faust6996

Пользователи
  • Content Count

    33
  • Joined

  • Last visited

Community Reputation

1 Обычный

1 Follower

About faust6996

  • Rank
    Активный участник

Recent Profile Visitors

516 profile views
  1. Відповідно до рішення суду постачальнику було відмовлено у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором поставки, оскільки між сторонами не було узгоджено ціну поставки товару (як одну із істотних умов договору поставки), як наслідок, договір вважається неукладеним (ч. 8 ст. 181 ГК України). Постачальник планує звернутись з вимогою про повернення отриманого товару, проте останньому точно відомо, що Покупець вже використав поставлений товар у своїй господарській діяльності. Відповідно до ч. 2 ст. 1213 ЦК України: «У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна». З огляду на зміст вказаної вище статті, можна зробити висновок, що оскільки поставлений товар вже неможливо повернути постачальнику в натурі, то останній має право стягнути його вартість з покупця в судовому порядку. Підкажіть, будь ласка, яким чином визначити вартість поставленого товару на момент розгляду справи про повернення майна ??? Варіант 1: висновком експерту торгово-промислової палати (у судовій практиці зустрічав такі варіанти). Варіант 2: шляхом призначення судової товарознавчої експертизи вже в процесі судового розгляду. Варіант 3: спочатку експертом ТПП перед судом, а вже в процесі судового розгляду судовою експертизою. Чи можливо іншим варіантом ??? Завчасно вдячний за допомогу.
  2. Комунальний заклад є орендарем нежитлових приміщень (далі – Орендар). Деяку частку цих приміщень було ще у 2012 році передано у суборенду іншому комунальному закладу (далі – Суборендар). Слід зазначити, що окрім договору оренди, між Орендарем та Суборендарем було укладено ще у 2012 році договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі – Договір). Нещодавно Орендаря перевіряла Державна аудиторська служба України (колишнє КРУ), та за наслідками перевірки, окрім іншого, було виявлено, що Орендар самостійно сплачував платежі, які були пов’язані з обслуговуванням частки приміщення, яким користувався Суборендар (наприклад прибирання місць загального користування, промивка труб, тощо). В свою чергу Суборендар не компенсував Орендарю ці витрати, оскільки це не було передбачено Договором. Незважаючи на це, Державна аудиторська служба України на цей час вимагає від Орендаря звернутися з позовом до Суборендаря про відшкодування вищенаведених витрат, і це незважаючи, що останні не передбачені Договором, а також частково минула позовна давність (зобов’язання виникли ще з 2012 року). Виникають наступні питання: 1) Чи має право Державна аудиторська служба України висувати відповідні вимоги до Орендаря ? (якщо я не помиляюсь, у них не має таких повноважень та більш того, останні самі мають змогу пред’явити відповідний позов). 2) Чи є правові підстави для подання Орендарем відповідного позову ? (як на мене - не має жодних та в позові буде відмовлено); До речі, Орендар вважає, що саме Державна аудиторська служба України, шляхом направлення відповідної необґрунтованої вимоги, порушує його права, а отже з позовом слід звертатися не до Суборендаря, а саме до Державної аудиторської служби України, про визнання дій неправомірними та скасування вимоги. Прошу шановних фахівців надати свої коментарі по даному питанню (по можливості також надати судові рішення з цього приводу)
  3. Фізична особа (далі - Потерпілий) проживає у квартирі, яка розташована на останньому поверсі багатоквартирного будинку (далі – Будинок), який обслуговується та знаходиться на балансі ОСББ. В результаті того, що проводився ремонт покрівлі Будинку під час дощу, то була затоплена квартира Потерпілого, внаслідок чого останній зазнав матеріальної шкоди. Факт затоплення квартири був зафіксований фотографіями та актом, який був підписаний головою ОСББ та, як це не дивно, районним депутатом. В подальшому (приблизно через 2 місяці) Потерпілий дізнався, що ремонт покрівлі Будинку здійснювався приватною юридичною особою (далі – Підрядник) за замовленням міського управління житлового-комунального господарства (далі – Управління). Раніше дану інформацію не вдавалося дізнатися, так як місцева влада, в особі Управління, не надавала тривалий час офіційну відповідь на письмові запити Потерпілого. На сьогоднішній день Потерпілий планує звертатись до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Проте, для цього останньому необхідно вчинити наступні дії: 1) Визначити розмір матеріальних збитків. Це краще підтвердити висновком приватного експерта товарознавця (чи іншого), а потім в судовому порядку через проведення судової товарознавчої експертизи чи якимось іншим способом ? 2) Визначити відповідача по справі, а саме це повинно бути Управління (оскільки в результаті виконання його завдання було нанесено матеріальну шкоду Потерпілому) чи Підрядник (оскільки саме його співробітники виконували роботи з ремонту покрівлі під час дощу) чи ОСББ (оскільки саме останнє здійснює утримання Будинку та його території та фактично здійснювало допуск Підрядника на дах Будинку) ? Буду дуже вдячний шановним юристам за будь-яку допомогу у вирішенні даного питання (у т.ч. і запропонування алгоритму дій, які слід вчинити Потерпілому для захисту своїх порушених прав).
