Постанова Третього ААС яка залишила в силі рішення ЗОАС про протиправність мобілізації студента, який є призовником, з послідовною освітою за освітнім ступенем «магістр»

[ANTIRAID]

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ

03 жовтня 2024 року Справа № 280/7971/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 2), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) №248 від 13 липня 2024 року, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно до поіменного списку №1/3809 у складі команди НОМЕР_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №301 від 13 липня 2024 року в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 на посаду курсанта 1 навчального взводу 4 навчальної роти;

зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 13.07.2024 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №248 позивача призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних, відповідно до поіменного списку №1/3809 у складі команди НОМЕР_1 .

В той же день позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 №301 на підставі зазначеного поіменного списку було призначено на посаду курсанта 1 навчального взводу 4 навчальної роти, встановлено посадовий оклад, та з 14.07.2024 зараховано на котлове забезпечення.

Представник позивача зазначив, що позивач вирішив скористатится своїм правом на освіту, та з 11.09.2023 є студентом 1 курсу денної форми навчання (за бюджетним замовленням) Національного університету «Запорізька політехника» за освітним ступенем «магістр», яка для позивача є послідовною, куди він був зарахований наказом ректора №497-С зі строком навчання до 17.01.2025.

Позивач вказує, що Запорізька політехника виконала вимоги Закону та повідомила органи ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що позивач навчається і його навчання є послідовним. З метою отримання цієї інформації офіційно, до Запорізької політехники представником позивача направлено адвокатський запит.

Позивач вважає, що з вересня 2023 року і по теперешній час на нього розповсюджується відповідний імунітет від призову його на військову службу, передбачений пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 13.07.2024 на виконання вимог статті 22 Закону та за повісткою №299 позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Мету явки, в порушення вимог статті 22 Закону та пункту 21 Порядку, відповідачем у повістці зазначено не було, тому позивач прибув до відповідача з метою з'ясування причин його виклику. Позивач з'ясувавши, що його планують відправити на медичний огляд ВЛК, заявив, що він є студентом 1 курсу Запорізької політехніки і в нього є підстави для відстрочки. Позивача було направлено для проходження медичного огляду ВЛК, що відбувалось наступним чином: направлення на медичний огляд позивачу видано не було, а місцем проходження медичного огляду, з незрозумілих причин, обрано КНП «Клініку «Сімейний лікар» ЗМР де створено ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , в той час, як ВЛК відповідача створено та функціонує на базі КНП «Міська лікарня №6» ЗМР. Проходження медичного огляду відбувалось формально скарги на стан здоров'я позивача військово-лікарською комісією були проігноровані, як і прохання позивача надати час для демонстрації членам комісії медичних документів, що свідчать про наявність хронічних захворювань. У праві проходження медичного огляду у строки, визначені п. 2.8.6 Положення про військову-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого наказом №402 МОУ від 04.08.2008, позивачу було відмовлено. В результаті, військово-лікарською комісією позивача визнано придатним до військової служби без обмежень. Позивач вказує, що на теперешній час цей висновок ВЛК оскаржується до Центральної ВЛК ЗСУ.

Намагання позивача та його матері донести до відповідача той факт, що він має підстави для відстрочки та бажає ними скористатись, відповідачем були проігноровані. Факт звернення матері позивача до органів поліції з повідомленням про незаконні дії відповідача по відношенню до позивача підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку №11814 від 13.07.2024. Позивача одразу, без вручення йому повістки на відправку та військово-облікового документу було мобілізовано та відправлено до військової частини НОМЕР_1 та навчання у статусі курсанта. Зазначає, що перед прибуттям до відповідача на виклик по повістці, позивач 13.07.2024 у Запорізькій політехніці замовив довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, яку Запорізькою політехнікою було видано матері позивача лише 15.07.2024, після призову позивача. Дані стосовно статусу позивача до бази ЄДБПО були внесені Запорізькою політехнікою 27.11.2023. Позивач вважає, що відповідач відмовися від виконання своїх службових обов'язків по з'ясуванню статусу позивача, фактично позбавив позивача конституційного права на освіту та позбавив позивача права на подання заяви на відстрочку. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23 серпня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін.

