[Потрібна термінова консультація]

Шановні Форумчани!

Вкрай необхідна Ваша допомога.

У клієнта виникла наступна ситуація.

Рішенням суду, яке набрало законної сили, припинено іпотечний договір на підставі ч.4 ст.559 ЦКУ. Клієнт звернувся до нотаріуса про виключення записів з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек.

Нотаріус відмовляє у вчиненні вказаних нотаріальних дій з виключення записів мотивуючи тим, що Законом не передбачено виключення записів у зв’язку з припиненням іпотечного договору лише за заявою іпотекодавця, підкреслює те, що виключення записів є можливим у випадку визнання іпотечного договору недійсним (ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», п. 253 Інструкції про вчинення нотаріальних дій, п. 25,26 Тимчасового положення про іпотеку ).

Прошу Вашої допомоги. Можливо є роз’яснення, листи МЮУ з цього приводу, підскажіть будь-ласка. Може хто з такою ситуацією зумів справитись. Яким чином можно нотаріуса змусити виключити записи. Дякую.

Адже Мінюст дане питання також роз'яснив нечітко, як і в ЗУ "Про іпотеку":

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 07.08.2009 р. N 8462-0-4-09-31

Державній іпотечній установі

Міністерством юстиції України розглянуто ваше звернення і в межах компетенції повідомляється наступне.

1 жовтня 2008 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат". Вказаним Законом, зокрема, внесено зміни до статті 34 Закону України "Про нотаріат" та визначено перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси України. Відповідно до вказаної норми нотаріуси, серед іншого, накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.

Порядок вчинення номінальних дій врегульовано, зокрема, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5. З метою приведення цієї Інструкції до вимог вищезазначеного Закону 15 червня 2009 року за N 1062/5 Міністерством юстиції було видано наказ "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", який набрав чинності 3 липня 2009 року.

Порядок зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації визначено пунктом 253 вказаної Інструкції.

Так, нотаріус знімає заборону щодо відчуження за заявою: банку, іншої юридичної особи про погашення позики (кредиту); заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя (іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов'язання; заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним; заставодержателя (іпотекодержателя) у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) на підставі виконавчого напису нотаріуса; набувача у разі смерті відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором; відчужувача за спадковим договором у разі смерті набувача; набувача або відчужувача на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання (догляду) або спадкового договору чи визнання їх недійсними;

фізичної особи, щодо якої скасовано рішення суду про оголошення її померлою, або за заявою спадкоємців після закінчення п'ятирічного строку з часу відкриття спадщини після особи, оголошеної померлою; спадкоємця про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт.

До заяви додаються примірники правочинів, свідоцтв, що містять запис про накладені заборони щодо відчуження.

На примірниках документів, що містять запис про накладання заборони щодо відчуження, нотаріусом вчиняється напис про зняття заборони відповідно до встановленої форми.

Слід зазначити, що ненадання сторонами іпотечного договору всіх його примірників (втрата, знищення, з інших причин) не є підставою для відмови у вчиненні цієї нотаріальної дії. Напис про зняття заборони вчиняється на примірнику, що зберігається в справах нотаріуса (державної нотаріальної контори) та поданих (поданому) сторонами (стороною) примірнику (примірниках).

Заступник Міністра Л. В. Єфіменко

[Потрібна термінова консультація]

Шановні Форумчани!

Вкрай необхідна Ваша допомога.

У клієнта виникла наступна ситуація.

Рішенням суду, яке набрало законної сили, припинено іпотечний договір на підставі ч.4 ст.559 ЦКУ. Клієнт звернувся до нотаріуса про виключення записів з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек.

Нотаріус відмовляє у вчиненні вказаних нотаріальних дій з виключення записів мотивуючи тим, що Законом не передбачено виключення записів у зв’язку з припиненням іпотечного договору лише за заявою іпотекодавця, підкреслює те, що виключення записів є можливим у випадку визнання іпотечного договору недійсним (ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», п. 253 Інструкції про вчинення нотаріальних дій, п. 25,26 Тимчасового положення про іпотеку ).

Прошу Вашої допомоги. Можливо є роз’яснення, листи МЮУ з цього приводу, підскажіть будь-ласка. Може хто з такою ситуацією зумів справитись. Яким чином можно нотаріуса змусити виключити записи. Дякую.

[Постановление ВХСУ о прекращении поручительства со Сбербанком России]

Ось продовження цієї судової історії:

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2010 р.

№ 5020-10/012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. Волковицької

Л.Рогач

за участю представників:

позивача

Атаманенко О.П. –довіреність від 25.08.2010 р.

відповідача

не з’явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

третьої особи

не з’явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк сбербанку Росії"

на постанову від 23.06.2010 р. Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі № 5020-10/012 господарського суду м. Севастополя

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк сбербанку Росії"

до Відкритого акціонерного товариства "Севастопольське підприємство "Ера"

за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс"

про стягнення 4 461 715,86 доларів США

Ухвалою від 20.09.2010 р. колегія суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий суддя –Дроботова Т.Б., судді Гоголь Т.Г., Рогач Л.І., касаційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 08.10.2010 р.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Волковицької Н.О., у судовому засіданні 08.10.2010 р. справа розглядалась по суті колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді –Волковицька Н.О., Рогач Л.І., утвореному розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 07.10.2010 р.

Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до ВАТ "Севастопольське підприємство "ЕРА", за участю третьої особи - ТОВ "Кепітал Форс" про стягнення заборгованості з поручителя на підставі договору поруки від 08.12.2006 р., посилаючись на приписи статей 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1050, 1054, 1056 Цивільного кодексу України.

Заявою від 19.03.2010 р. ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" остаточно уточнило позовні вимоги та просило суд стягнути з ВАТ "Севастопольське підприємство "ЕРА" частину простроченої заборгованості у розмірі 4 461 715,86 дол. США, що за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 01.03.2010 р. складає 35 649 109,72 грн., з яких: 2 684 767,41 доларів США заборгованість за кредитним договором № 247-В/06 від 08.12.06р., яка складається з: - 2 373 000,00 доларів США –сума заборгованості за кредитом, 226 761,91 доларів США –сума заборгованості за процентами, 85 005,05 доларів США –сума пені; 1 776 948,45 доларів США заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006 р., яка складається з: 1 575 000, 00 доларів США –сума заборгованості за кредитною лінією, 145 888,58 доларів США –сума заборгованості за процентами та 56 059, 87 доларів США –сума пені (том 2 а.с. 69-73).

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання ТОВ "Кепітал Форс" своїх зобов'язань за кредитним договором № 247-В/06 від 08.12.2006 та договором про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006 в частині повернення кредиту та сплати процентів за його користування, у позивача виникло право на стягнення частини простроченої заборгованості з відповідача як поручителя, який несе солідарну відповідальність перед банком на підставі договору поруки від 08.12.2006 р.

У відзиві на позовну заяву ВАТ "Севастопольське підприємство "ЕРА" просило відмовити у її задоволенні посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 23.04.2010 р. (суддя Юріна О.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що укладення позивачем та третьою особою додаткових угод про збільшення розміру процентів за користування кредитом, на яке він не надавав згоди, фактично збільшує обсяг відповідальності поручителя, а отже і збільшення суми процентів, які підлягають до сплати, що, враховуючи положення статті 559 Цивільного кодексу України, є підставою для припинення договору поруки.

За апеляційною скаргою ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" Севастопольський апеляційний господарський суд (судді: Волков К.В., Сотула В.В., Лисенко В.А.) переглянувши рішення господарського суду м. Севастополя від 23.04.2010 р. в апеляційному порядку, постановою від 23.06.2010 р. залишив його без змін з тих самих підстав.

ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 4 461 715, 86 доларів США задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 559 Цивільного кодексу України та статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник, зокрема, зазначив, що підписанням договору поруки, поручитель усвідомлював можливість підвищення процентної ставки і свідомо надав свою згоду на ініціювання Банком зміни процентної ставки при настанні певних умов, а саме випадків передбачених статтею 6 кредитного договору. Підписанням додаткової угоди до кредитних договорів було змінено умови кредитування, а не змінено зобов'язання, яким збільшено обсяг відповідальності Поручителя, як це було зазначено судами.

Заслухавши доповідь судді –доповідача , присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 08.12.2006 між ЗАТ "НРБ", правонаступником якого є позивач –ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Чорноморський торговий дім", правонаступником якого є ТОВ "Кепітал Форс" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 247-В/06, за умовами пункту 1.1 якого Банк зобов’язався надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 2 390 000,00 доларів США на цілі, зазначені в пункті 1.4 цього договору, а позичальник зобов’язувався своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови цього договору і своєчасно повернути кредит банку.

Розмір процентів за користування кредитом складає 11% річних (пункт 1.3 договору).

На виконання умов кредитного договору, Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 2 390 000,00 доларів США, що підтверджується випискою по особовим рахункам Позичальника з 11.12.2006 р. по 21.12.2009р.

Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 25.12.2008 р.) Позичальник зобов’язаний повертати кредит банку частинами –у розмірах та у терміни згідно з Графіком повернення кредиту, а саме: щомісячно, починаючи з січня 2009 року, не пізніше 25 числа календарного місяця позичальник зобов’язується здійснювати часткове повернення кредиту в сумі 3000,00 доларів США, починаючи з січня 2010 –в сумі 50000,00 доларів США. Останній платіж в сумі 52000,00 грн. має бути здійснено не пізніше 25.11.2013 р.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що пунктами 2.1 кредитного договору №247-В/06 від 08.12.2006 р., договору про відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2006 (в редакції додаткових угод № 4 від 28.05.2009 р.) передбачено, що належне виконання позичальником зобов’язань за кредитними договорами забезпечується, зокрема, порукою ВАТ "Севастопольське підприємство "ЕРА" на повний розмір зобов’язань позичальника.

Договір поруки було укладений 08.12.2006 між Банком та ВАТ "Севастопольське підприємство "ЕРА", відповідно до пункту 2.1 статті 2 якого, Поручитель зобов’язувався перед Кредитором відповідати за виконання боржником в повному обсязі наступних зобов’язань, що випливають з кредитних договорів:

- зобов’язання повернути кредитору кредит, наданий згідно з кредитним договором №247-В/06 від 08.12.2006 в сумі 2390000,00 доларів США, договором про відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2006 в сумі 1585000,00 доларів США, відповідно до графіків, наведених в пунктах 8.1 кредитних договорів з кінцевим терміном повернення 25 листопада 2013 року, а у випадках, передбачених законодавством України та/або кредитним договором –достроково;

- зобов’язання в строк/и та в порядку, передбачені статтями 6 кредитних договорів, а у випадках, передбачених законодавством України та/або кредитним договором та/або цим договором, - до настання терміну/ів, зазначеного/их в статтях 6 кредитних договорів –сплатити/чувати кредитору проценти за користування кредитом з розрахунку 11% річних з можливістю зміни розміру процентів та строків їх сплати у випадках, передбачених статтями 6 кредитних договорів;

- зобов’язання сплатити кредитору неустойку (пеню, штраф) за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за кредитними договорами у строки та у розмірах, передбачених кредитними договорами.

Згідно з пунктом 4.3 договору поруки, відповідач зобов’язаний погасити заборгованість боржника протягом п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення про погашення боргу.

Пунктом 4.1 договору поруки від 08.12.2006 р. передбачена солідарна відповідальність Поручителя та Боржника.

16.12.2009 р. за вих. № 6815/5/06-2-2, №6817/5/06-2-2 на ім’я генерального директора ВАТ "Севастопольське підприємство "ЕРА" Мельника П.І. та 12.01.2010 р. на ім’я арбітражного керуючого Захарченко І.В., Банк звертався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості ТОВ "Кепітал Форс" за кредитним договором № 247-В/06 від 08.12.2006 р. та договором про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006 р., невиконання яких стало підставою для звернення Банку до суду.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу виконання сторонами договору поруки від 08.12.2006 р.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами частини 1 статті 559 вказаного Кодексу порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять не будь-які зміни умов основного зобов'язання, а лише такі, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання можуть виникнути через різні обставини: збільшення розміру плати за кредит, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо.

Порука припиняється лише тоді, коли поручитель не надав згоди на зміну основного зобов'язання.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що додатковими угодами № 1 від 25.12.2008 р. до кредитного договору № 247-В/06 від 08.12.2006 р. та договору про відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2006 р., Банком та Боржником змінено, зокрема, розмір процентів за користування кредитом, та встановлено підвищену процентну ставку в розмірі 12% річних, в порядку пункту 11.7 кредитного договору №247-В/06 від 08.12.2006 р. та договору про відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2006 р.

Згідно з пунктом 11.7 кредитного договору № 247-В/06 від 08.12.2006 р. та договору про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006 р. ці договори можуть бути зміненні (крім випадків, передбачених цими Договорами та/або чинним законодавством України) тільки за взаємною згодою Банку і Позичальника за умови, якщо такі зміни викладені в письмовій формі.

Випадки, коли банк має право змінити процентну ставку за користування кредитом в односторонньому порядку, визначені у пункті 6.8 кредитного договору №247-В/06 від 08.12.2006 р. та пунктом 6.9 договору про відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2006 р.: а) зміна облікової ставки НБУ; б) порушення позичальником будь-якого із своїх зобов’язань, передбачених цими договорами.

Пунктом 6.9 кредитного договору № 247-В/06 від 08.12.2006 р. та пунктом 6.10 договору про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006 р., передбачено, що банк має право ініціювати зміну процентної ставки за користування кредитом у разі збільшення процентних ставок на фінансовому ринку України, зміни кредитної політики банку.

При цьому, судами було встановлено, що додаткові угоди № 1 від 25.12.2008 р. до кредитних договорів укладалися між Банком та Позичальником без участі поручителя.

Про зміну умов кредитного договору поручитель не повідомлявся. Доказів на підтвердження наявності згоди Поручителя –ВАТ "Севастопольське підприємство "ЕРА" на внесення змін до кредитних договорів, позивачем не надано, у зв’язку з чим суди дійшли висновку, що укладення Банком та ТОВ «Кепітал Форс»додаткових угод про збільшення розміру процентів за користування кредитом, на яке відповідач не надавав згоди, фактично збільшує обсяг відповідальності поручителя, а отже і збільшення суми процентів, які підлягають до сплати, що, враховуючи положення статті 559 Цивільного кодексу України, є підставою для припинення поруки.

При цьому, оскільки законодавством чітко врегульовано, що питання зміни зобов’язання повинно вирішуватись лише після отримання згоди поручителя на нові умови, що тягнуть несприятливі наслідки для поручителя та збільшують обсяг його відповідальності, а в іншому разі порука припиняється, судом не було взято до уваги доводи позивача стосовно того, що Банк звільнений від обов’язку повідомлення Поручителя про зміну зобов’язання з огляду на положення пункту 2.1 договору поруки, зазначивши, що положення договору поруки про можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати не можна вважати встановленням згоди поручителя на будь-яку зміну зобов’язання.

Враховуючи викладене, приписи законодавства та встановлені під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів щодо відмови у задоволенні позову, оскільки при розгляді справи встановлена безпідставність позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості за договором поруки від 08.12.2006 р. у зв’язку з його припиненням.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника зводяться до переоцінки наданих до матеріалів справи доказів, що за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції, а тому судова колегія вважає їх непереконливими та такими, що спростовуються наданими до матеріалів справи доказами та встановленими під час розгляду справи обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 р. у справі № 5020- 10/012 та рішення господарського суду м. Севастополя від 23.04.2010 р. залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач

http://reyestr.court.gov.ua/Review/12123009

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15968292 Справа № 3-62г10

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2011 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

Головуючого: Шицького І.Б.,

Суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С.,

Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І.,

Гуля В.С., Гусака М.Б., Ємця А.А.,

Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В.,

Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І.,

Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І.,

Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т.,

Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Маринченка В.Л.,

Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В.,

Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П.,

Потильчака О.І., Пошви Б.М., Редьки А.І.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М.,

Таран Т.С., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А.,

Яреми А.Г.

розглянувши за участю представників:

публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» - Шестюка О.М.,

відкритого акціонерного товариства «Севастопольське підприємство «Ера» - Вашеняка С.В.,

Національного банку України – Кармазина Р.В.,

заяву публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2010 року у справі № 5020-10/012 за позовом публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до відкритого акціонерного товариства «Севастопольське підприємство «Ера», третя особа – ТОВ «Кепітал Форс», про стягнення 4 461 715,86 доларів США, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2010 року публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» заявлено позов до відкритого акціонерного товариства «Севастопольське підприємство «ЕРА», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ «Кепітал Форс», про стягнення заборгованості в сумі 13 948,00 дол. США у тому числі: 8 373,00 дол. США заборгованість за кредитним договором №247-В/06 від 8 грудня 2006 року, з яких: 6 000,00 дол. СПІА - заборгованість за кредитом, 2 373,00 дол. США - заборгованість за відсотками та 7 575,00 дол. США заборгованості за договором відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 8 грудня 2006 року, з яких: 6 000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 1 575,00 дол. США - заборгованість за відсотками.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання товариством з обмеженою відповідальністю „Кепітал Форс” своїх зобов'язань як правонаступника ТОВ «Чорноморський торговий дім» за кредитним договором №247-В/06 від 08 грудня 2006 року та договором про відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08 грудня 2006 року в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у позивача виникло право на стягнення частини простроченої заборгованості з відкритого акціонерного товариства «Севастопольське підприємство «ЕРА» як поручителя, який несе солідарну відповідальність перед банком на підставі договору поруки від 08 грудня 2006 року.

В процесі розгляду спору в порядку статті 22 ГПК України позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача частину простроченої заборгованості у розмірі 4 461 715,86 дол. США у тому числі: 2 684 766,96 дол. США заборгованість за кредитним договором №247-В/06 від 08 грудня 2006 року, з яких: 2 373 000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 226 761,91 дол. США - заборгованість за відсотками, 85 005,05 дол. США - пеня та 1 776 948,45 дол. США заборгованості за договором відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08 грудня 2006 року, з яких: 1 575 000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 145 888,58 дол. США - заборгованість за відсотками, 56 059,87 дол. США - пеня.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 23 квітня 2010 року у справі №5020-10/012 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 червня 2010 року рішення господарського суду м. Севастополя від 23 квітня 2010 року залишено без зміни.

Постановою Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2010 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 червня 2010 року та рішення господарського суду м. Севастополя від 23 квітня 2010 року залишено без зміни.

В основу постанови касаційного суду покладено висновки господарських судів про те, що порука припинилася на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України, оскільки зміна зобов’язання відбулась без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» в порядку ст. 11119 ГПК України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2010 року у справі № 5020-10/012 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч.1 ст. 559 ЦК України у правовідносинах, що виникають при зміні розміру відсотків за користування кредитом без згоди поручителя.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано постанови Вищого господарського суду України від 18 лютого 2010 року у справі №6/179/09, від 2 березня 2006 року у справі №20/213, від 20 червня 2006 року у справі №47/240, від 29 листопада 2007 року у справі №22/455-26/287 в яких, зокрема, висловлено правову позицію, що внесення змін до кредитного договору в частині зміни процентної ставки не змінило розміру договірної відповідальності.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26 листопада 2010 року у справі № 5020-10/012 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2010 року.

Ухвалами Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року:

- відкрито провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2010 року у справі № 5020-10/012.

- витребувано матеріали справи,

- доручено Голові Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготовку відповідними фахівцями науково-консультативної ради наукового висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч.1 ст. 559 ЦК України у правовідносинах, що виникають при зміні розміру відсотків за користування кредитом без згоди поручителя,

- визначено Національний банк України органом державної влади, представники якого можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання ч.1 ст. 559 ЦК України у правовідносинах, що виникають при зміні розміру відсотків за користування кредитом без згоди поручителя.

Ухвалою Верховного Суду України від 20 грудня 2010 року справу призначено до розгляду.

24 грудня 2010 року до Верховного Суду України на виконання ухвали Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року надійшли письмові пояснення Національного банку України в яких висловлено думку про те, що якщо договір поруки передбачає відповідальність поручителя перед кредитором у тому обсязі, що і боржника за кредитним договором включаючи можливість зміни процентів за користування кредитом, то підстави для припинення поруки відсутні, оскільки виражена згода відповідати у відповідності із зміненими умовами кредитного договору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що відповідно до п.1.1 кредитного договору №247-В/06 від 8 грудня 2006 року укладеного ЗАТ «Банк НРБ» з ТОВ «Чорноморський торговий дім», банк зобов’язувався надати товариству (позичальнику) кредитні кошти у сумі 2 390 000 доларів США, а позичальник зобов’язувався своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку відсотки за користування кредитом, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови цього договору і своєчасно повернути кредит банку.

Розмір процентів за користування кредитом складає 11% річних зі строком погашення кредиту не пізніше 25 листопада 2013 року. (п.п. 1.2, 1.3 договору).

8 грудня 2006 року між ЗАТ «Банк НРБ» та ТОВ «Чорноморський торговий дім» укладено договір про відкриття кредитної лінії №248-В/06, за умовами якого банк відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію в іноземній валюті, ліміт кредитної лінії складає 1 585 000 доларів США.

Розмір процентів за користування кредитом складає 11% річних з кінцевим терміном повернення – 25 листопада 2013 року (п.п. 1.3, 1.4 договору).

Пунктами 2.1 кредитних договорів №247-В/06 та №248-В/06 від 8 грудня 2006 року передбачено, що належне виконання позичальником зобов’язань за кредитними договорами забезпечується, зокрема, порукою ВАТ "Севастопольське підприємство "ЕРА" на повний розмір зобов’язань позичальника.

Господарськими судами встановлено, що 8 грудня 2006 року між ЗАТ «Банк НРБ», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» та ВАТ «Севастопольське підприємство «ЕРА» укладено договір поруки за умовами якого товариство як поручитель зобов’язувалося відповідати за виконання ТОВ «Чорноморський торговий дім», правонаступником якого є ТОВ «Кепітал Форс», зобов’язань, які випливають з кредитних договорів №247-В/06 та №248-В/06.

Апеляційним господарським судом встановлено, що додатковими угодами за № 1 від 25 грудня 2008 року до кредитного договору № 247-В/06 від 8 грудня 2006 року та договору про відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 8 грудня 2006 року, укладеними між Банком та ТОВ «Кепітал Форс», як правонаступником боржника - ТОВ «Чорноморський торговий дім», змінено, зокрема, розмір відсотків за користування кредитом, та встановлено процентну ставку у розмірі 12% річних.

Вищий господарський суд України залишаючи без зміни прийняті у справі судові рішення, погодився з висновками господарських судів, що порука припинилася на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України, оскільки зміна розміру відсотків за користування кредитом відбулась без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Проте, з таким висновком не можна погодитися з наступних підстав.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов’язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов’язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов’язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов’язання боржника та кредитором боржника.

Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Господарськими судами встановлено, що пунктом 2.1 договору поруки від 8 грудня 2006 року визначено обсяг відповідальності поручителя за кредитним договором №247-В/06 від 8 грудня 2006 року в обсязі 2 390 000 доларів США, за кредитним договором №248-В/06 від 8 грудня 2006 року в обсязі 1 585 000 доларів США, сплаті процентів за зазначеними договорами в розмірі 11% та кінцевим терміном повернення кредитів – 25 листопада 2013 року, та передбачено можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку ст. 6 кредитних договорів.

Зазначена умова договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов’язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до ст. 6 кредитного договору №247-В/06 від 8 грудня 2006 року, банк має право на зміну розміру процентної ставки у випадках зміни облікової ставки Національного банку України, порушення позичальником будь-якого із своїх зобов’язань, збільшення процентних ставок на фінансовому ринку України, зміни кредитної політики банку. Аналогічний зміст містить ст. 6 кредитного договору №248-В/06 від 8 грудня 2006 року.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов’язує припинення договору поруки із зміною основного зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов’язання забезпеченого порукою.

Проте, господарські суди встановивши, що умовами договору поруки передбачено можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в кредитних договорах, дійшли помилкового висновку, що внесення змін до кредитних договорів в цій частині змінило основне зобов’язання боржника без згоди поручителя та збільшило обсяг його відповідальності.

Аналогічну правову позицію про те, що підстави для припинення поруки відсутні, оскільки закон пов’язує припинення договору поруки не із зміною будь-яких умов основного зобов’язання, забезпеченого порукою, а із зміною основного зобов’язання, за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу його відповідальності викладено у постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2007 року у справі №22/455-26/287 в перегляді якої ухвалою Верховного Суду України від 31 січня 2008 року відмовлено.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2010 року у справі № 5020-10/012 підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована, прийнята внаслідок неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а справа направленню на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Керуючись ст.ст. 11124 — 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України

постановив:

Заяву публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» задовольнити.

Скасувати постанову Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2010 року у справі № 5020-10/012, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 111 16 ГПК України.

Головуючий:

І.Б. Шицький

Судді: М.І. Балюк

В.П. Барбара

І.С. Берднік

Л.Ф. Глос

Т.В. Гошовська

Л.І. Григор’єва

В.С. Гуль

М.Б. Гусак

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок

В.В. Заголдний

Г.В. Канигіна

М.Р. Кліменко

Є.І. Ковтюк

П.І. Колесник

М.Є. Короткевич

О.А. Коротких

В.І. Косарєв

О.В. Кривенда

В.В. Кривенко

О.Т. Кузьменко

Правова позиція (справа № 3-62г10)

Якщо умовами договору поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку визначеному кредитним договором в забезпечення якого надана порука, то підстави для її припинення, передбачені ч.1 ст. 559 ЦК України, відсутні.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14637298

Д.Д. Луспеник

Н.П. Лященко

В.Л. Маринченко

В.В. Онопенко

Л.І. Охрімчук

П.В. Панталієнко

М.В. Патрюк

В.Ф. Пивовар

П.П. Пилипчук

О.І. Потильчак

Б.М. Пошва

А.І. Редька

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

А.М. Скотарь

Т.С. Таран

Ю.Г. Тітов

О.А. Шаповалова

А. Г. Ярема

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2011 р.

№ 5020-10/012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Дунаєвської Н.Г.

суддів :

Владимиренко С.В.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні матеріали касаційного

провадження за касаційною скаргою

ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії"

на постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 р.

та рішення

господарського суду міста Севатополя

від 23.04.2010 р.

у справі

№ 5020-10/012

за позовом

ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії"

до

ВАТ "Севастопольське підприємство "Ера"

третя особа

ТОВ "Кепітал Форс"

про

стягнення 4 461 715,86 доларів США

за участю представників:

від позивача

- Атаманенко О.П.

від відповідача

- не з'явився

від третьої особи

- не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2010 року ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулося до суду з позовом до ВАТ "Севастопольське підприємство "Ера", третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача TOB "Кепітал Форс", про стягнення заборгованості в сумі 13 948 дол. США, у тому числі:

8 373 дол. США заборгованості за кредитним договором № 247-В/06 від 08.12.2006 р., з яких: 6 000 дол. США –заборгованість за кредитом, 2 373 дол. США –заборгованість за відсотками;

7 575 дол. США заборгованості за договором відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006 р., з яких: 6 000 дол. США –заборгованість за кредитом, 1 575 дол. США –заборгованість за відсотками.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання ТОВ "Кепітал Форс" своїх зобов'язань як правонаступника TOB "Чорноморський торговий дім" за кредитним договором № 247-В/06 від 08.12.2006 р. та договором про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006 р. в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у позивача виникло право на стягнення частини простроченої заборгованості з ВАТ "Севастопольське підприємство "Ера" як поручителя, який несе солідарну відповідальність перед банком на підставі договору поруки від 08.12.2006 р.

