izmailka

Пользователи
  • Число публикаций

    255
  • Регистрация

  • Последнее посещение

  • Days Won

    1

Сообщения опубликованы izmailka

  1. К нам обратился клиентка с уже сложившейся ситуацией. Было решение местного суда в 2014 году о взыскании с мужа и с нее как с поручителя суммы долга по кредиту. Но одновременно ее юристы подавали в суд, по месту нахождения банка в Киеве, иск о признании поруки прекращенной. И иск тот был удовлетворен так же в 2014 году, но чуть позже. На сегодняшний день у часного исполнителя на исполненнии решение суда о взыскании. Как быть? Признавать исполнительный лист в отношении нее не подлежаим исполнению, так как есть решение об отмене поруки?

  2. В 25.07.2020 в 17:49, ANTIRAID сказал:

    Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

     

  3. В 29.07.2020 в 16:55, Лев сказал:

    Есть совместно нажитая недвижимость или транспортные средства? Или деньги на банковских счетах умершего?..

    есть машина и недвижимость, но жена не вступает в наследство ,  все достается другим наследникам, а вот достанется ли им долг умершего мужа по займу жены? ведь долг в интересах семьи совместный долг   50/50?

  4. В 30.07.2020 в 00:05, Bolt сказал:

    Что то это так сомнительно...

    А когда муж несет ответственность по кредиту жены , взятого в браке, это не сомнительно?

  5. В 29.07.2020 в 22:05, Лев сказал:

    Если займ окажется "совместным", то жена выплатит свою половину, а вторую половину - в пределах имущества, полученного в наследство. А если в мужа зарегистрированного имущества (или совместно нажитого) нет, то кредитор получит только половину займа...

    Вот тоже так думаю, когда долг банковский займ, то все как то понятно, а когда займ по расписке, то сомнений куча?

  6. В 29.07.2020 в 18:32, Bolt сказал:

    Так жена ведь взяла в долг... Какая связь тут с её освобождением...

    так взяла в интересах семьи, значит и муж взял на себя 50 % долгового обязательства. По наследству переходят ведь не только активы но и долги?

     

  7. Ситуация следующая.

    Жена взяла в долг по расписке  сумму денег , предположим 5000 ам дол.  Долг не возвращали, кредитор обратился в суд. После открытия производства муж заемщицы умер. 

    Считается ли займ взятый супругой совместным долгом?  По аналогии с кредитами , считаем, что да, мнению ВС да.

    Нужно ли привлекать наследников к участию в деле, как правоприемников умершего мужа, и уменьшится ли  сумма долга у жены, если жена не вступает в наследство после умершего мужа, ведь долг то совместное имущество? 

    И как привлечь наследников, если муж не был стороной по делу, но он по факту должник по общему долгу взятому супругой?у?

    И как быть с частью долга мужа, если у него нет наследников? 

    В общем, хотим жену освободить от части долга)))

  8. Ситуация следующая:

    Военнослужащая оформила онлайн кредит в ФК в феврале 2020 года на сумму 5000,00 . На момент оформления была военнослужащей. Тело кредита выплатила, по процентам есть задолженность ,  всего проплатила 6500,00. В марте месяце обратилась в ФК что бы ей как военнослужащей прекратили начислять %, сделали перерасчет и вернули % которые она уже проплатила. ФК ответила, что в договоре есть пункт о том, что она подтверждает, что она не военнослужащая и что она будет нести ответственность по ст 190КК и 222 КК за мошенничество и дачу заведомо не правдивой информации. НО!!!! Кто читает договора в онлайн кредитах !!(((

     ВОПРОС?

    Распространяется ли на военнослужащего действие норм про  освобождение от оплаты % и пени, если в договоре есть пункт, что заемщик подтверждает, что он не военнослужащий, а на самом деле таким является?  

    И реально ли привлечь такого заемщика по статьям КК?

  9. тогда срок давности к отдельным (ежемесячным) платежам , если только иск 2014 года не считать предьявлением требований о досрочном возврате

    • Like 1
  10. В 01.04.2018 в 17:03, Gost сказал:

    Добрый день.

