Постанова ВП ВС про дискримінацію ВРП судді та необхідність звільнення у відставку без проходження кваліфоцінювання

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 грудня 2024 року

м. Київ

Справа № 990/68/24

Провадження № 11-245заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А.,

за участю:

секретаря судового засідання Лук'яненко О. О.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представників позивачки - Кравця Р. Ю., Мартиненко А. В.,

представника відповідача - Цуцкірідзе І. Л.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2024 (судді Бившева Л. І., Гончарова І. А., Юрченко В. П., Ханова Р. Ф., Олендер І. Я.)в адміністративній справі № 990/68/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинення певних дій

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада, відповідач), у якому просила:

- визнати протиправними дії ВРП щодо невідновлення розгляду заяви судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку та скасувати пункт 10 рішення ВРП від 20.02.2024, яким не прийнято рішення про поновлення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв'язку з поданням заяви про відставку;

- зобов'язати ВРП відновити розгляд заяви судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку, який зупинений ухвалою від 21.11.2023;

- зобов'язати ВРП розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у відставку.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.10.2023 до ВРП надійшла заява судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 про звільнення її з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.

Ухвалою від 21.11.2023 № 1073/0/15-23 ВРП зупинила розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення її з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави.

14.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до ВРП із заявою, у якій просила поновити розгляд питання про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави.

За результатами розгляду питань порядку денного засідання ВРП від 20.02.2024 № 15 відповідач не прийняв рішення про поновлення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв'язку з поданням заяви про відставку (пункт 10), скільки у ході обговорення питання щодо поновлення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у відставку, ВРП з'ясувала, що дотепер не завершена процедура накладеного на суддю ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - позивачка не пройшла кваліфікаційне оцінювання (рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21), а тому є юридична можливість, що суддя може бути звільнена за результатами такого кваліфікаційного оцінювання.

Позивачка вважає протиправними дії ВРП щодо невідновлення розгляду її заяви про звільнення з посади судді у відставку, оскільки на дату подання заяви (20.10.2023) дисциплінарні скарги стосовно судді ОСОБА_1 , які надійшли до ВРП, були розглянуті та жодним чином ВРП не заявила, що у її провадженні є якась скарга, з тексту якої вбачається, що суддя може бути звільнена з посади внаслідок розгляду скарги.

Позивачка доводить, що стаття 55 Закону України від 21.12.2016 № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі -Закон № 1798-VІІІ) не передбачає такої підстави для зупинення розгляду заяви про відставку як непроходження кваліфікаційного оцінювання.

На переконання позивачки, як первинне оцінювання судді, так і оцінювання в порядку дисциплінарного стягнення проводиться для осіб, які виявили бажання продовжити працювати на посаді судді, проте в жодному випадку таке оцінювання не проводиться щодо до осіб, які виявили намір звільнитися у відставку чи за власним бажанням.

Вказує, що ВРП допустила протиправні дії, бо відсутні фактичні підстави, які передбачені законом для можливості зупинення розгляду заяви про відставку, оскільки: 1) норма пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України не передбачає підстави для звільнення судді за результатами кваліфікаційного оцінювання; 2) формування «виявило його невідповідність займаній посаді», про яке йдеться в пункті 3 частини шостої статті 126 Конституції України, не є самостійною та незалежною підставою для звільнення судді з посади, в тому числі у разі виявлення невідповідності займаній посаді за результатами оцінювання; 3) рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21 не встановлено підстав за пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України; 4) виконання рішення ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21 не може бути наслідком звільнення судді з посади за пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України; 5) з прийняттям рішення ВРП № 1284/2дп/15-23 від 13.12.2023 відпали підстави, що зумовили зупинення розгляду заяви судді ОСОБА_1 про відставку; 6) порушено вимоги частини третьої статті 55 Закону № 1798-VІІІта пункт 5.22 глави 5 розділу ІІ Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24.01.2017 № 52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП), щодо непоновлення розгляду питання про відставку за відсутності фактичних підстав для зупинення.

Позивачка також наголошувала, що ВРП здійснювала звільнення суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання в порядку дисциплінарного стягнення, навіть деяких, які і не приступили до навчання у Національній школі суддів України. Звільнення таких суддів здійснювала ВРП і в цьому складі.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити в її задоволенні повністю. Вважає, що ВРП діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник відповідача зазначає, що під час розгляду матеріалів щодо звільнення судді ОСОБА_1 у відставку ВПР встановлено наявність підстав для зупинення її розгляду, а саме: встановлено, що ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації на тему «Цивільне процесуальне законодавство» та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді (рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21); ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20.07.2020 № 2197/2дп/15-20 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 та зазначено, що викладені у скарзі обставини можуть вказувати на наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів»(далі -Закон № 1402-VIII).

Оскільки за наслідком кваліфікаційного оцінювання, яке є складовою частиною дисциплінарного стягнення, ОСОБА_1 може бути звільнена з посади судді, то відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 1798-VІІІ ВРП була уповноважена зупинити розгляд питання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади у відставку.

Правом на відставку суддя може скористатися, якщо до подання такої заяви не допустив дій, які зумовлюють прийняття компетентними органами рішення про його звільнення з посади судді з інших підстав або рішення про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення судді на посаду, після якого, зокрема, процедура призначення на посаду судді безстроково є завершеною.

Стосовно позовної вимоги про скасування пункту 10 рішення ВРП від 20.02.2024, яким не прийнято рішення про поновлення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв'язку з поданням заяви про відставку, то ВРП наголошує, що Закон № 1798-VІІІпередбачає можливість оскарження рішень ВРП, натомість оскарження протоколу чи протокольної ухвали чинним законодавством не передбачено, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в рішенні від 06.08.2019 у справі № 9901/814/18.

Представник відповідача також вказує, що позовна вимога щодо зобов'язання ВРП відновити розгляд заяви та розглянути заяву судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку суперечить Конституції України, статтям 1, 3, 21, 34 Закону № 1798-VІІІ.

Фактичні обставини справи

Указом Президента України від 30.03.2000 № 551/2000 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави строком на п'ять років, а Постановою Верховної Ради України від 07.04.2005 № 2534-VII обрана на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави безстроково.

13.05.2020 ОСОБА_2 подав до ВРП скаргу про вчинення дисциплінарного проступку, в якій вказав, що він виявив факти, які свідчать про вчинення суддею Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 дисциплінарних проступків.

20.07.2020 ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП № 2197/2дп/15-20 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 за результатами попередньої перевірки скарги ОСОБА_2

01.03.2021 рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП № 496/2дп/15-21 суддю Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у вигляді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації на тему «Цивільне процесуальне законодавство» та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

17.06.2021 рішенням ВРП № 1407/0/15-21 залишено без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1

16.12.2021 ухвалою Великої Палати Верховного Суду прийнято відмову ОСОБА_1 та її представника - адвоката Кравця Р. Ю. від скарги на рішення ВРП від 17.06.2021 № 1407/0/15-21, закрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 17.06.2021 № 1407/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21 про притягнення судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

З 26.07.2021 до 30.12.2021 суддя ОСОБА_1 проходила в Національній школі суддів України навчання для підвищення кваліфікації, за результатами якого надано звіт від 10.01.2022. Відповідно до висновку вказаного звіту суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 успішно виконала навчальну програму для підвищення кваліфікації суддів, тимчасово відсторонених від здійснення правосуддя. Проте кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді не проходила, оскільки Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС, Комісія) не призначала його.

20.10.2023 до ВРП надійшла заява судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 про звільнення її з посади судді у відставку.

14.11.2023 член ВРП ОСОБА_3 за результатами розгляду заяви та доданих до неї матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у відставку склала висновок, відповідно до якого пропонувала ВРП постановити ухвалу про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави.

21.11.2023 ВРП, керуючись статтею 34, частиною третьою статті 55 Закону № 1798-VІІІ, постановила ухвалу № 1073/0/15-23, якою зупинила розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави.

13.12.2023 рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП № 1284/2дп/15-23 відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 за дисциплінарною скаргою ОСОБА_2 .

14.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до ВРП із заявою, у якій просила поновити розгляд питання про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави.

01.02.2024 член ВРП ОСОБА_3 за результатами розгляду заяви та доданих до неї матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у відставку склала висновки, відповідно до яких пропонувала ВРП: ухвалити рішення про поновлення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв'язку з поданням заяви про відставку; ухвалити рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв'язку з поданням заяви про відставку.

24.01.2024 та 31.01.2024 ОСОБА_1 зверталася до Голови ВРП Усика Г. І. із заявою та інформаційним запитом, у яких просила повідомити про існування перешкод для включення до порядку денного засідання ВРП питання про звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, та повідомила про «відсутність станом на 31.01.2024 невідписаних справ та рішень, не відправлених в Єдиний державний реєстр судових рішень».

06.02.2024 Голова ВРП Усик Г. І. надіслав ОСОБА_1 відповідь за вих. № 4153/0/9-24, у якій повідомив, що питання про розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у відставку включено до проєкту порядку денного № 11 засідання ВРП 13.02.2024, який оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП.

Разом із цим, 29.01.2024 ВККС рішенням № 30/зп-24 вирішила відкласти питання щодо призначення кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1 для підтвердження здатності здійснювати правосуддя в Октябрському районному суді міста Полтави за цивільною спеціалізацією до завершення кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, яке призначено рішенням Комісії від 07.06.2018 № 133/зп-18 та триває дотепер.

За результатами розгляду питань порядку денного засідання ВРП № 15 від 20.02.2024 відповідачем не прийнято рішення про поновлення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв'язку з поданням заяви про відставку (пункт 10).

19.06.2024 ВККС, розглянувши питання про призначення кваліфікаційного оцінювання суддів у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, прийняла рішення № 186/зп-24, яким вирішила призначити кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності суддів (згідно з додатком 1 до цього рішення, зокрема, ОСОБА_1 ) здійснювати правосуддя у відповідних судах; установити черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складення іспиту; другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди.

Відповідно до інформації, розміщеної у відкритому доступі на офіційному вебсайті ВККС, рішенням від 29.08.2024 132/ко-24 Комісія визнала суддю Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 17.09.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнив частково. Визнав протиправними дії ВРП по невідновленню розгляду заяви судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку. Зобов'язав ВРП відновити розгляд заяви судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку, який зупинений ухвалою від 21.11.2023. Зобов'язав ВРП розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у відставку. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позов, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що оскільки рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13.12.2023 № 1284/2дп/15-23 було відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 за дисциплінарною скаргою ОСОБА_2 , то єдиною підставою для непоновлення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв'язку з поданням заяви про відставку, на яку посилається ВРП, є непроходження ОСОБА_1 кваліфікаційного оцінювання на відповідність зайнятій посаді.

Разом із цим позивачка доводила суду, що рішенням ВККС від 19.06.2024 № 186/зп-24 було призначене кваліфікаційне оцінювання суддям в порядку дисциплінарного стягнення, у тому числі судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1, судді Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_6., судді Господарського суду Київської області ОСОБА_5. Суддям ОСОБА_1 та ОСОБА_6. визначена дата іспиту 01.08.2024, а судді ОСОБА_5 - 30.07.2024. Ця інформація розміщена у відкритому доступі на вебсайті ВККС у розділі «Оцінювання». Суддя ОСОБА_1 01.08.2024 склала іспит у ВККС, а судді ОСОБА_6 та ОСОБА_5 звернулися до ВРП із заявами про відставку. Рішенням ВРП від 08.08.2024 № 2420/0/15-24 суддя ОСОБА_6 була звільнена у зв'язку з поданням заяви про відставку. Рішенням ВРП від 08.08.2024 № 2422/0/15-24 суддя ОСОБА_5 був звільнений у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Тобто непроходження кваліфікаційного оцінювання в порядку дисциплінарного стягнення не є перешкодою для звільнення судді у зв'язку з поданням заяви про відставку. Відповідач не надав жодного обґрунтування щодо неоднакового вирішення питання стосовно осіб, які перебувають в однакових умовах, а саме звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, з огляду на непроходження кваліфікаційного оцінювання такого судді в порядку дисциплінарного стягнення.

Натомість, приймаючи рішення про звільнення суддів у зв'язку з поданням такими суддями заяв про відставку щодо двох інших суддів (ОСОБА_6. та ОСОБА_5 ) у відповідача не виникло сумнівів стосовно можливості звільнення цих суддів у зв'язку з поданням заяви про відставку без проходження ними кваліфікаційного оцінювання в порядку дисциплінарного стягнення.

Таким чином, приймаючи вказані рішення від 08.08.2024, ВРП підтвердила, що право судді на звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку не залежить від проходження (непроходження) кваліфікаційного оцінювання такого судді в порядку дисциплінарного стягнення.

За висновком суду першої інстанції, встановлені обставини свідчать про непослідовність практики ВРП при прийнятті аналогічних рішень за тотожних обставин, що виразилось у прийнятті протилежних рішень стосовно вирішення питання про звільнення судді у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наведене свідчить про неоднаковий підхід у вирішенні питання про непоновлення розгляду питання позивачки про звільнення з посади судді у відставку, що і обмежує можливість реалізувати право на відставку.

Короткий зміст та обґрунтування апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2024 та вважаючи, що суд першої інстанції неповно дослідив докази й обставини у справі, в результаті чого ухвалив незаконне рішення, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Великої Палати Верховного Суду та просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вирішуючи питання про поновлення розгляду заяви про звільнення ОСОБА_1 у відставку, ВРП установила, що станом на день розгляду цього питання дисциплінарне провадження щодо неї не було завершене, оскільки кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді після проходження курсу підвищення кваліфікації у Національній школі суддів України з метою подальшого кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді ОСОБА_1 не проходила (рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21).

Однак, рішення суду першої інстанції мотивоване лише висновком про непослідовність практики ВРП при прийнятті аналогічних рішень, що виразилось в ухваленні протилежних рішень стосовно вирішення питання про звільнення судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

ВРП вважає такі висновки суду першої інстанції безпідставними, оскільки на засіданні ВРП 20.02.2024 розглядалось питання щодо поновлення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення її з посади судді у відставку, за результатами розгляду якого не прийнято рішення про поновлення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у відставку. Натомість 08.08.2024 на засіданні ВРП розглядалися заяви суддів ОСОБА_6. та ОСОБА_5 саме щодо звільнення їх з посади судді у відставку.

Ураховуючи зазначене, ВРП наполягає, що не ухвалювала протилежні рішення стосовно вирішення питання про звільнення судді у зв'язку з поданням заяви про відставку. За твердженням ВРП, вирішення неоднаково питання щодо розгляду заяв суддів про звільнення їх у відставку за подібних обставин, само по собі не свідчить про протиправність дій ВРП та порушення принципу рівності перед законом.

Відповідач звертаєувагу на те, що Велика Палата Верховного Суду вже досліджувала питання розгляду заяви судді про відставку за наявності незавершеної процедури дисциплінарного стягнення відносно такого судді, зокрема, у постанові від 19.02.2020 у справі № 9901/75/19.

ВРП також зазначає, що суд першої інстанції всупереч статті 21 Закону № 1798-VІІІ не зважаючи на наявність ухвали ВРП від 21.11.2023 № 1073/0/15-23 «Про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у відставку», не скасовуючи її та не зазначивши в судовому рішенні про те, які норми законодавства України порушено ВРП, фактично зобов'язав членів ВРП поновити та розглянути заяву судді ОСОБА_1 про звільнення її у відставку.

Апеляційна скарга містить клопотання про розгляд справи за участю представника ВРП.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ВРП представник позивачки наголошує, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки: 1) порушено вимоги частини третьої статті 55 Закону № 1798-VІІІ та пункт 5.22 глави 5 розділу ІІ Регламенту ВРП щодо непоновлення розгляду питання про відставку за відсутності фактичних підстав для зупинення; 2) норма пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України не передбачає підстави для звільнення судді - за результатами кваліфікаційного оцінювання; 3) формування «виявило його невідповідність займаній посаді», про яке йдеться в пункті 3 частини шостої статті 126 Конституції України, не є самостійною та незалежною підставою для звільнення судді з посади, в тому числі у разі виявлення невідповідності займаній посади за результатами оцінювання; 4) рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21 не встановлено підстав за пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України; 5) виконання рішення ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21 не може мати наслідком звільнення судді з посади за пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України; 6) з прийняттям рішення ВРП № 1284/2дп/15-23 від 13.12.2023 відпали підстави, що зумовлювали зупинення розгляду заяви судді ОСОБА_1 про відставку.

Представник позивачки також наголошує, що ВРП за однакових умов 08.08.2024 та 18.09.2024 звільнила суддів у відставку, які не завершили оцінювання в рамках накладеного дисциплінарного стягнення, в той час як заява позивачки про відставку вже більше 6 місяців не розглядається.

На переконання представника позивачки, при застосуванні нейтральних норм про поновлення розгляду заяви про відставку ВРП створила позивачці менш сприятливі умови щодо розгляду заяви про відставку, що мало наслідком менш сприятливе становище, порівняно з іншими особами, які також не завершили оцінювання, але безперешкодно отримали розгляд заяв про відставку, що є порушенням Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

За доводами відзиву, ВРП не вказано посилання ні на якісний закон, ні на виправдану мету, ні на необхідність у демократичному суспільстві, які б у сукупності дозволяли виправдати протиправне втручання в гарантії судді, зокрема право на відставку.

Представник позивачки наголошує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії відповідає вимогам ефективного захисту, що встановлені як Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), так і міжнародним нормам справедливого судочинства. Також він стверджує, що не можна розцінювати як втручання в незалежність членів ВРП вимогу дотримуватись норм закону в частині забезпечення судді можливості розгляду заяви про відставку відповідно до приписів Закону №1402-VIII.

Відзив на апеляційну скаргу не містить клопотання про розгляд справи за участю позивачки та/чи її представника.

Рух апеляційної скарги

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВРП на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 990/68/24 за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Витребувано з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду матеріали справи № 990/68/24.

30.10.2024 до Великої Палати Верховного Суду надійшли матеріали справи № 990/68/24 згідно із супровідним листом Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.10.2024 № 990/68/24/50093/24.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 07.11.2024 призначила справу № 990/68/24 до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 05.12.2024 о 12:00.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 😎 пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 131 розділу VIII «Правосуддя» Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема: розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Преамбулою Закону № 1798-VIII встановлено, що цей Закон визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Стаття 106 Закону № 1402-VIII визначає підстави дисциплінарної відповідальності судді.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстави непроходження курсу підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України відповідно до направлення, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, або непроходження подальшого кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами цього кваліфікаційного оцінювання.

Частиною першою статті 112 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

Пунктами 3, 4 частини шостої статті 126 Конституції України визначено, що підставами для звільнення судді є: вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Положеннями статті 115 Закону №1402-VIII визначено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).

При цьому відповідно до частин першої, третьої статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до ВРП, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 1798-VІІІВРП має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

Процедурні питання здійснення ВРП повноважень, визначених Конституцією України, законами України № 1798-VІІІ, № 1402-VIII, іншими законами України, порядок підготовки, розгляду та прийняття ВРП, її Дисциплінарними палатами та іншими органами рішень, а також інші питання діяльності ВРП регулюються Регламентом ВРП (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 5.20 Регламенту ВРП розгляд питання порядку денного Ради чи Дисциплінарної палати, якщо інше не визначено законом, починається з доповіді доповідача, який викладає встановлені та досліджені обставини, висновок по суті питання.

Пунктом 5.22 Регламенту ВРП встановлено, що у разі необхідності проведення додаткової перевірки, витребування матеріалів щодо справи, яка розглядається, розгляд справи (питання порядку денного) може бути відкладено або зупинено. Розгляд зупиненої справи (питання порядку денного) поновлюється після усунення обставин, що викликали її зупинення.

Відповідно до пункту 10.1 Регламенту ВРП результатом розгляду питань діяльності Ради та її органів, віднесених законом до їх компетенції, а також вирішення питань організаційної діяльності Ради є рішення, які ухвалюють у таких формах: а) рішення; б) ухвала; в) протокольна ухвала. Розгляд справи (питання порядку денного) закінчується ухваленням рішення (постановленням ухвали). Питання, пов'язані з відкриттям, зупиненням, поновленням розгляду, залишенням без розгляду та поверненням, об'єднанням, а також в інших випадках, визначених Регламентом ВРП, вирішуються шляхом постановлення ухвал. Ухвали оформлюються окремим документом за винятком ухвал із процедурних питань. Рішення Ради чи Дисциплінарної палати із процедурних питань заноситься до протоколу засідання (протокольна ухвала). Про відкладення розгляду справи (питання порядку денного), оголошення перерви в розгляді постановляється протокольна ухвала.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухала пояснення учасників справи, зважила на письмові звернення, що надійшли на адресу суду, переглянула оскаржуване судове рішення і дійшла таких висновків.

Суд першої інстанції встановив, що 21.11.2023 ВРП постановила ухвалу № 1073/0/15-23, якою зупинила розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави.

Ухвала про зупинення розгляду заяви судді [ ОСОБА_1 ] про звільнення у відставку з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави мотивована тим, що рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21 суддю Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у вигляді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації на тему «Цивільне процесуальне законодавство» та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням ВРП від 17.06.2021 № 1407/0/15-21 було залишене без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 .

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 прийнято відмову ОСОБА_1 та її представника - адвоката Кравця Р. Ю. від скарги на рішення ВРП від 17.06.2021 № 1407/0/15-21, закрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 17.06.2021 № 1407/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21 про притягнення судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20.07.2020 № 2197/2дп/15-20 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 та зазначено, що викладені у скарзі обставини можуть вказувати на наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень).

ВРП зазначила, що станом на 21.11.2023 не вирішено питання щодо наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_1 у відкритій дисциплінарній справі.

Аналіз змісту зазначеної ухвали свідчить про те, що підставою зупинення розгляду заяви про звільнення судді у відставку ВРП визначила саме невирішення питання щодо наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_1 у відкритій ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20.07.2020 № 2197/2дп/15-20 дисциплінарній справі за дисциплінарною скаргою ОСОБА_2 відносно позивачки.

Після прийняття 13.12.2023 рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП № 1284/2дп/15-23, яким відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , 14.12.2023 позивачка звернулася до ВРП із заявою про поновлення розгляду питання про звільнення її у відставку з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави.

Вирішуючи питання про поновлення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення її у відставку, ВРП не прийняла рішення щодо поновлення розгляду такої заяви, оскільки вважала, що наразі є нереалізоване в повному обсязі дисциплінарне стягнення відносно позивачки, накладене рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21.

Так, положення частини третьої статті 55 Закону № 1798-VІІІ надають ВРП право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

Аналіз наведеної норми дає підстави стверджувати, що розгляд заяви про звільнення судді у відставку зупиняється, якщо наслідком розгляду дисциплінарної справи стосовно судді може бути саме звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2 (порушення суддею вимог щодо несумісності), 3 (вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді), 6 (порушення обов'язку підтвердити законність джерела походження майна) частини шостої статті 126 Конституції України.

Разом з тим дисциплінарне стягнення, накладене рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21, не передбачає можливості звільнення позивачки з посади через порушення суддею вимог щодо несумісності; вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення обов'язку підтвердити законність джерела походження майна.

Крім того, вказане дисциплінарне провадження не було підставою для зупинення розгляду заяви про звільнення позивачки у відставку.

Накладення дисциплінарного стягнення у вигляді направлення судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді має на меті саме підвищити кваліфікаційний рівень судді для майбутнього здійснення правосуддя.

Отже, наявність нереалізованого дисциплінарного стягнення (тим більше не з вини судді) не може бути перешкодою для звільнення судді у відставку, оскільки кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному судів межах дисциплінарного провадження доцільно проводити, якщо суддя виявляє бажання продовжити працювати на посаді судді, проте таке оцінювання втрачає свою мету щодо осіб, які виявили намір звільнитися у відставку чи за власним бажанням.

Слід зауважити, що така підстава для непоновлення розгляду питання про звільнення за заявою судді у відставку, як незавершене дисциплінарне стягнення, а саме непроходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, відсутня в Законі № 1798-VІІІ та Регламенті ВРП.

Більше того, навіть дисциплінарне стягнення у вигляді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді не може бути перешкодою для звільнення судді у відставку чи за власним бажанням, якщо суддя не бажає в подальшому продовжувати здійснювати правосуддя.

Перешкоди у реалізації права на відставку судді чи звільнення за власним бажанням без наявності передумов, які передбачають звільнення такого судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України, можна розцінювати як порушення статті 126 Конституції України щодо гарантій незалежності судді, частини третьої статті 116 Закону № 1402-VIII щодо порядку звільнення судді на виконання конституційних гарантій щодо незалежності судді.

ВРП як колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування має забезпечувати незалежність судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (законом) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Забезпечуючи незалежність судової влади, ВРП повинна сприяти авторитету судової влади та неухильно дотримуватися гарантій суддівської незалежності, встановлених Конституцією України.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з прийняттям рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13.12.2023 № 1284/2дп/15-23 про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 за дисциплінарною скаргою ОСОБА_2 відпали підстави для зупинення розгляду заяви судді про звільнення її у відставку. Тому відповідно до абзацу другого пункту 5.22 Регламенту ВРП мала поновити розгляд зупиненої справи, адже обставини, що викликали її зупинення, були усунені.

Велика Палата Верховного Суду також погоджується з висновком суду першої інстанції, що ВРП через застосування різного підходу щодо розгляду заяв суддів про звільнення у відставку за наявності нереалізованого дисциплінарного стягнення у вигляді непроходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді допустила дискримінаційний підхід стосовно судді, що призвело до обмеження можливості реалізувати право на відставку.

Суд першої інстанції установив, що ВККС призначила позивачці та іншим суддям, зокрема ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , кваліфікаційне оцінювання в порядку дисциплінарного стягнення, проте останнім задоволено заяви про звільнення у відставку, натомість ОСОБА_1 відмовлено у поновленні розгляду такої заяви.

Отже, неоднакове вирішення питання звільнення у відставку стосовно суддів, які перебувають в однакових умовах, а саме знаходяться на етапі кваліфікаційного оцінювання в порядку дисциплінарного стягнення, свідчить про непослідовність практики ВРП при прийнятті аналогічних рішень за тотожних обставин, що виразилось в ухваленні протилежних рішень стосовно питання про звільнена судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до частини першої статті 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

За визначеннями, наведеними у пунктах 2, 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Непряма дискримінація - це ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Конституційний Суд України у Рішенні (справа про рівність сторін судового процесу) від 12.04.2012 № 9-рп зазначив, що рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 1), ратифікованих Україною, та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7). Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

У Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи R(80)2 зазначено, що, приймаючи конкретне рішення, адміністративний орган влади має, зокрема, дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускати несправедливої дискримінації.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Практикою ЄСПЛ установлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (рішення у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» від 21.02.1997, пункти 48, 49 рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» від 07.11.2013, заява № 10441/06).

Отже, неоднакове вирішення питання звільнення у відставку стосовно суддів, які перебувають в однакових умовах, а саме знаходяться на етапі кваліфікаційного оцінювання в порядку дисциплінарного стягнення, свідчить про непослідовність практики ВРП при прийнятті аналогічних рішень за тотожних обставин, що виразилось в ухваленні протилежних рішень стосовно питання про звільнення судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Посилання відповідача на практику Верховного Суду, викладену в постанові від 19.02.2020 у справі № 9901/75/19, є нерелевантною, оскільки у згаданій справі до судді було застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення, натомість у справі, що розглядається, дисциплінарне стягнення, застосоване до позивачки, не передбачає звільнення.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про наявність підстав для задоволення позову.

Міркування і твердження відповідача в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд прийняв правильне і законне рішення, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2024 - без змін.

Керуючись статтями 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №990/68/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинення певних дій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач Н. В. ШевцоваСудді:О. Л. Булейко М. В. Мазур Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв М. І. Гриців К. М. Пільков Ж. М. Єленіна О. В. Ступак І. В. Желєзний І. В. Ткач Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук В. В. Король Є.А. Усенко О. В. Кривенда

Джерело: ЄДРСР 123567890

[ANTIRAID]

Це наша справа. Велика палата зазначила про грубе порушення ВРП власного регламенту, Закону України про ВРП та Конституції України:

Отже, наявність нереалізованого дисциплінарного стягнення (тим більше не з вини судді) не може бути перешкодою для звільнення судді у відставку, оскільки кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному судів межах дисциплінарного провадження доцільно проводити, якщо суддя виявляє бажання продовжити працювати на посаді судді, проте таке оцінювання втрачає свою мету щодо осіб, які виявили намір звільнитися у відставку чи за власним бажанням.

Слід зауважити, що така підстава для непоновлення розгляду питання про звільнення за заявою судді у відставку, як незавершене дисциплінарне стягнення, а саме непроходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, відсутня в Законі № 1798-VІІІ та Регламенті ВРП.

Більше того, навіть дисциплінарне стягнення у вигляді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді не може бути перешкодою для звільнення судді у відставку чи за власним бажанням, якщо суддя не бажає в подальшому продовжувати здійснювати правосуддя.

Перешкоди у реалізації права на відставку судді чи звільнення за власним бажанням без наявності передумов, які передбачають звільнення такого судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України, можна розцінювати як порушення статті 126 Конституції України щодо гарантій незалежності судді, частини третьої статті 116 Закону № 1402-VIII щодо порядку звільнення судді на виконання конституційних гарантій щодо незалежності судді.

Велика Палата Верховного Суду також погоджується з висновком суду першої інстанції, що ВРП через застосування різного підходу щодо розгляду заяв суддів про звільнення у відставку за наявності нереалізованого дисциплінарного стягнення у вигляді непроходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді допустила дискримінаційний підхід стосовно судді, що призвело до обмеження можливості реалізувати право на відставку.

Суд першої інстанції установив, що ВККС призначила позивачці та іншим суддям, зокрема ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , кваліфікаційне оцінювання в порядку дисциплінарного стягнення, проте останнім задоволено заяви про звільнення у відставку, натомість ОСОБА_1 відмовлено у поновленні розгляду такої заяви.

Отже, неоднакове вирішення питання звільнення у відставку стосовно суддів, які перебувають в однакових умовах, а саме знаходяться на етапі кваліфікаційного оцінювання в порядку дисциплінарного стягнення, свідчить про непослідовність практики ВРП при прийнятті аналогічних рішень за тотожних обставин, що виразилось в ухваленні протилежних рішень стосовно питання про звільнена судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.