В порядку ст. 22 ГПК України позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача частину простроченої заборгованості у розмірі 4 461 715,86 дол. США у тому числі:

2 684 766,96 дол. США заборгованість за кредитним договором № 247-В/06 від 08.12.2006 р., з яких: 2 373 000 дол. США –заборгованість за кредитом, 226 761,91 дол. США –заборгованість за відсотками, 85 005,05 дол. США –пеня

1 776 948,45 дол. США заборгованості за договором відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006 р., з яких: 1 575 000 дол. США –заборгованість за кредитом, 145 888,58 дол. США –заборгованість за відсотками, 56 059,87 дол. США –пеня.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.04.2010 р. (суддя Юріна О.М.) в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 р. (судді: Волков К.В., Сотула В.В., Лисенко В.А.) рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2010 р. (судді: Дроботова Т.Б., Волковицька Н.О., Рогач Л.І.) постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 17.01.2011 р. вказану постанову Вищого господарського суду України скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.02.2011 р. матеріали касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" прийнято до провадження колегією суддів у складі: Дунаєвської Н.Г. - головуючого, Владимиренко С.В., Подоляк О.А.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали касаційного провадження, оцінивши доводи касаційної скарги, врахувавши вказівки, викладені у постанові Верховного Суду України від 17.01.2011 р., перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 08.12.2006 р. між ЗАТ "НРБ", правонаступником якого є позивач –ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (Банк) та ТОВ "Чорноморський торговий дім", правонаступником якого є ТОВ "Кепітал Форс" (Позичальник) укладено кредитний договір № 247-В/06 (надалі –Кредитний договір), за умовами п. 1.1 якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 2 390 000 дол. США на цілі, зазначені в п. 1.4 цього договору, а Позичальник зобов'язувався своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови цього договору і своєчасно повернути кредит Банку.

Розмір процентів за користування кредитом складає 11% річних (п. 1.3 Кредитного договору).

Згідно з п. 1.3 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 25.12.2008 р.) Позичальник зобов'язаний повертати кредит Банку частинами – у розмірах та у терміни, згідно з Графіком повернення кредиту, а саме: щомісячно, починаючи з січня 2009 року, не пізніше 25 числа календарного місяця позичальник зобов'язується здійснювати часткове повернення кредиту в сумі 3 000 дол. США, починаючи з січня 2010 року –в сумі 50 000 дол. США. Останній платіж в сумі 52 000 дол. США. має бути здійснено не пізніше 25.11.2013 р.

Також, 08.12.2006 р. між ЗАТ "НРБ", правонаступником якого є позивач –ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (Банк) та ТОВ "Чорноморський торговий дім", правонаступником якого є ТОВ "Кепітал Форс" (Позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 (надалі –Договір про відкриття кредитної лінії), відповідно до п. 1.1 якого Банк зобов'язався відкрити Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, що надалі іменується "кредитна лінія", та надає позичальнику кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 1.5 договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, повертати банку кредит в обсягах та у терміни, передбачені ст. 8 цього договору, а також виконувати інші умови цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору про відкриття кредитної лінії (в редакції Додаткової угоди №1 від 25.12.2008 р.) ліміт кредитної лінії складає: з часу укладення цього договору та по 24.01.2009 р. –1 585 000 дол. США; з 25.01.2008 р. включно ліміт кредитної лінії зменшується щомісячно кожного 25 числа календарного місяця на 2 000 дол. США, починаючи з 25.01.2010 р. включно ліміт кредитної лінії зменшується щомісячно, кожного 25 числа календарного місяця на 33 150 дол. США. Останній платіж має бути здійснено не пізніше 25.11.2013 р.

Відповідно до п. 8.1 Договору про відкриття кредитної лінії Позичальник зобов'язується, починаючи з грудня 2008 року, повертати кредит, наданий в межах відповідного розміру ліміту кредитної лінії, встановленого п. 1.2 цього договору, таким чином, щоб станом на 26 число кожного календарного місяця загальна заборгованість за кредитною лінією зменшувалась на 26 500 дол. США, а станом на 26.11.2013 р. загальної заборгованості за кредитною лінією не існувало.

Пунктами 2.1 Кредитного договору та Договору про відкриття кредитної лінії (в редакції додаткових угод № 4 від 28.05.2009 р.) передбачено, що належне виконання Позичальником зобов'язань за кредитними договорами забезпечується, зокрема, порукою ВАТ "Севастопольське підприємство "ЕРА" на повний розмір зобов'язань Позичальника.

Договір поруки укладено 08.12.2006 р. між ЗАТ "НРБ", правонаступником якого є позивач –ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (Кредитор) та ВАТ "Севастопольське підприємство "ЕРА" (Поручитель) (надалі –Договір поруки).

Згідно п. 4.3 Договору поруки Поручитель зобов'язаний погасити заборгованість боржника протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про погашення боргу.

Пунктом 4.1 Договору поруки передбачена солідарна відповідальність Поручителя та Боржника.

Апеляційним господарським судом встановлено, що додатковими угодами № 1 від 25.12.2008 р. до Кредитного договору та Договору про відкриття кредитної лінії, змінено, зокрема, розмір відсотків за користування кредитом, та встановлено процентну ставку у розмірі 12% річних.

У зв'язку з невиконанням ТОВ "Кепітал Форс" своїх грошових зобов'язань за Кредитним договором та Договором про відкриття кредитної лінії, ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулось до відповідача з вимогами від 16.12.2009 р. за вих. № 6815/5/06-2-2, на ім'я генерального директора ВАТ "Севастопольське підприємство "ЕРА" Мельника П.І. та 12.01.2010 р. вих. № 6817/5/06-2-2 на ім'я арбітражного керуючого Захарченко І.В. про погашення даної заборгованості ТОВ "Кепітал Форс".

Невиконання відповідачем вищевказаних вимог стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даним позовом про стягнення боргу за Договором поруки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди, посилаючись на зміну ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" розміру відсоткової ставки за користування кредитом без згоди ВАТ "Севастопольське підприємство "Ера", дійшли висновку, що порука припинилася на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки було здійснено зміну зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Судами встановлено, що відповідно до п. 2.1 ст. 2 Договору поруки Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за виконання Боржником в повному обсязі наступних зобов'язань, що випливають з кредитних договорів:

- зобов'язання повернути Кредитору кредит, наданий згідно з кредитним договором № 247-В/06 від 08.12.2006 в сумі 2 390 000 дол. США, договором про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006 р. в сумі 1 585 000 доларів США, відповідно до графіків, наведених в п. 8.1 кредитних договорів з кінцевим терміном повернення 25.11.2013 р., а у випадках, передбачених законодавством України та/або кредитним договором –достроково;

- зобов'язання в строк/и та в порядку, передбачені ст. 6 кредитних договорів, а у випадках, передбачених законодавством України та/або кредитним договором та/або цим договором, - до настання терміну/ів, зазначеного/их в ст. 6 кредитних договорів –сплатити/чувати кредитору проценти за користування кредитом з розрахунку 11% річних з можливістю зміни розміру процентів та строків їх сплати у випадках, передбачених ст. 6 кредитних договорів;

- зобов'язання сплатити кредитору неустойку (пеню, штраф) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за кредитними договорами у строки та у розмірах, передбачених кредитними договорами.

Зазначена умова договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Також, апеляційним судом встановлено, що відповідно до ст. 6 Кредитного договору банк має право на зміну розміру процентної ставки у випадках зміни облікової ставки Національного банку України, порушення Позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, збільшення процентних ставок на фінансовому ринку України, зміни кредитної політики банку. Аналогічний зміст містить ст. 6 Договору про відкриття кредитної лінії.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.

Проте, господарські суди, встановивши, що умовами Договору поруки передбачено можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в кредитних договорах, дійшли помилкового висновку, що внесення змін до кредитних договорів в цій частині змінило основне зобов'язання боржника без згоди поручителя та збільшило обсяг його відповідальності.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про припинення Договору поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України є необґрунтованими.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій не досліджувалась первинна документація та не встановлювались розміри заборгованості по кожному кредитному договору, по відсоткам за користування кредитними коштами та не розраховувався розмір пені по кожному з цих платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку із вищевикладеним, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 ,11111, 11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 р. та рішення господарського суду міста Севастополя від 23.04.2010 р. у справі № 5020-10/012 скасувати.

Справу передати на новий розгляд господарському суду міста Севастополя.

Головуючий, суддя Н. Дунаєвська

Судді С. Владимиренко

О. Подоляк

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

15 квітня 2011 року

справа № 5020-10/012-574/2011

Суддя господарського суду міста Севастополя Харченко І.А., розглянувши матеріали справи №5020-10/012

Публічного акціонерного товариства ”Дочірній банк сбербанку Росії”

до Відкритого акціонерного товариства ”Севастопольське підприємство ”ЕРА”

про стягнення заборгованості в розмірі 4 461 715,86 дол. США (еквівалент –35649109,72 грн), у тому числі: 2684766,96 дол.США заборгованість за кредитним договором №247-В/06 від 08.12.2006, 1776948,45 дол.США заборгованості за договором відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2009,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ”Кепітал Форс”,

в с т а н о в и в :

09.02.2010 Публічне акціонерне товариство „Дочірній банк Сбербанку Росії” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства ”Севастопольське підприємство ”ЕРА”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ”Кепітал Форс”, про стягнення заборгованості в сумі 13948,00 дол. США (еквівалент –111600,74 грн), у тому числі: 8373,00 дол. США заборгованість за кредитним договором №247-В/06 від 08.12.2006, з яких: 6000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 2373,00 дол. США - заборгованість за процентами та 7575,00 дол. США заборгованості за договором відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2009, з яких: 6000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 1575,00 дол. США - заборгованість за процентами.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.02.2010 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі.

В процесі розгляду спору в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач збільшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача частину простроченої заборгованості у розмірі 4 461 715,86 дол. США (еквівалент –35649109,72 грн), у тому числі: 2684766,96 дол. США заборгованість за кредитним договором №247-В/06 від 08.12.2006, з яких: 2373000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 226761,91 дол. США - заборгованість за процентами, 85005,05 дол. США –пеня, та 1776948,45 дол. США заборгованості за договором відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2009, з яких: 1575000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 145888,58 дол. США - заборгованість за процентами, 56059,87 дол. США –пеня (том 2 арк.с. 5-9).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.04.2010 у задоволенні позову відмовлено повністю (том 2 арк.с.99-104).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дочірній банк Сбербанку Росії” було залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Севастополя від 23.04.2010 у справі №5020-10/012 –без змін (том 2 арк.с.192-205).

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2010 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 та рішення господарського суду міста Севастополя від 23.04.2010 залишено без змін, а касаційну скаргу –без задоволення (том 2 арк.с.231-236).

Постановою Верховного Суду України від 17.01.2011 заяву Публічного акціонерного товариства „Дочірній банк Сбербанку Росії” задоволено, постанову Вищого господарського суду України від 08.10.2010 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції (том 2 арк.с. 294-297).

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2011 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дочірній банк Сбербанку Росії” задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 та рішення господарського суду міста Севастополя від 23.04.2010 у справі №5020-10/012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (том 3 арк.с.7-12).

14.04.2011 справа надійшла на адресу господарського суду міста Севастополя.

Керуючись статтями 65, 86 Господарського процесуального кодексу України,

у х в а л и в :

1. Прийняти справу до провадження.

2. Призначити розгляд справи на 17.05.2011 об 11.00, засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Севастополя за адресою: м. Севастополь, вул. Павліченко, 5, кабінет №208.

3. Зобов’язати учасників процесу надати суду документи, що підтверджують повноваження осіб, які представлятимуть інтереси у судовому засіданні (оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи).

Зобов’язати учасників процесу забезпечити явку їх повноважних представників у судове засідання.

Для перепустки до приміщення суду мати документ, підтверджуючий повноваження особи та дану ухвалу.

Копії документів, що надаються до суду, повинні бути засвідчені належним чином, згідно з пунктом 5.27 Держстандарту України №4163-2003 «Уніфікована Система організаційно–розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів», і подаються з супровідним листом.

На підставі пункту 5 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право стягнути на користь державного бюджету штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 1 700,00 грн.) за ухилення від вчинення дій, покладених ним на сторону.

Суддя підпис І.А. Харченко

ПОСТАНОВА СУДУ В РЕЄСТРІ ВІДСУТНЯ !

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18581982

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2011 р.

Справа № 5020-10/012-574/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Подоляк О.А.

суддів :

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії"

на ухвалу

Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2011

у справі

№ 5020-10/012-574/2011

за позовом

ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії"

до

ВАТ "Севастопольське

підприємство "Ера"

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача

ТОВ "Кепітал Форс"

про

стягнення коштів

за участю представників:

від позивача

- Ганчар І.Д.

від відповідача

- не з'явилися

від третьої особи

- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2011 (судді: Борисова Ю.В., Дмитрієв В.Є., Гонтар В.І.) провадження у справі зупинено до розгляду Ленінським районним судом міста Севастополя справи № 2-3426/2011 та набрання рішення чинності у вказаній справі.

Не погоджуючись з ухвалою, ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулося до господарського суду з позовом до ВАТ "Севастопольське підприємство "Ера", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Кепітал Форс", про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позов мотивований невиконанням ТОВ "Кепітал Форс" умов кредитних договорів, поручителем якого є ВАТ "Севастопольське підприємство "Ера", згідно договору поруки.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.05.2011 позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення.

В подальшому відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у даній справі до вирішення Ленінським районним судом міста Севастополя справи № 2-3426/2011 за позовом ОСОБА_1. до ВАТ "Севастопольське підприємство "Ера" про визнання недійсним договору поруки, на підставі якого суд зупинив провадження у справі.

Зупиняючи провадження у справі, апеляційний господарський суд мотивував це тим, що справа Ленінського районного суду міста Севастополя № 2-3426/2011, є пов'язаною з даною, оскільки у ній оспорюється дійсність договору поруки, яким обґрунтовано позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами у даній справі, а тому її розгляд унеможливлює розгляд справи № 5020-10/012-574/2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Виходячи із змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Приймаючи ухвалу апеляційним господарським судом не прийнято до уваги, що відповідно до положень п. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, сам має право надати оцінку пов'язаному з предметом спору договору та визнати його недійсним повністю чи у певній частині, якщо він суперечить законодавству.

З огляду на це, апеляційний господарський суд дійшов необґрунтованих висновків, що порушення Ленінським районним судом міста Севастополя провадження у справі № 2-3426/2011 перешкоджає з'ясуванню обставин у даній справі та безпідставно зупинив провадження.

Таким чином, ухвала апеляційного господарського суду прийнята з порушенням ст. 79 ГПК України.

Враховуючи наведене, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною і обґрунтованою, її слід скасувати, а справу передати до апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119,11110,11111, 11113 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" задовольнити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2011 у справі № 5020-10/012-574/2011 скасувати.

Справу передати Севастопольському апеляційному господарському суду для здійснення апеляційного провадження.

Головуючий, суддя О. Подоляк

С у д д і С. Владимиренко

Н. Мележик

[П о м о г и т е советом пожалуйста!]

Спасибо на добром слове AntiBank, вселили надежду, дай вам Бог здоровья.

Буду штудировать форум, авось....

Все таки у меня остаеться пока вопрос, квартиру (ипотечную) та, которая в залоге у банка, я хозяин по договору дарения, что с ней? с прекращением (в идеале) моего поручительства, что с квартирой дальше?

Думаю что если просто спрыгнуть с поручительства, после апелляции в верховный банк врядли пойдет(продадут ипотеку висяк оставят на заемщике) , но вот когда станет вопрос что они остались вообще без залога с висяковым кредитом, не захотят ли они тогда всей моей крови? не "решат" ли решение в Верховном? Ведь в этом раскладе тогда торба полная... и чем для меня ето чревато? предположим что после успешной апелляции я успею продать квартиру, смогут они чтото изменить? что они могут вообще предпринять чтоб такая схема не вышла?

Продавати квартиру це буде хибний щлях і підстава банку при повороті виконання стягнути з Вас грошові кошти за які Ви продасте квартиру і може бути застосованою ч.3 ст.380 ЦПК України: У разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації. Потрібно подарувати !

Для того, щоб зрозуміти Вашу ситуацію і конкретно підсказати скиньте в лічку КД, зміни до нього і Договір іпотеки.

[Признание недействительным договора об открытии кредитной линии из-за невыдачи транша]

Під що була кредитна лінія, який банк, який відсоток складає не виданий транш по відношенню до усієї суми і взагалі є інші шляхи ніж недійсність, якої не може бути Вам правильно відповів Alexburko/

Чи подавалась Вами заявка на черговий транш і чи є докази цьому ?

Скиньте документи в лічку - підскажу коли побачу документи.

[Ищу решение (совсем недавнее, касательно договора о предоставлении кредитной линии)]

Всех приветствую,

где-то недавно читал о том, что какой-то из районных судов признал недействительным договор о предоставлении кредитной линии недействительной в связи с отсутствием существенных условий. Кажется так.

Буду очень признателен за ссылку на данное решение, где-то потерял информацию, а очень нужно.

У мене є ось такі рішення рішення ВГСУ скасоване ВСУ по господарському судочинству:

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 р. № 42/78-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),

Коробенко Г.П.

розглянувши

касаційну скаргу ТОВ "Фортекс"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року

у справі

господарського суду № 42/78-10

Харківської області

за позовом ТОВ "Фортекс"

до ПАТ "УкрСиббанк"

про стягнення 778713, 71 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники :

від ТОВ "Фортекс": Прокопчук Є.О. (довіреність від 04.11.2010р.),

від ПАТ "УкрСиббанк": Слюсар О.Б. (довіреність від 29.12.2010р.).

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2010року ТОВ "Фортекс" (далі –позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "УкрСиббанк" (далі –відповідач) про стягнення 778713, 71 грн. збитків у вигляді неодержаного доходу, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.05.2010року (том 1, а.с. 47).

Позивач свої вимоги обґрунтовував неналежним виконанням з боку відповідача умов кредитного договору № 11052905000 від 06.10.2006р., що полягало в неперерахуванні кредитного траншу на замовлення позивача, внаслідок чого позивач не одержав дохід у сумі 778 713,71 грн., який міг би отримати від купівлі - продажу цінних паперів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.10.2010 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ТОВ "Фортекс" збитки у вигляді суми неодержаного доходу (упущеної вигоди) в розмірі 778713,71 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 7787,14 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010 року скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Апеляційний суд дійшов висновку про недоведення "позивачем вини відповідача у неотриманні позивачем кредитних коштів за заявою від 27.08.2009р. та недоведеною є і вина відповідача у факті спричинення збитків у вигляді неодержаного доходу " (том 2, а.с. 65).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010 року залишити в силі, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 22, 527, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, статей 193, 218 Господарського кодексу України, статей 35, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників сторін, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи , які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) .

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції про доведення обставин протиправності дій банку згідно Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 року у справі № 02/843-59/86-09, а також про обґрунтованість відмови банку в задоволенні заяви позивача від 27.08.2009 року про надання кредитного траншу.

Однак, колегія суддів касаційного суду з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій між ТОВ "Фортекс" та ПАТ "УкрСиббанк" було укладено кредитний договір № 11052905000 у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії 2 400 000,00 грн. (том 1, а.с. 8-120).

Умовами кредитного договору №11052905000 від 06.10.2006р. передбачено, що поновлюваною кредитною лінією за кредитним договором вважається форма надання кредиту, яка передбачає його надання позивачу в майбутньому одним траншем або декількома траншами, в межах встановленого ліміту кредиту та в межах встановленого строку кредитування. Лімітом кредитної лінії за договором вважається гранично припустима сума заборгованості позивача перед відповідачем за загальною сумою виданих траншів у будь-який момент дії договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2009року позивач звернувся до відповідача з листом №18, в якому просив надати кредитний транш згідно зазначеного договору, однак листом № 134 від 26.02.2009року банк відмовив ТОВ "Фортекс" в кредитуванні на умовах вищевказаного договору, посилаючись на неможливість такого кредитування, що пов’язано із змінами, які відбулися в кредитній політиці банку та на фінансовому ринку.

Також судом першої інстанції прийнято до уваги, що зазначені обставини були досліджені господарським судом в іншій справі (№ 02/843-59/86-09 господарського суду Харківської області) між тими ж сторонами, в результаті чого було встановлено обставини порушення банком умов кредитного договору № 11052905000 від 06.10.2006 р. За результатами розгляду позовних вимог ТОВ "Фортекс" у справі № 02/843-59/86-09 Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2009 р. відповідача було зобов’язано виконати договірні зобов’язання щодо кредитування ТОВ "Фортекс" на умовах зазначеного кредитного договору (том 1, а.с. 13-17).

Отже, апеляційним судом не прийнято до уваги обставини доведення порушення відповідачем умов кредитного договору, яке полягало у ненаданні позивачу чергового кредитного траншу по спірному договору, що встановлено згідно судового рішення у справі № 02/843-59/86-09 та є преюдиційним фактом при розгляді спору про стягнення збитків.

Також судом першої інстанції встановлено, що 27.08.2009 р . позивач звернувся до відповідача з заявкою № 68, в якій просив видати йому кредитний транш згідно Постанови Харківського апеляційного суду від 19.08.2009року у справі № 02/843-59/86-09 та згідно кредитного договору № 11052905000 від 06.10.2006 р. на суму 1536600грн., зазначивши про необхідність подальшого перерахування коштів на користь зберігача цінних паперів –ТОВ "Фінансова компанія "Дельта" (том 1, а.с. 34).

Судом першої інстанції встановлено, що дане звернення залишено банком без задоволення. У відзиві на позовну заяву відповідач мотивував правомірність своїх дій тим, що ТОВ "Фортекс" просив перерахувати кошти не на свій рахунок, а на користь зберігача цінних паперів, а за умовами кредитного договору від 06.10.2006 р. кредит надається шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника для подальшого використання за цільовим призначенням (пункт 1.5 Кредитного договору, том 1, а.с. 9, 75-76).

Оцінивши в сукупності докази у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність дій банку, які полягали в ненаданні кредитного траншу на суму 1536600грн., оскільки позивачем вперше було подано замовлення на перерахування коштів 24 лютого 2009р. , однак банк безпідставно відмовив у наданні кредитного траншу, що визнано незаконним згідно Постанови Харківського апеляційного господарського суду від суду від 19.08.2009року у справі № 02/843-59/86-09, а отже, після набрання рішенням суду законної сили, банк зобов'язаний був самостійно перерахувати кошти на рахунок позивача в межах суми ліміту, оскільки замовлення від 24.02.2009р. відповідачем так і не було виконано. Суд першої інстанції констатував про те, що зазначення в листі позивача № 68 від 27.08.2009р. про необхідність в подальшому перерахувати кошти на рахунок третьої особи не перешкоджало банку виконати свої договірні зобов'язання, рішення суду та подані позивачем заявки від 24.02.2009року та від 27.08.2009року, перерахувавши кошти на суму 1536600грн. на рахунок позивача відповідно до пункту 1.5 спірного кредитного договору. Однак, відповідач перерахування коштів не зробив.

Разом з тим, апеляційний суд, порушивши приписи статті 43 ГПК України про оцінку в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності надав оцінку заяві позивача № 68 від 27.08.2009 р., як єдиному зверненню позивача про видачу кредитному траншу на суму 1536600грн. та дійшов висновку про подання її з порушенням пункту 1.5 спірного кредитного договору, залишивши поза увагою обставини подання заяви про видачу кредитного траншу від 24.02.2009року та прийняття Постанови Харківського апеляційного господарського суду від суду від 19.08.2009року у справі № 02/843-59/86-09 про зобов'язання відповідача надати кредитний транш на виконання спірного договору.

З огляду на допущене апеляційним судом порушення положень статті 43 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки апеляційного суду такими, що не спростовують повноти та обґрунтованості висновків суду першої інстанції про незаконність дій відповідача, який відмовив позивачу у наданні кредитного траншу на суму 1536600грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно Договору про брокерське обслуговування №Б-144/2008 від 10.10.2008року, укладеного позивачем з ФК "Дельта" та поданих ним замовлень № 17, 18, 22, 23, 24 від 27.08.2009року, позивач мав реальну можливість придбати пакети акцій ВАТ "Єнакіївський металургійний завод", ВАТ "Укрнафта", ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", ВАТ "Концерн "Стирол", ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Форум" з біржових торгів , які проводилися ВАТ "Українська біржа" 27.08.2009року на загальну суму 659 662грн., оскільки запропонована позивачем ціна відповідала купівельній ціні акцій цих емітентів (том 2, а.с. 32, том 1, а.с.29). Суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на 07.04.2010року позивач міг би реалізувати на біржових торгах зазначений пакет акцій за ціною 1517340грн., оскільки вартість акцій зросла (том 1, а.с. 30).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що різниця між вартістю акцій станом на 07.04.2010року та станом на 27.08.2009року, з якої слід виключити витрати позивача по обслуговуванню спірного кредитного договору, винагороду брокера є втраченою вигодою позивача. Провівши власний розрахунок, суд першої інстанції дійшов висновку, про те, що розмір втраченої вигоди позивача складає 778713,71грн. та прийняв рішення про її стягнення з відповідача, винного у невиконанні договірних зобов'язань по наданню чергового кредитного траншу згідно Кредитного договору № 11052905000 від 06.10.2006 р.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про встановлення обставин винних дій відповідача у ненаданні кредитного траншу позивачу, внаслідок чого йому було завдано збитків ( втраченої вигоди).

Також касаційний суд зазначає про помилковість висновків апеляційного суду на предмет того, що позивач зобов'язаний довести вину відповідача у заподіянні збитків. Відповідно до статей 224, 226 Господарського кодексу України презюмується вина особи, яка порушила господарське зобов'язання. Тому позивач звільняється від обов'язку доведення вини відповідача у завданні збитків. Навпаки, відповідач, зобов'язаний довести суду вчинення ним дій, направлених на вжиття заходів щодо запобігання збиткам, про що було зазначено в рішенні суду першої інстанції.

Колегія суддів касаційного суду приймає до уваги, що судами не встановлено обставин вжиття відповідачем заходів, направлених на запобігання збиткам у позивача та не встановлено обставин форс-мажорного характеру, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права та такою, що підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010 року, прийнятим з дотриманням чинного законодавства, яке слід залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ТОВ "Фортекс" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року скасувати, рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010 року у справі № 42/78-10 залишити в силі.

Головуючий Н. Ткаченко

Судді Л. Катеринчук

Г. Коробенко

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2011 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого Берднік І.С.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Шицького І.Б., Яреми А.Г., -

за участю представників:

товариства з обмеженою відповідальністю

“Фортекс” - Кірси В.В.,

публічного акціонерного товариства

“УкрСиббанк” - Слюсаря О.Б., -

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року в справі № 42/78-10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фортекс” до публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про стягнення 778 713,71 грн,

в с т а н о в и в:

У квітні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю “Фортекс” (далі – ТОВ “Фортекс”) звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило стягнути з публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (далі – ПАТ “УкрСиббанк”) 778 713,71 грн збитків у вигляді неодержаних ним доходів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання з боку ПАТ “УкрСиббанк” умов кредитного договору № 11052905000 від 6 жовтня 2006 року, що полягало в неперерахуванні кредитного траншу на замовлення ТОВ “Фортекс”, внаслідок чого ТОВ “Фортекс” не одержало дохід у розмірі 778 713,71 грн, який могло би отримати від купівлі-продажу цінних паперів за кошти цього траншу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ “УкрСиббанк” на користь ТОВ “Фортекс” збитки у вигляді неодержаного доходу в розмірі 778 713,71 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 1 березня 2011 року скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2010 року. Рішення господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2010 року залишив в силі.

