[ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" и "Укрсиббанк"]

а такой вопрос, а кто-нибудь не пытался торговаться с КК? к примеру должен 100, отдаешь 50, судиться сегодня дорого

Суд сбор за админ иск по признанию противоправной перегистрации на КК 551,2 грн. не так дорого и надо подавать. Вопрос в том, что дальше будете делать. Когда КК перегистрирует, то припиняє ипотеку, но оставляет заборону на відчуження нерухомого майна на старого собственника. Когда я выиграл у КК 1-ю инстанцию админа, то КК сразу согласился на условия которые им раньше отвергались: продать ВРЕМЕННО ИХ квартиру бывшему ипотекодержателю за 1/3  оставшегося тела кредита ( о %% и речи не было) и закрыть вопрос. Так и случилось, при этом КК снял заборону, выдал справку об отсутствии претензий по КД. Я считаю что исход нормальный с учетом некоторых обстоятельств: заемщику реально грозит суд. решение по взысканию долга по другому кредиту в другом банке, новый владелец квартиры член семьи заемщика и не отвечает по его обязательствам, и другое обстоятельство о котором возможно расскажу позже, не хочу сглазить. 

[Выселение с ипотеки по иску покупателя.]

 

 

[Выселение с ипотеки по иску покупателя.]

Люди добрые подскажите в чем разница между договорами с ипотечной оговоркой до 2009 года и после.

Из моего иска:

 

Проте наявність в договорі іпотеки «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» не означає автоматичного застосування цієї статті договору як підставу для виникнення безумовного переходу права власності без аналізу змісту самого застереження. Так в пункті 5.2.1. договору іпотеки передбачено лише можливість передачі прав власності на предмет іпотеки за певних умов на підставі окремого договору між іпотекодавцем  та іпотекодержателем. Це відповідає нормам ст.37 ЗУ «Про іпотеку» в редакції чинній при укладанні договору іпотеки №2760 від 27.12.2007р. Сторони договору іпотеки керувались чинним на момент укладення законодавством і могли передбачати тільки ті наслідки, які були визначені законом в цей час. Норми ст.37 ЗУ «Про іпотеку»  які прирівнюють застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в договорі іпотеки до окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя набули чинності  з 14 січня 2009р. і не застосовуються до договорів іпотеки укладених до цієї дати на підставі вимог ч.1 ст.58 Конституції України. Така ж правова позиція викладена у  роз’ясненні Міністерства юстиції України «Щодо змін до Закону «Про іпотеку» відносно стягнення в позасудовому порядку майна, яке виступає предметом застави чи іпотеки» від 18.02.2009р. (http://old.minjust.gov.ua/news/18660).   

 

Еще вот это:  http://old.minjust.gov.ua/4766

[Выселение с ипотеки по иску покупателя.]

Новый собственник -- добросовестный приобретатель. Если бы выселение происходило пр решению суда на звернення стягнення на 1потечну квартиру, которая не куплена на кредитные деньги, то банк должен предоставить жилье. Но банковское жулье давно нашло выход:  покупают за копейки развалюху в заброшенном селе и предоставляют жилье. В законе не указано критерии предоставляемого жилья, новое возможно даже на ххх квадратов больше. По ипотечной оговорке -- это добровольный внесудебный способ решения взаимоотношений.

  попробуйте оспорить регистрацию ипотечного жилья за банком по ипотечной оговорке, мне кажется так больше шансов. Для более подробных советов мало информации, а именно : 

1. когда был заключен ДИ до 01.2009 или позже ?

2. как прописано в ипотечной оговорке процедура ?

3. была ли соблюдена процедура перед применением ипотечной оговорки согласно ст.35,36,37 ЗУ "Про ипотеку" ?

4. Как проходила перерегистрация за банком: у госрегистратора, у нотариуса, у спец регистратора Минюста ?

 

 Изучите тему  http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7732&page=1  , может быть поможет.

Успехов Вам.

[Определение ВССУ о недействительности договоров кредита, ипотеки, поручительства с банком Надра]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37217408

 

 

Справа №  161/16470/13-ц

Провадження № 2/161/727/14

 

 

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

                                        І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

05 лютого 2014 року             Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі  Акайомовій Т.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

               представника позивача ОСОБА_2,

               представника позивача ОСОБА_3,  

    представника відповідача Мельник В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» в особі відділення № 11 ПАТ КБ «Надра» Луцьке регіональне управління про визнання недійсними кредитного і іпотечного договорів, договору поруки та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

 

в с т а н о в и в :

 

ОСОБА_1, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» в особі відділення № 11 ПАТ КБ «Надра» Луцьке регіональне управління про визнання недійсними кредитного договору № 74-Б від 26.08.2008 року, іпотечного договору від 26.08.2008 року та договору поруки № 74-Б/П від 26.08.2008 року, а також зобов'язати відповідача зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту 12 259,34 доларів США надмірно сплачених відсотків.  

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.08.2008 року між ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ КБ «Надра» в особі відділення № 11 укладено кредитний договір № 74-Б, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 74 590,00 доларів США на строк кредитування до 20.08.2028 року із сплатою процентів за користування кредитом 10,99 % річних.

26.08.2008 року було укладено додаткову угоду № 1 до даного договору, якою було встановлено плату за управління кредитом та комісію за розрахунки.

29.05.2009 року було укладено додаткову угоду № 2 до даного договору , якою було внесено зміни в існуючі кредитні зобов'язання.

26.08.2008 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Надра» було укладено договір поруки № 74-Б/П, за яким поручитель поручилася перед кредитором за належне виконання позивальником взятих на себе зобов'язань по даного кредитному договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26.08.2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що вищевказаний договір укладений з порушенням вимог діючого законодавства України, а подальше його використання завдає значних матеріальних збитків.

Стверджує, що надання кредитних коштів за кредитним договором № 74-Б від 26.08.2008 року відповідає ознакам споживчого кредиту, тому до даних правовідносин застосовуються норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Такі самі вимоги викладені в п. 2.1 Постанови НБУ № 168 від 10.07.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Крім того, в п. 2.4. даної постанови зазначено, що Банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що такої переддоговірної роботи з ними банком не було проведено. Також його не було повідомлено про наявні форми кредитування, відмінності між ними. Натомість, банк запропонував йому укласти договір за ануїтентною схемою, яка є найбільш не вигідно для нього і відповідно найбільш вигідною для банку.

Крім того, йому взагалі не було повідомлено про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, що призвело до того, що позивач був позбавлений можливості реально оцінити суму переплати по кредиту та доцільність його отримання.

Таким чином, банк замовчав важливу інформацію про умови кредитування.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначається: детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 постанови НБУ № 168 від 10.07.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача. Кредитний договір має містити графік платежів.

Договір № 74-Б від 26.08.2008 року абсолютно не відповідає зазначеним вимогам. Банк взагалі не повідомив позивача про сукупну вартість кредиту ні до, ні під час укладення, ні в самому договорі. Таким чином, позивач вважає, що банк свідомо ввів його в оману щодо істотної умови договору - його ціни. В іншому випадку він не підписав би подібного договору на таких підставах. Також відсутній в кредитному договорі графік платежів. Під час укладення договору позивач не міг оцінити його реальну вартість. Сплачуючи кошти в повернення кредиту, позивач позбавлений можливості контролювати, яким чином банк розподіляє їх на тіло та відсотки, не знає, скільки ще коштів йому потрібно сплатити.

Факт навмисного ненадання банком позичальнику важливої інформації, що згідно з п. 2 ч. 2 ст. 19  Закону України «Про захист прав споживачів»  є такою, що вводить в оману.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.  

Банк вдався до обману при визначенні розміру щомісячного ануїтентного платежу, розмір якого становить 968,92 доларів США.

Однак за підрахунками позивача розмір щомісячного платежу відповідно до базових умов кредитування, вказаних в договорі, повинен становити 769,41 доларів США, що підтвердив відповідним розрахунком.

Таким чином, банк щомісячно вимагає від позивача сплатити зайві 199,51 доларів США. Станом на 26.08.2013 року розмір переплати за користування кредитом за 5 років, а фактично сплачені відсотки, становить - 12 259,34 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.  

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18  Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до п. 3.6 постанови НБУ № 168 від 10.07.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин. Таким чином, банк додатковою угодою № 1 до спірного договору, якою було встановлено плату за управління кредитом та комісію за розрахунки, включив положення, які відповідно до зазначених норм є несправедливими, так як містять умови про зміну у витратах, а саме, щодо плати за обслуговування кредиту.

Крім того, за умовами п. 1.3.2 Додаткової угоди № 1 плата за управління кредитом сплачується окремо від суми мінімально необхідного платежу, визначеного п. 3.3.1 Договору, і нараховується щомісячно від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом без врахування розміру відсотків.

Як зазначав позивач, графіку платежів по кредитному договору немає. Тобто виникає ситуація, при якій позивач повинен щомісяця платити окремо від суми щомісячного мінімального платежу певну суму комісії, розмір якої чітко не визначений, яку сам позивач повинен розрахувати. Але, враховуючи, те що останній позбавлений інформації про те, яку частину коштів з місячного платежу банк зараховує на відсотки, а яку на тіло кредиту, не може правильно визначити суму заборгованості по кредиту і, відповідно, суму комісії.

Так само, відповідач визначає суму комісії, хоча в договорі чітко зазначений її розмір та порядок розрахунків.

Відповідно до п. 3.5 Кредитного договору, якщо на протязі дії цього Договору позичальник несвоєчасно та/чи неповністю вніс черговий мінімально необхідний платіж та/чи інші платежі, передбачені цим Договором, то банк приймає виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому Договору в наступному порядку: плата за управління Кредитом; прострочені відсотки за користування Кредитом; відсотки за користування кредитними коштами; пені та штрафи; прострочена сума Кредиту; сума Кредиту.

Таким чином, із грошової суми, яка має бути заплачена за певний місяць, банк в першу чергу вирахує плату за управління кредитом, розмір якої невідомий і змінюється щомісяця. Тоді банк вирахує різницю із тієї суми, яку позивач планував заплатити в погашення відсотків та тіла кредиту. Відповідно в останнього виникає заборгованість із сплати відсотків та/чи тіла кредиту, на яку нараховуватиметься пеня та штрафи.

На підставі викладеного, позивач вказує, що проаналізувавши зазначені положення кредитного договору № 74-Б, можна дійти висновку, що умови даного договору викладені таким чином, щоб у позичальника без його відома та поза його волею могла сформуватись заборгованість по сплаті кредитних платежів, на яку банк зміг би нарахувати пеню, і, відповідно, отримати додаткову протиправну вигоду.

29 травня 2009 року між ОСОБА_1 та банком було укладено Додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої внесено зміни в розділ 3 Договору «Порядок надання кредиту та сплати заборгованості» наступним пунктом: 3.5. При умові виконання позичальником умов Договору, Кредитом кожні 6 календарних місяців зменшує розмір відсоткової ставки на 0,25% річних. Загальне зменшення відсоткової ставки не може вкладати більше ніж 1% річних від розміру, визначеного у п. 1.3 Кредитного договору. Зміна (зменшення) відсотком ставки відбувається шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Відповідно квитанцій про внесення коштів на виконання умов кредитного договору позивачем, з дати підписання додаткової угоди № 2 до кредитного договору, повністю виконувались умови кредитного договору № 74-Б від 26.08.2008 року.

Однак Банком додаткових угод з позивачем щодо зменшення відсотком ставки підписано не було. На думку позивача управління кредитом передбачає ініціювання банком укладення відповідних додаткових угод.

Відповідно до п. 3.8 постанови НБУ № 168 від 10.07.2007 р. «Про затвердження Правил  надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Відповідачем не було виконано вимоги даного пункту правил, не було попереджено про те, що позивач нестиме валютні ризики під час виконання кредитного договору. Однак ці ризики йому все одно довелось нести, оскільки після укладення договору значно зріс курс долара США по відношенню до гривні України, це потягло значне збільшення боргових зобов'язань.

На підставі наведеного позивачі просили визнати недійсними кредитний договір № 74-Б від 26.08.2008 року, іпотечний договір від 26.08.2008 року та договір поруки № 74-Б/П від 26.08.2008 року, а також зобов'язати відповідача зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту 12 259,34 доларів США надмірно сплачених відсотків.  

10 грудня 2013 року ПАТ КБ «Надра» в особі відділення ПАТ КБ «Надра» Луцьке РУ звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свій позов мотивує тим, що 26.08.2008 року між банком та ОСОБА_1  укладено кредитний договір № 74-Б, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти на споживчі потреби в сумі 74 590,00 доларів США на строк кредитування до 20.08.2028 року із сплатою процентів за користування кредитом 10,99 % річних.

26.08.2008 року було укладено додаткову угоду № 1 до даного договору, якою було встановлено плату за управління кредитом та комісію за розрахунки.

26.08.2008 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Надра» було укладено договір поруки № 74-Б/П, за яким поручитель поручилася перед кредитором за належне виконання позивальником взятих на себе зобов'язань по даного кредитному договору, відповідно до умов якого поручитель і позичальник відповідають  перед банком як солідарні боржники.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26.08.2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1.