Ухвалою суду від 23 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) №248 від 13 липня 2024 року, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних, ОСОБА_1 , відповідно до поіменного списку №1/3809 у складі команди НОМЕР_1 , - до набрання законної сили судовим рішенням по адміністративній справі №280/7971/24. Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №301 від 13 липня 2024 року в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 на посаду курсанта 1 навчального взводу 4 навчальної роти, - до набрання законної сили судовим рішенням по адміністративній справі №280/7971/24.

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 у поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції. Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів відмобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення. Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Таким чином у відповідності до поіменного списку військовозобов'язаних, які призвані і відправлені з ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.07.2024 р. № 1/3809, солдат ОСОБА_1 прибув у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.07.2024 № 301, солдата ОСОБА_1 призваного по мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_6 з 13.07.2024 зараховано до списків особового складу військової частини на всі види грошового забезпечення. Відтак, командир військової частини НОМЕР_1 при прийнятті наказу від 13.07.2024 № 301 (по стройовій частині), яким військовослужбовця зараховано до списків особового складу військової частини, діяв у відповідності до п.14 Розділу ІІ Інструкції №280. Таким чином, військова частина НОМЕР_1 не мала права не зарахувати ОСОБА_1 до особового складу та не призначення на посаду, адже, наказ про зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення на посаду, винесено відповідно до приписів законодавства. З урахуванням наведеного підстави вважати дії командування військової частини НОМЕР_1 протиправним при зарахуванні до списків частини відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відповіді на відзив зазначено, що наказ військової частини НОМЕР_1 №301 від 13.07.2024, виданий на підставі поіменного списку №1/3809 та яким позивача було призначено на посаду курсанта 1 навчального взводу 4 навчальної роти є вторинним по відношенню до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №248 від 13.07.2024, яким позивача було призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації, таким, що виданий відповідачем 1 на підставі у розвиток Наказу №248. Тобто виникнення та існування наказу №301 прямо пов'язане із наказом №248, залежить від нього та його існування, у зв'язку з чим наказ №301 не може розглядатись як самостійний в межах справи №280/7971/24. Відповідач 1 вважає, що визнання протиправним наказу №301 не відновить прав позивача. Позивач не погоджується із таким твердженням, оскільки: наказ №301 створює для позивача правові наслідки, з якими він не погоджується; враховуючи вторинність наказу №301, його оскарження є вимушеним заходом і відбувається одночасно з оскарженням наказу №248; скасування наказу єдиний ефективний спосіб переривання дії наказу; у прохальній частині позову йдеться не про звільнення позивача з військової служби, а про скасування «основи» для призову позивача на військову слжубу та її проходження наказів, які породжуєюють відповідні права та обов'язки у позивача, змінюють його статус з війьсковозобов'язаного на військовослужбовця; у випадку скасування наказів, зникнуть правові підстави для перебування позивача на військовій службі, його буде поновлено у статусі військовозобов'язаного та надасть можливість повернутися до начання та реалізувати право на відстрочку у зв'язку з цим. Щодо твердження відповідача про те, що наказ №301 як акт індивідуальної дії вже реалізований, зазначає, що військова частина НОМЕР_1 є навчальним центром, про що зокрема свідчить статус позивача (курсант). Тобто, основною функцією відповідача є забезпечення навчального процесу. Водночас, з моменту прибуття позивача до військової частини НОМЕР_1 він до навчання не приступив і перебуває на лікуванні, тому наказ №301, як акт індивідуальної дії, на думку позивача, до теперешнього часу не реалізований його застосуванням.

