Решение апелляционного суда Кировоградской области об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по карточному кредиту

[у.zaporozhskiy]

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/1817/12

Головуючий у суді І-ї інстанції Павелко І.Л.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

Доповідач Єгорова С. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

12.06.2012 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Єгорової С.М.,

суддів: Письменного О.А., Чельник О.І.

при секретарі Зінов»євій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 13 грудня 2011 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

В вересні 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»(далі:ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Посилалось на те, що відповідно до укладеного договору без номера від 04.10.2007 року ОСОБА_2 отримав 04.10.2007 р. кредит в розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Свої зобов»язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого на 30.07.2011 р. має заборгованість перед банком в сумі 23 635 грн. 20 коп., яка складається: 6941 грн. -заборгованість за кредитом; 15092,52 грн.- по процентам за користування кредитом; 500 грн.00 коп. - штраф (фіксована частина); 1101 грн. 68 коп. - штраф (процентна складова). Позивач просив стягнути з відповідача кредитну заборгованість та понесені ним судові витрати.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 13.12.2011 р., в перегляді якого відмовлено ухвалою цього ж суду від 27.03.2012 р., позов задоволено в повному обсязі і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитну заборгованість в сумі 23 635 грн. 20 коп., судовий збір в розмірі 236 грн. 35 коп. та витрати на інформаційно -технічне забезпечення в сумі 120 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав порушення судом норм процесуального та матеріального права. Зазначається, що суд безпідставно вважав укладеним на вказаних банком умовах кредитний договір щодо якого сторони не досягли згоди, про що свідчить відсутність його підпису, не врахував, що кредитна картка у нього була викрадена, про що було відомо банку з його заяви, не було застосовано позовну давність, про сплив якої він заявляв.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення відповідача та його представника, які підтримали свою скаргу, представника позивача, який заперечував проти доводів скарги і скасування рішення суду, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 04.10.2007 р. ОСОБА_2 відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору без номера від 04.10.2007 року отримав кредит в розмірі 7000 грн. під 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов»язань за кредитним договором призвело до виникнення заборгованості перед банком в сумі 23 635 грн. 20 коп., що включає в себе заборгованість за кредитом; проценти за користування кредитом; штрафи, які передбачені п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг. При цьому, суд не погодився з доводами відповідача про відсутність підстав для відповідальності через викрадення кредитної картки, поскільки п.8.4 Умов та правил надання банківських послуг держатель картки несе відповідальність за зберігання картки та пін-кода, за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до момента письмової заяви держателя, блокуванню коштів на картці та за всі операції які не супроводжуються авторизацією, до момента постановки картки в СТОП-ЛИСТ платіжною системою. Також суд вважав, що строки звернення до суду позивачем не пропущені, тому що п.9.12 договору вказує, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання і, якщо жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується з тими ж умовами на той же строк. На підтвердження своїх висновків щодо досягнення сторонами договору згоди з усіх передбачених договором умов, суд послався на те, що підпис відповідача в договорі від 04.10.2007 року /а.с.6/ свідчить про його ознайомлення з вище зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг, які є додатком до договору.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Зобов'язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правовідносини, що виникають під час відкриття банками поточних рахунків клієнтів, регулюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. №492. Згідно з вимогами п.1.8 вказаної Інструкції банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки (в тому числі і карткові рахунки) за договором банківського рахунку. Операції за картковими рахунками здійснюються з урахуванням особливостей визначених цією Інструкцією та Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійсненняч операцій з їх застосуванням, затв.Постановою Правління НБУ від 19.04.2005 р. №137 (зі змінами), та відповідними нормативно-правовими актами НБУ. Укладення договору банківського рахунку під час відкриття карткового рахунку клієнту є обов»язковим.

Відносини між емітентом та держателем платіжної картки при здійсненні розрахунків за операціями з використанням платіжних картом за кредитною схемою регулюються кредитним договором, який відповідно до ст.1055 ЦК України укладається в письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійність встановлена законом.

Кредитний договір, укладений з порушенням письмової форми не підлягає виконанню і не створює ніяких юридичних наслідків.

Відповідно до п.3.1 Умов та Правил надання банківських послуг банк відкриває клієнту картковий рахунок, видає клієнту картку, вид і строк дії якої визначений в заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, вказана в розділі «Відмітки банку»заяви. Умовами та Правилами надання банківських послуг передбачено обов'язки та права банку (розділи 4,5), права та обов'язки клієнта (розділи 6,7), відповідальність сторін (розділ 8), та інші умови.

