Постанова КАС про скасування рішення Подільського райсуду і задоволення позову щодо незаконності рішення ПУМБ про відмову від підтримання ділових відносин та проведення фінансових операцій

ANTIRAID · 2024-12-13T20:06:41Z

справа № 758/7995/23 головуючий у суді І інстанції Петров Д.В.

провадження № 22-ц/824/8483/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

ПОСТАНОВА
Іменем України

27 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Надточий К.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила визнати незаконним та скасувати рішення АТ «Перший український міжнародний банк» відносно клієнта ОСОБА_1 про відмову від підтримання ділових відносин та проведення фінансових операцій; визнати недійсним односторонній правочин, вчинений АТ «Перший український міжнародний банк» про розірвання укладених з ОСОБА_1 договорів, що були розірвані після 01 січня 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 шляхом прийняття публічної оферти було укладено договір на отримання банківських послуг, в результаті чого позивач стала клієнтом банку та отримувала банківські послуги. 01 червня 2023 року позивачем через електронну пошту було отримано повідомлення про те, що банк відмовляється від підтримання ділових відносин та від проведення фінансових операцій у зв'язку із встановленням неприйнятно високого ризику ділових відносин за результатами оцінки чи переоцінки ризику. При цьому, відповідачем не було повідомлено коли саме було прийнято таке рішення та за якими критеріями було встановлено неприйнятно високий ризик ділових відносин. Також не конкретизовано під час оцінки чи переоцінки чи було встановлено такий ризик, тобто, повідомлення банку було формальним та не містило жодних відомостей, які б дозволяли перевірити законність такого обмеження в користуванні банківськими послугами. 22 червня 2023 року відповідачу було направлено адвокатський запит з проханням надати копії документів (висновку) з чітким зазначенням підстав для відмови у підтриманні ділових відносин, рішення про відмову у підтриманні ділових відносин, а також повідомити про застосовані критерії для визначення неприйнятно високого рівня ризику. Відповідачем в наданні будь-якої інформації було відмовлено з посиланням на обмеження можливості розголошення банківської таємниці. Рішення про відмову у підтриманні ділових відносин та односторонній правочин з дострокового розірвання договору про надання банківських послуг є протиправним. Відмова від проведення фінансових операцій є протиправною, оскільки відповідачем не наведено та не надано доказів, які б свідчили про вчинення позивачем підозрілої фінансової (фінансових) операції, відповідачем не вказано на ненадання позивачем інформації для перевірки здійснення фінансових операцій, тому відсутні як фактичні, так і правові підстави для обмеження обслуговування позивача у формі відмови від проведення фінансових операцій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів з приводу наявності реальних підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику та правомірності припинення підтримання ділових відносин з позивачкою. Правочин у формі односторонньої відмови відповідача від зобов'язань є недійсним, оскільки зміст правочину суперечить актам законодавства, зокрема, в частині відсутності фактичних підстав та доказів для застосування припинення ділових відносин за Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що з одного боку суд вказує, що банк встановив неприйнятно високий рівень, бо не може здійснити належної перевірки клієнта, а з іншого вказує, що саме за результатами перевірки діяльності клієнта було встановлено неприйнятно високий рівень ризику. Вказуючи на неможливість виконувати визначені цим Законом обов'язки судом не зазначено, які саме обов'язки неможливо виконати та чим підтверджується неможливість такого виконання. Зазначення судом про неможливість мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією, знову ж таки здійснено без зазначення самих ризиків які неможливо мінімізувати. Вказуючи на підозрілі операції, суд проігнорував, що в матеріалах справи відсутні інформація від АТ «Райффайзен Банк», АТ «Укргазбанк», отримана в порядку ст. 15 Закону, суд мав би надати оцінку та врахувати наявність в матеріалах справи виписки по рахункам позивача, які відображають абсолютно усі операції, здійснені позивачем, з приводу жодної з них не вказано про наявність підозр. 