  4. Покупець разом з товаром отримав 2 пакети супровідних документів: один з них за ринковою ціною даного товару (вірний), а інший із значно заниженою ціною (помилковий, при цьому дані документи були були нечитабелтними та з невірним тонажем)...В подальшому скориставшись даною ситуацією Покупець, аби купити товар за дешевшу ціну став стверджувати у суді, що не отримував від постачальника вірного пакету документів (у постачальника докази передачі відсутні), а отримав тільки помилковий...В процесі судового розгляду суд прийшов до висновку, що між сторонами не погоджено ціну поставки, оскільки вірний пакет документів не підписаний покупцем, а помилковий пакет документів є нечитабельним....ось так ми і прийшли до неукладеного договору...товар не оподатковується НДС Темы
  5. Покупець разом з товаром отримав 2 пакети супровідних документів: один з них за ринковою ціною даного товару (вірний), а інший із значно заниженою ціною (помилковий, при цьому дані документи були були нечитабелтними та з невірним тонажем)...В подальшому скориставшись даною ситуацією Покупець, аби купити товар за дешевшу ціну став стверджувати у суді, що не отримував від постачальника вірного пакету документів (у постачальника докази передачі відсутні), а отримав тільки помилковий...В процесі судового розгляду суд прийшов до висновку, що між сторонами не погоджено ціну поставки, оскільки вірний пакет документів не підписаний покупцем, а помилковий пакет документів є нечитабельним....ось так ми і прийшли до неукладеного договору...товар не оподатковується НДС
  6. Юридична особа (далі – Постачальник) поставила на адресу іншої юридичної особи (далі – Покупець) товар. В подальшому Покупець не розрахувався за поставлену йому продукцію, внаслідок чого, Постачальник був вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки (далі – Позов). За наслідками розгляду Позову суд відмовив Постачальнику у його задоволенні посилаючись на те, що між сторонами не було узгоджено ціну поставки товару (як одну із істотних умов договору поставки), внаслідок чого не можна стверджувати про укладення між Постачальником та Покупцем договору поставки. В подальшому рішення суду було залишене без змін апеляційною інстанцією. Тобто, з вище викладеного вбачається, що Постачальник передав Покупцю товар (до речі, даний факт повністю визнається Покупцем, а також встановлений вищевказаним рішенням суду), проте, враховуючи наведені обставини, Покупець вже не має можливості на загальних підставах отримати від Покупця жодної копійки за даний товар (оскільки навіть суд йому відмовив у позові про стягнення боргу). З метою вирішення даної ситуації Постачальник планує вчинити наступні дії, а саме: 1) Направити Покупцю претензію (письмову вимогу), в якій вимагати повернення раніше поставленого товару. 2) У випадку, якщо Покупець не поверне товар в добровільному порядку, то Постачальник буде звертатись до суду з позовом про зобов’язання повернути товар. 3) У разі встановлення в судовому порядку, що у Покупця вже не має в наявності товару, то Постачальник буде вимагати сплати грошових коштів за товар, але за цінами, які вже будуть існувати на час розрахунку, а не на час його поставки. Буду дуже вдячний, якщо шановні юристи прокоментують дану ситуацію та варіанти її вирішення.
