[Решение Ильичевского горсуда Одеской области о прекращении договора поручителтьства с Укрсиббанком]

Огромное спасибо за открытие очень важного направления в прекращении поручительства!!! Браво!!! На бис всем последователям!!!

[ВССУ отказал в признании поручительства прекращенным! Что делать?]

Попалась на глаза интересная статья о том, что ВСУ принял решение, в котором указал, что если должник добровольно продал банку залоговое имущество и оно не окупило обязательства, то банк больше не имеет права с должника ничего взыскивать.

(ссылка на статью - "кредиторам не позволят забирать у украинцев все имущество" в гугле.)

Кто-нибудь знает, о каком решении ВСУ идет речь,т.к. в статье никакой идентификации нет.

У нас как раз похожий случай. Правда интересно, что в их понимание входит "мировое" - сам факт добровольной досудебной продажи ипотеки, специальное соглашение особой формы (которого может и не быть), или первое автоматически подразумевает второе?

Не продал, а передал. См. ЗУ "Про іпотеку" ст.36-39.

 

Стаття 36. Позасудове врегулювання

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

( Частина перша статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом N 800-VI від 25.12.2008 )

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

( Абзац перший частини третьої статті 36 в редакції Закону N 800-VI від 25.12.2008 )

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

[срок подачи апелляции не пропущен?]

Здравствуйте. 24 12.2013г. в суде была провозглашена  вступительная и резолютивная части, полный текст решения получен в суде 31.12.2013. Если завтра, 10 января, подам апелляцию-не поздно?

Прочитайте п.5 и 6 Постанови пленума ВСУ №12 от 24.10.2008.С учетом изменений ЦПКУ  такие же по смыслу положения и в пленуме ВССУ №10 от 14.06.12. Вы получили решение на 7день,  по ЦПКУ суд обязан подготовить решение в течении 5 дней, поэтому по ВИНЕ суда Вы не получили вовремя решение. В ЦПКУ нет нормы устанавливающую срок 10 дней с момента получения решения ПОСЛЕ 5-ти дней по ВИНЕ СУДА. 10 дней со дня получения решения только для  НЕПРИСУТСТВУЮЩИХ при оглашении решения. Пишите спокойно апелляцию, ходатайство о ВОЗОБНОВЛЕНИИ срока подачи апел. по причине виновности суда, и подавайте. ЦПКУ не установлен конкретный срок подачи апел. в подобных случаях.

[Заочное решение Шевченковского райсуда г. Киева о прекращении договора поручительства и допсоглашений к нему]

Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов’язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

(постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 року № 6-69цс11)

 

  такая фраза встречается в целом ряде постанов ВСУ.

[Заочное решение Шевченковского райсуда г. Киева о прекращении договора поручительства и допсоглашений к нему]

Правова позиція

(постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 року № 6-69цс11)

 

У випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1                 ст. 559 ЦК України на припинення зобов’язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 – 5, 11, 15, 31 ЦПК України)

Суд  обгрунтовано  виходив із того, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності   останнього; збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає, зокрема  у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

 Разом з тим,  помилковим є висновок суду про те, що право поручителів підлягають захисту шляхом припинення договору поруки, тобто за п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України,  оскільки це суперечить положенням ч. 1 ст. 559 цього Кодексу. Таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою.

[Определение ВССУГУД об отмене решений апелляционного и районного суда, прекращение договор поручительств есть способом защиты прав]

Прошу напомнить: практику или обсуждение темы.

Когда было внесено первое изменение в кредитный договор, который увеличил объем ответственности поручителя, Поручитель согласия не давал.

Когда внесли второе изменение в к.д., поручитель дал согласиеи подписал доп.соглашение к договору поручительства.

Действует ли договор поручительства?

 

За таких обставин 29 травня 2009 року відбулося збільшення ліміту кредитної лінії за кредитним договором без своєчасного погодження з поручителем, внаслідок чого, починаючи з цієї дати збільшився обсяг відповідальності поручителя і станом на дату таких змін згоди поручителя не існувало. Подальше укладення 5 червня 2009 року відповідної угоди про внесення змін до договору поруки з представником поручителя не є підставою для висновку, що таке збільшення відбулося із своєчасним погодженням з поручителем.  

Зазначений висновок випливає зі змісту ч. 1 ст. 559 ЦК України, яка вказує на те, що у разі збільшення обсягу відповідальності без згоди поручителя, порука припиняється автоматично. Тобто 29 травня 2009 року порука в силу закону припинена, тому отримана банком 5 червня 2009 року згода поручителя на збільшення обсягу відповідальності правового значення не має.

 

reyestr.court.gov.ua/Review/35902321

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про безпідставність вимог позивача, оскільки повідомлення ОСОБА_3 про зміни до договору від 6 березня 2008 року листами від 16жовтня 2008 року, з якими він був ознайомлений 30 жовтня 2008 року, не свідчить про попереднє до 1 жовтня 2008 року погодження з ним змін договору поруки, як того вимагає закон.

Крім того, висновок апеляційного суду про те, що, підписуючи договір від 13 березня 2009 року, ОСОБА_3 погодився зі збільшеннямвідсоткової ставки за користування кредитними коштами за договором від 6 березня 2008 року та зі змінами до договору поруки, внесеними договором від 1 жовтня 2008 року, не можна визнати обґрунтованим, оскільки зміни можуть бути внесені до чинного правочину, у той час як порука за договором від 6 березня 2008 року на час підписання договору була припинена.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/10528923

 

Есть ли у Вас аналогичные решения ВССУ или ВСУ  когда после повышения %%  эти изменения отменялись, но это уже не имело правового значення, так как поручительство уже прекратилось автоматически в силу закона?

[ВССУ отказал в признании поручительства прекращенным! Что делать?]

А вот это не надо. Кто паникует - идет на дно.

 

"Штрафные санкции" не могут подменять основное обязательство.

 

Задовольняючи зустрічний позов Особа-1., на порушення приписів ст. 303 ЦПК України апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та залишив поза увагою те, що відсоткова ставка за кредитним договором фактично не змінювалася протягом дії кредитного договору, а нарахування збільшеної відсоткової ставки на прострочену заборгованість передбачено умовами кредитного договору та фактично є санкцією за неналежне невиконання умов договору, з якими були ознайомлені поручителі (п.п. 1.2., 5.1. договору поруки).

 

П. 8.1 кредитного договора есть несправедливым условием договора, поскольку предусматривал изменение затрат заемщика, которые не касались процентной ставки. (п.3 ч.5 ст.11 ЗУоЗПП).

5. За змістом положень ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК, поручитель пов’язаний із боржником зобов’язальними правовідносинами, проте він є самостійним суб’єктом у відносинах із кредитором; має право висувати заперечення проти вимог кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У зв’язку з тим, що банк відповідно до умов кредитного договору збільшив процентну ставку за кредитом, у тому числі у зв’язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни, але без згоди поручителя у порушення договору поруки, підстав для покладання відповідальності на останнього за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком немає, оскільки порука припинилася (постанови Верховного Суду України від 21 листопада 2011 р. у справі № 6-49цс11, від 19 грудня 2011 р. у справі № 6-67цс11).

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/BD8838265C38F240C2257B7B004C786E

 

 Паниковать действительно не надо. В правовой позиции ВСУ, на которую я Вам указал четко указано:

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ  ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

(в справі  6-73цс12)

 

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. 

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності  останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення  тощо.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком. 

Ураховуючи викладене, висновок суду касаційної інстанції про те, що ч. 1 ст. 559 ЦК України не передбачає припинення поруки внаслідок збільшення розміру  відповідальності поручителя, є помилковим.

 

Согласно ст. 14 ЦПКУ решение суда есть обязательным, а согласно ст.360-7 ЦПКУ :

 

Стаття 360-7. Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України

1. Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

 

Пока это все чем я могу помочь, сам сегодня получил решение 1-й инстанции от 16.12 об отказе мне  в прекращении поручительства. К исковому подавал 7 Постанов ВСУ с прав. висновками, инф.письмо, указывал на 360-7, судья вроде адекватный, в положительном решении был уверен на 300% (тьфу-тьфу), а в результате ххх. Пишу апелляцию.

 

П,С. Вот еще:

Правова позиція

(постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 року № 6-69цс11)

 

У випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1                 ст. 559 ЦК України на припинення зобов’язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 – 5, 11, 15, 31 ЦПК України)

Суд  обгрунтовано  виходив із того, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності   останнього; збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає, зокрема  у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

 Разом з тим,  помилковим є висновок суду про те, що право поручителів підлягають захисту шляхом припинення договору поруки, тобто за п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України,  оскільки це суперечить положенням ч. 1 ст. 559 цього Кодексу. Таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою.

 

 

 

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

5 червня 2013 року                                                                                              м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

 

6-43 цс 13

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

 

Згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності має бути очевидною і наданою в спосіб, передбачений договором поруки. Надання згоди учасником товариства з обмеженою відповідальністю, який є одночасно поручителем, на збільшення процентної ставки за наданим товариству кредитом без дотримання зазначених вище вимог не свідчить про надання ним згоди на збільшення обсягу своєї відповідальності як поручителя і тягне за собою припинення поруки.

 

 

 

 

 

Правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 лютого 2013 року в справі № 6-172цс12.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. 

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком.

Суддя Верховного Суду України Н.П. Лященко

 

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/e469e9ba32f4b213c2257b210028570e?OpenDocument

 

 

[Оплата судебного сбора]

Не оплата судебного сбора при истребовании доказательств имеет риском не удовлетворение Вашего ходатайство и в результате не получение Важных документов.

Так какой смысл в этом?

отказ в истребовании не обжалуется в апелляции.

 

 

 Інформ лист

№ 10-1386/0/4-12                             Головам апеляційних судів областей,

 

 від 27.09.2012                                  міст Києва та Севастополя,

                                                           Апеляційного суду Автономної

                                                           Республіки Крим

 

 

Про деякі питання практики

застосування Закону України

«Про судовий збір»

        

У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про судовий збір» (далі – Закон), судова палата у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає за необхідне звернути увагу судів на наступне.

 

5. Підпунктом 13 пункту 1 частини другої статті 4 Закону передбачено справляння судового збору за подання до суду заяв про забезпечення доказів або позову.

Разом із тим статтею 134, частиною другою статті 151 ЦПК не передбачено наслідків неподання доказів сплати названого збору в установленому порядку і розмірі за подання заяви про забезпечення доказів чи позову.

Враховуючи аналогічні ситуації, передбачені статтями 119, 121 ЦПК, у випадку відсутності доказів сплати судового збору за подання до суду заяв про забезпечення доказів або позову, суд має залишити таку заяву без руху.

 

6. Сплата судового збору у випадку, передбаченому підпунктом 13 пункту 1 частини другої статті 4 Закону, за подання до суду заяви про забезпечення доказів здійснюється лише у випадку, якщо така заява розглядається у порядку, визначеному статтею 135 ЦПК, а не за подання клопотання про витребування доказів (стаття 137 ЦПК ), яке розглядається за правилами статей 130, 168 ЦПК.  

[ВССУ отказал в признании поручительства прекращенным! Что делать?]

