vassylek
-
Число публикаций
462 -
Регистрация
-
Последнее посещение
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы vassylek
-
-
Так что, господа, желаю всем удачи в судах и здоровья! Входя в зал суда, вы должны быть уверены в своей победе и верить, что честность судей существует - без этого никак! МЫ выиграем обязательно!
-
Начинали мы как все, в декабре 2008 года, входил в одну из общественных организаций ( по этичным соображениям не буду указывать название), находился у истоков и основателей этой организации в Харькове, участвовал в пикетировании всего чего только можно, но в конце весны 2009 года, после бесславного пикетирования ВР, я, как и многие мои знакомые понял безрезультатность переписки и уличных акций, если в них участвуют единицы. Но не будем о грустном, дальше было ещё сложнее, ведь я не юрист и никто из нас не юрист. Пришлось нам всем учить кодексы, законы, смотреть решения и прочую ересь. 31 июля 2009 года я подал иск об изменении условий кредитного договора, но перед этим, провел дополнительную переписку с банком и представил свои предложения, но банк, вкратце послал нахер. Ответ банка также выставлю на всеобщее обозрение, это вообще перл.
Как не странно, но иск был принят к рассмотрению, как позже сказали добрые люди, такое случается крайне редко. Было назначено предварительное заседание, на которое никто не пришёл, в том числе и я, потому что у суда нет денег на рассылку повесток. В дальнейшем повестки всем доставлял лично. Кто такие добрые люди я не имею права сказать, но могу сказать одно я не заплатил никому ни одной копейки. В сентябре иск был немного изменен и приведён в норму, то есть усовершенствован. В ноябре, были внесены ещё изменения в иск, можно сказать, что он совершенствовался вместе с моими знаниями. Уже подключились немного юристы, и помощь была более существенная.
Банк ни на одно заседание не пришёл и даже ничего не сообщил, хотя в этом суде и даже у этого судьи, слушались дела по Авалю. Думаю, что они просто решили не замарачиваться на судах первой инстанции, а бить в основном в апелляции, понятно даже как.
Теперь по сути договора, если вы обратите внимание на пункт 1.3 Договора то он говорит о том, что я могу погашать кредит согласно выбранной программы, а ниже ещё одна фраза. В которой говориться что погашение кредита проводиться по графику погашения кредита(Додаток к договору) ануитетными платежами. И ниже расшифровывается, что такое ануитетный платеж. Теперь открываем додаток и видит сумму в 150 долларов в месяц. Вот я и просил суд привести данный пункт в соотвествие с додатком. А если посчитать всю сумму платежей по додатку, то это будет 36 тысяч долларов, те которые мне выдали в 2006 году. То есть банк мне предложил гасить кредит без процентов, за что ему огромное спасибо. На переводе суммы 150 долларов в гривну я не настаивал, хотя в иске такое требование было, но суд удовлетворил и это.
Для нас, главное в решении не то что, доллар переведен в гривну, а то что суд признал, что мы должны платить согласно графику, то есть по 150 долларов в месяц и требование банка о каких, то дополнительных платежах есть не очень правильным или скажем совсем неправильным. Общая сумма, оплаченная банку на данном этапе около 20 тысяч долларов и получается, что до 2017 года мы можем спокойно жить, а дальше будем платить по 150 долларов в месяц. Даже если апелляция отменит перевод по 5,05, главное что есть ГРАФИК и пусть мне кто-нибудь докажет, что мы должны платить больше 150 долларов в месяц.
Хотя, если честно, то мне не очень нравиться данное решение. Но дальше это уже проблемы банка начинаются более весомые, чем у нас.
С уважением, Василенко Олег.
P.S. Сейчас идёт второй процесс о признании договора ипотеки недействительным, 20 мая заседание и пусть мне банк также покажет, где у него есть разрешение от органов опеки и попечительства, а больше я ничего и не буду доказывать.
