Luka

May 24, 2012

У меня тоже должно бы сегодня быть заседание. Я серьёзно готовилась. Главное, что бы без эмоций.После первого заседания я сказала юристу банка, что на следующее придут мои друзья юристы и экономисты. Продержав меня более часа в коридоре, при этом я слышала, что судья звонила по поводу не явки юриста с банка, вышла секретарь и сказала, что заседание переносится на 06.06 по заявлению с банка. Там что все переболели, ушли в отпуск.... Интересно какие у них уважительные обстаятельства, что заседание перенесли.

May 24, 2012

Запрет на выезд за границу - не законно. А это законно?!!

May 19, 2012

А, что правильно?

Извините, уточняю - эти порядки действительны на валютный кредит 2007года?

May 19, 2012

ВІДКРИТТЯ ТА ВЕДЕННЯ ВАЛЮТНИХ РАХУНКІВ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

Порядок відкриття і ведення валютних рахунків. Поняття поточної торговельної операції. Класифікація банківських рахунків. Режими поточних і вкладних рахунків в іноземній валюті фізичних та юридичних осіб. Переоформлення та закриття рахунків.

Порядок відкриття

та ведення валютних рахунків

В Україні такий порядок визначає Національний банк України.

Банки можуть відкривати рахунки зареєстрованим у встановленому чинним законодавством порядку:

юридичним особам;

фізичним особам — суб’єктам підприємницької діяльності;

філіям;

представництвам;

відділенням та іншим відокремленим підрозділам підприємств, у тому числі структурним підрозділам, що виокремлені в процесі приватизації;

представництвам юридичних осіб — нерезидентів;

іноземним інвесторам;

фізичним особам на умовах, викладених у договорі між установою банку та власником рахунку.

Порядок проведення операцій на рахунках в іноземній валюті регулюється чинним законодавством України, нормативними актами НБУ та Інструкцією № 3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті» від 04.02.98 № 36.

Кожне підприємство-резидент, його відокремлений підрозділ, іноземний інвестор можуть відкривати по одному поточному рахунку в іноземній валюті (за кожним кодом валют Класифікатора іноземних валют НБУ) не більше ніж у двох установах банків.

Представництва юридичних осіб-нерезидентів можуть відкривати відповідно до ліцензії НБУ в іноземній валюті по одному поточному рахунку не більше ніж у двох уповноважених банках.

У разі відкриття (закриття) підприємству-резиденту або його відокремленому підрозділу та фізичній особі — суб’єкту підприємницької діяльності, а також представництвам юридичних осіб-нерезидентів та іноземним інвесторам усіх видів рахунків та у разі зміни номерів відкритих рахунків установа банку зобов’язана повідомити про це податкові органи за місцем реєстрації власника рахунку та НБУ протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку. Копії повідомлень з документальним під-

твердженням про його відправлення залишаються у справі про відкриття рахунку.

Операції за рахунками здійснюються після отримання повідомлення від податкового органу про взяття цих рахунків на облік.

Місцезнаходженням власника рахунку вважається адреса, вказана у картці із зразками підписів та відбитком печатки, причому вона має відповідати адресі, вказаній у статуті.

Поняття поточної торговельної операції

Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є розрахунки:

між юридичними особами-резидентами та юридичними особами-нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями;

між юридичними особами-резидентами на території України, за умови наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України;

між юридичними особами-нерезидентами та юридичними особами-резидентами через юридичних осіб-резидентів-посередників відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені відповідно до чинного законодавства України;

інші розрахунки, що здійснюються відповідно до чинного законодавства України;

операції на міжбанківському валютному ринку України;

оплата товарів (робіт, послуг) з використанням чеків та пластикових карток.

Класифікація банківських рахунків

Банківські рахунки бувають:

поточні;

розподільчі;

кредитні;

депозитні (вкладні).

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України.

Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів в іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи-резидента згідно з чинним законодавством України.

Розподільчий (блокований або транзитний) рахунок — це валютний рахунок, на який зараховується сума валютних надходжень від продажу товарів та послуг за іноземну валюту, незалежно від джерел її походження.

Примітка: Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу у повному обсязі на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням за дорученням резидента. Гривневий еквівалент коштів в іноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і згідно з чинним законодавством України підлягають продажу в повному обсязі на міжбанківському валютному ринку України, у встановленому порядку зараховується на поточний рахунок резидента — власника коштів.

Кредитні рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженим банком у встановленому чинним законодавством України порядку на договірній основі юридичним особам-резидентам, фізичним особам-резидентам, які займаються підприємницькою діяльністю, та юридичним особам-нерезидентам — банківським установам. Кредитні рахунки відкриваються уповноваженим банком незалежно від наявності поточного рахунку позичальника в цьому банку.

Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, які надані шляхом оплати розрахункових документів чи шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Депозитні (вкладні) рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженим банком фізичним та юридичним особам (резидентам і нерезидентам) на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та банком на визначений у договорі строк.

Рис. 32. Режим вкладних рахунків

у іноземній валюті фізичних осіб резидентів і нерезидентів

Рис. 33. Режим поточних рахунків у іноземній валюті

фізичних осіб резидентів і нерезидентів

Режими поточних і вкладних рахунків

у іноземній валюті фізичних та юридичних осіб

Рис. 34. Режим поточних рахунків у іноземній валюті

представництв та установ

Згідно з чинним законодавством усі міжнародні розрахунки, пов’язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг та іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами (юридичними особами, зареєстрованими як підприємці) лише через уповноважені банки.

При розрахунках за експортними операціями виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки у термін виплати заборгованостей, зазначений у контракті, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг і т. д.

Перевищення зазначеного терміну можливе лише за індивідуальним дозволом обласного управління НБУ за місцем реєстрації резидента. При зарахуванні валюти відповідальна особа підприємства подає Генеральну (єдину) довіреність.

Таблиця 6

РЕЖИМ ПОТОЧНИХ РАХУНКІВ У ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

ЮРИДИЧНИХ ОСІБ-РЕЗИДЕНТІВ

На поточні рахунки в іноземній валюті

зараховуються кошти:

З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням

власника проводяться операції:

а) через власні розподільчі рахунки (№ 2603);

у готівковій формі, що надійшли від нерезидента до каси уповноваженого банку за експортним контрактом, договором, угодою, в порядку, встановленому чинним законодавством України;

у готівковій формі, що ввезені у випадках, передбачених чинним законодавством України, уповноваженими особами на територію України на транспортних засобах, які надають послуги за межами України, та зареєстровані митною службою при в’їзді в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття валюти, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

у готівковій формі, одержані як сплата за державне мито, митні платежі та інші збори відповідно до чинного законодавства України;

виплата готівкою для оплати праці особам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (договором);

виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на відрядження при виїзді за кордон, на експлуатаційні витрати, пов’язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, представницькі витрати за кордоном відповідно до чинного законодавства України (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України);

Продовження табл. 6

На поточні рахунки в іноземній валюті

зараховуються кошти:

З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням

власника проводяться операції:

невикористаний залишок готівкової іноземної валюти та іноземна валюта за платіжними документами, що були раніше отримані (куплені) в уповноважених банках України чи за кордоном для оплати витрат на відрядження та експлуатаційні витрати, пов’язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, представницькі витрати за кордоном;

у готівковій формі внесені нерезидентом на рахунок юридичної особи резидента як благодійний внесок (за наявності акта про оприбуткування коштів прибутково-касового ордера);

у готівковій формі на рахунок морського аген-

та — резидента, який виступає посередником за фінансовими розрахунками, для подальшого перерахування іншим резидентам-суб’єктам підприємницької діяльності згідно з чинним законодавством України;

за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім’я власника рахунку, в порядку, встановленому чинним законодавством України;

за платіжними документами на ім’я власника рахунку, ввезеними на територію України і зареєстрованими митною службою при в’їзді в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття платіжних документів, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами);

повернуті з будь-яких причин нерезидентом, на користь якого були перераховані раніше;

перераховані з-за кордону нерезидентом на рахунок резидента, який виступає посередником, для подальшого перерахування іншим резидентам-суб’єктам господарської діяльності, за дорученням яких на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено продаж товарів (робіт, послуг);

перераховані з рахунків постійних представництв нерезидентів в Україні у разі, якщо у призначенні платежу коштів, що надійшли з-за кордону, зазначено, що ці кошти згідно з договором (контрактом, угодою) належать цьому резиденту;

перерахування за кордон на рахунок юридичних осіб-нерезидентів за видачу охоронних документів на використання об’єктів промислової власності і підтвердження їх чинності (здійснюється організаціями, що мають відповідні на це повноваження згідно з чинним законодавством України);

перерахування за кордон на рахунок юридичних осіб-нерезидентів згідно з відповідними зобов’язаннями за використання творів зарубіжних авторів (здійснюється організаціями, що мають відповідні на це повноваження згідно з чинним законодавством України);

перерахування за кордон за навчання, участь у конференціях, виставках за наявності підтверджуючих документів (запрошення, рахунок-фактура тощо);

перерахування за кордон на рахунок юридичних осіб-нерезидентів, адвокату або нотаріусу для відшкодування витрат судовим, арбітражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам іноземних держав, а також витрат на державне мито за справами, що розглядаються цими органами (на підставі рішень судових органів, рахунків та інших підтверджуючих документів);

