АлПет
-
Число публикаций
475 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
2
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы АлПет
-
-
Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК Українипередбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-53цс14 від 17 вересня 2014 року.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/42478230
-
2
-
-
Что думают по этому поводу специалисты? Какой иск подавать, о признании поруки припиненой или договора поруки припиненим?
Правова позиція
(постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 року № 6-69цс11)
У випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України на припинення зобов’язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 – 5, 11, 15, 31 ЦПК України)
Суд обгрунтовано виходив із того, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього; збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає, зокрема у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.
Разом з тим, помилковим є висновок суду про те, що право поручителів підлягають захисту шляхом припинення договору поруки, тобто за п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, оскільки це суперечить положенням ч. 1 ст. 559 цього Кодексу. Таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою.
-
3
-
-
Для закрепления знаний...)))
Стаття 48. Повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав1. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).2. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання.3. Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.Стаття 50. Наслідки завершення виконавчого провадження1. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.2. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.3. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.Огромное спасибо!!! Я понимаю так,что после открытия апел. производства и возврата ИЛ нет необходимости признавать ИЛ таким, что не подлежит исполнению.
-
Зведене выконавче провадження... Это когда несколько исполнительных листов от разных стягувачей по разным делам объединены в одно производство...
Спасибо.
-
Да конечно, об этом прямо указано в законе... Главное, чтобы у Вас не было ЗВП...
Что такое ЗВП?
-
Но это ведь не признание ИЛ не подлежащим исполнению... Это просто закрытие ИП...
Если закрывают ИП, то снимаются все существующие аресты по этому ИЛ не так ли?
-
1
-
-
Цель-- чтобы не было обременений(ареста) на мое имущество на время рассмотрения апелляционной. В случае проигрыша в апелляции моментально скинуть недвигу. Я в этом процессе поручитель. Несмотря на существующее отдельное решение суда о прекращении поруки с даты 10.01.2009, суд первой инстанции (по иску банка поданного в суд 02.2010, через 13 месяцев после даты прекращения поруки) тупо удовлетворяет исковые требования банка в сумме ххх солидарно с заемщиком на дату прекращения поруки и отдельно с заемщика на дату уточнения иска. Сумма ххх на дату прекращения поруки состоит из оставшегося тела кредита (до 2028г) + небольшой проссрочки на эту дату. Причем поручитель не получал требование банка погасить даже эту небольшую проссрочку и к заемщику не было требований о доссрочном погашении. Требование банка к поручителю было 07.2009 на небольшую проссрочку. Решение тупейшее. Я был уверен относительно поруки. Но если находится один неадекват в первой инстанции, то нет гарантии , что в апелляции не найдется такой же.
П.С. К стартовому сообщению добавлю, что заявление банка о выдаче исполнительного подано без доверенности подписанта, а его доверенность в материалах дела просрочена на 9 месяцев.
-
Доброго дня коллеги. Прошу помощи клуба в следующей ситуации:
1. 15.01.16 была оглашена вступительная и резулятивная часть решения , в котором требования банка удовлетворены.
2. 22.01.16 изготовлено полное решение.
3. 04.02.16. подано заявление в суд о том, что полный текст решения не получен, просьба выслать решение способом предусмотренным ЦПКУ (рекомендованным с уведомлением).
4.12.02.16 решение из суда поступило на почту, я его не получал. Написал заявление на почту о сохранении почтовых отправлений в течении 2-х месяцев. За это время нашел в реестре решение, готовлю апелляцию. Были не совсем понятны вопросы о размере суд.сбора.
5. 01.04.16. получил уведомление с почты о новом рекомендованном письме,посланным из нашего города, ни от кого весточек я не жду. В этот же день ознакомился в суде с делом и узнал, что банк по заявлению от 18.03. получил исполнительный лист. В деле нет моего заявления от 04.02. с просьбой выслать решение ( у меня есть мой экземпляр с отметкой канцелярии суда). Я обоснованно предполагаю, что получил новое письмо из исполнительной.
Получается, что суд выдал исполнительный лист не удостоверившись, что получено ли решение и прошли сроки на апелляционное обжалование, т.е. решение не вступило в законную силу.
Прошу подсказки по алгоритму моих действий в такой ситуации.
