Решение Апелляционного суда Киева о взыскании с госбюджета морального ущерба за незаконность пребывания под следствием и ограничением воли

[ANTIRAID]

Державний герб України

Унікальний номер справи: 757/38759/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5828/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Новак Р.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
тел./факс 284-15-77 e-mail: [email protected]

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого Корчевного Г.В.,
Суддів Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,
при секретарі Лознян О.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури м. Києва, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Генеральної прокуратури України, Прокуратури м. Києва, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Просила стягнути з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України 1 500 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої громадянину України незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона з 19.07.2010 року по 19.10.2012 року, впродовж 2 років та 3 місяців перебувала під слідством та обвинувачувалась у вчиненні тяжкого злочину. 19.07.2010 року стосовно неї як колишнього заступника Голови Державного казначейства України було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Окрім того, зазначає, що з 20.07.2010 року по 17.09.2010 року вона перебувала у Слідчому ізоляторі у зв'язку із застосуванням до неї міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вказує, що під 19 липня 2010 року слідчим Генеральної прокуратури України здійснювався її допит впродовж 13 годин, під час якого слідчий дозволяв собі зневажливо висловлюватися на адресу ОСОБА_3, а відтак даний допит на думку позивача носив характер катування.

Позивачка зазначає, що порушена кримінальна справа негативно вплинула на її діловий імідж, а інформація в мережі Інтернет стосовно неї до сьогоднішнього дня шкодить її професійній діяльності.

Через неправомірні дії органів дізнання та досудового слідства у неї виникли негативні зміни у психічному стані, яких вона зазнала внаслідок завданих фізичних і душевних страждань.

Таким чином вважає, що внаслідок незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного притягнення як обвинуваченої, порушення під час проведення дізнання та досудового слідства конституційних прав громадянина, ОСОБА_3 має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2016 року позов задоволено частково, стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 50 000, 00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу та просив суд апеляційної інстанції рішення Печерського районного суду м. Києва змінити в частині стягнення з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 1 500 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування всіх фактичних обставин справи.

Вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не обґрунтував мотиви для часткового задоволення позовних вимог у розмірі 50 000,00 грн. та не навів розрахунок даної суми.

Зазначає, що судом першої інстанції був зроблений помилковий висновок про необхідність покладення відповідальності за заподіяну ОСОБА_3 моральну шкоду на Державну казначейську службу України, оскільки стягнення має провадитися з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у відповідності до вимог ст.ст. 23, 25, 48 Бюджетного кодексу України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, 19.07.2010 року старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України радником юстиції Єнєвим А.В. було порушено відносно ОСОБА_3 кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

22.07.2010 року Печерським районним судом м. Києва було обрану ОСОБА_3 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

17.09.2010 року старшим слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України Єнєвим А.В. було винесено постанову про зміну обвинуваченій ОСОБА_3 міри запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

10.09.2010 року заступником Генерального прокурора України Кузьміним Р.Р. було продовжено строки досудового слідства до 4-х місяців, а 16.11.2010 року - до 6-ти місяців, тобто до 17.01.2011 року.

28.02.2011 року кримінальна справа №49-2928 була об'єднана в одне провадження з кримінальною справою № 49-3086, порушеною Генеральною прокуратурою України за фактом перевищення своїх службових повноважень службовими особами Державного казначейства України та Міністерства фінансів України, що спричинило тяжкі наслідки за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 210 КК України.

19.10.2012 року за результатами проведення досудового слідства старшим слідчим слідчого відділу прокуратури м. Києва Недільком О.В. винесено постанову про закриття кримінальної справи №49-2928 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_8 та ОСОБА_3 і службових осіб Державного казначейства України та Міністерства фінансів України ознак складу вищевказаних злочинів.

Як вказує позивач, вона дізналася про закриття кримінальної справи лише з листа прокуратури м. Києва від 13.05.2014 року №17/1/1-12043-10 на ім'я її адвоката Добідовського О.М., тобто через 1,5 року після винесення постанови про закриття кримінальної справи.

Як вказує позивач, з 22.07.2010 року по 17.09.2010 року вона була позбавлена можливості бачитися та спілкуватися з близькими, разом з тим, була змушена жити у неволі та перебувати серед людей з кримінального оточення, терпіти знущання та приниження.

Крім того, ОСОБА_3 обґрунтовувала вимоги позовної заяви тим, що у зв'язку із примушенням старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Єнєвим А.В. до дачі неправдивих показів, психологічним тиском на неї, позивачка зазнала значних моральних страждань.

А відтак, як зазначала позивач, з моменту затримання і до моменту закриття кримінальної справи ОСОБА_3 зазнала нелюдських моральних та фізичних страждань, що значно вплинуло на її здоров'я та психологічний стан.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначений у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 вищевказаного закону, право на відшкодування шкоди виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що у випадку незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, громадянинові відшкодовуються:

1) Заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) Майно, конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) Штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) Суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги;

5) Моральна шкода.

Відповідно до ст. 13 вищевказаного закону, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Як визначено ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

А відтак, внаслідок аналізу норм діючого законодавства та вивчення обставин справи, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що внаслідок незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного притягнення як обвинуваченої, ОСОБА_3 має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму ВСУ № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховують стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішення цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Вказана позиція підтверджується також висновками, викладеними у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року, відповідно до яких межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному із мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

А відтак, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн. з урахуванням особи позивача та розміру заподіяної їй шкоди.

Разом з тим, судом першої інстанції було зроблено невірний висновок щодо необхідності стягнення 50 000,00 грн. на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди з Державної казначейської служби України виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, відшкодовується державою.

А відтак, вказане стягнення провадиться з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у відповідності до вимог ст.ст.23, 48 Бюджетного кодексу України.

Пунктом 35 Постанови КМУ № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників» від 03.08.2011 року визначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Вказана позиція також підтверджується висновком, викладеним у рішенні Колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №6-42168св14.

Тому, рішення Печерського районного суду м. Києва підлягає зміні в частині стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 коштів у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що апелянтом та його представником не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог про стягнення на користь ОСОБА_3 1 500 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суду приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги та зміни рішенняПечерського районного суду м. Києва.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України Апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу і скасовує рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року змінити в частині стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 50 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, зазначивши:

Стягнути з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 50 000, 00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:
Судді:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57002275