Василий Горбань

July 1, 2011

П. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ви взяли за основу для перегляду Постанову ВСУ, а чи є вона рішенням Касаційної інстанції?

У ВСУ невідомо який статус зараз...

Саме через це ВССУ його й не пропустить до ВСУ(

Треба було знайти рішення ВССУ, на яке посилався ОТП при поданні аналогічної заяви, через яку і маємо Постанову ВСУ від 21.03.2011

Це моя думка, яка базується на статтях ЦПК

Ярослав ти ж знаєш, що немає жодного рішення ВССУ яким би суд зайняв позицію позичальника, посилаючись як на підставу на відсутність у банку Письмового дозволу та, яка могла б стати для мене в повному розумінні ЦПК прецедентною. Тому маєм, що маєм, я просто вимушений був викручуватись, виходячи з наявного.

June 30, 2011

Ось саме цю заяву згодом допустить чи не допустить ВССУ до ВСУ. Ні на що краще ми не маєм прецедентних рішень.

Заяву ОТП Банку допустили, бо....???!!!

Можете прокоментувати.

Я прийматиму участь в судовому засіданні і повдомлю зразу ж про результат.

Верховний суд України,

п/і 01043, м. Київ, вул. П. Орлика, 4-а;

через Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

п/і 01043, м. Київ, вул. П. Орлика, 4-А

Заявник (Позивач): Нашта Михайло Михайлович,

вул. Південна, буд. 13, м. Вінниця, 21019,

паспорт АА № 841710, виданий Іллінецьким

РВ УМВС України у Вінницькій

області 15.10.1998 р., ІДПН 2514516576

тел. 067—430-41-50

Відповідач: Публічне акціонерне товариство

«УкрСиббанк», юр. адреса: пр-т. Московський,

буд. 60, м. Харків, 61050

В особі: Відділення № 639, вул. Чорновола, 29, м. Вінниця,

21050, р/р №29099952710024, МФО 351005, код

ЄДРПОУ 09807750,

кореспондентський рахунок № 32009100100 в

Управлінні НБУ в Харківській обл.,

код банку (МФО) 351005

тел. 0432-52-55-31

Треті особи на стороні Нашта Світлана Григорівна,

Позивача вул. Південна, буд. 13, м. Вінниця, 21019,

21019, паспорт АА 841711, виданий Іллінецьким

РВ УМВС України у Вінницькій

області 15.10.1998 р., ІДПН 2785906466

Войченко Сергій Анатолійович, м. Вінниця,

вул. Тарнагородського, 37, кв.329, 330,

паспорт АА 106012, виданий Замостянським

РВ УМВС України у Вінницькій області

28.11.1995 р., ІДПН 2867707273

Третя особа на стороні Приватний нотаріус Вінницького міського

Відповідача: нотаріального округу Вінницької області

Свириденко Анатолій Борисович

м. Вінниця, вул. Кропивницького, буд. 7,

кв. 10, засоби телефонного зв’язку не відомі

Предмет перегляду: Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з

розгляду цивільних і кримінальних

справ по цивільній справі № 6-3126 св 10

від 02.03.2011 року за позовом

Нашта до ПАТ «УкрСиббанк»,

треті особи Нашта С.Г., Войченко С.А.,

приватний нотаріус Свириденко А.Б.

про визнання договорів недійсними,

стягнення коштів та зобов’язання

до вчинення дій

Строк на подачу заяви: 21.04.2011 року (один місяць від ухвалення ВСУ

прецедентної Постанови від 21.03.11р. по справі

№ 6-7ц11)

Судовий збір (держмито): 850, 00 грн.

Витрати на ІТЗ: 120, 00 грн.

ЗАЯВА

про перегляд Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по цивільній справі № 6-3126 св 10 від 02.03.2011 року за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій

У відповідності до ч. 1 ст. 354 ЦПК України, сторони та інші особи, які брали участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку.

П. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У відповідності до ч. 1 ст. 360-4 ЦПК України, суд задовольняє заяву у разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 360-4 ЦПК України, якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Підставою подання даної Заяви є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Такими судовими рішеннями, касаційної інстанції зокрема є :

1. Оскаржувана по даній Заяві, Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по цивільній справі № 6-3126 св 10 від 02.03.2011 року за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій (справа в суді першої інстанції №2-3204/10);

2. Рішення Верховного Суду України від 20.10.2010 року у цивільній справі за позовом фізичної особи до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання недійсним кредитного договору та стягнення процентів за договором банківського вкладу;

3. Постанова Верховного Суду України від 21.03.2011 року у цивільній справі №6-7цс11 за позовом фізичної особи до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.

У відповідності до ч. 1 ст. 356 ЦПК України, заява про перегляд судових рішень подається протягом одного місяця з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

В даній заяві здійснюється посилання, зокрема на Постанову Верховного Суду України у цивільній справі за позовом фізичної особи до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними від 21.03.2011 року як на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, а тому з урахуванням вимог встановлених ч. 1 ст. 356 ЦПК України, строк подання даної заяви спливає 21.04.2011 року.