перерахування фізичним особам коштів, які отримані адвокатськими компаніями-резидентами з-за кордону за дору-

Продовження табл. 6

На поточні рахунки в іноземній валюті

зараховуються кошти:

З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням

власника проводяться операції:

перераховані юридичними особами-нерезидентами (у тому числі через їх представництва в Україні) згідно з міжурядовими угодами та проектами технічної допомоги;

перераховані як благодійний внесок юридичними особами-нерезидентами (у тому числі через їх представництва в Україні);

перераховані з-за кордону за видачу охоронних документів на використання об’єктів промислової власності і підтвердження їх чинності на території України (зараховуються на рахунок юридичних осіб-резидентів, які мають відповідні повноваження згідно з чинним законодавством України);

перераховані з-за кордону за використання авторського права резидентів (зараховуються на рахунок юридичних осіб-резидентів, які мають відповідні повноваження згідно з чинним законодавством України);

перераховані з-за кордону адвокатським та іншим компаніям-резидентам за справами, які перебувають у провадженні цих компаній згідно з їх статутною діяльністю та ліцензією на відповідну діяльність;

перераховані з-за кордону згідно з контрактом (договором, угодою) юридичній особі — резиденту, яка є агентом юридичної особи-нерезидента згідно з Кодексом торговельного мореплавства, для виплати капітану судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, на експлуатаційні потреби;

конфісковані, безхазяйні, успадковані у вигляді скарбу та такі, за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання (зараховуються на рахунки юридичних осіб-резидентів, які мають відповідні повноваження згідно з чинним законодавством України);

перераховані як благодійний внесок юри

дичною особою-резидентом за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України;

інші надходження на користь резидента-власника рахунку, що не суперечать чинному законодавству України.

ченням фізичних осіб по справах, що перебувають у провадженні цих компаній згідно з їх статутною діяльністю;

перерахування на рахунок в іноземній валюті фізичним особам-резидентам за використання їх творів за кордоном (здійснюється юридичними особами-резидентами, які мають відповідні на це повноваження згідно з чинним законодавством України, за рахунок коштів, отриманих з-за кордону);

перерахування на кредитний рахунок для погашення заборгованості за отриманим кредитом і процентів за ним;

перерахування на території України за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України згідно з чинним законодавством України;

продаж валюти уповноваженим банком відповідно до чинного законодавства України;

перерахування на власний депозитний рахунок в іноземній валюті в обслуговуючому або в іншому уповноваженому банку;

перерахування як благодійних внесків на рахунок іншої юридичної особи-резидента за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України;

перерахування за сплату державного мита згідно з чинним законодавством України;

Закінчення табл. 6

На поточні рахунки в іноземній валюті

зараховуються кошти:

З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням

власника проводяться операції:

б) безпосередньо на поточні рахунки: (балансовий № 2600):

куплені за дорученням власника рахунку уповноваженим банком відповідно до чинного законодавства України;

перераховані з кредитного рахунку як кредит відповідно до кредитної угоди;

перераховані з власного депозитного рахунку в уповноваженому банку відповідно до депозитної угоди;

у сумі процентів, нарахованих за залишком коштів на власному поточному та депозитному рахунках.

інші перерахування, що не суперечать чинному законодавству України

Примітка: Кошти, що надійшли на користь резидентів, які виступають посередниками, повинні бути перераховані на рахунок останніх протягом 5 робочих днів з моменту отримання посередником письмового підтвердження про зарахування відповідних коштів на його банківський рахунок, але не пізніше 12 днів з моменту фактичного надходження цих коштів на банківський рахунок посередника згідно з Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку.

Рис. 35. Схема надходження коштів на валютний рахунок

При розрахунках за імпортними операціями перерахування платежів за кордон за дорученням суб’єктів господарської діяльності проводиться уповноваженими банками через систему відкритих ними кореспондентських рахунків у закордонних банках.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочки поставок (якщо відстрочка перевищує 90 днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя), потребують індивідуального дозволу регіонального управління Нацбанку. Моментом здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь іноземного партнера вважається дата списання коштів з валютного рахунку резидента або дата виписки векселя.

За відсутності на рахунку резидента передбаченої контрактом вільно конвертованої валюти (ВКВ) для оплати продукції, що імпортується в Україну, уповноважений банк здійснює конвертацію наявної іноземної валюти у валюту контракту за курсом купівлі або, за згоди іноземного партнера, оплата може бути здійснена у наявній на рахунку ВКВ, яка перераховується за крос-курсом (на дату здійснення платежу) у валюту контракту. У разі, якщо між партнерами досягнуто згоди на оплату продукції в іншій ВКВ, ніж передбачено контрактом, перерахунок вартості контракту у валюті, в якій буде зроблено платіж, проводиться за крос-курсом на останню дату публікації у «FINANCIAL TIMES» перед здійсненням платежу або за даними системи REUTERS на дату здійснення платежу.

Валютні кошти, придбані у встановленому порядку через уповноважені банки або інші кредитно-фінансові установи на валютній біржі, повинні бути використані резидентом протягом 5 робочих днів з моменту зарахування їх на його балансовий валютний рахунок на цілі, вказані у заяві на купівлю валюти. У разі порушення резидентами зазначеного терміну придбана валюта продається уповноваженими банками на шостий робочий день на міжбанківському валютному ринку України.

Уповноважені банки України на підставі аналізу одержаних реєстрів вантажних митних декларацій, які надсилають їм щотижня державні митні органи, встановлюють контроль за своєчасним надходженням резидентам виручки в іноземній валюті за продукцію, роботи, що були експортовані, або продукції у разі її імпорту з-за кордону з моменту здійснення авансового платежу або відкриття акредитива на користь імпортера. Для встановлення контролю за здійсненням розрахунків в іноземній валюті при списанні коштів з рахунку, коли здійснюється авансовий платіж чи попередня оплата за продукцію, яка імпортується в Україну, банк реєструє цю операцію у спеціальному журналі.

Експортні операції резидента фіксуються уповноваженими банками після одержання реєстрів вантажних митних декларацій в аналогічному журналі з одночасною вимогою від резидентів копії контракту та копії товарно-супровідних документів, що підтверджують момент фактичного перетину митного кордону України.

При ненадходженні валютної виручки у встановлені строки або продукції за імпортом в Україну уповноважені банки у тижневий термін подають інформацію про це комісіям при регіональних управліннях НБУ за місцем реєстрації резидента.

Після закінчення встановлених строків надходження виручки в іноземній валюті або продукції через три тижні, які необхідні для одержання резидентом індивідуального дозволу на перевищення цих термінів, банки нараховують пеню з резидентів у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої за офіційним поточним валютним курсом на день нарахування пені. Загальний розмір пені не може перевищувати розміру заборгованості. Банки нараховують пеню за прострочення термінів розрахунків і 20 числа поточного місяця повідомляють про це Державну податкову адміністрацію за місцем реєстрації резидента, яка дає розпорядження на безакцептне списання пені з рахунку резидента.

Зарахування коштів на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента, яка займається підприємницькою діяльністю, та використання коштів з цього рахунку здійснюється за режимом поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів.

Примітка: Відповідно до чинного законодавства України юридичним особам-нерезидентам поточні рахунки в іноземній валюті в уповноважених банках України не відкриваються.

Переоформлення та закриття рахунків

У разі переоформлення рахунку у зв’язку з реорганізацією підприємства (злиття, приєднання, поділ, перетворення, виокремлення) подаються такі ж документи, що і для створення підприємства. У разі зміни назви, не зумовленої реорганізацією, в установу банку подається заява власника рахунку, нова копія свідоцтва про державну реєстрацію та зміни до установчих документів, оформлені належним чином. У разі зміни характеру діяльності власника рахунку подається один з примірників нового статуту (положення). Нова копія свідоцтва про реєстрацію має бути подана установі банку протягом трьох днів з дня видачі свідоцтва.

У разі внесення до установчих документів змін (доповнень), які не потребують перереєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, власник рахунку зобов’язаний подати змінені установчі документи протягом трьох днів з дня затвердження цих змін.

Керівникам установ банку надається право звільняти власника рахунку від подання документів для переоформлення рахунку і проводити переоформлення власним розпорядженням, якщо зміна підпорядкування чи зміна найменування випливає з чинного законодавства України, рішень Кабінету Міністрів, що є загальновідомими.

У разі ліквідації підприємства його основний рахунок переоформляється на ім’я ліквідаційної комісії, для чого подається рішення про ліквідацію підприємства і нотаріально посвідчена картка із зразками підписів уповноважених членів ліквідаційної комісії і відбитком печатки підприємства, що ліквідується. Ліквідаційна комісія вживає заходів щодо закриття додаткових рахунків.

Поточні рахунки закриваються в установах банку на підставі:

а) заяви власника рахунку;

6) рішення органу, на який у законодавчому порядку покладено функції з ліквідації або реорганізації підприємства;

в) відповідного рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;

г) на інших підставах, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку та власником рахунку.

Власник рахунку має право порушити питання про розірвання договору в разі відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку та ін. У даному випадку залишки коштів власника рахунку, які неможливо перерахувати на поточний рахунок, відкритий в іншому банку, через їх відсутність на кореспондентському рахунку попереднього банку, обліковуються на рахунку № 2903 «Кредиторська заборгованість клієнтів за недіючими рахунками» на окремому субрахунку кожного клієнта.