Статтею 1056 ЦК України встановлено, що кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Враховуючи, що 24.09.2013 року ухвалою Луцького міськрайонного суду відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ПАТ КБ «Надра» про визнання недійним кредитного договору, банк змушений достроково стягувати заборгованість за кредитним договором № 74-Б укладеного з позивачем.

Керуючись п.п. 4.2.8., 4.3.5. оспорюваного договору, банком було надіслано позичальнику вимогу-претензію про дострокове погашення кредиту. Дану вимогу-претензію позичальником було отримано, проте кредит не погашений.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Про необхідність погашення платежів тиа відсотків за користування кредитом відповідачів було повідомлено листами-претензіями про дострокове погашення кредиту № 02-01/1893, № 02-01/1894 від 15.11.2013 року, проте кредит та відсотки відповідачами не погашено.

Станом на 01.12.2013 року заборгованість за кредитним договором  № 74-Б від 26.08.2008 року становить 557 333,34 грн., з них: заборгованість по тілу кредиту - 68 363,57 долари США, еквівалент - 546 430,01 грн.; заборгованість по відсотках - 1 083,78 долари США, еквівалент - 8 662,65 грн.; заборгованість по комісії - 280,33 доларів США, еквівалент - 2 240,68 грн.

Згідно умов договору, відповідач несе відповідальність перед банком за невиконання положень договору. Збитки завдані банку відповідачем внаслідок невиконання положень договору, підлягають негайному безумовному відшкодуванню відповідачем за першою вимогою банку.

Позивач просив стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5  заборгованість по кредитному договору № 74-Б від 26.08.2008 року в розмірі 557 333,34 гривень та судові витрати по справі.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні первісний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив його задовольнити. Зустрічний позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні первісний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила його задовольнити. Зустрічний позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні.

Представник ПАТ КБ «Надра» Мельник В.М. проти первісного позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні. Зустрічний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила його задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.08.2008 року між ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ КБ «Надра» в особі відділення № 11 укладено кредитний договір № 74-Б, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 74 590,00 доларів США на строк кредитування до 20.08.2028 року із сплатою процентів за користування кредитом 10,99 % річних (а.с. 7-10).

26.08.2008 року було укладено додаткову угоду № 1 до даного договору, якою було встановлено плату за управління кредитом та комісію за розрахунки (а.с. 11).

29.05.2009 року було укладено додаткову угоду № 2 до даного договору , якою було внесено зміни в існуючі кредитні зобов'язання (а.с. 16).

26.08.2008 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Надра» було укладено договір поруки № 74-Б/П, за яким поручитель поручилася перед кредитором за належне виконання позивальником взятих на себе зобов'язань по даного кредитному договору (а.с. 14).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26.08.2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 (а.с. 12-13).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.    

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 2 ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у своїй позовній заяві стверджують, що після підписання Кредитного договору № 74-Б від 26.08.2008 року позичальнику стало відомо що ануїтентна схема кредитування є найбільш дорогою для них. В спростування даного твердження позивачів, відповідачем надано копію Договору № 44/08 від 17.09.2008 року про надання компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків (а.с. 93-94), укладеного між ОСОБА_1 та Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву, згідно якого ОСОБА_1 (п.п. 1.1) Фонд від імені держави відшкодовує частину відсотків за кредитом, що надається позичальнику на придбання житла комерційним банком: Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра». Розмір часткової компенсації, що надається позичальнику розраховується та сплачується фондом згідно з додатком 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору, та погоджується позичальником (п.п. 2.2. даного договору).  

Також щодо твердження позивачів, що банком не було проведено з ними переддоговірної роботи перед укладенням з ОСОБА_1 кредитного договору. В спростування наведеного позичальником власноруч, за 15 календарних днів до дати підписання кредитного договору - 26.08.2008 року, було підписано анкету-заяву від 11.08.2008 року (а.с. 96), в якій вказано: «Із основними умовами надання кредиту ознайомлений».

Також 29.05.2009 року між позичальником та банком було укладено Додаткову угоду № 2 до оспорюваного кредитного договору, яким встановлено щомісячно мінімально необхідних платежів: 03 червня 2009 року по травень 2010 року включно - нараховані відсотки у порядку передбаченому п. 1.3.1. кредитного договору, тобто 968,92 доларів США; з червня 2010 року по травень 2015 року включно - 1026,38 доларів США; з червня 2015 року по травень 2028 року включно - 971,97 доларів США. Того ж дня, 29.05.2009 року, між поручителем ОСОБА_5 та банком було укладено додаткову угоду №1 до договору поруки № 74Б/П від 26.08.2008 року, якою ОСОБА_5 зобов'язалася перед кредитором за належне виконання взятих зобов'язань ОСОБА_1 за оспорюваним кредитним договором.

Таким чином позивач, перед укладенням кредитного договору був ознайомлений із загальними умовами кредитування і погодився на них, наслідком чого стало підписання ним кредитного договору 26 серпня 2008 року.

В пунктах 1.1, 1.2, 1.3 кредитного договору зазначена сума кредиту, дата видачі кредиту, річна відсоткова ставка, у пунктах 3.1, 3.1.1., 7.1.1. та інших, передбачені щомісячна сума необхідного платежу, строк внесення платежів, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, право дострокового виконання зобов'язань за договором та його умови.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в разі ненадання інформації, яка зазначена у частині 2 даної норми (на яку у своїй заяві посилається позивач), банк несе відповідальність, яка встановлена ст.ст. 15 та 23 цього Закону. Тобто споживач має право на відшкодування завданих даними діями збитків, однак передбачених законом правових підстав для визнання недійсним у даному випадку кредитного договору немає.

Отже, на час укладення кредитного договору, позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Виконання банком зазначених умов підтверджено позивачем, так як особисто підписавши кредитний договір, він засвідчив отримання зазначеної вище інформації на, те, що погодився з умовами кредитного договору. Крім того, позивачем щомісячно вносилися мінімально необхідні платежі на погашення даного кредиту, що є підтвердженням схвалення правочину.

Окрім того, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання відповідних правових наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону; додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсним правочину і настання відповідних правових наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не можуть суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони мають укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегульовувати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Посилання позивачів на те, що вищевказаний кредитний договір укладений з порушенням вимог діючого законодавства є безпідставними, оскільки під час укладення кредитного договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов цього договору точно в договорі визначили свої наміри. При цьому сторони не мали на меті інших цілей, ніж ті, що передбачені чинним законодавством України для кредитних договорів, а саме: банк зобов'язався надати позичальнику кредит у відповідному розмірі в іноземній валюті, а позичальник зобов'язався повернути кредит у тій же валюті, в якій він його отримав, у строки, встановлені договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно з ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Особистий підпис позивача свідчить про те, що він погодився на всі умови, які зазначені у кредитному договорі.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року передбачено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним, суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК України (статті 215, 1048-1052, 1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».  

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536,638, 1056-1 ЦК України).

В поданій позовній заяві позивачі звертають увагу суду на те, що вони оскаржують переддоговірну роботу між банком та позичальником, а також відповідність кредитного договору вимогам чинного законодавства України в частині порушення прав позивача як споживача кредитних послуг до та в момент підписання сторонами оспорюваного кредитного договору.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

При вчиненні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення: природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Внутрішня воля потерпілого на вчинення правочину відповідає його зовнішньому волевиявленню, однак її формування відбувається не вільно, а під впливом обману з боку інших осіб. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до вчинення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Позивачем всупереч ст. 60 ЦПК України не доведено наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману, і сам факт його обману.

А тому посилання позивачів на не ознайомлення їх перед укладенням кредитного договору з правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту не може свідчити про те, що вони не були ознайомлені з умовами кредитного договору та не дає підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, оскільки спростовується дослідженими в суді матеріалами справи.

Крім того, слід зазначити, що застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» можливе щодо спорів, які виникають з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи процентної ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору зазначений закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство, що регулює кредитні правовідносини, які регулюються Цивільним кодексом України.

Отже, судом встановлено, що на момент вчинення правочину, тобто укладення кредитного договору, волевиявлення позивача було вільним і відповідало її внутрішній волі, укладений кредитний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені, тобто відповідач надав, а позивач прийняла кредит і зобов'язалася повернути його відповідачу у встановлені кредитним договором розмірі і строки.

Згідно з частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку»  іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Крім того, позивачі, посилаючись на частину 2 статті 548 ЦК України, як на підставу для визнання іпотечного договору та договору поруки недійсними, вказувала на те, що недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочинів щодо його забезпечення.

З огляду на наведене, та беручи до уваги, що кредитний договір № 74-Б від 26.08.2008 року не визнається судом недійсним, тому відсутні також підстави і для визнання недійсними зазначених вище іпотечного договору та договору поруки, а також для зобов'язання відповідача зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту 12 259,34 доларів США надмірно сплачених відсотків.

Інші доводи первісного позову є власним тлумаченням позивачем норм чинного законодавства та обставин справи, в зв'язку з чим суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

          Таким чином, суд не вбачає жодних підстав для визнання недійсним кредитного договору № 74-Б від 26.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра», іпотечного договору від 26.08.2008 року, договору поруки № 74-Б/П від 26.08.2008 року та зобов'язання зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту 12 259,34 доларів США надмірно сплачених відсотків, а тому, в задоволенні первісного позову слід відмовити за безпідставністю вимог.

Також не підлягає до задоволення і зустрічний позов ПАТ КБ «Надра», оскільки представником позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні надано пояснення щодо відсутності порушень кредитного договору з боку відповідача ОСОБА_1, кредит сплачується вчасно, що підтверджено копіями квитанцій про сплату кредиту, відсотків та комісії, наданими позивачами за первісним позовом (а.с. 17-57).

Крім того, у зустрічному позові позивач посилається на п.п. 4.2.8. Кредитного договору, згідно якого банк має право відмовитися від надання позичальнику передбаченого цим Договором кредиту, а також вимагати від позичальника штрафних санкцій за цим Договором, - у разі отримання банком несприятливої інформації, що свідчить про можливість невиконання (неналежного виконання) позичальником зобов'язань за цим Договором чи Договорами забезпечення виконання зобов'язань (під такою несприятливою інформацією сторони розуміють документи державних органів про обшук, виїмку, арешт чи примусове списання коштів, розкриття банківської інформації стосовно позичальника чи пов'язаних з ним осіб, порушення кримінальної справи стосовно учасника або працівника позичальника або пов'язаних з ним осіб тощо), або в разі встановлення, що кредитна інформація містить ознаки такої, яка згідно з законодавством підлягає фінансовому моніторингу.  

Проте позивачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів існування такої несприятливої інформації, а посилання на те, що відповідачами за зустрічним позовом подано до суду позов про визнання недійсним кредитного договору, суд до уваги не бере.

Отже, суд не вбачає жодних підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором № 74-Б від 269.08.2008 року з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_5, а тому, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити за безпідставністю вимог.  

 

Керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 30, 60, 210, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст.  3, 6, 60, 203, 215-216, 230, 236, 509, 524, 526, 548, 627, 628,638, 1046, 1049, 1054, 1056 ЦК України,  Закону України «Про захист прав споживачів», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд, -

 

в и р і ш и в :    

 

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» в особі відділення № 11 ПАТ КБ «Надра» Луцьке регіональне управління про визнання недійсними кредитного і іпотечного договорів, договору поруки - відмовити за безпідставністю.

В задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання скарги про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання скарги про апеляційне оскарження, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 

 

 

Суддя Луцького міськрайонного суду                                                                        В.П. Пушкарчук

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37217408

 

 

На мій погляд відсутність узгодженого загального розміру кредиту в КРЕДИТНОМУ ДОГОВОРІ (істотня умова КД) , як того вимагає законодавство (НБУ, постанова 168) є підставою для того, щоб суд встановив КД не укладеним (таким, що не відбувся).

[Налоговая подала на исполнительное производство]

Почитайте  внимательно ПКУ.(ст.50-60 по моему, точно не помню). Налоговая должна  была выслать ППР податкове пов1домлення-р1шення с указанием основания начисления налога, суммы, сроков уплаты. Если в срок не уплачено ( если не обжаловано, то налоговое обязательство считается согласованным), то обязательство превращается в налоговый долг и ДП1 высылает требование уплатить, может принять решение о применении налогового залога имущества, но суд обязательно. 

[Образец кассационной жалобы по иску ККГ к Нацфинуслуг]

Итак, кто следил за этой увлекательной историей с 2013 - не прошло и три года (с сентября 2013), как ВАСУ "РАЗДУПЛИЛСЯ".

 

Пришло извещение о заседании! О как!

В извещении должно быть указано точное время и место заседания. Вы лично получили? Всем касационщикам отправят? Я еще не получил. Какие наши действия?

[Изьятие ипотеки через перерегистрацию]

 

Мы с Тамарой ходим парой - санитары мы с Тамарой.

В наведенном мной примере коллегия была следующая.  Головуючий О.С. Ткачук Судді:В.С. Висоцька    В.М. Колодійчук О.В. Умнова    І.М. Фаловська      

Канеш, составы меняются, но, я так понимаю, основные составвляющие остаются.

