Решение Петровского районного суд г. Донецка. Договор поруки Промєкономбанка признанн недействительным

[Pegasso]

Справа № 2-991/2009 р.

2-1032/2009 р.

2-1187/2009 р.

2-1308/2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

м. Донецьк 29 травня 2009 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий - суддя Сліщенко Ю.Г., при секретарі Моісеєнко В.О., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

відкритого акціонерного товариства комерційний банк з іноземним капіталом «Промекономбанк» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про стягнення заборгованості,

ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк з іноземним капіталом «Промекономбанк», товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання договори поруки та виконавчого напису недійсними,

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , відкритого акціонерного товариства комерційний банк з іноземним капіталом «Промекономбанк», товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання договори поруки недійсним, -

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство комерційний банк з іноземним капіталом «Промекономбанк» (ВАТ КБ «Промекономбанк») звернулось до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » заборгованості по кредитному договору.

Позовні вимоги банка мотивовані тим, що відповідно до кредитного договору від 27 грудня 2006 р. та додаткових угод від 13 листопада 2007 р., 28 грудня 2007 р., 17 січня 2008 р., 29 січня 2008 р., 27 лютого 2008 р., 8 серпня 2008 р. в період з 27 грудня 2006 р. до 28 серпня 2008 р. ВАТ КБ «Промекономбанк» надав, а ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » отримав кредит у сумі 14 050 000 грн., який згідно договору повинен повертатися вказаним відповідачем у порядку та строки згідно графіка погашення кредиту, а також сплачувати щомісячно за користування кредитом проценти у розмірі 20% річних. В забезпечення повернення кредиту між банком та відповідачем ОСОБА_1 8 серпня 2008 р. укладено договір поруки, згідно якому ОСОБА_1 зобов’язався солідарно з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідати за зобов’язаннями по кредитному договору та додаткових угод до нього. ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » порушував умови договору по поверненню кредиту та сплати відсотків, в зв’язку з чим виникла прострочена заборгованість у сумі 14 050 000 грн. за кредитом та 2 047 188 грн. 93 коп. – по відсоткам за користування кредитом, усього 16 097 188 грн. 93 коп., які позивач просить стягнути солідарно з відповідачів.

ОСОБА_1 в свою чергу звернувся до суду із позовними заявами про визнання договори поруки та виконавчого напису недійсними.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що договір поруки від 8 серпня 2008 р. він не підписував, у цей день знаходився у відрядженні у м. Києві, його дружина згоди на укладення договору не давала, договір нотаріально не посвідчений, не відповідає вимогам цивільного законодавства. Виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на культурно-оздоровчий центр, розташований по АДРЕСА_1 , здійснено всупереч вимогам законодавства, оскільки між сторонами існує спір щодо виникнення заборгованості. З наведених підстав позивач просить суд визнати недійсними договір поруки від 8 серпня 2008 р. та виконавчий напис нотаріуса від 10 березня 2009 р.

ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою про визнання договору поруки від 8 серпня 2008 р. недійсним, оскільки вона як дружина ОСОБА_1 згоду на укладення цього договору не давала, договір нотаріально не посвідчений.