13 квітня 2023 року ДСФМУ було розблоковано усі рахунки позивача, в правоохоронні органи не направлено жодні матеріали, що свідчить про відсутність підозрілих операцій. У розпорядженні банку також була і довідка про доходи позивача за 2021-2022 року, яка підтверджувала походження даних коштів та сплату з них податків. Розпорядження № 169-ФМ АТ «ПУМБ» від 25 квітня 2023 року не існує і ніколи не існувало в матеріалах справи. Підпункт 2 п. 8 Додатку №12 до Положення вказує, що банк може приймати саме рішення, а не розпорядження у випадках відмови від підтримання ділових стосунків. Копія листа від 25 квітня 2023 за вих. № КНО 09.3/80 у відповідності до якої АТ «ПУМБ» проінформував Державну службу фінансового моніторингу України та на яку посилається суд, відсутня матеріалах справи. «Витяг з висновку» не відповідає вимогам Положення, не містить підписів осіб, що його приймали, не містить дати його прийняття. У порушення вимог п. 36, 66, 73 відповідачем не надано жодного документування на підтвердження дотримання процедури як встановлення неприйнятно високого рівня, так і прийняття рішення про відмову від підтримання ділових стосунків. Норми Закону України «Про запобігання та протидію легалізації тероризм (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення в даних спірних відносинах є нормами спеціального права і вказують якраз на те, що договори розриваються саме банком на виконання вимог вказаного закону. Те, що норми Закону є спеціальними по відношенню до ст. 107 ЦК України підтверджено висновками Верховного Суду в Постановах від 28 грудня 2022 року №757/57487/20, від 30 жовтня 2023 року №522/14008/21. 02 червня 2023 року ОСОБА_1 не подавала заяви про розірвання договору, а подала заяву виключно на закриття рахунку як наслідок прийняття рішення банком стосовно відмови від підтримання ділових відносин, що підтверджується пп. 2 п. 6 Додатку № 12 до Положення. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, оскільки не здійснено безпосереднє дослідження розпорядження № 169-ФМ АТ «ПУМБ» від 25 квітня 2023 року, листа від 25 квітня 2023 року за вих. № KHO-09.3/80, інформації про встановлення АТ «Райффайзен Банк». Судом прийнято до уваги «інформацію», яка не підтверджена засобами доказування, що визначені законом, а саме не отримана у спосіб, передбачені ч. 2 ст. 15 Закону. Судом не надано оцінку жодному доказу позивача, так само як і не наведено жодного мотиву врахування неіснуючих доказів. Суд позбавив можливості позивача надати свої аргументи чи заперечення з приводу таких документів, які були використані судом, а саме: розпорядження №169-ФМ АТ «ПУМБ» від 25 квітня 2023 року, лист від 25 квітня 2023 року за вих. № КНО-09.3/80, оскільки позивач не передбачала та й не могла передбачити, що суд у своєму рішенні встановить обставини справи на підставі неіснуючих документів.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Перший український міжнародний банк» зазначає, що у випадку з позивачем банк виконав обов'язок встановлення неприйнятно високого рівня ризику та відмовитися від підтримання ділових відносин у зв'язку з неможливістю мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом та за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ним операцій ВК/ФТ, інших злочинів. У суді першої інстанції відповідач підтвердив існування підстав для встановлення неприйнятного високого ризику.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, 27 січня 2023 року ОСОБА_1 підписала заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