                                                                                                               справа  6-73цс12

 

 П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

 

18 червня 2012 року

м. Київ

 

 

Верховний Суд України у складі:

 

головуючого

Жайворонок Т.Є.,

 

 

суддів:

Балюка М.І.,

Барбари В.П.,

Берднік І.С.,

 

Вус С.М.,

Глоса Л.Ф.,

Гошовської Т.В.,

 

Григор’євої Л.І.,

Гриціва М.І.,

Гуля В.С.,

 

Гуменюка В.І.,

Гусака М.Б.,

Ємця А.А.,

 

Заголдного В.В.,

Канигіної Г.В.,

Ковтюк Є.І.,

 

Колесника П.І.,

Короткевича М.Є.,

Коротких О.А.,

 

Косарєва В.І.,

Кривенди О.В.,

Лященко Н.П.,

 

Маринченка В.Л.,

Онопенка В.В.,

Охрімчук Л.І.,

 

Панталієнка П.В.,

Пивовара В.Ф.,

Потильчака О.І.,

 

Пошви Б.М.,

Прокопенка О.Б.,

Редьки А.І.,

 

Романюка Я.М.,

Сеніна Ю.Л.,

Скотаря А.М.,

 

Таран Т.С.,

Терлецького О.О.,

Шицького І.Б.,

 

Школярова В.Ф.,

Яреми А.Г., -

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк»), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання договору поруки припиненим,

 

в с т а н о в и в :

 

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненим.  Зазначала, що 23 серпня 2007 року між нею та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір поруки НОМЕР_1 з метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту НОМЕР_2 від 23 серпня 2007 року. Після уточнення позовних вимог просила визнати договір поруки припиненим, посилаючись на те, що 17 березня 2009 року між позичальником та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено додаткову угоду НОМЕР_3,  за якою до основного договору було внесено зміни, унаслідок чого збільшився обсяг її, поручителя, відповідальності.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 31 березня   2011 року,  позов задоволено: визнано припиненим зобов’язання за договором поруки від 23 серпня 2007 року НОМЕР_1, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року рішення  Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 19 квітня 2011 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

10 листопада 2011 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції  одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. 559 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах,  та клопотання про поновлення строку подання такої заяви.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2012 року справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 20 січня 2012 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи за вказаним  позовом і здійснено підготовчі дії відповідно до ч. 2 ст. 360№ Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 березня 2012 року  справу повернуто до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2012 року поновлено ОСОБА_1 строк подання вказаної заяви.

У заяві ОСОБА_1  просить скасувати рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

В обґрунтування неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав ухвалу судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2011 року, посилаючись на те, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права, що потягло, на її думку, ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме ч. 1      ст. 559 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах  є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Під час розгляду справи судом установлено, що 23 серпня 2007 року між ОСОБА_2 (позичальник) та ПАТ «УкрСиббанк» (кредитор) укладено договір про надання споживчого кредиту НОМЕР_2 у сумі 65 тис. доларів США терміном дії до 21 серпня 2037 року зі сплатою 11,3% річних за користування коштами протягом перших 30 календарних днів з переглядом розміру процентної ставки відповідно до умов договору після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування (п. 1.3.1 договору). Згідно з п. 1.3.2 договору новий розмір процентної ставки може бути встановлений у разі настання будь-якої з обставин, передбачених ч. 1 п. 5.2 цього договору, а саме: порушення позичальником кредитної дисципліни, документально підтвердженого погіршення фінансового стану позичальника, здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та (або) кредитами, зміни в грошово-кредитній політиці Національного банку України (далі – НБУ) та таке інше, звільнення позичальника з основного місця роботи.

Для забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором між ОСОБА_1 (поручитель) та банком було укладено договір поруки від 23 серпня 2007 року НОМЕР_1. Відповідно до  п. 2.1  договору поруки  кредитор не має права без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, унаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під «згодою поручителя» сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та(або) отримання його письмової згоди з такими змінами та(або) шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та(або) укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін. 

23 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» укладено додаткову угоду НОМЕР_4,  згідно з якою п. 5.2  договору споживчого кредиту доповнено положеннями, що у разі порушення позичальником кредитної  дисципліни або документально підтвердженого погіршення фінансового стану позичальника процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки (22,6%), а в разі здійснення поточних коливань, процентних ставок за вкладами та (або) кредитами, зміни в грошово-кредитній політиці НБУ та таке інше – збільшується не більш ніж на 10% для кредитів у національній валюті.

 17 березня 2009 року між ОСОБА_2 та банком укладено додаткову угоду НОМЕР_3 до  договору споживчого кредиту, згідно з якою перенесено строки виконання зобов'язань позичальника зі сплати процентів за кредитним договором,  викладено в новій редакції графік погашення кредиту і встановлено, що за користування кредитними коштами понад визначений договором термін установлюється процентна ставка в подвійному розмірі, яка застосовується до всієї простроченої суми основного боргу, починаючи з дати виникнення прострочення, та діє до моменту погашення заборгованості.

Згода ОСОБА_1 на внесення вказаних змін і доповнень до основного договору отримана не була, це питання банк із поручителем не погоджував.  

Заборгованість ОСОБА_2 за користування кредитними коштами до                     31 березня 2008 року нараховувалась за процентною ставкою в розмірі 11,3%, а після вказаної дати  -  22,6%.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й  апеляційний суд, виходив із того, що   без згоди та повідомлення поручителя відбулося збільшення обсягу  його відповідальності, що відповідно до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України є підставою для визнання договору поруки припиненим.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій і відмовляючи  в задоволенні позову ОСОБА_1, суд касаційної інстанції виходив із того, що   поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник; що сторони кредитного договору, з яким був ознайомлений поручитель, погодили можливість зміни банком розміру процентної ставки в бік збільшення; що ч. 1 ст. 559 ЦК України не передбачає припинення поруки внаслідок збільшення розміру відповідальності поручителя.

В обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права заявник надав ухвалу судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2011 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за позовом  ОСОБА_3  до  ПАТ  «УкрСиббанк», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_1, про визнання договору поруки припиненим за касаційною скаргою ПАТ «УкрСиббанк» на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 19 квітня 2011 року.

Відмовляючи у відкритті провадження   в наданій для порівняння справі,   суд касаційної інстанції погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що внаслідок внесення додатковими угодами змін до кредитного договору та збільшення процентної ставки за кредитним договором без згоди й повідомлення поручителя відбулося збільшення обсягу його відповідальності, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою для визнання договору поруки припиненим.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм права, а саме: ч. 1 ст. 559 ЦК України, Верховний Суд України виходить із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом  указаних норм матеріального права поручитель хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.  Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг  (ч. 2              ст. 555 цього Кодексу).

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. 

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності  останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення  тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Ураховуючи викладене, висновок суду касаційної інстанції про те, що ч. 1 ст. 559 ЦК України не передбачає припинення поруки внаслідок збільшення розміру  відповідальності поручителя, є помилковим.

За таких обставин у справі, що переглядається, має місце неоднакове й неправильне застосування судом касаційної інстанцій положень ч. 1 ст. 559 ЦК України, тому на підставі п. 1 ст. 355, чч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України  рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня  2011 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 355, 360 - 3, 360 - 4 ЦПК України,  Верховний Суд   України

 

 

постановив:

 

Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року задовольнити.

Рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України. 

 

 

Головуючий

Т.Є.Жайворонок 

 

Судді

М.І. Балюк

В.П. Барбара

І.С. Берднік

С.М. Вус

Л.Ф. Глос

Т.В. Гошовська

Л.І. Григор’єва

М.І. Гриців

В.С. Гуль

В.І. Гуменюк

М.Б. Гусак

А.А. Ємець

В.В. Заголдний

Г.В. Канигіна

Є.І. Ковтюк

П.І. Колесник

М.Є. Короткевич

О.А. Коротких

В.І. Косарєв

О.В. Кривенда

Н.П. Лященко

В.Л. Маринченко

В.В. Онопенко

Л.І. Охрімчук

П.В. Панталієнко

В.Ф. Пивовар

О.І. Потильчак

Б.М. Пошва

О.Б. Прокопенко

А.І. Редька

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

А.М. Скотарь

Т.С. Таран

О.О. Терлецький

І.Б. Шицький

В.Ф. Школяров

А.Г. Ярема

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ  ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

(в справі  6-73цс12)

 

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. 

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності  останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення  тощо.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком. 

Ураховуючи викладене, висновок суду касаційної інстанції про те, що ч. 1 ст. 559 ЦК України не передбачає припинення поруки внаслідок збільшення розміру  відповідальності поручителя, є помилковим.

 

также см. інф. лист ВССУ  http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files/%D0...27.09.2012..doc

 

также см.

 № 6-112 цс 12

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року                                                                                            м. Київ

 

 

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

позже выложу ссылки еще. 

[Исковая давность по кредиту и встречное заявление]

114,70 и минимум месяц выигранного времени.

А какой шанс, что удовлетворят Ваше ходатайство об истребовании без оплаты судебного сбора?

 

 

 

 

№ 10-1386/0/4-12                             Головам апеляційних судів областей,

 від 27.09.2012                                  міст Києва та Севастополя,

                                                           Апеляційного суду Автономної

                                                           Республіки Крим

 

 

Про деякі питання практики

застосування Закону України

«Про судовий збір»

        

У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про судовий збір» (далі – Закон), судова палата у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає за необхідне звернути увагу судів на наступне.

 

6. Сплата судового збору у випадку, передбаченому підпунктом 13 пункту 1 частини другої статті 4 Закону, за подання до суду заяви про забезпечення доказів здійснюється лише у випадку, якщо така заява розглядається у порядку, визначеному статтею 135 ЦПК, а не за подання клопотання про витребування доказів (стаття 137 ЦПК ), яке розглядається за правилами статей 130, 168 ЦПК. 

[Ипотека длинною в жизнь]

Ситуация:

-1.11.2008 банк направил досудебное требование заемщику (ипотекодателю) и поручителю, с мнением, что в связи с просрочками платежей банк пришел к выобду об окончании срока действия кредита и требованием в теч. 30 дней, т.е. до 1.12.2008, оплатить % и тело.

-никто ничего не заплатил.

-1.01.2009г. банк подает иск. 

-1.06.2009 иск оставлен без рассмотрения

-...долгие хлопоты, но иск таки оставлен без рассмотрения.

-1.06.2013г. банк подает новый иск, о взыскании долга.

-1.08.2013. банку отказано в связи с окончанием срока ИД. Реш. вступило в силу.

 

Таким образом мы получили банк, который потерял в судебном порядке взыскать долг (и ипотеку?)...

И получили ипотечное отягощение, которое зависло.

Как можно убрать это отягощение?

Подача иска к банку с тербованием убрать препятствия в пользовании собственностью?

Так нормальный судья решит - Да, право судебного требования банк утратил. Но долг то остался...Хотите убрать отягощение - гасите долг. Не хотите гасить долг - живите с ипотекой...

И откажет  в иске.( имхо 99%)

 

Вопрос - Доколе? 

Пунктом 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

 

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v_070740-13

[Стратегия. Для чего мы спорим с банком?]

Уважаемый НБ Украины

Я только вчера закончил писать претензию банку, в которой просил все-таки выдать кредит.

