Рішення КОАС про зобов'язання Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства рф


Чи вважаєте Ви рішення законним та справедливим?  

2 голоса

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      2
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      2
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року

Справа №320/26814/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ: 42552598) щодо відмови у прийнятті в ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;

- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ: 42552598) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо прийому у неї декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації із врахуванням висновків суду.

В якості підстави позову зазначено про незгоду з діями відповідача щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/26814/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 адміністративну справу №320/26814/24 прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє, вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, поданий 24.07.2024 та 30.07.2024, згідно якого відповідач не погоджується з позовними вимогами та просить у їх задоволенні відмовити. ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звертає увагу суду, що позивач мала припинити громадянство рф до 18.11.2021 або подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина рф до уповноваженого органу цієї держави. Позивач, посилаючись на неможливість виконання формальної процедури припинення іноземного громадянства, протягом двох років не вжила достатніх заходів для отримання документа про припинення іноземного громадянства. У визначений законодавством термін позивачем не подано до МУ ДМС у м. Києві та Київській області декларацію про відмову від громадянства рф.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

18.11.2019 Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області прийнято відносно ОСОБА_1 рішення про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство».

Відповідно позивач 10.08.2019 взяла на себе зобов'язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство російської федерації і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України документ про припинення громадянства російської федерації.

Отримавши тимчасове посвідчення громадянина України (документ, який підтверджує приналежність до громадянства України) позивач неодноразово намагалася вчинити дії спрямовані на припинення громадянства рф через її посольства та консульські установи. Однак, отримувала формальні причини для відмови у прийнятті документів від неї.

Матеріалами справи підтверджено, що лише 25.10.2021 позивачем було подано пакет документів до консульської установи рф на вихід з громадянства рф за реєстраційним №269100441 і відповідно отримати підтверджуючий документ, який невідкладно було подано відповідачу

Дія карантинних обмежень, а згодом і повномасштабний збройний напад рф на Україну унеможливлювали повторні та уточнюючі звернення до консульських установ рф щодо виходу позивача з громадянства рф.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталася до відповідача з численними зверненнями щодо об'єктивної неможливості виконання формальної процедури припинення іноземного громадянства, однак отримували відповіді про взятий на себе обов'язок щодо припинення громадянства.

Згодом позивач отримала лист від Міністерства закордонний справ країни-агресора від 11.10.2022 №27045/кд-гр, в якому було повідомлено, що її заява стосовно припинення громадянства рф була погоджена з МВД росії та ФСБ росії, проте з причини зупинення діяльності російських закордонних установ на території України відповідне рішення не було прийняте. Зокрема, позивачу було рекомендовано звернутися з даного питання в дипломатичне представництво або консульство рф.

У зв'язку з об'єктивною неможливістю отримати підтвердження припинення іноземного громадянства позивач звернулась 13.12.2023 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області зі зверненням до якого були долучені відповіді країни-агресора та декларація про відмову від іноземного громадянства.

Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області було направлено відповідь №3-2295/6/8010-23/8010.4.2/33-24 від 08.01.2024, у якій зазначалося, що у позивача відсутні підстави для подання декларації про відмову від громадянства російської федерації з причини того, що вона не належить до осіб, які мають право на подачу декларації.

08.02.2024 позивач повторно звернулася до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з листом, в якому описала наявну безвихідну ситуацію, та знову подала декларацію про відмову від іноземного громадянства (за формою, що затверджена Наказом МВС України від 16.08.2012 №715). Також було долучено довідку з посольства рф в Україні від 25.10.2021 та відповідь МЗС рф від 11.10.2022.

Листом від 13.02.2024 №3-234/6/8010-24/8010.4.2/397-24 Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області зазначило, що в позивача відсутні підстави для подання декларації про відмову від громадянства російської федерації, оскільки вона не належить до категорій осіб, які мають на це право.

Вважаючи протиправною відмову у прийнятті декларації, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року № 2235-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 2235).

Відповідно до визначень, які містить ч. 1 ст. 1 Закону № 2235, громадянство України це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону № 2265 іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

При цьому, зобов'язання припинити іноземне громадянство це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (ч. 1 с. 1 Закону № 2265).

Декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (ч. 1 ст. 1 Закону № 2265).

Умови та порядок прийняття до громадянства України встановлені ст. 9 Закону № 2265.

Так, згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 2265, іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 2265 однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

В свою чергу, незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства, за визначенням наведеним в ч. 1 ст. 1 Закону № 2265, є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Отже, незалежними від особи причинами неотримання документа про припинення громадянства іноземної держави є три самостійні обставини: 1) невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено; 2) відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи; 3) нездійснення такої процедури.