    А "позов  про визнання договору кредиту  та зобов'язання за договором припиненими" подпадает под защиту прав потребителя?

    под какую статью Зо ЗПП попадает такой иск

  11. ну пришли в суде 1 инстанции о признании пункта о пене недействительной. Да и практика  сейчас такая, что начислять за межами строку дії договору не можна))

  12. Извините,что не по теме форума, но кто может поделиться зразком заяви до суду про видачу обмежувального припису щодо запобігання та протидії домашньому насильству?

     

  13. Суть дела.

    Истец обратился в суд о взыскании с Ответчика(мой доверитель)  задолженности по договору кредита 6 500 000,00 грн. При этом суд первой инстанции освободил его от уплаты судебного сбора, пенсионер, малоимущий. Суд апелляционной инстанции проигнорировал этот факт, оставил решение в силе. Подаем кассацию от имени ответчика.

    И просим освободить ответчика от оплаты судебного сбора в размере 7308,00 грн. Мотивируя следующим.

     

    Відповідно до ст. 136 ЦПК України  передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити її від сплати судового збору.

     Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті -   розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.    

     Я є інвалідом 3 групи. (підтверджуючі документи є у матеріалах справи.) В 2010 році в мене відбулося гостре порушення мозкового кровообігу (ГПМК - інсульт), та здоров’я значно погіршилось в наслідок чого я отримав інвалідність та тривалий час не міг працювати. Відсутність працездатності привело к  тому, що я  маю скрутний фінансовий стан.  Мій трудовий дохід значно зменшився,  з врахуванням утримання по виконавчим провадженням він складає 27 200,54 грн.  за 12 місяців з заробітної плати, та 14856,8 грн. з пенсії по інвалідності.  Маю погіршення стану здоров’я, постійно потребую лікування. Маю на утриманні малолітнього сина.   

     Таким чином, наразі я перебуваю у вкрай скрутному матеріальному становищі та не маю змоги сплатити судовий збір. Судовій збір за оскарження договору, по якому я взагалі не отримував гроші. Сплата судового збору приведе к витратам   всього мого доходу,  та залишить мене без грошових коштів для життя та їжі. В мене складається ситуація, або судовий збір, або їжа та ліки.  Також в скрутному становищі окажеться мій малолітній син, якого я маю утримувати.  В мене відсутні будь-які збереження  або майно, реалізація якого б дозволяла сплатити судовий збір в необхідному розмірі. Значно великій судовий збір перешкоджає мені доступ до суду шкодить моєму праву на захист моїх прав та справедливий суд.

    За 12 місяців  сума доходу складає 27202,54+14856,8= 42057,34 грн.  П’ять відсотків річного доходу складуть – 20496,72 х 5% = 2102,86 грн.  Розмір судового збору -  7308,00 грн. значно перевищує 5 відсотків розміру річного доходу.

    Відповідно до  положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

    У зв’язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов’язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” (далі — Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

     

    НО!!!! ВС нам ответил, что 

    При цьому ОСОБА_1 подав клопотання про звільнення від сплати судового збору з підстав того, що розмір судового збору перевищує

    5 відсотків розміру його річного доходу (пункт 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір»).

    Клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до вказаної норми законодавства суд може звільнити від сплати судового збору позивача-фізичну особу, а ОСОБА_1 є відповідачем у цій справі.

    Враховуючи викладене, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі, зазначеному в ухвалі від 2 квітня

    2018 року - 7 308 грн.

    Но в законе сказано освободить возможно сторону по деле, не конкретизировано, что только истца. Что делать???

     

  14. В 19.11.2017 в 15:11, ANTIRAID сказал:

    ВСУ в очередной раз указал, что в случае изменения кредитором на основании части второй статьи 1050 ГК Украины срока исполнения основного обязательства предусмотренное частью четвертой статьи 559 настоящего Кодекса шестимесячный срок подлежит исчислению от этой даты.

