Определение Коллегии судей судебной палаты по гражданским делам Верховного суда Украины о недействительности договора купли-продажи квартиры

[ANTIRAID]

Ухвала

іменем України

11 лютого 2009 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П., Костенка А.В., Пшонки М.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Мартюк Лариса Орестівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 24 січня 2008 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2007 року ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який був укладений між відповідачами 24 лютого 2007 року та посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Мартюк Л.О.

Позивачка посилалася на те, що укладенням спірного договору порушені житлові права її малолітньої доньки - ОСОБА_2, 2002 року народження, яка проживала й була зареєстрована в цій квартирі, на укладення договору не було отримано згоди органу опіки та піклування.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2007 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 24 січня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між відповідачами 24 лютого 2007 року, слід визнати недійсним із підстав. передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки він суперечить вимогам ст. 12 Закону України від 2 червня 2005 року № 2623-ІV “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”, як укладений без попередньої згоди органу опіки та піклування.

Такий висновок районного суду є правильним, оскільки ґрунтується на обставинах, які свідчать про те, що на момент укладення договору його сторони не виконали вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 ЦК України, і укладення спірного договору відбулося без попередньої згоди органів опіки та піклування на вчинення правочину щодо квартири, право на проживання в якій має малолітня ОСОБА_2

Скасовуючи це рішення та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд залишив поза увагою ст. 156 ЖК України та дійшов помилкового висновку про те, що на вселення малолітньої ОСОБА_2 у спірну квартиру повинна була бути згода власника, а оскільки її не було, підстави для визнання договору недійсним відсутні.

Наведене свідчить про те, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 24 січня 2008 року скасувати, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.В. Патрюк

Судді: Т.Є. Жайворонок

А.В. Костенко

Н.П. Лященко

М.П. Пшонка