У запереченнях на відповідь на відзив, зазначено, що військова частина НОМЕР_1 не визнає заявлених позовних вимог, доводів наведених у відповіді на відзив та вважає адміністративний позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню судом, з огляду на наступне. Право на відстрочку від призову на військову службу кореспондує з обов'язком призовників, військовозобов'язаних, резервістів дотримуватися правил військового обліку, зокрема повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця. З огляду на викладено солдат ОСОБА_1 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації та набув статусу військовослужбовця. В свою чергу, командування військової частини НОМЕР_1 діяло виключно в межах та в спосіб передбачений загальним засадам проходження в Україні військової служби. По друге: у відповіді на відзив представник позивача зазначає: що «На його думку позивач до навчання з моменту прибуття до військової частини НОМЕР_1 не приступив і перебуває на лікуванні тому наказ 1 як акт індивідуальної дії, на його думку, до теперішнього часу не реалізований його застосуванням». Це твердження є хибним, оскільки зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.07.2024 № 301, солдата ОСОБА_1 призваного по мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» на особливий період у відповідності до поіменного списку військовозобов'язаних, які призвані і відправлені з ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.07.2024 № 1/3809 у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 13.07.2024 зараховано до списків особового складу військової частини на всі види грошового забезпечення. Безпосередньо у самому наказі командира військової частини НОМЕР_1 міститься формулювання, відповідно до якого позивач з 13.07.2024 набув статусу військовослужбовця та відповідно розпочав проходити навчання за курсом БЗВП у навчальному батальйоні до якого його було направлено, тож цей факт також свідчить про реалізацію наказу командира військової частини НОМЕР_1 . Згідно виписки №8159 від 30.08.2024 доданої до відповіді на відзив позивач перебував на лікуванні з 13.08 до 30.08.2024 тобто майже після місяця проходження військової служби. Щодо понесених судових витрат позивачем по справі, зазначено, що згідно частини 12 статті 5 Закону України "Про судовий збір" військовослужбовці у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Таким чином, оскільки позивачем не було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі частини 12 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а військової частини НОМЕР_1 не повинна нести відповідальність за понесені судові витрати.

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду клопотань, пояснень,відзиву на позовну заяву не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що відповідно до повістки №299 згідно із частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 29.04.2024 №149 ОСОБА_1 з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Запропоновано прибути 13.07.2024 з 8:00 до 12:00.

Позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою з'ясування причин його виклику.

Позивача було направлено для проходження медичного огляду ВЛК.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 13.07.2024, проведено медичний огляд ВЛК КНП «Клініка» «Сімейний лікар» ШСР ЗР ЗО від 13.07.2024. На підставі статті графи ІІ розкладу хвороб, графи _ ТДВ Б Гр. _ дод.3 до Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 (зі змінами) позивача визнано придатним до військової служби.

Позивач у позовній заяві повідомив, що на теперешній час висновок ВЛК оскаржується ним до Центральної ВЛК ЗСУ.

Відповідно до витягу із наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) №248 від 13 липня 2024 року, у зв'язку із оголошенням мобілізації та відповідно до наряду (розпорядження) начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 на призов резервістів і військовозобов'язаних під час мобілізації згідно указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 06.05.2024 №272/2024, наказано призвати та направити для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період резервістів і військовозобов'язаних відповідно до поіменного списку резервістів і військовозобов'язаних, які призвані і відправлені в складі команди НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 2002 року народження.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №301 від 13 липня 2024 року, солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», призначено на посаду курсанта 1 навчального взводу 4 навчальної роти. З 13 липня 2024 року встановлено посадовий оклад згідно з тарифним розрядом 1 у сумі 2470 гривень. Зараховано на котлове забезпечення з 14 липня 2024 року.

Підстава: іменний список ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.07.2024 №1/3809.

Згідно з талоном-повідомленням єдиного обліку №11814 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, заяву ОСОБА_2 (матері позивача) такого змісту: «13.07.2024 о 19:40 надійшла заява до РУ про те, що 13.07.2024 о 19:00 за адресою: район м.Запоріжжя, вулиця Лахтинська буд.10, 13.07.2024 до відділу поліції №5 звернулась з заявою гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_9 , мешкає АДРЕСА_1 про те, що просить органи поліції прийняти міри до Центрального РТЦК котрі забрали сина заявниці для проходження ВЛК та в подальшому направили до учбового навчання.», зареєстровано в інформаційно-телекомунікаціній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) відділ поліції №5 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області за №11814.