1. Получить письмо из исполнительной, ознакомиться с материалами, потребовать сделать ксерокопию ИЛ, получить на почте решение суда, справку с почты о дате получения этого решения, подать иск в суд о признании ИЛ не подлежащим исполнению ( или не действительным, или еще как?), так как решение еще не вступило в силу. Паралельно подать апелляционную.
Какие нюансы такого иска? Какой СС заплатить? Нужно ли подавать какое-либо заявление в исполнительную? Кого ставить ответчиком, третьим лицом?
-
Можливо ще не звертали уваги. Микнув на фейсбуці.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56580900
Категорія справи №826-19216-15 : не визначено.ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.
Таким чином, за подання касаційної скарги в адміністративній справі, позов у якій було подано до суду до 1 вересня 2015 року, базою для обчислення судового збору є розмір ставки, яку було сплачено при зверненні до суду з позовом, і цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нової редакції Закону № 3674-VI.
На час звернення ОСОБА_1 до суду з адміністративним позовом в серпні 2015 року розмір судового збору за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру становив 0,06 розміру мінімальної заробітної плати і складав 73 грн 8 коп. Виходячи із цієї ставки позивач розрахував і сплатив судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 120 відсотків.
Классное и справедливое решение ВСУ, которое обязательно к применению для начисления СС всеми судами Украины. Спасибо за выложенное решение.
-
1
-
-
Спасибо за комментарий.
Я правильно понимаю, что в случае если суд удовлетворит возврат СС, то его надо будет через исполнительную службу "выбивать"?
И ещё. А должен ли (размышляю по аналогии) Заемщик согласно решения полностью возмещать СС истцу? ведь ответчика было два солидарных, т.е. СС по палам, и если остался один в решении, то он и возмещает только свою половину. Или здесь моя логика не работает?
Когда я выиграл апелляцию у банка и в решении было указано о взыскании СС в мою пользу, то я направил заявление банку с требованием выполнить решение суда, указал реквизиты счета для возврата СС. Также в письме указал на статью УК об ответсвенности за невыполнение решения суда. В течении 2-х недель деньги перечислили, перезвонили, а также прислали письмо в котором сообщалось о перечислении денег.
Ваша логика по возврату СС одному из апеллянтов и взыскании СС с другого ответчика в части пропорциональной удовлетворенных исковых требований абсолютно верна, главное чтобы так также определил суд.
-
1
-
-
.. А вот ещё вопрос .
Почему бы не истребовать доказательства оплаты комунальных в споре ? Любопытно ведь выходит - собственниками себя обьявили, но , уверен . ни одного договора с комунальными службами , ..энерго и водоканалами там не сыщется . Не говоря об оплате оных.
Что думаете ?
Кстати не такие уж они тупые. Один из "Исполнителей" выселения мне рассказал, что после перерегистрации переоформляют договора как новые собственники с электроснабжением, газовиками и тут же пишут заявление на отключение. Последствия предположите сами...
-
Тут ситуация совсем неадекватная.Были суды.Заключен договор о реструктуризации с КК. выплатил первые 20% и началось.Как быть?
У КК, которых представляет "Укрборг" правая рука не знает,что делает левая. С вами заключило договор одно подразделение, другое рассылает всем без разбору письма, третье трезвонит по тел. Созвонитесь с тем с кем заключали реструктуризацию и потребуйте обьяснений. Думаю все прояснится.
-
Решение о солидарном стягненни с должнока и поручителя было в 2011 году. Можно поручителю сейчас признавать поруку припиненою?
Можно. Чем будете обосновывать? Как кредитор взыскивал с 2011? Есть ли зарегистрированное имущество на поручителе? Может кредитор еще раз подал иск на %% с 2011?
-
Ребята, такой вопрос:
Аваль в 2009 году по заявлению заемщика о реструктуризациии предлагает заемщику заключить дополнительное соглашение к кредитному договору, где предложил увеличить тело на насчитанные проценты, которые на погасил заемщик.
Заемщик отказался подписать допсоглашение.
Банк самостосотельно увеличил тело.
в 2015 году, банк подал в суд, заемщик подал отдельный иск о признании неправомерным капитализации тела, начисления процентов на повышенное тело и пени.
в 2016 году банк подал уточненный иск, где убрал увеличение тела, процентов и пени.
Что делать в таком случае?
Насколько правомерны действия банка?
Есть ли необходимость в их иске о признании их действий неправомерными?
или уже нет оснований для его доведения до конца?