При цьому Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за кредитним договором позивачу було завдано збитків у вигляді неодержаних доходів.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року з підстав, передбачених статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) ПАТ “УкрСиббанк”, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 22 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), просило скасувати цю постанову та направити справу на новий розгляд до Вищого господарського суду України.

До поданої заяви ПАТ “УкрСиббанк” долучило копії постанов Вищого господарського суду України: від 7 жовтня 2010 року в справі № 14/1, від 16 квітня 2009 року в справі № 21/188/08-16/213/08, від 2 лютого 2011 року в справі № 2/29-10, від 2 липня 2009 року в справі № 10/216, – у яких, на його думку, по-іншому застосовано судом касаційної інстанції одні й ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 28 квітня 2011 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу № 42/78-10 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що 6 жовтня 2006 року між ТОВ “Фортекс” (позивач) та ПАТ “УкрСиббанк” (відповідач) був укладений кредитний договір № 11052905000 (далі – кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 якого відповідач зобов’язався надати позивачу, а позивач зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачу кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що становить 2 400 000 грн.

Умовами кредитного договору передбачено, що поновлюваною кредитною лінією за цим договором вважається форма надання кредиту, яка передбачає його надання позивачу в майбутньому одним траншем або декількома траншами в межах установленого ліміту кредиту та в межах установленого строку кредитування. Лімітом кредитної лінії за договором вважається гранично припустима сума заборгованості позивача перед відповідачем за загальною сумою виданих траншів у будь-який момент дії договору.

У пункті 1.4 кредитного договору визначено цільове призначення (мета) кредиту: придбання нерухомості та основних засобів, у тому числі придбання корпоративних прав (акцій, пайової участі) на вторинному ринку. А пунктом 1.5 цього договору передбачено надання кредиту шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника в банку.

24 лютого 2009 року ТОВ “Фортекс” звернулося до ПАТ “УкрСиббанк” з листом № 18, у якому просило надати кредитний транш згідно із зазначеним договором.

Листом від 26 лютого 2009 року № 1346 відповідач відмовив позивачу в кредитуванні на умовах кредитного договору, посилаючись на неможливість такого кредитування, що пов’язано із змінами, які відбулися в кредитній політиці банку та на фінансовому ринку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 серпня 2009 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25 листопада 2009 року, такі дії відповідача були визнані неналежним виконанням умов кредитного договору та зобов’язано відповідача виконати договірні зобов’язання щодо кредитування ТОВ “Фортекс” на умовах цього договору (справа № 02/843-59/86-09).

27 серпня 2009 року ТОВ “Фортекс” звернулося до ПАТ “УкрСиббанк” із замовленням № 68, у якому просило перерахувати кошти безпосередньо на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дельта”, з яким позивач уклав договір на брокерське обслуговування № Б-144/2008 від 10 жовтня 2008 року та договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 63 від 10 жовтня 2008 року (з доповненням від 15 травня 2009 року). За умовами цих договорів ТОВ “Фортекс” доручило ТОВ „Дельта” (у подальшому – зберігач/повірений) укладати від імені товариства, за відповідну винагороду, договори купівлі-продажу цінних паперів на підставі замовлень товариства, а також відкрити і вести рахунок у цінних паперах, належних товариству, та обслуговувати операції за цим рахунком.

Однак вказане замовлення ТОВ “Фортекс” № 68 від 27 серпня 2009 року відповідачем не було виконано.

Предметом розгляду в даній справі є вимога ТОВ “Фортекс” про стягнення з ПАТ “УкрСиббанк” різниці між ціною пакетів акцій ВАТ “Єнакіївський металургійний завод”, ВАТ “Укрнафта”, ВАТ “Алчевський металургійний завод”, ВАТ “Концерн “Стирол”, ВАТ “Акціонерний комерційний банк “Форум”, за яку було продано та могло бути придбано позивачем ці акції (відповідно до договору на брокерське обслуговування № Б-144/2008 від 10 жовтня 2008 року, додаткової угоди від 15 травня 2009 року та укладених замовлень-угод на придбання цінних паперів № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 24 та № 25 від 27 серпня 2009 року) на проведених 27 серпня 2009 року ВАТ “Українська біржа” біржових торгах, і ціною вказаних акцій, за яку вказані акції були продані та за яку позивач міг би їх продати на біржових торгах 7 квітня 2010 року.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України).

Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

З огляду на положення статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про стягнення з ПАТ “УкрСиббанк” на користь ТОВ “Фортекс” 778 713,71 грн неодержаних доходів, не звернув уваги на зазначені вимоги закону та на те, що апеляційним судом установлено правомірність відмови відповідача у наданні чергового траншу за заявкою від 27 серпня 2009 року з урахуванням умов пункту 1.5 кредитного договору та відсутність усіх елементів цивільно-правової відповідальності.

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні даної справи неправильно застосував норми матеріального права, що суперечить висновкам цього суду в інших судових рішеннях у подібних правовідносинах, зокрема у справах № 14/1 та № 21/188/08-16/213/08, заява ПАТ “УкрСиббанк” підлягає задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року – скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 11123 – 11125 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

Заяву публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року у справі № 42/78-10 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: М.І. Балюк В.В Кривенко

В.П. Барбара Н.П. Лященко

С.М. Вус В.Л. Маринченко

Л.Ф. Глос Л.І. Охрімчук

Т.В. Гошовська П.В. Панталієнко

Л.І. Григор'єва В.Ф. Пивовар

В.С. Гуль П.П. Пилипчук

В.І. Гуменюк О.І. Потильчак

М.Б. Гусак Б.М. Пошва

А.А. Ємець О.Б. Прокопенко

Т.Є. Жайворонок Я.М. Романюк

В.В. Заголдний Ю.Л. Сенін

Г.В. Канигіна А.М. Скотарь

Є.І. Ковтюк Т.С. Таран

П.І. Колесник О.О. Терлецький

М.Є. Короткевич І.Б. Шицький

В.І. Косарєв А.Г. Ярема

Правова позиція

З огляду на положення статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв"язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Думаю, що ВГСУ залишиться на своїй позиції, потрібно почекати.

Були ще ось такі по цивільному судочинству де Дніпропетровський апеляційний дійшо виснвку, що кредитний транш це не кредитна операція:

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц - 565/10 Головуючий в І інстанції - Багрова А.Г. Категорія 27 Доповідач Кузнєцов В.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Приходченко А.П.

суддів - Кузнєцова В.О., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Журавель Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2009 року

за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 06 червня 2008 року він уклав з відповідачем договір про надання кредитної лінії № Crl-SME306/217/2008. Ліміт кредитної лінії становить 38900 доларів США, цільове використання кредиту - споживчі цілі. На порушення положень договору, ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач не виконує своїх зобов’язань.

08.07.2009 року та 14.07.2009 року він звертався з письмовою заявою про видачу траншу кредиту у розмірі 7100 доларів США. 21 липня 2009 року та 22 липня 2009 року він звернувся із заявою про видачу траншу кредиту у розмірі 21000 доларів США. Однак відповідач таких траншів йому не надав, мотивуючи тим, що йому необхідно надати до банку документи, що підтверджують наявність доходів у валюті кредиту в сумі, не меншій за суму кредиту, посилаючись на п.1.3 договору.

Вважаючи дії відповідача незаконними, просив ухвалити рішення, яким визнати дії відповідача протиправними щодо невидачі йому траншу кредиту, зобов’язати виконати свої зобов’язання за договором про надання кредитної лінії та видати залишок кредиту, стягнути з відповідача на його користь 38745грн. у відшкодування збитків, пеню у розмірі 88082,88грн. і 5000грн. у відшкодування моральної шкоди. В ході розгляду справи позивач збільшив розмір вимог в частині стягнення пені та просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 337811,53грн.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2009 року позовні вимоги були задоволені частково. Визнані дії відповідача протиправними щодо невидачі позивачу траншу кредиту згідно договору про надання кредитної лінії № Crl-SME306/217/2008 від 06.06.2008 року за його заявами від 08.07.2009 року, 14.07.2009 року, 21.07.2009 року, 22.07.2009 року. Зобов’язано відповідача виконати свої зобов’язання за договором про надання кредитної лінії № Crl-SME306/217/2008 від 06.06.2008року шляхом видачі позивачу залишку кредитних коштів. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму пені у розмірі 337811,53грн. та вирішено питання стосовно судових витрат.

З таким рішенням не погодився відповідач, який звернувся до суду з апеляційною скаргою і посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповно з’ясовані обставини , що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції, винести нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено і це відповідає дійсності, що 06 червня 2008 року сторони уклали договір про надання кредитної лінії № Crl-SME306/217/2008. ( а. с. 8 – 20 ). Ліміт кредитної лінії становить 38900доларів США, цільове використання кредиту - споживчі цілі.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними щодо невидачі траншів кредиту та зобов’язуючи банк видати залишок кредитних коштів, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача не відповідають вимогам договору та діючому законодавству.

Колегія судді

[Ищу решение (совсем недавнее, касательно договора о предоставлении кредитной линии)]

Всех приветствую,

где-то недавно читал о том, что какой-то из районных судов признал недействительным договор о предоставлении кредитной линии недействительной в связи с отсутствием существенных условий. Кажется так.

Буду очень признателен за ссылку на данное решение, где-то потерял информацию, а очень нужно.

У мене є ось такі рішення рішення ВГСУ скасоване ВСУ по господарському судочинству:

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 р. № 42/78-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),

Коробенко Г.П.

розглянувши

касаційну скаргу ТОВ "Фортекс"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року

у справі

господарського суду № 42/78-10

Харківської області

за позовом ТОВ "Фортекс"

до ПАТ "УкрСиббанк"

про стягнення 778713, 71 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники :

від ТОВ "Фортекс": Прокопчук Є.О. (довіреність від 04.11.2010р.),

від ПАТ "УкрСиббанк": Слюсар О.Б. (довіреність від 29.12.2010р.).

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2010року ТОВ "Фортекс" (далі –позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "УкрСиббанк" (далі –відповідач) про стягнення 778713, 71 грн. збитків у вигляді неодержаного доходу, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.05.2010року (том 1, а.с. 47).

Позивач свої вимоги обґрунтовував неналежним виконанням з боку відповідача умов кредитного договору № 11052905000 від 06.10.2006р., що полягало в неперерахуванні кредитного траншу на замовлення позивача, внаслідок чого позивач не одержав дохід у сумі 778 713,71 грн., який міг би отримати від купівлі - продажу цінних паперів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.10.2010 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ТОВ "Фортекс" збитки у вигляді суми неодержаного доходу (упущеної вигоди) в розмірі 778713,71 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 7787,14 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010 року скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Апеляційний суд дійшов висновку про недоведення "позивачем вини відповідача у неотриманні позивачем кредитних коштів за заявою від 27.08.2009р. та недоведеною є і вина відповідача у факті спричинення збитків у вигляді неодержаного доходу " (том 2, а.с. 65).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010 року залишити в силі, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 22, 527, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, статей 193, 218 Господарського кодексу України, статей 35, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників сторін, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи , які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) .

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції про доведення обставин протиправності дій банку згідно Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 року у справі № 02/843-59/86-09, а також про обґрунтованість відмови банку в задоволенні заяви позивача від 27.08.2009 року про надання кредитного траншу.

Однак, колегія суддів касаційного суду з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій між ТОВ "Фортекс" та ПАТ "УкрСиббанк" було укладено кредитний договір № 11052905000 у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії 2 400 000,00 грн. (том 1, а.с. 8-120).

Умовами кредитного договору №11052905000 від 06.10.2006р. передбачено, що поновлюваною кредитною лінією за кредитним договором вважається форма надання кредиту, яка передбачає його надання позивачу в майбутньому одним траншем або декількома траншами, в межах встановленого ліміту кредиту та в межах встановленого строку кредитування. Лімітом кредитної лінії за договором вважається гранично припустима сума заборгованості позивача перед відповідачем за загальною сумою виданих траншів у будь-який момент дії договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2009року позивач звернувся до відповідача з листом №18, в якому просив надати кредитний транш згідно зазначеного договору, однак листом № 134 від 26.02.2009року банк відмовив ТОВ "Фортекс" в кредитуванні на умовах вищевказаного договору, посилаючись на неможливість такого кредитування, що пов’язано із змінами, які відбулися в кредитній політиці банку та на фінансовому ринку.

Також судом першої інстанції прийнято до уваги, що зазначені обставини були досліджені господарським судом в іншій справі (№ 02/843-59/86-09 господарського суду Харківської області) між тими ж сторонами, в результаті чого було встановлено обставини порушення банком умов кредитного договору № 11052905000 від 06.10.2006 р. За результатами розгляду позовних вимог ТОВ "Фортекс" у справі № 02/843-59/86-09 Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2009 р. відповідача було зобов’язано виконати договірні зобов’язання щодо кредитування ТОВ "Фортекс" на умовах зазначеного кредитного договору (том 1, а.с. 13-17).

Отже, апеляційним судом не прийнято до уваги обставини доведення порушення відповідачем умов кредитного договору, яке полягало у ненаданні позивачу чергового кредитного траншу по спірному договору, що встановлено згідно судового рішення у справі № 02/843-59/86-09 та є преюдиційним фактом при розгляді спору про стягнення збитків.

Також судом першої інстанції встановлено, що 27.08.2009 р . позивач звернувся до відповідача з заявкою № 68, в якій просив видати йому кредитний транш згідно Постанови Харківського апеляційного суду від 19.08.2009року у справі № 02/843-59/86-09 та згідно кредитного договору № 11052905000 від 06.10.2006 р. на суму 1536600грн., зазначивши про необхідність подальшого перерахування коштів на користь зберігача цінних паперів –ТОВ "Фінансова компанія "Дельта" (том 1, а.с. 34).

Судом першої інстанції встановлено, що дане звернення залишено банком без задоволення. У відзиві на позовну заяву відповідач мотивував правомірність своїх дій тим, що ТОВ "Фортекс" просив перерахувати кошти не на свій рахунок, а на користь зберігача цінних паперів, а за умовами кредитного договору від 06.10.2006 р. кредит надається шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника для подальшого використання за цільовим призначенням (пункт 1.5 Кредитного договору, том 1, а.с. 9, 75-76).

Оцінивши в сукупності докази у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність дій банку, які полягали в ненаданні кредитного траншу на суму 1536600грн., оскільки позивачем вперше було подано замовлення на перерахування коштів 24 лютого 2009р. , однак банк безпідставно відмовив у наданні кредитного траншу, що визнано незаконним згідно Постанови Харківського апеляційного господарського суду від суду від 19.08.2009року у справі № 02/843-59/86-09, а отже, після набрання рішенням суду законної сили, банк зобов'язаний був самостійно перерахувати кошти на рахунок позивача в межах суми ліміту, оскільки замовлення від 24.02.2009р. відповідачем так і не було виконано. Суд першої інстанції констатував про те, що зазначення в листі позивача № 68 від 27.08.2009р. про необхідність в подальшому перерахувати кошти на рахунок третьої особи не перешкоджало банку виконати свої договірні зобов'язання, рішення суду та подані позивачем заявки від 24.02.2009року та від 27.08.2009року, перерахувавши кошти на суму 1536600грн. на рахунок позивача відповідно до пункту 1.5 спірного кредитного договору. Однак, відповідач перерахування коштів не зробив.

Разом з тим, апеляційний суд, порушивши приписи статті 43 ГПК України про оцінку в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності надав оцінку заяві позивача № 68 від 27.08.2009 р., як єдиному зверненню позивача про видачу кредитному траншу на суму 1536600грн. та дійшов висновку про подання її з порушенням пункту 1.5 спірного кредитного договору, залишивши поза увагою обставини подання заяви про видачу кредитного траншу від 24.02.2009року та прийняття Постанови Харківського апеляційного господарського суду від суду від 19.08.2009року у справі № 02/843-59/86-09 про зобов'язання відповідача надати кредитний транш на виконання спірного договору.

З огляду на допущене апеляційним судом порушення положень статті 43 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки апеляційного суду такими, що не спростовують повноти та обґрунтованості висновків суду першої інстанції про незаконність дій відповідача, який відмовив позивачу у наданні кредитного траншу на суму 1536600грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно Договору про брокерське обслуговування №Б-144/2008 від 10.10.2008року, укладеного позивачем з ФК "Дельта" та поданих ним замовлень № 17, 18, 22, 23, 24 від 27.08.2009року, позивач мав реальну можливість придбати пакети акцій ВАТ "Єнакіївський металургійний завод", ВАТ "Укрнафта", ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", ВАТ "Концерн "Стирол", ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Форум" з біржових торгів , які проводилися ВАТ "Українська біржа" 27.08.2009року на загальну суму 659 662грн., оскільки запропонована позивачем ціна відповідала купівельній ціні акцій цих емітентів (том 2, а.с. 32, том 1, а.с.29). Суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на 07.04.2010року позивач міг би реалізувати на біржових торгах зазначений пакет акцій за ціною 1517340грн., оскільки вартість акцій зросла (том 1, а.с. 30).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що різниця між вартістю акцій станом на 07.04.2010року та станом на 27.08.2009року, з якої слід виключити витрати позивача по обслуговуванню спірного кредитного договору, винагороду брокера є втраченою вигодою позивача. Провівши власний розрахунок, суд першої інстанції дійшов висновку, про те, що розмір втраченої вигоди позивача складає 778713,71грн. та прийняв рішення про її стягнення з відповідача, винного у невиконанні договірних зобов'язань по наданню чергового кредитного траншу згідно Кредитного договору № 11052905000 від 06.10.2006 р.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про встановлення обставин винних дій відповідача у ненаданні кредитного траншу позивачу, внаслідок чого йому було завдано збитків ( втраченої вигоди).

Також касаційний суд зазначає про помилковість висновків апеляційного суду на предмет того, що позивач зобов'язаний довести вину відповідача у заподіянні збитків. Відповідно до статей 224, 226 Господарського кодексу України презюмується вина особи, яка порушила господарське зобов'язання. Тому позивач звільняється від обов'язку доведення вини відповідача у завданні збитків. Навпаки, відповідач, зобов'язаний довести суду вчинення ним дій, направлених на вжиття заходів щодо запобігання збиткам, про що було зазначено в рішенні суду першої інстанції.

Колегія суддів касаційного суду приймає до уваги, що судами не встановлено обставин вжиття відповідачем заходів, направлених на запобігання збиткам у позивача та не встановлено обставин форс-мажорного характеру, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права та такою, що підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010 року, прийнятим з дотриманням чинного законодавства, яке слід залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ТОВ "Фортекс" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року скасувати, рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010 року у справі № 42/78-10 залишити в силі.

Головуючий Н. Ткаченко

Судді Л. Катеринчук

Г. Коробенко

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2011 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого Берднік І.С.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Шицького І.Б., Яреми А.Г., -

за участю представників:

товариства з обмеженою відповідальністю

“Фортекс” - Кірси В.В.,

публічного акціонерного товариства

“УкрСиббанк” - Слюсаря О.Б., -

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року в справі № 42/78-10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фортекс” до публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про стягнення 778 713,71 грн,

в с т а н о в и в:

У квітні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю “Фортекс” (далі – ТОВ “Фортекс”) звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило стягнути з публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (далі – ПАТ “УкрСиббанк”) 778 713,71 грн збитків у вигляді неодержаних ним доходів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання з боку ПАТ “УкрСиббанк” умов кредитного договору № 11052905000 від 6 жовтня 2006 року, що полягало в неперерахуванні кредитного траншу на замовлення ТОВ “Фортекс”, внаслідок чого ТОВ “Фортекс” не одержало дохід у розмірі 778 713,71 грн, який могло би отримати від купівлі-продажу цінних паперів за кошти цього траншу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ “УкрСиббанк” на користь ТОВ “Фортекс” збитки у вигляді неодержаного доходу в розмірі 778 713,71 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 1 березня 2011 року скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2010 року. Рішення господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2010 року залишив в силі.

При цьому Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за кредитним договором позивачу було завдано збитків у вигляді неодержаних доходів.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року з підстав, передбачених статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) ПАТ “УкрСиббанк”, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 22 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), просило скасувати цю постанову та направити справу на новий розгляд до Вищого господарського суду України.

До поданої заяви ПАТ “УкрСиббанк” долучило копії постанов Вищого господарського суду України: від 7 жовтня 2010 року в справі № 14/1, від 16 квітня 2009 року в справі № 21/188/08-16/213/08, від 2 лютого 2011 року в справі № 2/29-10, від 2 липня 2009 року в справі № 10/216, – у яких, на його думку, по-іншому застосовано судом касаційної інстанції одні й ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 28 квітня 2011 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу № 42/78-10 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що 6 жовтня 2006 року між ТОВ “Фортекс” (позивач) та ПАТ “УкрСиббанк” (відповідач) був укладений кредитний договір № 11052905000 (далі – кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 якого відповідач зобов’язався надати позивачу, а позивач зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачу кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що становить 2 400 000 грн.

Умовами кредитного договору передбачено, що поновлюваною кредитною лінією за цим договором вважається форма надання кредиту, яка передбачає його надання позивачу в майбутньому одним траншем або декількома траншами в межах установленого ліміту кредиту та в межах установленого строку кредитування. Лімітом кредитної лінії за договором вважається гранично припустима сума заборгованості позивача перед відповідачем за загальною сумою виданих траншів у будь-який момент дії договору.

У пункті 1.4 кредитного договору визначено цільове призначення (мета) кредиту: придбання нерухомості та основних засобів, у тому числі придбання корпоративних прав (акцій, пайової участі) на вторинному ринку. А пунктом 1.5 цього договору передбачено надання кредиту шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника в банку.

24 лютого 2009 року ТОВ “Фортекс” звернулося до ПАТ “УкрСиббанк” з листом № 18, у якому просило надати кредитний транш згідно із зазначеним договором.

Листом від 26 лютого 2009 року № 1346 відповідач відмовив позивачу в кредитуванні на умовах кредитного договору, посилаючись на неможливість такого кредитування, що пов’язано із змінами, які відбулися в кредитній політиці банку та на фінансовому ринку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 серпня 2009 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25 листопада 2009 року, такі дії відповідача були визнані неналежним виконанням умов кредитного договору та зобов’язано відповідача виконати договірні зобов’язання щодо кредитування ТОВ “Фортекс” на умовах цього договору (справа № 02/843-59/86-09).

27 серпня 2009 року ТОВ “Фортекс” звернулося до ПАТ “УкрСиббанк” із замовленням № 68, у якому просило перерахувати кошти безпосередньо на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дельта”, з яким позивач уклав договір на брокерське обслуговування № Б-144/2008 від 10 жовтня 2008 року та договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 63 від 10 жовтня 2008 року (з доповненням від 15 травня 2009 року). За умовами цих договорів ТОВ “Фортекс” доручило ТОВ „Дельта” (у подальшому – зберігач/повірений) укладати від імені товариства, за відповідну винагороду, договори купівлі-продажу цінних паперів на підставі замовлень товариства, а також відкрити і вести рахунок у цінних паперах, належних товариству, та обслуговувати операції за цим рахунком.

Однак вказане замовлення ТОВ “Фортекс” № 68 від 27 серпня 2009 року відповідачем не було виконано.

Предметом розгляду в даній справі є вимога ТОВ “Фортекс” про стягнення з ПАТ “УкрСиббанк” різниці між ціною пакетів акцій ВАТ “Єнакіївський металургійний завод”, ВАТ “Укрнафта”, ВАТ “Алчевський металургійний завод”, ВАТ “Концерн “Стирол”, ВАТ “Акціонерний комерційний банк “Форум”, за яку було продано та могло бути придбано позивачем ці акції (відповідно до договору на брокерське обслуговування № Б-144/2008 від 10 жовтня 2008 року, додаткової угоди від 15 травня 2009 року та укладених замовлень-угод на придбання цінних паперів № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 24 та № 25 від 27 серпня 2009 року) на проведених 27 серпня 2009 року ВАТ “Українська біржа” біржових торгах, і ціною вказаних акцій, за яку вказані акції були продані та за яку позивач міг би їх продати на біржових торгах 7 квітня 2010 року.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України).

Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

З огляду на положення статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про стягнення з ПАТ “УкрСиббанк” на користь ТОВ “Фортекс” 778 713,71 грн неодержаних доходів, не звернув уваги на зазначені вимоги закону та на те, що апеляційним судом установлено правомірність відмови відповідача у наданні чергового траншу за заявкою від 27 серпня 2009 року з урахуванням умов пункту 1.5 кредитного договору та відсутність усіх елементів цивільно-правової відповідальності.

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні даної справи неправильно застосував норми матеріального права, що суперечить висновкам цього суду в інших судових рішеннях у подібних правовідносинах, зокрема у справах № 14/1 та № 21/188/08-16/213/08, заява ПАТ “УкрСиббанк” підлягає задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року – скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 11123 – 11125 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

Заяву публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року у справі № 42/78-10 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: М.І. Балюк В.В Кривенко

В.П. Барбара Н.П. Лященко

С.М. Вус В.Л. Маринченко

Л.Ф. Глос Л.І. Охрімчук

Т.В. Гошовська П.В. Панталієнко

Л.І. Григор'єва В.Ф. Пивовар

В.С. Гуль П.П. Пилипчук

В.І. Гуменюк О.І. Потильчак

М.Б. Гусак Б.М. Пошва

А.А. Ємець О.Б. Прокопенко

Т.Є. Жайворонок Я.М. Романюк

В.В. Заголдний Ю.Л. Сенін

Г.В. Канигіна А.М. Скотарь

Є.І. Ковтюк Т.С. Таран

П.І. Колесник О.О. Терлецький

М.Є. Короткевич І.Б. Шицький

В.І. Косарєв А.Г. Ярема

Правова позиція

З огляду на положення статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв"язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Думаю, що ВГСУ залишиться на своїй позиції, потрібно почекати.

Були ще ось такі по цивільному судочинству де Дніпропетровський апеляційний дійшо виснвку, що кредитний транш це не кредитна операція:

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц - 565/10 Головуючий в І інстанції - Багрова А.Г. Категорія 27 Доповідач Кузнєцов В.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Приходченко А.П.

суддів - Кузнєцова В.О., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Журавель Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2009 року

за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 06 червня 2008 року він уклав з відповідачем договір про надання кредитної лінії № Crl-SME306/217/2008. Ліміт кредитної лінії становить 38900 доларів США, цільове використання кредиту - споживчі цілі. На порушення положень договору, ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач не виконує своїх зобов’язань.

08.07.2009 року та 14.07.2009 року він звертався з письмовою заявою про видачу траншу кредиту у розмірі 7100 доларів США. 21 липня 2009 року та 22 липня 2009 року він звернувся із заявою про видачу траншу кредиту у розмірі 21000 доларів США. Однак відповідач таких траншів йому не надав, мотивуючи тим, що йому необхідно надати до банку документи, що підтверджують наявність доходів у валюті кредиту в сумі, не меншій за суму кредиту, посилаючись на п.1.3 договору.