Листом від 22.07.2024 №5676 ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомив про те, що згідно облікових даних громадянин ОСОБА_1 рішенням призивної комісії від 18.11.2021 протокол №33 при ІНФОРМАЦІЯ_11 визнаний не придатним до військової служби в мирний час обмежено придатним у воєнний по графі І Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві та переданий на військовий облік військовозобов'язаних. 11.07.2024 під час проведення мобілізаційних заходів з призову громадян України на військову службу під час мобілізації, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 було вручено повістку громадянину ОСОБА_1 з вимогою з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 13.07.2024 для проходження медичного огляду. 13.07.2024 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 та був направлений на медичний огляд до КНП «Клініка Сімейний лікар» Широківської сільської ради, за результатами якого був визнаний придатним до військової служби по графі ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві. Враховуючи що ОСОБА_1 визнаний військово-лікарською комісією придатним до військової служби та не надав документів підтверджуючих наявність права на відстрочку від призову, він 13.07.2024 згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами) був призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_6 та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Під час перевірки порушень в діях посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 не виявлено.

Згідно з довідкою від 15 липня 2024 року №8234, виданою Національним університетом «Запорізька політехника», ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_12 , є студентом 1 курсу, освітнього ступеню магістр, денної форми навчання (бюджетна) факультету Міжнародного туризму та економіки Національного університету «Запорізька політехника». Зарахований наказом №497-С від 11.09.2023. Термін навчання з 02.10.2023 по 17.01.2025.

Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної електронної бази з питань освіти, інформація про поточне здобуття освіти: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_12 , назва закладу освіти - Національний університет «Запорізька політехника», ступінь/ рівень освіти магістр, форма здобуття освіти денна, дата початку здобуття освіти 02.10.2023, дата завершення здобуття освіти 17.01.2025, номер наказу про зарахування 497-С, дата наказу про зарахування 11.09.2023. У графі: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» зазначено Так, не порушує.

У позовній заяві позивач пояснив, що його намагання донести до відповідача той факт, що він має підстави для відстрочки та бажає ними скористатись, відповідачем були проігноровані.

Позивач вважає наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №248 від 13 липня 2024 року, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №301 від 13 липня 2024 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зіст.65 Конституції Українизахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

В той же часстаття 55 Конституції Українивизначає права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відтак, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

В силустатті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноваженьадміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 😎 пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану"введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 рокубуло оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цьогоУказувизначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:

1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;

2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;

3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулюєЗакон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII(далі - Закон № 3543-XII).

Стаття 1 Закону№3543-XII передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.2ст.4 Закону №3543-XIIпроводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з ч.5ст.4 Закону № 3543-XIIвид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За змістомст.2 Закону №3543-XIIправовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації єКонституція України, Закон України Про оборону України, цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначеноЗаконом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №223-ХІІ(далі - Закон №2232-ХІІ).

Частиною 2статті 1 Закону №2232-ХІІпередбачає, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.2ст.2 цього Законупроходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з ч.5ст.1 Закону №2232-ХІІвід виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом ч.9ст.1 Закону №2232-ХІІщодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до п.4 ч.1ст.24 Закону №2232-ХІІпочатком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч.1ст.39 Закону №2232-ХІІпризов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом таЗаконом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Ст.22 Закону №3543-ХІІзакріплені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно з ч.3, 4ст.22 Закону №3543-ХІІпід час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

При цьому,ст.23 Закону №3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 1 частиною 3 статті 23 Закону № 3543-XII визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначенійчастиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_12 , є студентом 1 курсу, освітнього ступеню магістр, денної форми навчання (бюджетна) факультету Міжнародного туризму та економіки Національного університету «Запорізька політехника». Зарахований наказом №497-С від 11.09.2023. Термін навчання з 02.10.2023 по 17.01.2025.

Зазначене підтверджується довідкою від 15 липня 2024 року №8234, виданою Національним університетом «Запорізька політехника».

Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної електронної бази з питань освіти, інформація про поточне здобуття освіти: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_12 , назва закладу освіти - Національний університет «Запорізька політехника», ступінь/ рівень освіти магістр, форма здобуття освіти денна, дата початку здобуття освіти 02.10.2023, дата завершення здобуття освіти 17.01.2025, номер наказу про зарахування 497-С, дата наказу про зарахування 11.09.2023. У графі: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» зазначено Так, не порушує.

Таким чином, на позивача на час призову його на військову службу розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову, передбачений пунктом 1 частиною 3 статті 23 Закону № 3543-XII.

Пункт 5 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487(даліПорядок № 1487) визначає, що з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).

Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.

Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1487 для забезпечення та організації належного функціонування системи військового обліку в державі Міноборони затверджує порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, вимоги до технічного опису сервісу електронної інформаційної взаємодії між цим реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зазначені в Законі УкраїниПро Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів. В силу п. 17 Порядку №1487 військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.

На загальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Військовозобов'язані, які згідно із Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

Пункт 79 Порядку встановлює, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки серед іншого:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; тощо.

Пунктами 80-81 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов'язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов'язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.

Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.

В той же час додатком № 2 до Порядку № 1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Правила), пунктом 1 яких встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема:

- перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;

- не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);

- особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону УкраїниПро Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону УкраїниПро мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

- подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.

Аналізуючи вищевикладені норми суд зазначає, що не лише у військовозобов'язаного громадянина є обов'язок щодо повідомлення органів ТЦК про наявність підстав для відстрочки, а й органи ТЦК зобов'язані перевіряти та володіти інформацією щодо статусу особи з метою недопущення протиправних дій щодо особи, а тому відповідач 1 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочу від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення з боку позивача.

Перевірка наявності відстрочки в силу норм Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 є повноваженнями саме ТЦК.

Як установлено судом, позивач являється студентом 1 курсу денної форми навчання Національного університету «Запорізька політехника».

Позивач здобуває ступінь вищої освіти «магістр», в той час, коли відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, останній освітній документ, який він отримав у Національному університеті «Запорізька політехника» був диплом бакалавра.

Зважаючи на викладене, на час призову на військову службу на позивача розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову, передбачений абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII.

Однак, відповідачем 1 не було належним чином з'ясовано, що позивач, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, не вжито жодних заходів щодо з'ясування таких обставин.

Крім того, необізнаність відповідача 1 про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позвиач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до статті 23 Закону № 3543-XII.

Більше того, з повідомлених позивачем обставин випливає, що фактично відповідач 1 позбавив його можливості надати документи,що підтверджують право позивача на відстрочку.

Відповідачем 1, як суб'єктом владних повноважень, відзиву на позовну заяву не подано,доводи позивача не спростовані.

Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Так, суд вважає, що з урахуванням наведеного вище, дії і рішення відповідачів не гуртуються на Законі, суперечать принципу верховенства права та не узгоджуються із судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Зокрема, рішення відповідача та висновки суду не відповідають принципу «належного урядування», який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Pola№d), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, i№ter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis muta№dis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pi№cova a№d Pi№c v. The Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis muta№dis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pi№cova a№d Pi№c v. The Czech Republic), пункт 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67, від 11 червня 2009 року, також рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukrai№e) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, пункт 71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suomi№e№ v. Fi№la№d), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року).

Отже суд зазначає, що будь-які обмеження прав і свобод: мають бути законними; повинні мати легітимну мету; повинні бути необхідними в демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети.

Якщо суд встановлює, що певний захід відповідає критерію законності, то він з'ясовує наявність легітимної мети, а вже тоді визначає можливість вважати цей захід необхідним у демократичному суспільстві для досягнення однієї із законних цілей.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) №248 від 13 липня 2024 року, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно до поіменного списку №1/3809 у складі команди НОМЕР_1 єпротиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №301 від 13 липня 2024 року в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 на посаду курсанта 1 навчального взводу 4 навчальної роти, також є протиправним і підлягає скасуванню, як прийнятий на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №248 від 13 липня 2024 року.