Помнится,  alexburko о данном составе также негативно отзывался. Некоторые компоненты этого состава отправили на третий круг его дело, при чем с формулировкой "а патамушта гладиолус" 

 

У меня Ткачук отклонил касачку банка в сложном деле по припиненню поруки.  Я смотрел его аналогичные дела, он последователен в своих решениях. Но в то же время не допустил до розгляду заяву про перегляд в ВСУ, хотя было указано 4 п1дстави с посылом на 3-4 решения ВССУ, некоторые даже с тем же участником ("Кей-колект"), ну на 100% тотожн1 справи.

  Успехов Вам!!!

[Оплата судебного збора]

Рекомендую обществу прочитать http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14/page2 , очень полезная штука.

НАПРИМЕР:

7. Оскільки стаття 5 Закону № 3674-VI не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, статтею 14 Закону України від 01 грудня 1994 року № 226/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду", статтею 22Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статтею 22 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів".

 

или еще например по СЗ за подання клопотання про забезпечення позову:

 

 

17. Відповідно до абзацу третього частини другої статті 6 Закону № 3674-VI розмір судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про забезпечення позову, зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову (частина четвертастатті 151 ЦПК). Таке зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, у тому числі при об'єднанні їх в один процесуальний документ. Якщо заяву про забезпечення позову подано після подання позовної заяви, то відповідне зменшення суми судового збору не здійснюється.

Обов'язок подання належних доказів сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви (частина четверта статті 151 ЦПК) покладається на заявника. У разі неподання таких доказів зменшення розміру судового збору за подання позовної заяви не здійснюється, а заява залишається без руху на підставі статті 121 ЦПК.

Якщо розмір судового збору, що сплачується за подання позовної заяви, є меншим від суми судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову, то позивач звільняється від сплати судового збору за подання такої заяви.

 

 Почитайте внимательно, действительно многое можно почерпнуть.

[Изьятие ипотеки через перерегистрацию]

Как Ваши дела в первой инстанции?

Вы подали иск в суд общей юрисдикции?

По человеку, которому я не помогаю, но знаю его ситуацию, суд первой инстанции общей юрисдикции отказал в удовлетворении требований, проигнорировав несколько ходатайств.

 

Среди 5 дел,по которым я помогаю и 5 дел, о которых я знаю, это первый такой случай.

13.01 выиграл 1-ю инстанцию Была оглашена резолютивка  http://reyestr.court.gov.ua/Review/54950043 , сегодня в суде сказали что полное решение отправили почтой. Жду.

  По поводу дискуссии о юрисдикции :

 

 

8. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон N 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

 

За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

 

Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

 

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

 

 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів

(Постановление,  Пленум Высшего административного суда, от 20.05.2013,  № 8 "Об отдельных вопросах юрисдикции административных судов")

[Оплата судебного збора]

Вопрос к обществу. В исковом требовании банк просит взыскать с заемщика и поручителя солидарно ххх доларов, и отдельно с заемщика еще ууу доларов, в решении суда указано : взыскать солидарно zzz доларов и все. Замечу, что (xxx+yyy) > zzz > xxx. Полное решение будет после 22.01. Какую сумму СЗ надо оплатить поручителю за апеляшку? Кто сталкивался с определением суммы СЗ по новым правилам: надо ли платить поручителю-физику  110% от 1,5%ххх или от 1,5%zzz так иск подан банком-юриком (исковые требования уточнены в марте 2015) или 110% от 6 мин.зарплат как физик? 

[Изьятие ипотеки через перерегистрацию]

Сам наказ вступил в действие с 18.12.2015г, в п.3 наказы втрачают дейстивие с 01.01.2016

На период в 13 дней, пока не втратять действие, на нотариусов они не распространяются.

Спасибо,  проглядел.

[Как заставить апелляцию адекватно отреагировать на предоставленные банком фальшивые доказательства?]

Продожение:

 

 

Справа № 1512/2-1288/11

Провадження № 2/520/2435/14

У Х В А Л А

17.01.2014 року                              Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді                    Реви С.В.,

при секретарі                              Бродецькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», за участю третьої особи Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживача, визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним та зобов'язання вчинити певні дії та зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -

В С Т А Н О В И В:

          Сторони звернулися до суду з вказаними позовами, за якими відкрито провадження у справі.

          У судовому засіданні представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з клопотанням про призначення по справі судово-економічної експертизи, проведення якої просив доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та на вирішення поставити наступне питання:

          - Чи підтверджується документально надання АТ «УкрСиббанк» ОСОБА_1 кредиту в сумі 410.000 швейцарських франків за договором про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року шляхом безготівкового зарахування АТ «УкрСиббанк» кредитних коштів в сумі 410.000 швейцарських франків на поточний рахунок ОСОБА_1                           № НОМЕР_1 відкритого в АТ «УкрСиббанк» на підставі договору          № 256 банківського рахунку від 21 грудня 2006 року?

          Представник позивачки ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що по цій справі вже призначалась судово-економічна експертиза та на те, що в матеріалах справи є достатньо доказів, на підставі яких суд може вирішити спір.

          Представник третьої особи ПАТ «Дельта Банк» у судове не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак про причину неявки суд не повідомив.

          Вислухавши пояснення учасників процесу, суд вважає, що у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи слід відмовити з наступних підстав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. До клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору. Способами забезпечення судом доказів є зокрема призначення експертизи.

          Згідно із ч. 1 ст. 143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

          У судовому засіданні встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2011 року по цій справі вже призначалась судово-економічна експертиза та під час призначення цієї експертизи представник ПАТ «УкрСиббанк» був присутнім у судовому засіданні, але не надав додаткових питань для їх вирішення експертами.

          При цьому, суд вважає, що на теперішній час не має необхідності в проведенні експертизи тому, що по справі вже проведено ряд експертиз (в тому числі і судово-економічну).

          Отже, з урахуванням вищевказаного, суд дійшов до висновку, що відсутні підставі для призначення експертизи, у зв'язку з чим слід відмовити представнику відповідача ПАТ «УкрСиббанк» у задоволенні клопотання про призначення по справі експертизи.

          Керуючись ст.ст. 133, 143, 209, 210 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

          Відмовити представнику відповідача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» у задоволенні клопотання по призначенню по справі судово-економічної експертизи за безпідставністю.

          Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

          Суддя                                                                                          Рева С.В.      

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36788469

   Справа №  1512/2-1288/11

УХВАЛА

                                                              

01.10.2012  року                              Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді                    Реви С.В.,

при секретарі                              Грановському Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», за участю третьої особи Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»про захист прав споживача і дострокове розірвання договору про надання споживчого кредиту через невиконання договірних зобов'язань із зловживанням правом кредитора та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -

ВСТАНОВИВ:

          Сторони звернулись до суду з вказаними позовами, за якими відкрито провадження у справі.

          У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник заявили клопотання про витребування з ПАТ «Дельта Банк»копію кредитної справи, яка заведена АТ «УкрСиббанк»за договором про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року, укладеного з ОСОБА_1.

          Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, однак причину неявки суду не повідомили.

          Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання про витребування доказів підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати  такі докази.

          Оскільки позивачка ОСОБА_1 не може надати суду необхідні відомості, то суд вважає, що їх необхідно витребувати з ПАТ «Дельта Банк».

          Керуючись ст. ст. 11, 137, 209, 210 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

          Клопотання ОСОБА_1 та її представника про забезпечення доказів - задовольнити.

          Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»надіслати на адресу суду копію кредитної справи, яка заведена акціонерним товариством «УкрСиббанк»за договором про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року, укладеного з ОСОБА_1 до 01 листопада 2012 року

          Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

          Суддя                                                                                          Рева  С.  В.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36788639

______________________________________________________           Справа № 1512/2-1288/11

У Х В А Л А

31.05.2011 Київський районний суду міста Одеси у складі:

головуючого судді – Реви С.В.

при секретарі – Ганєві А.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», за участю третьої особи Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія Український страховий Альянс», про захист прав споживача та дострокове розірвання договору про надання споживчого кредиту, іпотечного договору і договору страхування, через невиконання договірних зобов’язань із зловживанням правом кредитора та іпотекодержателя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -

В С Т А Н О В И В :

Сторони звернулись до суду з вказаними вище позовами, за якими відкрито провадження в цивільній справі.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник звернулись до суду з клопотанням про призначення судової економічної експертизи з дослідження документів фінансово-кредитних операцій, посилаючись на те, що без проведення цієї експертизи не можливе повне і всебічне з’ясування обставин, які мають значення для справи, та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

На вирішення судової економічної експертизи позивачка і її представник просять суд поставити наступні питання:

- Чи підтверджується наданими суду ОСОБА_2 комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (раніше АКІБ «УкрСиббанк»)банківськими документами видача ОСОБА_1, кредиту за договором про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року у сумі 410000 швейцарських франків готівкою?

- Чи всі внесені ОСОБА_1, грошові кошти згідно з наданими ОСОБА_2 комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (раніше АКІБ «УкрСиббанк») суду банківськими документами та переліченими вище квитанціями зараховані на поточні рахунки№26209062963101 та №26200062963100

ОСОБА_1, які відкриті в АКІБ «УкрСиббанк» 21 грудня 2006 року згідно договорів банківських рахунків № 255 та № 256 ?

- Чи відповідає вимогам чинного законодавства документальне оформлення АКІБ «УкрСиббанк», нині ОСОБА_2 комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», банківських операцій з руху грошових коштів на рахунках №26209062963101 та № 26200062963100, відкритих на ім’я ОСОБА_1 ?

- Чи обґрунтовано здійснювалось списання грошових коштів з рахунків №26209062963101 та №26200062963100, відкритих на ім’я ОСОБА_1, в тому числі і на погашення суми кредиту, процентів, комісійних, тощо ?

- Чи правильно АКІБ «УкрСиббанк», нині ОСОБА_2 комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», здійснено розрахунок суми, яку банк за заявленим ним зустрічним позовом від 13.03.2008 р. просить суд стягнути на підставі договору споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року ОСОБА_1 ( Том. № 1, а. с. 14 - 23)?

- За яких умов, з якою періодичністю і в яких розмірах відповідно до договору споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 р. Банк мав право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків №26209062963101 та №26200062963100?

Проведення судової економічної експертизи з дослідження документів фінансово-кредитних операцій позивачка і її представник просять суд доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Мін’юсту України.

Представник відповідача ОСОБА_3 комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» у судовому засіданні заперечував проти призначення вказаної експертизи, зазначивши, що в матеріалах справи є достатньо документів, на підставі яких суд може вирішити спір.

Представник третьої особи Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія Український страховий Альянс»у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст.143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Суд вважає, що оскільки для повного і всебічного з’ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, необхідні спеціальні знання, у справі слід призначити судову економічну експертизу.

Керуючись ст. ст. 143, 144, 210 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Клопотанн ОСОБА_1 та її представника задовольнити.

Призначити у цивільній справі судово-економічну експертизу, на вирішення судової економічної експертизи поставити наступні питання:

- Чи підтверджується наданими суду ОСОБА_2 комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (раніше АКІБ «УкрСиббанк»)банківськими документами видача ОСОБА_1, кредиту за договором про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року у сумі 410000 швейцарських франків готівкою?

- Чи всі внесені ОСОБА_1, грошові кошти згідно з наданими ОСОБА_2 комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (раніше

АКІБ «УкрСиббанк») суду банківськими документами та переліченими вище квитанціями зараховані на поточні рахунки№26209062963101 та №26200062963100

ОСОБА_1, які відкриті в АКІБ «УкрСиббанк» 21 грудня 2006 року згідно договорів банківських рахунків № 255 та № 256 ?

- Чи відповідає вимогам чинного законодавства документальне оформлення АКІБ «УкрСиббанк», нині ОСОБА_2 комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», банківських операцій з руху грошових коштів на рахунках №26209062963101 та № 26200062963100, відкритих на ім’я ОСОБА_1 ?

- Чи обґрунтовано здійснювалось списання грошових коштів з рахунків №26209062963101 та №26200062963100, відкритих на ім’я ОСОБА_1, в тому числі і на погашення суми кредиту, процентів, комісійних, тощо ?

- Чи правильно АКІБ «УкрСиббанк», нині ОСОБА_2 комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», здійснено розрахунок суми, яку банк за заявленим ним зустрічним позовом від 13.03.2008 р. просить суд стягнути на підставі договору споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року з ОСОБА_1 ( Том. № 1, а. с. 14 - 23)?

- За яких умов, з якою періодичністю і в яких розмірах відповідно до договору споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 р. Банк мав право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків №26209062963101 та №26200062963100?

Проведення судової економічної експертизи доручити експерту Одеського науково-дослідному інституту судових експертиз, якого попередити про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову від виконання покладених на нього обов’язків згідно ст. ст. 384, 385 КК України.

Надати в розпорядження експерта матеріали цивільної справи № 2-1288/11, а також оригінали банківських документів, які надав суду представник відповідача ОСОБА_2 комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»(раніше АКІБ «УкрСибБанк»).

Витрати по проведенню судової економічної експертизи покласти на ОСОБА_1.