Вважаючи дії відповідача незаконними, просив ухвалити рішення, яким визнати дії відповідача протиправними щодо невидачі йому траншу кредиту, зобов’язати виконати свої зобов’язання за договором про надання кредитної лінії та видати залишок кредиту, стягнути з відповідача на його користь 38745грн. у відшкодування збитків, пеню у розмірі 88082,88грн. і 5000грн. у відшкодування моральної шкоди. В ході розгляду справи позивач збільшив розмір вимог в частині стягнення пені та просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 337811,53грн.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2009 року позовні вимоги були задоволені частково. Визнані дії відповідача протиправними щодо невидачі позивачу траншу кредиту згідно договору про надання кредитної лінії № Crl-SME306/217/2008 від 06.06.2008 року за його заявами від 08.07.2009 року, 14.07.2009 року, 21.07.2009 року, 22.07.2009 року. Зобов’язано відповідача виконати свої зобов’язання за договором про надання кредитної лінії № Crl-SME306/217/2008 від 06.06.2008року шляхом видачі позивачу залишку кредитних коштів. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму пені у розмірі 337811,53грн. та вирішено питання стосовно судових витрат.

З таким рішенням не погодився відповідач, який звернувся до суду з апеляційною скаргою і посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповно з’ясовані обставини , що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції, винести нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено і це відповідає дійсності, що 06 червня 2008 року сторони уклали договір про надання кредитної лінії № Crl-SME306/217/2008. ( а. с. 8 – 20 ). Ліміт кредитної лінії становить 38900доларів США, цільове використання кредиту - споживчі цілі.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними щодо невидачі траншів кредиту та зобов’язуючи банк видати залишок кредитних коштів, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача не відповідають вимогам договору та діючому законодавству.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є вірним.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти .

Частиною 3 ст. 510 ЦК України передбачено якщо кожна із сторін у зобов’язанні має одночасно і права і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.5 ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов’язаний при наданні кредитів дотримуватися основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів.

Пунктом 1.8 частини 2 договору про надання кредитної лінії ( а.с.14 ) передбачено право банку призупинення та відміни видачі кредитних коштів. У застереженні № 2 цього пункту зазначено, що про призупинення чи відміну у видачі кредитних коштів банк повідомляє позичальника письмово. Однак до звернень позивача у липні 2009 року про видачу кредитних коштів, відповідач не повідомляв позивача про призупинення чи відміну у видачі таких коштів. При укладанні договору банк перевірив кредитоспроможність позивача. У якості забезпечення договору про надання кредитної лінії був укладений договір іпотеки ( а.с. 106 – 108 ), згідно якого позивач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Позивач своєчасно сплачував належні платежі. Тобто у банку не було підстав для призупинення видачі кредитних коштів і такого рішення він не приймав, оскільки про це позивача не повідомляв письмово. Вимоги банку, які були викладені у відповідях на звернення позивача не можна вважати письмовим повідомленням про призупинення видачі кредитних коштів, оскільки це лише відповідь. Вимога банку про надання документів, що підтверджують наявність доходів позивача у валюті кредиту у сумі не меншій за суму кредиту, не відповідає вимогам закону.

Згідно ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Позивач не є суб’єктом , якому НБУ надано право на здійснення операцій в іноземній валюті, а тому вказана вимога банку є незаконною. У разі, якщо банк вважав недостатнім такий вид забезпечення кредитного договору, як укладений договір іпотеки, з урахуванням зменшення вартості предмета іпотеки (квартири), відповідач мав право запропонувати позивачеві укласти будь який іншій договір у забезпечення кредитного договору.

Колегія суддів приходить до висновку проте, що позивач не міг виконати умов договору про надання кредитної лінії, передбачених п. 1.3.10 про надання належним чином оформлених і у формі, що задовольняє банк, кредитних заявок, оскільки саме відповідач повинен був надати бланки заявок. Позивач же у будь який час готовий був заповнити бланки заявок, про що свідчать його звернення до банку про надання кредитних коштів.

Посилання суду на те, що дія договору не поширюється на позивача, зокрема п.1.3, не відповідає дійсності, але це не є підставою для скасування рішення, ухваленого в цілому з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За викладених вище обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання дій відповідача протиправними, зобов’язання виконати умови договору про надання залишку кредитних коштів відповідно договору про надання кредитної лінії є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Разом з тим колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги в частині скасування рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 337811,53грн., оскільки суд першої інстанції прийшов до такого висновку , порушивши норми матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» договір про надання кредитної лінії не відноситься до кредитних операцій, а тому на цій договір не може поширюватись положення Закону України «Про захист прав споживачів». У позивача не має законних підстав для стягнення з відповідача на його користь пені, у зв’язку з невиконанням умов договору, оскільки сам договір не передбачає взагалі відповідальності банку, а дія Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносини не поширюється.

За таких обставин рішення суду в цій частині необхідно скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог не оскаржується .

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.п.3,4, ст. 313 ЦПК України, колегія суддів, –

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2009 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 пені у розмірі 337811 (триста тридцять сім вісімсот одинадцять) гривень 53 копійки – скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в цій частині .

В іншій частині рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26жовтня 2009 року залишити без змін.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

Судді:

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 року м. Київ

Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Балюка М.І., Сеніна Ю.Л.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі – ПАТ “ОТП Банк”) про захист прав споживачів,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 6 червня 2008 року укладено з відповідачем договір про надання кредитної лінії № Сг1-SМЕ306/217/2008 на загальну суму 38 900 доларів США на цільове використання кредиту – споживчі цілі. На порушення умов договору, положень ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач не виконує своїх зобов’язань. 8 липня 2009 року та 14 липня 2009 року він звертався з письмовою заявою про видачу траншу кредиту в сумі 7 100 доларів США, а 21 липня 2009 року та 22 липня 2009 року - із заявою про видачу чергового траншу кредиту в сумі 21 тис. доларів США. Однак відповідач таких траншів йому не надав, мотивуючи тим, що він повинен надати до банку документи, що підтверджують наявність доходів у валюті кредиту в сумі, не меншій за суму кредиту, посилаючись на п. 1.3 договору.

Вважаючи дії відповідача незаконними, ОСОБА_3 просив ухвалити рішення, яким визнати дії відповідача щодо невидачі йому чергових траншів кредиту протиправними; зобов’язати виконати умови за договором про надання цих траншів та видати залишок кредиту; стягнути з відповідача на його користь 38 745 грн. на відшкодування збитків, пеню в розмірі 88 082 грн. 88 коп. і 5 тис. грн. моральної шкоди. Під час розгляду справи позивач збільшив розмір вимог у частині стягнення пені та просив стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 337 811 грн. 53 коп.

Рішенням Нікопольського міськрайониого суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Визнані дії відповідача щодо невидачі ОСОБА_3 траншу кредиту за договором про надання кредитної лінії № Сг1-SМЕ306/217/2008 від 6 червня 2008 року за його заявами від 8, 14, 21 та 22 липня 2009 року протиправними. Зобов’язано відповідача виконати свої зобов’язання за договором про надання кредитної лінії № Сг1-SМЕ306/217/2008 від 6 червня 2008 року шляхом видачі ОСОБА_3 залишку кредитних коштів. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 337 811 грн. 53 коп. та вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 березня 2010 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_3 пені в сумі 337 грн. 811 коп. скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові в цій частині відмовлено; у решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ «ОТП Банк» порушується питання про скасування рішення Нікопольського міськрайониого суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2009 року й рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 березня 2010 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 березня 2010 року в частині відмови йому в позові про стягнення пені та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ПАТ «ОТП Банк» підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Установлено, що 6 червня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ “ОТП Банк” укладено договір про надання кредитної лінії. Ліміт кредитної лінії становить 38 900 доларів США, цільове використання кредиту – споживчі цілі. З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 6 червня 2008 року між сторонами укладено договір іпотеки про передачу в іпотеку банку об’єкт нерухомого майна - АДРЕСА_1.

Пунктом 1.7.3. договору передбачено, що ПАТ “ОТП Банк” надає позивачу кредит однією сумою чи траншами згідно з кредитними заявками позичальника, які надаються позичальником до банку не пізніше 3 (трьох) банківських днів до дня передбачуваної дати надання траншу.

8 липня 2009 року та 14 липня 2009 року позивач звертався до відповідача із заявами про надання чергового траншу кредиту в сумі 7 100 доларів США, однак відповідач своїм листом від 20 липня 2009 року відмовив йому в наданні наступного траншу, зазначивши, що обов’язковою умовою для отримання траншу є надання до банку документів, що підтверджують наявність у ОСОБА_3 , як позичальника, доходів у валюті кредиту в сумі не меншій за суму кредиту (згідно з п. 1.3 кредитного договору).

21 липня 2009 року позивач знову звернувся до банку із заявою про видачу йому чергового траншу кредиту в розмірі 21 тис. доларів США, однак банк своїм листом від 23 липня 2009 року відмовив йому в наданні наступного траншу, зазначивши, що обов’язковою умовою для отримання траншу є надання до банку документів, що підтверджують наявність у ОСОБА_3 , як позичальника, доходів у валюті кредиту в сумі, не меншій за суму кредиту (згідно з п. 1.3 кредитного договору).

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що під час укладення договору банк перевірив кредитоспроможність позивача. У якості забезпечення договору про надання кредитної лінії укладений договір іпотеки, згідно з яким позивач передав в іпотеку банку об’єкт нерухомого майна, АДРЕСА_1. ОСОБА_3 своєчасно сплачував належні платежі, тому в банку не було підстав для призупинення видачі кредитних коштів. Про зміну умов договору за зазначених обставин відповідач не повідомляв позивача письмово, і таке рішення не приймалося.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Пунктом 2.2.7 кредитного договору сторонами визначено, що у разі погіршення фінансового стану позичальника банк має право зменшити розмір ліміту кредитної лінії чи призупинити, у тому числі скасувати видачу кредитних коштів. Посилаючись на цей пункт договору та відмовляючи позивачу в наданні чергових траншів кредиту, відповідач наводив підстави відмови, зокрема, що курс долара США відносно гривні збільшився майже вдвічі з моменту укладення кредитного договору, а також той факт, що нерухоме майно, яке передане в іпотеку банку з метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором, значно здешевіло. За цих обставин перед наданням чергових траншів кредиту банк обґрунтовано зажадав від ОСОБА_3 надання документів, що підтверджують дохід останнього, рівень якого дозволить зробити висновок про достатню платоспроможність позичальника. ОСОБА_3 не повідомив відповідача про наявність у нього таких або інших доходів, які б підтверджували його кредитоспроможність та наявність забезпечення кредитів.

Згідно із ч. 5 ст. 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банк зобов’язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України кредитодавець має право відмовитись від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

У п. 1.3.10. кредитного договору сторони, крім зазначеного, передбачили, що право позичальника на отримання кредиту, серед іншого, виникає після надання в банк належним чином оформлених і у формі, що задовольняє банк, кредитних заявок.

Заявок, як установлено судами, позивачем надано не було.

Не можна погодитися з висновками судів про те, що позивач не міг виконати п. 1.3.10. кредитного договору, оскільки саме відповідач не надав позивачу бланки заявок, а вони на отримання траншу мають певну встановлену форму.

Проте позивач, отримавши перший транш кредиту, знав порядок надання кредиту та за якою формою подається заява на одержання чергових траншів, однак цього порядку не дотримався.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову ОСОБА_3 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Разом з тим відмова ОСОБА_3 у позові про стягнення пені в сумі 337 811 грн. 53 коп. рішення апеляційного суду відповідає обставинам справи, вимогам чинного законодавства, а наведені позивачем доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, тому відсутні й підстави для задоволення його касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 341 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” задовольнити.

Рішення Нікопольського міськрайониого суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2009 року й рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 березня 2010 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_3 та стягнення з публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” судових витрат і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

У решті - рішення апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: М.І. Балюк

Л.І. Охрімчук

Ю.Л. Сенін

Я.М. Романюк

Можливо Вам потрібно ось це, про що йдеться в статті:

http://antiraid.com.ua/news/9754-sud-zache...uju-liniju.html

Суд зачеркнул кредитную линию

02.07.2011

Шевченковский суд столицы создал прецедент аннулирования обязательств по кредитным линиям, которые банки открывали своим клиентам — юридическим лицам (или предприятиям).

Согласно решению суда, принятого по иску председателя правления «Укртатнефти» Павла Овчаренко к «Альфа Банку», поручительство по кредитному договору, деньги по которому выделялись траншами, — не имеет законной силы, так как оно не было привязано к конкретной сумме займа.

Банкиры утверждают, что такая судебная практика может привести к оспариванию большинства корпоративных кредитов, которые выделялись траншами в несколько этапов.

Согласно письму «Альфа Банка» в адрес Нацбанка (копией располагает «i»), господин Овчаренко выступал поручителем компании «Агрикор», которая обратилась в банк за кредитной линией. Банк открыл компании кредит в размере до EUR13 млн., из которых к началу 2009 г. «Агрикор» выбрал около EUR3,2 млн. Заемщик прекратил обслуживать свой долг к февралю 2009 г., и после иска одной из связанных с ним компаний был признан банкротом. А так как в процессе банкротства компании ее имущество оказалось выведено из-под залога банка-кредитора, «Альфа Банк» попытался взыскать задолженность с поручителя, которым выступал господин Овчаренко.

После ряда встречных судебных исков, господин Овчаренко обратился в Шевченковский районный суд Киева с требованием признать незаконным договор поручительства на основании того, что при заключении основного кредитного договора сумма займа не была определена — чего требует закон о банках и банковской деятельности. Суд поддержал истца, и 17 июня вынес решение, согласно которому если в первичном кредитном договоре не урегулированы основные обязательства клиента (не определена сума кредита), то недействительно как основное обязательство компании «Агрикор» вернуть кредит, так и поручительство господина Овчаренко.

«Такое решение принято вопреки тому, что договором о предоставлении кредитной линии установлены все существенные условия договора, в том числе: лимит кредитной линии (максимальная сума предоставляемого кредита), размер процентов за пользование кредитом, сроки и порядок возврата кредита, срок действия кредитной линии, способы обеспечения обязательств заемщика и др. Таким образом, договор кредитной линии вступил в силу с момента подписания его сторонами, и на момент заключения договора поручительства основное обязательство было действительным. Кроме того, поручительство заключалось на всю сумму возможной кредитной линии, параметры которой были установлены полностью»,— сказано в письме «Альфа Банка», подписанном и.о. председателя правления Тамарой Соломиенко. При этом кредит выдавался в несколько траншей после заключения дополнительных соглашений.

По мнению юристов банка, тот факт, что судьи разделили основной кредитный договор и дополнительные соглашения по нему,— угрожает массовыми попытками поручителей по кредитным линиям компаний оспорить свои обязательства. «Такая судебная практика создает основы для признания недействительными поручительств по большинству корпоративных кредитов, которые выделялись в несколько этапов. Что может привести к росту объемов просроченной и невозвратной задолженности в банковской системе»,— считают юристы «Альфа Банка», и просят Нацбанк выступить третьей стороной при рассмотрении апелляции на решение Шевченковского суда.

Директор юридического департамента НБУ Виктор Новиков говорит, что НБУ принимает участие в рассмотрении судебных претензий на стороне банка в том случае, если спор касается системных вопросов, влияющих на стабильность банковской системы как таковой. «Мы не можем быть адвокатами банков в каждом разбирательстве, особенно если оно касается договорных отношений. Однако, если вопрос касается трактовки нормативно-правовых актов и законов, это наша обязанность — участвовать в судебном разбирательстве. И пока в высших судебных инстанциях нам всегда удавалось отстоять интересы банковской системы»,— говорит чиновник.

Однако банкиры говорят, что пока НБУ вмешается в решение проблемы с кредитными линиями и добьется решения Высшего специализированного суда по рассмотрению гражданских и уголовных дел (он — высшая инстанция в разбирательствах такого рода), заемщики забросают местные суды исками. Причем не столько с требованием аннулировать их поручительства по кредитам, выданным корпоративным клиентам в несколько траншей, сколько с требованиями признать недействительными сами договоры займа, ставшие основой для открытия кредитных линий.

«Отвязав основной кредитный договор от допсоглашений, суд создал основания для признания недействительными большинство кредитных соглашений о предоставлении займов юрлицам»,— считает президент Украинского аналитического центра Александр Охрименко.— В первую очередь это касается так называемых инвестиционных кредитов на обновление оборудования, строительство и закупку техники, а также кредитов на пополнение оборотных средств, которые в большинстве своем оформлены в виде револьверных линий». По мнению экспертов, таким образом под угрозой оказывается почти половина корпоративных кредитов в портфеле банков.

«По моим оценкам, около 40% корпоративных кредитов в системе выдано в формате так называемых кредитных линий, когда заемщики выбирают у банка средства по мере возникновения капитальных затрат или потребности в оборотных средствах»,— говорит председатель правления банка «Хрещатик» Дмитрий Гриджук.— И если банки столкнутся с массовыми попытками заемщиков такие кредиты оспорить, то такие проекты, безусловно, будут сокращаться. В результате чего заемщикам придется оформлять несколько прямых кредитов, либо постоянно переоформлять залоги, что увеличит их затраты на привлечение средств».

Александр ДУБИНСКИЙ, Экономические известия

Дивіться ще ці:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11424320

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6590405

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7435492

[Важливо ! Спір про Стягнення збитків з УкрсибБанку за ненадання чергового кредитного траншу]

Ось Вам, шановні Українці результат "співпраці" асоціації Українських банків з ВСУ.

Але почекаєм, що скаже при новому розгляді ВГСУ, адже він уже неодноразово при повторному розгляді, після скасування його рішення Верховним знову постановлв таке ж законне рішення, ігноруючи незаконні вказівки ВСУ. І в даному випадку були наявними усі чотири підстави для стягнення збитків з жируючого банку.

ВСУ ж уже встиг і інформаційного листа, в тому числі з цього питання розіслати та зобов'язав суди "привести практику у відповідність його беззаконній позиції, ось цей лист, а далі рішення:

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 р. № 42/78-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),

Коробенко Г.П.

розглянувши

касаційну скаргу ТОВ "Фортекс"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року

у справі

господарського суду № 42/78-10

Харківської області

за позовом ТОВ "Фортекс"

до ПАТ "УкрСиббанк"

про стягнення 778713, 71 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники :

від ТОВ "Фортекс": Прокопчук Є.О. (довіреність від 04.11.2010р.),

від ПАТ "УкрСиббанк": Слюсар О.Б. (довіреність від 29.12.2010р.).

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2010року ТОВ "Фортекс" (далі –позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "УкрСиббанк" (далі –відповідач) про стягнення 778713, 71 грн. збитків у вигляді неодержаного доходу, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.05.2010року (том 1, а.с. 47).

Позивач свої вимоги обґрунтовував неналежним виконанням з боку відповідача умов кредитного договору № 11052905000 від 06.10.2006р., що полягало в неперерахуванні кредитного траншу на замовлення позивача, внаслідок чого позивач не одержав дохід у сумі 778 713,71 грн., який міг би отримати від купівлі - продажу цінних паперів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.10.2010 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ТОВ "Фортекс" збитки у вигляді суми неодержаного доходу (упущеної вигоди) в розмірі 778713,71 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 7787,14 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010 року скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Апеляційний суд дійшов висновку про недоведення "позивачем вини відповідача у неотриманні позивачем кредитних коштів за заявою від 27.08.2009р. та недоведеною є і вина відповідача у факті спричинення збитків у вигляді неодержаного доходу " (том 2, а.с. 65).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010 року залишити в силі, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 22, 527, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, статей 193, 218 Господарського кодексу України, статей 35, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників сторін, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи , які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) .

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції про доведення обставин протиправності дій банку згідно Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 року у справі № 02/843-59/86-09, а також про обґрунтованість відмови банку в задоволенні заяви позивача від 27.08.2009 року про надання кредитного траншу.

Однак, колегія суддів касаційного суду з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій між ТОВ "Фортекс" та ПАТ "УкрСиббанк" було укладено кредитний договір № 11052905000 у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії 2 400 000,00 грн. (том 1, а.с. 8-120).

Умовами кредитного договору №11052905000 від 06.10.2006р. передбачено, що поновлюваною кредитною лінією за кредитним договором вважається форма надання кредиту, яка передбачає його надання позивачу в майбутньому одним траншем або декількома траншами, в межах встановленого ліміту кредиту та в межах встановленого строку кредитування. Лімітом кредитної лінії за договором вважається гранично припустима сума заборгованості позивача перед відповідачем за загальною сумою виданих траншів у будь-який момент дії договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2009року позивач звернувся до відповідача з листом №18, в якому просив надати кредитний транш згідно зазначеного договору, однак листом № 134 від 26.02.2009року банк відмовив ТОВ "Фортекс" в кредитуванні на умовах вищевказаного договору, посилаючись на неможливість такого кредитування, що пов’язано із змінами, які відбулися в кредитній політиці банку та на фінансовому ринку.

Також судом першої інстанції прийнято до уваги, що зазначені обставини були досліджені господарським судом в іншій справі (№ 02/843-59/86-09 господарського суду Харківської області) між тими ж сторонами, в результаті чого було встановлено обставини порушення банком умов кредитного договору № 11052905000 від 06.10.2006 р. За результатами розгляду позовних вимог ТОВ "Фортекс" у справі № 02/843-59/86-09 Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2009 р. відповідача було зобов’язано виконати договірні зобов’язання щодо кредитування ТОВ "Фортекс" на умовах зазначеного кредитного договору (том 1, а.с. 13-17).

Отже, апеляційним судом не прийнято до уваги обставини доведення порушення відповідачем умов кредитного договору, яке полягало у ненаданні позивачу чергового кредитного траншу по спірному договору, що встановлено згідно судового рішення у справі № 02/843-59/86-09 та є преюдиційним фактом при розгляді спору про стягнення збитків.

Також судом першої інстанції встановлено, що 27.08.2009 р . позивач звернувся до відповідача з заявкою № 68, в якій просив видати йому кредитний транш згідно Постанови Харківського апеляційного суду від 19.08.2009року у справі № 02/843-59/86-09 та згідно кредитного договору № 11052905000 від 06.10.2006 р. на суму 1536600грн., зазначивши про необхідність подальшого перерахування коштів на користь зберігача цінних паперів –ТОВ "Фінансова компанія "Дельта" (том 1, а.с. 34).

Судом першої інстанції встановлено, що дане звернення залишено банком без задоволення. У відзиві на позовну заяву відповідач мотивував правомірність своїх дій тим, що ТОВ "Фортекс" просив перерахувати кошти не на свій рахунок, а на користь зберігача цінних паперів, а за умовами кредитного договору від 06.10.2006 р. кредит надається шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника для подальшого використання за цільовим призначенням (пункт 1.5 Кредитного договору, том 1, а.с. 9, 75-76).

Оцінивши в сукупності докази у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність дій банку, які полягали в ненаданні кредитного траншу на суму 1536600грн., оскільки позивачем вперше було подано замовлення на перерахування коштів 24 лютого 2009р. , однак банк безпідставно відмовив у наданні кредитного траншу, що визнано незаконним згідно Постанови Харківського апеляційного господарського суду від суду від 19.08.2009року у справі № 02/843-59/86-09, а отже, після набрання рішенням суду законної сили, банк зобов'язаний був самостійно перерахувати кошти на рахунок позивача в межах суми ліміту, оскільки замовлення від 24.02.2009р. відповідачем так і не було виконано. Суд першої інстанції констатував про те, що зазначення в листі позивача № 68 від 27.08.2009р. про необхідність в подальшому перерахувати кошти на рахунок третьої особи не перешкоджало банку виконати свої договірні зобов'язання, рішення суду та подані позивачем заявки від 24.02.2009року та від 27.08.2009року, перерахувавши кошти на суму 1536600грн. на рахунок позивача відповідно до пункту 1.5 спірного кредитного договору. Однак, відповідач перерахування коштів не зробив.

Разом з тим, апеляційний суд, порушивши приписи статті 43 ГПК України про оцінку в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності надав оцінку заяві позивача № 68 від 27.08.2009 р., як єдиному зверненню позивача про видачу кредитному траншу на суму 1536600грн. та дійшов висновку про подання її з порушенням пункту 1.5 спірного кредитного договору, залишивши поза увагою обставини подання заяви про видачу кредитного траншу від 24.02.2009року та прийняття Постанови Харківського апеляційного господарського суду від суду від 19.08.2009року у справі № 02/843-59/86-09 про зобов'язання відповідача надати кредитний транш на виконання спірного договору.

З огляду на допущене апеляційним судом порушення положень статті 43 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки апеляційного суду такими, що не спростовують повноти та обґрунтованості висновків суду першої інстанції про незаконність дій відповідача, який відмовив позивачу у наданні кредитного траншу на суму 1536600грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно Договору про брокерське обслуговування №Б-144/2008 від 10.10.2008року, укладеного позивачем з ФК "Дельта" та поданих ним замовлень № 17, 18, 22, 23, 24 від 27.08.2009року, позивач мав реальну можливість придбати пакети акцій ВАТ "Єнакіївський металургійний завод", ВАТ "Укрнафта", ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", ВАТ "Концерн "Стирол", ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Форум" з біржових торгів , які проводилися ВАТ "Українська біржа" 27.08.2009року на загальну суму 659 662грн., оскільки запропонована позивачем ціна відповідала купівельній ціні акцій цих емітентів (том 2, а.с. 32, том 1, а.с.29). Суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на 07.04.2010року позивач міг би реалізувати на біржових торгах зазначений пакет акцій за ціною 1517340грн., оскільки вартість акцій зросла (том 1, а.с. 30).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що різниця між вартістю акцій станом на 07.04.2010року та станом на 27.08.2009року, з якої слід виключити витрати позивача по обслуговуванню спірного кредитного договору, винагороду брокера є втраченою вигодою позивача. Провівши власний розрахунок, суд першої інстанції дійшов висновку, про те, що розмір втраченої вигоди позивача складає 778713,71грн. та прийняв рішення про її стягнення з відповідача, винного у невиконанні договірних зобов'язань по наданню чергового кредитного траншу згідно Кредитного договору № 11052905000 від 06.10.2006 р.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про встановлення обставин винних дій відповідача у ненаданні кредитного траншу позивачу, внаслідок чого йому було завдано збитків ( втраченої вигоди).

Також касаційний суд зазначає про помилковість висновків апеляційного суду на предмет того, що позивач зобов'язаний довести вину відповідача у заподіянні збитків. Відповідно до статей 224, 226 Господарського кодексу України презюмується вина особи, яка порушила господарське зобов'язання. Тому позивач звільняється від обов'язку доведення вини відповідача у завданні збитків. Навпаки, відповідач, зобов'язаний довести суду вчинення ним дій, направлених на вжиття заходів щодо запобігання збиткам, про що було зазначено в рішенні суду першої інстанції.

Колегія суддів касаційного суду приймає до уваги, що судами не встановлено обставин вжиття відповідачем заходів, направлених на запобігання збиткам у позивача та не встановлено обставин форс-мажорного характеру, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права та такою, що підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010 року, прийнятим з дотриманням чинного законодавства, яке слід залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ТОВ "Фортекс" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року скасувати, рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010 року у справі № 42/78-10 залишити в силі.

Головуючий Н. Ткаченко

Судді Л. Катеринчук

Г. Коробенко

26.07.2011 р. Головам апеляційних судів

областей, міст Києва та

Севастополя, Апеляційного

суду Автономної Республіки Крим

Відповідно до статті 34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 360-7 Цивільно-процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), доводжу до Вашого відома, що Верховним Судом України за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанцій одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, прийнято ряд постанов та сформульовано обов’язкові для всіх судів України правові позиції.

Серед них звертаю увагу на такі.

Зобов’язання, що виникають із договорів та інших правочинів

1. Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ст.ст. 24–27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення. Вказані правовідносини є договірними.