Зважаючи на необхідність належного захисту та відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) №248 від 13 липня 2024 року, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно до поіменного списку №1/3809 у складі команди НОМЕР_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №301 від 13 липня 2024 року в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 на посаду курсанта 1 навчального взводу 4 навчальної роти.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанцій.

Суддя Ж.М. Чернова

Джерело: ЄДРСР 122062917

[ANTIRAID]

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 року м. Дніпро

справа № 280/7971/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2024 в адміністративній справі №280/7971/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 2), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) №248 від 13 липня 2024 року, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно до поіменного списку №1/3809 у складі команди НОМЕР_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №301 від 13 липня 2024 року в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 на посаду курсанта 1 навчального взводу 4 навчальної роти;

зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Аргументи, наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично зводяться до не згоди с прийнятим судовим рішенням.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою від 15 липня 2024 року №8234, виданою Національним університетом «Запорізька політехника», ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є студентом 1 курсу, освітнього ступеню магістр, денної форми навчання (бюджетна) факультету Міжнародного туризму та економіки Національного університету «Запорізька політехника». Зарахований наказом №497-С від 11.09.2023. Термін навчання з 02.10.2023 по 17.01.2025.

Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної електронної бази з питань освіти, інформація про поточне здобуття освіти: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , назва закладу освіти - Національний університет «Запорізька політехника», ступінь/ рівень освіти магістр, форма здобуття освіти денна, дата початку здобуття освіти 02.10.2023, дата завершення здобуття освіти 17.01.2025, номер наказу про зарахування 497-С, дата наказу про зарахування 11.09.2023. У графі: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» зазначено Так, не порушує.

Отже, позивач зарахований на перший курс Національний університет «Запорізька політехника» задовго до введення воєнного стану в Україні та затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», що у свою чергу виключає наявність у позивача умислу здобуття вищої освіти з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Відтак, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII підтверджено наявність у ОСОБА_1 права на відстрочку від призову на строкову військову службу.

Колегія суддів зазначає, що питання призову на строкову військову службу та на військову службу під час мобілізації регулюються окремими нормами законодавства.

Так, частина шоста статті 2 Закону № 2232-XII передбачає перелік видів військової служби, серед яких, зокрема: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Частина дев'ята статті 1 Закону № 2232-XII передбачає перелік категорій громадян у сфері військового обліку, серед яких, зокрема: призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Частина перша статті 15 Закону № 2232-XII передбачає, що на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

Особи, які перебувають на військовому обліку призовників, визначені в пункті 1 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII.

Щодо відстрочки від призову на строкову військову службу, то це питання регулює стаття 17 Закону № 2232-XII.

Так, частина восьма статті 17 Закону № 2232-XII встановлює право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання громадянам призовного віку, які навчаються, зокрема: у закладах фахової передвищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття початкового рівня (короткого циклу) та першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за програмами ступеневої системи освіти; у закладах фахової передвищої та/або вищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного ступеня освіти.

Абзац 2 частини першої статті 39 Закону № 2232-XII передбачає, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Особи, які перебувають на військовому обліку військовозобов'язаних, визначені в пункті 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII.

Щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, то це питання регулює стаття 23 Закону № 3543-XII.

Так, статтею 23 Закону № 3543-XII передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, відповідно до абзацу 2 частини третьої якої призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, серед інших, не підлягають здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що:

- призовник і військовозобов'язаний - це різні категорії громадян у сфері військового обліку;

- строкова військова служба і військова служба за призовом під час мобілізації - це різні види військової служби. До строкової служби можуть бути призвані призовники, до військової служби за призовом під час мобілізації - військовозобов'язані;

- призовники можуть отримати відстрочку від строкової служби, військовозобов'язані - від служби за призовом під час мобілізації.

Водночас колегія суддів наголошує на тому, що станом на час виникнення спірних у розглядуваній справі правовідносин, в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію.

Згідно із вимогами Закону № 2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації можуть бути призвані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті 20, 22 цього Закону).

При цьому призов на строкову військову службу був скасований Указами Президента України від 11.04.2022 № 230/2022 та від 30.09.2022 № 678/2022.