     

    А если банк предьявлял иск о досрочном взыскании в 2009 году (срок возврата по договору 2012), но иск оставили без рассмотрения  (банк провтыкал не пришел) , а потом подал в 2011, считается, что срок для поручителя прошел с 2009? ведь иском банк изменил  срок возврата? 

  15. по кредиту было 2 поручителя. банк подал иск на заемщика и поручителей. один поручитель не знал о иске, другой знал, предъявил встречку, (показав вымогу Банка к нему) и прекратил поруку. А с заемщика и другого поручителя взыскали. Дальше исполнительная служба пришла и поручитель прозрел от суммы, что должен. Вот отсюда и вопрос, решение то по прекращению поруки получим, но и решение о взыскании в силе.   И еще, Банк в 2009 году подавал иск о взыскании с заемщика и поручителей досрочно кредит, но иск оставили без рассмотрения. Считается ли иск оставленный без рассмотрения требованием о досрочном возврате кредита и можно ли от него отталкиваться, как от требования о возврате кредита для прекращения поруки. следующий иск был в 2011 году.  

  16. он не знал. он сменил место жительства и вся корреспонденция возвращалась в суд обратно. рассматривался вопрос в отношении другого поручителя и в пользу поручителя. Если подадим иск о признании поруки прекращенной, то как быть с решение суда о взыскании с него, оно то вступило в силу.

  17. Вопрос в следующем. Приват в 2008 году прислал двух поручителям досрочное требование о погашении. В 2011 году в суд. В 2016 году решение суда о взыскании но только с заемщика и одного поручителя, так как второй подал встречку по 559.  Решение вступило в силу.  Но первый ничего не знал, и поэтому не возражал. Узнал только от исполнителей.  Но и досудебное требование от 2008  не сохранил. Может и он воспользоваться требованием , что у второго поручителя.?

    И еще , можно ли обращаться в суд о прекращении поруки, после решения суда о взыскании с поручителя, если этот поручитель не знал о суде и решении?

  18. 1 час назад, Bolt сказал:

    Это не правильно... Суд не может отменить свою ухвалу сам...

    Да вы правы, мы в процессе уточнились, скасування заборони просили

    • Like 1
  19.  

    Ізмаїльський міськрайонний суд Одеській області.

    м. Ізмаїл, вул. Клушина,2

     

     

    суддя  

     

    ЗАЯВНИК:

    ХХХХХХ

    Засіб  зв’язку: пошта

    Представник за довіреністю:

    ХХХХХХХХХХ

     

     ДОДАТКОВЕ ПОЯСНЕННЯ ДО ЗАЯВИ

     про скасування ухвали про тимчасову заборону виїзду за кордон України.

    (правильно буде так- скасування заборони на виїзд за кордон України)

     Відповідно до рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 05.07.2010 року по справі   № 2-2760/2010 з мене, як з поручителя стягнено солідарно з боржником стягнуто суму боргу на користь КБ «НАДРА», було видано виконавчий лист, та відкрито виконавче провадження.  27.10.2010 року Ізмаїльським міськрайонний судом Одеської області винесено Ухвалу про тимчасову заборону виїзду за кордон України, якою мені заборонено виїзд за кордон України до повного виконання виконавчого листа № 2-2760/2010.

     Відділом державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції, Ізмаїльським міськрайонний судом Одеської області мені повідомлено, виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-2760/2010від 27.10.2010 р. державним виконавцем було завершено.

     31 жовтня 2017 року мною була подана Заява про скасування ухвали про тимчасову заборону виїзду за кордон України від 01 червня 2012 року.

     На теперішній час маю намір доповнити заяву додатковими поясненнями та обґрунтуванням.

      Вважаю, що моя заява підлягає задоволенню з таких підстав:

       10 жовтня 2017   року я уклав договір з  компанією  - нерезидентом ЗАО ХХХХХХХХХ код підприємства ХХХХХХХ, що зареєстрована  в ХХХХХХХХХ , як водій технічного засобу по міжнародним вантажоперевезенням. Укладання такого договору передбачає   можливість  виникнення  у мене   офіційного    постійного   доходу, що надасть  мені  можливість погасити  заборгованість за рішенням суду,  у зв’язку з чим я   звернувся до суду  з вказаною заявою.  