Підстави та порядок складання акта про порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі актів, що засвідчують факти її розкрадання, врегульовано, зокрема, п. 53 зазначених вище Правил.

З урахуванням положень ст.ст. 15, 16 ЦК України не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред’явлення позову про визнання акта про порушення правил користування електричною енергією недійсним. Це стосується і справ про стягнення збитків, завданих позаобліковим споживанням електричної енергії. Складений працівниками обленерго акт є лише фіксацією порушення, яке було виявлено під час проведення постачальником енергії перевірки дотримання наведених вище Правил. Згідно зі ст. 57 ЦПК України, такий акт є лише доказом, який у разі виникнення спору повинен оцінюватися судом відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України (постанова від 6 червня 2011 року № 6-4 цс 11).

2. Зі змісту виданої позивачем довіреності чітко вбачається, що вона видана тільки для правовідносин із питань користування та розпорядження належними йому земельними ділянками, і лише для цих відносин представник був наділений правом укладати певні правочини (договори). Отже, вчинення представником на підставі цієї довіреності третейського застереження (третейської угоди) у договорі купівлі-продажу належних позивачеві земельних ділянок, є виходом представника за межі наданих йому повноважень та порушенням положення ч. 2 ст. 203 ЦК України, в якій зазначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Крім того, згідно зі ст.ст. 2, 5, 12 Закону України «Про третейські суди» сторони можуть укласти третейську угоду у вигляді третейського застереження та передати спір на розгляд третейському суду. Проте вчинення такого правочину не аналогічне повноваженню, яке видане позивачем у своїй довіреності, оскільки укладання третейської угоди, а в подальшому участь у третейському розгляді, передбачає домовленість сторін як на визначення спору, який буде в цьому суді розглядатись, так і на визначення конкретного чи постійно діючого третейського суду, місця розгляду справи, а також його регламенту (постанова від 30 травня 2011 року № 6-13 цс 11).

3. За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що указані в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладання договору законодавству.

Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» встановлено розмір орендної плати не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Цей Указ набрав чинності з дня його опублікування, та в його тексті відсутнє посилання про поширення його дії на договори, укладені до набрання ним чинності. Оскільки зазначений Указ має рекомендаційний характер, і, крім того, він набрав чинності після укладання договору оренди між сторонами, таму змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін (постанова від 25 червня 2011 року № 6-17 цс 11).

4. Задовольняючи позов у частині розірвання договору оренди земельної ділянки, суди правильно встановили та виходили з того, що відповідач (TOB СГП) систематично не виконував обов’язків, передбачених ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору; не сплачував орендної плати за 2008–2009 роки у встановлений договором строк, а виплатив указану суму лише після звернення позивача до суду (постанова від 25 червня 2011 року № 6-17 цс 11).

Справи про відшкодування шкоди

1. При вирішенні позову про стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів через несвоєчасне виконання банком кредитних зобов’язань (неперерахування кредитного траншу) суди мають враховувати зміст ст.ст. 611, 623 ЦК України, згідно з якими у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків; боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

З урахуванням наведеного та згідно зі ст. 22 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Оскільки на підставі умов кредитного договору судами встановлено правомірність дій банку при відмові у наданні чергового кредитного траншу, то цивільно-правова відповідальність для банка настати не може (постанова від 4 липня 2011 року № 3-59 гс 11).

Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність до судових рішень Верховного Суду України.

В.о. Голови М.П. Пшонка

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2011 року

м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого

Берднік І.С.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Шицького І.Б., Яреми А.Г., -

за участю представників:

товариства з обмеженою відповідальністю

“Фортекс” -

Кірси В.В.,

публічного акціонерного товариства

“УкрСиббанк” -

Слюсаря О.Б., -

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року в справі № 42/78-10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фортекс” до публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про стягнення 778 713,71 грн,

в с т а н о в и в:

У квітні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю “Фортекс” (далі – ТОВ “Фортекс”) звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило стягнути з публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (далі – ПАТ “УкрСиббанк”) 778 713,71 грн збитків у вигляді неодержаних ним доходів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання з боку ПАТ “УкрСиббанк” умов кредитного договору № 11052905000 від 6 жовтня 2006 року, що полягало в неперерахуванні кредитного траншу на замовлення ТОВ “Фортекс”, внаслідок чого ТОВ “Фортекс” не одержало дохід у розмірі 778 713,71 грн, який могло би отримати від купівлі-продажу цінних паперів за кошти цього траншу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ “УкрСиббанк” на користь ТОВ “Фортекс” збитки у вигляді неодержаного доходу в розмірі 778 713,71 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 1 березня 2011 року скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2010 року. Рішення господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2010 року залишив в силі.

При цьому Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за кредитним договором позивачу було завдано збитків у вигляді неодержаних доходів.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року з підстав, передбачених статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) ПАТ “УкрСиббанк”, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 22 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), просило скасувати цю постанову та направити справу на новий розгляд до Вищого господарського суду України.

До поданої заяви ПАТ “УкрСиббанк” долучило копії постанов Вищого господарського суду України: від 7 жовтня 2010 року в справі № 14/1, від 16 квітня 2009 року в справі № 21/188/08-16/213/08, від 2 лютого 2011 року в справі № 2/29-10, від 2 липня 2009 року в справі № 10/216, – у яких, на його думку, по-іншому застосовано судом касаційної інстанції одні й ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 28 квітня 2011 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу № 42/78-10 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що 6 жовтня 2006 року між ТОВ “Фортекс” (позивач) та ПАТ “УкрСиббанк” (відповідач) був укладений кредитний договір № 11052905000 (далі – кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 якого відповідач зобов’язався надати позивачу, а позивач зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачу кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що становить 2 400 000 грн.

Умовами кредитного договору передбачено, що поновлюваною кредитною лінією за цим договором вважається форма надання кредиту, яка передбачає його надання позивачу в майбутньому одним траншем або декількома траншами в межах установленого ліміту кредиту та в межах установленого строку кредитування. Лімітом кредитної лінії за договором вважається гранично припустима сума заборгованості позивача перед відповідачем за загальною сумою виданих траншів у будь-який момент дії договору.

У пункті 1.4 кредитного договору визначено цільове призначення (мета) кредиту: придбання нерухомості та основних засобів, у тому числі придбання корпоративних прав (акцій, пайової участі) на вторинному ринку. А пунктом 1.5 цього договору передбачено надання кредиту шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника в банку.

24 лютого 2009 року ТОВ “Фортекс” звернулося до ПАТ “УкрСиббанк” з листом № 18, у якому просило надати кредитний транш згідно із зазначеним договором.

Листом від 26 лютого 2009 року № 1346 відповідач відмовив позивачу в кредитуванні на умовах кредитного договору, посилаючись на неможливість такого кредитування, що пов’язано із змінами, які відбулися в кредитній політиці банку та на фінансовому ринку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 серпня 2009 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25 листопада 2009 року, такі дії відповідача були визнані неналежним виконанням умов кредитного договору та зобов’язано відповідача виконати договірні зобов’язання щодо кредитування ТОВ “Фортекс” на умовах цього договору (справа № 02/843-59/86-09).

27 серпня 2009 року ТОВ “Фортекс” звернулося до ПАТ “УкрСиббанк” із замовленням № 68, у якому просило перерахувати кошти безпосередньо на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дельта”, з яким позивач уклав договір на брокерське обслуговування № Б-144/2008 від 10 жовтня 2008 року та договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 63 від 10 жовтня 2008 року (з доповненням від 15 травня 2009 року). За умовами цих договорів ТОВ “Фортекс” доручило ТОВ „Дельта” (у подальшому – зберігач/повірений) укладати від імені товариства, за відповідну винагороду, договори купівлі-продажу цінних паперів на підставі замовлень товариства, а також відкрити і вести рахунок у цінних паперах, належних товариству, та обслуговувати операції за цим рахунком.

Однак вказане замовлення ТОВ “Фортекс” № 68 від 27 серпня 2009 року відповідачем не було виконано.

Предметом розгляду в даній справі є вимога ТОВ “Фортекс” про стягнення з ПАТ “УкрСиббанк” різниці між ціною пакетів акцій ВАТ “Єнакіївський металургійний завод”, ВАТ “Укрнафта”, ВАТ “Алчевський металургійний завод”, ВАТ “Концерн “Стирол”, ВАТ “Акціонерний комерційний банк “Форум”, за яку було продано та могло бути придбано позивачем ці акції (відповідно до договору на брокерське обслуговування № Б-144/2008 від 10 жовтня 2008 року, додаткової угоди від 15 травня 2009 року та укладених замовлень-угод на придбання цінних паперів № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 24 та № 25 від 27 серпня 2009 року) на проведених 27 серпня 2009 року ВАТ “Українська біржа” біржових торгах, і ціною вказаних акцій, за яку вказані акції були продані та за яку позивач міг би їх продати на біржових торгах 7 квітня 2010 року.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України).

Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

З огляду на положення статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про стягнення з ПАТ “УкрСиббанк” на користь ТОВ “Фортекс” 778 713,71 грн неодержаних доходів, не звернув уваги на зазначені вимоги закону та на те, що апеляційним судом установлено правомірність відмови відповідача у наданні чергового траншу за заявкою від 27 серпня 2009 року з урахуванням умов пункту 1.5 кредитного договору та відсутність усіх елементів цивільно-правової відповідальності.

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні даної справи неправильно застосував норми матеріального права, що суперечить висновкам цього суду в інших судових рішеннях у подібних правовідносинах, зокрема у справах № 14/1 та № 21/188/08-16/213/08, заява ПАТ “УкрСиббанк” підлягає задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року – скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 11123 – 11125 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

Заяву публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року у справі № 42/78-10 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий І.С. Берднік

Судді:

М.І. Балюк

В.В Кривенко

В.П. Барбара

Н.П. Лященко

С.М. Вус

В.Л. Маринченко

Л.Ф. Глос

Л.І. Охрімчук

Т.В. Гошовська

П.В. Панталієнко

Л.І. Григор'єва

В.Ф. Пивовар

В.С. Гуль

П.П. Пилипчук

В.І. Гуменюк

О.І. Потильчак

М.Б. Гусак

Б.М. Пошва

А.А. Ємець

О.Б. Прокопенко

Т.Є. Жайворонок

Я.М. Романюк

В.В. Заголдний

Ю.Л. Сенін

Г.В. Канигіна

А.М. Скотарь

Є.І. Ковтюк

Т.С. Таран

П.І. Колесник

О.О. Терлецький

М.Є. Короткевич

І.Б. Шицький

В.І. Косарєв

А.Г. Ярема

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2011 року

м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого

Берднік І.С.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Шицького І.Б., Яреми А.Г., -

за участю представників:

товариства з обмеженою відповідальністю

“Фортекс” -

Кірси В.В.,

публічного акціонерного товариства

“УкрСиббанк” -

Слюсаря О.Б., -

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року в справі № 42/78-10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фортекс” до публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про стягнення 778 713,71 грн,

в с т а н о в и в:

У квітні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю “Фортекс” (далі – ТОВ “Фортекс”) звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило стягнути з публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (далі – ПАТ “УкрСиббанк”) 778 713,71 грн збитків у вигляді неодержаних ним доходів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання з боку ПАТ “УкрСиббанк” умов кредитного договору № 11052905000 від 6 жовтня 2006 року, що полягало в неперерахуванні кредитного траншу на замовлення ТОВ “Фортекс”, внаслідок чого ТОВ “Фортекс” не одержало дохід у розмірі 778 713,71 грн, який могло би отримати від купівлі-продажу цінних паперів за кошти цього траншу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ “УкрСиббанк” на користь ТОВ “Фортекс” збитки у вигляді неодержаного доходу в розмірі 778 713,71 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 1 березня 2011 року скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2010 року. Рішення господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2010 року залишив в силі.

При цьому Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за кредитним договором позивачу було завдано збитків у вигляді неодержаних доходів.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року з підстав, передбачених статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) ПАТ “УкрСиббанк”, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 22 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), просило скасувати цю постанову та направити справу на новий розгляд до Вищого господарського суду України.

До поданої заяви ПАТ “УкрСиббанк” долучило копії постанов Вищого господарського суду України: від 7 жовтня 2010 року в справі № 14/1, від 16 квітня 2009 року в справі № 21/188/08-16/213/08, від 2 лютого 2011 року в справі № 2/29-10, від 2 липня 2009 року в справі № 10/216, – у яких, на його думку, по-іншому застосовано судом касаційної інстанції одні й ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 28 квітня 2011 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу № 42/78-10 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що 6 жовтня 2006 року між ТОВ “Фортекс” (позивач) та ПАТ “УкрСиббанк” (відповідач) був укладений кредитний договір № 11052905000 (далі – кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 якого відповідач зобов’язався надати позивачу, а позивач зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачу кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що становить 2 400 000 грн.

Умовами кредитного договору передбачено, що поновлюваною кредитною лінією за цим договором вважається форма надання кредиту, яка передбачає його надання позивачу в майбутньому одним траншем або декількома траншами в межах установленого ліміту кредиту та в межах установленого строку кредитування. Лімітом кредитної лінії за договором вважається гранично припустима сума заборгованості позивача перед відповідачем за загальною сумою виданих траншів у будь-який момент дії договору.

У пункті 1.4 кредитного договору визначено цільове призначення (мета) кредиту: придбання нерухомості та основних засобів, у тому числі придбання корпоративних прав (акцій, пайової участі) на вторинному ринку. А пунктом 1.5 цього договору передбачено надання кредиту шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника в банку.

24 лютого 2009 року ТОВ “Фортекс” звернулося до ПАТ “УкрСиббанк” з листом № 18, у якому просило надати кредитний транш згідно із зазначеним договором.

Листом від 26 лютого 2009 року № 1346 відповідач відмовив позивачу в кредитуванні на умовах кредитного договору, посилаючись на неможливість такого кредитування, що пов’язано із змінами, які відбулися в кредитній політиці банку та на фінансовому ринку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 серпня 2009 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25 листопада 2009 року, такі дії відповідача були визнані неналежним виконанням умов кредитного договору та зобов’язано відповідача виконати договірні зобов’язання щодо кредитування ТОВ “Фортекс” на умовах цього договору (справа № 02/843-59/86-09).

27 серпня 2009 року ТОВ “Фортекс” звернулося до ПАТ “УкрСиббанк” із замовленням № 68, у якому просило перерахувати кошти безпосередньо на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дельта”, з яким позивач уклав договір на брокерське обслуговування № Б-144/2008 від 10 жовтня 2008 року та договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 63 від 10 жовтня 2008 року (з доповненням від 15 травня 2009 року). За умовами цих договорів ТОВ “Фортекс” доручило ТОВ „Дельта” (у подальшому – зберігач/повірений) укладати від імені товариства, за відповідну винагороду, договори купівлі-продажу цінних паперів на підставі замовлень товариства, а також відкрити і вести рахунок у цінних паперах, належних товариству, та обслуговувати операції за цим рахунком.

Однак вказане замовлення ТОВ “Фортекс” № 68 від 27 серпня 2009 року відповідачем не було виконано.

Предметом розгляду в даній справі є вимога ТОВ “Фортекс” про стягнення з ПАТ “УкрСиббанк” різниці між ціною пакетів акцій ВАТ “Єнакіївський металургійний завод”, ВАТ “Укрнафта”, ВАТ “Алчевський металургійний завод”, ВАТ “Концерн “Стирол”, ВАТ “Акціонерний комерційний банк “Форум”, за яку було продано та могло бути придбано позивачем ці акції (відповідно до договору на брокерське обслуговування № Б-144/2008 від 10 жовтня 2008 року, додаткової угоди від 15 травня 2009 року та укладених замовлень-угод на придбання цінних паперів № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 24 та № 25 від 27 серпня 2009 року) на проведених 27 серпня 2009 року ВАТ “Українська біржа” біржових торгах, і ціною вказаних акцій, за яку вказані акції були продані та за яку позивач міг би їх продати на біржових торгах 7 квітня 2010 року.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України).

Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

З огляду на положення статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про стягнення з ПАТ “УкрСиббанк” на користь ТОВ “Фортекс” 778 713,71 грн неодержаних доходів, не звернув уваги на зазначені вимоги закону та на те, що апеляційним судом установлено правомірність відмови відповідача у наданні чергового траншу за заявкою від 27 серпня 2009 року з урахуванням умов пункту 1.5 кредитного договору та відсутність усіх елементів цивільно-правової відповідальності.

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні даної справи неправильно застосував норми матеріального права, що суперечить висновкам цього суду в інших судових рішеннях у подібних правовідносинах, зокрема у справах № 14/1 та № 21/188/08-16/213/08, заява ПАТ “УкрСиббанк” підлягає задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року – скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 11123 – 11125 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

Заяву публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року у справі № 42/78-10 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий І.С. Берднік

Судді:

Ось так, шановні !

[Постановление ВХСУ о признании договора поручительства c Дельта банком недействительным]

Справа № 18/42

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2011 р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,

розглянувши касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Закарпатської області від 11.03.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 р.

у справі № 18/42 господарського суду Закарпатської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імік"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

третя особа Фізична особа –підприємець ОСОБА_1

про визнання недійсним договору

за участю представників:
ТОВ "Імік" – Бахтин І.І.;
ПАТ "Дельта Банк" – Скибенко Я.П.;
ФОП ОСОБА_1 – не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імік" звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом та просило суд визнати недійсним іпотечний договір № 22/Zквіп-08 від 16.07.2008 р., укладений між ТОВ "Імік" та ТОВ "Український промисловий банк". Предметом іпотеки за спірним договором є земельна ділянка загальною площею 1,0900 га, що розташована за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Дворжака-Тельмана, та об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Дворжака (вул. Кліма Е.), буд. б/н, вул. Тельмана, буд. б/н.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що оспорюваний договір підписаний з боку позивача особою, яка не наділена такими повноваженнями, а отже суперечить ст. ст. 203, 207 Цивільного кодексу України (т.1 а.с.2-4).

Відповідач у справі – ТОВ "Український промисловий банк" у відзиві на позов проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що особа, яка підписала іпотечний договір, була уповноважена на його підписання рішенням загальних зборів учасників позивача, оформленим протоколом № 3 від 28.05.2008 р. (т.1 а.с.77-79).

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 09.06.2010 р. у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що волевиявлення, яке здійснюється загальними зборами, вважається вираженим від імені товариства, тому рішення загальних зборів учасників ТОВ "Імік" є належною підставою для підписання ОСОБА_2 від імені позивача іпотечного договору № 22/Zквіп-08 від 16.07.2008 р. (т.1 а.с.143-148).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 р. рішення господарського суду Закарпатської області від 09.06.2010 р. залишено без змін (т.1 а.с.174-175).

Постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2010 р. вказані судові акти скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області (т.1 а.с.195-198).

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 15.02.2011 р. замінено відповідача його правонаступником – Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.03.2011 р. позов задоволено повністю (т.2 а.с.102-109).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір підписаний з боку позивача особою, яка не наділена такими повноваженнями, а отже суперечить ст. ст. 203, 207 Цивільного кодексу України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 р. рішення господарського суду Закарпатської області від 11.03.2011 р. залишено без змін (т.3 а.с.17-23).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Дельта Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 також звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Вимоги касаційних скарг мотивовані порушенням судами норм матеріального права (т.3 а.с.32-36, 44-47).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Під час нового розгляду справи по суті заявлених вимог, суд першої інстанції, та, переглядаючи прийняте рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція встановили наступні обставин.

16.07.2008 р. між сторонами у справі –ТОВ "Імік" та ТОВ "Український промисловий банк" був укладений іпотечний договір № 22/Zквіп-08, відповідно до якого, з метою забезпечення виконання зобов’язань Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, що виникають з кредитного договору № 22/КВ-08 від 16.07.2008 р., передано в іпотеку земельну ділянку загальною площею 1,0900 га, що розташована за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Дворжака-Тельмана, та об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Дворжака (вул. Кліма Е.), буд. б/н, вул. Тельмана, буд. б/н.

Предметом спору у даній справі є дійсність іпотечного договору № 22/Zквіп-08 від 16.07.2008 р.

Як на підставу недійсності цього договору позивач посилається на те, що договір з боку позивача укладений особою поза межами її повноважень.

Так, позивач зазначає, що рішення загальних зборів учасників товариства позивача є неналежною підставою для підписання ОСОБА_2 від імені позивача іпотечного договору, оскільки не є документом, на підставі якого виникають правовідносини представництва. Разом з тим, на виконання вказаного рішення керівником товариства довіреності видано не було.

Суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, виконав вказівки суду касаційної інстанції, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 28.12.2010 р., та дійшов правильного висновку про те, що особа, яка підписала від імені позивача іпотечний договір № 22/Zквіп-08 від 16.07.2008 р., діяла всупереч вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2, ст. 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно статуту чи інших установчих документів.

Пунктом 6.1. статуту ТОВ "Імік" визначено, що його вищим органом управління є збори учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить прийняття рішень щодо передачі активів товариства в заставу, а також відчуження та придбання товариством нерухомого майна та транспортних засобів.

Разом з тим, управління поточною діяльністю товариства здійснюється виконавчим органом –директором (п. 6.4. статуту). Директор забезпечує виконання рішень зборів учасників (п. 6.4.2. статуту).

В силу ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 244 ЦК України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно ч. 1 ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відтак, у даному випадку, після прийняття компетентним органом (загальними зборами) рішення щодо укладення іпотечного договору, що віднесено до його виняткових повноважень, директор в силу вимог закону та статуту зобов'язаний, на виконання цього рішення, видати довіреність на укладення відповідної угоди.

Отже, оскільки судами встановлено, що ОСОБА_2 при підписанні іпотечного договору № 22/Zквіп-08 від 16.07.2008 р. від імені позивача діяла безпосередньо на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Імік", не маючи при цьому довіреності на вчинення вказаних дій, виданої директором товариства, ними зроблено правильний висновок про те, що договір від імені позивача підписаний не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того іпотечний договір № 22/Zквіп-08 від 16.07.2008 р., в порушення вимог ст. 207 ЦК України, не скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імік".

За таких обставин, суди обгрунтовано на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України визнали недійсним іпотечний договір № 22/Zквіп-08 від 16.07.2008 р., з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 2 ст. 203 ЦК України, щодо необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка вчиняє правочин.

Доводи, викладені в касаційних скаргах, не приймаються до уваги, оскільки були предметом дослідження судів попередніх інстанцій та їм дана відповідна правова оцінка.

Враховуючи зазначене, підстави для зміни чи скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 11.03.2011 р., відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 р. у справі № 18/42 господарського суду Закарпатської області залишити без змін, а касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 –без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.
Палій В.М

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1714422

[Контактная информация о тех, кто может вернуть депозит с кредитного союза!!!]

Уважаемые модераторы, гости и участники форума!

Кого не затруднит подсказать, где можно поискать информацию на форуме (или в других местах, если это не запрещено правилами) о фирмах, предоставляющих услуги возврата депозита с дисконтом с проблемных кредитных союзов или банков? Может сразу напишете ссылку, кому не трудно? Заранее благодарю.

Зверніться в лічку

[Дуже потрібна допомога Форумчан з Луганська чи області]

Направил в личку.

Я Вам дуже вдячний це у мене є я за цими справми сліжу.

Мені потрібні рішення Ленінського райсуду Луганська і ухвала апеляційного по тій ухвалі ВСУ, яку я виклав на Антирейді. Може хтось їх з форумчан має, допоможіть.

[Дуже потрібна допомога Форумчан з Луганська чи області]

Шановні форумчани у мене розпочинається справа, що випливає з кредитних правовідносин по співмірна справам по готелю "Централь" чи "Сан Ремо"

Мені потріно найти, в якості судового прецеденту хоча б спочатку в електронному вигляді рішення судів першої та другої інстанції по Ухвалі ВСУ, яку я викладаю нижче. Тобто Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 1 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 30 вересня 2009 року. В реєстрі їх немає. Готовий подякувати.

У Х В А Л А ВСУ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2010 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Романюка Я.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю “Заря плюс К” та публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” про визнання права власності на новостворений об’єкт нерухомого майна, визнання недійсними договорів іпотеки та скасування рішення третейського суду, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 1 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 30 вересня 2009 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Заря плюс К” (далі – ТОВ “Заря плюс К”) та публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” (далі – ПАТ “ОТП Банк”) про визнання права власності на новостворений об’єкт нерухомого майна, визнання недійсними договорів іпотеки та скасування рішення третейського суду. Позивач зазначав, що в жовтні 2006 року уклав з ТОВ “Заря плюс К” договір про спільну діяльність, метою якого було будівництво комплексу торговельних павільйонів по АДРЕСА_1. Згідно з умовами договору створене в результаті спільної діяльності майно має належати йому та ТОВ “Заря плюс К” на праві спільної часткової власності в частках, пропорційних розміру вкладених у будівництво коштів. Рішенням третейського суду від 29 грудня 2006 року право власності на збудований на виконання укладеного сторонами договору про спільну діяльність комплекс торговельних павільйонів визнано за ТОВ “Заря плюс К”. Після цього в липні 2007 року та в лютому 2008 року ТОВ “Заря плюс К” уклало з ПАТ “ОТП Банк” договори іпотеки, якими забезпечило виконання своїх зобов’язань перед банком за кредитними договорами зазначеним комплексом торговельних павільйонів. Посилаючись на те, що комплекс торговельних павільйонів збудований повністю за його кошти, позивач просив визнати за ним право власності на нього, визнати недійсними договори іпотеки та скасувати рішення третейського суду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 1 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 30 вересня 2009 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ПАТ “ОТП Банк”, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що спірний комплекс торговельних павільйонів збудований лише за кошти позивача, а тому саме йому належить право власності, яке слід захистити шляхом скасування рішення третейського суду про визнання такого права за ТОВ “Заря плюс К” та визнати недійсними договори іпотеки, укладені щодо зазначеного комплексу торговельних павільйонів ТОВ “Заря плюс К” з ПАТ “ОТП Банк”.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності на нову річ набувається особою, яка виготовила (створила) її (ч. 1 ст. 331 ЦК України).

Судом установлено, що 4 жовтня 2006 року ОСОБА_6 та ТОВ “Заря плюс К” уклали договір про спільну діяльність. Метою цього договору було будівництво комплексу торговельних павільйонів по АДРЕСА_1. Згідно з умовами договору ОСОБА_6 зобов’язався профінансувати будівництво комплексу торговельних павільйонів та ввести його в експлуатацію, а ТОВ “Заря плюс К” зобов’язувалося оформити документи на земельну ділянку, необхідну для будівництва, та надати її будівельній організації, отримати всі необхідні для початку будівельних робіт документи та дозволи, а також вжити заходи щодо укладення з будівельними організаціями договорів будівельного підряду. Також договором було обумовлено розмір внесків сторін, який становить 250 500 грн. для ОСОБА_6 та 5 000 грн. для ТОВ “Заря плюс К”. Право власності на створене сторонами в результаті спільної діяльності майно має належати їм на праві спільної часткової власності залежно від фактично вкладених коштів на його будівництво (а.с. 112-114).

Суд на зазначені положення закону та договору уваги не звернув, на порушення вимоги ст. 212 ЦПК України посилань представника ТОВ “Заря плюс К” на те, що на виконання умов договору ним було укладено договори оренди земельної ділянки та підряду не перевірив, наявним у справі копіям договорів оренди землі (а.с. 52, 53) та договору будівельного підряду (а.с. 65) оцінки не дав, чи виконало ТОВ “Заря плюс К” свій обов’язок щодо грошового внеску в будівництво павільйонів не встановив, мотивів, з яких не взяв до уваги заперечення представника ТОВ “Заря плюс К”, в рішенні не зазначив.