Цивільна справа № 6-3126 св 10 (Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що оскаржується даною Заявою) за позовом Нашти до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій (справа в суді першої інстанції №2-3204/10). Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.08.2010 року в задоволенні позову Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено. Не погоджуючись з вказаним Рішенням суду Нашта М.М. подав апеляційну скаргу. Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 21.10.2010 року апеляційну скаргу Нашти М.М. задоволено, Рішення першої інстанції скасовано та позов Нашти М.М. задоволено, зокрема визнано недійсним Договір про надання споживчого кредиту. Зазначене рішення суду було мотивовано тим, що укладення договору споживчого кредиту в іноземній валюті суперечить законодавству України, оскільки для цього необхідно отримання індивідуальних ліцензій Національного банку України на здійснення валютних операцій з видачі/отримання кредиту в іноземній валюті та на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України відповідно до вимог пунктів "в" та "г" частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю". Крім того, в даному рішенні зазначено, що в матеріалах справи містяться лише Банківська ліцензія НБУ від 24.12.2001 р., видана АКІБ «УкрСиббанк», письмовий дозвіл НБУ №75-3 від 21.09.2009 р., виданий АКІБ «УкрСиббанк» (а.с.89) з додатком до нього, що свідчить про відсутність такого дозволу на момент укладення договору, 23.04.2008 р. Не погоджуючись з Рішенням суду апеляційної інстанції ПАТ «УкрСиббанк» подав касаційну скаргу. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по цивільній справі № 6-3126 св 10, касаційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Рішення апеляційного суду Вінницької області від 21.10.2010 року скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Інша (прецедентна) цивільна справа за позовом фізичної особи до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання недійсним кредитного договору та стягнення процентів за договором банківського вкладу. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2010 року, позов задоволено частково. Зокрема, укладений 03 березня 2008 року між фізичною особою та відкритим акціонерним товариством “Банк “Фінанси та кредит” кредитний договір визнано недійсним та зобов’язано фізичну особу та банк повернути один одному суми, одержані на виконання цього договору, в гривні по існуючому курсу української гривні до долара США на момент укладення договору та на момент здійснення позичальником сплати процентів. Не погоджуючись з Рішенням суду першої інстанції ПАТ “Банк “Фінанси та кредит” подав апеляційну скаргу до апеляційного суду Запорізької області. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив Ухвалою від 05 липня 2010 року вказане рішення суду без змін. ПАТ “Банк “Фінанси та кредит” звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України. Своїм рішенням від 20.10.2010 року Верховний Суд України скасував рішення суду першої інстанції від 11 березня 2010 року в частині задоволення позову фізичної особи до ПАТ “Банк “Фінанси та кредит” про визнання недійсним кредитного договору та стягнення процентів за договором банківського вкладу, також скасував ухвалу апеляційного суду від 5 липня 2010 року про залишення зазначеної частини рішення суду першої інстанції без змін та в позові відмовив. В мотивувальній частині Рішення Верховний Суд України зазначає, що «Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (мається на увазі письмовий дозвіл (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями), отриманої у встановленому порядку.»

Отже, як вбачається з Рішення по вказаній справі, Верховний Суд України визначив позицію щодо правомірності надання банками кредитів в іноземній валюті на підставі отриманих банківської ліцензії та письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями).

Інша (прецедентна) цивільна справа (№6-7цс11) за позовом фізичної особи до ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки недійсними. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14.05.2010 року визнано, зокрема кредитний договір недійсним з підстав відсутності індивідуальних ліцензій, необхідність яких передбачена п. п. "в" та "г" частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю". Не погоджуючись з вказаним Рішенням суду ПАТ «ОТП Банк» подав апеляційну скаргу. Колегія Апеляційного суду м. Києва визначила, що рішення першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права та своєю Ухвалою від 27.10.2010 року апеляційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» відхилила, а Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14.05.2010 року залишила без змін. ПАТ «ОТП Банк» подав касаційну скаргу на зазначені Рішення суду першої інстанції та Ухвалу апеляційної інстанції. 17.12.2010 року Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» відхилено, а Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14.05.2010 року та Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27.10.2010 року залишено без змін. В зв’язку з неоднаковим застосуванням судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, ПАТ «ОТП Банк» та Національний банк України подали до Верховного суду України заяви про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року. За результатами розгляду Верховним Судом України скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року у даній справі, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Верховний Суд України не погодився з висновками Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про те, що, по-перше, ПАТ «ОТП Банк» не мав права на укладення договору споживчого кредиту з фізичною особою, оскільки кредит надано в іноземній валюті, а банк не отримав індивідуальної ліцензії, необхідної для надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу; а, по-друге, що наявність у банку банківської ліцензії та письмового дозволу на право здійснення операцій із валютними цінностями, виданих НБУ, не є достатньою підставою для здійснення банком валютних операцій. За висновком Верховного Суду України «Основним законодавчим актом, що регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій із валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету». «… банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.»

З матеріалів цивільної справи за позовом фізичної особи до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання недійсним кредитного договору та стягнення процентів за договором банківського вкладу та цивільної справи за позовом фізичної особи до ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки недійсними вбачається, що суди касаційної інстанції підтримують правову позицію щодо правомірності надання банками кредитів в іноземній валюті на підставі отриманих банківської ліцензії та письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями, які передбачені ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , Положенням НБУ «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затв. Постановою НБУ від 17.07.2001 року N 275 та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

Крім того, в своєму Листі від 07.10.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)" Верховний Суд України визначає:

«При вирішенні справ про визнання недійсним кредитного договору з підстав того, що кредит виданий в іноземній валюті, судам треба мати на увазі таке.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

При цьому згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу (мається на увазі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями).

Відповідно до статті 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями (мається на увазі письмовий дозвіл (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями) відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.

Відповідно до пункту 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене постановою Правління НБУ N 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 року за N 730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті».

Таким чином, судами касаційної інстанції сформувалася чітка правова позиція щодо правомірності надання банками кредитів в іноземній валюті на підставі отриманих банківської ліцензії та письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями), які передбачені ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Положенням НБУ «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затв. Постановою НБУ від 17.07.2001 року N 275 та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

Натомість, з матеріалів цивільної справи № 6-3126 св 10 (справа в суді першої інстанції №2-3204/10) за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій, вбачається, що на момент укладання валютного кредитного договору від 23.04.08р. та надання зазначеного кредиту в Банку була лише Банківська ліцензія № 75 від 24 грудня 2001 року, видана Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк», зареєстрованому НБУ 28 жовтня 1991 року за номером 57 на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та матеріалами справи не підтверджується наявність письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями, на дату укладення договору про надання споживчого кредиту (23.04.2008 р.).

В матеріалах справи міститься Дозвіл № 75 від 21 вересня 2009 року та додаток до Дозволу №75-3 від 21 вересня 2009 року (незавірені належним чином ксерокопії) на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», отриманий Банком лише 21 вересня 2009 року, тобто значно пізніше, аніж укладено Договір від 23.04.2008 р. про надання споживчого кредиту між Наштою М.М. та Банком, тому не може поширюватись на ті правовідносини, які відбулись раніше.

Наявності письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями з додатком до нього на дату укладення Кредитного договору (23.04.2008р.) при судовому розгляді даної справи Банк ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній, ні в касаційній інстанції не підтвердив.

Беручи до уваги вимоги судів касаційної інстанції щодо правомірності надання банками кредитів в іноземній валюті, здійснення операцій з валютними цінностями вбачається, що відсутність вказаного письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями по цивільній справі №6-3126 св 11 (справа в суді першої інстанції №2-3204/10) підтверджує факт відсутності правових підстав здійснювати операції з валютними цінностями на момент укладення спірного договору про надання споживчого кредиту.

Тому по цивільній справі № 6-3126 св 10 (справа в суді першої інстанції №2-3204/10) за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій, скасовуючи Рішення апеляційного суду Вінницької області від 21.10.2010 р. та залишаючи Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.08.2010 року в силі, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права, а саме ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Положення НБУ «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затв. Постановою НБУ від 17.07.2001 року N 275, статтю 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", оскільки незважаючи на відсутність в матеріалах справи письмового дозволу (генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями), що визначав би в сукупності з банківською ліцензією НБУ, за його правовою позицією, легітимність надання ПАТ «УкрСиббанк» Нашті М.М. кредиту в іноземній валюті саме 23.04.2008 року, постановив незаконну Ухвалу, визначивши в цій справі також правомірність укладення між банком та Наштою М.М. договору про надання споживчого кредиту та надання банком кредиту в іноземній валюті.

Матеріали цивільної справи № 6-3126 св 10 (справа в суді першої інстанції №2-3204/10) за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій не містять обов’язково визначений судами касаційної інстанції по цивільній справі за позовом фізичної особи до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання недійсним кредитного договору та стягнення процентів за договором банківського вкладу та по цивільній справі за позовом фізичної особи до ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору та договору та договору іпотеки недійсними письмовий дозвіл (генеральну ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями), зокрема дата видачі якого передувала б даті укладення валютного кредитного договору. А отже, неоднозначне застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, що у відповідності до ч. 1 ст.360-4 ЦПК України, є підставою для задоволення даної заяви.

З вищевикладеного вбачається, що Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по цивільній справі від 02.03.2011 року № 6-3126св10 (справа в суді першої інстанції №2-3204/10) за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій є незаконною, що у відповідності до ч. 2 ст. 360-4 ЦПК України, є підстави для скасування її повністю, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

За таких обставин є необхідним переглянути Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по цивільній справі від 02.03.2011 року № 6-3126св10 (справа в суді першої інстанції №2-3204/10) за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій, оскільки як вбачається з представлених судових рішень, судами касаційної інстанції неоднаково застосовано одні і ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підставі викладеного та ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Положення НБУ «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затв. Постановою НБУ від 17.07.2001 року N 275, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", керуючись ст. 353-360-7 ЦПК України, -

ПРОШУ

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

1. Допустити до провадження Верховним Судом України дану заяву по цивільній справі № 6-3126 св 10 за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій, для перегляду Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.03.2011 року по цивільній справі № 6-3126 св 10 (справа в суді першої інстанції №2-3204/10);

Верховний Суд України:

1. Відкрити провадження у справі за заявою Нашти М.М. про перегляд Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по цивільній справі № 6-3126св10 від 02.03.2011 року за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій (справа у суді першої інстанції №2-3204/10);

2. Витребувати з Ленінського районного суду м. Вінниці цивільну справу №2-3204/10 (номер в суді першої інстанції) за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій та переглянути Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.03.2011 року по вказаній справі;