     Раніше я не міг сплатити заборгованість так , як по перше мені нічого не було відомо ні про рішення, ні про виконавче провадження, ні про заборону виїзду з України мені раніше  не було відомо,  а по друге,  я не мав можливості сплачувати будь що в Україні, мене не було в Україні на протязі з 2013 р по 2017 р.,  так як я був затриманий владою Англії, та за знаходився  у в’язниці.  Підтверджуючи документи зобов’язуюсь надати під час судового розгляду.

     Ця ухвала суду є такою, що обмежує моє конституційне право на свободу пересування, а також наявність заборони у виїзді за кордон порушує моє право на вільний вибір професії, оскільки моїм джерелом доходу є робота, специфіка якої, умови праці та виконання трудових обов’язків потребують систематичного виїзду за межі України, тому подальше існування обмеження виїзду за кордон України може привести до втрати роботи, як єдиного джерела доходу, що приведе до погіршення мого матеріального забезпечення.

     Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежено лише законом. Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

    Скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 23.10.2014 р. № 1773/5) на відміну від накладення такого обмеження, відноситься до компетенції державного виконавця.

     Втім, відповідно до Наказу Мінюсту, МВС від 07.02.2014 р. № 288/5/102 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження» підставою для вилучення з бази даних інформації про встановлення тимчасового обмеження права виїзду з України може здійснюватись як на підставі засвідченої судом копії судового рішення, що набрало законної сили, про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України, так і на підставі постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), про закінчення виконавчого провадження або про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду особи з України, у якій вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду з України (п. З вказаного Порядку).

    За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

    Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір (ч. 5 ст. 8 ЦПК України).

     Частиною 1 ст. З ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

    Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

    Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п. 36). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (п. 132).

    Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (рішення у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» (п. 67), «ОСОБА_3 Ганс-Адам II проти Німеччини» (п. 45).

    З огляду на наведене, будь-які процедурні обмеження права особи на звернення безпосередньо до суду, в тому числі й з питань скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, будуть протирічити практиці Європейського суду з прав людини та може кваліфікуватися як обмеження права на доступ до суду, у зв’язку з чим, в контексті порушеного звернення, вважаю, що ст. 377-1 ЦПК України не повинна застосовуватися судом суто формально, та не може обмежувати право особи - боржника на доступ до суду, гарантоване пунктом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

    Більш того, таке право повинно існувати та бути ефективним у практичній реалізації, а тому у разі звернення особи до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, накладеного цим же органом, слід перевірити чи не суперечитиме ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені обмеження.

    Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ мають застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

     Відповідно до Закон України від 23 лютого 2006 р. N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України, із упровадженням в українське судочинство практику європейських стандартів прав людини, зі створенням передумов для зменшення кількості заяв до ЄСПЛ проти України. (Письмо,  Верховный Суд, от 01.01.2017,  "Обобщение судебной практики относительно временного ограничения в праве выезда за пределы Украины (ст. 377-1 ГПК)")

    З урахуванням викладеного можна дійти висновку про те, що скасування введених судом заходів може здійснюватися як органом яких їх накладав - судом, так і державним виконавцем. При цьому право вибору до якого органу звертатись з відповідною заявою належить боржнику у відношенні якого діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, накладене в порядку ст.377-1 ЦПК Україн.

    Вважаю,  що заява  підлягає судовому розгляду в порядку, визначеному розділом VI Цивільного процесуального кодексу України щодо питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах відповідно до приписів ч.1 ст.3 ЦПК України, якою встановлено право особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, та з метою дотримання права на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

     Враховуючи вищенаведене,

    ПРОШУ:

     Скасувати заборону виїзду за кордон України ХХХХХХХХХХ, 05.08.1972 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків ХХХХХХХХ, громадянина України, місце реєстрації: Україна, Одеська область, м. ІХХХХХХХХ, яка встановлена ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду від 01 червня 2012 року.