Разом з тим, вказані обставини мають значення для правильного вирішення спору, а тому ухвалення судом рішення без їх належного з’ясування та оцінки є передчасним.

Крім того, судом не взято до уваги, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

ЦК України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, передбачених ст.ст. 335, 376 та 392 ЦК України. Стаття 331 зазначеного кодексу, яка регулює порядок набуття права власності на новостворене майно, не передбачає можливості виникнення права на таке майно за рішенням суду. Частиною 2 ст. 331 вказаного кодексу передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Суд на зазначене також уваги не звернув та не з’ясував чи прийнято спірний об’єкт до експлуатації у встановленому порядку, чи здійснено його державну реєстрацію, а якщо ні то по якій причині і чи не позбавлений позивач можливості оформити своє право власності в порядку, встановленому законом.

Оскільки судом неправильно вирішено вимогу про визнання права власності, скасуванню підлягають і решта вимог про захист цього права, які є похідними і залежними від вирішення зазначеної вимоги.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 1 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 30 вересня 2009 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: Є.Ф. Левченко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

[НЕЗАКОННОСТЬ ВАЛЮТНЫХ КРЕДИТОВ-ВИЛЫ КАК ДОВОД КОТОРЫЙ НЕ СМОГУТ ИГНОРИРОВАТЬ СУДЬИ БЕЗНАКОЗАННО]

На страницах форума много внимания уделяется поиску доказательств и доводов подтверждающих незаконность валютных кредитов. Разбираются не валютные основания. Разбираются тонкости бух учета, проводки, лицевые счета, мемориальные ордера и т.д… Не хочется говорить о грустном, но это все пустая трата времени… В Украине правосудие отсутствует как таковое..Есть указание президента и суды принимают решения какие нужно..и им до спины наши доказательства и доводы. Если они игнорируют нормы закона то разбираться в тонкостях синтетического и аналитического учета судьи тем более не будут…Я считаю ,что наши усилия надо направлять на поиски способов , заставить судей рассматривать и давать оценку нашим доводам..

В качестве подтверждения , моих слов , предлагаю Вашему вниманию одно решение суда. Для полноты восприятия размещаю так же иск и апелляцию, вместо комментария…

Справа № 2-1691/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2011 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого: Циганаш І.А.

при секретарі: Притула О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ « ПриватБанк » в особі філії Кіровоградської філії ПАТ КБ « ПриватБанк » про припинення зобов’язань, передбачених п. 7 кредитного договору від 03.04.2007 року ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, обґрунтувавши його тим, що 03.04.2007 року між ним та ПАТ « ПриватБанк » було укладено кредитний договір №КGN0GK01580436 від 03.04.2007 року. Відповідно до п. 7 кредитного договору банк зобов’язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку на термін з 03.04.2007р. по 02.04.2020р. включно у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 40000 доларів США на придбання житлового будинку з оплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць, на залишок заборгованості за кредитом, і винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,20% на місяць від суми виданого кредиту. Для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та винагороді, позичальник повинен надавати банку кошти ( щомісячний платіж ) в сумі 544,34 доларів США щомісяця. Оскільки зобов’язання в п. 7 договору виражені в доларах США і мають бути виконані в доларах США, то відповідно до п.п. 1.3, 1.5 Положень про валютний контроль, затверджених Постановою НБУ від 08.02.2000р. №4493, дії спрямовані на виконання цих зобов’язань є валютною операцією – використання іноземної валюти як засіб платежу. Використання іноземною валюти як засобу платежу на території України порушує наступні нормативно - правові акти: ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ « Про систему валютного регулювання і валютного контрою »- валюта України гривна є єдиним законним засобом платежу на території України між особами резидентами України; ст. 35 ЗУ « Про Національний банк України » - гривна як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України; ч. 3 ст. 3 ЗУ « Про платіжні системи і переказ коштів в Україні » - гривня як грошова одиниця України є єдиним законним засобом платежу в Україні; ч. 1 ст. 533 ЦК України – грошове зобов’язання має бути виконане в гривні. Таким чином у нього відсутнє законне право, а отже і можливість виконувати свої зобов’язання за договором. Можливість законного виконання зобов’язань, договором не передбачена і це не з його вини. Просить припинити зобов’язання, передбачені п.7 кредитного договору КGN0GK01580436 від 03.04.2007 року, укладеного між ним та ПАТ КБ « ПриватБанк ».

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, уточнив, просив визнати виконання зобов’язань, передбачених п. 7 кредитного договору КGN0GK01580436 від 03.04.2007 року, укладеного між ним та ПАТ КБ « ПриватБанк » такими, що порушують ч. 1 ст. 533 ЦК України, ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ, ст. 35 ЗУ « Про національний банк України » та припинити їх, оскільки вони є правопорушенням, за скоєння яких передбачена відповідальність згідно ст. 162 КУпАП, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, в задоволенні позову просила відмовити, пояснила, що 03.04.2007 року між ЗАТ КБ « ПриватБанк » та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір КGN0GK01580436, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу банку на строк з 03.04.2007р. по 02.04.2020р. включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 40000 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність » на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність » необхідне надання дозволу НБУ у тому числі – на здійснення операцій з валютними цінностями. Дозвіл на право здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 ЗУ « Про банки та банківську діяльність » видано ЗАТ КБ « ПриватБанк » за №22-2 від 29.07.2003 року. У додатку 1, 2 до Дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта. Таким чином, ЗУ « Про банки і банківську діяльність » встановлено порядок та умови здійснення операцій з валютними цінностями, у тому числі шляхом надання валютних кредитів. Отже, наявність банківської ліцензії та дозволу НБУ є необхідною і достатньою умовою для надання кредитів в іноземній валюті.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають зі слідуючих підстав.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 03 квітня 2007 року між Банком ПриватБанк в особі Кіровоградської філії ПриватБанку та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №КGN0GK01580436, відповідно до умов якого Банк зобов’язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу банку на строк з 03.04.2007р. по 02.04.2020р. включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 40000 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, ( щомісяця в період сплати ) відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору, періодом сплати вважати період з 3 по 8 число кожного місяця ( а.с. 5- 7 ).

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору погашення заборгованості за цим договором ( за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту ) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позивальник повинен надати банку кошти ( щомісячний платіж ) у сумі 544,34 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Згідно ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2011 року вбачається, що рішення Новгородківського районного суду від 12 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ « ПриватБанк », третіх осіб: приватного нотаріуса Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_2, Національного банку України про визнання недійсними кредитного договору від 03.04.2007 року та договору про іпотеку залишено без змін, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі ( а.с. 27- 28 ).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ,у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зокрема, згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Ст. 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 19 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи 04 грудня 2001 року Національним банком України видано Закритому акціонерному товариству Комерційному банку “ ПриватБанк “ банківську ліцензію № 22, яка зареєстрована Національним банком України 19.03.1992 року за № 92 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність » ( а.с. 24 ) та 29 липня 2003 року Дозвіл за №22-2, який зареєстрований НБУ 19.03.1992 року за №92 на право здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2, 4 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність » згідно з додатокм до цього дозволу ( а.с. 25 ).

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю » Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року за № 275 письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 року за № 15-93.

Відповідно до п. 2.3. вищевказаного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України. Оскільки ЗАТ КБ “ ПриватБанк “ було отримано банківську ліцензію та дозвіл Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, то, відповідно, банк має право здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.

Згідно з п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Національного банку України від 14.11.2004 року № 483, використання іноземної валюти на території України платежу як засобу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Суд враховує ту обставину, що позивач погодився з умовами укладеного ним договору, скріпивши його своїм підписом та вчинив дії на виконання умов договору, отримавши від відповідача суму кредиту, виражену в доларах США, які й повинен повернути відповідачу на умовах, визначених у кредитному договорі, відповідно до ст. 1049 ЦК України.

Враховуючи те, що кредитний договір за своїм змістом не суперечить нормам цивільного законодавства, ПАТ КБ “ ПриватБанк “ є уповноваженим на здійснення операцій з валютними цінностями за наявності у нього банківської ліценції та письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями, крім того при укладенні кредитного договору були дотримані вимоги закону, тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ « ПриватБанк » в особі філії Кіровоградської філії ПАТ КБ « ПриватБанк » про припинення зобов’язань, передбачених п. 7 кредитного договору від 03.04.2007 року – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення через Ленінський районний суд м. Кіровограда до Апеляційного суду Кіровоградської області.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда Циганаш

Ленінський районний суд

м.Кіровограда

Позивач: ОСОБА

Відповідач: ПАТ «ПриватБанк» в особі Кіровоградської філії

вул.Преображенська, 26/70,

м.Кіровоград, 25006

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про зупинення забов’язання по кредитного договору

3 квітня 2007р. між мною (далі Позичальник) і ПАТ «ПриватБанк», в особі відповідача (далі Банк), укладений кредитний Договір № KGN0GK01580436 від 03.04.2007г.

Відповідно до п.7 кредитного договору, Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти, шляхом видачі готівки через касу на термін з 03.04.2007г. по 02.04.2020г. включно, у вигляді не відновлюваної кредитної лінії в сумі 40 000 доларів США на придбання житлового будинку, з оплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0.84% на місяць, на залишок заборгованості за кредитом, і винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0.20% на місяць , від суми виданого кредиту. Для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та винагороді, Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж), в сумі 544,34 доларів США щомісяця.

Оскільки, зобов'язання в п.7 договора виражені в доларах США, і мають бути виконані в доларах США, то відповідно до п.1.3, п.1.5 Положень про валютний контроль затвердженних Постановою НБУ від 08.02.2000 № 4493, дії спрямовані на виконання цих зобов'язань є валютною операцією- використанням іноземної валюти як засіб платежу.

Використання валюти як засіб платежу на території України порушує наступні нормативно-правові акти:

ч. 1 ст. 3 Декрета Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" - валюта України гривна є єдиним законним засобом платежу на території України між особами-резидентами України

ст.35 Закону України "Про Національний Банк України" - гривна (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

ч. 3.3 ст.3 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" - гривна як грошова одиниця України(національна валюта) є єдиним законним засобом платежу в Україні.

ч. 1 ст. 533 Цивільні кодекси України -денежное зобов'язання має бути виконане в гривні

Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою правління НБУ № 119 від 26.031998г. , використання іноземної валюти як засіб платежу не передбачено.

Крім того за використання іноземної валюти як засіб платежу передбачена адміністративна відповідальність за ст.162 КУ пап.

Таким чином у мене відсутнє законне право а отже і можливість виконувати свої зобов'язання за договором. Можливість законного виконання забов’язань , договором не передбачена і це не з моєї вини. Кредитний договір готували фахівці відповідача .

Згідно ст.607 ГК України зобов'язання зупиняються при неможливості його виконання у зв'язку з обставинами за які жодна сторона не відповідає.

На підставі викладеного та керуючись положеннями ст.ст. 3, 15, 21, 110, 119-120 ЦПК України, Конституцією України, ст. 607 ЦК України

ПРОШУ:

Визнати виконання забов’язань, передбачених п.7 кредитного Договору № KGN0GK01580436 від 03.04.2007г. укладенного між і ПАТ «ПриватБанк» , такими що порушують ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України , ч. 1 ст. 3 Д КМ України, ст.35 Закону України "Про Національний Банк України" та є правопорушенням за скоення якіх передбачена відповідальність згідно ст.162 КУ пап.

На підставі ст.607 ГК України зупинити забов’язання передбачені п.7 кредитного Договору № KGN0GK01580436 від 03.04.2007г.заключеного між і ПАТ «ПриватБанк»

Судебная палата по гражданским делам

апелляционного суда Кировоградской

области

Истец:

Ответчик: ПАО «ПриватБанк»

Кировоградский филлиал

ул.Преображенская,26/70,

г.Кировоград,25006

Дело № 2-1691/11

Апеллляционная жалоба

Решением Ленинского районного суда г.Кировограда от 30 июня 2011г. мне отказано в удовлетворении искового заявления к ПАО «ПриватБанк» о признании выполнения обязательств по кредитному договору такими, что нарушают законодательство Украины , и остановке обязательств по причине невозможности их законного выполнения. Решение суда считаю не законным и не обоснованным.Решение принято с грубыми нарушениями материального и процессуального права. Суд практически отказал мне в правосудии (в понятиях и принципах ГПК Украины и Закона Украины « О судоустройстве и статусе судей»), отказал в верховенстве права и права на , справедливое, рассмотрении дела непредвзятым и не заинтересованным судом.

Судом нарушены нормы процессуального права:

Суд проигнорировал все мои доводы и доказательства обоснованности иска, изложенные в исковом заявлении В своем решении, суд не отразил и не дал правовую оценку ни одному из доводов и доказательств, на которые я ссылался.

Судом не дана оценка моим доводам о нарушении действиями , на исполнение обязательств указанного кредитного договора, норм ч. 1 ст. 533 ГК Украины , ч. 1 ст. 3 Д КМ «О системе валютного регулирования» Украины, ст.35 Закона Украины "О НБУ " и что такие действия есть правонарушением за совершение котрого предусмотрена ответственность согласно ст.162 Кодекса Украины о административных правонарушениях.

Ссылка суда на решение Апелляционного суда от 15 марта 2011г. без основательная.Это решение ни какого отношения к предмету данного спора не имеет.Оценка соответствия положений указаного кредитного договора нормам, предусмотренным ч. 1 ст. 533 ГК Украины , ч. 1 ст. 3 Д КМ Украины «О системе валютного регулирования» , ст.35 Закона Украины «О НБУ " и ст.162 Кодекса Украины о административных правонарушениях в этом решении отсутствует.

В то же время мотивы , основания и выводы при принятии судом решения, не имеют никакого отношения к предмету иска.

В обосновании своего решения суд согласился с доводами ответчика (переписанных дословно из возражения на иск) ,не смотря на то что этими доводами обосновывается право банка на осуществления валютных операций , что не является предметом спора и отсутствие в єтих доводах обоснованных возражений против предмета иска.

Выводы суда о том что кредитный договор по своему содержанию не противоречит нормам гражданского законодательства, и что ответчик есть уполномоченным на совершение валютных операций при наличии у него лицензии и письменного разрешения, что при заключении кредитного договора были соблюдены нормы закона (Какого закона ?!!) не относится к предмету данного спора и не могут быть основаним для отказа в удовлетвоении требований указанных в иске.

Исходя из выше изложенного, можно сделать вывод о том, что при принятии решения по моему делу, суд не руководствовался процессуальными нормами, а имел другие мотивы и стимулы, известные только ему.

Таким образом, при принятии решения, судом нарушены процессуальные нормы, предусмотренные ст.ст.1,5,10,212,213,215 ГПК Украины.

Судом не применены нормы материального права, регулирующие те правоотношения , о которых идет речь в исковом заявлении:

ч. 1 ст. 533 Гражданского кодекса Украины денежное обязательство между лицами - резидентами Украины должно быть выполнено исключительно в гривнах.

ч.1 ст. 3 Декрета Кабинета Министров «О системе валютного регулирования и валютного контроля» валюта Украины является единственным законным средством платежа на территории Украины между лицами-резидентами Украины

ч.3.3 ст.3 Закона Украины «О платежных системах и перевод средств в Украине» гривна как денежная единица Украины(национальная валюта) есть единственным законным средством платежа в Украине.

ст.35 Закона Украины «О платежных НБУ» гривна как денежная единица Украины(национальная валюта) есть единственным законным средством платежа в Украине.

Правилами использования наличной иностранной валюты на территории Украины, утвержденных Постановлением правления НБУ №119 от 26.031998г. не предусмотрено использование иностранной валюты на территории Украины для выдачи кредита, возврата кредита и оплаты услуг банка.

Учитывая изложенное выше, и на основании ст.292ГК Украины

ПРОШУ:

Постановить новое решение ,которым отменить решение Ленинского районного суда г.Кировограда от 30.06.2011г. и удовлетворить все исковые требования

А що Ви мали на увазі в апеляції в передостанньому абз перед словом "ПРОШУ": ст.35 Закона Украины «О платежных НБУ» ???

Всі судді відписують такі рішення тупо ! Ти їм "Весна надворі" а вони тобі "Свиня в болоті"

Причому постійного тиску при новій владі на судову систему в цілому немає.

Але один раз по Рішенню Печерського суду "Хазяїн" ногою тупнув: "Рішення скасувати, суддю вигнати", Рішення скасували а суддя оказалась невісткою Потебенька, вигнати не змогли, але проблем їй створили великих, насилу відмазалась і уже офіційний секретар цивільної в ВССУ. Після цього цей "ЯДОВИТИЙ ТУМАН" покрив всю судову систему. Тепер навіть коли спір повинен бути вирішений на користь позичальника лише з процесуальних питань - усе, всерівно рішається на користь банку !!!

Пишіть на суддю скаргі в ВКК і скиньте мені в лічку та скиньте телефон

[НЕЗАКОННОСТЬ ВАЛЮТНЫХ КРЕДИТОВ-ВИЛЫ КАК ДОВОД КОТОРЫЙ НЕ СМОГУТ ИГНОРИРОВАТЬ СУДЬИ БЕЗНАКОЗАННО]

На страницах форума много внимания уделяется поиску доказательств и доводов подтверждающих незаконность валютных кредитов. Разбираются не валютные основания. Разбираются тонкости бух учета, проводки, лицевые счета, мемориальные ордера и т.д… Не хочется говорить о грустном, но это все пустая трата времени… В Украине правосудие отсутствует как таковое..Есть указание президента и суды принимают решения какие нужно..и им до спины наши доказательства и доводы. Если они игнорируют нормы закона то разбираться в тонкостях синтетического и аналитического учета судьи тем более не будут…Я считаю ,что наши усилия надо направлять на поиски способов , заставить судей рассматривать и давать оценку нашим доводам..

В качестве подтверждения , моих слов , предлагаю Вашему вниманию одно решение суда. Для полноты восприятия размещаю так же иск и апелляцию, вместо комментария…

Справа № 2-1691/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2011 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого: Циганаш І.А.

при секретарі: Притула О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ « ПриватБанк » в особі філії Кіровоградської філії ПАТ КБ « ПриватБанк » про припинення зобов’язань, передбачених п. 7 кредитного договору від 03.04.2007 року ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, обґрунтувавши його тим, що 03.04.2007 року між ним та ПАТ « ПриватБанк » було укладено кредитний договір №КGN0GK01580436 від 03.04.2007 року. Відповідно до п. 7 кредитного договору банк зобов’язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку на термін з 03.04.2007р. по 02.04.2020р. включно у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 40000 доларів США на придбання житлового будинку з оплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць, на залишок заборгованості за кредитом, і винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,20% на місяць від суми виданого кредиту. Для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та винагороді, позичальник повинен надавати банку кошти ( щомісячний платіж ) в сумі 544,34 доларів США щомісяця. Оскільки зобов’язання в п. 7 договору виражені в доларах США і мають бути виконані в доларах США, то відповідно до п.п. 1.3, 1.5 Положень про валютний контроль, затверджених Постановою НБУ від 08.02.2000р. №4493, дії спрямовані на виконання цих зобов’язань є валютною операцією – використання іноземної валюти як засіб платежу. Використання іноземною валюти як засобу платежу на території України порушує наступні нормативно - правові акти: ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ « Про систему валютного регулювання і валютного контрою »- валюта України гривна є єдиним законним засобом платежу на території України між особами резидентами України; ст. 35 ЗУ « Про Національний банк України » - гривна як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України; ч. 3 ст. 3 ЗУ « Про платіжні системи і переказ коштів в Україні » - гривня як грошова одиниця України є єдиним законним засобом платежу в Україні; ч. 1 ст. 533 ЦК України – грошове зобов’язання має бути виконане в гривні. Таким чином у нього відсутнє законне право, а отже і можливість виконувати свої зобов’язання за договором. Можливість законного виконання зобов’язань, договором не передбачена і це не з його вини. Просить припинити зобов’язання, передбачені п.7 кредитного договору КGN0GK01580436 від 03.04.2007 року, укладеного між ним та ПАТ КБ « ПриватБанк ».

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, уточнив, просив визнати виконання зобов’язань, передбачених п. 7 кредитного договору КGN0GK01580436 від 03.04.2007 року, укладеного між ним та ПАТ КБ « ПриватБанк » такими, що порушують ч. 1 ст. 533 ЦК України, ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ, ст. 35 ЗУ « Про національний банк України » та припинити їх, оскільки вони є правопорушенням, за скоєння яких передбачена відповідальність згідно ст. 162 КУпАП, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, в задоволенні позову просила відмовити, пояснила, що 03.04.2007 року між ЗАТ КБ « ПриватБанк » та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір КGN0GK01580436, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу банку на строк з 03.04.2007р. по 02.04.2020р. включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 40000 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність » на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність » необхідне надання дозволу НБУ у тому числі – на здійснення операцій з валютними цінностями. Дозвіл на право здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 ЗУ « Про банки та банківську діяльність » видано ЗАТ КБ « ПриватБанк » за №22-2 від 29.07.2003 року. У додатку 1, 2 до Дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта. Таким чином, ЗУ « Про банки і банківську діяльність » встановлено порядок та умови здійснення операцій з валютними цінностями, у тому числі шляхом надання валютних кредитів. Отже, наявність банківської ліцензії та дозволу НБУ є необхідною і достатньою умовою для надання кредитів в іноземній валюті.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають зі слідуючих підстав.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 03 квітня 2007 року між Банком ПриватБанк в особі Кіровоградської філії ПриватБанку та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №КGN0GK01580436, відповідно до умов якого Банк зобов’язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу банку на строк з 03.04.2007р. по 02.04.2020р. включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 40000 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, ( щомісяця в період сплати ) відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору, періодом сплати вважати період з 3 по 8 число кожного місяця ( а.с. 5- 7 ).

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору погашення заборгованості за цим договором ( за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту ) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позивальник повинен надати банку кошти ( щомісячний платіж ) у сумі 544,34 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Згідно ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2011 року вбачається, що рішення Новгородківського районного суду від 12 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ « ПриватБанк », третіх осіб: приватного нотаріуса Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_2, Національного банку України про визнання недійсними кредитного договору від 03.04.2007 року та договору про іпотеку залишено без змін, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі ( а.с. 27- 28 ).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ,у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зокрема, згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Ст. 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 19 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи 04 грудня 2001 року Національним банком України видано Закритому акціонерному товариству Комерційному банку “ ПриватБанк “ банківську ліцензію № 22, яка зареєстрована Національним банком України 19.03.1992 року за № 92 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність » ( а.с. 24 ) та 29 липня 2003 року Дозвіл за №22-2, який зареєстрований НБУ 19.03.1992 року за №92 на право здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2, 4 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність » згідно з додатокм до цього дозволу ( а.с. 25 ).

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю » Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року за № 275 письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 року за № 15-93.

Відповідно до п. 2.3. вищевказаного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України. Оскільки ЗАТ КБ “ ПриватБанк “ було отримано банківську ліцензію та дозвіл Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, то, відповідно, банк має право здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.

Згідно з п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Національного банку України від 14.11.2004 року № 483, використання іноземної валюти на території України платежу як засобу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Суд враховує ту обставину, що позивач погодився з умовами укладеного ним договору, скріпивши його своїм підписом та вчинив дії на виконання умов договору, отримавши від відповідача суму кредиту, виражену в доларах США, які й повинен повернути відповідачу на умовах, визначених у кредитному договорі, відповідно до ст. 1049 ЦК України.

Враховуючи те, що кредитний договір за своїм змістом не суперечить нормам цивільного законодавства, ПАТ КБ “ ПриватБанк “ є уповноваженим на здійснення операцій з валютними цінностями за наявності у нього банківської ліценції та письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями, крім того при укладенні кредитного договору були дотримані вимоги закону, тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ « ПриватБанк » в особі філії Кіровоградської філії ПАТ КБ « ПриватБанк » про припинення зобов’язань, передбачених п. 7 кредитного договору від 03.04.2007 року – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення через Ленінський районний суд м. Кіровограда до Апеляційного суду Кіровоградської області.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда Циганаш

Ленінський районний суд

м.Кіровограда

Позивач: ОСОБА

Відповідач: ПАТ «ПриватБанк» в особі Кіровоградської філії

вул.Преображенська, 26/70,

м.Кіровоград, 25006

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про зупинення забов’язання по кредитного договору

3 квітня 2007р. між мною (далі Позичальник) і ПАТ «ПриватБанк», в особі відповідача (далі Банк), укладений кредитний Договір № KGN0GK01580436 від 03.04.2007г.

Відповідно до п.7 кредитного договору, Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти, шляхом видачі готівки через касу на термін з 03.04.2007г. по 02.04.2020г. включно, у вигляді не відновлюваної кредитної лінії в сумі 40 000 доларів США на придбання житлового будинку, з оплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0.84% на місяць, на залишок заборгованості за кредитом, і винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0.20% на місяць , від суми виданого кредиту. Для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та винагороді, Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж), в сумі 544,34 доларів США щомісяця.

Оскільки, зобов'язання в п.7 договора виражені в доларах США, і мають бути виконані в доларах США, то відповідно до п.1.3, п.1.5 Положень про валютний контроль затвердженних Постановою НБУ від 08.02.2000 № 4493, дії спрямовані на виконання цих зобов'язань є валютною операцією- використанням іноземної валюти як засіб платежу.

Використання валюти як засіб платежу на території України порушує наступні нормативно-правові акти:

ч. 1 ст. 3 Декрета Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" - валюта України гривна є єдиним законним засобом платежу на території України між особами-резидентами України

ст.35 Закону України "Про Національний Банк України" - гривна (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

ч. 3.3 ст.3 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" - гривна як грошова одиниця України(національна валюта) є єдиним законним засобом платежу в Україні.

ч. 1 ст. 533 Цивільні кодекси України -денежное зобов'язання має бути виконане в гривні

Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою правління НБУ № 119 від 26.031998г. , використання іноземної валюти як засіб платежу не передбачено.

Крім того за використання іноземної валюти як засіб платежу передбачена адміністративна відповідальність за ст.162 КУ пап.

Таким чином у мене відсутнє законне право а отже і можливість виконувати свої зобов'язання за договором. Можливість законного виконання забов’язань , договором не передбачена і це не з моєї вини. Кредитний договір готували фахівці відповідача .

Згідно ст.607 ГК України зобов'язання зупиняються при неможливості його виконання у зв'язку з обставинами за які жодна сторона не відповідає.

На підставі викладеного та керуючись положеннями ст.ст. 3, 15, 21, 110, 119-120 ЦПК України, Конституцією України, ст. 607 ЦК України

ПРОШУ:

Визнати виконання забов’язань, передбачених п.7 кредитного Договору № KGN0GK01580436 від 03.04.2007г. укладенного між і ПАТ «ПриватБанк» , такими що порушують ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України , ч. 1 ст. 3 Д КМ України, ст.35 Закону України "Про Національний Банк України" та є правопорушенням за скоення якіх передбачена відповідальність згідно ст.162 КУ пап.

На підставі ст.607 ГК України зупинити забов’язання передбачені п.7 кредитного Договору № KGN0GK01580436 від 03.04.2007г.заключеного між і ПАТ «ПриватБанк»

Судебная палата по гражданским делам

апелляционного суда Кировоградской

области

Истец:

Ответчик: ПАО «ПриватБанк»

Кировоградский филлиал

ул.Преображенская,26/70,

г.Кировоград,25006

Дело № 2-1691/11

Апеллляционная жалоба

Решением Ленинского районного суда г.Кировограда от 30 июня 2011г. мне отказано в удовлетворении искового заявления к ПАО «ПриватБанк» о признании выполнения обязательств по кредитному договору такими, что нарушают законодательство Украины , и остановке обязательств по причине невозможности их законного выполнения. Решение суда считаю не законным и не обоснованным.Решение принято с грубыми нарушениями материального и процессуального права. Суд практически отказал мне в правосудии (в понятиях и принципах ГПК Украины и Закона Украины « О судоустройстве и статусе судей»), отказал в верховенстве права и права на , справедливое, рассмотрении дела непредвзятым и не заинтересованным судом.