Это может иметь последствие для поручителя, банк совершил действие- поручительство прекратилось, впоследствии банк отменил свое решение, но поручительство не восстанавливается.
-
Можно ли вернуть СС (а надо ли), когда апел.жалоба удовлетворена, в такой ситуации:
1. был иск кредитора к заемщику и поручителю. 1-я инстанция проиграна, в т.ч. и СС присудили попалам между заемщиком и поручителем.
2. в апелляцию подано было две жалобы от заемщика и поручителя. СС платили оба. Поручителя иск удовлетворили (т.е. освободили от оплаты долга и СС), а все повесили на заемщика, включая СС уплаченого кредитором из иска в 1-ой инстанции.
Вопросы возникли:
А как быть с распределением СС в апелляции? т.е. Поручитель может вернуть свой СС, т.к. выиграл апелляцию?
Или эта сумма СС при распределении (подачи заявы на доп.решение) взымется дополнительно с Заемщика? или поровну с кредитора и заемщика?
Помогите понять эти лабиринты
Апелляция должна была взыскать СС с кредитора в пользу поручителя.
-
1
-
-
Как можно перечислять валюту на 2620 с 2233 если там учитываются ТРЕБОВАНИЯ банка, там нет валюты. Разве 2203 2233 - не записная книжка, в которой отображены требования? Из места А (в котором в принципе может находиться валюта, по закону) в место Б (текущий валютный счет заемщика - тоже место, где может быть валюта) переводится валюта, а 2203 2233 в этом всем играет роль записной книжки... Как может банк "от фонаря" нарисовать требования в валюте, из пустоты? Из ничего?
Нужно исследовать... есть примеры проводок в совокупности счетов: в выписке по КД бывает Дт2203--Кт3739, а движение по 2620 - Кт2620 через корр счет 3739..
2620 тоже записная книжка отдельного владельца счета, там тоже нет (наличных) денег. Вообще-то наличные деньги только в кассе, но по определению деньги бывают наличные и в виде учетных записей на счету-записной книжке (безналичные). На 2620 тоже учитывается ваше право требования от банка налика или перевода безналом.
-
1
-
-
А мне в админ. суде сказали, что могут сделать только "голые" ксерокопии без заверения. Правда это сказала секретарь судьи, может она не совсем в курсе КАСУ.
-
На основании генеральной лицензии на осуществление валютных операций (письменное разрешение НБУ) наличную ИНОСТРАННУЮ валюту банк имеет право выдавать только с текущего счета клиента (балансовые счета 26 "денежные средства клиентов"), т.е. с БАНКОВСКОГО СЧЕТА, открытого согласно гл.72 ГК Украниы: Дебет - 2620 "Денежные средства по требованию физических лиц", Кредит - 1001 "Банкноты и монеты в кассе банка", 1002 "Банкноты и монеты в кассе отделений банка".
http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=1#entry33245
Чи є рахунок 2233 банківським (поточним, картковим, вкладним) рахунком фізичної особи відповідно до плану рахунків у банках України? Якщо ні, то до якого виду рахунків відноситься даний рахунок відповідно до плану рахунків у банках України?
Згідно Постанови Правління НБУ № 280 «про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», рахунок 2233 є позичковим рахунком, який відкривається банком фізичній особі для обліку кредиту – «довгострокові іпотечні кредити, що надані фізичним особам», клас 2, операції з клієнтами.
Видача кредиту в іноземній валюті повинна була надана з поточного рахунку 2620 за заявою на видачу готівки. Таким чином, документ, що підтверджує видачу кредиту – це первинний бухгалтерський документ з підписом позичальника – «заява на видачу готівки», оформлена відповідно до вимог Постанови Правління НБУ № 337 «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України». Крім цього, банк оформляє меморіальний ордер – проводка 2233 – 2620. Тобто банк перевів гроші на поточний рахунок позичальника, де було «0» і веде облік облік заборгованості (тіла кредиту) на позичковому рахунку 2233.