У разі наявності на рахунку, що закривається, залишків коштів установа банку на підставі платіжного доручення власника рахунку перераховує такі залишки на інший відкритий цим підприємством рахунок (основний чи додатковий). У разі наявності у підприємства лише одного (основного) рахунку для його закриття та перерахування залишків коштів необхідно відкрити додатковий рахунок.

У разі закриття основного поточного рахунку, на якому обліковується картотека заборгованості, у довідці про закриття рахунку зазначається перелік такої заборгованості та її сума, а розрахункові документи, не сплачені в строк, передаються спецзв’язком до банку, в якому відкрито додатковий рахунок.

Відмова банку в прийнятті документів, не сплачених у строк, не допускається.

May 16, 2012

Я нашла человека, которому КСУ отказал, потому как тот не пострадал от валютных кредитов. В остальном классный проработанный документ. Да и тут на форуме в какой-то ветке я его посты видела, а сейчас - как назло не могу найти. Ну да речь не об этом.

Есть готовое

КОНСТИТУЦІЙНЕ ЗВЕРНЕННЯ

з приводу офіційного тлумачення положення Статті 99 Конституції України у взаємодії із Статтями 524 та 533 Цивільного Кодексу України, Статтею 35 Закону України "Про Національний банк України"та Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України №15 - 93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (далі - Декрет №15-93 від 19.02.1993 р.) при наявності різного застосування одних і тих же норм правових актів судами України при судових розглядах суперечок о законності або незаконності видачі валютних кредитів в Україні банківськими установами фізичним особам резидентам в період до 2006 року включно.

Я хочу его подать от себя, с приложением всех имеющихся у меня доков.

Вопрос форумчанам: КТО СО МНОЙ?

предлагаю коллективное "звернення" отправить. Как идея?

Еще одна капелька, а там глядишь, по капельки, да перетянем на свою сторону....

Я с Вами. Что делать надо? как подписывать?

May 16, 2012

сьогодні скину Вам рішення по своїй справі, яке набрало законної сили, позов до ОТП ПРО ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ ПЛАВАЮЧОЇ ВІДСОТКОВОЇ СТАВКИ, ДОД. ДОГОВОРІВ ТА ДОГОВОРУ ІПОТЕКИ (позов задовільнили повністю, справу вели 1 рік). Можливо чимсь допоможе

Пожалуйста, скиньте и мне. Заранее очень благодарна.

May 16, 2012

Доброго дня! Подскажите, пожалуйста, к апелляционной жалобе прилагать копию решения суда, на которое подается жалоба, заверенную судом или необязательно, все равно же дело передадут в апелляцию?

Копию решения суда обязательно.

May 12, 2012

Как-то странно, никто со мной не общается. Очень жду хоть каких-то отзывов.

Я так старалась, выложила Вам всё, а в ответ - тишина. Что же не так?

May 11, 2012

Недавно получил тоже самое по одному делу. Единственный плюс ответа из нбу, это то, что они нормально объяснили процедуру торговли на межбанке, которую конечно же банк не соблюдал))). Я хочу в суде заявить ходатайство об истребовании информации у нбу по поводу обмена валюты, думаю, что это единственный способ. Хотя больше чем уверен, что нбу уже давно решил эту проблему и тут они сыграют в пользу банка. А какой у Вас банк?

Anton, а можно и нам процедуру торговли на межбанке поподробнее. Плиз!!

May 11, 2012

Ещё в ответах из Банка врали на пропалую, ссылась на- "Вам в телефонном режиме предлогали ( предупреждали, напоминали) и т.д.

Врут.

Как-то странно, никто со мной не общается. Очень жду хоть каких-то отзывов.

May 10, 2012

Да, по поводу моего встречного : прошу судью применить ЗУ "Про захист..." Она- "у Вас уже был процесс по этой теме. Я разбираю только обман банка и не вижу оснований."

Ещё в ответах из Банка врали на пропалую, ссылась на- "Вам в телефонном режиме предлогали ( предупреждали, напоминали) и т.д.

Врут.

May 10, 2012

Да, по поводу моего встречного : прошу судью применить ЗУ "Про захист..." Она- "у Вас уже был процесс по этой теме. Я разбираю только обман банка и не вижу оснований."

May 10, 2012

Ну, вот размазали меня юрист банка и судья по стенке. Судье 100% занесли, потому что резко поменяла позицию, перебивает, сбивает, подсказывает юристу.

Иск приняли. Все мои заперечення-в сад.

Я написала встречный, заперечення и клопотання.

Встречный -Про порушення прав споживача та визнання договору №014 та договору іпотеки від хх липня 2007 року такими, що вчиненні під впливом обману, тобто правочин недійсний.

Заперечення проти позову про звернення стягнення на нерухоме майно.

Клопотання Про витребування належних доказів по справі.

Клопотання вытекают из заперечення, то есть Банк при валютном кредите пн предоставил ни валютных лицензий, ни договора поточного рахунку. На основании чего мне давали доллары?

Юрист - "На основании меморенд. ордера и заявы"

Говорю, что ордер без штампа банка, без моей подписи и даже без фамилий подписавшихся работников банка. Ноль внимания.

Платёжный календарь (график погашения), состоящий из трёх колонок: о теле кредита, о процентах и сумма разом. Никаких страховок, юристов ит д. Более того страничка от 2013 по 2017 года вообще отсутствует. Говорю что не определена цена кредита. Игнор.

Просила:

1.Витребувати у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» рахунок боргу за кредитом, оформлений належним, згідно із законом, образом.

2. Також докази того, що Банк, на момент укладення кредитного договору, мав генеральну та індивідуальну ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, на підставі яких у позивача було право надавати позичальнику, резидентів України,кредитні послуги у іноземній валюті зі споживчими цілями (метою).

3. Правильно оформлений платіжний календар, якщо такий існує, який є невіддільною частиною Договору.

4.Меморіальний валютний ордер,з штампом Банку і прізвищами тих, чиї підписи стоять на даному документі, так само і з моїм підписом, якщо такий існує.

5. Договір про відкриття на моє ім'я в цьому Банку поточного рахунку для обслуговування валютного кредиту, якщо такий існує.

Удовлетворили только про лицензии. Всё.

Заперечення

проти позову про звернення стягнення на нерухоме майно:

Заперечую проти позову в повному обсязі.

Позов Банку складений недбало і з неповагою до суду, а саме:

1. Рахунок заборгованості працівниками Банку складений на жовтень 2011 року. Позов поданий в березні 2012 року!!!

2. Договор кредиту валютний. При поданні позовної заяви, Банк не надав доказів того, що він на момент укладення кредитного договору мав генеральну та індивідуальну ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, на підставі яких у позивача було право надавати позичальнику, резидентів України,кредитні послуги у іноземній валюті зі споживчими цілями (метою).

3. На меморіальному валютному ордері, прикладеним Банком до позову, відсутній штамп Банку.

4. Додаденый до договору платіжний календар не відображує договірних стосунків, оскільки в складеному графіку відсутні розрахунки від15.10.2013 року по 15.05.2017 року.

5. У прикладених розписках про здобуття претензії-повідомленні від 17.12.2008 року, без експертиз видно, що підписувалася одна людина, хоча є відмітка, що підписане особисто, і ця людина нам невідома.

6. Крім того, як повідомляла я в своєму поясненні та запереченні до позову Банку від 10.04.2012 року, що провадження про звернення стягнення на нерухоме майно є передчасним, оскільки після суду першої інстанції, а саме: Солом’янського районного суду м. Києва, який розглядав справу між тими самими сторонами, про той самій предмет і з тих самих підстав, на данніи момент подано апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва на рішення суду Солом’янського району за позовом ОСОБА до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору № від 19 липня 2007 та договору іпотеки недійсними та за зустрічним позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА про стягнення заборгованості.

Згідно ст. 61 Конституції України: "Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення."

Згідно ст.201п.4 ЦПК України: «неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства;»; Ст.207. Залишення заяви без розгляду. п.1.ч 4.: «спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді».

Так само в Апеляційному суді ще одна справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав . А саме: Апеляційна скарга на Рішення судді Солом’янського районного суду м. Києва, Оксюти Т.Г. у справі №2-від 19.03.2012 року за позовом ОСОБА до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівни, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Відділу державної виконавчої служби Солом’янського району м.Києва про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та скасування постонови державної виконавчої служби.

Також вважаю, позов Банку таким, що не відповідає чинному законодавству, виходячи з наступного:

1.Відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

З положень ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» випливає, що звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки можливе тільки за умови дотримання її положень, яка передбачає: 1) пред'явлення боржникові та у відповідних випадках майновому поручителю письмової вимоги про усунення порушення забезпечення іпотекою зобов’язання, в якому встановлюється не менше як тридцятиденний строк для усунення порушення та містить попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; 2) незадоволення вимоги іпотекодержателя протягом установленого ним строку, який не може бути меншим за тридцять днів. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Сумнівна, як по пред'явленій сумі ( 24125, 42 дол.США), так і по розписці, нібито одержувачів, претензія - повідомлення від 17.12. 2008 року, є застарілою і не коректною.

У ній пред'являлася претензія на певну суму грошей, так само вимагали добровільно звільнити квартиру протягом одного місяця з дня отримання даного листа.

Складалася вона для того, щоб нотаріус зробив виконавчий напис, що нотаріус і зробив за №2хх від 25.06.2009 року. З тих пір Банк часткові платежі у мене не приймає, вимагаючи всю суму відразу. І з тих пір відсотки і пеня зростають як сніговий ком.

Державна виконавча служба Солом’янського району м.Києва відкрила провадження по справі, и тоді я подала позов про визнання напису нотаріуса такий, що не підлягає виконанню. При першому засіданні суду, ПАТ«Райффайзен Банк Аваль» відгукнув з відділу державної виконавчої служби Солом’янського району м.Києва свої вимоги.

Наслідком цього є вімоги ДВС від мене витрат на віконавчи дії та виконавчий збір в розмірі майже 25000 грв.

2.Згідно Постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168. Пункт 3. Вимоги щодо детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача під час укладення кредитного договору:

«3.1. Банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку;перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо;перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

3.2. Кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

3.3. Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором.

Я не була повідомлена про орієнтовну сукупну вартість кредиту, мене не було надано розрахунок або розпис загальної вартості кредиту. Платіжний календар (додаток №1 до Договору) не відповідає обов'язковим нормам вказаним в постанові №168, наприклад:

Відсутня розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом в частині витрат на страхування в період дії договору. Відсутність вартості страхових внесків, на період дії кредитного договору, вказує на помилковість розрахунку реальної процентної ставки по кредиту та сукупної вартості кредиту.З огляду на це кредитний договір не відповідає положенням ч.2 та ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Більш того, мені підсунули недійсний платіжний календар. У графіку відсутні розрахунки від15.10.2013 року по 15.05.2017 року. Згідно частині 2 п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" , у договорі про надання споживчого кредиту зазначається детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача. Детальний розпис загальної вартості кредиту відсутній, тому, відсутня істотна умова договору - ціна (ст. 632 ЦК України ). Таким чином я не визнаю ціну кредиту, вважаю мене при укладенні даного договору ввели в обман.

Пункт 1.7. оспорюваного Договору:«Позичальник зобов'язується одноразово, при наданні кредиту, сплатити Банку комісію за оформлення кредиту в розмірі 2%, без ПДВ.»

Таким чином Банк витребував з мене 500 доларів США. Долари пішли на рахунок 220628999, отримувач: умовна фізична особа. По класу рахунків бухгалтерського обліку: 2206 - Неамортизований дисконт за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам.

Тобто я ці гроші не отримувала, але на це 500 доларів мені нараховуються відсотки, а тепер вже і пеня.

Слід зазначити, що згідно п. 3.6. Постанови Правління Національного банку України №168 від 10.05.2007р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Даний кредитний договір передбачає умову, яка прямо суперечить вимогам вказаного пункту постанови НБУ, оскільки п. 1.7 кредитного договору передбачено зобов’язання позичальника в день надання йому кредиту за Договором сплатити Кредитору плату за оформлення кредиту.

ЗУ «Про захист прав споживачів, Ст. 19. Заборона нечесної підприємницької практики.

1. Нечесна підприємницька практика забороняється. 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

6. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

3.Банк у своєму позові посилається на наявність заборгованості за Кредитним договором, але не надає жодних доказів цієї заборгованості, крім свого розрахунку, що в свою чергу не може прийматись судом, як доказ заборгованості Відповідача за Кредитним договором, оскільки: Перш за все я не бажаю брати участь в незаконному звороті валюти, оскільки я в даному Банку не відкривала поточного рахунку. Без поточного рахунку не можна здійснити платежі в іностанной валюті без індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій, якщо це не переказ грошових коштів. Банк же не надав суду жодних документів, що дозволяють резидента України кредитувати у валюті США.

На підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (письмовий дозвіл НБУ) готівкову ІНОЗЕМНУ валюту банк має право видавати лише з поточного рахунку клієнта (балансові рахунки 26 "грошових коштів клієнтів"), тобто з БАНКІВСЬКОГО РАХУНКУ, відкритого згідно гл.72 ГК України. Дебет - 2620 "Грошових коштів на вимогу фізичних осіб", Кредит - 1001 "Банкноти і монети в касі банку", 1002 "Банкноти і монети в касі відділень банку". Підстава: - ГК України, ст.91,640, глава 71,72; - Закон "Про національний банк України"; - Закон "Про банки і банківську діяльність";- Декрет "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"; - Закон "Про захист прав споживачів" - "Інструкція про кассовіх операції в банках України"; - "Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній і іносранной валюті"; - "Інструкція про бухгалтерський облік операцій з готівковими грошовими коштами і банківськими металамі в банках України", та інші.

Згідно Договору: П.4. Кредитор зобов'язується:

4.1. На умовах цього Договору відкрити Позичальнику позичковий рахунок 2203хх та надати Позичальнику кредитні кошти, за умови укладення договорів забезпечення, зазначених в п.2.1. цього Договору, та укладення договорів страхування предмету іпотеки/застави (п.2.1. Договору), життя або страхування від нещасного випадку Позичальника/Поручителя відповідно до вимог Договору.

5. Позичальник забов”язується:

5.1. Виконувати умови, передбачені цим Договором. Здійсновати безготівковим платежем або готівкою, в касу Кредитора:

Щомісячно, до 15 числа кожного місяца, починаючи з місяца, наступного з місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п 1.3. цього Договору та остаточне погашення отриманного кредиту до 19.07.2017 року (включно) на рахунок, зазначений в п.4.1. цього Договору.

Щомісячно, до 15 числа кожного місяца, починаючи з місяца, наступного з місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту сплату процентів за фактичне використання кредитних коштів на рахунок 22080хх в «Райффайзен Банк Аваль» МФО 322904.

Це не мої рахунки, це рахунки внутрішніх розрахунків банку. Я не маю до них відношення. Всі мої платежі зараховувалися на дані рахунки в порушення інструкцій НБУ.Як можна з порушенням « правил обліку, порушення інструкцій НБУ і так далі",, довести заборгованість клієнта по виконання зобов'язань, по випискам з внутрішньобанківських рахунків 2203, 2208, до яких клієнт відношення не має, а банк, може вписати туди будь-які цифри, і вимагати чого завгодно.

В долученому до позову Банку розрахунку заборгованості згідно кредитного договору № від 19 липня 2007року не наведено жодних розрахунків та їх нормативного обґрунтування. В ньому зазначено тільки кінцеві значення, які на думку Банку відповідають дійсності і мають бути стягненні з мене на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». З огляду на це розмір позовних вимог не може вважатися доведеним.

По-перше рахунки розраховані на листопад 2011 року, а позов подано Банком у березні 2012 року. Звідси витікає закономірне питання по сумі виставленого банком боргу. Пред'явлені банком суми не можуть бути безперечними оскільки пред'явлені банком розрахунки, не є документами, а є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків. Служити в суді доказом дані рахунки не можуть.

Згідно ст. 60 ЦПК України :1.Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з пред'явленого Банком рахунку заборгованості сума боргу на 03.11.2011 року складає 22112,28 доларів США і 9643,56 доларів США, що складає 31755,84 долара США. Пеня, згідно з розрахунком банку по кредиту складає 10459,51 долара США і пеня по відсотках складає 14931,90 доларів США, що складає 25391,41 доларів США.А згідно ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", умови договору несправедливі, якщо штрафні санкції по його невиконанню перевищують 50% від вартості кредиту.Ціна кредиту невідома, оскільки платіжний календар від 19.07.2007 року не може служити документом розрахунку через відсутність розрахунків з 15.10.2013 року по 15.05.2017 роки. Але навіть якщо узяти за ціну кредиту суму в 42826, 27 доларів США, що вказали в платіжному календарі, то сума штрафних санкцій не може бути більше 21413,14 доларів США.

У відповідності до п. 10.1. кредитного договору, «За порушення строків повернення суми кредиту, процентив за користування кредитом та комісій, передбачених цим Договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми просроченого платежу за кожний день прострочки».

Встановлення в договорі пені в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення суперечить засадам рівності учасників цивільних відносин (ч. 1 ст. 1 ЦК України) та принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства(п. 6 . ч. 1 ст. 3 ЦК України).

У відповідності до ст. 1 Закону Україну України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових відносин», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, як зазначено в преамбулі, цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, суб’єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності.

Таким чином, стосовно фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, порушується принцип рівності, оскільки розмір їхньої цивільної відповідальності у вигляді пені фактично є необмеженим в порівнянні з іншими суб’єктами цивільних правовідносин.

Отже встановлення пені в розмірі, який за один рік перевищує суму заборгованості в 3-4 раза перевищує подвійну облікову ставку НБУ порушує принцип розумності.

Оскільки, кредитний договір є видом договором приєднання, умови якого розробляються банком і позичальник не впливає на зміст договору, банк, встановивши завищений розмір пені, порушив принцип добросовісності.Кредитний договір є консенсуальним, тобто, вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо всіх його суттєвих умов, а не з моменту надання кредиту. Однак, в договорі встановлена пеню лише у випадку прострочення позичальника. Стосовно можливого прострочення банку така відповідальність не встановлюється, що порушує принцип справедливості.У відповідності до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»,

1. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

3. Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п’ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов’язань за договором;

Оскільки вартістю кредиту є відсотки, то, очевидно, що встановлення пені з розрахунку 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення порушує права Позичальника як споживача.

Таким чином, положення п. 10.1. кредитного договору суперечать основним засадам цивільного права, визначених ст. ст. 1, 3 Цивільного кодексу України та ст. ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»".

В).Стаття 549. Поняття неустойки 3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У розрахунках банку цього немає. Підкреслюю що Договір валютний, отже в розрахунках повинно бути розрахунок за кожен день прострочення з переведенням доларів США в національну валюту за курсом НБУ на дату зарахування кожного платежу.Таким чином, визначення суми боргу, що здатне вплинути на рішення, що приймаються на його основі неприпустимо на підставі одноосібно визначеного розрахунку тим паче зацікавленою стороною, стягувачем.

4.Відповідно до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня, у зв'язку з чим грошове зобов'язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України.

Грошове зобов'язання, як кредитора, так і позичальника у кредитному договорі №хх від 19 липня 2007 року не виражене у грошовій одиниці України - гривні

Ст. 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Проте, в порушення вказаних норм чинного законодавства України валютою зобов’язання згідно п.1.1 договору вказано доллар США, і сума договору визначена в долларах США, в гривні немє визначеного еквіваленту суми кредиту.

Згідно п. 1.1 договору я отримала від відповідача грошові кошти у долларах США, сплата відсотків за договором згідно додатку №2 Договору здійснювалась мною в валюті кредиту – тобто у доларах США. надання відповідачем та отримання позивачем грошових коштів (кредиту) у долларах США та подальше проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України. Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно із п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю” індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операцій щодо:

— надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті;

— використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

На момент укладення договору я була і на даний час є – громадянкою України, тобто резидентом; індивідуальної ліцензії на одержання та використання іноземною валюти на території України як засобу платежу не отримувала. Кредит отримала в валюті – долар США, сплату відсотків за користування кредиту та інші платежі за Договором згідно вимог відповідача здійснювала в валюті.

Відповідно із підпунктами "а", "в" та "е" підпункту 6.1 та підпунктів 6.2 Постанови Національного банку від 30.05.2007, № 200 "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках:

- сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України;

- сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;

- оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Також згідно підпункту 6.3 пункту 6 зазначених Правил фізичні особи, можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (вивіз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та службових відрядженнях.

Даний перелік операцій при яких фізичні особи резиденти можуть використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу є вичерпним і відповідно до вимог чинного законодавства України позивач повинна була отримати індивідуальну ліцензію для:

- отримання кредиту в валюті;

- використання іноземної валюти як засобу платежу при сплаті відсотків за користування кредиту та інших платежів за Договором.

У сторін відсутня індивідуальна ліцензія на право проведення валютних операцій за кредитним договором №014хх від 19 липня 2007 року, передбачених п.п. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», в іноземній валюті, внаслідок чого, з урахуванням приписів ст.524 Цивільного кодексу України, неправомірним є вираження грошових зобов'язань у спірному кредитному договорі в іноземній валюті, а не в гривні України.

Згідно з ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

З наведеного вище вбачається, що кредитний договір в іноземній валюті (доларах США) укладений відповідачем без отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензій для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, відповідно до ст.227 ЦК України - є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Таким чином кредитний договір, укладений між сторонами, не відповідає чинному законодавству України як на момент його укладення так і на даний момент.

5. Банк є підприємницькою організацією. Згідно статті 42.п 1.Господарського кодексу України: «Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів і отримання прибутку.»

Пунктом 8.3 Договору визначено, що Позичальник розуміє наслідки настання валютних ризиків за кредитом в іноземній валюті, та йому повідомлена інформація щодо методики визначення курсів і комісій, пов’язаних з конвертацією.

Слід зазначити, що я не маю відповідної освіти та кваліфікації для оцінки валютних ризиків. Крім того дана умова Договору є несправедливою, так, як всупереч принципу добросовісності і її наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду Позивача, споживача кредитних послуг.

Фактично даний пункт є способом зловживання правом Відповідачем, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, Відповідач перекладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на Позивача - позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України.

Також даний пункт Договору значно погіршує становище Позивача, як споживача порівняно з Відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій та дає право для Позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів.

6.Банк вимагає за рахунок пред'явленої суми боргу, яка не є безперечною, стягнуть з нас нерухомість, яка є нашим єдиним житлом, алє:

а).Банк просить суд оцінити двокімнатну квартиру в Києві у розмірі 304 000 гривень, що є в половину нижче за ринкову вартість аналогічних квартир.А на момент укладення договору сума яку я узяла в Банку дорівнювала 25% вартості цій квартири.

б).Банк не розриває договір і продовжує нараховувати штрафні санкції.

Не зрозумілі причини даної заяви, оскільки:

1.Арешт в рахунок стягнення заборгованості Державною Виковнавчою Службою на нашу квартиру був накладений, оцінка нерухомості зроблена, згідно виконавчого напису нотаріуса. Але Банк відгукнув свої претензії, як тільки я подала до суду заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Рішення суддя Солом’янського районного суду Оксюта Т.Г.прінял не в мою користь, і зараз справа в Апелляционом суді м. Києва. Рішення Солом’янського районного суду від 19 березня додається, також додається перша сторінка апеляційної скарги від 10.04.2012 року на дане рішення.

2.Також вважаю, що Банк поводиться по відношенню до мене агресивно і не чесно, не зрозуміле бажання Банку про оцінку. оскільки з літа минулого року моя квартира виставлена на продаж на сайті банку (копія №1,сторінки сайту додається) по невідомий ким і як встановленій ціні у розмірі 447490грн. беручи до уваги, що Банк свої претензії з Державної Виковнавчої Служби відгукнув, а навіть якщо брати до уваги оцінку експерта-субьекта оціночної діяльності Антонова В.О. , з якою я не погодилася, то сума оцінки – 363042,00.Висновок з незалежной оцінки майна додається.

Але до цього,16 листопада 2010 року, до мене в будинок приходили працівники банку, як потім виявилось, з оцінювачем, які оцінили мою двокімнатну квартиру в Києві в 150000 грн..!!.(Копія додається). Вже є три ціни квартири. До всіх цих дій (26.07.2010р) я просила Банк про дозвіл на самостійний продаж квартири (копія додається).Банк мені не відповів. Весь цей час змушуючи мене підписати заяву на продаж квартири на умовах Банку ( копія додається), ще і підписати заяву-згоду на розголошення інформації (Копія додається). На такі дискримінаційні умови я не погодилася,о чим і написала заяву Банку, 21.04.2011року (Копія додається),отримала відповідь з Банку 08.06.2011 р. (копія додається) про те що мені в телефонному режимі пропонувалося продати добровільно квартиру, і що я можу поводитися з проханням про добровільний продаж квартири і списання пені в Банк.Тоді 08.08.2011 я написала вже скаргу Банку на дії їх працівників (копія додається), а 08.09.2011 року (копія додається) получила чергову відмову від Банку,мотивовану тим, що нібито знову працівники Банку в телефонному режимі пропонували мені продати квартиру за 78000 доларів США, а я відмовилася. Це не відповідає дійсності.

3.Зі всього викладеного виходить, що Банку вигідно для себе тягнути час, довгий час не даючи мені добровільно розрахуватися з боргом за кредитом. Тим самим довівши розмір боргу до абсурду і шляхом безконечних судів не даючи мені і моїй сім'ї жити.

Так Банк мені відмовляв в добровільному продажі квартири і наполягав на продажі на умовах Банку, які були дискримінаційними, оскільки сума узята в Банку не відповідає пред'явленим умовам.А штрафні санкції тим часом продовжували наростати в геометричній пропорції.

Вважаюю таку позицію Банку нечесної підприємницької практикої, що вводить споживача в оману та є агресивною

ЗУ «Про захист прав споживачів»:Ст.19. Заборона нечесної підприємницької практики. П1. Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

На підставі вищевикладеного-

Прошу суд:

1.Відхилити вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у повному обсягу і залишити позовну заяву без задоволення.

2.Судові витрати покласти на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Додатки:

1. Копія Рішення Солом’янського районного суду від 19 березня.

2. Копія першої сторінки апеляційної скарги від 10.04.2012 на Рішення Солом’янського районного суду від 19 березня.

3. Копія сторінки сайту з інформацією про продаж квартири.

4. Копія висновка з незалежной оцінки майна.

5. Копія акту опису й арешту майна.

6. Копія заяви до Банку від 26.07.2010 року.

7. Копія заяви, запропановано Банком на реалізацію квартири.

8. Копія заяви -згоди на розголошення інформації, запропановано Банком

9. Копія заяви до Банку від21.04.2011 року.

10. Копія відповіді з Банку від 08.06.2011 р.

11. Копія скарги до Банку від 08.08.2011 року.

12. Копія відповіді з Банку від 08.09.2011 року.

Доводы юриста ( судья согласно мотала бестолковкой):

Выкопировка с сайта не может служить доказательством. Уки, их бумажка обозванная ордером- может, а это не может. Также бланки заявлений , предложенных банком. Мало ли что я напечатаю. Хотя в ответах из банка по поводу их, мне писали, что всё законно.

На моё ссылание на постанову №168, судья спросила -"какая такая постанова" Юрист -"да, какая?" Издевались.

Далее судья говорит, что моё оспаривание суммы не имеет значение, так как позов про стягнення майна. АУТ!

Спрашивает-" Вы деньги получили?" Я-"На условиях этого договора - нет!" Она "Ничего себе!"

Про внутребанковские счета, и мои закидоны, что данный банк собственность иностранцев, они проворачивают валюту, тем самым подрывая экономику страны. Ответ "Суд не про подрыв экономики"

Заседание назначили на 24 мая. Создалось впечатление, что у неё уже было готово решение.

Юрист на прощание" Вам из жалости засирают мозги, что Вы что-то выиграете. У Вас ни единого шанса!"

Всё. Пойду поплачу, потом может ещё что-то сообщу.

May 5, 2012

Нифига себе!!!!

Да тут вообще пахнет злоупотреблением или халатностью. Точно еще и ВККУ надо писать.

Почти 10 дней ухвала где-то барахталась по суду, плюс время на почтовую пересылку, плюс учесть первомайские праздники- выходные. Вот так все и пишите в хронологическом порядке по-подробнее и о том что вся страна отдыхала/бухала (включая почту) в это время. И обязательно копию конвертика им подложите.

Поновят, никуда не денутся.

Очень бы хотелось поматать их, но боюсь-меня не хватит.

1) По наториальной надписи в апеляции.

2) Последствия натнадписи (ДВС зажадала 30 тыс.грн. за дии). В админ суде дело.

3) 10 мая суд, всё те же рожи захотели в счёт долга - квартиру. Ещё не дописала встречку, заперечення и клопотання про докази.

Так вот можно поновить срок, но я вроде наваяла. Могу в пн-к или вт-к отправить.

Вот:

До Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

01024, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 4-а

Оскаржувач:ОСОБА.

Особи, які беруть участь у справі:

1.ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», юридична адреса: 01030.м.Київ, вул.Пирогова,

7-7б.Тел. (044) 590-21-33

У цивільній справі № 22-ц-.

Пункт 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює: споживачі звільняються від сплати судового сбору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Пункт 7, ч.1, ст. 5 Закону України «Про судовий збір»

Від сплати судового збору звільняються: 7) а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав

КАСАЦІЙНА СКАРГА

на ухвалу Апеляційного суду м. Києва ( суддя Махлай Л.Д.) від 18.04.2012 року про повернення апеляційної скарги на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 14 березня 2012 року (цивільна справа №2-.) про захист прав споживачів, визнання кредитного договору № хох від 19 липня 2007 та договору іпотеки недійсними та за зустрічним позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА про стягнення заборгованості,- позивачу.

Вважаю, що даною ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року по справі №хх.(копія №1 додається), яку я знайшла у себе в поштовій скриньці 03.05.2012 року,обмежено право фізичної особи – громадянина України на захист його прав як споживача, на розгляд справи в судах загальної юрисдикції з урахування та у виконання ст.42 Конституції України та Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином суди двох інстанцій відмовили мені в Конституційному праві на судовий захист, оскільки мій перший позов був до Солом’янського районного суду м. Києва по захисту прав споживачів, але суд повністю проігнорував ЗУ «Про захист прав споживачів», хоча повинен був його застосувати, бо позивач є споживачем фінансових послуг, що підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22 , 23 ст. 1 , ст.. 11 , ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України ( справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено , що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником ( споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення , так і виконання такого договору.

Також згідно п.1 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 12.04.96р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при вирішенні цих справ суди мають виходити насамперед із положень Закону "Про захист прав споживачів".

Тобто, Верховний Суд України звернув увагу судів на пріоритетність використання ЗУ «Про захист прав споживачів» при розгляді справ за позовами споживачів, але суддя цю вимогу проігнорував.

Ігноруванням ЗУ «Про захист прав споживачів» суддя протиставив свою думку вимогам Верховного Суду України, які є обов’язковими для судів нижчих інстанцій, чим продемонстрував, що для нього Верховний та Конституційний Суди не указ.

Суд проігнорував та не вказав у своєму Рішенні на надані мною докази відносно дійсності спірного договору і заперечування суми боргу. Також суд відхилив мої клопотання про витребування належних доказів по справі, порахувавши борг доведеним лише на підставі математичних розрахунків працівників банку, складеними з явними порушеннями законодавства України.

Не дивлячись на все вищевикладене Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 14.03. 2012 року (справа №2-) в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено (копія №2 додається).

Не погоджуючись з даним Рішенням, я подала апеляційну скаргу до Апеляційного суду м. Києва.

Ухвалою судді Апеляційного суду м. Києва Махлай Л.Д. від 30.03.2012 року мені було надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги (копія №3 додається), а самє: вимагали сплати судового збору у розмірі 1609,50 грн. мотивуючи це тим, що я просила скасувати рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 14.03. 2012 року в повному обсязі.

Виходячи з того що при подання позову до суду першої інстанції я була звільнена від оплати судового збору згідно з чинним законодавством, вимога заплатити 50% від сплаченої суми дорівнюють нулю, тобто від нуля 50% дорівнює нулю.

Також в ухвалі вказано: «Відповідно до п.1.8ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», який набрав чинності з 01 листопада 2011 року розмір судового збору складає 50% ставки при поданні позовної заяви майнового характеру….»

Де шанований суд побачив позов майнового характеру з мого боку?!

Дана скарга не є майновою, оскільки у ній немає грошових претензій. Згідно ст 80 ЦПК України ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

2.Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

3.У разі збільшення розміру позовних вимог або пред'явлення нових вимог несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до частини першої статті 83 цього Кодексу.

Даною статтею не передбачена визначеніє ціни в заявах про заперечування законності валютного договору і його окремих пунктів.

Тобто грошових або моральних вимог мною не пред'являлося.

11.04. 2012 року мною було подано до Апеляційного суду м. Києва заяву про усунення недоліків апеляційної скарги(копія №4 додається),в якій,

окрім вищевикладеного,просила суд звільнити мене від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Також нагадала суду, що оспорюваний кредитний договір підпадає під силу дії приписів ЗУ «Про захист прав споживачів», а суть Апеляційної скарги и позовна заява в суді першої інстанції містить саме оспорювання неправомірних дій Банку, що пов'язані з порушенням прав споживача, тобто порушення приписів ЗУ «Про захист прав споживачів».

Дані положення не обмежують права споживача на судовий розгляд справи в залежності від повноти або відсоткового співвідношення з іншими позовними вимогами або запереченнями. Пункт 3.ст.22. ЗУ «Про захист прав споживачів»:Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.» Дана стаття носить імперативний характер. Вона не містить умов, виключень або кількість позовних вимог, пов’язаних з порушенням його прав згідно з якими вона може бути не застосована. Як вбачається з тексту даної статті та всього закону, зокрема преамбули та ст.1 Закону, законодавець не визначив об’єм, межу або повноту порушених прав споживача, за умовами виникнення яких він може бути звільненим або незвільненим від сплати державного мита та за якими закон може бути застосований або не застосований. Якщо суд визнає, що апелянт є споживачем, фізичною особою і він потребує захисту своїх прав, позовна заява стосується частково або повністю захисту його прав, то незалежно від ступені цього відношення, кількості позовних вимог, характеру цих вимог, об’єму матеріалів справи, навіть якщо деякі, на думку суду, не стосуються позивача, як споживача фінансових послуг в наслідок об’єднання з іншої справою, він зобов’язан вимоги споживачів про захист їх прав розглядати у позовному провадженні.

В процесі практичного застосування ст.42 Конституції України, Закону України «Про захист прав споживачів» при кредитних відносинах, що виникли між кредитодавцем (банком, фінансовою установою) та споживачем фінансових послуг (заявником) виникли спірні ситуації в частині захисту прав споживачів фінансових послуг при визначенні суми заборгованості за кредитним договором, нарахуванні ціни договору (сукупної вартості кредиту), процентів за кредитом, та, як наслідок, неоднозначні застосування судами України положень ЗУ«Про захист прав споживачів».В частині четвертої статті 42 Конституції України зазначено:

«Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.»

(Джерело: Верховна Рада України; Конституція, Закон вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР ;

Відомості Верховної Ради України вiд 23.07.1996 - 1996 р., № 30, стаття 141;

Офіційний вісник України вiд 01.10.2010 - 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 15, стаття 2598.) Одночасно преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено:

«Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.» (Джерело: Верховна Рада УРСР; Закон від 12.05.1991№1023-XII{ В редакції Закону N 3161-IV ( 3161-15)від01.12.2005,ВВР,2006,N7,ст.84}{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N1779-VI(1779-17)від7.12.2009,ВВР,2010,N9,ст.84 N 2741-VI (2741-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011,N18,ст.123}.

ГолосУкраїни від 08.06.1991;Відомості Верховної Ради УРСР вiд 23.07.1991 - 1991 р., № 30, стаття379)

Отже Закон України «Про захист прав споживачів» реалізує державну політику у сфері захисту прав споживачів, розширює конституційну гарантію- «Держава захищає права споживачів…» і є спеціальним законом який регулює відносини між споживачами та особами, що надають їм послуги, товари, роботи і гарантує (не обмежує) права споживача на судовий захист в судах загальної юрисдикції на підставі та з урахуванням його.

Аналогічної точки зору додержується і Верховний Суд України. Згідно Постанови ВСУ № 5 від 12.04.1996 р. ”Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” важливою гарантією здійснення прав споживачів є їх судовий захист…. «Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із ... договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян (у тому числі про надання кредитів...)”.

Таким чином, навіть якщо справа «Про захист прав споживачів…», де є позивачем і справа «Про стягнення заборгованості…», де є позивачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за Ухвалою суду об’єднані в одне провадження, цей факт не може позбавити (обмежити) позивача – споживача фінансових послуг від судового захисту на підставі закону України «Про захист прав споживачів».

Тому не є зрозумілим не обґрунтований нормативно-правовим актом висновок судуцитата)

«Виходячи з того, що апелянт просить скасувати рішення в повному обсязі, при подачі апеляційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1609,50грн….» ?!

Ця теза не ґрунтується на законі і прямо протіворечит вищезазначеної Постанові ВСУ, так як в неї зазначено «Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії…», при цьому суд за власною ініціативою робить це обмеження, не застосовуючи Закон, аргументуючи це обмеження існуванням рішення, що «оскаржується в повному обсязі, в т.ч. в частині стягнення заборгованості»

Невже суд вважає, що при об’єднанні двох справ, навіть якщо одна з них про стягнення заборгованості, нівелюються права споживача та його позовні вимоги, обмежується дія Конституції і Закону, що захищають його? Чи при розгляді частини справи про стягнення заборгованості споживач вже позбавляється статусу споживача фінансових послуг? Чи стягнення заборгованостей не «виникають із ... договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян (у тому числі про надання кредитів...)»?

Згідно ст..19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.Правовий аналіз даної статті з урахуванням офіційного тлумачення Конституційного Суду дозволяє зробити висновок, що органи державної влади, в тому числі і суди не мають права проявляти будь - яку ініціативу, якщо вона прямо не дозволена законом. Жоден закон, в тому числі і Закон України «Про захист прав споживачів» не дозволяє прямо чи побічно обмежувати його дію і жоден орган державної влади не має право цього робити.Це насамперед зумовлено існуванням іншої статті, але вже Кримінального Кодексу України «Стаття 375. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови», також Присяги судді, згідно з якої суддя зобов’язан «…підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права,чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді…».

В Ухвалі апеляційного суду не наведено закон, згідно з яким може бути обмежено право фізичної особи – громадянина України на захист його прав як споживача, на розгляд справи в судах загальної юрисдикції з урахування та у виконання ст. 42 Конституції України та Закону України «Про захист прав споживачів»,а існує лише власний висновок без наведення джерел.

Вважаю, що відповідно до вимог ст. 338 ЦПК України, зазначені у касаційній скарзі порушення є підставою для скасування касаційною інстанцією (рішення суду першої інстанції??? )та ухвали суду апеляційної інстанції, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючі вищенаведені обставини та керуючись Ст.324;293.ч.3;336.ч.2.п.2,3;ЦПК України-

ПРОШУ:

1.Скасувати ухвалу Апеляційного суду по справі №. від 18 квітня 2012 року, так як вона перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої або апеляційної інстанції

2.На підставі Пункту 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»,. пункту 7, ч.1, ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнить мене від сплати судового збору.

1. Копія ухвали Апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року по справі №. про повернення апеляційної скарги заявнику.

2. Копія Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 14.03. 2012 року (справа №2-).

3. Копія ухвали Апеляційного суду м. Києва (суддя Махлай Л.Д.) від 30.03.2012 про усунення недоліків апеляційної скарги.

4. Копія заяви до Апеляційного суду м. Києва від 11.04. 2012 про усунення недоліків апеляційної скарги.

5. Копія скарги та доданих до неї матеріалів для ПАТ.Райффайзен Банк Аваль».

May 5, 2012

ухвалу и прочии ОФИЦ ДОКИ в почтовом ящике не находят

может ещо и в капусте посмотреть там тоже доки радость жизни

все под роспись о вручении ...или получении на почте ...

в суде должен быть док о вручении он датирован при отсутствии отмена ранее проведенных заседаний

у меня так было шум поднял дал заяву и все ноля началось голосеевский судья Плахотнюк повестки передавала через заявителя-позывача ЯНСОНА .

\\СКОК ШУМА БЫЛО \\

Ну, не знаю. Какой- нибудь Пупкин распишется, например - почтальон, и как я докажу что это не я. У меня по этому кредиту попередження от банка подписаны за меня и двоих моих сыновей, одной рукой. И мы к этим подписям отношения не имеем. Судья сказала, что всё нормально, доказательства банка принимает.

Как-то же оказалась эта "бумажка" у меня в почтовом. Ещё: написано, что скаргу повертают заявнику. А ничего, кроме ухвали нет.

May 5, 2012

Ухвала от 18.04. Печать на конверте 27.04. Нашла в почтовом 03.05.

Можно поновлять срок.

May 5, 2012

Обязательно напишите еще дату получения ухвалы (не более 20 дней, лучше дней 5-10 до отправки в ВССУ) и аргументируйте пропуск кассационного обжалования. И в конце в просительной части попросите поновити строк, т.к. он пропущен по уважительной причине (Вы не присутствовали на оглашении, а получили тогда-то). В общем, распишите все подробно по самому факту получения ухвалы (о том, что неналежным чином направлена, получена поздно, вплоть копию конверта вложите, вдруг там штамп почты спустя 5- 10 дней от момента оглашения) ну и т.п.

Стаття 325. Строк на касаційне оскарження

1. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з

дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

2. У разі пропущення строку, встановленого частиною першою

цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної

інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей

строк.

{ Частина друга статті 325 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 } .

Ухвала от 18.04. На конверте штамп 27.04. Обнаружила в почтовом ящике 03.05.

Думаю, что можно поновить срок.

И форму соблюдите

Стаття 326. Форма і зміст касаційної скарги

Малейшее отклонение и могут тоже футбольнуть.

удачи

May 4, 2012

AntiBank, если у меня будут какие-то победы, то они на 95% Ваши. Удачи Вам!

May 4, 2012

Ещё раз сорри!! У меня всё что связано с судами - впервой, потому многого не знаю (практически ничего не знаю). В данном случае не знаю что можно просить с Верховного суда. Скасувать ухвалу апеляции и решение ПИ? Заставить апеляцию принять справу? Или что? Что можно у них просить?!!!

Надо ли им отправлять все додатки по решению ПИ?

Слышала где-то что додатки до Верховного надо заверять. Так ли это? У кого заверять?

Господа юристы, ответьте пожалуйста.

May 4, 2012

Вот Вам аргументация, которая уже срабатывала. Ситуация была похожа с вашей.

....

Що стосується сплати судового збору: при поданні апеляційної скарги апелянт просив суд звільнити його від сплати державного мита на підставі ст.. 22 Закону України «Про захист прав споживачі» та п.10 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито». (Это старая ссылка , еще по декрету, надо заменить)

Дані положення не обмежують права споживача на судовий розгляд справи в залежності від повноти або відсоткового співвідношення з іншими позовними вимогами або запереченнями.

Цитата п.3. ст.. 22 Закона України «Про захист прав споживачів»:

Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Кінець цитати статті

Дана стаття носить імперативний характер. Вона не містить умов, виключень або кількість позовних вимог, пов’язаних з порушенням його прав згідно з якими вона може бути не застосована.

Як вбачається з тексту даної статті та всього закону, зокрема преамбули та ст.. 1 Закону, законодавець не визначив об’єм, межу або повноту порушених прав споживача, за умовами виникнення яких він може бути звільненим або незвільненим від сплати державного мита та за якими закон може бути застосований або не застосований. Якщо суд визнає, що апелянт є споживачем, фізичною особою і він потребує захисту своїх прав, позовна заява стосується частково або повністю захисту його прав, то незалежно від ступені цього відношення, кількості позовних вимог, характеру цих вимог, об’єму матеріалів справи, навіть якщо деякі, на думку суду, не стосуються позивача, як споживача фінансових послуг в наслідок об’єднання з іншої справою, він зобов’язан вимоги споживачів про захист їх прав розглядати у позовному провадженні.

В процесі практичного застосування ст.42 Конституції України, Закону України «Про захист прав споживачів» при кредитних відносинах, що виникли між кредитодавцем (банком, фінансовою установою) та споживачем фінансових послуг (заявником) виникли спірні ситуації в частині захисту прав споживачів фінансових послуг при визначенні суми заборгованості за кредитним договором, нарахуванні ціни договору (сукупної вартості кредиту), процентів за кредитом, та, як наслідок, неоднозначні застосування судами України положень Закону України «Про захист прав споживачів».

В частині четвертої статті 42 Конституції України зазначено:

«Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.»

(Джерело: Верховна Рада України; Конституція, Закон вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР http://zakon1.rada.gov.ua ;

Відомості Верховної Ради України вiд 23.07.1996 - 1996 р., № 30, стаття 141;

Офіційний вісник України вiд 01.10.2010 - 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 15, стаття 2598.)

Одночасно преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено:

«Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.»

(Джерело: Верховна Рада УРСР; Закон вiд 12.05.1991 № 1023-XII

{ В редакції Закону N 3161-IV ( 3161-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 7, ст.84 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 1779-VI ( 1779-17 ) від 17.12.2009, ВВР, 2010, N 9, ст.84

N 2741-VI ( 2741-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 18, ст.123 } http://zakon1.rada.gov.ua;

Голос України вiд 08.06.1991;

Відомості Верховної Ради УРСР вiд 23.07.1991 - 1991 р., № 30, стаття 379)

Отже Закон України «Про захист прав споживачів» реалізує державну політику у сфері захисту прав споживачів, розширює конституційну гарантію- «Держава захищає права споживачів…» і є спеціальним законом який регулює відносини між споживачами та особами, що надають їм послуги, товари, роботи і гарантує (не обмежує) права споживача на судовий захист в судах загальної юрисдикції на підставі та з урахуванням його.

Аналогічної точки зору додержується і Верховний Суд України. Згідно Постанови ВСУ № 5 від 12.04.1996 р. ”Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” важливою гарантією здійснення прав споживачів є їх судовий захист…. «Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із ... договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян (у тому числі про надання кредитів...)”.

Таким чином, навіть якщо справа «Про захист прав споживачів…», де є позивачем П.І.Б. і справа «Про стягнення заборгованості…», де є позивачем БАНК були за Ухвалою суду об’єднані в одне провадження, цей факт не може позбавити (обмежити) позивача – споживача фінансових послуг від судового захисту на підставі закону України «Про захист прав споживачів».

Тому не є зрозумілим необґрунтований нормативно - правовим актом висновок суду:

(цитата)

«Оскільки рішення оскаржується в повному обсязі, в т.ч. в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, тому положення ЗУ «Про захист прав споживачів» не застосовується»

(кінець цитати)

Ця теза не ґрунтується на законі і прямо протирічить вищезазначеної Постанові ВСУ, так як в неї зазначено «Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії…», при цьому суд за власною ініціативою робить це обмеження, не застосовуючи Закон, аргументуючи це обмеження існуванням рішення, що «оскаржується в повному обсязі, в т.ч. в частині стягнення заборгованості»

Невже суд вважає, що при об’єднанні двох справ, навіть якщо одна з них про стягнення заборгованості, нівелюються права споживача та його позовні вимоги, обмежується дія Конституції і Закону, що захищають його? Чи при розгляді частини справи про стягнення заборгованості споживач вже позбавляється статусу споживача фінансових послуг? Чи стягнення заборгованостей не «виникають із ... договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян (у тому числі про надання кредитів...)»?

Згідно ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий аналіз даної статті з урахуванням офіційного тлумачення Конституційного Суду дозволяє зробити висновок, що органи державної влади, в тому числі і суди не мають права проявляти будь - яку ініціативу, якщо вона прямо не дозволена законом. Жоден закон, в тому числі і Закон України «Про захист прав споживачів» не дозволяє прямо чи побічно обмежувати його дію і жоден орган державної влади не має право цього робити.

Це насамперед зумовлено існуванням іншої статті, але вже Кримінального Кодексу України «Стаття 375. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови», також Присяги судді, згідно з якої суддя зобов’язан «…підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді…».

В Ухвалі апеляційного суду не наведено закон, згідно з яким може бути обмежено право фізичної особи – громадянина України на захист його прав як споживача, на розгляд справи в судах загальної юрисдикції з урахування та у виконання ст. 42 Конституції України та Закону України «Про захист прав споживачів», а існує лише власний висновок без наведення джерел.

Враховуючи вищенаведені обставини,-

ПРОШУ:

....

Держитесь. И удачи.

Время на обжалование есть, т.к. у Вас не рекомендованное письмо. Обжалуйте, обязательно.

Также можно в ВККУ писать.

AntiBank, то что нужно!!! СПАСИБО!!!

May 3, 2012

Кассацию можно подать, судебный сбор не платите опять ссылаясь на ЗУ "О защите прав потребителей", но результат вероятнее всего будет тот же.

1. Попробуйте документально зафиксировать отказ банка в принятии платежей.

2. Исполнительную надпись нужно признать не подлежащей исполнению. Тогда исполнительного сбора не будет.

Представители банка в суде говорили что я всё выдумала и сёйчас, когда кредит потяжелел в три раза они готовы брать. Только гасится будут пеня.

По исполнительной тоже в коссации.

Эта ухвала по моему иску про защиту прав потребителей и встречная банка о стягненни заборгованности.

10 мая ещё суд. Банк подал про стягнення квартиры за счёт долга.

Как же подать кассацию и ссылаться ЗУ "О защите прав потребителей", если Вы говорите что результат будет тот-же.

Если в апеляции 50% от ПИ, я в ПИ не платила, то как надо было платить.

И сейчас не знаю ни что писать, ни сколько платить.

May 3, 2012

Обнару

жила сегодня в почтовом ящике. Времени на обжалование нет. Я не знаю как и что писать в вышку. Сколько судебный сбор?

В ПИ судья сделал вид что нет закон про защиту прав потребителей, да и я не существую. Тут вообще послали в сад.

Не первій раз прошу Вас - помогите. Можно что-то сделать?

Задрал банк не на шутку. С 09 года не берёт оплату частично, требует всё и сразу. Сейчас ещё один иск подали про стягнення квартиры в счёт долга.

До этого была исполнительная надпись. Судилась полгода. Из ДВС банк претензии отозвал. Таперь более 30 тыс.грн. требует ДВС за дии и сбор.

Банк более года своевольно продаёт мою квартиру по левой цене. На их сайте.

В стране нет власти, вернее она есть только у банкиров.

May 3, 2012

и я присоединяюсь к приглашалкам по Киеву.........

посидим, попоьем у Светика чаёк с блинчиками..... Да и обсудим эти счета, договоры.... А?

А потом у меня чаёк попьем....

Я с удовольствием. Живу на Отрадном. Приглашаю.

May 3, 2012

Вам могли подсунуть договор на открытие счета и вы его подписали сами того не заметив, будьте готовы к тому, что банк предоставит этот договор, будет ли на нем ваши подписи, вопрос другой, проверяйте все свои первичные документы скрупулезно, каждую букву цифру подпись и печать, соответствуют ли они нормативке.

Даже если подсунули договор на открытие счёта, то платежи всё равно идут: 10021...-2203... и 1002-1108.., то есть как Вы писали, минуя , якобы мой, поточный.

May 3, 2012

Банк Вам выдавал валюту как Вы написали со счета 2620, на открытие этого счета у вас должен быть подписан с банком договор, где должен указан быть номер именно этого счета, номер может быть указан и в дополнение к этому договору, в любом случае, тот счет, с которого вам выдавали кредит (валюту), должен быть ваш, открыт законно на ваше имя, те средства (валюту) которые вы вносили в кассу банка, в качестве погашения основного долга и процентов, банк обязан зачислить сначала на Ваш текущий счет 2620(тот который открыт на ваше имя и есть подписанный вами договор), а потом, или договорным списанием, ЕСЛИ этот пункт указан в договоре на открытие вашего счета2620, или с вашего согласия и вашей подписи, с вашего 2620 на 2203, 2208, если банк от вас принимает валюту минуя ваш текущий счет 2620, то это грубое нарушение валютного законодательства, и вся валюта зачисленная банком на прямую дебит-1002, кредит-2203, является незаконно банком присвоенной мошенническим путем, а вы потерпевшей кредитор банка в этой афере, банк не может законно доказать сколько вы должны, ибо единственным доказательством вашего долга, есть выписка из банка с вашего счета в валюте 2620, (по назначению платеже), а вы в свою очередь можете заявить, что банк ваши средства украл, и требовать возврата ваших валютных средств и возмещение ущерба от таких деяний банка, требуйте договор открытия счета, требуйте от банка подтверждение о получении валюты от вас, ну а дальше требуйте от банка подтверждения вашей задолженности именно путем выписки 2620.

Я ещё уточняю про выдачу:

В заяве на выдачу готивки№2 указано: назва валюти USD. дебет № 26205.... сумма не указана.; кредит - 1002.... 25500.

Зміст операції: СКО 52 зняття з рахунку фіз. осіб ЗГ КРЕД ДОГ №.......від 19.07.07.

Ну, не пойму я откуда у меня счет этот, если я не открывала его.

В договоре п.1.1:

Кредитор, на положеннях та умовах цього Договору, надає Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної ліній (надалі-кредит) з лімітом 25500,000 дол.США, а Позичальник забов"язується належним чином використати та повернути Кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування ...."

Кажется вот-вот врублюсь, но...

Знаю только что договор на открітие счёта я не подписівала. Как єто преподнести не пойму.

Войти

Luka

Число публикаций

Регистрация

Последнее посещение

Тип контента

Профили

Форумы

Календарь

Сообщения опубликованы Luka

ПОДДЕРЖИТЕ ПРОЦЕСУАЛЬНОЙ ПРАКТИКОЙ

Имеешь долги - отчитайся, где находишься!

Подскажите - это правильно.

Подскажите - это правильно.

Конституционное обращение

Ипотека в ОТР

подача апелляционной жалобы

Имеет ли право банк по одному кредиту дважды требовать удовлетворения.

как добиться правды от НБУ

Имеет ли право банк по одному кредиту дважды требовать удовлетворения.

Имеет ли право банк по одному кредиту дважды требовать удовлетворения.

Имеет ли право банк по одному кредиту дважды требовать удовлетворения.

Имеет ли право банк по одному кредиту дважды требовать удовлетворения.

Безпредел по нарастающей

Безпредел по нарастающей

Безпредел по нарастающей

Безпредел по нарастающей

Безпредел по нарастающей

Безпредел по нарастающей

Безпредел по нарастающей

Безпредел по нарастающей

Безпредел по нарастающей

Скрыться от кредита

Скрыться от кредита

Скрыться от кредита

Главная

Активность