3. Скасувати Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.03.2011 року у справі № 6-3126св10 за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Представник Нашти М.М. за довіреністю Мельничук І.А. 08.04.2011 року

Додатки:

1. Копія Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по цивільній справі № 6-3126св11 від 02.03.2011 року у справі за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій;

2. Копія Рішення Верховного Суду України від 20.10.2010 року у справі за позовом фізичної особи до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання недійсним кредитного договору та стягнення процентів за договором банківського вкладу;

3. Копія Постанови Верховного Суду України від 21.03.2011 року у справі №6-7цс11 за позовом фізичної особи до ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки недійсними;

4. Квитанція про сплату витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи (оригінал - для суду, копії - для сторони та третіх осіб);

5. Квитанція про сплату судового збору (оригінал - для суду, копії - для сторони та третіх осіб) ;

6. Копія довіреності на представника Мельничук І.А.;

7. Копії даної заяви з додатками – 4 екз. (для сторони та третіх осіб).

June 29, 2011

Ну, слухання позову про визнання банку іпотекодержателем сьогодні зупинили та подали заяву про скасування забезпечення позову від 04.11.10р.

Гади подали заяву про забезпечення позову до першого власника та не вказавши нового власника, який уже був на той момент, суд не дослідивши чиє майно забороняє відчужувати наклав арешт без вказання власника. Далі банк подав заяву про залишення ПЗ без розгляду.

Подано нами сьогодні заяву про скасування заходів забезпечення.

Завтра в апеляції поновлення строку на ап ск на ухвалу про поворот виконання - там є підстави процесуального характеру.

Хочу ще про головне поспілкуватись з Форумчанами.

Для чого мені потрібно робити торги і що це дає ???

Стаття 328. Підстави набуття права власності

1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 330. Набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права

1. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Стаття 334. Момент набуття права власності за договором

1. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

3. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

4. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

В даному випадку перший власник мав право розпорядитися своїм майном на свій розсуд та продати.

Так, через торги ми матимемо добросовісного набувача і банк не зможе майно витребувати(!!!) так, як це заборонено ч.2 ст.388 ЦКУ Але,якщо банк добється поновлення прав іпотекодержателя - тоді й добросовісність нового власника нічого не дасть !!!

Стаття 23. Наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи

У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

У разі видачі заставної перехід права власності на предмет іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за заставною, крім переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування чи правонаступництва.

На момент купівлі продажу майно уже не було іпотечним тобто й переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки не було тай перейщло воно до нового власника не від іпотекодавця до іншої особи, бо його (іпотекодавця) уже не було ???

А може піти черекз видачу заставної тоді спрацює (можливо) ч.4 ст.23 ЗУ Про іпотеку? Хто як думає, поділіться будь ласка своїм досвідом і знаннями !!!

June 26, 2011

Как вариант.

По 16 ГК способ защиты - визнання права.

Комментарий к статье:

У частині 2 визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів. Першим способом захисту, передбаченим ст. 16, є визнання права. Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою. Такі позови можуть подаватися щодо визнання права власності чи інших речових прав на певне майно (ст. 392 ЦК), щодо визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва (ст. 423, ст. 432). Зазначений спосіб захисту за загальним правилом не пов'язаний з безпосереднім порушенням права особи. Проте цей позов також може поєднуватися з іншими позовами, наприклад, щодо вимог про захист права власності з віндикаційним, негаторним позовом або з позовом про виключення майна з опису або звільнення з-під арешту.

Вопрос: как банк докажет наличие у него прав ипотекодержателя, если суд признал договор ипотеки недействительным, т.е. установил факт отсутствия такого права?!

Я також такої думки але це ж наш "гуманний" суд і це банк з його преференціями !!!

Але подивіться, що банк далі витворяє:

Ми у нотаріуса уже підготовили вносити в реєстри обтяження, зайшли 25.06.11р. в реєстр а там заборона за ухвалою Староміського суду м. Вінниці по якійсь невідомій нам справі. Тобто "зробили" тишком. 29.06.11р. будем шукати який суддя і що за ухвала. Заборона вчинена державною нотаріальною конторою.

І ще одне, чи можу я перейти в атаку по позову банку про визнання його іпотекотержателе, наприклад таким шляхом:

1. Відповідач, новий власник майна пред'являє зустрічний позов, або інший позов до банку і до першого власника, бувшого позичальника і бувшого іпотекодавця (це одна особа) і просить стягнути суму заборгованості перед банком на корись банку з боржника, бувшого іпотекодавця і виграю цю справу. Боржнику таке рішення не страшне, адже у нього уже немає ні грошових рахунків і ніякого майна.

2. Перший власник, бувший позичальник і бувший іпотекодавец (це одна особа), як третя особа з самостійними вимогами подає такий зустрічний позов, але на засіданні 29 червня новий власник Відповідач подасть клопотання про залцчення третьої особи і це дасть змогу відкласти засідання та дати можливість оплатити мито за зустрічним позовом адже засідання о 9 год. і всі дні вихідні ???

Хто що може підсказати пишіть або подзвоніть мені по Скайпу ypbezz !