-
Добрый день господа! Моя позиция в отношении власть имущих, была и остаётся нерушимой, власть должна быть подконтрольна народу. ещё будучи в одной ОО, в начале 2009 года, когда проводились кое какие малочисленные акции, не только мною было озвучено., что, для того чтобы, чтобы защищать свои права должны быть созданы организации, в которые будут входить не только заемщики, но и юристы, которые будут защищать их права. на месте заемщиков могут быть владельцы депозитов, люди несогласные с экологической политикой государства и т.д. Такие конгломераты должны быть созданы в каждом областном центре и далее пониже, но на практике у нас тысячи общественных организаций, в которых по десятку человек и которые барахтаются на плаву как могут, например, и наша в том числе. Власть специально рассеивает людей, чтобы не дать им соединиться, кого подкупают, кому дают косточку и т.д. Нельзя достичь послушного управления умными и стойкими людьми, которые самостоятельно выигрывают суды. Этот страх власти будет постоянен, пока у нас будет такая бесконтрольная власть, они всегда будут стремиться сделать всё, чтобы унас не оставалось возможности, свободного времени, законных прав на оспаривание их властных решений. Власть должна быть прозрачной, честной и не кичливой, власть должна любить свою страну, свой народ, такой власти у нас нет, так что писать им что либо надо, но надеяться на положительный результат маловероятно.
Если сказать проще - надо создавать свою власть, вот и всё.
-
Рішення Конституційного Суду N 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року, щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України, говорить що «право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист» і згідно п.3 даного рішення воно є обов'язковим до виконання на території України, є остаточним і не може бути оскарженим.
вот эти дополнения позволили заставить суд принять иск к прихвату, хотя первый раз было отказано, не хотелось подавать апеляцию, а подали ещё раз.
-
Такая добавка может использоваться к любому иску, где есть третейский суд или определенный адрес суда, здесь главное донести все в уши судьи, представитель банка вам не соперник. Они в процессуальном кодексе полные нули, уж поверьте, стремитесь все обыграть так, чтобы вы сами себя не поняли, но говорили долго ссылаясь на ЦПК, я уже слышал пару таких клопотань и поверьте судьи их удовлетворяют - аргументов против то нет.
-
У статті 17 Закону України “ Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду із прав людини” зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію про захист прав людини й основоположних свобод ( надалі Конвенція) і практику Європейського суду із прав людини, як джерело права.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожний у випадку спору про його цивільні права й обов'язки має право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і неупередженим судом, створеним відповідно до закону.
Тобто, стаття 6 Конвенції захищає право кожного у випадку спору про його права й обов'язки, у тому числі й право особи, про права якого суд ухвалив рішення, не залучаючи дану особу до розгляду справи.
У визначенні Європейського суду із прав людини в справах Garcia Manibardo проти Іспанії, Levages Prestations Services проти Франції виражена наступна правова позиція: «Суд повторює, що стаття 6 Конвенції не примушує Держави-Учасників створити апеляційні або касаційні суди. Проте, якщо такі суди існують, гарантії, передбачені статтею 6, повинні бути дотримані; зокрема особам, які вважають своє право порушеним, повинне бути забезпечене ефективне право доступу до правосуддя по рішенням, які стосуються «їх цивільних прав і обов'язків».
У справах Waite проти Канади, Prince Hans-Adam II проти Ліхтенштейну, Levages Prestations Services проти Франції також зазначено, що право доступу до правосуддя, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути певним чином обмежене державою. Проте, такі обмеження не можуть обмежувати право доступу до правосуддя в такий спосіб і такою мірою, що сама його суть виявиться порушеною; такі обмеження будуть відповідати п.1 ст.6 Конвенції лише за умови, що вони мають законну мету й що існує розумна співмірність між використаним способом і поставленою метою.
Розглядаючи справу по суті, третейський суд вирішує питання про цивільні права й обов'язки осіб, а самі особи при цьому позбавлені права на апеляційне оскарження такого судового розв'язку. Оскаржити ці визначення одночасно з рішенням суду, як це передбачене ч.2 ст. 293 ЦПК, не представляється можливим, оскільки такий розв'язок компетентним судом не постановляється.
Таким чином, особа, про права якого суд ухвалив рішення, , взагалі позбавляється доступу до правосуддя. Таке обмеження при наявності в державі апеляційної й касаційної інстанцій нічим не обумовлене, порушує саму суть доступу до суду й, тим самим, є грубим порушенням ст.6 Конвенції.
Проте, згідно ч.2 ст.2 ЦПК, якщо міжнародним договором, згода, на обов'язковість якого дана Верховною Радою України, передбачені інші правила, ніж установлені ЦПК, застосовуються правила міжнародного договору.