В судовому засіданні представник позивача - ВАТ КБ «Промекономбанк» - позов банка підтримав, суду пояснив, що 27 грудня 2006 р. банк уклав з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » кредитний договір, у відповідності з яким банк надав, а зазначений відповідач отримав кредит у вигляді кредитної лінії із загальним лімітом 3 500 000 грн. на строк до 26 грудня 2008 р., зобов’язавшись сплачувати у встановлені договором строки кредит, проценти за користування кредитом, а також комісійну винагороду. Додатковою угодою від 13 листопада 2007 р. загальний ліміт кредитної лінії, відкритої на підставі договору від 27 грудня 2006 р., збільшено до 4 500 000 грн., а строк дії договору змінено до 12 листопада 2010 р. Додатковою угодою від 28 грудня 2007 р. загальний ліміт кредитної лінії, відкритої на підставі зазначеного договору, збільшено до 7 500 000 грн., додатковою угодою від 17 січня 2008 р. - до 12 500 000 грн., додатковою угодою від 8 серпня 2008 р. – до 14 050 000 грн. Згідно умов договору в редакції додаткового договору від 8 серпня 2008 р., за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 20% на суму кредиту, що не перевищує 4 050 000 грн., та 27% на суму кредиту, що перевищує 4 050 000 грн. Оскільки ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » порушував умови договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, виникла заборгованість у сумі 14 050 000 грн. – за кредитом та 2 047 188 грн. 93 коп. – за відсотками. В забезпечення повернення кредиту 8 серпня 2008 р. банк уклав з відповідачем ОСОБА_1 договір поруки, у відповідності з яким вказаний відповідач зобов’язався перед банком солідарно з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідати за зобов’язаннями по кредитному договору та додатковим угодам до нього. Згідно п. 2.1 договору поруки відповідач ОСОБА_1 зобов’язався перед банком за сплату основного боргу, відсотків за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій, передбачених договором. Незважаючи на це, відповідачі свої обов’язки перед банком не виконують, кредит не повертають, відсотки не сплачують, що зумовило звернення банку до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними договору поруки від 8 серпня 2008 р. та виконавчого напису від 10 березня 2009 р. представник банку не визнав, в судовому засіданні пояснив, що договір поруки складено у відповідності із діючим законодавством, підписано сторонами договору, нотаріального посвідчення цей договір не потребує, як й згоди дружини поручителя. 27 грудня 2006 р. банк уклав з ОСОБА_1 договір іпотеки, у відповідності з яким вказаний відповідач надав банку в іпотеку будівлю культурно-оздоровчого комплексу, розташовану по АДРЕСА_1 , в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 27 грудня 2006 р., укладеного між банком та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Оскільки відповідачі не виконували свої обов’язки за кредитним договором та договором поруки, банк звернувся до нотаріуса із заявою про звернення стягнення на зазначену будівлю, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки від 8 серпня 2008 р. представник банку не визнав, в судовому засіданні пояснив, що договір поруки не потребує згоди дружини поручителя на його укладення.

Представник відповідача - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - позов банку визнав повністю, в судовому засіданні пояснив, що товариство дійсно користувалось кредитною лінією, відкритою позивачем у відповідності із кредитним договором від 27 грудня 2006 р. та додатковими договорами, але у зв’язку із фінансовою кризою не має можливості погасити заборгованість.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними договору поруки та виконавчого напису, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки представник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » визнав, суду пояснив, що договір поруки від 8 серпня 2008 р. дійсно укладено з порушенням законодавства: відсутня згода дружини ОСОБА_1 на укладення цієї угоди, договір нотаріально не посвідчений, а виконавчий напис вчинено на спірних обставинах, що є недопустимим.

Представник відповідача ОСОБА_1 позов банку не визнав, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними договору поруки від 8 серпня 2008 р. та виконавчого напису від 10 березня 2009 р. підтримав, в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 договір поруки від 8 серпня 2008 р. не підписував, оскільки у цей день перебував у відрядженні у м. Києві; його дружина, яка є співвласником усього майна подружжя, не давала згоди на укладення договору поруки, який, крім того, нотаріально не посвідчений, й тому не відповідає вимогам чинного цивільного законодавства. 27 грудня 2006 р. він дійсно уклав договір, яким передав банку в іпотеку будівлю культурно-оздоровчого комплексу, власником якого є він та його дружина, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 27 грудня 2006 р., укладеного між банком та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на суму 3 500 000 грн. Додатковим договором від 13 листопада 2007 р. розмір забезпечених заставою зобов’язань збільшено до 4 500 000 грн. Вказана сума кредиту сплачена ОСОБА_1 під час розгляду справи. Виконавчий напис нотаріусом вчинено безпідставно та в порушення вимог законодавства, оскільки обставини справи не є безспірними. Зокрема, у виконавчому напису йде мова про забезпечення зобов’язань за кредитним договором від 27 грудня 2006 р. на підставі іпотечного договору від 27 грудня 2006 р., за якими розмір зобов’язань складає 3 500 000 грн., а у виконавчому написі зазначено, що розмір зобов’язань за кредитом складає 4 500 000 грн. Крім того, у виконавчому напису вказано, що строк платежу за кредитним договором настав 1 жовтня 2008 р., але згідно додаткових угод до Кредитного договору цей строк спливає лише 12 листопада 2010 р. Ця ж дата погашення кредиту зазначена у договорі іпотеки від 27 грудня 2006 р. у редакції додаткової угоди від 13 листопада 2007 р.

Представник позивача ОСОБА_2 її позовні вимоги підтримав, в судовому засіданні пояснив, що позивач з 5 липня 2000 р. перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , тому усе майно подружжя є спільною власністю. При розгляду справи у суді їй стало відомо, що 8 серпня 2008 р. чоловік уклав з банком договір поруки, але її згоду на укладення цього правочину не отримав, чим порушив її майнові права.