June 25, 2011

Після "наїзду" (догадайтесь самі КОГО) на ВГССУ після залишення ним в силі Рішення Печерського суду було скасоване рішення апеляційного суду по даній справі. Рішення ВГССУ було виставлене на антирейді. На Іпотечне майно булі зняті обтяження і воно було продано. Банк в суді тихо без повідомлень позичальника і він же іпотекодавець вчинив поворот виконнання та звернувся до нотаріуса про поновлення заборонних записів. Нотаріус відмовив. Тоді банк подав нижче викладений позов до нового власника. Вважаю, що правові підстави для задоволення цього позову відсутні.

Фле ПРОШУ ДОПОМОГИ ВСІХ, як захищатись ???

Спарава призначена ухвалою про порушення провадження зразу до судового слухання без підготовчого засідання.

Призначена на 9 год. на 29 червня

Чекаю допомоги і поділюсь досвідом з усіма

УКРСИББАНК

І* N Р РАКІ ВА5 Сгоир

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО „УКРСИББАНК"

Подільський РЕГІОНАЛЬНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ

21032, м. Вінниця, вул. Чорновола, 29.

№3071/399 від 10.05.2011 р.

Калинівський районний суд Вінницької області

м. Калинівка, вул. Дзержинського, 70

/

Позивач:

Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк"

юридична адреса: 61050, м. Харків,

гір-т. Московський, 60.

поштова адреса: 21032, м. Вінниця,

вул. Чорновола, 29.

Код ЄДРПОУ 09807750.

Відповідач:

Особа 1

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання АТ «УкрСиббанк» іпотекодержателем нерухомого майна.

Обставини спірних правовідносин:

23 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (назва змінена на - Публічне акціонерне

товариство «УкрСиббанк», надалі - Позивач) та Особа 2 (надалі -

Відповідач) було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11338521000 (надалі -

Кредитний договір) у відповідності до умов якого Відповідачем було отримано кредит в

іноземній валюті в сумі 70 000,00 доларів США у порядку і на умовах визначених договором.

Згідно умов Кредитного договору Позивач прийняв на себе зобов'язання надати

Відповідачу кредитні кошти, що і було виконано у встановленому договором порядку.

В якості забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем та

Відповідачем було укладено Договір іпотеки від 23 квітня 2008 року, посвідчений приватним

нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу особа 3 та зареєстрований в

реєстрі за № 1234 (надалі — Договір іпотеки). Відповідно до його умов, в забезпечення кредиту

було надано нерухоме майно, а саме: житловий будинок з прибудовами, господарськими

будівлями та спорудами розташованого в м. Вінниці Інформація 1.

Згідно п. 2.1 Кредитного договору виконання зобов'язань позичальника за Кредитним

договором забезпечується, в тому числі, заставою нерухомості, а саме: житловим будинком з

прибудовами, господарськими будівлями та спорудами розташованого в м. Вінниці по Інформація 1. Право власності на предмет іпотеки належить Нашті Михайлу Михайловичу.

Відповідно до п. 1.2 Договору іпотеки іпотекою забезпечується в повному обсязі

виконання усіх грошових зобов'язань іпотекодавця (Особа 2) за Кредитним договором.

Відповідно до листа №60/02-32 від 25.10.2010 року, ПАТ «УкрСиббанк» отримав

повідомлення від про те, іцо 25.10.2010 року приватним нотаріусом Вінницького міського

нотаріального округу Особа-3 було знято заборону відчуження нерухомого

майна, а саме : з житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та

спорудами розташованого в м. Вінниці по вул. на підставі рішення

Апеляційного суду Вінницької області від 21.10.2010 року.

Після зняття заборони на відчуження даного заставного майна та після виключення

даного майна з реєстру обтяжень , дане заставне майно було продано 26.10.2010 року

громадянину Особа-1, м. Калинівка, вул.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач вважає за необхідне зазначити

наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання

зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця,

згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого

іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки

переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим

Законом;

Відповідно до ч. 1. ст. 574 Цивільного кодексу України, застава виникає на підставі

договору, закону або рішення суду.

Аналогічна норма визначена ч. 1 ст. З Закону України «Про іпотеку», відповідно до

якої, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на

підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на

підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право

звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та

інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна

іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 23. Закону України «Про іпотеку», яка регламентує наслідки переходу

права власності на предмет іпотеки до третьої особи :

У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет

іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи

правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна,

навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна

іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус

іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому

обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи зазначене та зважаючи на те, що згідно ухвали Вищого

спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02 березня

2011 року касаційна скарга ПАТ «УкрСиббанк» була задоволена, рішення апеляційного

суду Вінницької області від 21.10.2010 року скасовано, а рішення суду першої інстанції

залишено в силі, - Позивач звертається до суду з цим позовом для визнання за АТ

«УкрСиббанк» права іпотекодержателя на нерухоме майном, яке відповідно до

Договору іпотеки забезпечує кредитне зобов'язання між Банком та Наштою М.М.

В зв'язку з невиконанням Відповідачем взятих на себе зобов'язань за Кредитним

договором, в серпні 2009 року АТ «УкрСиббанк» звернулось до Замостянського районного

суду м. Вінниці з позовом про стягнення заборгованості з Нашти М.М.., а також поручителів за

Кредитним договором. Дана справа була зупинена до вирішення справи за позовом Особа-2 до АТ «УкрСиббанк», треті особи поручитель., поручитель,

Особа-3 про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, договорів

поруки, про встановлення строку сплати заборгованості по кредиту, стягнення з АТ

«УкрСиббанк» грошових коштів.