Судом нарушены нормы процессуального права:

Суд проигнорировал все мои доводы и доказательства обоснованности иска, изложенные в исковом заявлении В своем решении, суд не отразил и не дал правовую оценку ни одному из доводов и доказательств, на которые я ссылался.

Судом не дана оценка моим доводам о нарушении действиями , на исполнение обязательств указанного кредитного договора, норм ч. 1 ст. 533 ГК Украины , ч. 1 ст. 3 Д КМ «О системе валютного регулирования» Украины, ст.35 Закона Украины "О НБУ " и что такие действия есть правонарушением за совершение котрого предусмотрена ответственность согласно ст.162 Кодекса Украины о административных правонарушениях.

Ссылка суда на решение Апелляционного суда от 15 марта 2011г. без основательная.Это решение ни какого отношения к предмету данного спора не имеет.Оценка соответствия положений указаного кредитного договора нормам, предусмотренным ч. 1 ст. 533 ГК Украины , ч. 1 ст. 3 Д КМ Украины «О системе валютного регулирования» , ст.35 Закона Украины «О НБУ " и ст.162 Кодекса Украины о административных правонарушениях в этом решении отсутствует.

В то же время мотивы , основания и выводы при принятии судом решения, не имеют никакого отношения к предмету иска.

В обосновании своего решения суд согласился с доводами ответчика (переписанных дословно из возражения на иск) ,не смотря на то что этими доводами обосновывается право банка на осуществления валютных операций , что не является предметом спора и отсутствие в єтих доводах обоснованных возражений против предмета иска.

Выводы суда о том что кредитный договор по своему содержанию не противоречит нормам гражданского законодательства, и что ответчик есть уполномоченным на совершение валютных операций при наличии у него лицензии и письменного разрешения, что при заключении кредитного договора были соблюдены нормы закона (Какого закона ?!!) не относится к предмету данного спора и не могут быть основаним для отказа в удовлетвоении требований указанных в иске.

Исходя из выше изложенного, можно сделать вывод о том, что при принятии решения по моему делу, суд не руководствовался процессуальными нормами, а имел другие мотивы и стимулы, известные только ему.

Таким образом, при принятии решения, судом нарушены процессуальные нормы, предусмотренные ст.ст.1,5,10,212,213,215 ГПК Украины.

Судом не применены нормы материального права, регулирующие те правоотношения , о которых идет речь в исковом заявлении:

ч. 1 ст. 533 Гражданского кодекса Украины денежное обязательство между лицами - резидентами Украины должно быть выполнено исключительно в гривнах.

ч.1 ст. 3 Декрета Кабинета Министров «О системе валютного регулирования и валютного контроля» валюта Украины является единственным законным средством платежа на территории Украины между лицами-резидентами Украины

ч.3.3 ст.3 Закона Украины «О платежных системах и перевод средств в Украине» гривна как денежная единица Украины(национальная валюта) есть единственным законным средством платежа в Украине.

ст.35 Закона Украины «О платежных НБУ» гривна как денежная единица Украины(национальная валюта) есть единственным законным средством платежа в Украине.

Правилами использования наличной иностранной валюты на территории Украины, утвержденных Постановлением правления НБУ №119 от 26.031998г. не предусмотрено использование иностранной валюты на территории Украины для выдачи кредита, возврата кредита и оплаты услуг банка.

Учитывая изложенное выше, и на основании ст.292ГК Украины

ПРОШУ:

Постановить новое решение ,которым отменить решение Ленинского районного суда г.Кировограда от 30.06.2011г. и удовлетворить все исковые требования

А що Ви мали на увазі в апеляції в передостанньому абз перед словом "ПРОШУ": ст.35 Закона Украины «О платежных НБУ» ???

Всі судді відписують такі рішення тупо ! Ти їм "Весна надворі" а вони тобі "Свиня в болоті"

Причому постійного тиску при новій владі на судову систему в цілому немає.

Але один раз по Рішенню Печерського суду "Хазяїн" ногою тупнув: "Рішення скасувати, суддю вигнати", Рішення скасували а суддя оказалась невісткою Потебенька, вигнати не змогли, але проблем їй створили великих, насилу відмазалась і уже офіційний секретар цивільної в ВССУ. Після цього цей "ЯДОВИТИЙ ТУМАН" покрив всю судову систему. Тепер навіть коли спір повинен бути вирішений на користь позичальника лише з процесуальних питань - усе, всерівно рішається на користь банку !!!

Пишіть на суддю скаргі в ВКК і скиньте мені в лічку та скиньте телефон

[НЕЗАКОННОСТЬ ВАЛЮТНЫХ КРЕДИТОВ-ВИЛЫ КАК ДОВОД КОТОРЫЙ НЕ СМОГУТ ИГНОРИРОВАТЬ СУДЬИ БЕЗНАКОЗАННО]

На страницах форума много внимания уделяется поиску доказательств и доводов подтверждающих незаконность валютных кредитов. Разбираются не валютные основания. Разбираются тонкости бух учета, проводки, лицевые счета, мемориальные ордера и т.д… Не хочется говорить о грустном, но это все пустая трата времени… В Украине правосудие отсутствует как таковое..Есть указание президента и суды принимают решения какие нужно..и им до спины наши доказательства и доводы. Если они игнорируют нормы закона то разбираться в тонкостях синтетического и аналитического учета судьи тем более не будут…Я считаю ,что наши усилия надо направлять на поиски способов , заставить судей рассматривать и давать оценку нашим доводам..

В качестве подтверждения , моих слов , предлагаю Вашему вниманию одно решение суда. Для полноты восприятия размещаю так же иск и апелляцию, вместо комментария…

Справа № 2-1691/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2011 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого: Циганаш І.А.

при секретарі: Притула О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ « ПриватБанк » в особі філії Кіровоградської філії ПАТ КБ « ПриватБанк » про припинення зобов’язань, передбачених п. 7 кредитного договору від 03.04.2007 року ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, обґрунтувавши його тим, що 03.04.2007 року між ним та ПАТ « ПриватБанк » було укладено кредитний договір №КGN0GK01580436 від 03.04.2007 року. Відповідно до п. 7 кредитного договору банк зобов’язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку на термін з 03.04.2007р. по 02.04.2020р. включно у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 40000 доларів США на придбання житлового будинку з оплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць, на залишок заборгованості за кредитом, і винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,20% на місяць від суми виданого кредиту. Для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та винагороді, позичальник повинен надавати банку кошти ( щомісячний платіж ) в сумі 544,34 доларів США щомісяця. Оскільки зобов’язання в п. 7 договору виражені в доларах США і мають бути виконані в доларах США, то відповідно до п.п. 1.3, 1.5 Положень про валютний контроль, затверджених Постановою НБУ від 08.02.2000р. №4493, дії спрямовані на виконання цих зобов’язань є валютною операцією – використання іноземної валюти як засіб платежу. Використання іноземною валюти як засобу платежу на території України порушує наступні нормативно - правові акти: ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ « Про систему валютного регулювання і валютного контрою »- валюта України гривна є єдиним законним засобом платежу на території України між особами резидентами України; ст. 35 ЗУ « Про Національний банк України » - гривна як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України; ч. 3 ст. 3 ЗУ « Про платіжні системи і переказ коштів в Україні » - гривня як грошова одиниця України є єдиним законним засобом платежу в Україні; ч. 1 ст. 533 ЦК України – грошове зобов’язання має бути виконане в гривні. Таким чином у нього відсутнє законне право, а отже і можливість виконувати свої зобов’язання за договором. Можливість законного виконання зобов’язань, договором не передбачена і це не з його вини. Просить припинити зобов’язання, передбачені п.7 кредитного договору КGN0GK01580436 від 03.04.2007 року, укладеного між ним та ПАТ КБ « ПриватБанк ».

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, уточнив, просив визнати виконання зобов’язань, передбачених п. 7 кредитного договору КGN0GK01580436 від 03.04.2007 року, укладеного між ним та ПАТ КБ « ПриватБанк » такими, що порушують ч. 1 ст. 533 ЦК України, ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ, ст. 35 ЗУ « Про національний банк України » та припинити їх, оскільки вони є правопорушенням, за скоєння яких передбачена відповідальність згідно ст. 162 КУпАП, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, в задоволенні позову просила відмовити, пояснила, що 03.04.2007 року між ЗАТ КБ « ПриватБанк » та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір КGN0GK01580436, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу банку на строк з 03.04.2007р. по 02.04.2020р. включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 40000 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність » на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність » необхідне надання дозволу НБУ у тому числі – на здійснення операцій з валютними цінностями. Дозвіл на право здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 ЗУ « Про банки та банківську діяльність » видано ЗАТ КБ « ПриватБанк » за №22-2 від 29.07.2003 року. У додатку 1, 2 до Дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта. Таким чином, ЗУ « Про банки і банківську діяльність » встановлено порядок та умови здійснення операцій з валютними цінностями, у тому числі шляхом надання валютних кредитів. Отже, наявність банківської ліцензії та дозволу НБУ є необхідною і достатньою умовою для надання кредитів в іноземній валюті.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають зі слідуючих підстав.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 03 квітня 2007 року між Банком ПриватБанк в особі Кіровоградської філії ПриватБанку та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №КGN0GK01580436, відповідно до умов якого Банк зобов’язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу банку на строк з 03.04.2007р. по 02.04.2020р. включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 40000 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, ( щомісяця в період сплати ) відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору, періодом сплати вважати період з 3 по 8 число кожного місяця ( а.с. 5- 7 ).

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору погашення заборгованості за цим договором ( за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту ) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позивальник повинен надати банку кошти ( щомісячний платіж ) у сумі 544,34 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Згідно ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2011 року вбачається, що рішення Новгородківського районного суду від 12 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ « ПриватБанк », третіх осіб: приватного нотаріуса Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_2, Національного банку України про визнання недійсними кредитного договору від 03.04.2007 року та договору про іпотеку залишено без змін, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі ( а.с. 27- 28 ).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ,у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зокрема, згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Ст. 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 19 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи 04 грудня 2001 року Національним банком України видано Закритому акціонерному товариству Комерційному банку “ ПриватБанк “ банківську ліцензію № 22, яка зареєстрована Національним банком України 19.03.1992 року за № 92 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність » ( а.с. 24 ) та 29 липня 2003 року Дозвіл за №22-2, який зареєстрований НБУ 19.03.1992 року за №92 на право здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2, 4 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність » згідно з додатокм до цього дозволу ( а.с. 25 ).

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю » Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року за № 275 письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 року за № 15-93.

Відповідно до п. 2.3. вищевказаного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України. Оскільки ЗАТ КБ “ ПриватБанк “ було отримано банківську ліцензію та дозвіл Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, то, відповідно, банк має право здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.

Згідно з п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Національного банку України від 14.11.2004 року № 483, використання іноземної валюти на території України платежу як засобу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Суд враховує ту обставину, що позивач погодився з умовами укладеного ним договору, скріпивши його своїм підписом та вчинив дії на виконання умов договору, отримавши від відповідача суму кредиту, виражену в доларах США, які й повинен повернути відповідачу на умовах, визначених у кредитному договорі, відповідно до ст. 1049 ЦК України.

Враховуючи те, що кредитний договір за своїм змістом не суперечить нормам цивільного законодавства, ПАТ КБ “ ПриватБанк “ є уповноваженим на здійснення операцій з валютними цінностями за наявності у нього банківської ліценції та письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями, крім того при укладенні кредитного договору були дотримані вимоги закону, тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ « ПриватБанк » в особі філії Кіровоградської філії ПАТ КБ « ПриватБанк » про припинення зобов’язань, передбачених п. 7 кредитного договору від 03.04.2007 року – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення через Ленінський районний суд м. Кіровограда до Апеляційного суду Кіровоградської області.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда Циганаш

Ленінський районний суд

м.Кіровограда

Позивач: ОСОБА

Відповідач: ПАТ «ПриватБанк» в особі Кіровоградської філії

вул.Преображенська, 26/70,

м.Кіровоград, 25006

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про зупинення забов’язання по кредитного договору

3 квітня 2007р. між мною (далі Позичальник) і ПАТ «ПриватБанк», в особі відповідача (далі Банк), укладений кредитний Договір № KGN0GK01580436 від 03.04.2007г.

Відповідно до п.7 кредитного договору, Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти, шляхом видачі готівки через касу на термін з 03.04.2007г. по 02.04.2020г. включно, у вигляді не відновлюваної кредитної лінії в сумі 40 000 доларів США на придбання житлового будинку, з оплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0.84% на місяць, на залишок заборгованості за кредитом, і винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0.20% на місяць , від суми виданого кредиту. Для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та винагороді, Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж), в сумі 544,34 доларів США щомісяця.

Оскільки, зобов'язання в п.7 договора виражені в доларах США, і мають бути виконані в доларах США, то відповідно до п.1.3, п.1.5 Положень про валютний контроль затвердженних Постановою НБУ від 08.02.2000 № 4493, дії спрямовані на виконання цих зобов'язань є валютною операцією- використанням іноземної валюти як засіб платежу.

Використання валюти як засіб платежу на території України порушує наступні нормативно-правові акти:

ч. 1 ст. 3 Декрета Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" - валюта України гривна є єдиним законним засобом платежу на території України між особами-резидентами України

ст.35 Закону України "Про Національний Банк України" - гривна (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

ч. 3.3 ст.3 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" - гривна як грошова одиниця України(національна валюта) є єдиним законним засобом платежу в Україні.

ч. 1 ст. 533 Цивільні кодекси України -денежное зобов'язання має бути виконане в гривні

Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою правління НБУ № 119 від 26.031998г. , використання іноземної валюти як засіб платежу не передбачено.

Крім того за використання іноземної валюти як засіб платежу передбачена адміністративна відповідальність за ст.162 КУ пап.

Таким чином у мене відсутнє законне право а отже і можливість виконувати свої зобов'язання за договором. Можливість законного виконання забов’язань , договором не передбачена і це не з моєї вини. Кредитний договір готували фахівці відповідача .

Згідно ст.607 ГК України зобов'язання зупиняються при неможливості його виконання у зв'язку з обставинами за які жодна сторона не відповідає.

На підставі викладеного та керуючись положеннями ст.ст. 3, 15, 21, 110, 119-120 ЦПК України, Конституцією України, ст. 607 ЦК України

ПРОШУ:

Визнати виконання забов’язань, передбачених п.7 кредитного Договору № KGN0GK01580436 від 03.04.2007г. укладенного між і ПАТ «ПриватБанк» , такими що порушують ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України , ч. 1 ст. 3 Д КМ України, ст.35 Закону України "Про Національний Банк України" та є правопорушенням за скоення якіх передбачена відповідальність згідно ст.162 КУ пап.

На підставі ст.607 ГК України зупинити забов’язання передбачені п.7 кредитного Договору № KGN0GK01580436 від 03.04.2007г.заключеного між і ПАТ «ПриватБанк»

Судебная палата по гражданским делам

апелляционного суда Кировоградской

области

Истец:

Ответчик: ПАО «ПриватБанк»

Кировоградский филлиал

ул.Преображенская,26/70,

г.Кировоград,25006

Дело № 2-1691/11

Апеллляционная жалоба

Решением Ленинского районного суда г.Кировограда от 30 июня 2011г. мне отказано в удовлетворении искового заявления к ПАО «ПриватБанк» о признании выполнения обязательств по кредитному договору такими, что нарушают законодательство Украины , и остановке обязательств по причине невозможности их законного выполнения. Решение суда считаю не законным и не обоснованным.Решение принято с грубыми нарушениями материального и процессуального права. Суд практически отказал мне в правосудии (в понятиях и принципах ГПК Украины и Закона Украины « О судоустройстве и статусе судей»), отказал в верховенстве права и права на , справедливое, рассмотрении дела непредвзятым и не заинтересованным судом.

Судом нарушены нормы процессуального права:

Суд проигнорировал все мои доводы и доказательства обоснованности иска, изложенные в исковом заявлении В своем решении, суд не отразил и не дал правовую оценку ни одному из доводов и доказательств, на которые я ссылался.

Судом не дана оценка моим доводам о нарушении действиями , на исполнение обязательств указанного кредитного договора, норм ч. 1 ст. 533 ГК Украины , ч. 1 ст. 3 Д КМ «О системе валютного регулирования» Украины, ст.35 Закона Украины "О НБУ " и что такие действия есть правонарушением за совершение котрого предусмотрена ответственность согласно ст.162 Кодекса Украины о административных правонарушениях.

Ссылка суда на решение Апелляционного суда от 15 марта 2011г. без основательная.Это решение ни какого отношения к предмету данного спора не имеет.Оценка соответствия положений указаного кредитного договора нормам, предусмотренным ч. 1 ст. 533 ГК Украины , ч. 1 ст. 3 Д КМ Украины «О системе валютного регулирования» , ст.35 Закона Украины «О НБУ " и ст.162 Кодекса Украины о административных правонарушениях в этом решении отсутствует.

В то же время мотивы , основания и выводы при принятии судом решения, не имеют никакого отношения к предмету иска.

В обосновании своего решения суд согласился с доводами ответчика (переписанных дословно из возражения на иск) ,не смотря на то что этими доводами обосновывается право банка на осуществления валютных операций , что не является предметом спора и отсутствие в єтих доводах обоснованных возражений против предмета иска.

Выводы суда о том что кредитный договор по своему содержанию не противоречит нормам гражданского законодательства, и что ответчик есть уполномоченным на совершение валютных операций при наличии у него лицензии и письменного разрешения, что при заключении кредитного договора были соблюдены нормы закона (Какого закона ?!!) не относится к предмету данного спора и не могут быть основаним для отказа в удовлетвоении требований указанных в иске.

Исходя из выше изложенного, можно сделать вывод о том, что при принятии решения по моему делу, суд не руководствовался процессуальными нормами, а имел другие мотивы и стимулы, известные только ему.

Таким образом, при принятии решения, судом нарушены процессуальные нормы, предусмотренные ст.ст.1,5,10,212,213,215 ГПК Украины.

Судом не применены нормы материального права, регулирующие те правоотношения , о которых идет речь в исковом заявлении:

ч. 1 ст. 533 Гражданского кодекса Украины денежное обязательство между лицами - резидентами Украины должно быть выполнено исключительно в гривнах.

ч.1 ст. 3 Декрета Кабинета Министров «О системе валютного регулирования и валютного контроля» валюта Украины является единственным законным средством платежа на территории Украины между лицами-резидентами Украины

ч.3.3 ст.3 Закона Украины «О платежных системах и перевод средств в Украине» гривна как денежная единица Украины(национальная валюта) есть единственным законным средством платежа в Украине.

ст.35 Закона Украины «О платежных НБУ» гривна как денежная единица Украины(национальная валюта) есть единственным законным средством платежа в Украине.

Правилами использования наличной иностранной валюты на территории Украины, утвержденных Постановлением правления НБУ №119 от 26.031998г. не предусмотрено использование иностранной валюты на территории Украины для выдачи кредита, возврата кредита и оплаты услуг банка.

Учитывая изложенное выше, и на основании ст.292ГК Украины

ПРОШУ:

Постановить новое решение ,которым отменить решение Ленинского районного суда г.Кировограда от 30.06.2011г. и удовлетворить все исковые требования

А що Ви мали на увазі в апеляції в передостанньому абз перед словом "ПРОШУ": ст.35 Закона Украины «О платежных НБУ» ???

Всі судді відписують такі рішення тупо ! Ти їм "Весна надворі" а вони тобі "Свиня в болоті"

Причому постійного тиску при новій владі на судову систему в цілому немає.

Але один раз по Рішенню Печерського суду "Хазяїн" ногою тупнув: "Рішення скасувати, суддю вигнати", Рішення скасували а суддя оказалась невісткою Потебенька, вигнати не змогли, але проблем їй створили великих, насилу відмазалась і уже офіційний секретар цивільної в ВССУ. Після цього цей "ЯДОВИТИЙ ТУМАН" покрив всю судову систему. Тепер навіть коли спір повинен бути вирішений на користь позичальника лише з процесуальних питань - усе, всерівно рішається на користь банку !!!

Пишіть на суддю скаргі в ВКК і скиньте мені в лічку та скиньте телефон

[поновлено провадження по справі]

Шановні форумчани. Знову необхідна Ваша допомога. Рік назад банк подав на мене позов про стягнення заборгованності. У той самий час я подала свій позов про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними. Розгляд банківського позову було призупинено за заявою мого адвоката, який представляв мої інтереси у суді за моїм позовом (у той час я перебувала у лікарні) у звязку з тим що я подала свій. Суд 1 інстанції відмовив у задоволенні мого позову як і Апеляційний суд. Я подала касаційну скаргу. Тиждень назад мені надіслали ухвалу про залишення скарги без руху до виправлення помилок (сплати судового збору) до 29.07.11. Учора я отримала повістку до суду на 2.08.11, у якій зазначено "про стягнення заборгованності", я - відповідач. З цього я зрозуміла що розгляд банківського позову поновлено. Але хочу зазначити на тому що тоді - рік назад - провадження по справі не було відкрито, принаймі я не отримувала ухвалу суду про це. І тепер питання - чи можу я знову написати КЛОПОТАННЯ про зупинення провадження у справі у звязку з тим, що мій позов перебуває в касаційній інстанції. Мій горе - адвокат говорить, що суд його не задовольнить. Але все ж таки? Якщо його не задовольнить суд зараз у звязку з тим що моя касаційна скарга поки що залишена без руху, то можливо ж мені подати його тоді коли касація буде розглядатися судом. Будь ласка, допоможіть. Я нічого не розумію у судочинстві. Мені просто треба зупинити розгляд банківського позову принаймі поки не пройду касацію. У нас маленьке місто. Мій позов розглядав суддя у якого зараз перебуває банківський позов. Що можна чекати від нього коли мій позов він розглядав упереджено з заплющеними очима. Він же задовольнить його у першому судовому засіданні. Сподіваюсь на допомогу і бажаю Вам всім успіхів.

Рішення суду про відмову в визнанні КД вступило в законну силу і подача касацки не є підставою для зупинення. Подайте новий позов, скажем про визнання недійсними пунктів КД за чкими нараховуються відсотки. Або, якщо банк подав ПЗ про звернення стягнення на іпотечне майно подайте позов про визнання або припинення забезпечувальних договорів.

[поновлено провадження по справі]

Шановні форумчани. Знову необхідна Ваша допомога. Рік назад банк подав на мене позов про стягнення заборгованності. У той самий час я подала свій позов про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними. Розгляд банківського позову було призупинено за заявою мого адвоката, який представляв мої інтереси у суді за моїм позовом (у той час я перебувала у лікарні) у звязку з тим що я подала свій. Суд 1 інстанції відмовив у задоволенні мого позову як і Апеляційний суд. Я подала касаційну скаргу. Тиждень назад мені надіслали ухвалу про залишення скарги без руху до виправлення помилок (сплати судового збору) до 29.07.11. Учора я отримала повістку до суду на 2.08.11, у якій зазначено "про стягнення заборгованності", я - відповідач. З цього я зрозуміла що розгляд банківського позову поновлено. Але хочу зазначити на тому що тоді - рік назад - провадження по справі не було відкрито, принаймі я не отримувала ухвалу суду про це. І тепер питання - чи можу я знову написати КЛОПОТАННЯ про зупинення провадження у справі у звязку з тим, що мій позов перебуває в касаційній інстанції. Мій горе - адвокат говорить, що суд його не задовольнить. Але все ж таки? Якщо його не задовольнить суд зараз у звязку з тим що моя касаційна скарга поки що залишена без руху, то можливо ж мені подати його тоді коли касація буде розглядатися судом. Будь ласка, допоможіть. Я нічого не розумію у судочинстві. Мені просто треба зупинити розгляд банківського позову принаймі поки не пройду касацію. У нас маленьке місто. Мій позов розглядав суддя у якого зараз перебуває банківський позов. Що можна чекати від нього коли мій позов він розглядав упереджено з заплющеними очима. Він же задовольнить його у першому судовому засіданні. Сподіваюсь на допомогу і бажаю Вам всім успіхів.

Рішення суду про відмову в визнанні КД вступило в законну силу і подача касацки не є підставою для зупинення. Подайте новий позов, скажем про визнання недійсними пунктів КД за чкими нараховуються відсотки. Або, якщо банк подав ПЗ про звернення стягнення на іпотечне майно подайте позов про визнання або припинення забезпечувальних договорів.

[Решение Хозяйственного суда Житомирской области о признании кредитного и ипотечных договоров недействительными]

Рішення звичайно дуже слабеньке, не характерне для господарського судочинства, обєднано вимоги, що не можуть бути обєднані, яким чином протоколами зборів порушено право позивача при укладенні кредитного договору ??? І тим паче забезпечувальних правочинів !

Потрібно було спочатку позиватись про визнання рішень зборів недійсними а після вступлення такого рішення в законну силу позиватись про недійсність КД і забезпечувальних договорів

Через це рішення неустояло в ВГСУ

Ось вони постанови апеляцій і касації

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11822929

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

________________________________________________________________________________

__

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2010 р. Справа № 11/40-Д

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді

суддів:

при секретарях ,

Бугирі Ю.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Паламарчук О.А. . (довіреність від 01.06.2010р.),

від відповідача: Горай І.С. (довіреність від 18.06.2010р.),

від третьої особи: Ляшенко Р.В. (довіреність від 04.01.2010р.),

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства

"Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м.Київ) в особі філії

"Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Житомир" (м.Житомир)

на рішення господарського суду Житомирської області

від "13" липня 2010 р. у справі № 11/40-Д (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом закритого акціонерного товариства "Маслозавод "Прилуки" (м.Прилуки

Чернігівської області)

до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-

інвестиційний банк" (м.Київ) в особі філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в

м.Житомир" (м.Житомир)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на

стороні відповідача - відкритого акціонерного товариства "Галіївський маслозавод"

(с.Галіївка Чуднівського району Житомирської області)

про визнання недійсним кредитного договору № 30 від 15.04.2008р.

з оголошеними в судовому засіданні перервами з 21.09.2010р. по 23.09.2010р. та з 23.09.2010р. по 30.09.2010р. відповідно до ст.77 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Маслозавод "Прилуки" звернулось до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк" (м.Київ) в особі філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м.Житомир" (згідно заяви про зміну позовних вимог), в якому просить:

- визнати кредитний договір №30 від 15.04.2008 р. укладений між сторонами - недійсним;

- визнати договір від 31.07.2008р. про внесення змін №1 до кредитного договору №30 від 15.04.2008р. - недійсним;

- визнати договір від 27.11.2008р. про внесення змін №2 до кредитного договору №30 від 15.04.2010р. - недійсним;

- визнати перелічені в заяві недійсними правочини щодо забезпечення кредитного договору №30 від 15.04.2008р.