На підставі укладеного між позивачкою та відповідачем ДКБО 27 січня 2023 року банком було відкрито позивачці рахунок № НОМЕР_1 .

09 лютого 2023 року на рахунок позивачки № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ПУМБ», від Київської регіональної дирекції AT «Райффайзен Банк» надійшли грошові кошти у сумі 641 094 883,29 (шістсот сорок один мільйон дев'яносто чотири тисячі вісімсот вісімдесят три) гривні двадцять дев'ять копійок з призначенням платежу «Переказ залишку коштів при закритті (Перерах. залишків коштів при закритті рахунку у зв. з припин. діл. відносин зг. ст. 15 ЗУ Про ПВК/ФТ/2029621600/ОСОБА_1».

25 квітня 2023 року розпорядженням № 169-ФМ AT «ПУМБ» встановлено неприйнятно високий рівень ризику та відмовлено в підтриманні ділових відносин з клієнтом ОСОБА_1 .

Згідно з копією листа від 25 квітня 2023 року за вих. № КНО - 09.3/80 AT «ПУМБ» проінформував Державну службу фінансового моніторингу України про встановлення позивачу ОСОБА_1 неприйнятно високого ризику та відмову в підтриманні ділових відносин з клієнтом.

01 червня 2023 року позивачем через електронну пошту було отримано повідомлення про те, що Банк відмовляється від підтримання ділових відносин та від проведення фінансових операцій у зв'язку із встановленням неприйнятно високого ризику ділових відносин за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

22 червня 2023 року відповідачу було направлено адвокатський запит з проханням надати копії документів висновку з чітким зазначенням підстав для відмови у підтриманні ділових відносин, рішення про відмову у підтриманні ділових відносин, а також повідомити про застосовані критерії для визначення неприйнятно високого рівня.

АТ «ПУМБ» в листі від 26 червня 2023 року відмовив в наданні будь-якої інформації з посиланням на обмеження можливості розголошення банківської таємниці.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржуване рішення про припинення ділових відносин та проведення фінансових операцій банк надав витяг з висновку результату посилення заходів належної перевірки, у зв'язку з неможливістю мінімізувати виявлені ризики пов'язані з клієнтами банку: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , складений 28 липня 2023 року начальником відділу контролю операцій фізичних осіб Управління системного аналізу Департаменту фінансового моніторингу АТ «ПУМБ» з якого вбачається, що відносно клієнта ОСОБА_1 , проглядається інформація про фіктивне розлучення із ОСОБА_5 . Згідно відомостей з ЗМІ, вони продовжують спільне проживання, подорожують, виховують дітей, ведуть спільний бізнес. АТ «Райффайзен Банк» припинив ділові відносини з ОСОБА_1 згідно ст. 15 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Також за даними ЗМІ банк «СІЧ» планував закрити рахунки юридичних осіб пов'язаних із ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_1 . Згідно відомостей з ЗМІ, ОСОБА_5 підтримує тісні контакти з РФ, заявляв, що планує зайняти пост міністра енергетики в новому проросійському уряді, який мав бути створений в разі захоплення України РФ. Згідно відомостей з ЗМІ, ОСОБА_8 офіційно розлучилася з ОСОБА_9 в 2015 році. Проте, судячи з інформації відкритих джерел після розлучення вона мала стосунок до бізнес-активів родини. Не виключається, що розлучення було фіктивним, так само як їх син ОСОБА_5 та ОСОБА_1 подали на фіктивне розлучення, щоб уникнути конфіскації активів, пов'язаних з кримінальними процесами проти ОСОБА_5. Насправді ОСОБА_5 та ОСОБА_1 продовжують жити разом, подорожувати та виховувати дітей. Крім того, зокрема, але не виключно, під час перевірки позивача ( ОСОБА_1 ) за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, АТ ПУМБ» була отримана ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року у справі №761/11271/23, в якій зазначалось наступне: «Головним слідчим управлінням СБ України під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000540 від 10.10.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2 (Стаття 111-2 КК України. Пособництво державі-агресору), ч. 2 ст. 111 (Стаття 111 КК України. Державна зрада. ч. 2 ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану), ч. 3 ст. 209 КК України (Стаття 209 КК України. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом. ч. 3. Дій, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі). Враховуючи вищевикладене, вбачається, що співпраця з родиною Кацуб, а також пов'язаними з ними юридичними та фізичними особами є високоризиковою для АТ «ПУМБ». (т. 1 а.с. 167-175). Вказаний Витяг складається з: таблиць щодо родинних зав'язків ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ; довідки щодо рахунку і деяких фінансових операцій ОСОБА_1 ; витяг з судової ухвали (без зазначення номеру справи, із вказівкою що це стосується майна ОСОБА_1 ); висновок ДБ відносно клієнта ОСОБА_1 ; перелік ризиків для банку у ділових відносинах з ОСОБА_1 ; довідка щодо ОСОБА_4 , в якій наведені дані про її родинні та політичні зв'язки; посилання на відкриті джерела https://www.chesno.org, https://uk/.wikipedia.org, https://myrotvorets.center, https://wold.ua.net, https://petrimazera.com, https://nashigroshi.org, ІНФОРМАЦІЯ_7 та роздруківка публікації Миротворець .