Не правда! "Заява на видачу гот1вки" -- это документ, подтверждающий получение налички со своего счета 2620хххх., и ни коим образом не подтвердающий происхождение средств на этом счету ( может они там 100 лет лежат, а може д1до з Америки загнав). Поэтому единственным подтверждением "правильной" выдачи кредитных денег в инвалюте есть документ под названием "мемор1альний валютний ордер" 2233ууу -- 2620ххх, где 2620ххх это счет указанный к кредитном договоре, кроме того в мем. одере должно быть указано "выдача кредита согласно кред. договора №1234 от дд.мм.ггг с ФИО". С момента зачисления средств на 2620хххх кредит выдан, что дальше делать с этим баблом это ваше дело: то ли получить наликом по "Заяве на видачу", то ли перечислить по "Заяве на переказ", то ли продать на межбанке и тд. И если любое из этих событий случиться через месяц после зачисления на 2620ххх, то это не значит, что в этот день вы получили кредит, он получен в момент зачисления на 2620ххх.
-
Видел в апел. суде апел. жалобу подписанную 4-мя ответчиками (гражданское дело по спору между соседями). СС уплачен от одного, производство открыли. Правильно ли это? Могу ли я подать одну ап. жалобу от заемщика и поручителя и оплатить одним СС? Ваше мнение коллеги.
-
На главный вопрос этой ветки форума: как платить СС на апелляцию и кассацию на решение суда в пользу банка по исковому до 01.09.15 так никто и не ответил. Неужели никто еще не сталкивался с такой ситуацией за 5 месяцев? Вот сейчас возникла реальная задача оплата СС за апелляцию на решение суда взыскать 200000 долларов США. Иск подавался в 2010, СС составлял 1700 грв. + информационное 120 грв. В 2015 банк увеличил исковые требования и доплатил СС 1954 грв. Как в таком случае платить СС за апелляцию?
1. Вариант 200000х27=5400000грв. х 1,5%=81000 х 110%=89000 грв
2 вариант (1700+1954)х 110%= 4019,4 грв. и как-то еще надо привязатьс к мин.зп в 2016г.
В 2010 СС справлялся по Декрету "Про державне мито" и был в пределах 3-100 необлагаемых налогом минимумов 17грв.
Четкого ответа форум так и не дал.
Пленум №10 ВССУ по этому поводу высказался очень непонятно (для меня по крайней мере):
11. Розміри
ставок(????) судового збору визначаються з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна позовна заява, інша заява і скарга подані до суду. Це стосується, зокрема, і випадків, коли заява про забезпечення позову або доказів, апеляційна чи касаційна скарга подаються пізніше. При цьомуставки(вероятно розмір ???) судового збору також визначаються розміром мінімальної заробітної плати, встановленої у році, коли позовну заяву, іншу заяву і скаргу було подано до суду.Во первых ВССУ впутывает в понятие размера СС слово ставка, это вероятно ошибка, потому что ставкиСС никак не зависят от мин.зп, а устанавливаются только законом. Последннее предложение вероятно должно было связать размер СС со ставкой в год подачи иска и размером мин. зп в соответствующем году подачи апелляции (логично ???), но из текста п.11 постановления пленума это никак не вяжется.
Итак вопрос о размере СС на апелляцию по старым искам остается открытым.
-
В админ иске должны быть два требования:
1. Признание действий неправомерными....
2. Отмена решения о регистрации....
Как обошли требование об оплате судебного сбора за каждое требование отдельно?
или включили такие требования в один пункт?
Все в одном пункте требования: "Визнати протиправними дії при прийнятті рішення, скасувати рішення"
-
Вы же вроде писали, что урегулировали вопрос за 30 % суммы задолженности (либо тела и процентов, не помню точно) или это просто предложение было?
Да, верно предмет ипотеки, который ВРЕМЕННО был в собственности у КК , был выкуплен по дог. купли-продажи членом семьи заемщика (третьим лицом) после решения админсуда ( которое в связи с апелляцией КК не вступило в силу). Решение о выкупе было принято с учетом обстоятельств о которых я сообщал и на приемлемых условиях (цене). Но раз КК апеллирует, то игра продолжается , тем более после решения ВАСУ по 231 розпорядженню. Сейчас козыри у меня.
-
Только пришел из админ. суда. Кей колект подал апелляцию на решение 1-й инстанции. В понедельник суд отправит в АП.суд. Про апел. Кобелевой ведомостей нет.
-
Наше решение http://reyestr.court.gov.ua/Review/55131251
Выкладываю свои объяснения по иску в судебном заседании:
Пояснення до позовної заяви надане в судовому засіданні 13.01.2016р.
Підстави для скасування оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 24578914 від 19 вересня 2015р. (а.с. 117) виданого державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. викладені в позовній заяві .