Зупинити провадження у справі до отримання висновку експертизи.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

 

Суддя                                                                       Рева С. В.

  

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16375891

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-5338/09 Категорія ЦП: 25

Головуючий у першій інстанції Таваркіладзе О.М.

Доповідач Суворов В.О.

  У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

2009 року листопада місяця 25 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого Суворова В.О.   

суддів Градовського Ю.М.

Артеменко І.А.

при секретарі Пащенко Т.П.  

за участю: ОСОБА_3, в її інтересах адвоката ОСОБА_4, представника АКІБ "УкрСиббанк" Мхатварі Т.Л., представника ЗАТ "СК"Український страховий альянс" Калініченко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", третя особа: закрите акціонерне товариство "Страхова компанія Український страховий Альянс" про захист прав споживача та дострокове розірвання договору про надання споживчого кредиту, іпотечного договору і договору страхування, через невиконання договірних зобовязань із зловживанням правом кредитора та іпотекодержателя та за зустрічним позовом акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -   

встановила:

  15 лютого 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до АКІБ "УкрСиббанк" третя особа: ЗАТ "Страхова компанія Український страховий Альянс" про захист прав споживача та дострокове розірвання договору про надання споживчого кредиту, іпотечного договору і договору страхування, через невиконання договірних зобовязань із зловживанням правом кредитора та іпотекодержателя, вказуючи, що 22 грудня 2006 року вона уклала договір №11104036000 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті в розмірі 410 000 швейцарських франків, але вона не отримала кредитні кошти, а отримала кошти з власного рахунку під видом кредитних . АКІБ "УкрСиббанк", зловживаючи правом кредитора, стягує з її поточного рахунку комісійні за непередбачені договором послуги щодо продажу іноземної валюти, яку позивачка мала отримати у вигляді кредиту , а також на власний розсуд розпоряджається особистим рахунком позивачки, не зазначеним в договорі страхування, як для зарахування кредитних коштів . Крім того , відповідач з одного боку сповіщає її про отримання 410000 швейцарських франків, а з іншого боку про їх продаж на МВРУ і видачу гривневого кредиту та підтверджує невірність рахунку, вказаного у кредитному договорі.

Представник АКІБ "УкрСиббанк" позов не визнав та звернувся до суду з зустрічним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 383 375,20 швейцарських франків, що становило за курсом НБУ на час подання позовної заяви 1 896 917, 88 грн.

Рішенням суду від 19 серпня 2009 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_9 до АКІБ "УкрСиббанк", третя особа ЗАТ "Страхова компанія Український страховий Альянс" про захист прав споживача та дострокове розірвання договору про надання споживчого кредиту, іпотечного договору і договору страхування, через невиконання договірних зобовязань із зловживанням правом кредитора та іпотекодержателя - відмовлено.  

Зустрічну позовну заяву АКІБ "УкрСиббанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АКІБ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11104036000 від 22 грудня 2006 року в розмірі 383375,20 швейцарських франків, що в еквіваленті відповідно курсу НБУ складає 2783303 грн. 90 коп. із розрахунку 7,26 грн. за 1 швейцарський франк та судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за подання зустрічного позову в сумі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а всього стягнуто 2785033 грн. 90 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 ставиться питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.  

Судовою колегією встановлено, що відповідно до договору про надання споживчого кредиту № 1104036000 від 22.12.2006 року АКІБ "УкрСиббанк" надав ОСОБА_3 кредит в сумі 410000 швейцарських франків на споживчі цілі на строк до 22 грудня 2016 року. Вказані гроші були перераховані на рахунок НОМЕР_1 Надалі кредитні кошти в сумі 410000 швейцарських франків на підставі заяви ОСОБА_3 про продаж іноземної валюти № 1 від 25 грудня 2006 року були направлені на продаж на міжбанківській валютний ринок (МВР) і отримані від продажу кошти в українській гривні були зараховані на поточний рахунок № НОМЕР_2

27 грудня 2006 року ОСОБА_3 отримала гривню, що була отримана від продажу швейцарських франків в сумі 1644903,60 грн. на підставі її заяви № 30 від 27 грудня 2006 року. Відповідно до положень зазначеного кредитного договору ОСОБА_3 зобовязалася повертати отриманий кредит, сплачувати нараховані відсотки та комісію у встановлені строки. В забезпечення виконання зобовязань за даним договором 22 грудня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, відповідно до якого відповідачка передала у іпотеку приватний будинок за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/м "Чорноморка", вул. Проектована 1/18. Договір посвідчений того ж дня державним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_7 за реєстровим № 3362.  

Відповідно до п. 2.2 договору про надання споживчого кредиту, кредит, наданий банком, також забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.  

Згідно з п. 4.1. Кредитного договору позичальник зобовязався використовувати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором терміни. Терміни сплати кредиту та процентів встановлені п.1.2. п.1.3. Кредитного договору та графіком погашення кредиту, згідно з якими ОСОБА_3 зобовязалася кожного місяця сплачувати встановлені вказаним графіком суми по погашенню кредиту. Однак зазначенні зобовязання ОСОБА_3 не дотримуються, що підтверджується розрахунком заборгованості.  

Відповідно до п.п. 5.5, 9.1, 11.1 Кредитного договору у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобовязань за даним договором, банк має право визнати термін дострокового повернення кредиту таким, що настав. При цьому кредит вважається обовязковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобовязується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін у повному обсязі.  

29 січня 2008 року ОСОБА_3 було направлено рекомендованою кореспонденцією зі зворотним повідомленням письмову вимогу банку про дострокове повернення кредиту у повному обсязі у 31-ти денний строк. Однак у встановлений термін заборгованість за кредитом ОСОБА_3 погашена не була. Пунктом 8.2 Кредитного договору встановлено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він повністю розуміє всі умови даного договору, свої права і обовязки за даним договором і погоджується з ними. Через невиконання відповідачкою своїх зобовязань загальний розмір заборгованості перед позивачем станом на 11 березня 2008 року складав 383375,20 швейцарських франків, що за курсом НБУ становило 1896917,88 грн.  

ОСОБА_3 отримувала кредит і частково його гасила, однак потім стала стверджувати, що вона отримала свої кошти зі свого рахунку і ніякого кредиту не отримувала, хоча жодного документа про належність їй отриманих коштів не надала.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольняючи зустрічний позов АКІБ "УкрСиббанк" суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивачки ОСОБА_3 не відповідають дійсності і суперечать матеріалам справи та обставинам, що досліджені в судовому засіданні. І навпаки, зустрічний позов АКІБ "УкрСиббанк" до ОСОБА_3 підлягає задоволенню, як такий, що оснований на Законі і підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що доводи ОСОБА_3 про те, що АКІБ "УкрСиббанк" зловживаючи правом кредитора на власний розсуд розпоряджається особистим рахунком позивачки (26209062963101), не відповідають дійсності і суперечать матеріалам справи та обставинам, що досліджені в судовому засіданні. ОСОБА_3 не надано доказів про те, що вона внесла готівкою або шляхом безготівкового перерахування 1644903 грн. 60 коп. на рахунок НОМЕР_2 Суд першої інстанції вважає необґрунтованими пояснення ОСОБА_3 про те, що з її рахунку викрали гроші шляхом надання їх позивачці під видом кредитних, оскільки дані заяви не знайшли свого підтвердження і спростовані матеріалами справи і поясненнями відповідача, третьої особи та спеціаліста.

Довід апеляційної скарги про те, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд на підставі ст. 311 ч.1 п.5 ЦПК України не заслуговує на увагу, з наступних підстав.

Звертаючись первісно до суду з позовом ОСОБА_3 ставила питання про дострокове розірвання договору про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2006 року та іпотечного договору від 22 грудня 2006 року і договору страхування від 27 грудня 2006 року. Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка вказала, що відповідно до кредитного договору вона не отримала кошти, відповідач незаконно з поточного рахунку стягує кошти, що належать їй, та розпоряджається її особистим поточним рахунком. В резолютивній частині позову ОСОБА_3 просила захистити її права як споживача шляхом припинення договірних правовідносин, а саме достроково розірвати дії договорів на підставі ст.ст. 13,16, 629, 1054, 1068 ЦК України. Але позивачка не послалася на конкретну норму закону, яка регулює розірвання договірних відносин.

19 серпня 2009 року у ході судового засідання ОСОБА_3 подала доповнення до позову. Відповідно до доповнень до позову ОСОБА_3 просила захистити її права як споживача шляхом визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту.

Як убачається з позовних вимог в позові та доповнення до нього ОСОБА_3 звертається до суду з позовом в відповідності до Закону України "Про захист прав споживачів". На думку судової колегії даний закон не розповсюджується на правовідношення, що виникли між сторонами, так як позивачка не виступає в даному випадку, як споживач, а є стороною у договорі. Таким чином, між сторонами існують правовідношення, що витікають з договорів. По-друге, позивачка в позові, доповненні до нього та в судовому засіданні звернулася тільки до закону "Про захист прав споживачів". Як було вже зазначено вище, вказаний закон не регулює правовідношення що існують між сторонами. Тому суд розглянувши вимоги вірно відмовив в задоволенні позову. По-трете звертаючись до суду першої інстанції з доповненнями до позову ОСОБА_3 підставою для визнання недійсним договору зазначила ті ж підстави, що і в первісному позові, які були розглянуті судом першої інстанції. При розгляді справи суд першої інстанції вірно встановив, що вказані підстави, а саме, що позивачка взагалі не отримувала кошти по кредиту, не знайшли свого підтвердження. Тому, не зважаючи на вказані доповнення, суд розглянув вимоги позивачки та вірно відмовив їй у позові.

Судова колегія не приймає до уваги висновки експертних досліджень, відповідно до яких на банківських документах, які підписані від імені позивачки, підпис виконаний іншою особою, оскільки вказані документи не стосуються питання підписання кредитного договору та отримання по ньому коштів.   

Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.  

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -  

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.  

  

  Судді апеляційного суду Одеської області         В.О. Суворов

                          Ю.М. Градовський

                             І.А. Артеменко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9698601

[Как заставить апелляцию адекватно отреагировать на предоставленные банком фальшивые доказательства?]

Еще в помощь такие решения по шв.франку. Но здесь ребята сильно постарались, не каждому такое под силу.

 

 

Справа № 1512/2-1288/11

Провадження № 2/520/2435/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

17.01.2014 року                              Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді                    Реви С.В.,

при секретарі                              Бродецькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», за участю третьої особи Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживача, визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним та зобов'язання вчинити певні дії та зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про захист прав споживача, дострокове розірвання договору про надання споживчого кредиту, іпотечного договору, договору страхування через невиконання договірних зобов'язань із зловживанням правом кредитора та іпотеко держателя.

          Справа розглядалась судами неодноразово. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2009 року скасовано в порядку перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2009 року та справу призначено до розгляду за правилами встановленими ЦПК України.

          Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги та відповідно до яких просила суд визнати недійним договір про надання споживчого кредиту № 11104036000, укладеного 22 грудня 2006 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк» (нині ПАТ «УкрСиббанк»); зобов'язати ПАТ «УкрСиббанк» зарахувати на відкриті в цьому Банку (одеському відділенні № 309) на її ім'я поточні рахунки НОМЕР_2 та НОМЕР_3 безпідставно списані та неправомірно не зараховані грошові кошти в наступних розмірах: на поточний рахунок                                   НОМЕР_2 - 67.600 гривень 97 копійок, списані з цього рахунку, на поточний рахунок НОМЕР_3 - 51.721 долар США, з яких 2.300 доларів США (квитанція № 19 від 18 червня 2007 року) не зараховані та 49.421 долар США списаний з рахунку, і 44.452 гривні 97 копійок, з яких 42.600 гривень 97 копійок (квитанція № 8 від 27 грудня 2006 року) не зараховані на рахунок та 1.852 гривні списані з рахунку; зобов'язати ПАТ «УкрСиббанк» нарахувати за користування грошовими коштами в сумі 67.600 гривень 97 копійок (поточний рахунок НОМЕР_2), 51.721 долар США і 44.452 гривні 97 копійок (поточний рахунок                                НОМЕР_3) проценти у розмірі, що звичайно сплачується цим Банком за вкладом на вимогу за період з 27 грудня 2006 року по день ухвалення судом рішення в справі.

          В подальшому ПАТ «УкрСиббанк» (АКІБ «УкрСиббанк») звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту                        № 11104036000 від 22 грудня 2006 року у розмірі 383.375 швейцарський франків 20 сантимів, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 1.896.917 гривень 88 копійок, з яких:

          - заборгованість за основним та простроченим кредитом - 1.868.057 гривень 23 копійки;

          - заборгованість по строковим та простроченим відсоткам за користування кредитом - 26.565 гривень 20 копійок;

          - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 2.295 гривень 45 копійок.

          Крім того, ПАТ «УкрСиббанк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти у розмірі 1.730 гривень в рахунок відшкодування судових витрат.