02 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 направила до відповідача підписану її особистим КЕП електронну заяву про закриття поточних рахунків та перерахування залишку грошових коштів на її власний поточний рахунок, відкритий в іншому банку (заява про зміну умов обслуговування за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб). На виконання отриманої від позивача заяви, відповідач закрив поточні рахунки позивачки в AT «ПУМБ», а залишок грошових коштів перерахував на її власний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в Акціонерному банку «Південний».

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що AT «ПУМБ» було отримано інформацію про встановлення AT «Райффайзен Банк» відносно позивачки ОСОБА_1 неприйнятно високого рівня ризику та відмови від підтримання ділових відносин. Крім того, від позивачки відповідно до наданого нею листа AT «ПУМБ» було отримано інформацію про відмову від підтримання ділових відносин з AT «Укргазбанк». Отже цей факт вказує на те, що діяльність, операції позивачки викликають підозри у суб'єктів первинного фінансового моніторингу, про що було проінформовано підрозділ фінансової розвідки - Державну службу фінансового моніторингу України (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії). В даному випадку щодо позивачки ОСОБА_1 банком виконано обов'язок встановити неприйнятно високий рівень ризику та відмовитися від підтримання ділових відносин у зв'язку з неможливістю мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом та за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ним операцій ВК/ФТ, інших злочинів.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частинами першою та третьою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з пунктами 3 та 4 частини другої статті 1075 ЦК України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка, зокрема, у випадках, у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 1075 ЦК України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта за наявності підстав, передбачених Законом № 361-ІХ. Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.

За змістом частини першої статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частина третя статті 202 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 202 ЦК України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Частинами першою та третьою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» надалі Закон, або закон про ПВК/ФТ) спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 15 Закону про ПВК/ФТ суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

За приписами пунктів 6, 66 частини першої статті 1 Закону про ПВК/ФТ верифікація - заходи, що вживаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих суб'єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність;

фінансовий моніторинг - сукупність заходів, що вживаються суб'єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до пунктів 39, 41 частини першої статті 1 Закону про ПВК/ФТ неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу;

об'єкт фінансового моніторингу - дії з активами, пов'язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання таких активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.

Згідно з частиною першою, шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов'язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб'єкта первинного фінансового моніторингу.

Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:

неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;

наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 (далі - Положення № 65).

Де-рискінг - явище, за якого суб'єкт первинного фінансового моніторингу відмовляє у встановленні (підтриманні) ділових відносин з клієнтами з метою уникнення ризиків, а не управління ними (підпункт 13 пункту 5 Положення № 65).

Пунктами 34 - 37 Положення № 65 передбачено, що банк зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.

Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації.

Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.

Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик- орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.

Критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до Положення № 65, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (пункти 45, 46 Положення № 65).

Відповідно до пункту 55 Положення № 65 шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов'язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.

Пунктом 61 Положення № 65 передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ, у інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також щодо: клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів; клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями- оболонками.

Згідно з пунктами 11 та 12 Додатку № 1 до Положення № 65 банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов'язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення № 65.

Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає посилені заходи належної перевірки у разі присвоєння високого рівня ризику.

Банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Законупро ПВК/ФТ (пункт 1 Додатку № 12 до Положення № 65).

Відповідно до підпунктів 3, 5 пункту 8 Додатку № 12 до Положення № 65 банк має визначити у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення порядок відмови у передбачених законом випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити: складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ у кожному випадку; порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов'язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених статтею 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті).

Отже, приписами ЦК України, Закону про ПВК/ФТ, Положенням № 65, Умовами та Правилами надання банківських послуг визначений обов'язок Банку як на встановлення неприйнятного високого ризику ділових відносин щодо клієнтів у разі неможливості виконувати визначені згаданим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією та клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підозра про здійснення ними операцій ВК/ФТ, учинення інших злочинів, так і право на відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин/ відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/ відмовитися від проведення фінансової операції з посиланням на ст. 15 Закону про ПВК/ФТ та Положення № 65.

Верховний Суд неодноразово зазначав (див. постанови суду у справах № 910/18504/20, № 757/57487/20-ц, № 910/10855/21, № 922/1253/23), що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Разом із тим право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Зазначеного обов'язку суд першої інстанції не дотримався, не встановив конкретних підстав встановлення банком позивачу неприйнятно високого ризику та не перевірив обґрунтованість таких підстав, тобто чи ґрунтувались вони на вимогах закону та чи були встановлені банком у спосіб, встановлений законом.