     Додаток:

    -          Копія трудового договору

     

                                                                

  20. да конечно

    Державний герб України

    Справа № 6-334/11

    Провадження № 6/1510/60/12

     

    УХВАЛА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    24 листопада 2017 року   Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі

    головуючого судді Грубіян Л.І.,

    за участю секретаря судового засіданняІванової Л.П.,

    особи, які беруть участь у справі:

    заявник ОСОБА_1,

    представник заявника ОСОБА_2,

    представник відділу ДВС ОСОБА_3,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, про скасування тимчасової заборони ОСОБА_1 у виїзді за межі України, -

    В С Т А Н О В И В :

    Представник ОСОБА_1- ОСОБА_2 звернулася до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області із заявою про скасування заборони виїзду за кордон ОСОБА_1, яка була встановлена ухвалою суду № 6-334/11 від 01.06.2012 р. за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, посилаючись на те, що робота ОСОБА_1 потребує вільного пересування через державний кордон України. Крім цього, вказує, що виконавче провадження у вказаній справі, завершено, а виконавчий документ повернутий стягувачеві.

    В судовому засіданні заявник та його представник наполягали на задоволенні заяви.

    Державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області не заперечував проти скасування заборони ОСОБА_1 виїзду за кордон України.

    Вислухавши пояснення заявника та представника заявника, державного виконавця, дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява є обґрунтованою і підлягає задоволенню з таких підстав.

    Згідност. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання та право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

    У відповідності до ч. 1ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржникафізичної особи або керівника боржникаюридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

    Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України крім випадків передбачених законом.

    Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», підставами для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян за кордон є невиконані зобовязання.

    Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.06.2012 року подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області задоволено та ОСОБА_1 заборонено виїзд за межі України.

    Відповідно до ст.. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

    29 березня 2013 року виконавче провадження (№ 27927647) завершено, виконавчий документ повернутий стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» - за відсутністю у боржника майна, повторно виконавчий лист не пред'являвся до виконання.

    У відповідності до п. 3 розділу 3 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України, затвердженогонаказом МЮУ № 288/5/102 від 07.02.2014р. - під час здійснення виконавчого провадження - інформація про встановлення тимчасового обмеження права особи виїзду з України вилучається ГЦОСІ з бази даних на підставі отриманої, засвідченої судом копії судового рішення, що набрало законної сили, про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України або постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), про закінчення виконавчого провадження або про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду особи з України, у якій вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду з України.

    У разі надходження до органу державної виконавчої служби рішення суду про скасування обмеження особи у праві виїзду за межі України, державний виконавець не пізніше наступного дня пересилає зазначене рішення до ГЦОСІ.

    Матеріалами справи встановлено, що обмеження у праві виїзду за кордон на ОСОБА_1 накладалося до виконання виконавчого листа № 2-2760/2010. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 необхідно виїхати за кордон у звязку з роботою, а також те, що державною виконавчою службою не здійснюється виконання виконавчого листа № 2-2760/2010, суд дійшов висновку, що заява представника ОСОБА_1- ОСОБА_2 щодо скасування тимчасової заборони виїзду за кордон України підлягає задоволенню.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст.210,377-1 ЦПК України, ст. 6 Закону України

    «Про порядок виїздуз України та вїздв Україну громадян України», суд

    УХВАЛИВ:

    Заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про скасування тимчасової заборони ОСОБА_1, у виїзді за межі України, - задовольнити.

    Скасувати заборону виїзду за кордон України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: Україна, АДРЕСА_1, накладену ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.06.2012 року.

    Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

     

    Суддя:     ОСОБА_4         

     

    Почему исполнители не возражали, не спрашивайте))))  

    • Like 1
  21. Результы на сегодняшний день

    1. Суд отменил зоборону на выезд.

    2. В суде рассматривается жалоба на действия начальника исполнительной службы.

    как то так

    довольны результатом, но все равно четкого правила в таких ситуациях так и не поняла(((