Проте, після ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи №161112421101 (а.с.104-136), довожу до відома суду додаткові обставини, кожна з яких є самостійною підставою для визнання протиправними дії державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. при прийняті оскаржуваного рішення.
Державний реєстратор прав на нерухоме майно при здійсненні своїх повноважень керується Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV від 01.07.2004р. та виданих на підставі цього закону нормативно-правовими актами. Зокрема «Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затверджений Постановою КМУ №868 від 17.10.2013р. (далі по тексту Порядок 868) регламентує дії державного реєстратора при прийнятті рішення при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Державний реєстратор Кобелєва А.М при розгляді заяви №13378506 від 19.09.2015р. (а.с. 106 на обороті) та прийнятті оскаржуваного рішення припустила наступні порушення вимог Порядку 868 чинного на момент прийняття рішення (Витяг з Порядку 868 додається до цього пояснення):
В картці прийому заяв (а.с. 112) зазначено лише один документ, яким заявник обґрунтовує виникнення переходу права власності на нерухоме майно - договір іпотеки №2760 від 27.12.2007р.
Приписами п.8 ч.2 ст.9 ЗУ №1952-ІV встановлено, що державний реєстратор у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав. Такі додаткові документи передбачені п.46 Порядку 868:
46. Для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:
1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;
2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
Ця норма законодавства корелюється з приписами ст.35 Закону України «Про іпотеку», де також зазначається про необхідність надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення основного зобов’язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги.
В документах реєстраційної справи №161112421101 (а.с.104-136) відсутні визначені законодавством необхідні для реєстрації додаткові документи, а в картці прийому заяв (а.с.112) відсутні відомості, що зазначені документи додавались до заяви. За таких умов у ТОВ «Кей-Колект» не виникло право прийняти рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, а у державного реєстратора Кобелєвої А.М. не було правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення і проведення державної реєстрації прав.
Приписами ст.35 ЗУ «Про Іпотеку» встановлено, що якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, то іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Рішення юридичної особи оформляється у вигляді письмового документа. В документах реєстраційної справи №161112421101 відсутній визначений ст.35 ЗУ «Про іпотеку» такий документ як «Рішення ТОВ «Кей-Колект» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на підставі договору іпотеки №2760 від 27.12.2007р.»., а в картці прийому заяв (а.с.112) відсутні відомості, що зазначений документ додавався до заяви. Також в довіреності заявника (а.с. 108) не вказано право приймати рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. За таких умов у державного реєстратора Кобелєвої А.М. не було правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення і проведення державної реєстрації прав.
Приписами п.12 Порядку 868 імперативно встановлено
12. У разі подання заяви від імені юридичної особи державний реєстратор, який є користувачем Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, одержує інформацію із зазначеного Реєстру щодо такої особи.
В документах реєстраційної справи №161112421101 (а.с.104-136) відсутні документи з інформацією про ТОВ «Кей-Колет» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Відтак відсутня інформація про правоздатність ТОВ «Кей-Колект» на момент подання заяви про державну реєстрацію прав, а також інформація про податковий номер, повну назву та юридичну адресу товариства, що необхідна для реєстрації прав.
Приписами п.1 ч.2 ст.9 ЗУ №1952-ІV, а також нормами п.15 Порядку 868 імперативно встановлено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє повноваження заявника, в даному випадку п.Кожиної Н.В., яка діє на підставі довіреності (а.с. 108) від імені ТОВ «Кей-Колект». Статтею 248 Цивільного кодексу України визначені випадки припинення представництва за довіреністю, зокрема це скасування довіреності та припинення юридичної особи, що видала довіреність. Главами 4 та 5 розділу І «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 визначено порядок перевірки повноважень представника юридичної особи, а саме передбачено отримання інформації з Єдиного реєстру довіреностей та інформації з відповідних державних реєстрів про юридичну особу.
В документах реєстраційної справи №161112421101 (а.с.104-136) відсутні документи про перевірку приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. повноважень заявника.
Приписами п.1 ч.2 ст.9 ЗУ №1952-ІV, а також нормами п.15 Порядку 868 встановлено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:
Відповідності відомостей про нерухоме майно наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.