Так, відповідно до приписів частин другої - четвертої статті 7 Закону про ПВК/ФТ застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб'єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вимогам даної норми закону та відповідним правовим висновкам Верховного Суду в частині, що право банку, як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим (див. постанови суду у справах № 910/18504/20, № 757/57487/20-ц, № 910/10855/21, № 922/1253/23), банк не надав суду внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, на підставі яких банком застосовано ризик-орієнтований підхід для визначення ризиків фінансових операцій відносно клієнта ОСОБА_1 , що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість оскаржуваного рішення та законність порядку його прийняття.

Всупереч приписам підпунктів 3, 5 пункту 8 Додатку № 12 до Положення № 65 суду не надано визначений банком порядок відмови у передбачених законом випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, який би містив: складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ у кожному випадку.

Такого висновку з посиланням на вказані конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону матеріали справи не містять.

Зазначене не давало суду першої інстанції підстав визнавати дії банку з встановлення позивачу неприйнятно високого ризику ділових стосунків законними, оскільки суд не мав можливості перевірити і не перевірив, як підстави до такого встановлення, так і дотримання банком порядку прийняття такого рішення.

Як було зазначено вище Пунктом 61 Положення № 65 передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ, у інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також щодо: клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів; клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями- оболонками.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів щодо клієнта ОСОБА_1 , які б підтверджували вчинення нею підозрілої діяльності та які б, в свою чергу, давали банку можливість зробити обґрунтовані підозри про здійснення нею операцій ВК/ФТ, інших злочинів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 13 квітня 2023 року ДСФМУ було розблоковано усі рахунки позивача. У розпорядженні банку була довідка про доходи позивача за 2021-2022 року, яка підтверджувала походження перерахованих на рахунок в банку коштів та сплату з них податків.

Приймаючи рішення про встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику, відповідач, серед іншого посилався на рішення АТ «Райффайзен Банк», АТ «Укргазбанк», про встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику в порядку ст. 15 Закону та відповіді отримані з зазначених банків.

Однак, відповідач не надав суду вказаних рішень АТ «Райффайзен Банк», АТ «Укргазбанк» (відповідей), що позбавляє суд можливості дослідити та дати оцінку вказаним рішенням з точки зору підстав їх прийняття та їхнього впливу на рішення відповідача про встановлення відповідного ризику ділових стосунків позивачу.

Як було зазначено вище, згідно зі статтею 21 Закону про ПВК/ФТ фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов'язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб'єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб- сайті, а також рекомендації суб'єктів державного фінансового моніторингу.

Всупереч вимогам зазначеної норми закону, відповідач не надав суду достатнього обґрунтуванням та належних доказів в частині, які саме фінансові операції позивача є підозрілими, в чому полягає така підозра та на яких доказах вона ґрунтується.

Єдиною фінансовою операцією по рахунку позивача, яку зазначає банк у витягу з висновку результату посилених заходів незалежної перевірки (т. 1 а.с. 170) є зарахування дивідендів від ТОВ «Надра-Геоінвест» в сумі 108 032 200.00 грн. в зарахуванні яких було відмовлено через не надання оцінки активів підприємства на момент придбання, висновку про загальний фінансовий стан підприємства, обґрунтування вартості даної компанії з огляду на її прибутковість.

В даному випадку, відсутність в розпорядженні банку зазначених документів ніяким чином не може свідчити, що перераховані позивачу кошти є результатом злочинної діяльності.

Крім того, оскільки суть даної фінансової операції полягає в перерахуванні коштів позивачу, а не позивачем будь-якій іншій особі - відсутні підстави вважати, що зазначені кошти пов'язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Посилання відповідача на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року у справі № 761/11271/23, апеляційний суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

За приписами ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ухвала суду про арешт майна в кримінальному провадженні не відноситься до визначених ч. 6 ст. 86 ЦПК України судових рішень, які є обов'язковими для суду, що розглядає справу в порядку цивільного судочинства. Не є такими рішеннями і будь-які рішення органів досудового розслідування, які приймались ними в межах розслідування кримінальних проваджень.

