Рішення Червонозаводського райсуду Харкова про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП у зв'язку з наявністю можливості ТЦК отримати всі необхідні дані

[ANTIRAID]

Справа № 646/8631/24
Провадження № 2-а/646/35/2024

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді Чорної Б.М.,

секретаря судового засідання Петренко А.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в приміщенні Червонозаводського районного суду м. Харкова у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

До Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову, позивач зазначав, що 23.07.2024 року постановою №262 по справі про адміністративне правопорушення винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Натомість, зранку 10.07.2024 року приблизно о 09.00 год, особисто ОСОБА_2 зі своїм сином прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 для оновлення персональних даних та подання заяви про надання відстрочки від призову, де прибувши до подвір`я було виявлено велику чергу у зв`язку з чим потрапити не вдалося.

11.07.2024 року ОСОБА_4 знову прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 для оновлення персональних даних, однак адміністратором зала, було повідомлено, що запис на оновлення даних не проводиться у зв`язку із завантаженістю, та повідомила, що до 16.07.2024 запис оновлення даних відкритий не буде, запропонувала оновити дані через ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зрозумівши, що ОСОБА_4 може так і не оновити свої персональні дані, ним було направлено дану заяву з відповідними додатками поштовим повідомленням № 610720002912 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.07.2024 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 було отримано даний лист, в якому були актуальні персональні дані, та заява відповідного зразка про надання відстрочки на підставі абзацу 12 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію з прикріпленням усіх відповідних додатків.

Окрім цього, 22.07.2024 на мобільний номер, який вказав останній в листі, повідомили, що довідка №668 від 16.07.2024 про надання відстрочки готова до видачі.

Наступного дня, прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було повідомлено, що на нього буде накладено стягнення у вигляді штрафу за не оновлення персональних даних в 60-денний термін, також зазначаючи, що відповідно до ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» інформацію, яку позивач не оновив.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 повинен отримати цю інформацію від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді. На підставі вказаного просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2024 р. суддею визначено суддю Чорну Б.М.

Ухвалою суду від 07.08.2024 року позовну заяву залишено без руху.

21.08.2024 р. ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У встановлений ухвалою строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням було направлено копію позовної заяви та копію ухвали про відкриття провадження по справі.

Від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 18.09.2024 року був поданий відзивна адміністративний позов,у якому відповідач просить у задоволеніпозовних вимог ОСОБА_2 відмовити з посиланням на те,що вимоги є необґрунтованими і незаконними,суперечать приписам матеріального і процесуального права,а тому задоволенню не підлягають.

Зазначено,що підчас перевірки ІНФОРМАЦІЯ_3 відомостей (персональних та службових даних)узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників,військовозобов`язаних та резервістів було виявлено факт порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу (абз.2 ч.10 ст.1 - громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України,у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані,зокрема:уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки)військовозобов`язаним ОСОБА_2 ,а саме позивач не виконав зазначеного обов`язку,встановленим порядком,про що вказує на цей факт в своєму позові,де зазначає,що не мав можливості протягом встановленого часу (60днів) скористатись електронними сервісами або іншими,визначеним порядком,способами.

Даний факт підтверджений витягом з ІКС «Оберіг», що лише після 16.07.2024, коли завершився термін виконання громадянами України визначених Законом норм, а саме станом на 23.07.2024 року позивач не виконав свій обов`язок, що зумовило притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Відповідно до роз`яснень Міністерства Оборони України №4127/уд від 15.07.2024: «отримання певних видів персональних даних, а саме адреси проживання та номеру мобільного телефону, держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів від інших органів центральної влади не передбачається Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов?язаних та резервістів».

Проте чинним законодавством передбачено, що оновлення таких даних з метою військового обліку, цілей оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації, має здійснювати військовозобов?язаний такими способами: через мобільний додаток «Резерв+», центри надання адміністративних послуг або через ІНФОРМАЦІЯ_4 . Застосування статей 210, 210-1 КУпАП у випадку вчинення правопорушення військовозобов?язаним є правомірним, у випадку ненадання або неоновлення адреси проживання та номеру мобільного телефону через передбачені чинним законодавством способи у встановлені для цього строки, а саме до 16.07.2024».