В договорі іпотеки №2760 від 27.12.2007р.(а.с.110-111) зазначено, що предмет іпотеки складає квартиру з трьох житлових кімнат, загальна площа квартири ХХХ,3 кв.метри. В Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно №44162546 (а.с.114-116) в відомостях про об’єкт нерухомого майна (а.с.115) зазначена квартира загальною площею УУУ,6 кв.метрів. Державний реєстратор, встановивши невідповідність відомостей про нерухоме майно наявних у Державному реєстрі прав та поданому для реєстрації договору іпотеки зобов’язаний витребувати у заявника технічний паспорт на об’єкт нерухомості у відповідності до п.42 Порядку 868.
Нормами п.37 Порядку 868 визначені документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно. Із змісту договору іпотеки №2760 від 27.12.2007р.(а.с.110-111) не вбачається безумовний перехід прав власності на предмет іпотеки. Приватний нотаріус Кобелєва А.М. в оскаржуваному рішенні 24578914 від 19 вересня 2015р. не вказала по якому саме пункту договору іпотеки №2760 від 27.12.2007р. на її думку виникло право набуття прав власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. В довіреності заявника вказано право представляти інтереси ТОВ «Кей-Колект» з питань пов’язаних з набуттям у власність Товариства за договорами іпотеки будь-якого нерухомого майна у порядку ст.37 ЗУ «Про іпотеку» з правом подання необхідних документів. Це означає, що і заявник і приватний нотаріус Кобелєва А.М. вважають підставою для переходу права власності п.5 договору іпотеки «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя». Проте наявність в договорі іпотеки «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» не означає автоматичного застосування цієї статті договору як підставу для виникнення безумовного переходу права власності без аналізу змісту самого застереження. Так в пункті 5.2.1. договору іпотеки передбачено лише можливість передачі прав власності на предмет іпотеки за певних умов на підставі окремого договору між іпотекодавцем та іпотекодержателем. Це відповідає нормам ст.37 ЗУ «Про іпотеку» в редакції чинній при укладанні договору іпотеки №2760 від 27.12.2007р. Сторони договору іпотеки керувались чинним на момент укладення законодавством і могли передбачати тільки ті наслідки, які були визначені законом в цей час. Норми ст.37 ЗУ «Про іпотеку» які прирівнюють застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в договорі іпотеки до окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя набули чинності з 14 січня 2009р. і не застосовуються до договорів іпотеки укладених до цієї дати на підставі вимог ч.1 ст.58 Конституції України. Така ж правова позиція викладена у роз’ясненні Міністерства юстиції України «Щодо змін до Закону «Про іпотеку» відносно стягнення в позасудовому порядку майна, яке виступає предметом застави чи іпотеки» від 18.02.2009р. (http://old.minjust.gov.ua/news/18660).
В окремому договорі про задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки (або у відповідному застереженні у договорах іпотеки укладених після 14.01.2009р.) мають вказуватись всі істотні умови передбачені законодавством для договорів відчуження нерухомого майна, зокрема ціну нерухомості на момент відчуження. Це також корелюється з вимогами ст.37 ЗУ «Про іпотеку» де імперативно указано, що іпотекодержатель набуває у власність предмет іпотеки за вартістю визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності. В документах реєстраційної справи відсутній звіт субєкта оціночної діяльності про ціну квартири. Також на сайті Мінюсту України розміщено роз’яснення «Стосовно питання укладання договорів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання та реєстрації прав власності на майно, що було предметом іпотеки» (http://old.minjust.gov.ua/4766).
Державний реєстратор Кобелєва А.М. в порушення норм ч.1 ст.58 Конституції України, норм ст.ст. 35. 36, 37 ЗУ «Про іпотеку», норм ст.9 ЗУ №1952-ІV, норм п.п.15, 36, 37 Порядку 868 провела державну реєстрацію прав власності на підставі неналежного документа - договору іпотеки №2760 від 27.12.2007р. яким не встановлюється і не підтверджується безумовний перехід права власності на предмет іпотеки, навіть при наявності «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя».