          У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник підтримали заявлені позовні вимоги і просили їх задовольнити  в повному обсязі з підстав, викладених в уточненій позовній заяві. У задоволені зустрічного позову просили суд відмовити, зазначивши, що кредитні кошти за оспорюваним договором ОСОБА_1 ПАТ «УкрСиббанк» та його Одеським відділенням № 309, у якому на ім'я ОСОБА_1 відкриті рахунки за договорами рахунку № 255 і № 256 від 21 грудня 2006 року, не надавались, тому підстави для задоволення зустрічного позову відсутні. При укладені договору споживчого кредиту ПАТ «УкрСиббанк», зловживаючи правами кредитора, ввів ОСОБА_1 в оману щодо умов кредитного договору, включаючи і істотні умови цього договору, що відповідно до закону є підставою для визнання договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 26 грудня 2006 року недійсним.

          Представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк» у судовому засіданні первісний позов не визнав та в задоволені якого просив суд відмовити, а зустрічний позов просив задовольнити, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь банка заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 383.375 швейцарський франків 20 сантимів, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 1.896.917 гривень 88 копійок.

          При цьому представник ПАТ «УкрСиббанк» пояснив суду, що укладений з ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту відповідає вимогам чинного законодавства України. Банк не зобов'язаний вказувати в договорі і у графіку погашення кредиту сукупну вартість кредиту, суму основного платежу і процентів, які має щомісячно сплачувати кредитор, та інші пов'язані з обслуговуванням кредиту платежі. Банк виконав умови договору про надання споживчого кредиту. Кредит ОСОБА_1 було надано шляхом зарахування грошових коштів на відкритий нею в Одеському відділені № 309 ПАТ «УкрСиббанк» рахунок. ОСОБА_1 своїх обов'язків з погашення кредиту та процентів за користування кредитом не виконала.

          Представник третьої особи ПАТ «Дельта Банк» у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак про причини неявки у судове засідання представника суд не повідомив.

          Вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідка                   ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

          Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

          Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», дія якого відповідно до рішення Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року по справі № 1-26/2011 поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, передбачає, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та  споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

          У судовому засіданні встановлено, що відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року ПАТ «УкрСиббанк» зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі в іноземній валюті в сумі 410.000 швейцарських франків, що за курсом НБУ на вказану дату дорівнювало 1.701.500 гривень.

          Пунктом 1.5. договору передбачено, що кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника                                                  НОМЕР_3 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

          Положеннями п. 1.2.1. встановлено, що надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: з 22 рудня 2006 року. по 22 грудня 2016 року. Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) у вказаній вище сумі та сплатити проценти, комісії та інші платежі згідно умов договору на рахунок НОМЕР_4 в АКІБ «УкрСиббанк». Кредит вважається повернутим в разі зарахування грошових коштів спрямованих на погашення кредиту в повному обсязі на вказаний рахунок банку (п. 1.2.2. Договору).

          Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,  встановлених законом.

          Згідно із п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048- 1052, 1054- 1055), статті 18- 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

          Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється.

          Положеннями п. 2 ч. 1, ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно основних характеристик продукції,  зокрема таких як: її наявність, склад, методи використання, метод і дата надання, кількість, специфікація, очікувані результати споживання тощо (п. 1 ч. 2 ст. ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»).

          Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

          З договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року вбачається, його умови вводять споживача в оману стосовно таких істотних характеристик як дата надання (видачі) кредитних коштів, складу, кількості та порядку їх надання банком, а також стосовно очікуваного результату від отримання споживчого кредиту та його сукупної вартості.

          Зокрема, підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 вказаного договору встановлено: «надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: з 22 грудня 2006 року по 22 грудня 2016 року».

          Всупереч вимогам п. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в договорі про надання споживчого кредиту відсутня вказівка на конкретну дату видачі кредиту. Замість цього вказано період часу тривалістю в десять років: з 22 рудня 2006 року по 22 грудня 2016 року, що за положеннями п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», вводить споживача в оману, не дає йому можливість зробити свідомий вибір, отже за приписами закону відноситься до нечесної підприємницької діяльності.

          Також, відповідно до пунктів 1.1, 1.5 договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року передбачено надання споживачу кредиту (грошових коштів) в іноземній валюті в сумі 410.000 швейцарських франків шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_3 у цьому Банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

          В процесі розгляду справи представником ПАТ «УкрСиббанк» було надано Наказ АКІБ «УкрСиббанк» «Про затвердження внутрішнього банківського нормативного документу та умов кредитування клієнтів індивідуального бізнесу у швейцарських франках» № 1081 від 22 грудня 2005 року з Додатком № 1 «Паспорт кредитування фізичних осіб у швейцарських франках», яким визначено порядок взаємодії підрозділів Банку при наданні кредитів фізичним особам у швейцарських франках й при погашенні зобов'язань за такими кредитами. Посилаючись на вказаний внутрішній банківський нормативний документ, представник ПАТ «УкрСиббанк» наполягав, що виконання умов вищевказаного договору з надання ОСОБА_1 кредиту (грошових коштів) можливо виключно в національній валюті, а не в валюті, передбаченій договором (швейцарських франках), за обов'язкової попередньої процедури продажу швейцарських франків на МВРУ.

          Зважаючи на те, що текст договору про надання споживчого кредиту                № 11104036000 від 22 грудня 2006 року не містить будь-яких згадувань або посилань на Наказ АКІБ «УкрСиббанк» № 1081 від 22 грудня 2005 року та Паспорт кредитування, а документ з підписом ОСОБА_1, який би свідчив про її обізнаність з існуванням вказаних документів та їх змістом відсутній, та положення вказаних внутрішніх банківських документів суперечать пунктам 1.1, 1.5 вищезазначеного договору про надання споживчого кредиту, тому суд вважає, що ПАТ «УкрСиббанк» вдався до нечесної підприємницької діяльності і ввів ОСОБА_1 в оману стосовно валюти кредиту та порядку його надання.

          Також договір про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року всупереч вимогам положення п. 2 ч. 4ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не містить детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням, погашенням кредиту.

          Додаток № 1 «Графік погашення кредиту» до зазначеного кредитного договору не містить визначених пунктом 1. 3 цього договору даних про суми коштів, що належить сплатити позичальнику (споживачу) у кожному платіжному періоді в погашення основної суми кредиту і процентів за користування кредитом, ні в числовому, ні в процентному виразі, а тому у розумінні закону не є узгодженим графіком платежів позичальника на користь Банку.

          Крім того, положення договору про надання споживчого кредиту                     № 11104036000 від 22 грудня 2006 року та додатку № 1 «Графік погашення кредиту» містять двозначності щодо можливості та порядку дострокового повернення кредиту.

          Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами та висновком судово-економічної експертизи № 9353-9354 від 29 грудня 2011 року, наданим Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

          Таким чином, ОСОБА_1 також не було надано інформацію щодо таких істотних умов договору як загальна вартість кредиту та порядок його повернення.

          Враховуючи викладене, суд вважає, що ПАТ «УкрСиббанк» при укладенні договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року з ОСОБА_1, вдався до нечесної підприємницької діяльності, ввівши ОСОБА_1 в оману щодо таких основних характеристик кредиту, як валюта та загальна вартість кредиту, дата та порядок його надання і умови повернення споживачем.

          Згідно із ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

          Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на підставі      ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 1 ст. 230 ЦК України договір про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року підлягає визнанню недійсним.

          Положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

          Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

          Згідно із ст. 68 «Про банки та банківську діяльність», банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та положень (стандартів) України. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

          Пунктом 1.5 Положень про організацію операційної діяльності в банках України, затверджених Постановою Правління НБУ № 254 від 18 червня 2003 року, передбачено, що організація операційної діяльності передбачає наявність документованих операційних процедур (правил) за всіма операціями, що здійснюються банками відповідно до законодавства України

          Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», та п. 2.1.1 Положень про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджених Постановою Правління НБУ № 566 від 30 грудня 1998 року, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

          Відповідно до п. 5.1 Положень про організацію операційної діяльності в банках України, затверджених Постановою Правління НБУ № 254 від 18 червня 2003 року, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

          Регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій - це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, книг, журналів, машинограм тощо.

          Суд, оцінивши відповідно до ст. 212 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив, що видача ОСОБА_1 кредитних коштів по договору про надання споживчого кредиту                     № 11104036000 від 22 грудня 2006 року у сумі 410.000 швейцарських франків не підтверджується.

          Про це свідчать досліджені судом банківські документи, витребуваними від ПАТ «УкрСиббанк», а також висновком судово-економічної експертизи № 9353-9354 від 29 грудня 2011 року, наданого Одеського науково-дослідним інститутом судових експертиз.

          Вказані у регістрах бухгалтерського обліку - банківських виписках за особовим рахунком НОМЕР_3 за 22 грудня 2006 року, 25 грудня 2006 року та рахунком НОМЕР_2 за 26 грудня 2006 року,                 27 грудня 2006 року операції спростовуються наступними дослідженими судом доказами: первинними банківськими документами; формами щоденної статистичної звітності АКІБ «УкрСиббанк» (Одеська область)       ф. № 550Д.03 «Розшифрування валютних рахунків», які подані до Національного банку України на виконання ст. 69 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених Постановою Правління НБУ № 124 від 19 Березня 2003 року, та щоденними оборотними відомостями відділення № 309 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Одесі за 21 грудня 2006 року - 27 грудня 2006 року; книгою обліку готівки та інших цінностей операційної каси АКІБ «УкрСиббанк» за 2006 рік.

          Зокрема, названими документами спростовується відомості вказані у виписці за 22 грудня 2006 року за рахунком НОМЕР_3 щодо зарахування на цей рахунок ОСОБА_1 з рахунку НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 410.000 швейцарських франків.

          Запис про здійснення вказаної банківської операції у виписці від 22 грудня 2006 року є необґрунтованим і безпідставним, оскільки здійснений з порушенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1.1 вказаного вище Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України та п. 5.1. Положення про організацію операційної діяльності в банках України,              а саме: за відсутності первинного документу - меморіального ордеру від 22 грудня 2006 року про зарахування грошових коштів у сумі 410.000 швейцарських франків на поточний рахунок ОСОБА_1 за                               НОМЕР_3, складення якого відповідно до перелічених вище положень законодавства України є обов'язковою умовою для подальшого внесення відповідного запису до банківської виписки.

          Вказана банківська операція спростовується даними статистичної форми № 550Д.03 за 22 грудень 2006 року та оборотної відомості відділення № 309 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Одесі за 22 грудень 2006 року, з яких вбачається, що ця операція Банком фактично не виконувалась.

          Крім того, вказана у виписці проводка суперечить Постанові НБУ         № 280 від 17 червня 2004 року «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України».

          Не підтверджується дослідженими в справі доказами і банківська операція з перерахування 25 грудня 2006 року з особового рахунку                НОМЕР_3, відкритого ОСОБА_1 на підставі договору банківського рахунку № 256 від 21 грудня 2006 року у відділенні № 309 Банку в м. Одесі, коштів у сумі 410.000 швейцарських франків на рахунок НОМЕР_5 з метою їх подальшого продажу на МВРУ.

          Надана суду представником ПАТ «УкрСиббанк» заява про продаж іноземної валюти або банківських металів № 1 від 25 грудня 2006 року не відповідає формі відповідної Заяви, встановленої Постановою НБУ № 82 від 05 березня 2003 року «Про затвердження Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання».  Ця заява складена з порушенням вимог пунктів 3.4 і 4.2 вказаної Постанови, внаслідок чого згідно з пунктами 4.3 та 4.9 цього Положення така заява до виконання не приймається.

          Крім того, в заяві про продаж іноземної валюти або банківських металів № 1 від 25 грудня 2006 року підписи від імені ОСОБА_1 та рукописний запис в графі «Гривневий еквівалент іноземної валюти або банківських металів відповідно до курсу, що визначений в заяві» виконано не ОСОБА_1, а іншими особами, що встановлено висновком судово-почеркознавчої експертизи № 5889/02 від 05 серпня 2010 року, наданим Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

          Таким чином, ОСОБА_1 з такою заявою до Банку не зверталася.

          Запис про здійснення банківської операції з перерахування 25 грудня 2006 року з особового рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_3 коштів у сумі 410.000 швейцарських франків на рахунок НОМЕР_5 з метою їх подальшого продажу на МВРУ у виписці від 25 грудня 2006 року слід визнати необґрунтованим, оскільки він здійснений з порушенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1.1 вказаного вище Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України та п. 5.1. Положення про організацію операційної діяльності в банках України: за відсутності первинного документу - меморіального ордеру від 25 грудня 2006 року про списання грошових коштів у сумі 410.000 швейцарських франків з поточного рахунку ОСОБА_1 за НОМЕР_3, складення якого відповідно до вказаних вище положень законодавства України є обов'язковою умовою для подальшого внесення відповідного запису до банківської виписки.

          Також виконання Банком цієї операції спростовується даними статистичної форми № 550Д.03 за 25 грудня 2006 року, яка містить інформацію про всі банківські операції за названу дату.

          Згідно статистичної форми № 550Д.03 за 25 грудня 2006 року, обсяг операцій за балансовим рахунком НОМЕР_9 в АКІБ «УкрСиббанк» становить 77.605 швейцарських франків, а не 410.000,00 швейцарських франків. При цьому балансовий рахунок НОМЕР_10, який підлягає обов'язковому застосуванню, по операціям у швейцарських франках 25 грудня 2006 року взагалі не застосовувався. Даний факт також підтверджується оборотною відомістю відділення № 309 АКІБ « УкрСиббанк» в м. Одесі від 25 грудня 2006 року.