Так 23.07.2024 року відносно правопорушника ОСОБА_2 уповноваженою на те особою, був складений протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 статті 210 Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, в якій заперечував доводи викладені у відзиві, просив задовольнити позов з підстав викладених у позові.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив обставини, що викладені позивачем у позовній заяві щодо неможливості оновити дані у ІНФОРМАЦІЯ_5 10 та 11 липня 2024 року через велику чергу з охочих оновити дані та обмеженим прийомом громадян у вказаній установі.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши свідків в судовому засіданні, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1, 3, 4 ст. 3 КАС України Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюєтьсяКонституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно зі ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; абохоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; абохоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Судом встановлено, що 23.07.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_6 було винесено постанову №262 про притягнення позивача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.

У вказаній постанові зазначається, що ОСОБА_2 порушив правила військового обліку, а саме, солдат запасу ОСОБА_2 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , в особливий період, який настав в Україні з моменту оголошення Президентом України часткової мобілізації (Указ від 17.03.2014 року N?303/2014) та діє на сьогодні у порушення вимог абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону 3633, абзацу 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу»: не уточнив протягом 60 днів дня набрання чинності Законом 3633 свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. або територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Частиною 3 ст. 210 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», порушення якого ставиться у вину позивачу, зазначається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі.

Підпунктами 8, 10 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, порушення яких також ставиться у вину позивачу, встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Статтю 210 КУпАП доповнено Законом №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який набрав чинності 19 травня 2024 року.

Тобто, з 19 травня 2024 року встановлено 60-денний строк для уточнення громадянами України своїх даних щодо виконання військового обов`язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення 23.07.2024 року.

Однак, відповідно до довідки від 16.07.2024 № 688, яка видана ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 від ІНФОРМАЦІЯ_1 останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п.1 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 11 серпня 2024 року.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти та здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч. 2 ст. 10 ЗУ "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Відповідно до наданої довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти ОСОБА_2 здобуває освіту з 01.09.2023 року в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті на денні формі.

Також встановлено, що ОСОБА_2 має військовий квиток серії НОМЕР_1 виданий 20.08.2013 р., в якому наявний запис про присвоєння позивачу ВІН № 030120231455472200063.

Витягом з ІКС «Оберіг» за ідентифікатором військовозобов`язаного НОМЕР_2 щодо ОСОБА_2 підтверджено, що він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , дата ведення інормації про особу в систему - 03.01.2023 року, дата звернення - 27.01.2024 року, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , вид обліку рядовий, сержантський і старшинський склад запасу, місце народження м. Харків, звання рядовий. Крім того у Витязі заначено актуальні персональні дані, в тому числі номер мобільного телефону.

У вказаному витягу відсутні відомості щодо обліку ОСОБА_2 як порушника військового обліку.

З огляду на вказане, обов`язок з приводу оновлення даних, який визначений ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» позивач ОСОБА_2 станом на 23.07.2024 року не порушив.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за № 36/41381 (далі - Інструкція).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до ч.5 ст.5, 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

Разом з тим, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.

З наданих відповідачем копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей ОСОБА_2 в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.

Суд також звертає увагу на те, що відповідач володів щодо позивача обліковими даними, які були належними та достатніми для того, щоб у встановленому законом порядку оформити ОСОБА_2 відстрочку від призову на військову службу.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді адміністративного позову про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення суд тлумачить на користь особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України.

У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.

Згідно з ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, із урахуванням установлених обставин, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог, а саме скасування постанови №262 від 23.07.2024 р., складеної та підписаної начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 підполковником ОСОБА_6 , у частині накладання на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Представником позивача у судовому засіданні заявлено про віднесення судових витрат у даній справі за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 255, 2565, 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 4, 12, 46, 72, 77, 229, 241-256, 257, 286 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову №262 від 23.07.2024 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_6 , скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місце знаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя: Б.М.Чорна

Джерело: ЄДРСР 122317047

[ANTIRAID]

Ця справа демонструє нахабне та цинічне вимагання у громадян України грошей та невиконання посадовими особами ТЦК своїх обов'язків.

Суд зазначив:

Крім того, суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до ч.5 ст.5, 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

Разом з тим, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.