  7. Юридична особа (далі – Постачальник) поставила на адресу іншої юридичної особи (далі – Покупець) товар. В подальшому Покупець не розрахувався за поставлену йому продукцію, внаслідок чого, Постачальник був вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки (далі – Позов). За наслідками розгляду Позову суд відмовив Постачальнику у його задоволенні посилаючись на те, що між сторонами не було узгоджено ціну поставки товару (як одну із істотних умов договору поставки), внаслідок чого не можна стверджувати про укладення між Постачальником та Покупцем договору поставки. В подальшому рішення суду було залишене без змін апеляційною інстанцією. Тобто, з вище викладеного вбачається, що Постачальник передав Покупцю товар (до речі, даний факт повністю визнається Покупцем, а також встановлений вищевказаним рішенням суду), проте, враховуючи наведені обставини, Покупець вже не має можливості на загальних підставах отримати від Покупця жодної копійки за даний товар (оскільки навіть суд йому відмовив у позові про стягнення боргу). З метою вирішення даної ситуації Постачальник планує вчинити наступні дії, а саме: 1) Направити Покупцю претензію (письмову вимогу), в якій вимагати повернення раніше поставленого товару. 2) У випадку, якщо Покупець не поверне товар в добровільному порядку, то Постачальник буде звертатись до суду з позовом про зобов’язання повернути товар. 3) У разі встановлення в судовому порядку, що у Покупця вже не має в наявності товару, то Постачальник буде вимагати сплати грошових коштів за товар, але за цінами, які вже будуть існувати на час розрахунку, а не на час його поставки. Буду дуже вдячний, якщо шановні юристи прокоментують дану ситуацію та варіанти її вирішення.
  8. Ув. форумчане. Подскажите, пожалуйста, ответ на следующий вопрос, который связан с ликвидацией районных отделов образования и последующего увольнения по п.1 ст. 40 КЗоТ Украины женщины находящиеся в декретном отпуске по уходу за ребенком, которому всего 5 месяцев (далее – Женщина). Так, в 2016 году городской совет, принимает решение о передаче объектов недвижимого имущества (школы, садики и т.п.) с баланса всех отделов образования города на баланс одного из своих департаментов. Указанная ситуация, в т.ч. тот факт, что районные отделы образования утратили свою актуальность, привела к тому, что один из отделов образования 31.10.2016 издает приказ об увольнении некоторых своих сотрудников по п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины. Основанием для принятия данного приказа (исходя из его текста) была не ликвидация самого отдела образования (как юридического лица), а исключительно ликвидация всех своих структурных подразделений (!), в т.ч. и централизованной бухгалтерии, где непосредственно и работала Женщина. В тот же день (31.10.2016) данный отдел образования начал выдавать всем своим сотрудникам (в т.ч. и Женщине) персональные предупреждения об увольнении с 30.12.2016. В последующем, а именно 30.12.2016 Женщина была уволена именно по п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины, о чем сделана запись в ее трудовой книжке. При этом Женщине не была предложена какая-либо другая должность, а также не было получено согласие профкома на ее увольнение. Также, следует также отметить, что городской совет, для обслуживания вышеуказанных учреждений (садиков, школ и т.п.), еще в конце 2016 года начал принимать по переводу п. 1 ст. 36 КЗоТ Украины бывших сотрудников ликвидированных районных отделов в вышеуказанный департамент (новый балансодержатель садиков и школ). Правда принимались только «избранные» сотрудники. При этом пенсионерам, «декретчицам», и т.п., неофициально отказывалось в переводе (данная позиция объяснялась тем, что им (новому предприятию) такой «балласт» не нужен). Кроме этого все документы районных отделов образования были также переданы еще в конце 2016 года в соответствующий департамент горсовета. Учитывая вышеуказанное, у меня возникают следующие вопросы: 1) Если в суде доказать, что отдел образования, в котором непосредственно работала Женщина, незаконно ее уволил, то сможет ли суд ее восстановить на работе, учитывая что данный отдел образования к тому времени (моменту вынесения соответствующего решения суда) будет ликвидирован окончательно ? Если да, то как это будет осуществляться на практике ? 2) Есть ли правовые основания утверждать в суде (в споре о признании увольнения незаконным, где ответчиком является отдел образования), что вышеуказанный департамент (который уже привлечен в суд как третье лицо), является правопреемником отдела образования по всем правам и обязанностям, исходя из следующего: - департамент выполняет все функции, которые выполняли районные отделы образования (в т.ч. и за ответчика), что подтверждается положением о департаменте и др. документами; - все имущество, которое было на балансах районных отделов образования (в т.ч. и ответчика) было передано в 2016 году на баланс именно департамента, что подтверждается решениями сессии горсовета; - 90% работников районных отделов образования принял к себе на работу по переводу департамент; - все документы отделов образования (в т.ч. и ответчика) были переданы в 2016 году на хранение именно департаменту, что подтверждается соответствующими договорами и актами приема-передачи. Заранее благодарю за предоставленные ответы и ссылки на судебную практику.
  9. каждой из компаний принадлежит недвижимое имущество (именно оно составляет ценность) уставной капитал каждой компании - 70 000 грн.
  10. Чотирьом фізичним особам (далі – Засновники) на праві власності належать корпоративні права у чотирьох товариствах з обмеженою відповідальністю у рівних долях (по 25% статутного капіталу кожному засновнику) (далі – Корпоративні права). На теперішній час Засновники бажають розподілити між собою Корпоративні права таким чином, аби кожен із Засновників був єдиним засновником у своєму товаристві. Тобто, якщо раніше Засновники володіли по 25% статутного капіталу у кожному із товариств, то тепер останні бажають, аби засновнику 1 належали 100% статутного капіталу товариства 1, засновнику 2 належали 100% статутного капіталу товариства 2 тощо. У зв’язку з даними обставинами виникло питання: Яким краще способом, у т.ч. і у фінансову плані (купівля-продаж, міна, добровільний вихід, виключення із товариств тощо) Засновникам оформити перехід права власності на Корпоративні права, аби в подальшому було якомога менше шансів визнати відповідне відчуження (вихід) із товариства незаконним, недійсним тощо.
  11. Шановні юристи, буду дуже вдячний, якщо допоможете розібратись у наступні ситуації. Так, між одним товариством (далі – Постачальник) та іншим товариством (далі – Покупець) було підписано у середині 2015 року договір поставки металобрухту (далі – Договір). Відповідно до умов Договору: «Кількість, асортимент та ціни продукції, що поставляється, вказуються в специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього Договору». На виконання умов вище вказаного пункту Договору між Постачальником та Покупцем вже в 2016 році було підписано близько 15 специфікацій по Договору, в яких сторонами було узгоджено кількість, асортимент та ціни продукції, як наслідок, Постачальник поставляв Покупцю продукцію за Договором, що підтверджується накладними, а Покупець сплачував частково вартість відповідної продукції. Однак, в подальшому між Постачальником та Покупцем виникла наступна проблемна ситуація. Так, Постачальник по останнім 5 поставкам надав Покупцю (докази передачі відсутні) товаросупровідні документи (накладні, акти, ТТН надруковані та підписані з боку Постачальника) з правильним тоннажем та цінами товару (далі – Правильні документи) і помилково надав на ці ж самі поставки інші накладні (рукописні з підписом та печаткою Постачальника), в яких було помилково зазначена невірна ціна (нижча, ніж та, що була передбачена специфікаціями по Договору) та невірний тоннаж (далі – Неправильні документи). Пізніше Постачальник, з огляду на неповернення Покупцем підписаних супровідних документів написав листа до Покупця з вимогою підписати Правильні документи. Через два місяці після отримання листа Постачальника Покупець написав відповідь, в якій зазначив, що останній отримав від Постачальника тільки Неправильні документи та прийняв товар за нижчими цінами (тобто, тими, які не відповідають умовам специфікації). З огляду на вказані обставини, Постачальник повторно направив Правильні документи на адресу Покупця, однак, з огляду на те, що Покупець протягом місяця після отримання даного листа не відреагував жодним чином (не підписав Правильні документи та не сплатив заборгованість за останні 5 поставок), то Постачальник змушений був звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості по Договору. В процесі судового розгляду Покупець заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що він купував продукцію не за цінами, які були погоджені специфікаціями по Договору, а за цінами, які зазначені в Неправильних документах (які Постачальник зазначив помилково). При цьому Покупець визнає, що тільки тоннаж в Неправильних документах був зазначений невірно, а відносно ціни стверджує, що ним вже прийнятий товар по цінам, які зазначені в накладних (помилкових). На твердження Постачальника, що така ціна не відповідає погодженим між сторонами специфікаціям Покупець зазначає, що дана невідповідність свідчить про те, що останні п’ять поставок були позадоговірними, як наслідок, на них не розповсюджується ціна, яка була вказана у специфікаціях по Договору. Виникли наступні питання відносно позиції Покупця: 1) Чи є якась можливість у Постачальника довести перед Судом факт того, що останні 5 поставок вчинялись Постачальником саме в рамках Договору (специфікацій), як наслідок, нижча ціна, яка помилково зазначена в накладних не повинна братись до уваги, оскільки вона не відповідає погодженій між сторонами ціні товару, яка зазначена в специфікаціях по Договору ? 2) Чи можна стверджувати перед Судом, що Невірні документи (в яких невірно зазначена ціна та вага товару) не повинні братись Судом до уваги, з огляд на вказані вище обставини ?
  12. Шановні форумчани, буду дуже вдячний, якщо будь-хто підкаже наступну інформацію. Так, юридична особа, яка спеціалізується в наданні послуг у сфері будівництва (договір підряду) (далі – Підрядник) бажає брати участь у тендерах, які періодично проводяться державними органами (органами місцевого самоврядування), комунальним підприємствами, а також приватними компаніями Однак, як правило, на відповідних тендерах пропонують свої послуги багато юридичних осіб, як наслідок, спроби підрядника перемогти на тендері не призводять до позитивного результату. До речі, підрядник обізнаний, що зазвичай тендери виграють «свої» компанії, або ті, суб’єкти господарювання, які задля 100 % перемоги у тендері, окрім надання необхідного пакету документів, домовлялися з представниками замовника, що у разі їх перемоги, останні отримають фінансову винагороду. В зв’язку з цим, виникло наступне питання: Які дії необхідно вчинити Підряднику (наприклад, збільшити розмір свого статутного капіталу, отримати додаткові ліцензії, мати офіційно оформлених працівників, мати свою спец.технику та інструменти, вказати про наявність свого офіційного сайту (на якому є сторінка з позитивними відгуками інших клієнтів), тощо) для того, аби бути більш конкурентоздатним у сфері публічних закупівель та, як наслідок, без вчинення вищевказаних протиправних дій, мати якісь шанси на перемогу у тендері ???
  13. Чи можна стверджувати, що сторони шляхом підписання специфікацій по Договору відновили дію останнього ???
  14. Шановні юристи, буду дуже вдячний, якщо допоможете розібратись у наступні ситуації. Так, між одним товариством (далі – Постачальник) та іншим товариством (далі – Покупець) було підписано у середині 2015 року договір поставки металобрухту (далі – Договір). Відповідно до умов Договору: «Кількість, асортимент та ціни продукції, що поставляється, вказуються в специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього Договору». На виконання умов вище вказаного пункту Договору між Постачальником та Покупцем вже в 2016 році було підписано близько 15 специфікацій по Договору, в яких сторонами було узгоджено кількість, асортимент та ціни продукції, як наслідок, Постачальник виключно у 2016 році поставляв Покупцю продукцію за Договором, що підтверджується накладними (які, містили посилання на Договір), а Покупець сплачував частково вартість відповідної продукції, при цьому в призначенні платежів Покупець також посилався на Договір. Окрім цього, несвоєчасна оплата Покупцем продукції призвела до того, що Постачальник у 2016 році двічі звертався до господарського суду з позовними заявами про стягнення заборгованості по Договору, а також пені, 3 % річних та інфляційних, а судом задовольнялись відповідні вимоги Постачальника. Нещодавно (тобто у 2017 році) Покупець знову перестав платити Постачальнику за поставлений наприкінці 2016 року металобрухт по Договору, внаслідок чого останній був змушений втретє звернутись до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по Договору, пені, 3 % річних та інфляційних. Однак, у господарському суді Покупець, заперечуючи проти задоволення позовних вимог Постачальника, заявив, що поставки були позадоговірними, оскільки Договір нібито припинив свою дію ще в кінці 2015 року. При цьому Покупець зазначив, що підставою припинення дії Договору є додаткова угода до нього (далі – Додаткова угода), яка, начебто, була підписана сторонами ще в грудні 2015 року та відповідно до якої: «Сторони дійшли згоди, що станом на 30 грудня 2015 року заборгованість Покупця за Договором перед Постачальником становить 1 500 000 грн., яку Покупець повинен сплатити 30 грудня 2015 року. Сторони узгодили припинення дії Договору з дати укладення даної додаткової угоди. Сторони узгодили припинення дії пунктів Договору відносно стягнення пені за прострочення Покупцем здійснення оплат по Договору». Слід зазначити, що Постачальник вперше почув про наявність Додаткової угоди тільки на третьому суді від Покупця (тобто у лютому 2017 року), як наслідок, у Постачальника є всі підозри стверджувати, що відповідний документ був підроблений Покупцем. Більш того, при детальному огляді Додаткової угоди Постачальник виявив, що підписи керівників, як з боку Покупця так і з боку Постачальника відрізняються від їх справжніх підписів. Виникли наступні ідеї відносно спростування позиції Покупця: 1) Постачальник подасть позов про визнання Додаткової угоди недійсною, з огляду на те, що: а) в ній зазначені підписи, які були виконані не керівниками Покупця та Постачальника, а іншими особами (це вбачається навіть при візуальному порівняні відповідних підписів з підписами керівників обох сторін на інших документах); б) у Додатковій угоді зазначені відомості, які не відповідають дійсним правовідносинам між сторонами Договору (про те, що, начебто, в кінці 2015 року заборгованість Покупця перед Постачальником складає 1 500 000 грн.), оскільки Постачальник почав здійснювати перші поставки по Договору тільки у 2016 році, як наслідок, станом на кінець 2015 року взагалі не могло бути будь-якої заборгованості Покупця перед Постачальником; в) Додаткова угода не спрямована на реальне настання правових наслідків, оскільки незважаючи на зміст Додаткової угоди (відносно припинення дії Договору) сторони, після нібито її підписання, виконували Договір, що підтверджується наступним: - підписанням у 2016 році 15 специфікацій до Договору; - передачею у 2016 році та подальшим прийняттям Покупцем товару та супровідних документів (з посиланнями на Договір) від Постачальника; - зазначенням Покупцем у призначенні платежів відносно сплати заборгованості посилань саме на Договір; - стягненням в судовому порядку грошових коштів з Покупця, як заборгованості по Договору за поставлений у 2016 році товар; - подачею Постачальником та наступним прийняттям без зауважень з боку Покупця податкової накладної, в якій міститься посилання на Договір. 3) Постачальник може стверджувати, що у зв’язку з тим, що Договір припинив свою дію у 2015 році, то кожна специфікація, яка підписана у 2016 році (у якій наведено найменування товару, кількість, ціна, строки та умови поставки тощо) є окремим договором, як наслідок, Постачальник може стягувати заборгованість на підставі відповідних документів. Однак, при такому варіанті Постачальник втрачає можливість стягнути з Покупця пеню, оскільки стягнення такої штрафної санкції не передбачено специфікаціями по Договору. 4) У Постачальника, окрім іншого, виникла ідея витребувати у Покупця бухгалтерські відомості відносно отриманих поставок від Постачальника за 2016 рік, а саме на підставі яких документів (правочинів) Покупець відображав у себе на балансі прихід товару (металобрухту) та здійснював за нього розрахунки. Буду дуже вдячний, якщо шановні юристи прокоментують ідеї Постачальника відносно спростування позиції Покупця або запропонують свій варіант вирішення спірного питання.