          Таким чином, зазначені докази свідчать, що на рахунок ОСОБА_1                НОМЕР_3, відкритого у відділенні №309 ПАТ «УкрСиббанк», коштів у сумі 410.000 швейцарських франків Банком не зараховувались.

          Недостовірною є і вказана у виписці від 26 грудня 2006 року інформація щодо зарахування з рахунку НОМЕР_6 на особовий рахунок НОМЕР_2, відкритого на підставі договору рахунку № 255 від 21 грудня 2006 року на ім'я ОСОБА_1 у відділенні № 309 «УкрСиббанк» в м. Одесі, коштів у сумі 1.648.200 гривень.

          Ці дані спростовуються статистичною формою № 550Д.03 за 25 грудня 2006 року, згідно з якою обсяг операцій цього дня за балансовим рахунком НОМЕР_10 по операціям в гривнях становив 3.509 гривень, а не 1.648.200 гривень. З щоденної оборотної відомості за 26 грудня 2006 року вбачається, що у відділенні № 309 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Одесі операція з зарахування грошових коштів у сумі 1.648.200 гривень на рахунки НОМЕР_9 не здійснювалася.

          На підтвердження вищезазначеної операції представником ПАТ «УкрСиббанк» надано оригінал та копії меморіального ордера від 26 грудня 2006 року. Меморіальний ордер згідно з пунктами 4.4., 4.7 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18 червня 2003 року є внутрішньобанківським документом та складається банком самостійно.

          Однак з матеріалів справи вбачається, що надані суду представником відповідача ПАТ «УкрСиббанк» два примірника одного й того ж самого меморіального ордеру відрізняються між собою підписами, прізвищами, ім'ям та по-батькові осіб, відповідальних за здійснення операції, що не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 4.3, 4.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, п. 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 566 від 30 грудня 1998 року і викликає сумніви в достовірності цих документів.

          Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обидва примірники вказаного меморіального ордеру не можуть бути взяті до уваги у якості доказів по справі.

          На підставі досліджених у справі доказів, суд вважає, що ОСОБА_1 27 грудня 2006 року готівкові кошти у сумі 1.644.903 гривні 60 копійок від Банку не отримувала.

          У матеріалах справи наявна заява на видачу готівки № 30 від 27 грудня 2006 року, підпис в якій від імені позивачки в графі «підпис отримувача» виконано не ОСОБА_1, а іншою особою. Цей факт підтверджується висновком № 2051/02 судово-почеркознавчої експертизи від 29 травня 2013 року, виконаним Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

          Відповідно до п. 4.2. Положення про ведення операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ № 637 від 15 грудня 2004 року, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

          Відповідно до пунктів 1.2, 4.3, 4.4, 4.5 Положення про ведення операцій у національній валюті в Україні, затвердженеПостановою Правління НБУ № 637 від 15 грудня 2004 року, касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі. Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня. Записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.

          Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

          Судом було досліджено книгу обліку готівки та інших цінностей операційної каси відділення № 309 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Одесі за 2006 рік, кожен аркуш якої містить підписи керівника відділення банка, головного бухгалтера та завідуючого касою. Згідно вказаної книги обіг коштів у національній валюті по рахунку № 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку» (План рахунків бухгалтерського обліку банків України) за 26 грудня 2006 року та 27 грудня 2006 року відображено у сумах: залишок на 26 грудня 2006 року - 110.089 гривень 99 копійок; приход за 27 грудня 2006 року - 13.586 гривень 43 копійки; видаток за 27 грудня 2006 року - 9.712 гривень 29 копійок; залишок на 27 грудня 2006 року - 113.964 гривні 13 копійок.

          Таким чином, надана суду книга обліку готівки та інших цінностей операційної каси відділення № 309 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Одесі за 2006 рік спростовує дані про видачу 27 грудня 2006 року з операційної каси Банку готівки в сумі 1.644.903 гривень 60 копійок.

          Даний висновок також підтверджено висновком судово-економічної експертизи № 9353-9354 від 29 грудня 2011 року, наданим Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

          Суд не приймає до уваги копію листа від 31 жовтня 2007 року, виконаного від імені ОСОБА_1, який надано Банком на підтвердження заявлених зустрічних позовних вимог, оскільки написання листа такого змісту не визнається самою ОСОБА_1 та спростовується показаннями свідка ОСОБА_2 та іншими вищевказаними письмовими доказами.

          Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що видача                   ОСОБА_1 кредиту (грошових коштів) за договором про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року не підтверджується.

          Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 1 ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір кредиту на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця (кредитодавця) або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

          Згідно із ч. 1 та 3 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

          Положеннями ч. 1 та 2 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

          Пунктом 8 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ № 337 від 14 серпня 2003 року, встановлено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

          Для зберігання грошей та для здійснення розрахунково-касового обслуговування на ім'я ОСОБА_1 у відділенні № 309 ПАТ (АКІБ) «УкрСиббанк» в м. Одесі 21 грудня 2006 року відкрито поточні рахунки:                     НОМЕР_2 у гривні - за договором банківського рахунку № 255 від 21 грудня 2006 року та НОМЕР_3 у гривні, швейцарських франках та доларах США - за договором банківського рахунку № 256 від 21 грудня 2006 року.

          Згідно з квитанціями, виданими ОСОБА_1 Банком, в період з 27 . грудня 2006 року по 28 січня 2008 року на поточні рахунки НОМЕР_2 та НОМЕР_3, загалом було внесено грошові кошти у сумі 112.053 гривні 97 копійок та 54.021 долар США.

          При цьому, загальна сума грошових коштів, що зараховані на поточні рахунки ОСОБА_1 згідно наданих АКІБ «УкрСиббанк» банківських виписок по вказаним банківським рахункам, складає 69.452 гривні 97 копійок та 51.821 долар США.

          Таким чином, за результатами співставлення сум коштів на рахунках               НОМЕР_2 та НОМЕР_3, внесених ОСОБА_1 згідно наданих банком позивачці квитанцій та зарахованих банком згідно виписок, вбачається, що Банком у ОСОБА_1 прийняті, але не зараховані на поточні рахунки грошові кошти у сумах 42.600 гривень 97 копійок (квитанція № 8 від 27 грудня 2006 року) та 2.300 доларів США, що на дату операції дорівнює 11.615 гривень (квитанція № 8 від 18 червня 2007 року).

          Вказані факти також підтверджуються висновком № 10161/10162 експертного дослідження документів фінансово-кредитних операцій, здійснених ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 від 26 жовтня 2009 року, наданим Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

          Відповідно до ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

          В матеріалах цивільної справи наявні копії заяв про обмін (конвертацію) іноземної валюти або банківських металів № 1 від 30 січня 2007 року, № 1 від 28 лютого 2007 року, № 2 від 11 квітня 2007 року, № 4 від 17 травня 2007 року, № 5 від 29 травня 2007 року, № 6 від 25 червня 2007 року, № 8 від 06 липня 2007 року, № 10 від 08 жовтня 2007 року, № 11 від 30 жовтня 2007 року, № 3 від 17 квітня 2007 року, № 9 від 31 липня 2007 року, № 12 від 07 грудня 2007 року, № 13 від 29 січня 2008 року; заяв про купівлю іноземної валюти або банківських металів № 5 від 16 березня 2007 року, № 1 від 29 серпня 2007 року; заяв на переказ готівки № 17 від 14 березня 2007 року, № 8 від 29 січня 2007 року, № 1 від 17 квітня 2007 року, № 2 від 31 липня 2007 року, № 23 від 06 грудня 2007 року, № 21 від 28 січня 2008 року, № 21 від 06 липня 2007 року, № 7 від 30 жовтня 2007 року, на підставі яких ПАТ «УкрСиббанк» було здійснено списання з відкритих в АКІБ «УкрСиббанк» на ім'я ОСОБА_1 поточних рахунків НОМЕР_2 та НОМЕР_3 грошових коштів в сумі 69.452 гривні 97 копійок та 51.821 долар США, їх обмін (конвертація) та купівля валюти (швейцарських франків) з подальшим перерахуванням отриманих сум на банківський рахунок НОМЕР_8, не вказаний в жодному з вказаних вище договорів, укладених між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк».

          Проведеною за клопотанням ОСОБА_1 судовою почеркознавчою експертизою встановлено, що підписи  а рукописні записи від її імені у перелічених вище заявах виконані не самою нею, а іншими особами. Цей факт підтверджується висновком № 5889/02 судово-почеркознавчої експертизи від 05 серпня 2010 року.

          Враховуючи, що кредитні кошти ОСОБА_1 Банком не були надані, передбачені ст.ст. 1066, 1071 ЦК України підстави для списання ПАТ «УкрСиббанк» грошових коштів з відкритих у відділенні № 309 ПАТ (АКІБ) «УкрСиббанк» в м. Одесі на ім'я ОСОБА_1 банківських рахунків                              НОМЕР_2 та НОМЕР_3 відсутні.

          Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

          Згідно із ст. 1070 ЦК України, за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

          За таких обставин ПАТ «УкрСиббанк» в силу наведених положень закону зобов'язаний здійснити зарахування безпідставно списаних вказаних вище сум грошових коштів на поточні рахунки ОСОБА_1, а також сплатити проценти за користування ними.

          Розглянувши вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 за зустрічним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд дійшов до висновку, що ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки, як встановлено судом, кредитні кошти ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року ПАТ «УкрСиббанк» не були надані.

          Крім того, як вбачається з наданої суду відповідачем копії договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» 08 грудня 2011 року, ПАТ «УкрСиббанк» продав право вимоги за договором споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року ПАТ «Дельта Банк», у зв'язку з чим відповідно до ст. 514 ЦК України втратив право заявляти вимоги за вказаним договором про надання споживчого кредиту.

          Отже, з огляду на вищевикладене, оцінивши встановлені по справі обставини у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними, які підлягають задоволенню у повному обсязі, а позовні вимоги зустрічного позову ПАТ «УкрСиббанк» є необґрунтованими та безпідставними, у задоволенні яких слід відмовити з підстав, викладених у мотивованій частині цього рішення.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 215, 216, 230, 236, 514, 1051, 1054, 1066, 1068, 1070,1071, 1073 ЦК України, ст.ст. 55, 63, 69 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 1, 11, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд, -

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

          Визнати недійним договір про надання споживчого кредиту                           № 11104036000, укладеного 22 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (нині Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»).

          Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» зарахувати на поточний рахунок НОМЕР_2, відкритого на ім'я ОСОБА_1 в Одеському відділенні № 309 Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на підставі договору поточного рахунку № 255 від 21 грудня 2006 року, безпідставно списані з цього рахунку грошові кошти у розмірі 67.600 (шістдесят сім тисяч шістсот) гривень 97 (дев'яносто сім) копійок.

          Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» зарахувати на поточний рахунок НОМЕР_3, відкритого на ім'я ОСОБА_1 в Одеському відділенні № 309 Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на підставі договору поточного рахунку № 256 від 21 грудня 2006 року, грошові кошти у розмірі 51.721 (п'ятдесят одну тисячу сімсот двадцять один) долар США та 44.452 (сорок чотири тисячі чотириста п'ятдесят дві) гривні 97 (дев'яносто сім) копійок, з яких Банком частина грошових коштів неправомірно не зарахована і решта безпідставно списана, а саме 2.300 (дві тисячі триста) доларів США (квитанція № 19 від 18 червня 2007 року) та 42.600 гривень (сорок дві тисячі шістсот) 97 (дев'яносто сім) копійок (квитанція № 8 від 27 грудня 2006 року) отримані банком і неправомірно не зараховані на цей поточний рахунок, а також 49.421 (сорок дев'ять тисяч чотириста двадцять один) долар США та 1.852 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві) гривні безпідставно списані з даного рахунку.

          Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» нарахувати за користування грошовими коштами у розмірі 67.600 (шістдесят сім тисяч шістсот) гривень 97 (дев'яносто сім) копійок, які неправомірно списані з поточного рахунку НОМЕР_2, відкритого на ім'я ОСОБА_1 в Одеському відділенні № 309 Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на підставі договору поточного рахунку № 255 від 21 грудня 2006 року, проценти на умовах встановлених цим договором за період з 27 грудня 2006 року по день ухвалення цього рішення.

          Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» нарахувати за користування грошовими коштами в сумі 51.721 (п'ятдесят одну тисячу сімсот двадцять один) долар США та 44.452 (сорок чотири тисячі чотириста п'ятдесят дві) гривні 97 (дев'яносто сім) копійок, частина з яких неправомірно не зарахована, а решта безпідставно списана з поточного рахунку НОМЕР_2, відкритого на ім'я ОСОБА_1 в Одеському відділенні № 309 Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на підставі договору поточного рахунку № 256 від 21 грудня 2006 року, проценти, що звичайно сплачується цим Банком за вкладом на вимогу за період з 27 грудня 2006 року по день ухвалення цього рішення.

          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь держави грошові кошти у сумі 3.654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні в рахунок відшкодування судового збору.