З матеріалів справи вбачається, що 04 жовтня 2007 року між сторонами було складено письмовий договір № SAMDN18000700249314 (вклад «Копілка»+ карта «Універсальна»), який передбачає, що сума вкладу складає 2100.00 Євро (дві тисячі сто євро) на строк 6 місяців включно, які повинні поступити протягом 4 місяців з дня підписання договору сторонами, за умов регулярного надходження 20.00 Євро, з відсотковою ставкою 6,25% річних, для здійснення операцій по одержанню інформації про вклад, зняттю коштів видано електронну ощадну книжку, а для внесення суми вкладу відкрито особовий рахунок. Також в тексті договору зазначено, що при укладенні цього договору Банк видав вкладнику кредитну картку «Універсальна»№4149437304684127 , кредитним лімітом 7000 грн. в українській національній валюті з базовою процентною ставкою 3,000 % на залишок заборгованості. В п.21 Договору передбачено, що Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банка, Пам»ятка клієнта являються додатком до даного договору. Передбачено, що клієнт своїм підписом повинен підтвердити факт, що він ознайомився и згоден з умовами кредитування, які йому надані в письмовій формі. Проте, вказаний договір не містить підписів відповідача на підтвердження зазначеного факту та вручення йому другого екземпляру договору разом з додатками. Надана позивачем копія примірника договору містить лише дані про те, що ОСОБА_2 своїм підписом в спеціальних графах підтвердив факт отримання карти ПриватБанка «Ощадна книжка»№1201000020117839 та кредитки «Універсальна»№4149437304684127 і ПІНу (а.с.6).

Колегія суддів вважає, що банком було порушено процедуру відкриття рахунку, в тому числі не оформлення належним чином та не видача клієнту договору при оформленні платіжної картки з кредитною функцією.

В заперечення проти позовних вимог відповідач зазначав про своє небажання укладати кредитний договір та користуватись кредитними коштами, а отримання кредитки пояснював тим, це було однією з умов відкриття вкладного рахунку, і він погодився зберігати її на час дії договору про вклад.

Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами того факту, що між Банком та відповідачем було укладено в передбаченій законом формі кредитний договір на тих умовах, що зазначені в позовній заяві та поясненнях представника ПАТ КБ «Приватбанк»щодо строку кредитування, прав та обов'язків клієнта, підстав та обсягу його відповідальності.

Кредитний договір є неукладеним (таким, що не відбувся), зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Враховуючи те, що ОСОБА_2 отримав кредитну картку з доступним лімітом 7000 грн. з базовою процентною ставкою 3% в місяць на залишок заборгованості, про що засвідчив своїм підписом на договорі (а.с.6), то відповідно до вимог ст..ст.1046,1047, 1049 ЦК України взяв на себе відповідальність за повернення коштів на вимогу банку після спливу шестимісячного строку дії вкладу (04.04.2008 р.).

В матеріалах справи маються дані, що відповідачем 5 червня 2008 року було направлено на адресу ПриватБанку скаргу, в якій він повідомив, що в жовтні 2007 року у нього була викрадена одержана при укладенні договору № SAMDN18000700249314 (вклад «Копілка»+ карта «Універсальна») кредитна картка і ще до повідомлення ним про необхідність її блокування з цього рахунку були зняті кошти в сумі 6941 грн., в зв»язку з чим СО Орджонікідзевським РВ ГУМВС України в Запорізькій області порушена і розслідується кримінальна справа по факту крадіжки, тому він заперечував проти покладення на нього обов»язку по поверненню коштів.

Позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості 23 вересня 2011 року, коли сплив трирічний строк позовної давності, який в даному випадку починається з дня відмови боржника від виконання свого зобов»язання. Відповідач в своєму запереченні на позов заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.

Крім того, позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі, що передбачено п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», за яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Проте, суд першої інстанції безпідставно вважав, що строк виконання зобов»язань продовжується і на час звернення позивача до суду не минув, та не застосував наслідки спливу позовної давності, передбачені ст.267 ЦК України.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що висновки суду не відповідають наданим сторонами та дослідженим в судовому засіданні доказам, суперечать вимогам норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову з задоволенні позову в зв»язку зі спливом позовної давності.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Заочне рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 13 грудня 2011 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором без номера від 04.10.2007 року.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.

Головуючий суддя

Судді:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24844466

[у.zaporozhskiy]

Решения ВССУГУД по даному решению нет.

Обсуждение похожего случая здесь:

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...amp;#entry64368