31.08.2010 року Ленінським райсудом м. Вінниці по справі за позовом Нашти Михайла

Михайловича до АТ «УкрСиббанк», треті особи Нашта С.Г., Войченко С.А., Свириденко А.Б.

про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, договорів поруки, про

встановлення строку сплати заборгованості по кредиту, стягнення з АТ «УкрСиббанк»

грошових коштів було винесено рішення, яким в позовних вимогах Особі-2 було

відмовлено.

Не погодившись зі вказаним рішенням позивач Особа-2 подав апеляційну скаргу.

21 жовтня 2010 року Апеляційний судом Вінницької області розглянув апеляційну

скаргу Особи-2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.08.2010 року по

справі за позовом Особи-2 до АКІБ «УкрСиббанк», треті особи поручмтелі та нотаріус про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки,

договорів поруки, про встановлення строку сплати заборгованості по кредиту, стягнення з АТ

«УкрСиббанк» грошових коштів. Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого , суддів

в справі ухвалила 21 жовтня 2010 року нове рішення, яким

задовольнила апеляційну скаргу Особи-2, скасувала рішення Ленінського районного суду

від 31.08.2010 року, ТА ЗАДОВІЛЬНИЛА ПОЗОВНУ ЗАЯВУ Особи-2. а також, вирішила :

1. Визнати недійсним Договір про надання споживчого кредиту № 11338521000 від 23.04.2008

року.

2. Визнати недійсним Договір іпотеки нерухомого майна від 23.04.2008 року зареєстрованого в

реєстрі під №1233.

3. Визнати недійсним Договір поруки № 199917 від 23.04.2008 року.

4. Визнати недійсним Договір поруки №199918 від 23.04.2008 року.

5. Зобов'язати приватного нотаріуса виключити записи з Єдиного реєстру

заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек, щодо

обтяження майна, яке є предметом іпотеки на підставі Договору іпотеки від 23.04.2008 року.

6. Встановив наслідком визнання недійсним Договору про надання споживчого кредиту

№11338521000 від 23.04.2008 року наявність грошового зобов'язання Особи-2 перед АТ

«УкрСиббанк» в сумі 66 125,13 доларів США строк погашення якого настає для позичальника

21.04.2028 року.

7. Стягнути з АКІБ УкрСиббанк на користь Особи-2 кошти в сумі 120 219,43 грн., як

витрати на обслуговування кредиту та разові комісійні витрати.

8. Стягнути з АКІБ УкрСиббанк на користь Особи-2 кошти в сумі 7 111,62 грн., як збитки

завдані, в наслідок страхування іпотечного майна, витрати на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи.

ПАТ «УкрСиббанк» не погодившись з рішенням апеляційного суду Вінницької області

подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України.

2 березня 2011 року ВССУ виніс ухвалу по справі за позовом особи-2 до АТ

«УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитних договорів, договорів порук та іпотеки,

якою касаційна скарга ПАТ «УкрСиббанк» була задоволена. Рішення апеляційного суду

Вінницької області від 21.10.2010 року скасовано, а рішення суду першої інстанції

залишено в силі.

В зв'язку з тим, що результат розгляду цього позову прямо впливає на юридичну долю

нерухомості, а саме: житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та

спорудами розташованого в м. Вінниці по вул. , в частині права розпорядження

цим майном, для унеможливлення відчуження вказаної нерухомості до вирішення спірних

правовідносин, - АТ «УкрСиббанк» вважає за необхідне просити суд забезпечити цей позов

шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно та заборони його відчуження на

час розгляду позову. Заява про забезпечення позову додається.

Керуючись ст.ст. 572- 576 ЦК України, ст.. 23 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. З, 4,

8, 15, 118, 208 ЦПК України, -

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження.

2. Винести рішення, яким визнати Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»

(юридична адреса: 61050, м. Харків, пр. Московський, 60, к/р №29099952710024 в

УНБУ в Харківській області, МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750)

іпотекодержателем нерухомого майна, а саме: житлового будинку з прибудовами,

господарськими будівлями та спорудами розташованого в м. Вінниці по вул. та належить Особі-1, (з наданням АТ «УкрСиббанк»

права подання заяви про реєстрацією обтяження в Державному реєстрі іпотек та

Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна) в забезпечення

виконання Наштою Михайлом Михайловичем зобов'язань перед Публічним

акціонерним товариством «УкрСиббанк».

3. До вирішення спору забезпечити позов шляхом накладення арешту та заборони

відчуження на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та

спорудами розташованого в м. Вінниці по вул. , що належить Особі-1

Додатки:

1. Копія ухвали Апеляційного суду Вінницької області 21.10.2010 року;

2. Копія ухвали ВССУ від 02.03.2011 року.

3. Копія кредитного договору № 11338521000 від 23.04.2010 року;

4. Копія договору іпотеки 23.04.2010 року;

5. Копія позовної заяви та доданих документів відповідно до кількості осіб, що беруть

участь у справі;

6. Копія довіреності представника.

ПРОШУ :

Представник ПАТ «УкрСиббанк»

за довіреністю

June 22, 2011

Ситуація:

Між підприємством і банком укладено іпотечний договір та договір поруки.