А то клиент уже 5 лет исполняет условия договора, а банк до сих пор так и не выдал кредит установленным в договоре (и в законах) способом.

Попробуйте применить ч.5 ст.10 ЗУ ЗПС. Получится огромнейшая пеня УСТАНОВЛЕННАЯ ЗАКОНОМ.

[Определение Апелляционного суда Винницкой области об отсутствии у ПАТ "Дельта банк" прав требования по кредитному договору с Укрсиббанком]

Вот еще пример правильного мышления ВССУ (это решение можно применить как неодинаковое применение ВССУ норм ст.15, 16 ЦКУ  по сравнению с  http://www.reyestr.c...Review/32116219  ):

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  

28 листопада 2012  року                                                                                                                  м. Київ

 

                            Колегія суддів судової палати у цивільних справах

                  

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

                                          кримінальних справ у складі:

 

 

головуючого:         Кузнєцова В.О., суддів:Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Кадєтової О.В.,Остапчука Д.О. розглянувши в судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 до  публічного  акціонерного   товариства «МетаБанк», третя особа: ОСОБА_8, про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 липня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду  Київської області  від                        14 березня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

 

У січні 2011 року ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до АБ «Металург», правонаступником якого є ПАТ «МетаБанк», третя особа: ОСОБА_8, про визнання припиненим договору поруки №9009005665102, укладеного між нею та АБ «Металург» 8 жовтня 2007 року.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 14 березня 2012 року,                              у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 просить  скасувати  ухвалені  у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що 8 жовтня 2007 року між АБ «Металург» та                ОСОБА_6 укладено договір поруки №9009005665102 (далі - Договір), відповідно до умов якого поручитель (ОСОБА_6), у разі невиконання ОСОБА_8 зобов'язань за кредитним договором №600900566516А від 8 жовтня 2007 року, укладеним між позичальником (ОСОБА_8) та банком, зобов'язується в порядку передбаченому договором, погасити борг позичальника банку в розмірі                            26785 доларів США, сплатити відсотки за кредитом, комісії, суми, неустойки і нанесених збитків та інші платежі за кредитним договором.  

Згідно п. 10 Договору, цей договір діє до настання першої з таких подій: виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором або поручителем - за цим договором.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого  погодився апеляційний суд, виходив з того, що доводи позивача щодо припинення дії договору поруки можуть бути лише предметом заперечень ОСОБА_8 проти позову, пред'явленого ПАТ «МетаБанк» до нього та ОСОБА_6 про стягнення боргу за кредитним договором і не можуть бути предметом самостійного позову про визнання договору поруки припиненим. Крім того, такий спосіб захисту цивільного права або інтересу, як визнання договору поруки припиненим законодавством не передбачений.  

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом за захистом позивач посилалась на невизнання банком її права, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК Українищодо припинення поруки, з огляду на те, що порука припинила свою дію після закінчення шестимісячного терміну, з моменту виникнення у третьої особи перед відповідачем боргу.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до  ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1                 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).    

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного виконання всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Із роз'яснень викладених у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і    кримінальних справ  від 30 березня 2012 року    № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що відповідно до частини четвертої  статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.  

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.  

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам  статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається з матеріалів справи, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки пунктом 10 договору встановлено, що вони діють до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, не пред'явив вимоги до поручителів.

Викладене вище, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_6 в частині визнання поруки припиненою з підстав, передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України), слід дійти висновку про те, що у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У зв'язку з цим відмова судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову  ОСОБА_6 з тих підстав, що обраний нею спосіб захисту не передбачений законом не можна визнати обґрунтованим.

В матеріалах справи міститься копія позовної заяви ПАТ «МетаБанк» від                     4 листопада 2010 року по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (а.с.6), проте які наслідки розгляду даної позовної заяви з матеріалів справи не вбачається.

Крім того, слід зауважити, що судами в порушення вимог ст. 213, 214 ЦПК України не досліджено кредитний договір, який був підставою для укладення оспорюваного договору поруки, не з'ясовано терміни на які вказаний кредит надавався, умови договору, зокрема, день настання строку виконання основного зобов'язання. Крім того, судами не з'ясовано чи виконані зобов'язання за основним кредитним договором.

З огляду на викладене постановлені судами рішення не можна визнати

законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню з передачею справи

на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових

рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий

судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили

встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення

справи.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у

цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ                                                              

у х в а л и л а :

                              

           Касаційну скаргу ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 задовольнити.

           Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 липня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду  Київської області  від 14 березня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

           Ухвала оскарженню не підлягає.

 

 

 

Головуючий    В.О. Кузнєцов Судді                                                                                    Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова Г.І. МостоваД.О. Остапчук

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27791356

[Определение Апелляционного суда Винницкой области об отсутствии у ПАТ "Дельта банк" прав требования по кредитному договору с Укрсиббанком]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32116219   это надо подавать возражениями!!

 

 Такое мы уже проходили, когда высшие суды говорили, что "позов про визнання  поруки припиненою не відповідає способам захисту передбачених ст.16 ЦКУ". Однако в 2012 ВСУ четко опеределися в этом вопросе. Есть несколько постановлений ВСУ приведу одно из них:

 

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України), слід дійти висновку про те, що у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі    п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

 

У зв'язку з цим відмова суду касаційної інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 з тих підстав, що обраний ним спосіб захисту не передбачений законом не можна визнати обґрунтованим.

 

Крім того, судом не враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції  України  та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод                 (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

 

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

 

         Обмежене тлумачення касаційним судом ст. 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням та призвело до неправомірної відмови ОСОБА_1 в реалізації його права на судовий захист.

 

За таких обставин, заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Верховного Суду України скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.