Отже, як висновки викладені в таких ухвалах судів першої інстанції, так і рішення посадових осіб органів досудового розслідування, в яких певні обставини констатуються як такі, що встановлені, не є для суду, що розглядає справу в порядку цивільної юрисдикції, такими що не підлягають доказуванню.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що будь які факти зазначені в ухвалі суду про арешт майна в кримінальному провадження, як і обставини, що зазначені як такі, що встановлені органом досудового розслідування не є такими, що не потребують доказуванню у цивільній справі, а відтак мають бути доведені в загальному порядку стороною, яка на них посилається.

Разом з тим, крім посилання на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року у справі № 761/11271/23, банк не надав суду жодного доказу, який би надавав останньому підстави вважати, що перераховані позивачу кошти є, чи можуть бути результатом злочинної діяльності.

При цьому в порушення вимог п. 34 - 37 Положення № 65, яким передбачено, що банк зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку, останній не надав суду доказів, що він документував процес застосування ризик-орієнтованого підходу щодо позивача таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.

Свого обов'язку продемонструвати суть процесу застосування ризик-орієнтованого підходу щодо позивача, банк не виконав, оскільки не надав суду навіть внутрішніх документів з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, у відповідності до яких було прийняте оскаржуване позивачем рішення (Пункт 61 Положення № 65).

Приймаючи оскаржуване рішення АТ «ПУМБ» посилався на пов'язаність клієнта ОСОБА_1 з ОСОБА_5 , оскільки проглядається інформація про їх фіктивне розлучення. Згідно відомостей з ЗМІ, вони продовжують спільне проживання, виховують дітей, ведуть спільний бізнес. Згідно відомостей з ЗМІ, ОСОБА_5 підтримує тісні контакти з РФ, заявляв, що планує зайняти пост міністра енергетики в новому проросійському уряді, який мав бути створений в разі захоплення України РФ.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, апеляційний суд виходить з наступного.

З 10 січня 2017 року позивач є розлученою з ОСОБА_5 , зазначене не заперечується сторонами та підтверджується даними реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/63755602).

Відповідач, вказуючи на ймовірну фіктивність розлучення, посилається на дані ЗМІ. Разом з тим, відкриті публікації в ЗМІ не є належними доказами в даному випадку, оскільки не містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до вимог ст. 78, 79, 82 ЦПК України - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надаючи оцінку повідомленням в ЗМІ, на які посилається відповідач в частині фіктивності розлучення, апеляційний суд приходить до висновку, що такі публікації фактично є припущеннями, оскільки ґрунтуються на думках авторів публікацій про продовження позивачем спільного проживання, подорожей, виховання дітей, ведення спільного бізнесу з ОСОБА_5 .

Разом з тим, доказів зазначених фактів матеріали справи не містять, і банк їх не надавав.

Приймаючи рішення про встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику ділових стосунків та розірвання ділових відносин та посилаючись, серед іншого, на пов'язаність позивача з ОСОБА_5 , відповідач не звернув уваги, що за змістом ст. 62 Конституції України - юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Для досягнення легітимної мети в разі застосування обмежень щодо реалізації конституційних прав і свобод законодавче унормування порядку притягнення особи до юридичної відповідальності обов'язково має ґрунтуватися на конституційному принципі індивідуалізації юридичної відповідальності.

Іншими словами, особа не може бути притягнута до юридичної відповідальності тільки за те, що вона колись перебувала в шлюбі з іншою особою, виключно через діяльність останньої, за умови відсутності підстав настання юридичної відповідальності, що витікають з діяльності самої особи.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач прийняв рішення про розірвання ділових відносин з позивачем та обмежив позивачу проведення банківських операцій внаслідок встановлення клієнту неприйнятно високого ризику на підставі статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», про що зазначено у листі від 01 червня 2023 року.

Представник відповідача вказував, що правовими підставами для прийняття рішення про встановлення неприйнятно високого рівня ризику та відмову у продовженні ділових відносин були вимоги ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у зв'язку з неможливістю мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з клієнтом та результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення нею операцій ВК/ФТ, інших злочинів.