Згідно заяви про зміну позовних вимог, позивач просить визнати також недійсними усі похідні договори від основного кредитного договору, а саме просить визнати недійсним:

1. кредитний договір №30 від 15.04.08р. укладений між сторонами;

2. договір від 31.07.08р. про внесення змін №1 до кредитного договору №30 від 15.04.08р.;

3. договір від 27.11.08р. про внесення змін №2 до кредитного договору №30 від 15.04.08р.;

4. іпотечний договір із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.04.08р. №2903 та №2904/61;

5. договір №3571 від 27.05.08р. про внесення змін до іпотечного договору від 15.04.08р.;

6. договір застави від 15.04.08р. № 2906;

7. договір № 3573 від 27.05.08р. про внесення змін до договору застави від 15.04.08р.;

8. договір застави від 15.04.08р. № 2907;

9. договір № 3575 від 27.05.08р. про внесення змін до договору застави від 15.04.08р.;

10. договір застави майнових прав № 32 від 15.04.08р.;

11. договір від 27.05.08р. про внесення змін до договору застави майнових прав № 32 від 15.04.08р.;

12. договір застави майнових прав № 63 від 31.07.08р.;

13. договір застави майнових прав № 64 від 31.07.08р.;

14. договір застави № 65 від 31.07.08р.;

15. договір поруки № 34 від 15.04.08р.;

16. договір від 27.05.08р. про внесення змін до договору поруки № 34 від 15.04.08р.

Позивачем надано заяву про відмову від позову в частині визнання недійсними договору поруки №34 від 15.04.08р. та договору від 27.05.08р. про внесення змін до договору поруки №34 від 15.04.08р. у зв'язку з тим, що вказані договори вже визнано недійсними господарським судом Житомирської області.

Також, позивач надав заяву про відмову від позову в частині визнання недійсними:

- договір №3571 від 27.05.08р. про внесення змін до іпотечного договору від 15.04.08р.;

- договір №3573 від 27.05.08р. про внесення змін до договору застави від 15.04.08р.;

- договір №3575 від 27.05.08р. про внесення змін до договору застави від 15.04.08р.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.07.2010р. у справі № 11/40-Д позов задоволено частково.

Визнано недійсним кредитний договір № 30 від 15.04.2008р., укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) філія "Відділення Промінвестбанку в м.Житомирі" та закритим акціонерним товариством "Маслозавод "Прилуки".

Визнано недійсним договір від 31.07.2008р. про внесення змін № 1 до кредитного договору № 30 від 15.04.2008р., укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) філія "Відділення Промінвестбанку в м.Житомирі" та закритим акціонерним товариством "Маслозавод "Прилуки".

Визнано недійсним договір від 27.11.2008р. про внесення змін № 2 до кредитного договору № 30 від 15.04.2008р., укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) філія "Відділення Промінвестбанку в м.Житомирі" та закритим акціонерним товариством "Маслозавод "Прилуки".

Визнано недійсними правочини щодо забезпечення кредитного договору № 30 від 15.04.2008р., укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) філія "Відділення Промінвестбанку в м.Житомирі" та закритим акціонерним товариством "Маслозавод "Прилуки", а саме:

- іпотечний договір із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.04.2008р. № 2903 та № 2904/61;

- договір застави від 15.04.2008р. № 2906;

- договір застави від 15.04.2008р. № 2907;

- договір застави майнових прав № 32 від 15.04.2008р.;

- договір від 27.05.2008р. про внесення змін до договору застави майнових прав № 32 від 15.04.2008р.;

- договір застави майнових прав № 63 від 31.07.2008р.;

- договір застави майнових прав № 64 від 31.07.2008р.;

- договір застави № 65 від 31.07.2008р.

Стягнуто з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м.Київ в особі філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м.Житомир" на користь ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" 42,50 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову припинено провадження у справі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м.Київ в особі філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м.Житомир" звернулось в Житомирський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі (з урахуванням доповнень до апеляційної скарги) скаржник зазначає, зокрема, що в матеріалах справи міститься копія витягу з протоколу №10 Загальних зборів акціонерів товариства "Маслозавод "Прилуки" від 27.11.2007р., який надавався позичальником до банку при отриманні кредиту в листопаді 2007 року за підписом голови правління ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" Розенблата Б.С., з якого вбачається, що загальними зборами ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" правлінню товариства надавалися повноваження на укладання кредитного договору на суму 13500000,00грн. на рефінансування заборгованості перед АКБ "Укрсоцбанк" в особі Прилуцького відділення Чернігівської обласної філії, а також на передачу в заставу нерухомого та рухомого майна в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Таким чином, на думку скаржника, відповідачем було належним чином доведено факт щодо існування належних доказів на підтвердження повноважень голови правління ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" на укладання спірного кредитного договору.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду Житомирської області незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з урахуванням такого.

Предметом спору в даній справі є визнання недійсним кредитного договору №30 від 15.04.2008р., укладеного між ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" та Публічним акціонерним товариством Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Житомирі" як такого, що укладений головою правління ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" без належних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2008р. між сторонами було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №30.

Згідно даного договору №30 від 15.04.2008р., Банк зобов'язувався надати позичальнику 13500000грн., за умови наявності власних вільних кредитних ресурсів, на умовах встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти і комісійні винагороди, встановлені цим договором.

Даний договір підписаний з боку позивача головою правління Розенблатом Бориславом Соломоновичем.

Вважаючи, що, уклавши зазначений правочин голова правління, який підписав оспорюваний договір, діяв не у відповідності до своїх прав, визначених у статутних документах, ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" звернулось з позовом до місцевого господарського суду про визнання недійсними кредитного договору №30 від 15.04.2008р. та усіх похідних від нього договорів.

Господарський суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що рішення про укладання оспорюваного правочину, враховуючи відсутність згоди загальних зборів акціонерів та відсутність повноважень у членів наглядової ради, було прийнято наглядовою радою з перевищенням своїх повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду з урахуванням такого.

Згідно вимог ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.3 статті 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно зі статтею 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 159 ЦК України визначено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. До компетенції загальних зборів, серед іншого, належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства (п."і" ч.5 ст.41 ЗУ "Про господарські товариства").

Підпунктом 10 пункту 7.3 статуту ЗАТ "Маслозавод "Прилуки", зареєстрованого 27.04.2005р. встановлено, що до компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про укладення правочинів на суму, що перевищує 50 відсотків балансової вартості активів товариства за даними останньої фінансової звітності товариства.

Пунктом 7.4 статуту встановлено, що повноваження, передбачені підпунктами 1,3,6,7,8,14,15,16 пункту 7.3 цього статуту, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства. На період між проведенням загальних зборів акціонерів інші повноваження передані для вирішення Наглядовою радою.

З наведеного можна зробити висновок, що загальними зборами акціонерів товариства Спостережній раді можуть бути передані інші повноваження загальних зборів, зокрема щодо прийняття рішень про укладання правочинів на суму, що перевищує 50 відсотків балансової вартості активів товариства.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, загальними зборами акціонерів рішення щодо надання повноважень Спостережній раді про прийняття рішення на укладання правочинів на суму, що перевищує 50 відсотків балансової вартості активів товариства не приймалось.

Відповідно до пунктів 1,2 статті 160 ЦК України, в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства

Аналогічні норми містять і частини 1,5 статті 46 Закону України "Про господарські товариства".

Згідно з підпунктом 13 пункту 7.15 статуту, до виключної компетенції Наглядової ради належить прийняття рішень про укладення правочинів на суму від 25% до 50% балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства; надання дозволу правлінню на отримання кредитів в банківських установах та передачу в заставу майна товариства.

Відповідно до частин 1, 4 статті 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Згідно зі статтею 161 ЦК України, виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Аналогічні норми містяться і у статті 47 Закону України "Про господарські товариства".

Підпунктом 4 пункту 7.20 статуту встановлено, що до виключної компетенції правління належить прийняття рішень про укладення правочинів на суму від 10% до 25% балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Відповідно до підпунктів 3, 7 пункту 7.22 статуту, роботою правління керує голова правління, який має право без довіреності представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної цим статутом. Підписувати довіреності, договори та інші документи від імені товариства, рішення про укладення (видачу) яких прийнято уповноваженим органом товариства в межах його компетенції відповідно до положень цього статуту.

Згідно звіту про фінансові результати за 2007р. балансова вартість активів становить 31998 тис.грн.

Підпунктом 4 пункту 7.22 статуту встановлено, що голова правління має право приймати рішення про укладання правочинів на суму, що не перевищує 10% балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Загальна сума зобов'язань за кредитним договором №30 від 15.04.2008р. становить: 13500000грн. - сума кредиту, 17% річних за користування кредитом, 1000грн. - комісійна винагорода та 1% річних від суми заборгованості за кредитом - комісійна винагорода за управління кредитом, що перевищує 50% балансової вартості активів ЗАТ "Маслозавод "Прилуки".

Для нотаріального посвідчення договору приватному нотаріусу банком було надано витяг з протоколу №10 від 27.11.2007р. загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства "Маслозавод "Прилуки".

В судовому засіданні було досліджено оригінал протоколу №10 від 27.11.2007р. та встановлено, що він має розбіжності з витягом з протоколу, що був наданий приватному нотаріусу.

Так, по п.8 порядку денного "Надання дозволу правлінню на отримання кредиту та передачі майна в заставу" слухалось та приймалось рішення загальними зборами по питанню надання дозволу правлінню Товариства на отримання кредиту в ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк" та надання дозволу на передачу цілісного - майнового комплексу ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" в заставу ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк" за кредитом Товариства в сумі 20000000грн.

Тоді як у витязі з протоколу №10 зазначено про прийняття рішення стосовно надання дозволу правлінню Товариства ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" на укладання кредитного договору в сумі 13500000,00грн. на рефінансування заборгованості перед Прилуцьким відділенням Чернігівської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" та кредитного договору на відкриття кредитної лінії в сумі 46500000,00грн. на виробничі потреби на умовах, визначених правлінням самостійно.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

А як вбачається з протоколу №10 від 27.11.2007р., рішення про надання дозволу правлінню Товариства на отримання кредиту та на передачу в заставу майна товариства у Промінвестбанку на вказаних загальних зборах не приймалось.

Протокол №1 Наглядової ради від 19.03.2008р. ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" не є належним доказом на підтвердження повноважень голови правління на підписання кредитного договору, оскільки Наглядова рада не уповноважена на прийняття відповідного рішення.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява голови правління ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" (а.с.19 т.2) про те, що на час укладання спірного договору фізичні особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не входили до числа акціонерів засновників ЗАТ "Маслозавод "Прилуки", а також не могли представляти інтереси акціонерів засновків Наглядової ради ЗАТ "Маслозавод "Прилуки", оскільки жоден з акціонерів засновників не входив до складу Наглядової ради. Жодних доручень на представництво інтересів від акціонерів засновників на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період 2005-2008 років при проведенні загальних зборів та зборів Наглядової ради на підприємстві не пред'являлось та не реєструвалось.

Частиною 2 статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 9.1 пункту 9 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням угод недійсними" (зі змінами та доповненнями), угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.

Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано встановив, що голова правління ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" не мав цивільної дієздатності для укладання кредитного договору №30 від 15.04.2008р. та правомірно визнав даний кредитний договір недійсним.

Доводи апеляційної скарги спростовується вищенаведеним та не є підставою для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Тобто, за умовами недійсності основного правочину, усі угоди щодо внесення змін та доповнень до нього, які є його невід'ємною частиною, скасовуються з моменту визнання його недійсним.

Однак, приймаючи рішення про визнання недійсними похідних від кредитного договору №30 від 15.04.2008р. договорів, суд першої інстанції припустився помилки, визнавши повністю недійсними усі похідні договори.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити п.5 резолютивної частини рішення від 13.07.2010р., визнавши недійсними правочини щодо забезпечення кредитного договору в частинах, що стосуються саме кредитного договору №30 від 15.04.2008р.

Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м.Київ) в особі філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Житомир" (м.Житомир) залишити без задоволення.

Пункт 5 резолютивної частини рішення господарського суду Житомирської області від13 липня 2010 року у справі №11/40-Д змінити, виклавши його в наступній редакції:

"Визнати недійними правочини щодо забезпечення кредитного договору №30 від 15 квітня 2008р. укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) філія "Відділення Промінвестбанку в м. Житомирі" (10014, м. Житомир, бульвар Новий, 5 , код 09311055) та Закритим акціонерним товариством "Маслозавод "Прилуки" (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Дружби Народів, 36, код 30713561) а саме :

- п.п.1.1.1 іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.04.08р. №2903;

- п.п.1.1.1 договору застави від 15.04.08р. № 2906;

- п.п.1.1.1 договору застави від 15.04.08р. № 2907;

- договір застави майнових прав № 32 від 15.04.08р. в частині забезпечення кредитного договору №30 від 15 квітня 2008р.;

- договір від 27.05.08р. про внесення змін до договору застави майнових прав № 32 від 15.04.08р. в частині забезпечення кредитного договору №30 від 15 квітня 2008р.;

- договір застави майнових прав № 63 від 31.07.08р. в частині забезпечення кредитного договору №30 від 15 квітня 2008р.;

- договір застави майнових прав № 64 від 31.07.08р. в частині забезпечення кредитного договору №30 від 15 квітня 2008р.;

- договір застави № 65 від 31.07.08р. в частині забезпечення кредитного договору №30 від 15 квітня 2008р."

2. В решті рішення залишити без змін.

3. Справу №11/40-Д повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя

судді:

Віддрук. 5прим.

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - третій особі

5 - в наряд

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16463812

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2011 р. Справа № 11/40-Д

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М.,

суддів: Воліка І.М.,

Коваленко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ризик менеджмент груп"

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 р.

(змінено частково рішення господарського суду Житомирської області від 13.07.2010 р.)

у справі № 11/40-Д господарського суду Житомирської області

за позовом Закритого акціонерного товариства "Маслозавод "Прилуки"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Житомир"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Відкрите акціонерне товариство "Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича"

про визнання кредитного договору недійсним

за участю представників:

від позивача Паламарчук О.А.

від відповідача Радзевіл А.В.

від третьої особи не з'явився

від ТОВ "Ризик менеджмент груп" Коваленко О.Д.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року Закрите акціонерне товариство "Маслозавод "Прилуки" (далі –ЗАТ "Маслозавод "Прилуки") звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі –ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Житомир" та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просило суд визнати недійсними наступні договори: кредитний договір № 30 від 15.04.2008 р., укладений між позивачем та відповідачем, договір від 31.07.2008 р. про внесення змін № 1 до кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р., договір від 27.11.2008 р. про внесення змін № 2 до кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р.; правочини щодо забезпечення кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р., а саме: іпотечний договір із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.04.2008 р. № 2903 та № 2904/61, договір № 3571 від 27.05.2008 р. про внесення змін до іпотечного договору від 15.04.2008 р., договір застави від 15.04.2008 р. № 2906, договір № 3573 від 27.05.2008 р. про внесення змін до договору застави від 15.04.2008 р., договір застави від 15.04.2008 р. № 2907, договір № 3575 від 27.05.2008 р. про внесення змін до договору застави від 15.04.2008 р., договір застави майнових прав № 32 від 15.04.2008 р., договір від 27.05.2008 р. про внесення змін до договору застави майнових прав № 32 від 15.04.2008 р., договір застави майнових прав № 63 від 31.07.2008 р., договір застави майнових прав № 64 від 31.07.2008 р., договір застави № 65 від 31.07.2008 р., договір поруки № 34 від 15.04.2008 р.; договір від 27.05.2008 р. про внесення змін до договору поруки № 34 від 15.04.2008 р.

Під час розгляду справи позивач подав заяви про відмову від позову в частині визнання недійсними договору поруки № 34 від 15.04.2008 р., договору від 27.05.2008 р. про внесення змін до договору поруки № 34 від 15.04.2008 р., договору № 3571 від 27.05.2008 р. про внесення змін до іпотечного договору від 15.04.2008 р., договору № 3573 від 27.05.2008 р. про внесення змін до договору застави від 15.04.2008 р. та договору № 3575 від 27.05.2008 р. про внесення змін до договору застави від 15.04.2008 р.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.07.2010 р. у справі № 11/40-Д (суддя Маріщенко Л.О.) позов задоволено частково; визнано недійсними: кредитний договір № 30 від 15.04.2008 р., укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) (далі –АКПІБ (ЗАТ)) в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Житомирі" та ЗАТ "Маслозавод "Прилуки", договір від 31.07.2008 р. про внесення змін № 1 до кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р., договір від 27.11.2008 р. про внесення змін № 2 до кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р.; правочини щодо забезпечення кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р., а саме: іпотечний договір із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.04.2008 р. № 2903 та № 2904/61, договір застави від 15.04.2008 р. № 2906, договір застави від 15.04.2008 р. № 2907, договір застави майнових прав № 32 від 15.04.2008 р., договір від 27.05.2008 р. про внесення змін до договору застави майнових прав № 32 від 15.04.2008 р., договір застави майнових прав № 63 від 31.07.2008 р., договір застави майнових прав № 64 від 31.07.2008 р., договір застави № 65 від 31.07.2008 р.; в іншій частині позову провадження у справі припинено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 р. (колегія суддів у складі: Будішевської Л.О. –головуючого, Веденяпіна О.А., Іоннікової І.А.) змінено пункт 5 резолютивної частини рішення господарського суду Житомирської області від 13.07.2010 р. у справі № 11/40-Д та викладено його у редакції, відповідно до якої визнано недійсними правочини щодо забезпечення кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р., укладеного між АКПІБ (ЗАТ) в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Житомирі" та ЗАТ "Маслозавод "Прилуки", а саме: п.п. 1.1.1 іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.04.2008 р. № 2903, п.п. 1.1.1 договору застави від 15.04.2008 р. № 2906, п.п. 1.1.1 договору застави від 15.04.2008 р. № 2907; договір застави майнових прав № 32 від 15.04.2008 р. в частині забезпечення кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р., договір від 27.05.2008 р. про внесення змін до договору застави майнових прав № 32 від 15.04.2008 р. в частині забезпечення кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р.; договір застави майнових прав № 63 від 31.07.2008 р. в частині забезпечення кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р.; договір застави майнових прав № 64 від 31.07.2008 р. в частині забезпечення кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р.; договір застави № 65 від 31.07.2008 р. в частині забезпечення кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р.; в решті рішення залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ризик менеджмент груп" (далі –ТОВ "Ризик менеджмент груп"), не погоджуючись з рішенням господарського суду Житомирської області від 13.07.2010 р. та постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 р. та вважаючи, що зазначені рішення і постанова безпосередньо стосуються прав та обов'язків скаржника, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати вказані судові акти, а справу № 11/40-Д передати на новий розгляд суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник зазначає, що вказані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права.

Оскаржувачем подано заяву про відновлення процесуального строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.05.2011 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. –головуючого, Воліка І.М., Коваленко С.С. відновлено ТОВ "Ризик менеджмент груп" строк для подання касаційної скарги на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 р., прийнято касаційну скаргу ТОВ "Ризик менеджмент груп" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 07.06.2011 р. о 10 год. 20 хв.

06.06.2011 р. до Вищого господарського суду України надійшов відзив ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" на касаційну скаргу, у якому позивач просить суд залишити рішення господарського суду Житомирської області від 13.07.2010 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 р. без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Заслухавши представників учасників судового процесу, присутніх у судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до приписів ст. 107 ГПК України право касаційного оскарження надано, зокрема, особам, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсним кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р., укладеного між АКПІБ (ЗАТ) в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Житомирі" та ЗАТ "Маслозавод "Прилуки", оскільки вказаний договір зі сторони ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" укладено головою правління позивача, який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення спірного правочину. Також, предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсними додаткових угод до кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р., оскільки за умови недійсності основного правочину усі угоди щодо внесення змін та доповнень до нього, які є його невід'ємною частиною, скасовуються з моменту визнання його недійсним. Крім того, предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсними правочинів щодо забезпечення кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р. з огляду на приписи ч. 2 ст. 548 ЦК України, відповідно до якої недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

На підтвердження доводів касаційної скарги про те, що оскаржувані судові акти стосуються прав та обов'язків скаржника –ТОВ "Ризик менеджмент груп", останнє зазначає, що 15.03.2010 р. в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Банк) та ТОВ "Ризик менеджмент груп" (Новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 39/30-150310, відповідно до умов якого Банк передав Новому кредитору належне Банку право вимоги за кредитним договором № 30 від 15.04.2008 р., укладеним між Банком та ЗАТ "Маслозавод "Прилуки". Відповідно до п. 1.4 договору відступлення права вимоги № 39/30-150310 від 15.03.2010 р. до Нового кредитора перейшли всі без винятку права та обов'язки Первісного кредитора за кредитним договором № 30 від 15.04.2008 р. Таким чином, на думку скаржника, враховуючи, що на момент визнання кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р. недійсним існував договір відступлення права вимоги № 39/30-150310, відповідно до якого кредитором ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" було ТОВ "Ризик менеджмент груп", рішення та постанова у даній справі стосуються прав та обов'язків ТОВ "Ризик менеджмент груп", проте скаржник до участі у справі № 11/40-Д не залучався, що унеможливило захист його прав та інтересів як дійсного кредитора ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" та є порушенням процесуального законодавства. До касаційної скарги додано належним чином засвідчену копію договору відступлення права вимоги № 39/30-150310 від 15.03.2010 р.

Викладене ТОВ "Ризик менеджмент груп" у касаційній скарзі не було взято господарськими судами попередніх інстанцій до уваги.

Згідно з положеннями ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого суду чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Зважаючи на те, що ТОВ "Ризик менеджмент груп" не було залучене до участі у справі, викладені ним доводи не були предметом судового дослідження під час розгляду даного спору, а також враховуючи, що відповідно з ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів касаційної інстанції дійшла до висновків, що вказані у касаційній скарзі обставини мають бути перевірені місцевим господарським судом, у зв'язку з чим прийняті у справі рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, з'ясувати коло осіб, прав та обов'язків яких може стосуватись рішення у даній справі, та вирішити питання щодо залучення їх до участі у справі, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати встановленим обставинам належну юридичну оцінку і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ризик менеджмент груп" задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 р. та рішення господарського суду Житомирської області від 13.07.2010 р. у справі № 11/40-Д скасувати.

Справу № 11/40-Д передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.С. Коваленко

[Зразок заяви до ВСУ про перегляд за винятковими Ухвали ВССУ постановленої на ріш Печерського суду]

Значить я не правий.

Погоджуюся.

Допустив сбогодні ВССУ вашу заяву до ВСУ?

Дуже вчасно ви надали дану інформацію.

Ярослав, суддя доповідач не з'явилась тому перенесли на 10-00 11.07.11р. Повідомлю.

[Це потрібно всім, допоможіть! Фінішний етап боротьби з банком за іпотечне майно]

вставлю свои 5 копеек.

следуя норме закона - банк не имеет никаких прав признавать себя ипотекодержателем , собственником, и.тд.

но следуя опыту участия в судах в подобных "крученых" ситуациях с правами собственности, есть много причин опасаться что

прилепят и ст.23 Про Ипотеку и ст.388 ГПК... но реальных оснований по этим ст. нету.

не понял почему п.6 ст154 не сработал?! судья на поводку у банка??

как вариант3) заявите установление юр. факта на момент продажи: имущество не было в ипотеке а владелец не был ипотекодателем

вы ограничены лишь фантазией и финансами, а банку придется все эти цепочки обжаловать и разрывать !

попробуйте что-то выжать с Ухвали колегії суддів СПуЦС ВСУ від 28.01.09року на Рішення ап.суда Кіровоградської обл. від 07.10.08року

давите на нелегитимность процесуальных способов защиты стст.4ЦПК+16ЦК+ ст.12 про ипотеку и тд.(увы ссылки на реестр нету)

Усе пока йде нормально. Вчора Староміський суд скасував заходи забезпечення по справі яку залишено без розгляду за заявою банку ще в 29.12.10р. Але 26.05.11р. суддя Замостянського райсуду Вінниці з метою забезпечення позову банку про стягнення грошових коштів забезпечив також позов. Ухвала була оскаржена в ап суд. 04.06.11р. ап суд відмовив в відкладення справи в звязку з моєю участю в слуханні колегією ВССУ заяви до ВСУ про перегляд ухвали ВССУ про скасування рішення ап суду про скасування рішення першої інстанції про визнання кредитного договору недійсним і залишив забезпеченння в силі. Але оскільки майно уже не належало позичальнику це забезпечення не спрацювало і банк не зміг добитися накладення заборони відчуження.

04.07.11р колегія ВССУ не відбулась - незявилась суддя доповідач через що розгляд про допуск до ВСУ відкладено на 10-00год. на 11.07.11р. Результати повідомлю

[Подтверждение проводки мемориальным ордером]

Аналогичная ситуёвина. бодаюсь в суде ви эй би банком. Они приволокли в суд мемориальный ордер на перечисление денег со банковскогосчета на счет №0000000 -якобы мой. И свято верят что доказали получение мной денег.-Вот сочиняю клопотання в суд про витребування належних доказів. И именно наличие заявки на выдачу налички может быть доказательством получения денег но... вместе с бумажкой из кассы с моей подписью о получении денег. Вот блин забыл как называется бумажка.

Називається "Видатковий касовий ордер"

[Решение Шевченковского райсуда о признании договора поручительства с Финансы и кредит прекращенным]

Спасибо.

Судьи у нас такие.

Ярослав, у них же є показник за яким вони ведуть статистику своєї роботи - "надходження до бюджету"

[Зразок заяви до ВСУ про перегляд за винятковими Ухвали ВССУ постановленої на ріш Печерського суду]

П. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ви взяли за основу для перегляду Постанову ВСУ, а чи є вона рішенням Касаційної інстанції?

У ВСУ невідомо який статус зараз...

Саме через це ВССУ його й не пропустить до ВСУ(

Треба було знайти рішення ВССУ, на яке посилався ОТП при поданні аналогічної заяви, через яку і маємо Постанову ВСУ від 21.03.2011

Це моя думка, яка базується на статтях ЦПК

Ярослав, вважаю, що ти не правий оскільки:

Стаття 355. Підстави для подання заяви про перегляд судових рішень

1. Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Окрім цього є практика ВССУ, дивись, наприклад: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16152532

Ось так!

[потрібні рішення судів різних інстанцій що задовольнили позов про визнання договору іпотики недійснимимни]

дітки не були приписані у квартирі що придбавалася на момент укладання кредитного договору, договору іпотеки та договору купівлі - продажу, які були оформлені одним днем. для банку та суду це є головним аргументом. потрібні рішення судів які задовольнили позови людей у даному випадку.

Судова практика і СКУ не пов'язує права дітей на користування житлом (місцем перебування) з пропискою (реєстрацією), тому не важливо щоб вони були прописано, тому потрібно аргументовано, належними доказами довести, що вони там проживали до отриманння кредиту. Можливо у Вас з продавцем був договір оренди житла...

[Зразок заяви до ВСУ про перегляд за винятковими Ухвали ВССУ постановленої на ріш Печерського суду]

Та знаю ж, в нашому випадку і не треба, щоб воно було на користь.

Я теж абсолютно Вас підтримую, але мені здається виходячи з положень ЦПК, що треба було прикладувати рішення ВССУ, а не ВСУ.

Ось в чому основна проблема.

Здається в ухвалі ВССУ, яку надавав ОТП для перегляду за винятковими обставинами ДО ВСУ теж було твердження, що банку було достатньо мати письмовий дозвіл, але ж у Вашому випадку банк надав його за 2009 рік, що й надає Вам перевагу перед іншими.

Якщо можеш, Ярслав та й інших форумчан прошу викласти такі Ухвали ВССУ ба у мене немає їх а в понеділок в 9-30 уже буду реєструватись в ВССУ для участі в слуханні справи.

Завчасно вдячний за допомогу.