 

 

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24704776

 

 

 

На мой взгляд аналогия здесь уместна: новый кредитор не признает право заемщика не платить новому кредитору до предоставления документов подтверждающих переход права требования (и других, например наличие валютной лицензии, если кредит валютный, наличие оригинала кред. дог. и т.д.). Причем заявитель может обратится в суд для установления юридического факта отсутствия прав у нового кредитора. Поэтому ВССУ дважды не прав.

 

П.С. Вместе с тем надо очень внимательно и четко заявлять требования, привожу пример: 

 

Правова позиція

(постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 року № 6-69цс11)

 

У випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1                 ст. 559 ЦК України на припинення зобов’язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 – 5, 11, 15, 31 ЦПК України)

Суд  обгрунтовано  виходив із того, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності   останнього; збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає, зокрема  у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

 Разом з тим,  помилковим є висновок суду про те, що право поручителів підлягають захисту шляхом припинення договору поруки, тобто за п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України,  оскільки це суперечить положенням ч. 1 ст. 559 цього Кодексу. Таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою.

 

П.С.С.

 

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом за захистом, ОСОБА_2 посилався на невизнання банком його права, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення поруки у зв’язку зі зміною зобов’язання без його згоди, унаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов’язків.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 3 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.

Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

При цьому внесення змін до кредитного договору про зміну зобов’язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, без згоди поручителя є підставою для визнання поруки такою, що припинена.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення зобов’язання за договором поруки таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

( постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 року №6-88цс11)

[Кредит Приватбанка "Быстрые наличные"]

Фактически Вашим заявлением Вы подтвердили свой долг и тем самым прервали срок исковой давности. Очень многие люди, непонятно почему, сначала делают ошибки, а потом совета спрашивают.

Напишите им еще одно письмо и укажите, что в связи с отсутствием договора отсутствуют и обязательства, в связи с чем прошу не беспокоить на счет погашения несуществующего долга или пусть подтвердят наличие этих обязательств т.е. наличие договора.

Почему Вы считаете, что этим обращением прерывается срок ИД? Давайте обсудим какие именно действия заемщика признаются судами "вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу"? Желательно из судпрактики.

[Сроки исковой давности по кредитным спорам]

Кто сможет подсказать в такой ситуации:

1. банк в октябре 2009 вручил претензию-требование погасить текущую задолженность в течении 30 дней, в противном случае грозился взыскать за счет ипотеки ( про установление нового срока погашения кредита не говорилось)

2. в мае 2010 банк подает иск о взыскании суммы задолженности --всего кредита + проценты+пеня. В иске указывалось,что наступило время досрочного погашения кредита, ссылаясь на претензию-требование.В феврале 2012 иск удовлетворили, но в мае 2012 апелляция отменила решение 1-й инстанции, так как в декабре 2011 банк продал КД фактору и об этом они не заявили в суде 1-й инст.

3. В ноябре 2012 истекал 3-х летний срок с которого банк установил досрочный возврат кредита (новый срок КД исходя из права банка устанавливать такой срок в случае каких либо нарушений заемщика). В октябре 2012 фактор подает иск о взыскании всей суммы, указывая в иске, что срок возврата кредита наступил ссылаясь на претензию-требование банка от октября 2009.

4. В августе 2013 фактору отказали в удовлетворении иска на основании недостаточности доказательств: фактор представил в суд голый КД без дополнений, голый дог. факторинга без дополнений, ни одного финансового документа в подтверждение выдачи кредита и др. Сейчас фактор подал апелляцию, но у меня хорошие шансы ее отбить.

   Вопрос форумчанам: Имеет ли право фактор снова подать иск с надлежащими доказательствами ? Если да, то будет ли пропущен срок исковой давности в таком случае ( в ЦКУ говорится о не прерывании ИД в случае оставления иска без рассмотрения, а что в случае отказа в удовлетворении иска?)

[Образец кассационной жалобы по иску ККГ к Нацфинуслуг]

Сегодня отправил свою кас. жалобу, послезавтра 24.10 будет в суде. Один абзац переделал в такой редакции:

 

Звертаємо увагу також на те, що в постанові від 20 серпня 2013 року Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що п. 1 оскаржуваного розпорядження є таким, що «не відповідає правовому акту вищої юридичної сили», однак судом не зазначено, якому саме акту не відповідає цей пункт і в якій частині. При цьому апеляційний суд посилався на ч.5 ст.5 Закону, яка була введена згідно із Законом N 2510-VI від 09.09.2010 після прийняття оскаржуваного розпорядження. Також зазначаємо, що в ст.3 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено пріоритетність законодавства у сфері регулювання фінансових ринків:

Стаття 3. Законодавство про регулювання діяльності з надання фінансових послуг

1. Відносини, що виникають у зв'язку з функціонуванням фінансових ринків та наданням фінансових послуг споживачам, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також прийнятими згідно з цими законами нормативно-правовими актами.

Таким чином Закон є спеціальним законом, що має пріоритет.  За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції не можна вважати обґрунтованим.

[Как распечатать техническую запись судебного процесса?]

18.10(пятница)   в 16.30 сдал в канцелярию заявление о распечатке ( 1-е сообщение темы), а сегодня 22.10(вторник) по почте получил ожидаемый ответ: отказ в связи с отсутствием технической возможности.

[Какой иск подавать в суд про договор: незаключенный, действительный, недействительный, заключенный?]

Суть: подали в суд на основании договора.

Договор не соответствует закону.

Нужно подать встречний иск, в расчете на то что судья пропишет в решении, что договор незаключен, из-за того, что нет всех обязательных условий.