Нормами ч.5 ст.3 ЗУ №1952-ІV, а також нормами п.2 Порядку 868 встановлено, що приватний нотаріус виконує функцію державного реєстратора по проведенню державної реєстрації прав на нерухоме майно лише у випадку вчинення нотаріальної дії з цим нерухомим майном. В документах реєстраційної справи №161112421101 (а.с.104-136) відсутні документи про вчинення нотаріальної дії з квартирою №3 будинку №ХХ по вулиці ХХХХХ в м.ХХХХХ 19.09.2015р. приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. Таким чином прийнявши оскаржуване рішення 24578914 від 19 вересня 2015р. (а.с. 117) по проведенню державної реєстрації прав на нерухоме майно приватний нотаріус Кобелєва А.М. незаконно привласнила собі повноваження державного реєстратора, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
В самому рішення 24578914 від 19 вересня 2015р. (а.с. 117) приватний нотаріус Кобелєва А.М. посилається як на підставу своїх дій на документ, який втратив чинність, а саме «Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затверджений постановою КМУ №703 від 22.06.2011р. (Перелік постанов КМУ, що втратили чинність додається)
Приписи п.3 Порядку 868 встановлюють, що у випадках, передбачених законодавством, рішення щодо державної реєстрації прав приймає державний реєстратор Мін'юсту.
Такі випадки передбачені «Порядком взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013р. №607/5 (надалі Порядок 607, додається до цього пояснення).
Нормами п.2 Порядку 607 (в редакції чинній на 19.09.2015р.) передбачено, що у випадку державної реєстрації прав власності що виникають на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, така реєстрація проводиться виключно державним реєстратором Мін'юсту .
Відповідно до п.4 Порядку 607 нотаріус у день прийняття заяви про державну реєстрацію прав (у випадку в тому числі проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя) передає таку заяву на розгляд до Мін'юсту. У приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. відсутні навіть повноваження розглядати заяву №13378506 від 19.09.2015р. (а.с. 106 на обороті)
При проведенні державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки №2760 від 27.12.2007р, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя приватний нотаріус Кобелєва А.М. незаконно привласнила собі повноваження державного реєстратора Мін'юсту і прийняла незаконне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 24578914 від 19 вересня 2015р. (а.с. 117) не маючи на це повноважень.
Прошу суд встановити викладені обставини та відобразити їх в судовому рішенні, дати належну оцінку цим обставинам при прийнятті рішення.
13.01.2016р. ПІБ
Решение 3-х инстанций о признании договора поручительства с Укрсиббанком прекращенным
в Судові рішення за кредитними та депозитними договорами
Опубликовано
В постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від
21 листопада 2012 р. у справі 6-134 цс12 визначена правова позиція ВСУ:
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
У разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення зобов’язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.
При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.
Внесення без згоди поручителя змін до кредитного договору про зміну зобов’язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності як боржника, так і поручителя, є підставою для визнання поруки такою, що припинена.
http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/92a099015538b35ac2257ac300517668?OpenDocument
Така ж правова позиція визначена в постанові ВСУ від 12.10.2012р. в справі
№6-112цс12. де ВСУ робить висновок:
Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо. http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/63f253f3e4435187c2257aad00266a53?OpenDocument
ВССУ константує:
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вірно виходив з того, що при збільшенні обсягу відповідальності поручителя без його згоди, в силу ч.1 ст. 559 ЦК України, договір поруки вважається припиненим з моменту збільшення обсягу відповідальності і вказане не потребує судового підтвердження. http://reyestr.court.gov.ua/Review/21116219 Ухвала ВССУ 14.12.2011
ВССУ визначає:
Зі змісту ч. 1 ст. 559 ЦК України випливає, що у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, порука припиняється безпосередньо в силу закону та не потребує додаткового підтвердження з боку кредитора, боржника або суду. Ухвала ВССУ від 14.09.2011р. http://reyestr.court.gov.ua/Review/18247255
В Постанові ВСУ від 7 листопада 2012р. в справі 6-129цс12 визначено:
Згідно із ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право і кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати.
Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов’язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки.
http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/4820b8f53a405feec2257ab5002b11cf?OpenDocument
Судова практика про визнання поруки припиненою на підставі ч.1 ст.559 ЦКУ в разі підвищення розміру процентів без згоди поручителя також однозначно визначена:
-Ухвала ВССУ від 11.07.2012р. http://reyestr.court.gov.ua/Review/25482261
-Постанова ВСУ від 05.12.2012р. в справі 6-147цс12 http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/2866855b22abd915c2257ad3004672f7?OpenDocument
-Ухвала ВСУ від 14.12.2011р. http://reyestr.court.gov.ua/Review/21116219
-Ухвала ВСУ від 23.02.2011р http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14223008
-Ухвала ВССУ від 22.03.2012р. http://reyestr.court.gov.ua/Review/22463637
-Рішення ВССУ від 12.04.2012р. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/23828661