Беручи до уваги, що Європейська Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод є формою міжнародного договору, згода на обов'язковість якого 17 липня 1997 року дана Постановою Верховної Ради України за №475/ 97-ВР
Про правильність даної позиції свідчить також принцип доступу до правосуддя, викладений у статті 6 Закону України « Про судоустрій України», згідно з якою всім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, створеним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи в
визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.
-
Господа, обязательно вышлю на адрес Антирейда копию решения и сам кредитный договор, потому что там надо внимательно читать кредитный договор + надо написать объяснительную записку, что и как было, ведь думаю всем будет интересно, откуда и почему родился сам судебный процесс. С уважением, Василенко Олег.
-
Выиграл первый судебный процесс у банка по кредитному договору. Жаль что решение заочное, но банк не приходил на суд ни разу.Будем ждать дальнейших действий со стороны противника.
-
Предлагаю образец иска, вернее своего иска в суд о признании договора ипотеки недействительным.
До ________ районного суду м. Харкова
Позивач:
Представники позивача:
за довіреністю
В інтересах неповнолітніх :
Відповідач1:
Акціонерний поштово-пенсійний банк «АВАЛЬ»
01011, м. Київ, вул. Лєскова,9
код ЄДРПОУ 14305909
8-(044) 490-88-88
в особі:
Харківської обласної дирекції АППБ «АВАЛЬ»,
61166, м. Харків, вул. Новгородська, буд.11,
МФО 350589, код ЄДРПОУ 23321095
715-8100
715-8150
Відповідач 2:
Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»
01011, м. Київ, вул. Лєскова,9
код ЄДРПОУ 14305909
8-(044) 490-88-88
в особі:
Харківської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
61166, м. Харків, вул. Новгородська, буд.11,
МФО 350589, код ЄДРПОУ 23321095
715-8100
715-8150
Відповідач 3:
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»
01011, м. Київ, вул. Лєскова,9
код ЄДРПОУ 14305909
8-(044) 490-88-88
в особі:
Харківської обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
61166, м. Харків, вул. Новгородська, буд.11,
МФО 350589, код ЄДРПОУ 23321095
Треті особи: _____________- приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу
Служба у справах дітей
Харківської облдержадміністрації
61022, м. Харків, Держпром.
6-підїзд, 2-поверх, к.545
тел. 705-50-17,757-44-36, 757-44-35
Орган опіки та піклування Жовтневого району м. Харкова
61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях 11
тел. 734-94-78, 712-46-52
Від сплати держмита звільнено на підставі п.10 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито»
ПОЗОВНА ЗАЯВА
(із змінами)
про визнання іпотечного договору недійсним
____ року Позивачем та Відповідачем – Акціонерно поштово – пенсійним банком «Аваль» (ВАТ «Райффайзен банк Аваль», «ПАТ Райффайзен банк Аваль»), було укладено кредитний договір __________________, згідно яким було отримано кредитні кошти на споживчі цілі у розмірі ______________________ доларів США, з кінцевим терміном повернення __________20__ року.
Обов’язковою умовою надання кредиту за вказаним вище кредитним договором було надання Позивачем забезпечення виконання боргових зобов’язань, а саме надання у заставу нерухомого майна (іпотека).
Даний кредит був наданий Відповідачем, за умови підписання договору іпотеки на квартиру №___, загальною площею 63,8 кв.м, житловою площею 38,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. ___________ будинок №__ і належить Позивачеві на праві приватної власності на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №_______року, виданого комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер ____________., номер запису ________, в книзі – 1.
Договір іпотеки №_________________________ був посвідчений _____200_ року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ____________, на дану квартиру, яка була придбана за рахунок споживчого кредиту.
При підписанні кредитного договору, Позивачем були надані всі документи, необхідні для видачі споживчого кредиту, в тому числі і копія свідоцтва про народження, сина Позивача, неповнолітнього _______________________. Зі сторони Відповідача, Позивачу не було роз’яснено, що вона порушує права своєї неповнолітньої дитини на користування житлом і що вона немає права, без дозволу органу опіки та піклування, на укладання договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору перед Відповідачем. При цьому необхідного дозволу органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки квартири Відповідач від Позивача не вимагав, а Позивач, у зв’язку з відсутністю необхідних юридичних знань, не знала про цю вимогу Закону.
