть конечное!
Олег1964 Posted November 3, 2013 Report Posted November 3, 2013 Если суброгацию назвать регрессом, то суброгация от этого регрессом не станет. Даже если этого очень хотят страховые компании. Если страховая компания обращается к своему застрахованному, который виновен в ДТП и за которого страховая компания выплатила ущерб, возместить этот ущерб - это регресс. Если страховая компания обращается за возмещением ущерба к лицу, который виновен в ДТП, но не есть застрахованым в этой страховой компаниии - это суброгация.
ВАВАНчик Posted November 4, 2013 Author Report Posted November 4, 2013 Спасибо за мнение! Но с ним не совсем ВССУ согласен! Например тут: Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов'язанням до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов'язанням здійснюється на загальних підставах за правилами статті 1191 ЦК, тобто у розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників.
Олег1964 Posted November 4, 2013 Report Posted November 4, 2013 Спасибо за мнение! Но с ним не совсем ВССУ согласен! Например тут: Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов'язанням до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов'язанням здійснюється на загальних підставах за правилами статті 1191 ЦК, тобто у розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників. Если воникает новое обязательство (после выполнения обязательства по возмещению ущерба) без замены кредитора - это регресс. Вообще очень хорошо про суброгацию и регресс написано здесь: http://reyestr.court.gov.ua/Review/34412608 За положеннями ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Така ж позиція викладена у ст. 27 Закону України «Про страхування». Відповідно до цієї норми до страховика в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією. Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності. Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів. Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу. Таким чином, регрес, це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов'язок за страховим зобов'язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов'язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу. Роз'яснення про застосування вищезазначених понять також наведені у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року. Відповідно до якого, при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
Recommended Posts