Крім того, у подальшому Законом України від 18.10.2022 № 2678-IX «Про внесення зміни до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо особливостей призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану» Закон № 2232-XII було доповнено статтею 18-1 такого змісту:

«…особливості призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану:

1. Під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.

2. Під час дії воєнного стану призовні комісії утворюються для розгляду питань щодо:

- організації та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 27-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов'язаних або виключення з військового обліку;

- направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні».

Отже, мобілізація по своїй суті є логічним продовженням обов'язкового призову на строкову військову службу, яка під час дії воєнного стану не проводиться.

При цьому правове регулювання військового обов'язку здійснюється відповідно до Закону № 2232-XII, а право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначається статтею 23 Закону № 3543-XIII.

Разом з тим, право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22).

Оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів звертає увагу останнього на пункт 11 Положення № 154 яким передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Крім викладеного, слід зауважити наступне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зарахування позивача до списків військової частини, як то зазначено в оскаржуваному наказі 301 від 13.07.2024 року, могло мати місце у випадках: або призову позивача на військову службу за мобілізацією; або укладення позивачем контракту на проходження військової служби.

Аналіз положень частини п'ятої статті 22 Закону № 3543-XII дає підстави для висновку про повноваження та можливості призову командиром військової частини на військову службу під час мобілізації тільки військовозобов'язаних, яким не є позивач, а щодо призовників такими повноваженнями наділені виключно територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Отже, зарахування позивача до списків військової частини, як то зазначено в оскаржуваному наказі, могло мати місце лише у випадку укладення позивачем контракту на проходження військової служби (у добровільному порядку).

Чинне законодавство України не забороняє у добровільному порядку, без відповідного виклику, приходити на збірні пункти чи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чи військової частини, чи СБУ, чи органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з метою призову по мобілізації. При цьому, не можливо встановити осіб, які прийшли добровільно, а які викликані повісткою під час оформлення документів та фактичного призову.

Проте чинне законодавство не дає право командиру військової частини діяти всупереч норм Закону № 3543-XII та Закону № 2232-XII, а саме: призивати призовників на військову службу не у добровільному порядку (за контрактом), а за мобілізацією. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що з позивачем був укладений контракт на проходження військової служби, тобто у добровільному порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.07.2024 року № 301щодо призначення та зарахування до списків особового складу військової частини, відповідно до мобілізаційного призначення, - солдата ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2024 в адміністративній справі №280/7971/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 29 листопада 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддя О.М. Лукманова

суддя Ю. В. Дурасова

Джерело: ЄДРСР 123522195

[ANTIRAID]

Дуже важливе рішення, яке чітко зазначає про протиправність мобілізації студентів з послідовною освітою, які не тільки мають право на відстрочку, а фактично, будучи призовниками, мають імунітет від мобілізації. Суди зазначили:

При цьому,ст.23 Закону №3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 1 частиною 3 статті 23 Закону № 3543-XII визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначенійчастиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Таким чином, на позивача на час призову його на військову службу розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову, передбачений пунктом 1 частиною 3 статті 23 Закону № 3543-XII.

Аналізуючи вищевикладені норми суд зазначає, що не лише у військовозобов'язаного громадянина є обов'язок щодо повідомлення органів ТЦК про наявність підстав для відстрочки, а й органи ТЦК зобов'язані перевіряти та володіти інформацією щодо статусу особи з метою недопущення протиправних дій щодо особи, а тому відповідач 1 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочу від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення з боку позивача.

Перевірка наявності відстрочки в силу норм Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 є повноваженнями саме ТЦК.

Крім того, необізнаність відповідача 1 про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позвиач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до статті 23 Закону № 3543-XII.

Проте чинне законодавство не дає право командиру військової частини діяти всупереч норм Закону № 3543-XII та Закону № 2232-XII, а саме: призивати призовників на військову службу не у добровільному порядку (за контрактом), а за мобілізацією. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що з позивачем був укладений контракт на проходження військової служби, тобто у добровільному порядку.