Відповідно до статті 47 Конституції України : « Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду»
Відповідно до статті 51 Конституції України: «…Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.»
Згідно зі статтею 1 Конвенції ООН про права дитини ( Конвенцію ратифіковано Постановою ВР N 789-XII ( 789-12 ) від 27.02.91 ) «Для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку…»
Згідно зі статтею 3 Конвенції ООН про права дитини:
« 1. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
2. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий
захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
3. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.»
Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. При цьому, відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути двох - чи багатосторонніми (договори).
Згідно п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Вирішуючи спір про визнання іпотечного договору недійсним, суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 статті 203 ЦК, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Стаття 3 Сімейного кодексу України (далі СК) констатує, що «дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає».
Відповідно до статті 6 СК - « правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття; малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, а неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років».
Стаття 7 СК регулює загальні засади сімейних відносин і відповідно до неї, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини , іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 177 ч.2 СК, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу
або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.
Частина 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» визначає що,батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.
Згідно статті 18 Закону України «Про охорону дитинства»: Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Діти - члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Крім того, відповідно до ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» від 02.06.2005р. держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна.
Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.
Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.
Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.
У відповідності з ст. 156 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України, ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства", дитина має право користування відносно того приміщення, у якому вона проживає разом із власником, будучи членом родини власника.
Крім того, місце проживання дитини ніяким чином не пов’язано з реєстрацією дитини, що чітко простежується з положень ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу переміщення й вільний вибір місця проживання на Україні".
Таким чином, у випадку, якщо дитина проживає разом з батьками, а тим більше, якщо це місце є єдиним житлом, що є в дитини та де вона може проживати з дотриманням усіх встановлених законодавством санітарних норм, батьки без дозволу органу опіки та піклування не мають ніякого права укладати відносно нерухомого майна, де вони проживають разом з дитиною, будь яких угод, у т.ч. договорів іпотеки на дане житло.
Згідно з пунктом 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за №283/8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів; батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від її майнових прав.
Відповідно до ст.114 ЦПК, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
На підставі вищесказаного, укладений договір іпотеки №014/2018/74/76648/1 від 08 вересня 2006 року між Позивачем та Відповідачем суперечить вимогам ст.47,51 Конституції України, ст.3 Конвенції ООН про права дитини, ст.203,405 ЦК України; ст. 177 Сімейного кодексу України, ч.3 ст.17, ст.ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», пункту 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за №283/8882). що і є підставою для визнання його недійсним.
На підставі п.10 ст.4 Декрету КМУ «Про держмито» Позивачів, як громадян, які представляють інтереси інших осіб - неповнолітніх дітей, звільнено від сплати держмита.
Керуючись ст.47,51 Конституції України , ст.1,3 Конвенції ООН про права дитини, ст.ст. 3, 15, 16, 203, 215 ,216, 257,258,405,651 ЦК України; ст.3,7,177 Сімейного кодексу України; ст. 156 Житлового кодексу УРСР; ст.17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»,ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу переміщення й вільний вибір місця проживання на Україні", пунктом 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за №283/8882; ст. ст. 3, 110,114, 118, 119, 120 ЦПК України,
ПРОШУ:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду.
2. Договір іпотеки №__________ укладений ____ 200_ року між __________ та акціонерно поштово-пенсійним банком «Аваль» (ВАТ «Райффайзен банк Аваль», ПАТ «Райффайзен банк Аваль»), в особі _____________Харківської обласної дирекції АППБ «Аваль» (ВАТ «Райффайзен банк Аваль», ПАТ «Райффайзен банк Аваль»), _______ посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ________., визнати недійсним з моменту укладення.
3. Зобов’язати приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ________скасувати реєстраційний запис про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек та скасувати реєстраційний запис про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №____від _____року, квартири №______житловою площею ___, загальною площею ___що знаходиться за адресою м.Харків, вулиця ____у будинку №_____ і належить Позивачеві на праві приватної власності.
Додаток:
1.Копії позовної заяви для сторін справи з додатками.
2.Копія кредитного договору _______
3.Копія договору іпотеки __________.
4. Копія договору купівлі – продажу квартири.
5.Копії свідоцтв про народження неповнолітніх дітей Позивача.
6.Копії паспорту Позивача.
7.Копії квитанції про сплату витрат на інформаційно – технічне забезпечення.
В випадку необхідності, додаткові документи і докази будуть надані за вимогою суду.
«__» ________ 2010 року _______
-
Уважаемая Виктория! а скажите , когда вы брали кредит, банк просил вас предоставить справку из опекунского совета?
Решение Орджоникидзевского районного суда о признании пункта договора о начислении процентов ОТП банком несправедливым
в Судові рішення за кредитними та депозитними договорами
Опубликовано
Ниже представляю клопотання, котрое разработано для подачи в судах , именно по ставке FIDR. Например, в Донецке, юрист ОТП банка был утоплен, по такому клопотанню.
Згідно з п.3.3. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року, банки зобов’язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг та інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором.
Варто підкреслити, що під час укладення кредитного договору, Позивач та Відповідач підписали і сам договір і додаток до договору, з розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки.
Вважаю протиправним, що банк із посиланням на окремі положення договору змінив процентну ставку щодо збільшення в односторонньому порядку, що означає, що під час підписання договору мені було надано неповну інформацію про сукупну вартість кредиту та мої обов’язки. Ураховуючи положення ст.229 ЦК України правочин укладений під впливом помилки щодо істотних умов договору, зокрема прав та обов’язків сторін може бути визнано недійсним як у цілому так і в частині окремих положень, в нашому випадку - плаваюча ставка FIDR .
Згідно з абз.2 п.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін. Згідно п.3 ст.1056-1 ЦК України - умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до п.2.2. постанови правління НБУ від 11 жовтня 2008 року №319 « Про додаткові заходи щодо діяльності банків» банки повинні враховувати, що ненадання позичальником інформації про сукупну вартість кредиту, що не відповідає змінам облікової ставки НБУ, кваліфікується як порушення вимог ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Таким чином, відповідач при укладенні договору допустив порушення положень, закріплених нормами банківського законодавства.
Також при укладенні договору відповідачем було порушено низку норм передбачених законодавством про захист прав споживачів.
Так у Договорі відсутні положення(методика), що детально регулює порядок обчислення процентів, на підставі викладених у договорі положень не можна зрозуміти, чим керувався відповідач підвищивши ставку на __%, які розрахунки проводив, щоб прийти саме до такого результату.
На сайті відповідача розміщена загальна інформація, в якій сказано, « що плаваюча процентна ставка складається із перемінної частини (FIDR – Floating Interest Deposit Rate) та фіксованого відсотка. FIDR – це процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній Валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від зміни вартості кредитних ресурсів на фінансовому ринку України ставка FIDR може змінюватись (збільшуватись чи зменшуватись) в порядку передбаченому Сторонами у Кредитному договорі.
Згідно умов Кредитного договору плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов Кредитного договору в перший банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 11/12 (одинадцяти/дванадцяти) місячного періоду дії попереднього розміру плаваючої процентної ставки. З зазначених дат, проценти нараховуються виходячи із ставок FIDR (фактично діюча на дату корегування) + фіксований відсоток з розрахунку 360/365 календарних днів у році.»
Проаналізувавши дану інформацію можна прийти до висновку, що плаваюча ставка FIDR, не відповідає ні одній із відомих формул банківського розрахунку, так як така ставка існує тільки в деяких банках і не є загальноприйнятною. В словниках фінансово – банківських термінів під редакцією Гленна Дж. Манна (Glenn G. Munn) (США), Я.М.Міркіна (Росія) та інших, подібного терміна не існує, що говорить про внутрішньобанківський термін, який неможливо розрахувати і навіть, в назві якого закладено протиріччя.
Адже в перекладі з англійської FIDR – Floating Interest Deposit Rate, що дослівно значить плаваючий процент депозитної ставки. Виникає резонне запитання, а як може бути плаваючою ставка по любих видах депозитів, якщо згідно ст.1061 ЦК України – «умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів
на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною». І про які депозитні угоди йде річ, адже є десятки різних видів депозитів - прибуткові депозитні вклади, ощадні депозитні вклади, накопичувальні депозитні вклади, універсальні депозитні вклади, вклади в золоті, також є депозити банківські, базові, гарячі, державні, закладні, звичайні, спеціальні, трастові і т.д.
Також приведу офіціальні тлумачення схожих термінів:
ПЛАВАЮЧА ПРОЦЕНТНА СТАВКА/floating INTEREST RATE - процентна ставка, розмір якої періодично передивляється через погоджених між дебітором і кредитором проміжки часу. Час, протягом якого ставу змінюється, називається процентним періодом. П.п.с. застосовується в умовах високих темпів інфляції, швидкого зростання і різких коливань рівня позикового відсотка, а також на міжнародному облігаційному ринку.
floating-rate interest (плаваюча ставка відсотка): Ставка відсотка (interest rate) по певних облігаціях, депозитним сертифікатам і тому подібне, яка відповідним чином змінюється у міру зміни ринкової ставки, зазвичай орієнтуючись на базову ставку (*base rate).
ПЛАВАЮЧА ПРОЦЕНТНА СТАВКА (floating interest rate) — процентна ставка по середньострокових і довгострокових кредитах і облігаційних позиках, розмір якої не фіксується на весь термін кредитування, а передивляється через погоджених між кредитором і позичальником проміжки часу залежно від зміни ситуації на ринку. Час, протягом якого ставу залишається на незмінному рівні, називається процентним періодом.
Таким чином, у зв’язку з вищевикладеним вважаю положення договору, щодо обчислення процентних ставок дискримінаційними і такими, що суперечать п.4 ч.5 ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів». Також вважаю, що було порушені мої права споживача на отримання достатньої інформації щодо наданої мені послуги, так відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» кожен споживач має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари та послуги, що йому надаються, крім того договір фактично закріплює істотний дисбаланс сторін.
Відповідно до сч.3 ст.19 Закону України про захист прав споживачів забороняється як таке, що вводить в оману споживачів пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристику продукції. Відповідач при укладенні договору визначив процентну ставку, що і складає ціну кредиту. Проте тепер відповідач змінює процентну ставку, що істотно впливає на вартість кредитних ресурсів, хоча на момент укладення кредитного договору, позивач мав всі підстави вважати, що ціна кредитних ресурсів не буде змінюватись тільки волевиявленням відповідача.
Пояснити збільшення процентної ставки не можна і збільшенням облікової ставки НБУ, тому що постановою НБУ від 30.04.2008 р. облікова ставка встановлена в 12%, а за постановою НБУ №343 від 12.06.2009 року облікова ставка НБУ з 15.06.2009 року знижена до 11%, за постановою НБУ №348 від 10.08.2009 року, облікова ставка понижена з 12.08.2009 року до 10.25%, що, виходячи з логіки пояснень відповідача, повинно призвести до пониження процентної ставки по кредитному договору, а не до її збільшення.
Встановлення дискримінаційних стосовно споживача, правил зміни відсоткової ставки порушує п.5 ст.11 «Закону про захист прав споживачів» .
На підставі вищесказаного прошу суд зобов’язати Відповідача надати матеріали для пояснення, а також провести наступні дії для встановлення істини по предмету спору:
1. Представити фактичну формулу для обчислення ставки FIDR, з чітким числовим показником кожної із невідомих величин.
2. Провести слідчий експеримент по обчисленню ставки FIDR на момент проведення експерименту, працівниками банку, які мають право підписувати кредитні договори.
3. Провести незалежну експертизу, наявності даної формули по обчисленню ставки FIDR.
4. Встановити числове значення процентної ставки FIDR на момент підписання кредитного договору між Позивачем і відповідачем.
5. Представити відповідачем докази того, що ставка FIDR є плаваючою, а значить повинна мати різні значення кожний банківський день.
6. Представити відповідачем графічні, табличні, числові або інші дослідження збільшення плаваючої ставки FIDR, в залежності від пониження облікової ставки НБУ, адже Позивач рахує, що пониження облікової ставки НБУ повинно тягнути за собою і пониження процентної ставки по кредитному договору.
7. Представити пояснення даних запитань в формі, яка буде зрозуміла не тільки спеціалістам, але й усім учасникам процесу.
8. У випадку неможливості привести пояснення по суті заданих запитань, вважати плаваючу ставку FIDR неіснуючою і робити розрахунки по кредитному договору, виходячи тільки з процентної ставки в розмірі __%, яка є фіксованою.