Позивач у декларації про відмову від іноземного громадянства в якості підстави відмови від іноземного громадянства та подачі декларації посилалась на існування незалежних від неї причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) російської федерації, оскільки процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російською федерацією не здійснюється.

У свою чергу, критеріїв визначення поняття «нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави» Закон № 2265 не встановлює.

Також, чинним законодавством не передбачено перелік документів, які мають підтверджувати факт нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави», надання яких зацікавленими особами, надасть їм можливість підтвердити такий факт для подальшого подання декларації про відмову від іноземного громадянства та прийняття уповноваженими органами такої декларації. Позивач незалежною від неї обставиною вважає факт припинення роботи на території України всіх консульських установ російської федерації.

Відповідачем при розгляді заяви позивача про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства не було надано оцінку підставі зазначеній в поданій декларації.

Враховуючи, що чинне законодавство не містить переліку документів які мають підтверджувати факт нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави, тягар доказування такої обставини лежить на зацікавлених особах.

В той же час слід врахувати, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався і триває станом на час розгляду справи.

У зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України 24.02.2022 були офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією, та, відповідно, посольства та консульства російської федерації в Україні припинили свою діяльність.

Таким чином, визнання офіційно цього факту не потребує додаткового доведення з боку позивача про наявність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства. У законодавстві України відсутнє правове регулювання процедури припинення іноземного громадянства за ініціативою особи в разі ведення воєнних дій між Україною та відповідною державою громадянства такої особи.

Суд зауважує, що позивачем вчинялися дії з метою припинення громадянства російської федерації, однак це не призвело до відповідного правового результату з незалежних від неї причин.

У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, консульські установи держави-агресора в Україні не працюють, однак з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій та їх послідовності щодо відсутності в особи можливості отримання документа про припинення громадянства такої держави з незалежних від неї причин, що в свою чергу призводить до фактичного порушення прав такої особи.

Відповідачем не було надано жодної оцінки наведеній позивачем в декларації обставини, а саме щодо нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави російської федерації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що неотримання позивачем документа про припинення громадянства російської федерації відбулося з незалежних від неї причин. З огляду на це, відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 2235, позивач має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства, тому дії відповідача щодо відмови у прийнятті у позивача декларації про відмову від громадянства російської федерації є протиправними, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.

При обранні способу захисту прав позивача у даному випадку суд враховує приписи ст. 245 КАС України та зазначає наступне:

У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.12.2018 року у справі № 804/1469/17 та від 10.04.2019 року у справі № 826/11251/18.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийому у неї декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації із врахуванням висновків суду.

У пункті 70 рішення від 20 жовтня 2011 року «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Крім того, ЄСПЛ звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов?язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у обраний позивачем спосіб захисту.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір на суму 2422,40 грн.

Враховуючи задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Також суд зазначає, що позивачем в тексті позову заявлено попередній розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., а також вказано, що докази понесення таких витрат будуть подані додатково. Отже, питання щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішено після надання представником позивача протягом п'яти днів після ухвалення рішення остаточного розрахунку та докази понесення таких судових витрат у відповідності до ч.7 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити;

Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ: 42552598) щодо відмови у прийнятті в ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;

Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ: 42552598) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо прийому у неї декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації із врахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ: 42552598).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.

Джерело: ЄДРСР 122480133

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Це наша справа. На жаль, наразі громадяни країни-агресора, що планували набути громадянство України, не мають можливості підтвердити вихід з громадянства рф. Тому приходиться звертатись до суду аби зобов'язати ДМС розглянути документи та прийняти відповідне рішення. Суд зазначив:

Відповідачем при розгляді заяви позивача про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства не було надано оцінку підставі зазначеній в поданій декларації.

Враховуючи, що чинне законодавство не містить переліку документів які мають підтверджувати факт нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави, тягар доказування такої обставини лежить на зацікавлених особах.

У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, консульські установи держави-агресора в Україні не працюють, однак з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій та їх послідовності щодо відсутності в особи можливості отримання документа про припинення громадянства такої держави з незалежних від неї причин, що в свою чергу призводить до фактичного порушення прав такої особи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що неотримання позивачем документа про припинення громадянства російської федерації відбулося з незалежних від неї причин. З огляду на це, відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 2235, позивач має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства, тому дії відповідача щодо відмови у прийнятті у позивача декларації про відмову від громадянства російської федерації є протиправними, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения