Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо безпідставності поновлення строку на апеляційне оскарження прокуратурі та відсутності належного обґрунтування

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 22/045-10
провадження № 12-46звг24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Пількова К. М.,

суддів Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач (відповідач-1 за зустрічним позовом) - не з'явились,

відповідач-1 (відповідач-2 за зустрічним позовом) - не з'явились,

відповідач-2 (позивач за зустрічним позовом) - Войцеховський М. Ю.,

прокурор - Семенчук М. А.,

розглянула в судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» (далі - Товариство, Заявник) про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 та постанови Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельна біржа України» (далі - Біржа)

до Сквирської районної державної адміністрації (далі - Сквирська РДА) та Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп» (далі - ВАТ «Сквирасільрибгосп»)

про визнання незаконними дій, визнання державних актів на право постійного користування землею такими, що втратили чинність, та зобов'язання повернути земельні ділянки разом з водними об'єктами,

за зустрічним позовом ВАТ «Сквирасільрибгосп»

до Біржі та Сквирської РДА

про визнання права користування земельними ділянками,

за участю Прокуратури Київської області.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2010 року Біржа звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Сквирської РДА та ВАТ «Сквирасільрибгосп», в якому просила визнати незаконними дії адміністрації щодо відмови у наданні в оренду земельних ділянок; визнати такими, що втратили чинність, акти на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000983 від 16.04.1998, серії ІІ-КВ № 000981 від 20.04.1998, серії ІІ-КВ № 000980 від 16.04.1998 та серії ІІ-КВ № 000988 від 13.04.1998, а також зобов'язати ВАТ «Сквирасільрибгосп» повернути земельні ділянки разом з водними об'єктами загальною площею 402 га.

1.2. Позов мотивовано тим, що Сквирська РДА безпідставно відмовила Біржі у наданні в оренду земельних ділянок з посиланням на те, що вони перебувають у постійному користуванні Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства (далі - Сквирське СРГ), правонаступником якого є ВАТ «Сквирасільрибгосп», що не може бути суб'єктом права постійного землекористування.

1.3. ВАТ «Сквирасільрибгосп» проти позову Біржі заперечило та заявило зустрічний позов до Біржі та Сквирської РДА про визнання права користування земельними ділянками, а саме:

1) земельною ділянкою загальною площею 66,95 га в межах Рогізнянської сільської ради Сквирського району Київської області за державним актом на право постійного користування землею серії II КВ № 000988, яка складається із земельних ділянок для риборозведення з кадастровими номерами 3224086200:05:016:0034 (площа 19,44 га), 3224086201:01:019:0008 (площа 9,00 га), 3224086200:05:017:004 (площа 11,19 га), 3224086200:05:014:006 (площа 4,89 га), 3224086200:05:018:0023 (площа 9,59 га) та 3224086200:04:017:0002 (площа 12,84 га);

2) земельною ділянкою загальною площею 33,78 га в межах Краснолісівської сільської ради Сквирського району Київської області за державним актом на право постійного користування землею серії II КВ № 000983, яка складається із земельних ділянок для риборозведення з кадастровими номерами 3224082801:01:013:0001 (площа 1,48 га), 3224082801:01:056:0001 (площа 18,03 га), 3224082801:01:006:0005 (площа 3,38 га), 3224082801:01:041:0011 (площа 10,10 га) та 3224082801:01:021:0001 (площа 0,79 га);

3) земельною ділянкою загальною площею 79,08 га в межах Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області за державним актом на право постійного користування землею серії II КВ № 000981, яка складається із земельних ділянок для риборозведення з кадастровими номерами 3224080301:01:042:001 (площа 0,61 га), 3224080301:01:018:0001 (площа 27,90 га), 3224080300:03:002:0001 (площа 27,41 га) та 3224080300:03:001:0001 (площа 23,16 га);

4)земельною ділянкою загальною площею 222,59 га в межах Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області за державним актом на право постійного користування серії II КВ № 000980, яка складається із земельних ділянок для риборозведення з кадастровими номерами 3224081201:01:014:0002 (площа 12,15 га), 3224081200:05:012:0001 (площа 208,43 га) та 3224081201:01:015:0007 (площа 2,01 га).

1.4. Зустрічний позов мотивовано тим, що ВАТ «Сквирасільрибгосп» у порядку правонаступництва набуло від Сквирського СРГ право постійного користування спірними земельними ділянками.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд Київської області рішенням від 24.03.2010 відмовиву задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнив та визнав за ВАТ «Сквирасільрибгосп» право користування земельними ділянками.

2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що ВАТ «Сквирасільрибгосп» є правонаступником Сквирського СРГ з переходом усіх прав та обов'язків, зокрема, права постійного користування землею за спірними державними актами.

Суд першої інстанції відхилив посилання Біржі на статтю 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки положення зазначеної норми застосовуються до земельних відносин, що виникли після набуття ним законної сили, тобто з 01.01.2002, а тому не можуть регулювати земельні відносини, що виникли до набрання цим Кодексом чинності.

Також місцевий господарський суд зауважив, що ВАТ «Сквирасільрибгосп» добровільно не відмовлялось від права користування спірними земельними ділянками, згоди на їх вилучення не надавало, а протилежного Біржа не довела.

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанцій виснував, що спірні земельні ділянки перебувають у користуванні ВАТ «Сквирасільрибгосп» на належній правовій підставі, в діях Сквирської РДА щодо відмови Біржі у наданні цих ділянок в оренду не вбачається ознак протиправності та незаконності, а тому відсутні підстави для задоволення первісного позову.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що Біржа не є ані землевласником, ані землекористувачем спірних земельних ділянок, а тому в неї відсутнє суб'єктивне матеріальне право, на захист якого подано позов.

2.3. 14.12.2010 Київський апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою задовольнив апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області, скасував рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 і прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні вимог Біржі про зобов'язання ВАТ «Сквирасільрибгосп» повернути земельні ділянки разом із водними об'єктами, припинив провадження у справі в частині вимог Біржі про визнання незаконними дій Сквирської РДА щодо відмови у наданні земельних ділянок в оренду, а також вимог про визнання державних актів на право постійного користування землею такими, що втратили чинність; відмовив у задоволенні зустрічного позову ВАТ «Сквирасільрибгосп».

Суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову тим, що вимоги про визнання незаконними дій Сквирської РДА щодо відмови Біржі у наданні земельних ділянок в оренду повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Апеляційний суд вважав, що оскаржувані державні акти лише посвідчують наявність права постійного землекористування, але не породжують, не змінюють і не припиняють права або обов'язки, тому вони не є актами в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які можуть оскаржуватись до господарського суду.

Водночас суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність відмовити у задоволенні вимог Біржі про зобов'язання ВАТ «Сквирасільрибгосп» повернути земельні ділянкиразом із водними об'єктами, оскільки вона не довела, що є їх власником або землекористувачем.

Щодо вимог за зустрічним позовом суд апеляційної інстанції зазначив, що у розрізі пункту 3 частини першої статті 27 ЗК України в редакції від 13.03.1992 реорганізація Сквирського СРГ шляхом перетворення у ВАТ «Сквирасільрибгосп» є юридичним фактом для припинення його права на користування земельними ділянками. При цьому статтею 23 цього Кодексу передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються місцевими радами. Однак державний акт на право постійного землекористування ВАТ «Сквирасільрибгосп» не оформило.

Таким чином, на думку апеляційного суду, ВАТ «Сквирасільрибгосп» після реорганізації Сквирського СРГ у встановленому законом порядку не набуло права користування спірними земельними ділянками та не оформило відповідні державні акти, а тому відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову.

2.4. 23.02.2011 Вищий господарський суд України ухвалив постанову, якою відмовив у задоволенні касаційної скарги ВАТ «Сквирасільрибгосп» та залишив без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010.

2.5. Вищий господарський суд України мотивував свою постанову переважно тим, що ВАТ «Сквирасільрибгосп» не довело обставин оформлення ним права користування землею після реорганізації Сквирського СРГ, а тому суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні зустрічного позову. Висновки щодо вимог первісного позову скаржником не спростовувались.

3. Короткий зміст рішення Європейського суду з прав людини

3.1. 30.11.2023 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) прийняв остаточне рішення у справі «ВАТ «Сквирасільрибгосп» проти України» (CASE OF SKVYRASILRYBGOSP, VAT v. UKRAINE, далі - Рішення ЄСПЛ) за заявою № 27128/11 ВАТ «Сквирасільрибгосп», що було реорганізовано у Товариство, яким оголосив прийнятною скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на, як стверджувалося, невиправдане поновлення строку для подання апеляційної скарги у справі підприємства-заявника, а решту скарг у заяві - неприйнятними, а також постановив, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції; встановлення порушення становить достатню справедливу сатисфакцію будь-якої моральної шкоди, завданої підприємству-заявнику.

3.2. У Рішенні ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції у цій справі порушено у зв'язку з відсутністю належного обґрунтування для задоволення клопотання про поновлення строку для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, адже, задовольняючи це клопотання, апеляційний суд просто підтримав аргумент заступника прокурора, що строк було пропущено з «поважних причин», оскільки йому стало відомо про рішення суду від 24.03.2010 приблизно через шість місяців, не перевіривши, чи міг прокурор або загалом органи державної влади, у тому числі Генеральна прокуратура України та Сквирська РДА, від імені яких він подав апеляційну скаргу, бути повідомлені про рішення раніше.

3.3. ЄСПЛ зауважив, що підприємство-заявник також скаржилося за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на те, що рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010, яке було ухвалено на його користь, було скасовано без наведення прийнятної причини, і його позовні вимоги щодо спірних земельних ділянок були незаконно залишені без задоволення апеляційним судом 14.12.2010.

3.4. З посиланням на власну практику ЄСПЛ вказав, що ця скарга обмежується оскарженням фактичних висновків національних судів і правової оцінки позову підприємства-заявника та не видається належним чином обґрунтованою чи переконливою. Висновок Суду, що поновлення строку для подання апеляційної скарги становило порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яке передувало відповідному скасуванню рішення, не означає, що подальший розгляд апеляційної скарги заступника прокурора по суті був неналежним або незаконним. Підприємство-заявник не стверджувало, що йому було відмовлено в можливості ефективно підтримувати свої позовні вимоги в апеляційній та касаційній інстанціях, і немає підстав для висновку, що провадження у цих судах характеризувалося такою кількістю недоліків, що з його результатом не можна було погодитися. Звідси ЄСПЛ виснував, що ця частина заяви має бути відхилена як явно необґрунтована відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

4. Короткий зміст вимог заяви про перегляд за виключними обставинами

4.1. 14.08.2024 Товариство звернулось до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанов Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 та Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у цій справі (далі - Заява), в якій просило, зокрема, скасувати зазначені вище судові рішення та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010.

5. Доводи заяви про перегляд за виключними обставинами

5.1. Підставою для перегляду судових рішень у цій справі за виключними обставинами Товариство вказує Рішення ЄСПЛ, яке стало остаточним 30.11.2023 та яким встановлено порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції.

Оскільки це порушення було допущено під час перегляду справи Київським апеляційним господарським судом, на думку Товариства, постанова цього суду від 14.12.2010 не може вважатись законною і підлягає скасуванню, як і постанова Вищого господарського суду України від 23.02.2011.

Товариство наголошує, що в Рішенні ЄСПЛ йдеться про те, що суди не перевірили, чи міг прокурор або загалом органи державної влади, у тому числі Генеральна прокуратура України та Сквирська РДА, від імені яких була подана апеляційна скарга, бути повідомлені про прийняте рішення, а також чи може це бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження після спливу шестимісячного строку з моменту прийняття рішення.

Оскільки Сквирська РДА була учасником цієї справи, Товариство вважає, що вона була повідомлена про рішення суду першої інстанції, що спростовує доводи прокурора про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

На переконання Товариства, справедливим результатом перегляду судових рішень у цій справі буде залишення в силі рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010, яке було оскаржене з порушенням приписів ГПК України.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Відзиви на Заяву від учасників справи не надходили.

7. Розгляд заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами

7.1. Ухвалою від 10.09.2024 Велика Палата Верховного Суду поновила Товариству строк на подання Заяви, відкрила провадження за виключними обставинами у цій справі та призначила Заяву до розгляду на 20.11.2024; витребувала з Господарського суду Київської області матеріали справи, а із Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини - копію Рішення ЄСПЛ з його автентичним перекладом українською мовою.

7.2. 25.09.2024 з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи.

7.3. 30.09.2024 від в. о. Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини надійшла копія Рішення ЄСПЛ з його автентичним перекладом українською мовою.

7.4. 24.10.2024 від Товариства надійшли додаткові письмові пояснення, в яких воно зазначає, що ухвалення у цій справі рішення, про яке просить Заявник, з одного боку здатне забезпечити відновлення його правового становища станом на 03.04.2010 (дата набрання законної сили рішенням Господарського суду Київської області від 24.03.2010), а з іншого - не матиме жодних непропорційних негативних наслідків для інтересу власників земельних ділянок у дотриманні принципу res judicata.

Товариство посилається на те, що рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010, яким задоволено зустрічний позов ВАТ «Сквирасільрибгосп» про визнання права постійного землекористування, набрало законної сили 03.04.2010 та було виконано шляхом оформлення на його підставі відповідних державних актів.

Проте в листопаді 2010 року, тобто більш ніж через 7 місяців з моменту ухвалення рішення суду першої інстанції, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку без наведення поважності причин пропуску відповідного строку. За результатами апеляційного перегляду зазначене рішення було скасовано.

Водночас, попри подальше встановлення у Рішенні ЄСПЛ порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з відсутністю належного обґрунтування для задоволення клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження, Товариство продовжує зазнавати негативних наслідків від постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010, якою скасовано рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010, а також від постанови Вищого господарського суду України від 23.02.2011, якою постанову апеляційного суду залишено без змін.

Зокрема, Товариству доводиться захищатись від претензій з боку Білоцерківської окружної прокуратури та Фурсівської сільської ради, які використовують скасування рішення суду першої інстанції у цій справі для позбавлення Товариства права постійного землекористування, належність якого Заявнику була підтверджена Верховним Судом у постанові від 31.08.2023 у справі № 911/3076/21.

Відтак, на думку Товариства, лише скасування постанов апеляційного та касаційного судів із залишенням в силі рішення суду першої інстанції у повній мірі поновить його порушені права, усуне безпідставні, штучні перешкоди у користуванні земельними ділянками, а також правову невизначеність щодо права постійного землекористування Заявника.

В аспекті дотримання принципу res judicata Товариство звертає увагу на те, що за більш як тринадцять років існування постанов Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 та Вищого господарського суду України від 23.02.2011 інтерес до скасування державних актів, виданих на підставі рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010, виявила лише Фурсівська територіальна громада (правонаступник Великополовецької територіальної громади). Інші власники земельних ділянок не зацікавлені у припиненні права Товариства на постійне землекористування, а відтак не зацікавлені у формальному слідуванні принципу res judicata.

Водночас залишення в силі судових рішень, про перегляд яких просить Товариство, задля самого лише беззастережного дотримання принципу res judicata не є необхідним для дотримання принципу верховенства права, елементом якого є вказаний принцип, оскільки право Заявника на постійне землекористування не залежить від рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010, а існує в силу переходу від Сквирського СРГ у порядку правонаступництва.

Однак з рішенням Господарського суду Київської області від 24.03.2010 пов'язані інші юридичні факти (дії), зокрема видача державних актів на право постійного землекористування, а тому залишення його в силі відновить порушений інтерес Товариства, нівелює можливість визнання таких актів недійсними та відновить правову визначеність, яка є необхідною як для Заявника, так і для власників земельних ділянок.

7.5. Ухвалою від 20.11.2024 Велика Палата Верховного Суду повідомила учасників справи про те, що наступне судове засідання відбудеться 04.12.2024.

8. Позиція Великої Палати Верховного Суду

8.1. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 320 ГПК України у чинній редакції підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.

8.2. Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

8.3. Стаття 46 Конвенції передбачає обов'язок держав-учасниць виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, в яких вони є сторонами.

8.4. Відповідно до частини п'ятої статті 55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

8.5. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна ратифікувала Конвенцію, взявши на себе зобов'язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 Конвенції).

8.6. Перегляд судових рішень у зв'язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, є одним з механізмів забезпечення дієвості принципу відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.

8.7. Звертаючись із заявою про перегляд судового рішення у зв'язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, в якому встановлено порушення Конвенції, особа, на користь якої ухвалено таке рішення, домагається, насамперед, усунення наслідків порушення її прав, гарантованих Конвенцією.

8.8. Рішення ЄСПЛ мають виконуватись як шляхом вжиття заходів індивідуального, так і загального характеру. За положеннями статті 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон) виконанням рішення є: а) виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

8.9. Відповідно до статті 10 Закону з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються такі додаткові заходи індивідуального характеру: відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); інші заходи, передбачені у рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.

8.10. У Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам від 19.01.2000 № R(2000)2 «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» (далі - Рекомендація № R(2000)2) Комітет міністрів згідно з умовами статті 15 (b) Статуту Ради Європи звернувся до Договірних Сторін з рекомендацією забезпечити на національному рівні адекватні можливості досягнення, наскільки це можливо, restitutio in integrum, пам'ятаючи, що за певних обставин зобов'язання за Конвенцією включають вжиття інших заходів, окрім справедливої сатисфакції, яку присуджує ЄСПЛ згідно зі статтею 41 Конвенції, та/або загальних заходів, якими потерпілій стороні забезпечується, наскільки це можливо, відновлення попереднього правового становища, яке ця сторона мала до порушення Конвенції.

8.11. Питання можливості застосування судом принципу відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum), має вирішуватись судом у взаємозв'язку із принципом остаточності судового рішення, що набрало законної сили (res judicata), у кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи. Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у пунктах 40-55 постанови від 04.09.2024 у справі № 22-23/321-05-10190.

8.12. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

8.13. ЄСПЛ надає оцінку принципу правової визначеності як одному з основних аспектів верховенства права [рішення від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95)].

8.14. Принцип правової визначеності включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини [рішення ЄСПЛ від 09.06.2011 у справі «Желтяков проти України» (Zheltyakov v. Ukraine), заява № 4994/04].

8.15. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги висновок, викладений у Рішенні ЄСПЛ, про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з відсутністю належного обґрунтування для задоволення клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

8.16. Так, матеріалами справи підтверджується, що Господарський суд Київської області ухвалив рішення в цій справі 24.03.2010, на примусове виконання якого видав наказ (т. 1, а. с. 119) про стягнення з Біржі на користь ВАТ «Сквирасільрибгосп» державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У наказі зазначено, що рішення набрало законної сили 06.04.2010.

8.17. 22.10.2010 заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Сквирської РДАзасобами поштового зв'язку направив до суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій виклав клопотання про відновлення передбаченого статтею 93 ГПК України строку на апеляційне оскарження. За твердженнями апелянта, цей строк був пропущений з поважних причин, оскільки Прокуратура Київської області довідалась про підстави для оскарження рішення суду першої інстанції лише 11.10.2010 після ознайомлення з матеріалами справи на виконання завдання Генеральної прокуратури від 07.07.2010.

8.18. 08.11.2010 Київський апеляційний господарський суд постановив ухвалу т. 1, а. с. 122,123), якою відновив заступнику прокурора Київської області строк на подання апеляційної скарги, прийняв її до розгляду та порушив апеляційне провадження. За змістом цієї ухвали суддя-доповідач відзначив, що вказані у заяві причини пропуску строку на подання скарги є поважними, а заява про відновлення цього строку підлягає задоволенню.

8.19. Відповідно до частини третьої статті 85 ГПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

8.20. Частинами першою та другою статті 93 ГПК України у вказаній вище редакції передбачалось, що апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

8.21. Водночас на час подання апеляційної скарги заступника прокурора Київської області стаття 93 ГПК України зазнала змін та була викладена в редакції Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу (частина перша). Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу (частина друга).

8.22. Таким чином, апеляційна скарга заступника прокурора Київської області була подана 22.10.2010 майже через сім місяців після ухвалення рішення суду першої інстанції від 24.03.2010, тобто після закінчення строку, установленого статтею 93 ГПК України.

8.23. Поновлюючи цей строк, апеляційний суд погодився з твердженнями заступника прокурора Київської області про поважність причин його пропуску через те, що Прокуратура Київської області довідалась про підстави для оскарження рішення суду першої інстанції лише 11.10.2010 після ознайомлення з матеріалами справи.

Однак апеляційний суд не перевірив обґрунтованості таких тверджень, зокрема, не дослідив, чи могли органи прокуратури та Сквирська РДА, в особі якої була подана апеляційна скарга, бути обізнаними з рішенням суду першої інстанції раніше з урахуванням того, що клопотання Прокуратури Київської області про ознайомлення з матеріалами справи від 06.08.2010 № 05/1-1972вих надійшло до суду першої інстанції 11.08.2010 (т. 1, а. с. 120); в апеляційній скарзі вказано, що клопотання про ознайомлення з матеріалами справи було подано на виконання завдання Генеральної прокуратури від 07.07.2010 (т. 1, а. с. 136, 137); на звороті останньої сторінки рішення суду першої інстанції (т. 1, а. с. 118) містяться підписи представників Біржі та ВАТ «Сквирасільрибгосп» про отримання його копій 25.03.2010, а також відмітки суду про відправлення ще однієї копії 02.04.2010 та про введення в цей же день рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

8.24. За таких обставин суд апеляційної інстанції здійснив перегляд рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області з порушенням вимог статті 93 ГПК України. Під час касаційного перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 це порушення виправлено не було.

8.25. Відповідно до Рекомендації № R(2000)2 повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, рекомендовано застосовувати, особливо: коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження; коли рішення Суду спонукає до висновку, що оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції по суті, або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

8.26. Товариство стверджує, що все ще зазнає негативних наслідків через прийняття рішень судами апеляційної та касаційної інстанцій у цій справі, вважає, що найбільш відповідним заходом індивідуального характеру для відновлення його становища, що існувало до моменту порушення Конвенції, встановленого Рішенням ЄСПЛ, є перегляд за виключними обставинами та скасування ухвалених у цій справі постанов апеляційного та касаційного судів із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

8.27. Велика Палата Верховного Суду вважає, що інтерес Товариства полягає у відновленні становища, що було до скасування рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010, яким задоволено зустрічний позов ВАТ «Сквирасільрибгосп» до Біржі та Сквирської РДА про визнання права постійного користування спірними земельними ділянками. Отже, Товариство домагається перегляду рішень апеляційної та касаційної інстанцій у цій справі для безперешкодної реалізації права постійного землекористування, яке, за його твердженнями, було набуто в порядку правонаступництва від ВАТ «Сквирасільрибгосп», а в подальшому підтверджено Верховним Судом у постанові від 31.08.2023 у справі № 911/3076/21.

8.28. Водночас під час розгляду Заяви жоден з учасників справи не стверджував про те, що вказаному вище інтересу Товариства протистоїть інтерес у дотриманні принципу res judicata інших управнених осіб, зокрема, що після скасування рішення суду першої інстанції про визнання права постійного землекористування ВАТ «Сквирасільрибгосп» спірні земельні ділянки були передані іншим особам у володіння чи користування. Матеріали справи також не свідчать про те, що скасування постанов Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 та Вищого господарського суду України від 23.02.2011 матиме явно непропорційні негативні наслідки для інтересу інших осіб у дотриманні принципу res judicata.

8.29. Наведені обставини в розумінні пункту ІІ Рекомендації № R(2000)2 є передумовою для повторного розгляду справи як найбільш ефективного (якщо не єдиного) засобу для відновлення попереднього правового становища, яке сторона мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum).

8.30. Беручи до уваги викладене, а також враховуючи, що встановлені у Рішенні ЄСПЛ порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з відсутністю належного обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі мали суттєве значення для результату її розгляду, Велика Палата Верховного Суду вважає, що це порушення можна виправити тільки через повторний розгляд справи з вирішенням апеляційним судом питання про існування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою прокурора, для чого необхідним є скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010, постанови цього суду від 14.12.2010 та постанови Вищого господарського суду України від 23.02.2011.

9. Висновки за результатами розгляду заяви

9.1. Відповідно до частини третьої статті 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

9.2. Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що заява Товариства підлягає частковому задоволенню, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010, постанова цього суду від 14.12.2010 та постанова Вищого господарського суду України від 23.02.2011 - скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги заступника прокурора Київської області та постановлення судового рішення відповідно до вимог ГПКУкраїни.

9.3. Велика Палата Верховного Суду відмовляє у задоволенні вимог Товариства про залишення в силі рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010, оскільки ухвалення такого рішення буде передчасним і суперечитиме висновку про необхідність розгляду питань, пов'язаних із прийняттям апеляційної скарги заступника прокурора Київської області, від вирішення яких, зокрема, залежить набуття законної сили рішенням суду першої інстанції. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у постановах від 22.06.2023 у справі № 643/5369/16 та підпунктах 7.2, 7.3 постанови від 18.04.2024 у справі № 2-6544/10.

Керуючись статтями 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» про перегляд судових рішень за виключними обставинами задовольнити частково.

2. Скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 та постанову Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у справі № 22/045-10, а справу направити до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідачК. М. ПільковСудді:О. Л. Булейко М. В. Мазур Ю. Л. ВласовС. Ю. Мартєв М. І. ГрицівО. В. Ступак Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач І. В. ЖелєзнийО. С. Ткачук Л. Ю. КишакевичЄ. А. Усенко В. В. КорольН. В. Шевцова О. В. Кривенда

Джерело:
ЄДРСР 123567881

[ANTIRAID]

Може нарешті суди припинять безпідставно поновлювати строки прокурорам. Суд зазначив:

8.15. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги висновок, викладений у Рішенні ЄСПЛ, про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з відсутністю належного обґрунтування для задоволення клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

8.16. Так, матеріалами справи підтверджується, що Господарський суд Київської області ухвалив рішення в цій справі 24.03.2010, на примусове виконання якого видав наказ (т. 1, а. с. 119) про стягнення з Біржі на користь ВАТ «Сквирасільрибгосп» державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У наказі зазначено, що рішення набрало законної сили 06.04.2010.

8.17. 22.10.2010 заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Сквирської РДАзасобами поштового зв'язку направив до суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій виклав клопотання про відновлення передбаченого статтею 93 ГПК України строку на апеляційне оскарження. За твердженнями апелянта, цей строк був пропущений з поважних причин, оскільки Прокуратура Київської області довідалась про підстави для оскарження рішення суду першої інстанції лише 11.10.2010 після ознайомлення з матеріалами справи на виконання завдання Генеральної прокуратури від 07.07.2010.

8.18. 08.11.2010 Київський апеляційний господарський суд постановив ухвалу т. 1, а. с. 122,123), якою відновив заступнику прокурора Київської області строк на подання апеляційної скарги, прийняв її до розгляду та порушив апеляційне провадження. За змістом цієї ухвали суддя-доповідач відзначив, що вказані у заяві причини пропуску строку на подання скарги є поважними, а заява про відновлення цього строку підлягає задоволенню.

Однак апеляційний суд не перевірив обґрунтованості таких тверджень, зокрема, не дослідив, чи могли органи прокуратури та Сквирська РДА, в особі якої була подана апеляційна скарга, бути обізнаними з рішенням суду першої інстанції раніше з урахуванням того, що клопотання Прокуратури Київської області про ознайомлення з матеріалами справи від 06.08.2010 № 05/1-1972вих надійшло до суду першої інстанції 11.08.2010 (т. 1, а. с. 120); в апеляційній скарзі вказано, що клопотання про ознайомлення з матеріалами справи було подано на виконання завдання Генеральної прокуратури від 07.07.2010 (т. 1, а. с. 136, 137); на звороті останньої сторінки рішення суду першої інстанції (т. 1, а. с. 118) містяться підписи представників Біржі та ВАТ «Сквирасільрибгосп» про отримання його копій 25.03.2010, а також відмітки суду про відправлення ще однієї копії 02.04.2010 та про введення в цей же день рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

8.24. За таких обставин суд апеляційної інстанції здійснив перегляд рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області з порушенням вимог статті 93 ГПК України. Під час касаційного перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 це порушення виправлено не було.