Третя особа нотаріус ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 про визнання недійсним виконавчого напису не визнав, пояснивши, що зазначений напис вчинено ним у відповідності зі ст. 87 Закону «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Підставою для звернення стягнення на майно ОСОБА_1 став договір іпотеки від 27 грудня 2006 р., який укладено в забезпечення кредитного договору від 27 грудня 2006 р. При цьому банк надав йому документи, які підтверджували отримання кредиту, сплату заборгованості по кредиту, відсотків за користування кредитом, прострочку сплати кредиту та відсотків, та встановлювали безспірність заборгованості.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ВАТ КБ «Промекономбанк» про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, позови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки та ОСОБА_1 про визнання недійсним виконавчого напису підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі.

В судовому засіданні встановлено, що 27 грудня 2006 р. між позивачем – ВАТ КБ «Промекономбанк» та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у відповідності із зазначеними нормами цивільного законодавства укладено кредитний договір № 46-2006/К, згідно якому кредитор (ВАТ КБ «Промекономбанк») зобов’язується надати позичальнику (ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») кредит у вигляді кредитної лінії із загальним лімітом 3 500 000 грн. у строк до 26 грудня 2008 р. у обмін на зобов’язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, комісійної винагороди, в обумовлені договором строки згідно графіку зниження ліміту. (а.с. 14-18)

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору від 27 грудня 2006 р. кредит надається під забезпечення договору іпотеки і договору застави майнових прав на отримання грошових коштів по контрактах.

У відповідності зі ст. 575 ЦК іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

В забезпечення виконання зобов’язань по цьому договору 27 грудня 2006 р. між ВАТ КБ «Промекономбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 78ИП, згідно якому іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) надав банку в іпотеку будівлю культурно-оздоровчого комплексу, розташовану по АДРЕСА_1 , власником якого він є. (а.с. 77)

Додатковим договором № 1 від 13 листопада 2007 р. загальний ліміт кредитної лінії, відкритої на підставі кредитного договору від 27 грудня 2006 р., збільшено до 4 500 000 грн., а строк дії договору встановлено до 12 листопада 2010 р. (а.с. 19-20)

В забезпечення виконання зобов’язань по цьому договору 13 листопада 2007 р. між ВАТ КБ «Промекономбанк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 до договору іпотеки від 27 грудня 2006 р., згідно якому іпотекодавець надав банку в іпотеку вказану вище будівлю культурно-оздоровчого комплексу. (а.с. 74-76)

Додатковим договором № 2 від 28 грудня 2007 р. загальний ліміт кредитної лінії, відкритої на підставі кредитного договору від 27 грудня 2006 р., збільшено до 7 500 000 грн. (а.с. 21-22)

Додатковим договором № 3 від 17 січня 2008 р. загальний ліміт кредитної лінії, відкритої на підставі кредитного договору від 27 грудня 2006 р., збільшено до 12 500 000 грн. (а.с. 23-24)

Додатковим договором № 4 від 29 січня 2008 р. змінено розмір комісійної винагороди за організацію фінансування позичальника на підставі кредитного договору від 27 грудня 2006 р. (а.с. 25-26)

Додатковим договором № 5 від 27 лютого 2008 р. визнані нечинними додаткові договори № 3 від 17 січня 2008 р. та № 4 від 29 січня 2008 р. до кредитного договору від 27 грудня 2006 р. (а.с. 27)

Додатковим договором № 6 від 8 серпня 2008 р. загальний ліміт кредитної лінії, відкритої на підставі кредитного договору від 27 грудня 2006 р., збільшено до 14 050 000 грн. та встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 20% на суму кредиту, що не перевищує 4 050 000 грн., та 27% на суму кредиту, що перевищує 4 050 000 грн. (а.с. 28-29)

8 серпня 2008 р. між ВАТ КБ «Промекономбанк», ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ОСОБА_1 укладено договір поруки, у відповідності з яким поручитель ( ОСОБА_1 ) зобов’язується перед кредитором (ВАТ КБ «Промекономбанк») у повному обсязі солідарно відповідати за виконання боржником (ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та випадках, передбачених кредитним договором № 46-20065/К від 27 грудня 2006 р. та додаткових угод до нього. Змістом забезпеченого порукою зобов’язання є повернення кредиту у сумі 14 050 000 грн. згідно графіку погашення до кредитного договору не пізніше 12 листопада 2010 р. (а.с. 3-32)

Суд вважає, що зазначений договір поруки не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним з огляду на наступне.