 

Какое посоветуете исковое требование писать:

1. признать незаключенным должны получить однозначно отказ, ибо незаключенный договор не нарушает прав, но есть вероятность того, что будет прописано в мотивировке то что нужно.

2. признать действительным - это скорее не подходит, ибо такое действие касается договоров, которые должны быть заключены в нотаральной форме, а сторона не хочет идти к нотариусу. Вообще так было бы неплохо, ибо суд должен был бы установить, все ли обязательные условия договора оговорены, и если не все - то отказ по этой причине. Но наш договор не должен быть нотариальным.  Из очевидных недостатков - судья может написать, что поскольку договор подписан и не требует нотариальной формы, то он уже заключен и действующий, следовательно его не нужно признавать дейсвующим, а мне такое точно не подходит. Но может и правильно прописать...

3. Признать заключенным. Законом это не предусмотрено, но 2 раза через суд я такое сделал, (в нарушение положений ст. 16 ГКУ), а еще 2 раза не получилось. Но тогда мне нужно было чтобы договора БЫЛИ. Сейчас наоборот нужно - чтобы НЕ БЫЛО. Есть вероятность прописывания "правильной" мотивировки.

4. признать недействительным. Это единственный правильный и законный путь. Но если договор подписан, но в нем не все обязательные условия оговорены, то он не заключен, следовательно его нельзя признать недействительным. Есть вероятность что судья пропишет в мотивировке то что нужно.

 

Ну а теперь собственно основные вопросы: В каком из вариантов вероятнее всего получить "правильное" судебное решение? (Что лучше делать с договором) У кого какие другие мысли по теме?

Может есть смысл объединить взаимоисключающие требования? (например признавать одновременно незаключенным и действительным). (пока писал появилась еще одна мысль, озвучу чуть поже)

 

П О С Т А Н О В А № 9

Пленуму Верховного Суду України

 

від 6 листопада 2009 року

 

Про судову практику розгляду цивільних справ

про визнання правочинів недійсними

8. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв’язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205–210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Рішенням суду не може бути зобов’язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства — свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Норма частини третьої статті 182 ЦК щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію.

Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п’ятої ЦК.

[Решение Киевского апелляционного хозсуда оставленное в силе ВХСУ об отказе банку Креди Агриколь во взыскании по не заключенному договору]

 

Заявил самое простое заявление - распечатку технической записи судебного заседания. Правда сразу в трех процессах по одному КД.

Аврал, суд лихорадит, что опять ждать от Сергея???

Собрать собрание!? 

В итоге, у одного судьи мотивировка отказа одна (не могут, система не позволяет), а у второго (получается что можно, система позволяет) но нельзя, так как в материалах дела находится доказательство того, что Сергей диск аудиозаписи получил!?

Интересно, а если я захочу получить копию решения или определения (в материалах дела будет расписка что вручено), что то тоже откажут???

Такими темпами скоро перестанут иски принимать.

Кстати очень удобно, чтобы мы им не надоедали. 

Все трое судей отказали: Лукьянова, Зайченко ... Румилова тоже, отправила по почте, еще не получил, результат знаю - отказ.

Как защитить свое право предусмотренное ч.5 ст.197? Вроде и просил немного?

 

Пунктом 35 Постанови Пленуму ВСУ № 2 визначено, що фіксування судового процесу є однією з гарантій його гласності як основоположного принципу правосуддя. Це означає обовязковість процесуального оформлення документів, які фіксують процесуальні дії суду, сторін та інших учасників цивільного процесу, а також обставини (факти) при розгляді справи. У звязку з цим суди мають забезпечити суворе виконання вимог статей 197-200 ЦПК України про порядок складання та оформлення журналів і протоколів та їх зміст.

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17086560

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27018446

 

http://radikal.ru/fp/2ea4434a019243fb8ba4ccac6994da0a

http://radikal.ru/fp/0758cf15d34b4b209de3cf4a88b735de

http://radikal.ru/fp/8aa5849ea0bf46c094a5ed839de0e70a

 

Я столкнулся с той же проблемой, открыл сегодня тему:

Как распечатать техническую запись судебного процесса?Суд отвечает, что не может выполнить ч.5 ст.197 ГПКУ.

Автор АлПет, Сегодня, 10:03

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6042

[Как распечатать техническую запись судебного процесса?]

А почему бы не сослаться на саму аудиозапись, указав в возражениях временной промежуток. В материалах же дела есть диск, пусть его судьи и слушают, желательно в самом заседании. Думаю, что Вам нужно было взять в суде письменный документ о том, что суд не располагает техническими возможностями сделать распечатку, тогда это ещё один повод прослушивания диска в апелляции.

 Я так и думаю поступить, но запись не совсем качественная, хотя все нужное можно расслышать, кроме того если бы в материалах дела была распечатка как официальный документ, это имело бы совсем другой вес и нельзя соскочить, что судьи что-то не так услышали или не так поняли.

 

Вот нашел по этому поводу:  http://pravoscope.com/act-uxvala-sudu-2a-115-13-zolotarov-o-yu-29-04-2013-rozporyadzhennya-zemlyami-derzhavi-teritorialnix-gro-25964985

[Как распечатать техническую запись судебного процесса?]

Уважаемые форумчане, коллеги!

Вчера столкнулся с техническими трудностям реализации права участника процесса предусмотренные ч.5 ст.197 ГПКУ, а именно:

Стаття 197. Фіксування судового засідання технічними засобами

1. Суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

5. За клопотанням особи, яка бере участь у справі, може бути за плату здійснено повне або часткове роздрукування технічного запису судового засідання за розпорядженням головуючого. Особа, яка бере участь у справі, має право отримати копію інформації з носія, на який здійснювався технічний запис цивільного процесу.