Питання: чи може підприємство свої права по іпотечному договору та по договору поруки передати іншій особі, зокрема фізичній???

Тобто передати право, наприклад вимоги в судовому порядку визнати ці договори недійсними чи припиненими чи розірвати їх а у випадку припинення стягнути з банку безпідставно оплочені кошти, які поручитель перераховува добровільно як тіло і відсотки за боржника банку ?

Мені кажеться, що так неможна адже ці права нерозривно повязані з предметом договорів

Але буду дуже радий, якщо хтось мою думку спростує !!!

Адже в такому випадку можно змінити господарську підвідомчість на цивільну

June 20, 2011

Це моя справа, рішення устояло в Вищих інстанціях, грошові кошти з банку стягнуто.

Керуючий відділенням закритий іде кримінальна справа. Загалом банк зашахраїв таким чином більше мільйона доларівКеруючого обласним представництвом банку з роботи звільнено .

June 18, 2011

Добрый день ! Проиграна первая инстанция и апелляция: 1) что мне даст подача кассации?

2) Сколько стоит кассация и какова процедура подачи?

К тому же я собираюсь подавать новый иск по новым обстоятельствам на неукладенисть. Нужен совет спецов. Время до 21 июня (решение апелляции было озвучено 02 июня, правда само решение я еще не получила на руки).

А про що був позов, предмет та підстави, якщо недійсність КД в інвалюті то в ВССУ Віам відмовлять автоматом.

Із-за засилення рішення Печерського суду голова цивільної палати Дьоміна ледь не вилетіла з роботи спасло її лише те, що вона невістка Потебенька.

Дайте відповідь може що підскажу

June 18, 2011

Спасибо Obelix, я це також планував, але подивлюсь на ситуацію. Тут питання дещо ширше:

коли іпотекодавець відчужував - він мав право на таке відчудження оскільке рішення ввступило в законну силу, але коли ВСССУ скасувамв рішення - він його скасував з моменту вступлення в законну силу (чи може я не правий) - тоді получується що іпотекодавець (позичальник) не мав права відчуджуватии і чи не котить тут віндикативний позов ???

Поьтрібн7о радитись, адже практики немає.

Знаю думку групи суддів ВССУ, які намагались до скасування спору по Печерському суду підготовити свої узагальненя відмінні від узагальнинь Луспеника, але керівництво не погодилось під тиском !!!!

Вони сказали, що підтримуютиь позичальників, адже банки як жирували так і жирують а люди дуже попали

Але ж практика ВССУ уже почалася формуватись !!! Ось і все.

Дякую Obelix !

Я уже по такому шляху і рухаюсь, закінчуємо готовити документи для нотаріуса на обтяження і іпотеку до суду встигнем це зробити, а банк нехай попробує "догнати"?

У мене уже по трьох справах стадія повороту виконання причому в одній третій після позичальника власник взяв кредити в іншому банку а майно житловий будинок передав в іпотеку. Тобто ситуація дещо гірша, адже про створення добросовісного набувача потрібно домовлятись з новим банком.

June 17, 2011

Мы сами еще не можем однозначно решить, куда склонится часа весов.

1-Ст. 23 "Закона об ипотеке" конкретно указывает на сохранение ипотеки.

2-Но на момент продажи, имущество не было отягощено ипотекой, посему было отчуждено законно.

3-После ухвалы ВССГУД ипотека опять "появилась"...т.е. отягощение опять возникло...

И банк просит этот акт установить решением суда...

Возможно и получится...Тут 50/50, но учитывая преференции банков, можно подозревать, что окончательное решение будет в их пользу.

К сожалению...

Думаю, в итоге, решение этого вопроса без проведения торгов не получится...

ЗЫ - Как временная мера может сделать договор займа нового собственника с ч.л. и обеспечить его "залогом"(ипотекой) и наложить при этом арест на обьект залога.?

Таким образом новый "иптекодержатель" будет первым, арест тоже не помешает...таким образом предоставить банку перспективу многолетней тяжбы

Спасибо Obelix, я це також планував, але подивлюсь на ситуацію. Тут питання дещо ширше:

коли іпотекодавець відчужував - він мав право на таке відчудження оскільке рішення ввступило в законну силу, але коли ВСССУ скасувамв рішення - він його скасував з моменту вступлення в законну силу (чи може я не правий) - тоді получується що іпотекодавець (позичальник) не мав права відчуджуватии і чи не котить тут віндикативний позов ???

Поьтрібн7о радитись, адже практики немає.

Знаю думку групи суддів ВССУ, які намагались до скасування спору по Печерському суду підготовити свої узагальненя відмінні від узагальнинь Луспеника, але керівництво не погодилось під тиском !!!!

Вони сказали, що підтримуютиь позичальників, адже банки як жирували так і жирують а люди дуже попали

Але ж практика ВССУ уже почалася формуватись !!! Ось і все.

June 17, 2011

Мы сами еще не можем однозначно решить, куда склонится часа весов.

1-Ст. 23 "Закона об ипотеке" конкретно указывает на сохранение ипотеки.

2-Но на момент продажи, имущество не было отягощено ипотекой, посему было отчуждено законно.

3-После ухвалы ВССГУД ипотека опять "появилась"...т.е. отягощение опять возникло...

И банк просит этот акт установить решением суда...

Возможно и получится...Тут 50/50, но учитывая преференции банков, можно подозревать, что окончательное решение будет в их пользу.

К сожалению...

Думаю, в итоге, решение этого вопроса без проведения торгов не получится...

ЗЫ - Как временная мера может сделать договор займа нового собственника с ч.л. и обеспечить его "залогом"(ипотекой) и наложить при этом арест на обьект залога.?

Таким образом новый "иптекодержатель" будет первым, арест тоже не помешает...таким образом предоставить банку перспективу многолетней тяжбы

June 17, 2011

Шановні форумчани ! Я дійшов до етапу коли банк намагається повернути собі право іпотекодержателя на житловий будинок, який на підставі рішення апеляційного суду був звільнений від іпотеки і обтяжень та був проданий іншій особі.

Коротка історія.

2 березня 2011 року ВССУ виніс ухвалу по справі за позовом Особа-1 до АТ

«УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитних договорів, договорів порук та іпотеки,

якою касаційна скарга ПАТ «УкрСиббанк» була задоволена. Рішення апеляційного суду

Вінницької області від 21.10.2010 року скасовано (було позитивне), а рішення суду першої інстанції (було негативне)залишено в силі.

Банк з допомогою судді безповідомлення сторін отримав ухвалу про поворот виконання та звернувся до нотаріуса про вчинення записів задля поновлення іпотеки та заборони. Я встиг оскаржити ухв про поворот і надати заперечення нотаріусу.

Нотаріус відмовив банку в поновлені іпотеки і заборони.

Банк подав позов до нового власника, який я прошу прокоментувати та дати поради !!!

Суд прийняв до провадження без підготовчого засіданні зразу до розгляду та призначав на 14.06.11р.

Оскільки відповідач не був повідомлений та не з'явився слухання перенесено на 29.06.11р.

Заходи забезпечення суд пока що не застосовував.

Ось ПЗ:

УКРСИББАНК

І* N Р РАКІ ВА5 Сгоир

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО „УКРСИББАНК"

ПОДІЛЬСЬКИЙ регіональний департамент

21032, м. Вінниця, вул. Чорновола, 29.

№3071/399 від 10.05.2011 р.

Калинівський районний суд Вінницької області

м. Калинівка, вул. Дзержинського, 70

/

Позивач:

Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк"

юридична адреса: 61050, м. Харків,

гір-т. Московський, 60.

поштова адреса: 21032, м. Вінниця,

вул. Чорновола, 29.

Код ЄДРПОУ 09807750.

Відповідач:

Довгалюк Андрій Васильович

паспортні дані: серія АА номер 419119

виданий Калинівським РВ УМВС України

у Вінницькій області 30 січня 1997 року.

адреса реєстрації та проживання :

м. Калинівка, вул. К.Цеткін,6.

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання АТ «УкрСиббанк» іпотекодержателем нерухомого майна.

Обставини спірних правовідносин:

23 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (назва змінена на - Публічне акціонерне

товариство «УкрСиббанк», надалі - Позивач) та Наштою Михайлом Михайловичем (надалі -

Відповідач) було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11338521000 (надалі -

Кредитний договір) у відповідності до умов якого Відповідачем було отримано кредит в

іноземній валюті в сумі 70 000,00 доларів США у порядку і на умовах визначених договором.

Згідно умов Кредитного договору Позивач прийняв на себе зобов'язання надати

Відповідачу кредитні кошти, що і було виконано у встановленому договором порядку.

В якості забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем та

Відповідачем було укладено Договір іпотеки від 23 квітня 2008 року, посвідчений приватним

нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Свириденком А.Б. та зареєстрований в

реєстрі за № 1234 (надалі — Договір іпотеки). Відповідно до його умов, в забезпечення кредиту

було надано нерухоме майно, а саме: житловий будинок з прибудовами, господарськими

будівлями та спорудами розташованого в м. Вінниці по вул. Південній, 13.

Згідно п. 2.1 Кредитного договору виконання зобов'язань позичальника за Кредитним

договором забезпечується, в тому числі, заставою нерухомості, а саме: житловим будинком з

прибудовами, господарськими будівлями та спорудами розташованого в м. Вінниці по вул.

Південній, 13. Право власності на предмет іпотеки належить Нашті Михайлу Михайловичу.

Відповідно до п. 1.2 Договору іпотеки іпотекою забезпечується в повному обсязі

виконання усіх грошових зобов'язань іпотекодавця (Нашта М.М..) за Кредитним договором.

Відповідно до листа №60/02-32 від 25.10.2010 року, ПАТ «УкрСиббанк» отримав

повідомлення від про те, іцо 25.10.2010 року приватним нотаріусом Вінницького міського

нотаріального округу Свириденком А.Б. було знято заборону відчуження нерухомого

майна, а саме : з житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та

спорудами розташованого в м. Вінниці по вул. Південній, 13 на підставі рішення

Апеляційного суду Вінницької області від 21.10.2010 року.

Після зняття заборони на відчуження даного заставного майна та після виключення

даного майна з реєстру обтяжень , дане заставне майно було продано 26.10.2010 року

громадянину Довгалюку Андрію Васильовичу, Ідентифікаційний номер:2580520334,

проживаючий: Вінницька область, м. Калинівка, вул. К.Цеткін,6.