          У задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити за безпідставністю позовних вимог.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

          Суддя                                                                                          С.В. Рева

          Суддя                                                                          

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36788591

_________________________________________________________________________________

[Как заставить апелляцию адекватно отреагировать на предоставленные банком фальшивые доказательства?]

на примере этого решения предпримите соответствующие действия: запрос в НБУ о продаже франка, был ли вообще зачислен франк на Ваш валютный 2620, посмотрите правила  продажи валюты на бирже и тд.

 

09.10.2012          

Справа 2-1383/11,2/1121/131/12                                        

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року Світловодський міськрайонний суд в складі головуючого судді Баранець А.М., при секретарі Завяловій Н.В. розглянув цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду і просить суд стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором за № 11111622000 від 26.01.2007 року в розмірі 11 557 швейц. Франків 11 сан. що за курсом НБУ  відносно гривні еквівалентно 104 445 гривень 09 копійок.  Заявлені вимоги мотивовані тим,що  між акціонерним товариством «УкрСиббанк», правонаступником якого по всіх правах та зобов»язаннях виступає  товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»та відповідачами  був укладений договір про надання споживчого кредиту  та заставу майна відповідно до якого  стягував надав боржнику кредит  в іноземній валюті   16 755,00 швейцар. франків 00 сан., що за курсом НБУ, на день укладення  договору  становило 67 977,23 грн.23 коп. Відповідно до умов договору  банком були виконані зобов»язання перед  позичальником та надано кредит  шляхом зарахування  кредитних коштів на поточний рахунок позичальника. Позичальник в свою чергу зобов'язався   використати кредит на зазначені у Договорі цілі  та здійснити  повернення суми кредиту, сплату  нарахованих процентів, комісій та інших платежів у порядку та терміни встановлені Договором. З метою забезпечення  виконання обов»язків позичальника за кредитним договором був укладений договір поруки з ОСОБА_2.

Боржник  з березня 2010 року не виконує свої зобов'язання та порушує умови кредитного договору щодо щомісячного погашення  заборгованості по  кредиту та щомісячної сплати нарахованих процентів у повному розмірі, чим допускає  прострочення,  повернення  чергових  частин кредиту та процентів протягом  тривалого часу. Станом  на 25 серпня 2011 року  позичальник  не усунув порушення  основного  зобов»язання за кредитним договором й прострочену заборгованість по кредиту  та  нарахованим процентам не сплатив, кредит у повному обсязі банку не повернув.

Представник позивача в судове засідання не  з'явився, хоча про  день час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача та відповідач  в судовому засіданні позов не визнали та суду пояснили,що  належними доказами які підтверджують надання кредиту,рух коштів, наявність чи відсутність заборгованості та розмір цієї заборгованості можуть бути тільки первинні документи. Ці документи повинні відповідати правилам встановленим Національним банком України. На його запит до Національного банку України, щодо його заявки від 26.01.2007 року про продаж йому  на Міжбанківській валютній біржі швейцарських франків та купівлю української гривні він отримав відповідь, що такої операції 26.01.2007 року банк не здійснював.

Вважає,що банк вчинив шахрайській дії ввівши його в оману своєю пропозицією про дешевий кредит нібито наданий у швейцарських франках і спонукав його до виконання зобов'язань по договору за послуги, яких він не  отримував, що в свою чергу  призвело до погіршення його матеріального стану. За вказану  обробку банк стягнув  з нього  1465,73 грн., комісії та  2716,50 грн. які  не відомо куди поділися.

Згідно ст. 224 ЦПК України, у разі неявки відповідача, який належним чином був повідомлений про день, годину та місце слухання справи та про причину неявки суду не повідомив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

          Зі згоди позивача на підставі ст.224 ЦПК України суд розглядає справу з винесенням заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву в якій просить визнати недійсним кредитний договір від 26 січня 2007 року, мотивуючи тим,що при надані валютного кредиту,кредитор повинен був письмово повідомити його про можливий ризик подорощення валюти, чого він не зробив, вважає, що не справедливими є зокрема умови кредитного договору в частині надання кредиту та сплати відсотків за його користування у франках Швейцарії. Способом зловживання своїм правом як суб'єкта підприємницької діяльності порушення вимог закону, є те що банк фактично видав йому в гривнях отримавши від нього винагороду за нездійсненну валютно-обмінну операцію і всі ризики знецінення національної валюти України поклав виключно на нього.

Вислухавши думку сторін,  дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором  залишити без задоволення, зустрічну позовну заяву  ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»задовольнити.

В судовому засіданні встановлено, що 26 січня 2007 року акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрсибБанк»надав ОСОБА_1 споживчий кредит,який був наданий у швейцарських франках (а.с.7-24).

Згідно договору поруки  поручителем виступила ОСОБА_2 (а.с.25-26).

Відповідно до ст.ст.1047,1051,54 ЦК України  підтвердженням отриманої суми кредиту на умовах викладених у кредитному договорі може бути розписка позичальника або інший документ,який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Банком не було надано підтвердження виконання ним своїх зобов'язань згідно з умовами п.п.1.1. та 1.5 кредитного договору № 1111622000 якими передбачено,що кредит видається в швейцарських франках шляхом зарахування банком цих коштів на поточений рахунок позичальника № НОМЕР_1.

Статтею 68 ЗУ «Про банки та банківську діяльність »встановлено,що банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої політики,розробленої на підставі правил , встановлених НБК України та стандартам України.

Відповідно до ст..1 ЗУ«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В судовому засіданні встановлено,що позивачем за первісним позовом надана роздруківка руху коштів по відкритому кредиту, відповідно до умов кредитного договору, розрахункового рахунку  № НОМЕР_1 з якої видно що 26 січня 2007 року на вказаний рахунок були зараховані дві суми коштів у гривні 1465,73 грн. яка пішла на сплату  ОСОБА_1 комісійної винагороди банком та 65260,73 грн. сума коштів у розмірі 65260,73 це гривневий еквівалент продажу, та 16755,00 швейцарських франків на Міжбанківський валютній біржі згідно заявки клієнта ОСОБА_1, хоча в договорі вказана інша сума 67977,23 грн. - це гривневий еквівалент 16755,00 франків. На запит відповідача до НАЦ банку України, щодо його заявки № 8 від 26 січня 2007 року , про продаж йому на Міжбанківський валютній біржі швейцарських франків і купівлю української  гривні він отримав відповідно до такої операції 26.01.20007 року банк не здійснював.

Відповідно до ст..236 ЦК України,нікчемний правочин,або правочин,визнаний судом недійсний, є недійсним з моменту його вчинення.

Правовими наслідками такого недійсного правочину, у відповідності до ст..216 ЦК України є двостороння реституція, тобто у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язує повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та заставу майна спричиняє недійсність договору поруки та договору застави майнових прав.

Керуючись ст. ст.236,1047,1051,215- ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором  -залишити без задоволення.

     Зустрічний позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»-задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № 11111622000 від 26.01.2007 року укладений між  Публічний акціонерним товариством «УкрсибБанк»та ОСОБА_1.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Світловодський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Світловодського

Міськрайонного суду                                                               А.М.Баранець    

http://reyestr.court.gov.ua/Review/26849248

[Изьятие ипотеки через перерегистрацию]

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ НАКАЗ

15.12.2015

м. Київ

N 2586/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

15 грудня 2015 р. за N 1568/28013

Про впорядкування відносин з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

Відповідно до Законів України від 26 листопада 2015 року N 834-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та від 26 листопада 2015 року N 835-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", підпункту 2² пункту 3,пункту 10 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року N 228,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, що додається.

12. Визнати такими, що втратили чинність, накази Міністерства юстиції України:

від 02 квітня 2013 року N 607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за N 534/23066;

від 14 жовтня 2011 року N 3175/5 "Про затвердження Положення про здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2011 року за N 1202/19940.

3. Установити, що:

1) договори про надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, укладені з технічними адміністраторами Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до набрання чинності цим наказом, діють відповідно до умов, визначених у таких договорах, а ідентифікатори доступу, надані відповідно до них, є чинними;

2) заяви щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, передані на розгляд Міністерству юстиції України відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року N 607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за N 534/23066, до 01 січня 2016 року розглядаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Міністерства юстиції України у строки та у порядку, передбачені законодавством;

3) дія наказів Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року N 607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за N 534/23066, від 14 жовтня 2011 року N 3175/5 "Про затвердження Положення про здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2011 року за N 1202/19940, не поширюється на нотаріусів під час здійснення ними повноважень державних реєстраторів.

4. Технічним адміністраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вжити відповідних заходів, необхідних для реалізації цього наказу, у тому числі забезпечити укладення відповідних договорів про надання ідентифікаторів доступу із суб'єктами державної реєстрації, центрами надання адміністративних послуг, державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами; організацію та проведення навчання для роботи з цими реєстрами.

5. Департаменту цивільного, фінансового законодавства та законодавства з питань земельних відносин (Ференс О. М.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року N 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

26. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 2 цього наказу, який набирає чинності з 01 січня 2016 року.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Севостьянову Н. І. та заступника Міністра - керівника апарату Іванченко О. П. відповідно до розподілу функціональних обов'язків.

 

Міністр

П. Петренко

ПОГОДЖЕНО:

 

В. о. генерального директора

державного підприємства

"Національні інформаційні системи"

О. В. Велика

Генеральний директор

Державного підприємства

"Інформаційно-ресурсний центр"

О. В. Волошина

Мне не понятен смысл п.3. Не поширюється в прошлом ? если  накази втратили чинність, то з якого часу їх дія не поширюється на нотарів ? 

[Изьятие ипотеки через перерегистрацию]

Попробую. Ответьте мне пжл. на вопрос в сообщ. 1748 выделенный жирным шрифтом.

ЦПКУ с 2008 г. изменился. Суд первой инстанции направляет дело в апел.суд не вникая ни во что. Апел.суд при принятии решения об открытии апел.производства смотрит на сроки и если есть ходатайство о возобновлении срока по уважительным причинам, то принимает решение об открытии или нет,если причины суд считает не уважительными.

[Постановление ВСУ по пересмотру о взыскании задолженности при пропуске исковой давности по телу кредита]

Після зміни строку виконання зобов’язання до 11 січня 2009 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.5. договору позичальник був зобов’язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 11 січня 2009 року не підлягали виконанню. 

 

Таким образом обязательства по графику (тело+проценты) прекращены досрочно, вместо них возникло новое обязательство: вернуть все тело и насчитанные на этот день %%. С этого момента проценты как плата за кредит по договору не насчитываются (кредитор отказал в кредитовании на ххх лет), а возникают % по 625 и ВОЗМОЖНО (???) штрафные санкции по договору за неисполнение вовремя обязательств, хоча и досрочных, но в пределах срока ИД= 1 год. Это соответствует закону. Инфляционные к валютным обязательствам не относятся (нельзя определить).

     Если по телу+проценты на дату досрочного возврата прошел срок ИД, на штрафные санкции прошел срок ИД, то остается лишь право на взыскание по 625 в пределах срока ИД, например как этом случае 11.01.2012 истек срок ИД,  банк подал иск в апреле 2014, то взысканию подлежат насчитанные %% по 625 с апреля 2011 (по 11.01.2012 ???).

    ВСУ должен был бы разжевать все это подробно.

[Изьятие ипотеки через перерегистрацию]

В продовження дискусії про цивільну чи адміністративну юрисдикцію. Пардон, якщо ця практика вже мелькала раніше.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/53778684

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

3 листопада 2015 року        м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

 

головуючого Маринченка В.Л.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенка В.В., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,  при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Гнатюка М.М., відповідача - Попчук Т.О., товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Ко» (далі - Товариство) - Салазського О.С., Міністерства культури України - Яцишена Д.В., -

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом першого заступника прокурора міста Києва (далі - Прокурор) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Інспекція), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Амадеус Ко» (далі - Товариство), Міністерство культури України, про визнання дій протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року Прокурор звернувся до суду з позовом, у якому просив: поновити строк для звернення з позовом; визнати неправомірними дії Інспекції щодо видачі Товариству дозвільних документів на будівництво та введення в експлуатацію об'єктів інженерної та транспортної інфраструктури в районі Паркової дороги в м. Києві; визнати нечинними та скасувати дозволи на виконання будівельних робіт від 23 січня 2012 року № КВ 11412010515 та 24 травня 2012 року № КВ 11412081994; скасувати видані Товариству сертифікати відповідності закінчених будівництвом об'єктів проектної документації вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердження їхньої готовності до експлуатації від 31 травня 2012 року №№ КВ 16412087886,                      КВ 16412087887 та 3 грудня 2012 року №№ КВ 16412235386, КВ 16412235387,                  КВ 16412235388; скасувати зареєстровані Товариством декларації про початок будівельних робіт від 25 лютого 2013 року № КВ 083120560496 та про готовність об'єкта до експлуатації від 30 квітня 2013 року № КВ 143131200160.

На обґрунтування позову Прокурор послався на дотримання прокуратурою строків звернення до суду, оскільки лише у квітні 2014 року під час проведеної в порядку нагляду перевірки за додержанням і застосуванням законів виявлено порушення інспекцією вимог містобудівного законодавства в частині повноти та своєчасності вжиття наданих повноважень щодо здійснення контролю, реєстрації дозвільних документів на будівництво та введення об'єктів в експлуатацію. У ході цієї перевірки встановлено, зокрема, порушення Інспекцією порядку надання Товариству дозвільних документів на будівництво та введення об'єктів інженерної та транспортної інфраструктури в районі Пракової дороги у м. Києві в експлуатацію через невідповідність поданих Товариством документів вимогам законодавства.  

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 26 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від                 24 лютого 2015 року, адміністративний позов залишив без розгляду. У своїх рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що прокуратурі міста Києва про оскаржувані рішення було відомо ще у 2012 році, а тому позивач без поважних причин пропустив строки звернення до суду, відтак клопотання товариства про залишення позову прокурора без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення підлягає задоволенню.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 травня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України заступник Генерального прокурора України, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 травня 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого             2015 року та ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада               2014 року та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.          

На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від:  

24 лютого 2015 року (№ К/800/616/14) у справі про визнання недійсними рішень Котелевської селищної ради Полтавської області від 26 вересня 2007 року та 27 квітня 2011 року, у якій касаційний суд погодився із судами попередніх інстанцій та визнав причини пропуску строку для звернення до суду із позовом поважними і не знайшов підстав для залишення позову без розгляду, оскільки позивач про існування оскаржуваних рішень дізнався у липні 2012 року;

2 квітня 2015 року (№ К/9991/45910/12) у справі за позовом державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області до відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» про стягнення фінансових санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 3 березня 2005 року, у якій касаційний суд дійшов висновку, що внаслідок судового оскарження відповідачем безпосередньо податкового повідомлення-рішення право на звернення до суду із вказаним позовом виникло фактично із 19 листопада 2009 року. Тому з урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції обґрунтовано поновив строк для звернення до суду;

28 травня 2015 року (№ К/800/6134/14) у справі за позовом прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Печерської районної у м. Києві державної адміністрації до обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлосервіс» (далі - ОКЖК) про припинення юридичної особи, у якій за результатами перевірки, проведеної у 2013 році в порядку прокурорського нагляду прокуратурою міста києва за додержанням та застосуванням законів під час реєстрації ОКЖК з метою отримання ними у власність земельних ділянок у межах міста Києва, прокурор дійшов висновку про необхідність визнати недійсною державну реєстрацію ОКЖК, проведену у 2007 році, через порушення, встановлені у ході цієї перевірки. При розгляді справи суди всіх інстанцій дійшли висновку, що саме за результатами вказаної перевірки встановлено факт порушення, а відтак звернення прокурора до суду з позовом відбулося у межах строку, встановленого статтею 99 КАС.                        

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про часткове задоволення заяви з огляду на нижченаведене.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.  

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У справі, що розглядається, спір стосується не стільки правомірності дій Інспекції щодо видачі Товариству дозвільних документів, скільки правомірності зміни цільового призначення та передачі у довгострокову оренду Товариству спірної земельної ділянки у зв'язку з будівництвом та обслуговуванням об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури в районі Паркової дороги в м. Києві, тобто цивільного права, що підтверджується наявними у справі матеріалами, а отже, суди дійшли помилкового висновку щодо вирішення його в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, передачі її у довгострокову оренду та видачі дозвільних документів та введення в експлуатацію об'єктів інженерної та транспортної інфраструктури з видачею правовстановлюючих документів подальше оспорювання правомірності таких дій має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Не обговорюючи питання правильності застосування судами статей 99, 100 КАС, колегія суддів вважає, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом». Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

З урахуванням того, що суди помилково розглянули справу в порядку адміністративного судочинства, всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі відповідно до пункту «б» пункту 1 частини другої статті 243 КАС - закриттю.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:    

 

Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 травня 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року скасувати, провадження в адміністративній справі закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий                           В.Л. МаринченкоСудді:М.І. Гриців   О.А. Коротких В.В. Кривенко   П.В. Панталієнко І.Л. Самсін О.О. Терлецький   

Конвенция о защите ПРАВ ЧЕЛОВЕКА, а не ооо "Рога и копыта" 

 

А вот эта фраза вполне подходит для случая в нашей теме для ответа на дискуссию о юрисдикции:

 

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

[Изьятие ипотеки через перерегистрацию]

Уточните, пожалуйста, согласно каких норм (статей) подтверждением является именно ордер?

Этот вопрос слишком подробно разжевали в теме http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&hl= 

Если коротко, то согласно 337 инструкции (сейчас заменили на 174) о кассовых операциях в банках "правильной" выдачей кредита является перечисление с внутрибанковского счета по мемориальному ордеру на текущий счет заемщика 2620ххх(ТС). С этого момента заемщик может распоряжаться средствами на СВОЕМ ТС: перечислять по бн, снимать нал по заяве про выдачу нал. и др. Поэтому документ под названием заява на выдачу нал. подтверждает лишь совершение кассовой операции о снятии налички со СВОЕГО ТС, и ни коим образом не говорит о происхождении средств на этом ТС (Может Вам вуйко з Амерыкы вуйслав, а может Вы сами положили на ТС ).

[Изьятие ипотеки через перерегистрацию]

почему не хотите подать еще раз в ВСУ?

Какое у Вас состояние дел по признанию незаконными действий нотариуса.

В ВСУ уже прошли сроки, по админиску судья была на курсах, сегодня должна была вернуться. Местная рег.служба предоставила в суд рег. дело.

[Изьятие ипотеки через перерегистрацию]

Приеду домой. Замажу данные и скину. А то сейчас на лыжах.Кинь мыло на которое скинуть

И мне плиз. [email protected]

[Изьятие ипотеки через перерегистрацию]

іменем україни

25 березня 2015 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І.,

суддів: Ізмайлової Т.Л.,

Наумчука М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за касаційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - Кошарського Олега Володимировича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 02 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

На обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 22 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0101/0207/88-009 на суму 50 000 доларів США на строк до 20 лютого 2017 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Банк виконав своє зобов'язання, надавши кредитні кошти відповідачу. Згідно договору від 28 истопада 2012 року Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), яке є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», відступило свої права за кредитними договорами ТОВ «ФК «Вектор плюс», у тому числі за кредитним договором від 22 лютого 2007 року № 0101/0207/88-009, укладеного із ОСОБА_2

ОСОБА_2 свого зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконав, у зв'язку з чим станом на 11 листопада 2013 року виникла заборгованість - 57 283,79 доларів США, еквівалент 515 153 грн 12 коп., яка складається із: 33 797,31 доларів США - основна сума кредиту (еквівалент 270 141 грн 90 коп.);4 782,82 долари США - заборгованість за процентами (еквівалент 38 229 грн 08 коп.); 18 703,66 долари США - пеня (еквівалент 149 498 грн). Позивач звертався до відповідача із вимогою про погашення боргу, але на дату звернення до суду позовної заяви вимога не виконана, тому позивач просив стягнути борг у повному обсязі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 02 грудня 2014 року, в задоволенні позову ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовлено.

У касаційній скарзі представник ТОВ «ФК «Вектор Плюс» - Кошарський О.В. порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судами встановлено, що 15 жовтня 2007 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», який виступив правонаступником за всіма правами та зобов'язаннях АКБ «ТАС-Комерцбанк» (а. с. 21-22, т. 1).

28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відповідно до договору факторингу № 15 свої права вимоги до відповідача за зобов'язаннями за кредитним договором № 0101/0207/88-009 від 22 лютого 2007 року.

Відповідно до п. 2.2 договору факторингу банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитним договором, укладеним з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором.

Одним із документів, що підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника і який є обов'язковим для пред'явлення під час примусового стягнення заборгованості боржника за кредитом в судовому порядку, є оригінал заяви на видачу готівки (п. 1.1 договору факторингу).

22 лютого 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0101/0207/88-009 на суму 50 000 доларів США на строк до 20 лютого 2017 року, із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Згідно п. 2.3 договору при непогашенні заборгованості перед банком у строки, передбачені даним договором, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, та/або звернутися в суд (а. с. 5-6, т. 1).

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредит надається банком у готівковій формі через касу банку на підставі заяви позичальника з урахуванням вартості майна, що передається в іпотеку банку.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору кредитні кошти призначені на споживчі цілі.

Згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Вінницького відділення від 18 червня 2014 року № 711/712/14-21, підпис від імені позичальника ОСОБА_2 в кредитному договорі від 22 лютого 2007 року № 0101/0207/88-009, укладеному між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2, а також в графіку погашення кредиту та сплати відсотків, виконаний самим ОСОБА_2 (а. с. 96-100, т. 1).

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачем на підтвердження своїх доводів не надано оригінал заяви на видачу готівки, правильно вважали, що у такому випадку позивач позбавлений права вимагати повернення суми кредиту, який не був наданий позичальнику ОСОБА_2, оскільки за змістом ст. 1046 ЦК України такий договір позики є не укладеним.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає положенням ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - Кошарського Олега Володимировича відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 02 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді: Т.Л. Ізмайлова

 Поздравляю заемщика, однако мои замечанию по судебным решениям. По ЦКУ договор позыки является реальным (т.е. укладеным после передачи предмета позыки, а кредитный договор является консесуальным и согласно ст.638 ЦКУ есть укладеный с момента подписания.

https://ru.wikipedia.org/wiki/Консенсуальный_договор

https://ru.wikipedia.org/wiki/Реальный_договор

 Судьи протупили, но мои поздравлени заемщику. Так оно лучше, если бы отказали по недоказзаности, то могли подать еще один иск, а так договор признан неукладеным и бог с ним.

    В моем случае судьи апел. и касац. тупо не "видели" и не "слышапи", что коллектор не предоставил документ подтверждающий выдачу кредита, документ, что по договору факторинга он получил право требования именно по этому кред. договору и многое другое не"увидели", хоча об этом трижды заявлялось письменно и устно. ВССУ не допустил к пересмотру  ВСУ при наличии нормальных решений ВССУ. 

 

П.С. Кроме всего документом подтверждающим выдачу кредита является мемориальный ордер на зачисление средств на текущий счет заемщика, а не заява на выдачу налички.

[Изьятие ипотеки через перерегистрацию]

Абзац который выделен красным, получается разрешает непосредственно нотариусам регистрировать право собственности по ипотеки которые были оформлены до 01 января 2013года. я имею в виду что это не обезательно должен был быть госрегистратор МинЮста.

Вы не правильно понимаете смысл абзаца. Следует различать гос.регстрацию ( после 01.01.13)  и регистрацию прав собственности до 01.01.13.  Вот если до 01.01.13 уже была проведена регистрация (перерегистация по ип. оговорке), то в этом случае проводится гос. регистрация с занесением записи в новый реестр. Вероятно 80, а то и все 90% недвижимости не имеют гос. регистрации ( не внесены в реестр после 01.01.13, а автоматического переноса из старых реестров в новый не предусмотрено). Гос регистрация производится только если что-либо происходит с недвигой после 01.01.13.  В этой теме рассматриваются отношения с коллекторами которые возникли после 01.01.13., коллектора ведь заявляют, что основание для возникновения прав собственности на ип. недвигу возникло сейчас. Последнне утверждение может быть каламбурное, нет времени подбирать слова)

[Изьятие ипотеки через перерегистрацию]

 

Кстати, Вы тоже не размещали на форуме свой админ иск и заявление об обеспечении, насколько я помню.

 

 

 

п.с. этот способ обеспечения немного не понял: путем запрета гос.регистрации недвиги до вынесения судом решения о (не) правомерности регистрации  нотарем по ипотечной оговорке.

 

п.с. 2 с Антибанком, я готов поделиться мотивировкой, но лично для него, за заслуги в развитии форума и в связи с другими вопросами.

 

п.с. 3 я считаю, что просить запрещать регистрацию недвиги пока она не перерегистрирована не совсем законно.

Более правильно по результату перерегистрации, просить запретить вхождение и т.д..., как в определениях Житомира и Черкасс, которые я размещал.

 

 В один прекрасный день бывший представитель коллектора предупредил, что творится беспредел, устраивают левые решения донецких судов, перерегистрируют у левых нотариусов, поэтому предложил проверить свою ипот. недвигу в реестре. Через полчаса мы обнаружили, что уже полтора месяц произошла перерегистрация и коллектор в последнее время стал борзым. Возникла авральная ситуация, мне чтобы войти в тему необходимо время, поэтому жена быстро обратилась к адвокату, который уже вел аналогичное дело. Был составлен иск и ходатайство об обеспечении иска, которые адвокат сам срочно сдал и на следующий день рассматривали ходатайство ( по КАСУ). Потому я и не выложил иск и ходатайство, что в глаза его не видел, а прочитал только при рассмотрении третьего ходатайства. Через неделю вошел в тему и теперь ориентируюсь (КАСУ).

 

  Что касается  ходатайства о запрете перерегистрации, то оно мотивировано тем, что коллектор грозил перерегистрировать на третье лицо (продать). Админ суд может это запретить, а запретить входить, выселять и тд. не в его компетенции.

 

 ПС. Согласен с заслугами Антибанка, но вероятно у нас общий форум и мы не разделяемся на ветеранов ВОВ, беременных или инвалидов.