У відповідності зі ст. 546, 547 ЦК порука є видом забезпечення виконання зобов’язання, правочин щодо якого вчиняється у письмовій формі.

Згідно зі ст. 553, 554 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності зі ст. 203 ч.1 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 5 липня 2000 р. перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (а.с. 103), тому у відповідності зі ст. 368 ч. 3 ЦК, ст. 60 Сімейного кодексу (СК) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належать їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно зі ст. 369 ч.2 ЦК, 65 ч.1 СК розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

В судовому засіданні встановлено, що згідно до п. 3.1.2 договору поруки від 8 серпня 2008 р. у випадку невиконання боржником та поручителем забезпеченого порукою зобов’язання поручитель відповідає перед кредитором всім своїм майном, на яке згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.

Таким чином, у разі звернення стягнення на майно ОСОБА_1 на підставі договору поруки істотно порушуються майнові права його дружини ОСОБА_2 , яка своєї згоди на укладення ОСОБА_1 договору поруки не давала.

У відповідності зі ст. 65 ч.2 СК дружина має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що договір поруки від 8 серпня 2008 р. укладено без згоди ОСОБА_2 , чим істотно порушено її законні права та охоронювані законом інтереси, цей правочин суперечить цивільному законодавству, що є підставою для визнання його недійсним у відповідності зі ст. 215 ч.1 ЦК та задоволення позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що спірний договір поруки укладено 8 серпня 2008 р., але ОСОБА_1 стверджує, що цей договір він не підписував, оскільки у зазначений день перебував у відрядженні.

Згідно копії посвідчення про відрядження ОСОБА_1 7 серпня 2008 р. вибув з м. Донецька у відрядження, прибув до м. Києва 7 серпня 2008 р., вибув із м. Києва 11 серпня 2008 р., прибув до м. Донецька 12 серпня 2008 р. (а.с. 104)

Таким чином, у день укладення договору поруки 8 серпня 2008 р. ОСОБА_1 у м. Донецьку перебувати не міг, а отже й не міг укладати (підписувати) цей договір.

Як вказано вище, у відповідності зі ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що у день укладення договору поруки 8 серпня 2008 р. ОСОБА_1 не міг його підписати, оскільки знаходився у м. Києві, зазначений договір суперечить вимогам законодавства.

Вирішуючи спір про стягнення з відповідачів заборгованості по кредитному договору, суд приймає до уваги наступне.

У відповідності зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно кредитному договору від 27 грудня 2006 р. зі змінами, внесеними відповідними додатковими договорами, ВАТ КБ «Промекономбанк» надав ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » кредит на суму 14 050 000 грн. зі строком погашення до 12 листопада 2010 р. у обмін на зобов’язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, комісійної винагороди, в обумовлені договором строки згідно графіку зниження ліміту.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » свої обов’язки по кредитному договору не виконує, кредит не повертає, відсотки за користування кредитом не сплачує, в зв’язку з чим станом на день подання позовної заяви виникла заборгованість у сумі 14 050 000 грн. – по кредиту, 2 047 188 грн. 93 коп. – по відсоткам за користування кредитом, усього 16 097 188 грн. 93 коп., що у відповідності зі ст. 610 ЦК є порушенням зобов’язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності зі ст. 1050 ч.2 ЦК якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » свої обов’язки за кредитним договором не виконує, суд вважає за необхідне стягнути з цього відповідача заборгованість по кредиту та відсоткам за користування кредитом.

При визначенні розміру заборгованості по кредиту суд приймає до уваги, що до закінчення розгляду справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сплатив банку заборгованість у сумі 4 962 800 грн. (а.с. 125-139), залишок заборгованості складає 11 134 388 грн., які треба стягнути з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Задовольнити вимоги банку про стягнення заборгованості по кредитному договору солідарно з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ОСОБА_1 на підставі договору поруки від 8 серпня 2008 р. суд не має можливості, оскільки зазначений договір визнається недійсним.

Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним виконавчого напису нотаріуса від 10 березня 2009 р., суд приймає до уваги наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 10 березня 2009 р. нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки від 27 грудня 2006 р., укладеного між ВАТ КБ «Промекономбанк» та ОСОБА_1 у забезпечення кредитного договору від 27 грудня 2006 р., звернув стягнення на будівлю культурно-оздоровчого комплексу, розташовану по АДРЕСА_1 , власником якого ОСОБА_1 (а.с. 86)

У відповідності зі ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 р., для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

У своєму поясненні нотаріус ОСОБА_3 стверджує, що для здійснення виконавчого напису банк надав нотаріально посвідчений договір іпотеки № 78/ИП від 27 грудня 2006 р., а у підтвердження заборгованості - кредитний договір № 46-2006/К від 27 грудня 2006 р., а також документи, що підтверджують отримання кредиту, сплату відсотків, тощо.

В судовому засіданні встановлено, що у виконавчому написі від 10 березня 2009 р. зазначено, що стягнення здійснюється в забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору № 46-2006/К від 27 грудня 2006 р., строк платежу за яким настав 1 жовтня 2008 р.,

на суму 4 959 836 грн., з яких 4 500 000 грн. – заборгованість за кредитом, 459 836 грн. – заборгованість за процентами.

Разом з тим, за кредитним договором від 27 грудня 2006 р. сума кредиту складає 3 500 000 грн., а строк дії договору до 26 грудня 2008 р. (а.с. 14-18)

Про збільшення суми кредиту до 4 500 000 грн. сторони домовились додатковим договором №1 від 13 листопада 2007 р., яким строк дії договору продовжено до 12 листопада 2010 р. (а.с. 19), але посилання на цей договір у виконавчому написі відсутній, що свідчить про небезспірність заборгованості.

Крім того, у виконавчому напису зазначено, що стягнення провадиться за період з 1 жовтня 2008 р. до 6 березня 2009 р. Однак в судовому засіданні встановлено, що за цей період до вчинення виконавчого напису ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сплачувало банку заборгованість по кредиту, про що свідчать копії платіжних документів. (а.с. 125-139) Так, платіжним документом від 1 жовтня 2008 р. ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сплатило банку у погашення 28 720 грн., 11 листопада 2008 р. – 50 000 грн., 5 березня 2009 р. – 15 000 грн., тощо.

Разом з тим, як свідчить виконавчий напис, зазначені суми не ураховано при визначені розміру заборгованості за кредитним договором, що також свідчить про небезспірність заборгованості.

У відповідності зі ст. 203 ч.1 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оскільки виконавчий напис від 10 березня 2009 р. вчинено всупереч вимогам ст. 88 Закону «Про нотаріат» щодо безспірності заборгованості перед стягувачем, суд вваж є за необхідне визнати його недійсним у відповідності зі ст. 215 ч.1 ЦК.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що до закінчення розгляду справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сплатило банку заборгованість у сумі, зазначеній у виконавчому напису.

У відповідності зі ст. 593 ЦК у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, право застави припиняється.

В судовому засіданні встановлено, що договір іпотеки від 27 грудня 2006 р. укладено в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 27 грудня 2006 р. на суму 4 500 000 грн., зобов’язання за яким позичальником виконано, в зв’язку з чим виконавчий напис не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 203 ч.1, 215 ч.1, 368 ч.3, 369 ч.2, 526, 593, 611, 1050 ЦК, ст. 60, 65 ч.1 СК, ст. 87-88 Закону «Про нотаріат», ст. 213-215 ЦПК, суд

в и р і ш и в :

Позов відкритого акціонерного товариства комерційний банк з іноземним капіталом «Промекономбанк» задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на користь відкритого акціонерного товариства комерційний банк з іноземним капіталом «Промекономбанк» 11 134 388 (одинадцять мільйонів сто тридцять чотири тисячі триста вісімдесят вісім) грн. – заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитом згідно Кредитного договору № 46-2006/К від 27 грудня 2006 р.

У задоволені позову відкритого акціонерного товариства комерційний банк з іноземним капіталом «Промекономбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом згідно Кредитного договору № 46-2006/К від 27 грудня 2006 р. відмовити.

Позови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки, укладений 8 серпня 2008 р. між відкритим акціонерним товариством комерційний банк з іноземним капіталом «Промекономбанк», товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ОСОБА_1 .

Позов ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису недійсним задовольнити.

Визнати недійсним виконавчий напис приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 10 березня 2009 р., зареєстрований в реєстрі за № НОМЕР_1 , про звернення стягнення на будівлю культурно-оздоровчого центру за літ. А-2 з господарськими спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Заяву про апеляційне оскарження цього рішення може бути подано до місцевого суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ю.Г.Сліщенко