 

Суд первой инстанции отказал факторинговой компашке в удовлетворении иска по взысканию задолженности по кредитному договору. Мной были поданы возражения против иска основанные на отсутствии вал. лицензий у фактора и по другим обстоятельствам, но судья до заседания сказал мне, что "о валютных лицензиях будете рассказывать в ВСУ или бегайте с этим по прокуратурах, а здесь я не буду это рассматривать". Так и случилось: фактор не предоставил всех документов как доказательство своих требований, я заявил в порядке ч.2 ст.27 ст.131 ГПКУ свои возражения о допуске подачи доказательств и суд отказал по "недоведенн1стю обставин, в1дсутн1сть доказ1в". Все о"кей, но в апеляцию фактор подает жалобу, что нарушены его процессуальные права, суд не предоставил ему возможности доказывать свою правоту. Прослушав запись судебного процесса, где на вопрос судьи "Чем Вы можете доказать такое-то обстоятельство?" звучит четкий ответ "В этом судебном заседании ничем", далее "Додатк1в до договору не маю" и тд. Вчера отнес в суд первой инстанции заявление об осуществлении распечатки технической записи судебного процесса 2-х фрагментов с ххх минуты по ууу мин. с квитанцией оплаты суд. сбора за распечатку 20-ти листов Секретарь сказала, что она такого никогда не делала и не знает как это делать. Зам. председателя суда по административным вопросам ответила, что в суде нет технических средств для автоматизированной распечатки аудиозаписи и нет специального специалиста (стенографиста), который бы сделал это вручную. Чувствую, что через 10 дней получу отказ, а время идет, вчера еще должен был предоставить свои возражения на ап.жалобу с мотивировкой доказательств.

Вопрос: кто сталкивался с такой ситуацией, как это делают в других судах? Предоставляется ли такая услуга в ВСУ, ВССУГУД или других спец. судах? Существуют ли какие-либо коммерческие юр.фирмы предоставляющие услугу по распечатке технических аудио записей?  

[Решение Киевского апелляционного хозсуда оставленное в силе ВХСУ об отказе банку Креди Агриколь во взыскании по не заключенному договору]

Згідно постанови 492 іноземну валюту готівкою(тобто на руки)  можна отримати лише з метою переміщення за кордон, а на території України лише в гривнях шляхом конвертації ... мета яка? на споживання? тільки в гривнях. в іноземній валюті тільки на рахунок шляхом перерахування в безготівковій формі  від нерезидента на підставі Свідоцтва НБУ. інше не дозволено.

 

наче так: зобовязання обліковуються по 2203, але в 435 інструкції є проводка Кт 1101 дт 2203. от оце і можна трактувати шо банк розмістив в касі зобовязання а видав гривню... поки так.  вже зараз ЗУ про банки змінили і тепер вказано шо розміщати тільки на поточний рахунок...

7.13. З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи-резидента або за його дорученням проводяться такі операції:

а) в іноземній валюті:

 

виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, крім коштів, отриманих від нерезидентів як кредит, позика, поворотна фінансова допомога;

 

Ви не правильно трактуєте пункт інструкції, невідомо для чого там тільки зазначено що для вивезення готівки необхідно отримати довідку з банку про зняття валюти з власного рахунку (так я трактую зміст тексту в дужках). 

Валюта на Вашему рахунку- це Ваша власність і тримати її в кишені, в банку або під матрацом ніхто Вас не обмежує, на використання валюти в Україні  як засобу платежу діють певні обмеження.

[Обращение взыскания на предмет ипотеки]

 

 

 

 

Моя ситуация в следующем:

Есть ипотека- дом, земля не приватизирована, по сей момент не зарегистрировала на себя и дом (БТИ на старую хозяйку).Платили до кризи, потом суд и выплата  коштів. ИП было закрыто т.к. на должнике ни чего нет (ипотечного в том числе).В свете новых решений может есть смысл устроиться на официальную работу и выплачивать 20% с зп. Жилья-то больше нет.  

 

Да и многим интересны, последствия такого решения.

Стаття 5. Предмет іпотеки    (ЗУ "Про іпотеку")

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

 

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

 

При покупке квартиры (дома) в кредит договор купли-продажи оформляет нотариус, для которого этот договор и есть подтверждением того, что Вы в будущем приобретете право собственности и на основании этого оформляет договор ипотеки. Некоторые банки, например бывший "Райфайзен" (нынешний ОТП, а возможно и ОТП , не помню) практиковали брать у нотариуса доверенность у покупателя-заемщика на право регистрации в БТИ и оригиналы правоустанавливающих документов. Некоторые банки в кредитных и ипотечных договорах обязывали заемщиков зарегистрировать В БТИ недвижимость в течении месяца, а землю (если продавался дом) приватизировать в течении года и включить в ипотеку. Посмотрите Ваши договора, возможно там есть такие Ваши обязателства.

Здесь еще интересен вопрос о моменте заключения сделки купли-продажи недвижимости. Ч.3 ст. 640  ЦКУ до 02.11.2010 гласила, что договор заключен с момента гос. регистрации и суды трактовали это положение именно гос.регистрации права собственности в БТИ, а не гос.регистрации договора, которую делает нотариус в реестре правочин1в.

Так , что возможно Ваш договор купли-продажи дома еще не заключен, будьте внимательны как в отношениях с банком, так и в отношении продавца дома, который остается собственником. Даже если собственник совестливый, у  него могут быть наследники или сам попадет на арест и взыскание своего имущества ( например  боднул своим "Запорожцем" крутую тачку)

[помогите спасти поручителя]

В таком случае вполне возможно признать поручительство прекращенным.

На основании чего?Поручительство вероятно имущественное-- 1/2 квартиры?