Разом з тим, відповідно до витягу з висновку результату посилених заходів перевірки відповідачем позивача (т. 1 а.с. 172) банк надавав оцінку родинним та політичним зв'язкам позивача, а не підставам визначеним в ст. 15 Закону.

Отже, фактичною підставою для встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин відповідачем визначені родинні зв'язки позивача та діяльність її колишнього чоловіка, а не індивідуальні дії позивача, що не відповідає вимогам п. 61 Положення № 65, якими визначено, що такий рівень може встановлюватись щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів. А тому вказане не може бути достатньою підставою для розірвання ділових відносин.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зазначеному оцінки не дав та не взяв до уваги вимоги п.6 Додатку 19 Положення № 65, відповідно до якого банком може бути врахована наявна негативна інформація в офіційних та/або публічних джерелах про клієнта або його КБВ, що свідчить про можливий зв'язок із тероризмом або іншою кримінальною/незаконною діяльністю. При цьому Банк під час аналізу інформації з публічних джерел має враховувати авторитетність такого джерела з огляду на його надійність та незалежність, а також якість викладених матеріалів.

Із наданого відповідачем витягу з висновку не вбачається дата і обставини складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ) у даному конкретному випадку, як то передбачено Положенням № 65.

Наданий витяг складається з таблиць і довідкової інформації без зазначення осіб та дати їх складення, відсутнє їх посвідчення представником відповідача в порядку визначеному процесуальним законом, а отже не є належним, допустимим і достатнім доказом позиції відповідача.

Відсутність висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ), як то передбачено Положенням № 65, унеможливлює здійснення судом перевірки додержання відповідачем порядку прийняття рішення про припинення ділових відносин з позивачем.

За таких обставин за результатами розгляду справи апеляційним судом встановлено, що наявні у справі докази не підтверджують існування правових підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику. Відповідач не довів обґрунтованість встановлення позивачу неприйнятно високого ризику ділових відносин та підстав припинення ділових відносин з ним, що є порушенням прав позивача.

Банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 29.06.2022 року, справа № 755/11610/16-ц.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення в цій частині нового рішення по суті вимог позивача.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом частин першої, п. 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 74 700,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано суду наступні докази: договір про надання правничої допомоги від 06 червня 2023 року укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Кравець та партнери»; додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 06 червня 2023 року; акт надання послуг № 11 від 17 січня 2024 року, рахунок на оплату № 464 від 07 червня 2024 року та платіжна інструкція № 0.0.3035206035.1 від 08 червня 2024 року.

Заперечуючи проти розміру витрат на правову допомогу, відповідач не надав суду доказів чи належних обґрунтувань невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, об'єму виконаної адвокатом роботи, часу витраченому адвокатом на надання правової допомоги, важливості справи для позивача, а відтак і довів необхідності зменшення розміру таких витрат.

Оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір понесених витрат на правову допомогу та їх обґрунтованість, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав до їх стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 74 700,00 грн.

При подачі позовної заяви позивач сплатила судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. При подачі апеляційної скарги позивачем сплачено 3 220,80 грн. судового збору. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку щодо наявності підстав до задоволення позову, то сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 5 368 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання правочину недійсним задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення АТ «Перший український міжнародний банк» відносно клієнта ОСОБА_1 про відмову від підтримання ділових відносин та проведення фінансових операцій, що оформлене Розпорядженням № 169-ФМ від 24 квітня 2023 року.

Визнати недійсним односторонній правочин, вчинений АТ «Перший український міжнародний банк» про розірвання укладених з ОСОБА_1 договорів, що були розірвані після 01 січня 2023 року.

Стягнути з акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», місце знаходження м. Київ, вул. Андріївська, 4, ідентифікаційний код 14282829 на користь ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 судовий збір у розмірі 5 368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 74 700 (сімдесят чотири сімсот) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 04 грудня 2024 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.

Джерело: ЄДРСР 123551775

ANTIRAID · 2024-12-13T20:13:13Z

Це чергова наш справа, про незаконність розірвання ділових стосунків. Суд першої інстанції без жодних доказів та з посиланням на якісь документи, що відсутні у справі відмовив, апеляція ретельно розібралась та позов задовільнила. Суд зазначив: